ОРКЕСТР ЯНКИ КОЗИР

На початку 2000-го року, коли ще повним ходом йшли пошуки музикантів і репертуару ОРКЕСТРУ ЯНКИ КОЗИР, було зрозуміло, що на молодій сцені маємо вельми несподіване, раніше небачене явище. І хоча кристалізація стилю відбувалася поступово, музичний силует ОЯК вже був яскравим, фактурним і трохи шокуючим.З одного боку це був адаптований фольклор, а з іншого – крутий заміс хард і арт-року. Усе це збирав і цементував голос Янки – напрочуд класичний, сильний, багатий нюансами і відтінками. Окрім того, ОРКЕСТР треба бачити. Тому що на сцені – це грандіозне видовище, шоу, містерія, вистава. Усе – в одному флаконі. До речі: фантасмагоричні костюми співачки і музикантів проектує і виготовляє сама Янка. Опікується колективом відомий діяч Олександр Литовка. Він продюсує, промотує і пише тексти для пісень ОЯК. Група зібрала вже чималий букет фестивальних нагород – вітчизняних і іноземних. Між іншим, ОЯК – переможець Всеукраїнського фесту «Велика рок-н-рольна битва» (Київ, 2004) та учасник світового фіналу рок-музики «The Global Battle Of The Bands» (Київ, 2004), а також – володар титулу «Найкращий новий гурт України 2004 року». Довгий час у групи не складалося зі студійними записами, виданням альбомів. Дебютний диск вийшов нарешті у 2006-му. Називався він «Шляхи» і містив 17 треків, які якраз і зафіксували непрості шляхи пошуків стилю. Через це «звукова картинка» виявилася досить строкатою, місцями – еклектичною. Хоча вокал Янки виразно домінує над усіма звуковими експериментами.

Новий альбом «Мати» (2007) – це вже інша історія. Він набагато цілісніший, стрункіший за дебютник і являє собою розгорнуту пісенну сюїту. На обкладинці – фотографії мам усіх учасників групи. Провідна тема – це цема материнства, точніше, інтерпретація її групою ОЯК. Метафоричність текстів, гра голосом та арт-рокові пасажі, об'єднані у єдиний звуковий ланцюг нагадують вже призабутий жанр рок-опери. Вокал Янки Козир – поза конкуренцією. Її голос – це її зброя, якою вона володіє бездоганно. Часом вона нагадує драматичну актрису, настільки пісні ОЯК схожі на міні_вистави. Ловиш себе на думці, що солодкуваті поп-рокові стандарти, які заполонили ефіри і є ніби-то модними, не залишають шансів творам ОЯК стати масово популярними. Тому що – надто великий контраст... І все ж – хочеться вірити, що це не так.