Пупкін-FM та інші...

Знаєте чим відрізняються сучасні музичні интернет-сайти від аналогічних FM-радіостанцій? Тим, що сайти - це більш-менш дзеркальне відображення реального музичного життя - його екстравагантної строкатості і суперечливості, а кожна з 23 київських FM-станцій - це дійсний карцер із заґратованим віконцем. Карцер, який вважає себе "фабрикою мрій" для наших вух. Оце метафора! Боюся, я недалекий від істини. У тому сенсі, що поняття "музичний формат" трохи краще за тюремні правила.

Крок вліво від "формату" - ді-джей звільнений. Крок в іншу сторону - звільнений програмний директор. А біг на місці - це те, що треба! Кому? Ну звичайно ж не радіослухачам, а тим, хто замовляє музику. Дорогим і улюбленим грошіда... рекламодавцям. Хоча - скажу вам по секрету - музику в "форматі" підбирають, селекціонують і запускають в ефір зовсім не вони, а програмні директори. Відкрию вам ще один секрет. Знавав я декількох таких директорів. Усі як один вони мені нагадали новомодних американських проповідників - да-да тих самих менеджерів Бога (прости, Господи), що тужаться від непомірної любові до заблукавших душ. Усі вони як один стрибнули в директорські крісла "ефемок" з усіляких оптових баз - продовольчих, промислових або яких-небудь інших торговельних крапок. Ніхто з них - навіть під страхом смерті - не відрізнить ритм-блюз від гранджа, євро-поп від етно-джаза, хард-кор від психоделіки. Та й чи потрібно їм це? Ну відрізняють же вони Пугачову від Шуфутинского? Так - відрізняють. Ну нехай і працюють.

Адже що потрібно від комерційної радіостанції? Шоб бабло приносила. І крапка. Але саме головне - будь-що ДОТРИМУВАТИ ФОРМАТ. Закрався в пісню "неформатний" рядок - геть усю пісню. Або такий підхід. Артист N може бути корисним нашій станції? Ну типу, дає готівку за розкручування пісні? Не дає? Геть з ефіру! Що-що? Великий дядько з такої-то установи просив покрутити такого-то? Що за питання! Велика фірма розміщує рекламний ролик з додатковою умовою крутити пісеньки такого-то. На станції - переполох. Але крутять голубчики, затуляючи вуха крутять. Так що, поняття "формат", залишаючись досить малозрозумілим, легко виміряється універсальним приладом під кодовою назвою "у.о.".

Однак у безликій масі вищеописаних "ефемок" відрізняються ідейно-форматні станції. Ви помітили, з яким нахрапом використовували ефіри, кілька "шансонов" з різними назвами? Дивно, що поруч з яким-небудь "дорослим" не з'явилося, скажімо, "дитяче радіо". "Ну дак, шоб блатнячок діткам прищеплювати! Ну, у сенсі – раніш сядеш, раніш вийдеш..." Спохаблення прекрасного терміну "шансон" відбулося стрімко. Тепер будь-яка нормальна людина, почувши це слово легко поплутає його з непотрібним табірним блатнячком внутрішнього ж уживання. Цікаво, як би висловився маэстро Шарль Азнавур щодо продукції Радіо "Шансон"? Нормативною була б його лексика в даному скорботному випадку форматно-ідейної FM-радіостанції? Тріумф паскудства полягає тепер у тім, що якийсь Вася Пупкин горланить дурним голосом уже не під вашим парадним, а на ВСЮ КРАЇНУ. І відтепер цей самий Пупкин зведений у ранг вчителя життя. Відтепер, дорогі батьки, саме Вася Пупкин у будь-якій міській маршрутці навчить вашого нетямущого сина чудесній романтиці "злодійського життя", популярно роз'яснюючи "жисть по поняттях" - усе ніштяк, батяні і мамані, наші дітки - наша зміна.

Боюся, що більш заглиблена екскурсія по "радіофабрикам мрій" з номенклатурним переліком власників (а них, власників, вес-те трохи), занурить вас у сумний стан. Тому - бадьоро пробіжимося по сайтам. Клац - і ви на сайті "Fdr.com.ua". Це - симбіоз музичної газети, радіо і довідника. Тут - усе про актуальну музику України і світу. Маса новин. Маса музики в МР3-форматі. Клац - і ви на "Musіca.com.ua". Тут менше МР3, зате обвал статей. Аналітика й інтерв'ю, репортажі, анонси, рецензії етсетера. Клац - і ви на "Pіlman.radіo". Унікальне радіо. Посередині - довжелезна афіша, де на місяц-півтора вперед детально повідомлене хто, де і коли грає в будь-якому місті України і на будь-якому майданчику - будь-то клуб, Будинок культури, Палац спорту або стадіон. Праворуч вивішений довгий перелік груп, представлених оригінальною музикою в тім же МР3-форматі. Клац - і ви слухаєте будь-яку групу. Клац - і ви на сайті "Пульс асфальту". Це - сайт фестивалю, що - один з небагатьох - справді відображає сучасну музичну рок-культуру. На протязі декількох місяців по середам, у київському блюз-клубі "Баді Гай" змагалися по дві групи. Слухачі повинні були проголосувати за одну з них. При чому слухачі спостерігають цю "битву" на поліекранах у восьми-дев'яти містах України (дякуючи "Вуличному ТБ"), а також у себе вдома - в чаті. І в интернеті ж поглинають. Клац - і проголосував за фаворита. Близько 50 груп Антон Яковина (організатор цього безпрецендентного марафону) показав усій країні. Чи треба казати, що спектр і розмаїтість стилів молодих наших команд - величезні. Серед них - багато талантів. Саме вони - як правило переможці в ході голосування - дуже свіжо звучать на CD-компіляції "Пульс асфальту".

Раз на два роки відбувається ще одна - більш грандіозна подія під знаком "реальної культури". Це - триденний марафон "Рок-екзистенція" - самий авторитетний і якісний фест, проведений Агентством "Арт-Велес". Його принцип - дати могутній промоушн молодим (виходять і аудіо- і відео-версії незабаром після акції) з запрошенням грандів української сцени (кожного вечора по три-чотири відомих формації), і великою кількістю супутніх конференцій, виставок і навіть майстрів-класів. Реальна креативна музична культура жива зараз у значно більшій мірі, ніж застиглі в примітивній одноманітності "форматні" FM-станції. І це - сумна аксіома. Чому сумна? Тому, що наприкінці далеких 50-х саме FM-станції (щоправда - американські) стали тим могутнім детонатором нової культури - того самого рок-н-ролу, з якого і починалася Нова Епоха...