Нові публікації на сайті
Володимир Барна:
«Письменники не дозволяють країні здичавіти»
Наш гість – письменник Володимир Барна, який, наче мотрійка, складається з кількох Барн: поета, перекладача, публіциста, літературознавця.
Життям тертий-битий, тож має багатющий матеріал для творчості. Вражень (й стресів) нахапався по самі вінця, працюючи на радіо і на посаді голови Тернопільської обласної письменницької організації.
Читайте також - "Тарас Бульба" Миколи Гоголя
“Немає кращої науки для молодої людини, як Запорізька Січ – так говорить Тарас Бульба – один з найколоритніших персонажів найвідомішої повісті раннього яскраво–україноцентричного періоду творчості Миколи Гоголя. Повість “Тарас Бульба” спочатку була опублікована у збірці “Миргород” у 1835–му році, другий доповнений варіант датується 1842 роком. Молодий Гоголь натхненно поетизував запорізьке братство, як осередок молодечої вільної республіки, де усе виховувало впертість духу і готовність до подвигів. Це оточення і загартувало характер Тараса Бульби. На початку 30–х років у Петербурзі запорізький дух побратимства культивували колишні випускники Ніжинського ліцею, серед яких був і Гоголь. На той час він вже прославився “Вечорами на хуторі біля Диканьки”. З його легкої руки у Петербурзі розпочалася мода на все “малоросійське”. Але якщо “Вечорах...” домінували фантасмагоричні сюжети, етнографічна демонологія та соковитий народний гумор, то його нова повість “Тарас Бульба” – це була перша спроба створити трагічну епопею з історії Запорізької Січі. Головною тут є родова тема. Обидва сини Тараса переживають кожен свою ініціацію. Зрада Андрія подібна до лицарського самозречення в ім’я любові до прекрасної польки. Для батька зрада сина – це спокуса диявольська. – Породив же тебе чорт на ганьбу всьому родові! – промовляє він, довідавшись про перевтілення Андрія на лицаря польського. Убиваючи сина, Тарас ніби відвойовує його у злого духа, повертає його своєму родові. Гоголь наголошує, що основою нації є рід. Запорізьке братство тим і знаменне, що “всі вони з одного гнізда”, що “всі вони – брати рідні”. Тарас Бульба чинить потрійну жертву за честь роду – а це символізує сакральну жертву за род людський. Батько вбиває Сина (Андрій), Батько приймає смерть Сина (Остап), Батько перетворюється на дух, що протистоїть всьому ворожому антихристиянському світові. Отже, родова жертва набуває сакрального змісту, і є тотожною християнській Трійці: Бог – Отець , Бог – Син , Бог – Дух . Повістю “Тарас Бульба” молодий Гоголь розкрив ще одну грань свого літературного генія – трагедійно–героїчну, чим спростував репутацію такого собі “комедіографа малоросійського життя”. У своїх публіцистичних статтях та на літературних зібраннях Гоголь закликав колег–письменників не сприймати українські реалії як “колоніальний анекдот”. Він говорив, що “українське козацтво є зародком політичного тіла, основою характерного народу, який тримається чистоти релігії своєї”. Гоголь часто виїзджав за кордон і скрізь представлявся як “письменник–мандрівник з України”, залюбки співав народних пісень. У Петербурзі він культивував українофільські настрої і друкував статті–розвідки про побут і звичаї українського села, проникливі статті про красу народної пісні. У листах до близького друга М.Максимовича – викладача Московського університету, а пізніше – ректора Київського університету, Гоголь писав: - Киньте, нарешті, цю Кацапію і їдьте в Гетьманщину (себто – в Україну). Я сам думаю зробити це. Якщо добре помислити, то які ж ми дурні! По що, для кого жертвуємо всім? Їдьмо! Туди , туди! До Києва, до старого Києва! Він – наш, а не їхній – правда? Там, чи довкола нього, відбувалися події нашого минулого...