ПЕРКАЛАБА

Найкращим етнічним фестивалем в Україні визнано імпрезу просто неба "Шешори" — за назвою гуцульського села в мальовничих горах, де, власне, вдруге ця акція і відбулася. Кілька тисяч людей в наметах, велика сцена, безліч фолькових груп з Чехії, Польщі, Угорщини, Росії. "Цвяхом" "Шешор" стала "Перкалаба" — команда з Івано-Франківська.

Якщо архетип растамана поєднати з архетипом гуцула і цей образ прикрасити суто рокерськими прибамбасами — з того вийде музичий контур "Перкалаби". Вперше у столиці група з такою от нікому не зрозумілою назвою "засвітилася" під час фестивалю "Культурний герой". Чи варто говорити, що київська публіка місцями перегодована, місцями — снобісьтка, а точніше — просто лінива. Себто — підняти її (публіки) сідниці — важке завдання. Однак, після перших тактів "Перкалаби" її (публіку) наче підмінили. Усе стрибало, божеволіло, стояло на вухах впродовж всього виступу групи.

Щось подібне раніше траплялося на перших виступах "ВВ" і "Братів Гадюкіних". Тоді, а це було років 15 тому, ці назви також нікому ні про що не говорили, але прийом був настільки гарячим і беззастережним, що одразу стало ясно — це саме той різновид музики, який сягає на значно глибший рівень підсвідомості, ніж будь-яка найнавороченіша попса. То — як пес, що зірвався з ланцюга і летить поза очі. Шаленство, драйв, щирість, оригінальність і неповторність в одному "флаконі". Кілька наступних візитів, івано-франківської "Перкалаби" до Києва (фестивалі "Пульс асфальта", "Рок-екзистенція", сольник в клубі "Бабуїн") вже відбувалися в режимі супераншлагів. Не надто чіткий контур цієї химерної формації викристалізувався остаточно. Якщо зважити, що групою опікується ветеран рок-н-рольного руху в Західній Україні Олег Гнатів (нині — програмний директор класної FM -радіостанції "Вежа"), то процес "розставляння крапок" над "і" був легким і приємним. 

О.Є.: — Наскільки мені відомо, "Перкалаба" — це назва невеличкого містечка десь далеко в горах…

Олег Гнатів: — Так, до того — це крайня точка на мапі України. Там далі — тільки ліси і кордон з Румунією. В переносному розумінні — це та земля обітована, куди ми всі прагнемо усе життя. Ще одне значення слова "Перкалаба" — це шлях яким йдемо. Про ціль ми не думаємо. Головне,, чим переймаємося — це шлях. І тільки. 

О.Є.: — Чи давно існує "Перкалаба"?

О.Г.: — Групі вже чотири роки. Її вигадали Федот і Ярема, друзі та сусіди. Вони мешкають у Станіславі в одному будинку на набережній — біля річки. Ярема раніше грав в найкращій, на мій погляд, панківській групі "Стратегічні сперматозоїди". Більш грутого панку я в Україні не чув. Федот працював на радіо ді-джеєм і дуже любив музику реггей. І весь час мені говорив — я хочу грати, хочу співати. Якось вони з Яремою покликали мене ра репетицію. Вдвох зробили кілька пісень. І мене це вразило. Це було Щось! Не знаю як це поснити, але решта людей познаходилися без усіляких з нашого боку зусиль. Просто Щось їх привело до Яреми з Федотом. Так утворилася "Перкалаба", яка відпочатку має дуже позитивну спільну вібрацію. Те, що вони почали робити — то є продукт їхнього співіснування, співпереживання, співміфотворення. Одне слово, спосіб життя і мислення групи — де ДАО шляху.

Влітку минулого року "Перкалаба" увійшла до числа груп-лауреатів інтерактивного фестивалю "Пульс асфальту". Власне, мета цієї унікальної імпрези, що розтягнулася в часі на цілий рік — виявлення та підтримк найкращих формацій українського рок-андеграунду. 

Організатор "Пульсу" Антон Яковина дотримав слова і всі команди були професійно записані в студії "Круц-Рекордз". "Перкалаба" зафіксувала один з останніх — вже "розкручений" на концертах хіт — пісню "Парагвай". Ця пісня є в збірці "Пульс асфальту", яка існує у вигляді CD — додатку журналу "FHM". Пісні групи, записані під час фесту "Рок-екзистенція", увійшли до CD -збірки цієї рок-імпрези. За словами продюсера "Екзистенції" Тараса Грималюка, саме "Перкалаба" стала найяскравішим відкриттям, і в цьому одноголосно збігаються враження організаторів і публіки. Отже, секрет "Перкалаби" — в її природності. Чомусь вони пригадали мені "Гадюкіних", зразка 89-го, певно — "смачними" стилізаціями у дусі реггей і ска, гуцульськими мотивами, специфічною говіркою і тією вібрацією, що як електричний струм — чіпляє "за живе".

На відміну від "Гадів", "Перкалаба" скрізь тягає за собою справжні цимбали, а ще — вони значно нестримніші на сцені. Це — вихор. Вихор свіжого повітря в мороці псевдо-музики. 

Інтерв'ю з менеджером формації ПЕРКАЛАБА Олегом Гнатівим

Українська музика - рок-альтернатива.
Лікарі гламурних вакханалій