БУМБОКС

На початку літа 2005 р. музичні інтернет-сайти та молодіжні видання поповнилися ейфоричними пассажами, вигуками захоплення та знаками оклику, які можна було об''єднати неологізмом "Бумбоксоманія". Дописувачі електронної мережі не жаліли часу й грошей, жменями роздаючи найвищі оцінки на адресу дебютного альбому "Меломанія" свіжоспеченого тріо БУМБОКС. Виявилось, що задовго до появи офіційного релізу (видавець: компанія "Мюзік Фекторі Груп"), "CD-болванку" або "промоверсію" диска було поширено в модних тусовках, а далі – ще в ширших колах "меломанів". Напевно тому в день живої прем'єри альбому в клубі "Квартира Бабуїн" БУМБОКС не без задоволення спостерігав по-під сценою кільце затятих фанів, які натхненно підспівували музикантам. Було очевидно, що такі пісні як "Бета-каротин", "Бобік", "E-mail" та "Супер-пупер" дійсно стали мега-хітами.

То й що ж таке БУМБОКС? Передусім – м'який, іронічний і дещо меланхолійний вокал (Андрій Хливнюк), ненав'язливе срібло гарної акустичної гітари (Андрій "Муха" Самойло), ритм-бокс та різні ді-джейські штучки (Валентин Матинюк), адміністративно-продюсерські заходи, спрямовані на стрімкий шоу-бізнесовий зріст команди (Олексій Согомонов та Борис Гінжук), дістрибюторська активність та впевненість в успіху альбому на аудіоринку України (Ігор Федоренко з "Мюзік Фекторі Груп"). Ось власне і все. Однак, найголовніше в цій історії – це вишуканість, стильність та, як кажуть – актуальність БУМБОКСА, який з'явився в потрібний час і потрібному місці.

Цілковита індивідуальність БУМБОКСА теж як на долоні. Музичний почерк, манера тріо найменше свідчать про таке захворювання як епігонтство. Щоправда їх порівнюють з харківською П'ЯТНИЦЕЮ, але хлопці гнівно відмітають подібні порівняння, тому що тиха негаласлива музика – ще не привід проводити паралелі. Вокаліст і автор текстів Андрій Хливнюк впевнений, що БУМБОКС не є комерційним проектом, скоріше – своєрідною музично-поетичною антитезою відносно однакової поп-музики, якою нас годують ФМ-радіостанції. Слід зауважити, що історія світової поп-музики знає чимало прикладів, коли комерційними – в кращому розумінні слова – якраз ставали проекти, які відпочатку позиціонувалися як творчо-альтернативні. Біографія БУМБОКСА поки що невеличка, але досить драматична.

Справа в тому, що гітарист Андрій Самойло та ді-джей Валік Матіюк утворюючи разом з Андрієм Хливнюком нову групу, офіційно грал в складі групи ТАРТАК. І грали, слава Богу, цілих сім років. Немає сенсу наводити безліч прикладів суміщення музикантів, які виступають паралельно в різних колективах – як за кордоном, так і у нас. Найближчий приклад – це Олександр Піпа, який успішно грає і в складі ВВ, і в команді БОРЩ. Однак в момент, коли БУМБОКС готували альбом, Андрію подзвонив директор ТАРТАКА і повідомив, що вони (Самойло і Матіюк) – звільнені з посад гітариста і ді-джея з причини "несумісності бізнесових інтересів". Насправді хлопці ТАРТАК вважали основним місцем роботи, а БУМБОКС розглядали як майданчик для реалізації власних творчих ідей. Андрій схиляється до думки, що головною причиною звільнення були ревнощі того ж Сашка Положинського, який ні сіло, ні впало, приревнував БУМБОКС до ТАРТАКА. Схоже та те, що чутливість і марнославство – то таки найслабші місця артистів.

Нині в БУМБОКСА чимало концертів, диск "Меломанія" не припадає пилом на полицях магазинів і кіосків, відеокліп на пісню "Супер-пупер" довго не сходить з обойми найпопулярніших кліпів каналу "М1". Група збирається (і вже частково їй це вдалося) об'їхати зі своїм диском цілу Україну й достукатися до сердець тих, хто цінує в пісні форму, зміст і філінг (почуття).

Музичні стилі. Хіп-хоп. Украхоп: герої і лузери