Компаніченко Тарас

Кобзарсько-лірницька традиція повертається до нас, не дивлячись на майже повне фізичне знищення кобзарів комуністами 30-х. Одне з нових яскравих імен — Тарас Компаніченко. Враховуючи специфіку і делікатність жанру, ми вирішили просто надати слово фахівцеві-мистецтвознавцу Михайлу Хаю:

— Спектр семантичного спрямування відтворених Т. Компаніченком образів біблійного походження — якнайширший: від простоти і щирості колядницьких до глибокого трагізму есхатологічних релігійних настроїв. Наукове, морально-етичне, естетичне і суто виконавське осмислення релігійних образів, міра самозаглиблення виконавця, механізм передаваннясвого медитаційного (а він межує із краєм реального і переносить слухача у ірреальний світ) предмету оспівування — хресної дороги Ісуса, — це правдиве світовідчування самого бандуриста. Іконографічне, майже іконописне відчуття біблійної ситуації співмірне з відповідниками у виконанні інших бандуристов й лірників — знавців, практиків та реставраторів іконопису: Г. Ткаченка, М. Будника, В. Шевчука, а подекуди й помітно вирізняється з-поміж них глибинною характерницько-медитаційного впливу на слухача. Аналогія звукового та візуального бачення біблійних образів настільки відчутна, що нерідко губишся: яка з ікон, власне, знаходиться перед тобою й котра з них віртуальна, а котра реальна. І тільки звільнившись від медитативно-гіпнотичного навіювання в кінці звучання, переконуєшся: це був високодуховний спів під одухотворену гру на народній бандурі.

Темброво-кольористична палітра співогри Т. Компаніченка широка, але позбавлена крикливості й надриву. Голос звучить тихо, рівно, позбавлений будь-якої манірності і любування звуком. Все тут як і належить автентичній кобзарській естетиці, всуціль підпорядковане всеохопному відчуттю Бога. Проникливо-релігійне, майже молитовне осягнення образу та бароково "опукле" його представлення — найсуттєвіша риса співочої манери бандуристів. Навіть спосіб звукоутворення в лірницьких його співах, попри характерну, синестезійно скорельовану із звучанням ліри вокалізацію, помітно пом`якшений, спрямований не стільки на зовнішнє, скільки на внутрішнє відтворення біблійних образів. Використання різних інструментів (бандура, кобза, ліра) та відповідних їм засобів вокальної фонації лише посилюють враження стильово різноманітного, але при цьому навдивовижу цілісного, органічного й оригінального виконавського стилю. "Мені твого (й-а) плоду не треба / Мені твого (й-а) плоду не треба / Мені твого (й-а) плоду не треба / Тільки душі спасенія з неба". Ці слова виконуваного Тарасом Компаніченком "Олексія — Божого чоловіка" — не лише творче і духовне кредо самого бандуриста, а й спосіб його власного життя — життя Християнина, Кобзаря й Cпівця духовного гарту.