Система БГРП

Система БГРП – це не партія, скоріше певне угрупування людей, об'єднаних спільними інтересами, спільною естетичною платформою, адже йдеться про систему спільних цінностей, точніше – про головні тренди популярної сцени. Що саме сучасну субкультуру всевладної попси робить її схожою на політичну партію? Передусім – чітко визначені корпоративні інтереси, по-друге – належністю до однорідної ідеологічно-естетичної платформи, по третє – наявністю власних медіа ресурсів, найкрупніші з яких – телеканал М-1, "Русскоє радіо", "Хіт-ФМ, "Радіо- шансон"...

До системи БГРП входять також обслуговуючий персонал та замовники музики разом із спонсорами. Якщо набратися терпіння і одним махом переглянути хіт-парад "ТОП-20" на тому ж "М-1", швидко стане зрозуміло, що в тій двадцятці набереться кілька справді креативних творців сучасної поп-культури, серед них – Лама, Максима, Руслана, групи "Скрябін", "Гуаш", "Другу ріка" та Георгій Делієв і Олексій Большой з кумедним одеським хіп-хопом... Ну а решта?

Усі ці "Не ангели", "Дрес-код", "ХС", "Квест-пістолс", Маня, Марта, Ірина Білик? Втім, саме ці артисти є вірними послідовниками духу і букви системи БГРП , що розшифровується так: - Барбізація, Гламуризація, Русифікація, Порнографізація її величності Поп-культури. Цікаво, що в світі цінності пост-радянської поп-культури не оцінили ніяк, втім в Росії, Білорусії, Україні та в Казахстані саме цей різновид масової культури є шалено запитаним. Підтримку діячі БГРП знаходять у нас на найвищому державному рівні і стають офіційно шанованими артистами.

Тепер щодо засадничих речей. Барбізація у нас виникла внаслідок знайомства нашої поп-культурної еліти з артефактами американського маскульту, зокрема з впливом на масову свідомість майбутніх домогосподарок ляльки Барбі, яка є найбільшим брендом цього самого маскульту, тобто – омріяним ідеалом мільйонів. І це привело до тотального копіювання символу щастя усіма, хто має на це гроші і натхнення. Аргументація наших "барбізованих"артистів залізна: - якщо Барбі є модною у цілому світу, то і ми маємо виглядати так само, аби бути запитаними і успішними. І вони витрачають шалені кошти на рихтовку зовнішності, замість того, аби бути хоч трохи цікавими у музичному плані і намагатися "відкривати Америку" у цій площині.

Слідом за "інкарнацією в стилі Барбі" йде автоматична "гламуризація". Тут деякі адепти просто бєють рекорди меркантильності. Як-от народна артистка Наталя Могилевська, яка не так давно влаштувала справжнє шоу – аукціон з продажу власного фотопортрету у стилі "ню". Така собі легка еротика від біло-блакитної зірки. І уявіть собі – цей шматок фото-паперу без натяків на художню цінність пішов з молотка за десять тисяч... Знайшовся таки небайдужий до жіночих форм уславленої артистки, а саме шоу було презентацією найгламурнішого бомонду столиці, яке зібралося, аби усій країні продемонструвати не лише естетичну, а й економічну самодостатність і незалежність від... здорового глузду.

Наступна складова системи – це Русифікація, найлегша, між іншим, для будь-якого адепта БГРП. З "вєліким і могучім" вони, ясна річ, на ти. Хочете, щоб з "масковскім акцентом"? Будь-ласка. Одне слово – разом з тотальним гламуром майже вся тусовка, за винятком галичан Кузьми, Руслани і Лами одностайно заторохтіла на общепонятном. Окрім того, як така, Русифікація не потребує ніяких матеріальних витрат. Жодних. З 1989-го до 2005-го співачка Ірина Білик регулярно видавала успішні україномовні альбоми – один хітовіший за інший, Внаслідок цього стала справді номером один вітчизняної поп-сцени. У першій декаді нульових вона раптом заходилася підкорювати ринок сусідньої Польщі. З того нічого не вийшло, але коштів "на розкрутку" витрачено було чимало. Останній, адекватний образу і суті співачки альбом з назвою "Країна" вийшов 2003-го. Після цього країна побачила зовсім іншу Білик – вельми манірну і зовсім нещиру. І з відверто слабкими піснями, але по-російські. Якого успіху у сусідній країні з іншою ментальністю і традиціями хоче досягти видатна і заслужена поп-діва з десятком успішних українських альбомів, на яких виросло не одне покоління наших дітлахів? Чи став би номером один в Росії Святослав Вакарчук, якби раптом в Москві заспівав би російською з галицьким акцентом? Або ті ж "В.В."? Тут є й інший аспект – глибинний. Змінюючи мову з рідної на якусь іншу, ти змінюєш матрицю долі, тобто власний кармічний код. Сьогодні українське суспільство виглядає хворим саме через насильницьку і протиприродну зміну мовної матриці доброю половиною народу країни. Дуже давно один китайський мудрець зауважив, що "людина, яка живе в своїй країні і нехтує рідною мовою – це або гість, або ворог".

Елементи порно, поки ще не відвертого, чим далі, тим густіше наповнюють відеокліповий контент адептів попси, але поки що, обізнані з кримінальним кодексом артисти не мали з тим реальних проблем. Гадаю, ще не вечір...Просто сама ідеологія БГРП передбачає подібну полуничку в контексті. Один мій приятель недовго гостював на селі у бабусі, якій 80 років і яка пережила у 30-ті голодомор. Якось вони разом увечері дивилася "Євробачення". Бабуся мовчала-мовчала, а потім виступ Світлани Лободи узяла і прокоментувала: - Життя не знає, а гола стрибає як навіжена. Чи може з жиру біситься?
Народ скаже як зав'яже...