Щойно відомий лейбл «Наш формат» видав другий альбом молодої етно-хіп-хоп формації із Запоріжжя «Крапка». Альбом має промовисту назву «Хрестики й нулі». На відміну від дебютного релізу «Живий», що являв собою ніби концертну версію виступів групи, новий, справді ретельно записаний на гарній студії альбом за усіма показниками знаходиться на кілька порядків вище від першої спроби заявити про свою творчість світові.
Передусім його вирізняє неудавана відкритість усім явним і неявним викликам нашої такої суперечливої доби, чітка продуманість месиджів, концептуальність і, головне, вишуканий смак. Велику роль зіграла і якість запису, драматургія вибудови треків, внаслідок чого вималювалася надідея, або, іншими словами, головний посил від авторів диску. Як на мене, основні смисли пісень, розпорошені по усім трекам, найефективніше сконцентровані усе ж таки в композиції «Хрестики й нулі», яка задає і пафос і назву усьому альбому.
Інтерв'ю з фронтменом гурту Тарасом Білкою
про альбом "Хрестики й нулі"
Читайте також - Андрухович,
“Таємниця”, “Самогон” та новий міжнародний альянс
По різному оцінюють творчість Юрія Андруховича його колеги і мас-медіа. Цікаво, що нейтральні рецензії майже відсутні. Є вдосталь схвалених відгуків, чимало свідчать про цілковите несприйняття його творів, способу життя й мислення. Нерідко можна почути, що Андрухович, мовляв, це типовий “грантоїд”, який катається “по Європах”, тиражує псевдолітературу і видає себе мало не за апостола нового письменства. Насправді Андрухович просто вдало використовує набутий у Європі досвід самопіару і самопромоції. Презентації його нової книжки “Таємниця” відбувається за класичними канонами шоу-бізнесової стратегії. Окрім, власне, книги Андрухович презентував новий музичний проект “Самогон”. Він декламував свої вірші у супроводі польських музикантів з міста Вроцлав. Гурт має назву “Карбідо”. Це не перша його спроба музичного самоствердження. Кілька років тому він записав диск “Андрухоїд” спільно з відомими польськими джазистами. Тепер от маємо “Самогон”. “Коли я познайомився з гуртом “Карбідо” – поянює Юрій, - їхня назва асоціювалася у мене виключно з самогонкою. Про це ви можете прочитати в книжці “Таємниця". Коли я проходив строкову службу в радянській армії на Вінничині, ми х солдатами бігали до навколишніх самогонщиків закуповувати цей продукт. Я запам’ятав, що самогон робився з додаванням карбіду. Це, як кажуть, посилює міцність і покращує смак. До того – здешевлює виробництво.”
Перед тим як продемонструвати музичний проект “Самогон”, Андрухових разом з Олександром Ірванцем розіграли на двох фрагменти книжки. Ірвванець грав німецького журналіста, який бере інтерв’ю у письменника, Андрухович грав себе самого. Книжка дійсно нагадує не черговий роман, а довжелезне інтерв’ю, розділене на сім історій. Поява “Таємниці” має доволі драматичне підгрунтя. Узявши у письменника інтерв’ю, його знайомий німець невдовзі загинув в автомобільній аварії. Перед тим він передав нерозшифровані плівки Андруховичу. Той вирішив, що зробить з того матеріалу автобіографічну книжку. І це, напевно, одна з найвідвертіших автобіографій, написаних в Україні за останні роки.
Виступ польського гурту “Карбідо” на чолі з декламуючим Андруховичем можна вважати презентацією альбому, який вийшов у Польщі і якого не знайдеш в Україні. Сім композицій “Самогону” – це сім перекладених польською віршів із збірки Андруховича “Пісні для Мертвого Півня”. Дві україномовних – це “Козак Ямайка” та народна пісня “Зеленая ліщинонька”. Під завісу Андрухович вже на повні груди разом з поляками співав народну пісню під підбадьоруючі оплески глядачів.
Сьогодні Юрій Андрухович є чи не єдиним іу нас митцем, який невтомно створює міжнародні творчі альянси, що можуть перетворитися на великі культурні проекти. Цікаво спостерігати за його пошуками нових систем координат для спілкування, нових точок перетину різних культурних традицій, нових форм співіснування посеред нинішніх непростих геополітичних реалій. Окрім того, він завжди несподіваний. Будь-яка новинка від Андруховича – це оберемок нетривіальних вражень.
