Тризубий Стас

Непоправною втратою для цеху української авторської пісні був ранній відхід з життя Тризубого Стаса. Непоправною тому, що такого трибуна і щирого гумориста-сатирика як Стас на нашій сцені не було і навряд чи буде...

Чесно кажучи, чотирьох-дисковий CD-бенефіс Тризубого Стаса здивував багатьох. Здавалося б, відійшли в минуле роки гітарних трибунів, що гнівно й весело клеймили за допомогою сатири, гумору й стьобу компартійців "брежнєвського" розливу. Здавалося б, наші барди "червонорутівської хвилі" зробили свою справу — благородну справу очищення суспільства від бруду через сміх крізь сльози. І нині їх — бардів — майже не чути. На жаль. Не будемо аналізувати причин цієї "німоти", аби в черговий раз не звинувачувати в усьму ненависну попсу. Можливо, самий Час викликає на кон певні жанри, а потім — знову занурює в небуття. Як би там не було, але це — не про Тризубого Стаса. Його пісні, написані у 80-ті, сьогодні, як не дивно, не менш актуальні. Власне, не має значення коли саме Стас їх написав, тому що усі ці гострі й дотепні речі не стали менш цікавими сьогодні. Самодостатність Стаса, як музикуючого сатирика-гумориста, стає очевидною, коли Ви один за одним перебираєте чотири диски, слухаєте пісні і розумієте: це і є наше спільне життя, наша спільна історія, побачена очима дуже спостережливої, розумної людини, яка — до того ж — є власником фантастичного почуття гумору.

Свій компактовий серіал Тризубий Стас назвав "Я повертаюся". На першому диску він зібрав пісні, створені напередодні "Червоної Рути-89", яка і відкрила Україні Тризубого Стаса. Народними хітами з них стали "Повний абзац", "Глобус України", "Демократизація", "Ангола". Цікаво, що "Тризубим" Стаса Щербатих назвали хлопці з групи "Гроно". І прозвище міцно причепилося. Стас родом з Алтаю, але ще маленьким потрапив на Івано-Франківщину і закохався в той край. За свідченням самого Стаса він завжди мав три "зуба": один "зуб" — на компартію, другий — на комсомол, третій — на профспілку. Тривалий час він співпрацював із львівським Театром пісні "Не журись!", про який згадує з ностальгією. У свій час "Не журись!" об'єднав найбільш неординарних акторів, співаків, режисерів, художників. І ставив неймовірні вистави, в яких Стас був і співаком, і актором. А ще Стасові вдавалося передбачати катаклізми — політичні передусім. Пригадую такий епізод. Останній день "Червоної Рути-91" у Запоріжжі. Фінальний гала-концерт на стадіоні. Тризубий Стас співає, а стадіон підспівує "Гуд бай, компартія, гуд бай!" "Загальна ейфорія" закінчується ранковим холодним душем: поява "ГКЧП" на екранах телевізорів перекреслювала усе, що пов'язано з ідеалами "Червоної Рути". Ми сидимо перед запорізьким готелем і невесело жартуємо з приводу кого, коли і в який спосіб пов'яжуть в найближчі день-два. Хтось терміново обмінює критки на Київ на квитки у міста, де є родичі або знайомі — аби пересидіти лиху годину… Стас спокійно п'є пиво і заявляє: увесь цей цирк закінчиться через кілька днів, не треба панікувати й метушитися… Як у воду дивився!

Отже, Тризубий Стас "повернувся" з дисками "найкращого", тобто — відсіяного часом. І такого виявилося чимало. Слід сказати, що повертається він вчасно, адже навколо бачимо такі "монблани" або — як хочете — "говерли" нових і гострих тем, що обійтися без примруженого ока Стаса досить важко.