ER.J.ORCHESTRA та Олексій Олександров: гучний старт «Книги книг»
Подія, на яку протягом багатьох років очікувала найбільш продвинута і втаємничена частина столичної богемної спільноти, нарешті відбулася. Йдеться про живу презентацію-перформанс 28 травня на Замковій горі, що на Київському Подолі, щойно виданого двотомника «Книга книг».
Автор цього роману - Олексій Олександров, незмінний лідер культової столичної world-music-формації «Er. J. Orchestra», яку було засновано далекого вже 1989 року. Свій фантасмагорійний роман Олексій розпочав писати десь усередині 80-х, по цеглинці він збирався протягом 27 років, потім ще три роки пішло на її редагування. До речі: досить привабливими епізодами концертів-перформансів групи за останні десять років - це живі читання фрагментів твору самим автором під час сріблясто-акустичного саунду «Ер.Джея». І це, між іншим, було найкращою промоцією для майбутньої книги. Інтерес до твору тільки зростав і люди, зрештою, зрозуміли, що той роман є не що інше як неафішований Гімн, присвячений Його Величності історичному Києву. «Це роман про глобус Києва» - примруживши око любить повторювати Олексій.
Між іншим, Олексію нерідко закидали, що словосполучення «Книга книга» можна асоціювати виключно з Біблією. Однак чомусь не враховували, що структурно роман складається ніби з багатьох книжок: «Книга короля», «Книга Міста», «Книга королеви»… Насправді, і «Книгу книг» і музику «Ер.Джея» щільно огорнуто надтонкою субстанцією-аурою Міста. Кожне місто із власною історією, архітектурою і віковічним культурним шаром має особливу, ексклюзивну ауру. Однак аури Москви, Пітера і Києва абсолютно різні. Київська найбільш вальяжна, тепла і привітна. Принадність київських схилів і пагорбів треба відчувати ногами. І серцем. Принаймні так, як відчуває її Олексій Олександров.
Зовсім невипадково він вирішив зробити презентацію «Книги книг» на Замковій горі в центрі історичного Києва. Задля цього туди доставили не тільки книги, а й справжнє фортепіано, звукову апаратуру і великий поліекран для демонстрації слайдів і відео давнього друга формації Олександра Дірдовського - режисера, фотографа, відео-оператора і творця візуальних образів, навіяних музикою його друзів. До цього часу далеко не всі прихильники «Er. J. Orchetstra» усвідомлюють етимологію назви колективу.
Отже, «Еr» - скорочення від епітету «Erotic», але не натяк на фізіологізм, а феномен, породжений ідеологією модерну. А це - злиття і народження нового, краса творчого акту, вічне прагнення кохання. Світ - він від початку був наскрізь еротичним. Іншим визначенням може бути «Eradiative» - той,що випромінює. Або «Ermitage» - місце усамітнення. Важливим для розуміння загадкового ER слід вважати слово «Erraticus» - блукаючий. Це і мандрівні музиканти і блукаючі зірки і так звані ератичні брили - шматки породи, занесені ще льодовиком. Олексій підкреслює, що ці брили асоціативно нагадують йому становище творця, що не вписується в буденний простір із його соціалізованими і політизованими інтересами. Літера «J» символізує власне джаз. І музиканти, до речі, свого часу добре таки помандрували. Це були знакові фести у Франції, Німеччині, Угорщині, Литві. У перервах між мандрівками видавали розкішні концептуальні альбоми на київському рекорд-лейблі «Караван-CD». Це- «Габріеліус», «Знову на пагорбі», «Єдиноріг», який нещодавно був ремастеровано і перевидано…
Отже вечірка для «посвячених», яких назбиралося не менше чотирьох сотень, тривала до другої ночі і на імпровізованій сцені мінялися не тільки учасники гурту, а й запрошені гості, зокрема - Володимир Соляник, відомий джазовий піаніст. Того вечора сталася ще одна знаменна подія - до складу повернувся один з перших гітаристів першого класичного складу групи Анжей Поздін, який зовні ніби рідний брат Олексія Олександрова…
Завантажити усі фото (.rar) в гарній якості з Depositfiles.com