ЩАСТЯ

Кілька років тому Дмитро Остроушко – нині лідер-вокаліст відомої нео-панкової формації "Щастя" мріяв про той день, коли його пісні вразять і візьмуть за живе якогось видатного продюсера і той запропонує групі казковий контракт. І ось тоді… Але нічого цього не сталося. Група "Щастя" продовжувала своє стихійне існування як типовий представник рок-андеграунду, час від часу вириваючись на поверхню загальнонаціональних фестивалів "Рок-екзистенція", "Нівроку", "Рок-точка". Але і після цього в житті команди не з`явився добрий дядечко з тугим гаманцем. Натомість у Дмитра і компанії з`явилася впевненість у своїх силах і "Щастя", слава Богу, не перетворилося на "продюсерський" проект. Вони залишилися такими, якими й мали бути – жорсткими за звуком, веселими за змістом.

Ясна річ, на сцені "Щастя" – це відірвано-непричесаний, агресивно-драйвовий панк-рок з масою рефлексій з різних сферлітератури-театру-кіно-мистецтва-фольклору. Можливо це тому, що в складі групи є професійні науковці, перекладачі, психолог? Дмитро,, наприклад, працює перекладачем французької та англійської. А у вільний час… Ну, Ви розумієте, що для усіх учасників "Щастя" – це той адреналін, який отримуєш під час шалених концертних імпрез, коли зливаєшся з публікою у єдиному пориві радісного "дуркування".

Під час кількох останніх клубних виступів "Щастя" я помітив, що групу люблять по спражньому, але виключно ті, хто "врубається" в цю естетику, у змістовну частину цих, переважно трьохвилинних опусів-пісень. До речі: мені якось зручніше визначати пісні "Щастя" як своєрідні "стоп-кадри" з життя, повністю позбавленого попсову-косметичного макіяжу. Це як от альтернативне чорно-біле кіно. Особливо цей контраст відсутній після споглядання лаковано-одноманітних поп-шоу московського розливу на "1+1", чи на "Інтері". Свідомий нон-конформізм "Щастя" свідчить про а) здоровий життєвий глузд музикантів, які міцно c тоять на своїх, а не на примарно-продюсерських ногах; б) послідовно-чесне ставлення до своїх нинішніх і майбутніх прихильників, коли цю прихильність група досягає внаслідок живої сценічної роботи; в) свіжістю і незаштампованістю самої музики.

У 90-х роках ми спостерігали доволі значну кількість панк-рокових груп. Чимало панків є ї сьогодні. Але у цілому масиві подібних груп майже відсутні якість, переконливість і драйв, як необхідні критерії для розвитку музичного напрямку. Тому київська формація "Щастя" перебуває у стані гордовитої самотності, водночас являючи собою приклад надзвичайно ексклюзивного винятку на ринку актуальної молодіжної культури.

Українська музика - панк-рок ...Чи спраді "NOT DEAD"?