ДРУГА РІКА

Нехай не введе Вас в оману техницизм дизайну обкладинки нового альбому групи "Друга ріка". Циферблат на титулі був потрібен для того, аби вказати на цифру "2". Так, це — другий альбом "Другої ріки", який виходить через два роки після появи дебютного релізу під назвою "Я є". Є підозра, що цифру "2" хлопці експлуатують невипадково. Йдеться ж про "друге дихання" цієї романтичної формації з Житомира, що вже не перший рік пробивається на музичний олімп країни. Альбом "Я є" видала колись відома аудіокомпанія "Нова Рекордз". Видала в такий хитрий спосіб, що альбом досить швидко зник з полиць музичних крамниць, але ніхто не знає в якій саме кількості.

Нині немає лейблу "Нова", також припинилися стосунки з колишнім продюсером Юлією Колодюк, натомість є новий альбом. А головне — збережено групу, яка продовжує існувати у тому ж автентичному складі. Нещодавно до "Ріки" приєднався Сергій (Шура) Гера — клавішник "Скрябіна", а це — погодьтеся — вдалий набуток для молодої команди. Мотиви виходу і приєднання Шури дещо туманні, але музикант із властивою йому безпосередністю стверджує, що музика "Другої ріки" імпонувала йому відпочатку її існування. До того — лишалося вакантне місце клавішника. Своє перше бойове хрещення в якості квінтету група мала на останніх "Таврійських Іграх". Водночас там наживо був зіграний новий матеріал з альбому "Два". Мені чомусь увесь час хочеться зарахувати "Другу ріку" до "останніх романтиків". Може тому, що дедалі життя стає все більш жорстоко-прагматичним, а спів, статура та імідж лідер-вокаліста Валерія Харчишина навіює абсолютно протилежні емоції.

Перед нами — сучасна і шляхетна людина, яка не грається в модний нині цинізм навпіл з чорнухою, не шепоче і не скиглить (це теж модно), а просто співає нормальним чоловічим голосом. "Нормальність" Харчишина — то майже виняток на тлі так званого "рокапопса", амбіції якого нічим не обгрунтовані. Амбітність самої "Другої ріки" будується на хороших мелодійних піснях, своєчасність і свіжість яких — незаперечна. "Друга ріка" сьогодні — це справжній, живий і якісний "поп" без загравання з "брит-попом" (ще трохи модним) або з іншими іноземними стилями. Здається країні вже давно бракувало ось такої суперового рівня живої поп-групи. Напевно з часу зникнення групи "Анна-Марія" на чолі з Віктором Павліком, що, на початку 90-х виплеснула на Світ Божий ціле гроно розкішних хітів. Невідомо, чи зможе "Друга ріка" позмагатися в хітовості з "Анною-Марією" десятирічної давнини, але те, що чотири з одинадцяти пісень альбом "Два" реально претендують на найвищі позиції поп-рейтингу — це факт майже науковий. В альбомі три з них стоять поспіль. Це — "Математика", "Алло", "Вже не сам" та предостання "Оксана". Добре, що усі ці треки (окрім пісні "Алло") вже візуалізовані. Продовженням музичної еволюції гурту став альбом "Рекорди".

Цікаво, що в усіх кліпах "Друга ріка" постає як жива концертуюча група. На жаль, саме концертування як такого бракує команді. Не забуваймо, — як в спорті так і в музиці потрібно увесь час грати якомого більше. Аби довести, що ти є кращий не тільки в студії. І вони це доведуть. Обов'язково.