ОТ ВІНТА

OT VINTA

Тривалий час вважали, що автентичний американський стиль "рокабілі" може бути виключно англомовним. І вважали небезпідставно, адже цілий ряд рокабільних "примочок" – коки, шкірянки, джинси-дудочки, військові черевики, мотоцикли – мали специфічний колорит і винятково американську "прописку". Та й наші доморощені адепти заокенського рокабілі також тривалий час вдосконалювали англійську – аби виглядати максимально схожими на "оригінал". І ось раптом з’являються нахаби, які не лише ігнорують такі поняття як "чистота стилю", а й просто перевертають усе з ніг на голову… І називають це "укробілі".

Неологізм передбачає наявність українського національного елементу, а точніше – цілого образного ряду, почерпнутого з реального сільського життя-буття. Насправді, автентичне рокабілі у своєму родоводі також містить елементи музики "кантрі" – народної музики білих мексиканців Штатів. Отже, невипадково від групи "От Вінта" відгонить розбишацько-веселим фольком. Однак формула "укробілі" визрівала в голові гитариста та фронтмена Юрія Журавля не один рік. Прототип нинішнього "От Вінта" він створив близько десяти років тому в рідному Рівному. У Будинку дітей та молоді він працював художником.

Першим кроком до визнання стала драйвова музика до дитячої вистави "Пеппі – довга панчоха", написана і зіграна групою "От Вінта". Першими слухачами групи була невеличка місцева "тусівка", їхні київські друзі "Mad Heads" та нечисленні рокабільні "діаспори" у містах-мільйонниках. Справжнє-концертно-студійне життя розпочалося після фестивалю "Перлини сезону-99", на якому вони стали лауреатами. Далі підключилася Іванна Довженко – відома в тих колах людина, здібний менеджер, яка власноруч організовувала безліч дуже симпатичних рокабільних вечірок та фестивальчиків. За її участю хлопцям вдалося записати дебютний альбом "Дригтиндимба". Його поява на музичному ринку у лютому 2003-го року викликала таку собі міні-революцію, звісно ж – стильову… Тому що чогось подібного у нас ще не було. До того, Журавель проявив неабиякий талант мультиплікатора: він зробив мультяшний кліп на пісню "Не мала баба клопоту, купила порося". Кліп миттєво "оселився" в інтернетівських відео-хіт-парадах.

Не дивлячись на те, що майже всі FM -радіостанції ігнорували завзятих укробілів, група вдало використала інтернет-ресурс задля самореклами. Групу помітили і в Києві, і в Москві. Почалися клубні тури по містах України, Польщі, Росії. І там, куди їх запрошували вперше, згодом вони їздили і вдруге, і втретє… Одне слово, сміхотерапія "От Вінта" з елементами циркової буфонали діяла як вірус. Запальний драйв "От Вінта" міг би врятувати будь-який фест, будь-яку імпрезу. І дійсно рятував, створюючи атмосферу карнавального свята.

Наступний альбом рівненських укробілів з ’явився навесні 2005-го року і мав не менш характерну назву "Дарма я наївся цибулі". Це – чотирнадцять кумедних сюжетів-пісень – найбільш "ударних" концертних номерів з-поміж кількох десятків, які гралися протягом останніх років на різноманітних майданчиках. Передусім це "Байкер без голови", "Опля-картопля", "Біля дубу", "Проти течії". На додаток тут розміщено комп’ютерну гру "Хрюк-н-рол" – ще один мультяшний шедевр Юрія Журавля. І він, і його музиканти Віктор Пилипчук, Володимир Загіней, Олександр Мартюшев на сьогодняшній день являють собою одну з найкращих сценічних шоу-груп країни. Тому, напевно, недостатньо просто послухати диск "От Вінта". Їх потрібно бачити наживо і відчути неповторний укробіловий адреналін.

Українська музика - панк-рок ...Чи спраді "NOT DEAD"?