ОЧЕРЕТЯНИЙ КІТ

Одного разу вінницький гурт "Очеретяний кіт" вирішив грати і співати так, як живеться, спосіб життя і світосприйняття максимально природньо переплавляючи у слова і звуки. Рішення це було прийнято внаслідок спостережень за колегами-музикантами,, що погналися за кон ’юктурою і втратили своє обличчя. Між першим і другими альбомами "Очеретяного кота" лежить відстань, яка дорівнює музичній еволюції. Якщо дебютна робота "Манія" являє собою психоделічно-ембіентний експеримент з похмуро-туманним кліматом, то другий – "Коломийки" – це суцільний фольк-роковий драйв. Так сталося, що музиканти націлилися відшукати справжній автентичний український "грув" – той пульсуючий стан який заводить і "зносить дах". Лідер-вокаліст Роман Кріль: - Щоб усе з’ясувати, я поїхав у Карпати до діда Юри навчитися грати коломийки. До речі: на альбомі дід присутній із своїми репліками, награваннями і власними коломийками. Ми швидко зробили альбом, оскільки були обмежені в студійному часі – з однієї сторони, а з іншої – вчасно впіймали той особливий стан трансу коломийкового. Потім ми побачили, що, приміром, група "Гуцул Каліпсо" з Чернівців робить це професійніше за нас і ми почали шукати джерел натхнення у себе на Вінничині. Багато сіл обходили-об’їздили, багато цікавого почули. Зрештою, зупинились на чумацьких піснях. Це – дивовижний матеріал.

Новий альбом "Мандрівка в Косаківку" складається з чумацьких народних пісень, коломийок і авторських пісень Романа Кріля, Анатолія Секретарьова і Володимира Войчишина. Суміш двох фактур: автентичної і урбаністичної у специфічному аранжуванні з наголосом на м’якому акустичному звучанні дає новаторський присмак чогось дуже рідного, домашнього, теплого. Між тим, "Очеретяний кіт" дуже легкий на під’йом: їх нерідко можна почути в столиці, на фестивалях "Країна мрій", "Мазепа-Фест", "Шешори". До останнього вних особливе ставлення, бо там почуваються максимально комфортно.

ОЧЕРЕТЯНИЙ КІТ

Сьогодні в групі грають: Роман Кріль (голос), Микола Доляк (скрипка, голос), Олена Шевченко (скрипка, голос), Володимир Войчишин (інше, голос, звук), Костянтин Бушинський (гітара), Аліна Лєрман (скрипка).

"Очеретяний кіт" про себе: - Очеретяний кіт — тварина, яка живе в очереті при болоті. Там є все, що йому потрібно. Назва гурту з'явилася 1995 року, коли (за легендою) Костянтин Бушинський (Буш) побачив цю нашу тотемну істоту у київському зоопарку, і зрозумів, що це воно є. Зараз "О.К." живе у Вінниці. І тут йому добре. Південний Буг — поруч, в ньому завжди є риба, а на берегах — вдосталь того, що дарує і радість, і печаль. Але час від часу "О.К" вирушає на пошуки "чогось такого" в інші кутки і закутки Національного парку Україна. Коли врозсип, коли вкупі.

Повертатися в рідні очерети з далеких гір і степів не менш приємно, ніж вирушати в мандрівки. Бо важкі торби здобутих вражень бентежать так само, які легкі повітряні кулі мрій-сподівань. Самі розумієте що настає потім: торби розв'язуються, здобич витягається, починається — що? Скажімо так, — експерименти...

Наші перші експерименти з трофейним, не подільським фольклором пов'язані з, очевидно, найдрайвовішим музичним українським краєм — Карпатами. Старий музика з села Лімни дід Юра цей драйв називає "грати з азартом"...

Горянські коломийки у нас якось підозріло спліталися з рок-н-рольними рифами. Але ми освячували ці гібриди в вірою в те, що в сучасному музичному небі України, з його боїнго-кукурудзяниками, дуже не вистачає добрячого фолькльорного змія-дракону.

ОЧЕРЕТЯНИЙ КІТ

Якось, завдяки придбаній у від'їжджаючої єврейської родини збірці чумацьких пісень, ми відкрили новий для себе світ — світ пронизливого і водночас спокійного мелосу, досить зневажливого ставлення до себе і, навпаки, крайньої поваги до трудяг-воликів. Тож запрягли і ми собі віртуальних круторогих і попливли в степи, туди, де небо велике і вдень, і вночі, туди, де віє сухий вітерець, а до Полтави чи Решетилівки все ще далеко...

Подорожі у просторі і у часі інколи змінюються подорожами вглиб. Цей вимір руху надають нам пісні Анатолія Секретарьова, математика, історика, поета, нашого "заочеретяного" товариша. Світ його пісень — це той Крим і Рим, куди ми вирушаємо чи то по сіль, чи то по досвід. Втім, нехай він сам скаже: "... Моє знайомство з "котами" почалося давно, 93-року. Щоправда, тоді тільки з одним — з Романом Крілем. Потім потроху усі перезнайомились. Вони кажуть, що я їх вчитель. Втім, я сам у них також вчуся, та ще й вболіваю за них. Оце десь рік минув, як вони, на мій погляд, "перелізли через паркан". До цього, до Саду вони тільки підбиралися. Якщо все буде добре, незабаром, в наступному альбомі, побільшає їхніх самостійних мандрівок. Поки що їх хоч небагато, але вони вдалі. Тож — гайда у Косаківку!"