ПІККАРДІЙСЬКА ТЕРЦІЯ

24 вересня 2002 року вокальній формації ПІККАРДІЙСЬКА ТЕРЦІЯ виповнилося 10 років. Ювілейний концерт в столиці. Супераншлаг! І квіти, квіти… Чоловіче шестиголосся ТЕРЦІЇ у мене особисто завжди асоціювалися з… букетом польових квітів — ніби простих, близьких і зрозумілих, але надзвичайно зворушливих. ТЕРЦІЯ не є аж таким голосистим секстетом, але то є «спрут», що забирається до потаємніших струн душі. І оселяється там. У 1992 році Богдан Бочач, Андрій Капраль, Володимир Якимець і Славко Нудик — тоді студенти хорового відділення львівського музучилища — організовували музичні вечори і капустники у львівських вузах. З`їздили на «Червону руту» до Донецька (1993) де взяли третє місце. Але вирішальним був наступний — 1994 рік. До групи приєднався Андрій Базиликут і Роман Турянин. У Києві на багатотисячному майданному концерті вони виступали останніми і зірвали вихор оплесків. Це був їхній перший тріумф. Тоді ж вийшов перший альбом. Роком пізніше з`являється альбом концертних записів «Ao labatum», а під ялинку «Тиха ніч» з різдвяними колядками. У 1995-му замість Андрія Базиликута до складу приєднався Андрій Шавала.

Увесь час ТЕРЦІЯ напружено гастролює, час-від-часу отримує Гран-Прі та інші відзнаки на різноманітних фестивалях. Співпрацюють (на концертах і в студії) з Русланою та Олександром Ксенофонтовим, що істотно збагачує твори співачки. У 1997 році було видано розкішний альбом «Сад ангельських пісень», що мав великий резонанс не лише в Україні, а й за її межами. Репутацію провідної вокальної формації країни ПІККАРДІЙСЬКА ТЕРЦІЯ закріпила двома наступними (і дуже сильними) альбомами «Я придумаю світ» (1999) Та «Ельдорадо» (2001). Їх знають і люблять сьогодні в багатьох країнах світу. Дуже хотілосяб, щоб ТЕРЦІЮ краще знали і любили в рідній (?) державі!