ТАРТАКУ - 15!

Як все ж таки швидко ще вчора молоді початківці перетворюються на солідних і крутих мастодонтів-майстрів жанру! Особливо ті, хто відпочатку творчої кар єри ніколи не розслаблювався, не почивав на лаврах, а вигадував увесь час щось нове, працюючи як справжня турбо-машина. Для мене творчий образ, а точніше творча харизма Олександра Положинського завжди була уособленням постійного руху. Руху вперед. Отже, 15 грудня відбувся великий святковий концерт з нагоди 15-ліття групи «Тартак» та презентація нового, сьомого за рахунком альбому, який названо просто і без викрутасів - «Сімка». Хлопці перемішали, як годиться, в одній програмі новий матеріал і загальновизнані старі хіти. І те, і те поєднає справжня енергія драйву, без якого просто неможливо уявити собі «Тартак» протягом ось вже 15 років.

Поворотним пунктом у житті вчорашнього  студента універу Сашка Положинського став відбірковий тур, а потім і великий фінальний концерт у Харкові фестивалю «Червона Рута-1997». «О-ля-ля», «Подаруй мені кохання» та «Божевільні танці» - ці пісні тоді ще нікому не відомої молодої формації «Тартак» разом з піснями новачків з «ТНМК» раптово здійснили у Харкові маленьку «культурну революцію». І це не дивно, адже і глобальна, багатоярусна футуристична сцена на найбільшій у Європі площі, і повністю нова революційна естетика від «агресорів звуку і світла», яким були тоді наші молоді хіп-хопери, не могли залишити байдужими тисячі молодих людей. «Тартак» тоді став лауреатом 1-ї премії в жанрі танцювальної музики, а сама група являла собою дует в складі Олександра Положинського і Василя Зінкевича-молодшого. Невдовзі до них долучилися клавішник Андрій Благун та Андрій «Муха» Самойло. У якості переможців фестивалю на початку 1998-го гурт проїхав по всій Україні. Але на Положинського, попри ейфорію від раптових успіхів, очікувало гірке розчарування. Передусім групу був змушений покинути Василь Зінкевич-молодший, самій команді було заборонено виступати на відкритих майданчиках… Однак ситуацію врятував продюсер Олексій Яковлєв, який узявся працювати з групою. До запису свого дебютного диска на початку 2000-го хлопці приступили за участю ще одного учасника - ді-джея Валентина Матіюка. З 12-ти пісень на диску «Демографічний вибух» добру половину публіка вже  знала і любила. Важливим для становлення формації було те, що цілих п’ять пісень на той час було візуалізовано: на пісні «О-ля-ля» та «100% плагіат» зняв кліпи Віктор Придувалов, кліп «Буча-чака» зняв режисер Юрій Морозов, а кліп на пісню «Божевільні танці» зробив Олександр Кирієнко. Ще важливим було те, що група відпочатку грала без електронних підкладок та секвенцій, була по справжньому  драйвовою та роковою. Саме тому команду активно запрошували найкрупніші українські фестивалі - «Таврійські ігри», «Перлини сезону», «Лемківська ватра», «Рокотека», «Чайка», «Рок-екзистенція». Якось непомітно у Положинського визріла ідея другого альбому «Система нервів». Це була ідея тандемів з друзями-музикантами. Розкішний диск, який вийшов на початку 2003-го року і на якому разом з лідером «Тартака»співають Катя Чілі, ТНМК, «Фактично самі», «Моторолла», «Де шифер», «Ролікс», «Світязь». Режисером усіх трьох кліпів до цього альбому став знаменитий Віктор Придувалов. Майже увесь 2004-ий рік пройшов під знаком студійного чаклування, як результат-поява на аудіоринку країни третього альбому «Музичний лист щастя». На пісні «Весело!», «Наше літо», «Хулігани», «Стільникове кохання», «Я не хочу»було створено відео кліпи, які полюбилися багатьом. Цікаво, що наживо пісня «Яне хочу» прозвучала на День незалежності на Майдані і стала відображенням емоцій і думок тисяч наших співгромадян, які за кілька місяців стануть творцями і учасниками Майдану. Після завершення Помаранчевої революції громадянська активність «Тартака» і надалі не вщухає - Положинський і компанія з головою занурюються у громадську акцію «Не будь байдужим». Її мета - спонукати українців до громадянської активності, захищати свої права і зробити нарешті країну Україною… В результаті «Тартак» потрапив у невеличкі міста, де зроду не бувають відомі артисти. Цей досвід для музикантів став дуже цінним, оскільки вони на власні очі побачили реальну, а не парадну Україну.
Поштовхом для створення четвертого альбому «Гуляй-Город» стала пропозиція Олега Скрипки узяти участь в імпрезі «Країна мрій». «Тартак» запросили кіровоградський етно-гурт «Гуляй-Город» зробити спільну програму для живих виступів і для студійної роботи. Після активної обкатки нової програми на фестивалях у Польщі і в Україні, матеріал остаточно визрів у студійному альбомі «Гуляй-Город». 2006-ий рік пройшов під знаком чемпіонату світу з футболу. Хлопці підготували максі-сингл «Україно, забивай!», відзняли відео кліп та провели низку медіа-акцій на підтримку вітчизняного футболу. Своєрідним відпочинком для «Тартака»стала робота над альбомом з піснями про кохання «Сльози та соплі». Водночас Олександр Положинський не забував про свою місію нести правду у маси, бути таким собі гуру молодого покоління. Він активно спілкується з цілою армією своїх прихильників у Інтернеті в соціальних мережах, часто радуючи їх якимись нетривіальними вчинками, пісенними замальовками «на злобу дня». Саме так з явилися у мережі чудові треки «Не говорячи нікому»про героїзм бійців УПА у співавторстві з Нічлавою, іронічна композиція «Виберіть мене»…

На питання про головні меседжи і сенси тартаківських пісень Олександр Положинський відповів так: - Для мене завжди Слово, яке пролунало зі сцени, мало величезне значення. Адже будь-який артист так чи інакше емоційно озвучує настрої суспільства, або, принаймні, його частини. Я це завжди чудово розумів і замислювався про Вагу слова. «Тартак»завжди був виразником найбільш прогресивних ідей для суспільства. Пригадую яким потужним був ефект від резонансу моїх текстів з тематикою народних пісень під час живої презентації альбому «Гуляй-Город». Тоді йшла надзвичайна «перекличка» наскрізь урбаністичного героя та його власних сенсів із сенсами вічними, тобто фактично з аксіомами народної мудрості. Для мене є надзвичайно важливою зворотня реакція публіки, з якої я роблю висновок, чи дійшли наші месиджі, чи ні. Якщо чесно, цей діалог був для нас особливо важливим, коли ми їздили з концертами по малих містах і селищах в рамках проекту «Не будь байдужим». А взагалі наш діалог із слухачем триває вже 15 років і вже давно вийшов за рамки концертів і перейшов у площину Інтернету…  Сьогодні  «Тартак» залишається однією з найбільш динамічних, креативних, винахідливих та патріотичних українських формацій, яка так органічно у власному саунді поєднує енергетичний інтенсивний рок з елементами хіп-хопу.