ТАРТАК

Олександр Положинський. Фронтмен та ідеолог суперпопулярної формації ТАРТАК. Кілька останніх років поспіль Сашко "завойовував" маси молоді в якості найпопулярнішого МС — ведучого масових акцій. Плавно й органічно з амплуа МС Положинський еволюціонує до лідера ТАРТАКА — групи, яка вперше засвітилася на "Червоній Руті-97", а згодом довгий час залишалася в тіні, аби прогриміти в 2001-му альбомом "Демо-графічний вибух". Тоді це був подвійний "вибух" — Положинський і компанія стартували разом з авангардистами українського хіп-хопу — мало не культовою групою ТНМК, які презентували свій другий реліз (альбом "Нєформат"). Обидві команди об`єднує не тільки гаряче захоплення і любов з боку продвинутої "репанутої" молоді, а також стійка ненависть до усіх так званих комерційних FM-станцій, які "в упор" не помічають справжніх лідерів молодіжних тусовок. "Хай дрочать" — заявляє Положинський у своєму посланні "усім, хто заважає" — на обкладинці нового диску "Система нервів". І він, попри брутальний сленг, має рацію. Отже, нова "аудіобомба" від ТАРТАКА — це 17 треків, себто 17 пісень, зроблених в тісній кооперації з різними, переважно молодими артистами, співаками-співачками, групами та ді-джеями.

О.Положинський: — "Система нервів", на мою думку, це новий виток в історії сучасної молодіжної музики в Україні. В цьому проекті задіяно сімнадцять творчих одиниць плюс групу ТАРТАК. Багато хто з них є досить відомими представниками тих чи інших напрямків сучасної музичної сцени. До того — усі вони дійсно наші друзі.

ТАРТАК

О.Євтушенко: — Але як тобі вдалося примирити творчі амбіції таких різних людей і втиснути їхні "ego" в досить жостку конструкцію "тартаківського" стилю, що межує з панк-роком і хард-кором?

О.Положинський: — Насправді в нас майже не виникало проблем творчого характеру. Певний час існувала проблема фінансування запису. Однак, враховуючи те, що група ТАРТАК узяла на себе фінансування, то ми, відповідно, ставили свої умови учасникам проекту "Тартак та друзі": якщо ви маєте якісь власні амбіції через які не можете переступити, тоді ми не працюємо разом. Були якісь суперечки, але ми зажди знаходили логічний вихід з кожної конкретної ситуації. В результаті з`явився альбом, який не соромно показувати будь-де. Є такий цікавий нюанс. Ми звикли, що будь-який диск містить два-три хіти, а решта — якби додається… У випадку з "Системою нервів" усе інакше. Велику кількість людей ми просили назвати кращі на їхню думку пісні. Кожного разу називалися якісь інші треки і співпадінь майже не було. Ми проводили цей моніторинг з метою вибрати одну-дві пісні дзя зйомок відеокліпів. Виявилося, що стільки людей — стільки думок. А точніше — стільки й хітів. Звісно — з їхньої точки зору. Я зробив висновок, що наш альбом хоч і дуже різноплановий, але досить рівний за якістю звучання.

сопровождение 1с

ТАРТАК

О.Є.: — Судячи по атмосфері ейфорії та ентузіазму, яка супроводжувала презентаційні концерти "Системи нервів" цей альбом — надзвичайно вдалий. Вже вимальовується перспектива успіху. Але якщо категорію успіху перевести в іноземну площину, як сприйняли "Тартак і друзі" за кордоном?

О.Положинський: — Я знаю, що альбом вже слухали на Заході, на Сході і на Півночі. Слухали і фахівці і просто фани. Так от жодного негативного відгуку звідти не надійшло. Більше того — зараз ідуть активні переговори стосовно перевидання альбому "Система нервів" в кількох країнах, вважаючи й нашого північного сусіда.

О.Є.: — Є інформація, що на ринку з`явилися піратські копії вашого диску. Це правда?

О.П.: — Так, це правда. І я маю кілька таких піратських копій. Їх легко відрізнити від справжніх. Зокрема, пірати не витрачаються на восьмисторінковий буклет з текстами пісень. По-друге — відсутня голографічна контрольна марка з кодом і назвою диска. А головне — звучання піратської копії є значно гіршим за оригінал.

ТАРТАК

Альбом розпочинає фанківсько-хіп-хопова версія пісні ансамблю "Світязь" (так, того самого), яка, на відміну від оригіналу — турбомашина, яку впевнено жене вперед капітан ТАРТАКА Сашко Положинський. Далі — більше. Гримлива "гойдалка" спільно з групою РОЛІКС в пісні "Мікрофонна перевірка", вокально-ритмічні візерунки пісні "Байдики били" витиналися разом з ЛОС-ДИНАМОС. Пісню "Не забувай вертатись" — такий от крик душі зроблено з групою DЕ ШИФЕР. Серед співачок, задіяних в альбомі, звертають увагу на себе емоційно фактурні Ірена Карпа (солістка групи ФАКТИЧНО САМІ) та, ясна річ, Катя Chilly. Чудово в контексті "Системи нервів" прозвучали МОТОР`РОЛЛА, ЗБИЙ ПОПІЛЗ і ГРАФІТ. Зрештою, "Тартак та друзі" — то дійсно суперцілісний моноліт текстів, ритмів і мелодій, що загойдують і заколишать будь-кого, хто має незамилені вуха і незачерствілу душу.

Напевно кожен пам`ятає на своєму віку кілька епідемій з "листами щастя". Їх требі було переписувати енну кількість разів, а потім, вкладаючи у конверти разом з грошима, розсилати друзям, щоб ті зробили це зі своїми друзями. Анонімні автори цієї афери обіцяли Вам у листі швидке збагачення, просто якісь гори золоті… Але, схоже, епідемія захлинулася через егоїзм недовірливих "переписувачів", які так і не повірили у золоті гори.

ТАРТАК

Суперпопулярна молодіжна група ТАРТАК застосувала іншу схему. Для лідер-вокаліста Олександра Положинського саме поняття "лист щастя" не містить будь-якого елементу наживи за чужий рахунок. Ідея чиста як сльоза дитини: напиши десяти своїм друзям про своє щастя — нехай маленьке, непримітне, але реально тобою пережите. А ті нехай напишуть ще десятьом. Етсетера, етсетера… Тобто спосіб зробити багатьох навколо бодай трішечки щасливішими дуже простий — поділитися своїми радощами і не тільки, хоча би й на папері. Цілими п`ятнадцьма музичними листами поділилася група ТАРТАК. Усі 15 треків альбому — це такі собі "месиджі" в стилі Положинського, "послання" усім, хто почує, усім, хто оцінить. "Послання" ті сповнені вітальної сили, драйву, енергетики. А ще — дуже точні замальовки з натури містять тексти Положика — так називають лідера команди його фани. А вони, до речі, чекали альбом з нетерпінням, як і обидва попередні: "Демо-графічний вибух" та "ТАРТАК і друзі: система нервів". Головна відмінність "музичного листа" як студійного альбому — це максимальне наближення до живого конкретного звучання, хоча тут і використані електронні музичні "підкладки". А найголовніша його риса — різкий гітарний тиск, шалені барабани, імпульсивно-нервовий вокал і атмосфера башлабайства. Одне слово — панк чистої води. Панк з елементами хіп-хопу й хард-кору.

Можливо, зміна стильового вектору ТАРТАКУ сталася внаслідок великої кількості концертів, коли музиканти інтуїтивно посилюють рівень енергетичного тиску на масу молоді, аби добитися активної віддачі. Себто ТАРТАК віднайшов саме ту нішу, в якій на живому концерті комфортно і розкуто почуваються і музиканти і публіка. За ідеєю, таким же "подразнювачем і резонатором" мав би стати й диск. І вони цей диск зробили. На радість фанам. Назло всім іншим.

Кіборг-запорожець з булавою в руці і прапором із логотипом групи на тлі жорсткого чорно-сірого урбаністичного краєвиду вкупі з плакатно-червоним сонцем – це досить точна графічна інтерпретація абсолютно нетипового для ТАРТАКА музичного продукту. Необізнані з фолковою сценою люди словосполучення "ГуляйГород" мабуть сприймуть як назву альбому хіп-хопової команди. Насправді ж, "ГуляйГород" – це чудове молодіжне тріо, яке збирає і виконує українські автентичні пісні. Вони обожнюють народну пісню, та, ясна річ, не цураються модерної музики, відчувають її ритм, пластику.

ТАРТАК

Отож – перед нами спільна музична програма культового молодіжного ТАРТАКУ та однієї з кращих етно-груп "ГуляйГород". Експериментальний дебют для обох колективів являє собою пропозицію, аналогів якої ще ніхто не пропонував. Якщо, звісно, не брати до уваги окремі спільні твори Ніни Матвієнко і ОКЕАНУ ЕЛЬЗИ, ансамблю БОЖИЧІ та ВВ. У них альянси були періодичні, там не йшлося про повноцінні концертні, або альбомні програми. Перед ти м як засісти на студії "FIS" (там чаклують зі звуком Артур Даніелян та Олег Артим з відомої групи ФАКТИЧНО САМІ), Сашко Положинський і ТАРТАК разом з "ГуляйГородом" минулого літа і восени активно обкатували новий матеріал наживо. Тобто – на найбільших тогочасних імпрезах. Пам'ятаю море ентузіазму, з яким публіка зустріла цей несподіваний тандем на фестивалі Олега Скрипки "Країна мрій". Гадаю, що й самі музиканти не чекали такого шаленого прийому.

Епізод другий – Майдан Незалежності. Молодіжний фестиваль "Чайка". Там хедлайнерами були наші герої. Вони вийшли одразу після млявого іпохондрика В'ячеслава Бутусова і Майдан, який майже заснув, вибухнув емоціями. Усе просто: їм запропонували в "одному флаконі" щось гостро-модне і питомо-рідне. Це був дуже своєрідний сеанс розпізнавання ТАРТАКА крізь призму розспівів "ГуляйГорода" і навпаки… Формула альянсу надзвичайно проста: в хіп-хоповий речитатив Положинського вплітаються чималі фрагменти з автентичних пісень, які зібрали і опрацювали учасники "ГуляйГорода". Безумовно, тексти Положинського органічно резонують з тематикою народних пісень, іде незвичайна "перекличка" наскрізь урбаністичного героя з його власними сенсами і поглядами із сенсами вічними, себто – з аксіомами рафінованої мудрості народу. І цей діалог є наскрізним впродовж усі дванадцять треків альбому. До речі: збережено автентичні назви усіх пісень, хоча й додано дотепні підзаголовки. Наприклад пісню "Рясна-красна" названо "фанковою колядою", а пісню "Ой, нема Того" – "весільною сирітською". Аранжування усіх творів "ГуляйГород" і ТАРТАК також робили разом, хоча майже скрізь домінує усе ж-таки розбишацький тартаковський пост-панк. Особисто мені інколи хотілося менше енергійного турбо-ритму, а більше – мелодійних нюансів. Тобто інтерпретації народних пісень могли б бути більш делікатними.

Музичні стилі. Украхоп: герої і лузери