Музика нині

Нові виклики і нові пропозиції

У першій декаді 21-го століття до краю загострилося питання виживання світової індустрії звукозапису, зокрема – української. Сталося це внаслідок переходу сили-силенної споживачів сучасної музики на нові рейки споживання, іншими словами – будь-яка аудіо та відео-інформація безкоштовно скачується з інтернет-ресурсів, а не купується традиційно на фізичних носіях. Світові монстри аудіозапису, так звані мейджор-лейбли втрачають мільонні прибутки, відтак – меньше коштів вкладають у розвиток галузі. Колись зірки їздили у світові тури задля промоції нових релізів і переважно заробляли з продажів альбомів, які нині тисячі їхніх прихильників без проблем викачують з мережі. Численні позови мейджор-лейблів у міжнародні суди на власників піратських інтернет-ресурсів ні до чого не привели, а одні з найбільших титанів шоу-бізнесової галузі "Металіка", "Радіохед", "Найн інч нейлз"та інші розпочали самі викладати новий матеріал у неті із зверненнями до прихильників платити за пісні на свій розсуд. І це дало певний результат, хоч і не порівнюваний з попередніми прибутками.

В Україні подібний процес також набирає сили і нині багато хто з музикантів розміщують в неті свої новинки як годиться – з усіма обкладинками, текстами, бонус-треками. Майже усі артисти до проблеми згортання видання фізичних носіїв ставляться цілком серйозно. Як от легендарна київська формація "Вій", яка новий альбом 2010 року "Йшов я небом" представить інтернет-спільноті вже взимку поточного року паралельно з фізичним носієм, адже в природі існують ще колекціонери-прихильники. Правду кажучи, наші артисти на своїх альбомах багато ніколи не заробляли, адже традиційно у нас "живу касу" завжди робили на концертах.Така ось "особливість" пост-радянського шоу-бізу...

Найбільший вплив на формування звучання, змісту і естетики сучасної сцени в останні 5-7 років справляє фактор популярності і запитаності в суспільстві етно-року й етно-джазу. Рівень інтеграції музикантів саме до цієї площини зростає не надто швидко, але стабільно. Значну роль у тих процесах відіграють численні, у хорошому сенсі пропагандистські артівські імпрези того ж Олега Скрипки та його "Ле Гранд оркестри", неабияка медіа-активність лідерів "Божичів" Іллі Фетисова та Сусанни Карпенко, незвичні "ноу-хау" лідерів групи "Полікарп" Валерія Гладунця і скрипаля-віртуоза Сергія Охрімчука, небачена раніше міжнародна заангажованість "Гайдамак".

Восени 2009-го на фестивалі у Торонто компанія Олександра Ярмоли зібрала 400 тисяч народу і далеко не лише українців, а перед тим вони успішно презентували нашу країну на найбільшій європейській імпрезі – рок-фестивалі "Сігет" у Будапешті. Видаий влітку спільний з польськими рок-класиками "VOO - VOO" альбом сьогодні є рекордсменом продажів у Польщі, а обидві команди, анонсуючи спільний витвір, вже подолали кілька концертних трас територією країни. Наступний, п ятий альбом "Гайдамак" міститиме, окрім звичних для них речей, кавер-версії знаменитих хітів від хард-рокової легенди "Моторхед" та не менш відомої "Нірвани". Революційним в сенсі різних новацій є останній з виданих робіт альбом "Кобзар", де присутні спільні з модними польс ькими хіп-хоперами треки, що свідчить про прагнення команди усіляко освіжати власну стильову канву "добавками"зі світу ультрамодних течій. Так само сенсаційним і новаційним був цьогорічний виступ у межах авторитетної в Україні імпрези "Джаз-Коктебель"у компанії зі своїми друзями "VOO - VOO". Одне слово, протягом 2009-го "Ярмола і компанія" демонстрували виключно гайдамацький характер і брали одну висоту за іншою. Насправді в останні роки музичною візиткою України в світі є саме вони. Невипадково вперше проведений у столиці "Балканфест-2009" зібрав перших зірок балканської сцени. Усе виглядало так,що у гості до української етно-ф'южн-зірки приїхали їїдрузі "No smoking orkestra", "Gogol Bordello" та інші.

Всупереч відомим негараздам, що посилюються фактично відсутністю в країні власне українського шоу-бізнесу як розвинутої структури, чимало команд регулярно вносять нові дискурси в естетику звуку, зокрема – "Атмасфера", що сполучає рідну автентику з індуїстською філософією звуку, або "Воанергес", які далі вивчають музику княжої доби, що ніби оживає в їхніх дивовижних опусах, або "Полікарп", які, поєднуючи поліські і карпатські традиції, пропонують їхній симбіоз у площині етно-арт-року. Очевидна розмаїтість етно-модерних пропозицій з боку новітньої плеяди "продвинутих і прогресивних"артистів наштовхується на штучні бар єри у вигляді редакторів-ретроградів, які ретельно вичищають радіо і телеканали від усього справді свіжого і цікавого. Прикро, що існуючи у "заповіднику совка", наші культрегери пропонують відверту "макуху" як еталон смаку. Тому не питайте чому у нас так багато "співаючих трусів"...

Водночас, фокусуючи увагу на новинках 2009-го, не можна не радіти появі у нас справді міжнародного ворлд-мюзік-проекту "Shoping hour" , який створили Таня Ша – в миру Тетяна Шамшетдінова з гурту "Аби Мс" та сербський музикант Свєтіслав Грбіч. Безперечно цікавим є сольний експеримент Святослава Вакарчука "Вночі", новий альбом "Моя еволюція" групи "Скрябін", який справді свідчить про творчу еволюцію Кузьми, дивовижна суміш джазу й етно від львівської формації "Шоколад". Київський проект зі стажем "Er.J.Orchestra" видав рідкісної краси концертні записи, свій інтелігентно-вишуканий поп-рок реалізувала у дебютному диску група "Гуаш".

Продовжують нарізати правду-матку Олександр Положинський і "Тартак" у новому диску, так само розміщеному у мережі наприкінці 2009-го. Альбоми неймовірно красивої лірики слухач отримав від Росави та "Сестер Тельнюк". Цей список, безумовно, можна ще довго продовжувати, але важливіше відчути, що у 2009-му суттєво змінилися приорітети наших музикантів на користь розуміння оригінальності і ексклюзиву власної творчості, а гонитва за примарними найвищими сходинками хіт-парадів та медіа-рейтингами варто залишити на совісті попсової тусовки.