Ігнатуша Олександр

Співаючі актори – явище звичне, знайоме. Пісні акторів якось завжди розглядають в контексті чогось – драматичної вистави, фільму, мюзіклу, або й якого-небудь рекламного ролика… Пісенний альбом актора й режисера Олександра Ігнатуші під назвою "Білий вовк" – це явище зовсім іншого порядку. Його пісні не прив`язані до певного відеоряду, хоча й кожна з них – це яскрава картинка з життя, часом – це живопис, часом – графічна замальовка. Його пісні прості, але не простуваті, бо освячені прекрасною поезією Ірини Жиленко, Івана Драча, Бориса Олійника, Леоніда Кисельова. Найбільше тут віршів Ірини Жиленко. З її поетичних образів Ігнатуша виліплює свої пісні – надзвичайно зворушливі, делікатні, але без жодної банальщини або солодкавості. Поміж пісень – також поезії, інтимно прочитані Олександром. Його м'який баритональний тембр загартовує, магнетизує. Особливо – в піснях "Сьоме небо", "Гном", "Індіанка", "Ліліан", "Білий вовк". Усе це – безперечно маленькі шедеври співаної поезії,, чудово аранжовані Андрієм Шустем, зіграні Григорієм Лук'яненко (РУТЕНІЯ), Григорієм Махно (ДРУГЕ ДИХАННЯ), Олександром Єгоровим (НЕБЕСНА КОПАЛИНА). Альбом записував на власній студії один з наших кращих звукорежисерів Володимир Лещенко. Деякі вокальні партії в альбомі "Білий вовк" прописали близькі друзі і колеги Олександра Ігнатуші: Ольга і Наталя Сумські, Валерій Вітер.

Слухаючи альбом, починаєш розуміти: якби за плечима актора й режисера не було кілька десятків зіграних ролей і знятих фільмів, а також – редакторська і викладацька робота та тривале стажування в США, у Бродвейському театрі "Ла мама" – цей альбом не виглядав би так переконливо. Цікаво, що "Білий вовк" – це з однієї сторони – музичний дебют Олександра Ігнатуші, а з іншої – цілком чітко артикульована естетична пропозиція людини, яка працює на стику різних мистецтв. Пропонований ним продукт – це, по суті, ідеальний зразок сучасного українського шансону, що витікає з романсової традиції і не має нічого спільного з російським "блатняком".

Сьогодні в Україні щось подібне культивують зовсім небагато артистів, серед яких Олександр Смик, Ольга Богомолець, Тризубий Стас, Ігор Жук. І хоча цей жанр опинився у найвіддаленішій від шоу-бізнесу "точці", у наших "шансон'є" є своя вдячна публіка. Враховуючи цілковиту ексклюзивність такої поезії як вихід "Білого вовка", надамо слово самому винуватцю – Олександру Ігнатуші: – Що мене спонукало створити альбом? Перше – відсутність у нашому ефірі і бажання щось подібне там чути. Друге – щире і альтруістичне бажання перелити свою любов до української поезії тим, хто її ще не покохав так, як я. Третє – юнацька, напівзабута любов до гітари і бардівської пісні та великодушна поблажливість друзів до моїх експериментів на творчій ниві. Четверте – тверде й непорушне переконання, що український народ – перший за музичністю (нехай мені пробачать італійці). П'яте – допомога (не тільки моральна) моїх колег по рекламі – Сергія Уріна та Левка Хоффмана. Шосте – пристойна режисерська освіта і прагнення її реалізації на тлі відсутності фінансування національного кіновиробника в допомаранчеві часи. Чи зміниться щось? Як не можеш зняти фільм – зроби хоч саундтрек до нього. Сьоме і останнє – а чому б, зрештою, й ні?