ГУЦУЛ КАЛІПСО

Можливо це спірна думка, але гадаю, що ГУЦУЛ КАЛІПСО – це прямі нащадки БРАТІВ ГАДЮКІНИХ , ранніх ВВ та неіснуючої нині ЖАБИ В ДИРИЖАБЛІ. У свою чергу класики українського панк-блюзу і панк-року та їхні адепти є частиною великої сміхової культури, початки якої в самобутній народній традиції, відображеній в тій же «Енеїді» Котляревського. Тексти ГУЦУЛ КАЛІПСО просто фонтанують гумором, сарказмом, іронією. Вони крутіші за гуморески Глазового і десь наближаються до гротескних опусів того ж Сергія Кузмінського. Музично «гуцули» вправно комбінують фанк, хіп-хоп, даб, ска, панк, реггей, рок-н-рол та гуцульські коломийки. Хоча вони й придумали собі простенький ярлик «гуцул-хоп», їхній рух з глибин чернівецького андеграунда у бік всеукраїнського визнання був зовсім не простим. Але ж максимально природним, тому що базувався на головному інстинкті грати скрізь, драйвувати від душі і відриватися по повній. Років сім поспіль «гуцули» безперервно дрейфують з міста до міста, з однієї імпрези на іншу.

Їхнє «гуцул-шоу» вже давно відшліфовано до блиску, а з десяток хітів вже знає назубок півУкраїни. Бракувало лише одного – альбому. Найпростіше було б зафіксувати наживо свій
концерт і видати той «лайв». Однак «гуцули» поставили за мету добитися ідеального звучання. Найголовнішим було зберегти живу енергетику в студійних умовах. І групі це вдалося.

Дебютний диск містить саме ті пісні, що пройшли перевірку часом. Тут саме те, чого народ вимагав від них на концертах. Власне маємо такий собі «Грейтест Хітс» від ГУЦУЛ КАЛІПСО за сім років концертування. Тобто маємо неперевершені зразки рокенрольно-гуцульського стьобу, такі от як «Периферія», «Предсєдатіль», «Віктор Каракулаку», «Повєстка». «Маневри», «Звізда», «Гуцуло-Дракул», «Рекет Ганстєра».