СХІД-SIDE

Уся еліта сучасного українського джазу змлгла б розміститися якщо не на одному, то на "двох диваках". Джазова тусівка – це мікро-світ, надзвичайно захований десь всередині гігантського мегаполісу. Однак джазове життя не можна назвати нудним, або таким, яке прагне ра рівнем динаміки до нульової відмітки. Якщо в столиці існує півтора десятка "крапок", а це музичні клуби, ресторани, "генделики", де пульсує ритм джазу, це означає, що ця музика має попит, своїх поціновувачів, а відтак – своїх лідерів. Існує своя ієрархія, або "табель о рангах". Відомий джазовий критик Олексій Коган стверджує, що наші музиканти впевнено володіють усіма засобами і прийомами, аби вправно грати американський джаз. Якась частина музикантів створює авторську музику – і вони стають сходинкою вище, і зовсім одиниці намагаються створити симбіоз національної автентичної музики та усталених джазових форм.

Якби наш актуальний джаз знаходився б у справжній шоу-бізнесовій площині, то на найвищих рейтингових місцях ми б знайшли імена гітариста Володимира Шабалтаса, саксофоніста Дмитра Олександрова, барабанщика Олександра Лебеденка, клавішника Імі Єреська, контрабасиста Валентина Корнієнка. Кожен з них є віртуозом, блискучим імпровізатором, самодостатнім солістом. Але головним є те, що всі ці музиканти є учасниками групи "Схід-Сайд" яка в всою чергу є таким собі локомотивом актуальної української джазової сцени. До того ще й одними з довгожителів – у 2005-му групі виповнилося десять років.

Головною ж причиною творчої стабільності групи "Схід-Сайд" є її надзвичайна гнучкість – стильова і виконавча. Хлопці з однаковою експресією і запалом грають програми, які, за ідеєю, є несумісні, а це: традиційний джаз, фанк, ф’южн, джаз-рок, латиноамериканські мотиви, навіть модерний ейсід-джаз. До того, вони залюбки експериментують з сучасним хіп-хопом і поп-музикою. Наприклад, спільний концерт "Схід-Сайду" та групи "Танок На Майдані Конго" був записаний наживо, пізніше з’явився на диску і був високо оцінений і джазовими гурманами і фанами хіп-хопу – тобто людьми, здавалося б, полярних музичних смаків. Начебто немає нічого неможливого для "Схід-Сайду"… Окрім одного – більш артикульованої і помітної присутності у себе вдома, на своїй Батьківщині. Бути бажаними гостями на престижних імпрезах у Німеччині, Іспанії, Польщі та Росії – це одне, але для них є ціннішим визнання рідних слухачів, критиків, медіа. З останніми – просто біда. На цілу країну немає жодної (!) телепрограми про джазову музику, хоча про попсу – хоч греблю гати…

Кілька років тому, коли харківський "Схід-Сайд" почав регулярно "наїзжати" у столицю хтось із критиків охрестив їх "харківськими піжонами". Він мав на увазі передусім стильність, впевненість і певну рафінованість харків’ян. Згодом хлопці записали свій дебютний диск "Голос Небес" (2000 р.), який, власне, і продемонстрував їхню схильність до експериментаторства, полістилістики. Поміж першим і другим альбомом "Brand New", який вийшов на відомому джаз-лейблі "Лемма", лежить цілих п ’ ять років. Безумовно, ці роки були наповнені усім, чим живуть творчі люди – пошуками, грою, поїздками, розчаруваннями, відкриттями, перемогами. До речі: "Brand New" завершує композиція "Пісня на честь Помаранчевої революції", яку хлопці записали разом з польським джазменом Влодеком Павліком. Цікаво, що Володимир Шабалтас вважає саме цей диск етапним: - У цьому альбомі ми змогли передати деякі з наших вражень, роздумів і відчуттів сучасного акустичного джазу. А слухачам нашим ми намагалися навіяти емоції взаєморуміння, бажання робити добро, цінувати життя. Не сприймайте це як банальність, тому що саме це і є найвищою цінністю в житті.