БОРЩ

Бог любить трійцю. Цю аксиому кожен з нас мимоволі підтверджував на власному досвіді. Життєвий досвід Юрія Здоренка – колись лідер-гітариста і шоумена знаменитих "ВВ" – так само довів правдивість найбанальнішої з аксиом. Після болісної розлуки з Олегом Скрипкою на початку 90-х він створив "ЯЯЯ" – досить міцну глем-рокову команду. "ЯЯЯ" одразу потрапили "в ящик" завдяки "Таврійським Іграм", дали кілька яскравих аншлагових концертів і так само раптово зникли. Через деякий час виникли знову, але зовсім з іншою – романтично-солодкою музичкою під назвою "Індіго". Увесь час якісь невидимі сили "гальмували" старт "Індиго", внаслідок чого проект перестав існувати. Нажаль, оскільки в нашій країні ніша романтично-красивого рок-мейнстріму була порожньою. Між тим Юра Здоренко підтримував сусідсько-приятельські контакти зі своїм шкільним другом Олександром Піпою – бас-гітаристом "ВВ". З ним Юра грав ще до "ВВ" у хеві-металевій банді "S.O.S." Якось вони вдвох вирішили відновити і зафіксувати дуже давні "вевешні" пісні – аби ті пісні не забулися й не зникли. Для цього потрібен був як мінімум барабанщик. І доля підкинула його майже миттєво: це так само був сусід Здоренка по Академмістечку Вітольд Корженко – нині діючий барабанщик "Танка На Майдані Конго". Однак новостворене тріо не обмежилося лише старим матеріалом, оскільки, як виявилося, бажання зробити щось нове і свіже не давало спокою обом музикантам. А Піпа, до речі, писав дуже фактурні гострі тексти, зберігаючи вірність традиційній панківській естетиці "ВВ" кінця 80-х. Та й не треба було далеко ходити: усі троє жили-поживали в Академмістечку.

Відпочатку усе робилося виключно в режимі "наживо": пісні аранжувалися безпосередньо на репетиціях. Точнісінько так само цей "турбо-панківський триголовий дракон" давав жару на концертах. Гадаю, що вже на перших (між іншим - аншлагових) концертах у всіх вірних фанів "ВВ" стався ефект "дежавю" – настільки "Борщ" за драйвом, енергетикою і світосприйняттям нагадував старе "ВВ"… Точніше – "ВВ" першого глибоко-андеграундного періоду. Водночас з’явилося й щось інше: неабияка виконавська майстерність, що межує з віртуозністю, тонка іронія (яка приходить у певному віці – вже ж не хлопчики) та безмежні буфонада й гротеск. Ось таким постав "Борщ" перед слухачами старими й новими. Тобто "нові" відчули яким насправді було колись "ВВ", а "старі" оцінили нове обличчя старого доброго панк-року.

Відтак, "третя спроба" Юрія Здоренка пробитися до свого слухача виявилася вельми успішною. Але залишилося кілька "але". Передусім Піпа і Корженко достатньо щільно "прив’язані до своїх основних місць роботи"; а це означало "накладки" концертних графиків. Інше "але" – дивне м’яко кажучи, звучання першого CD-сингла, який видав "Борщ". Звук виявився надто електронно-комп’ ютерним, що насправді дуже сильно суперечило живому концертному звучанню групи. На сьогодні перше "але" ще викликає певні труднощі, та з другим покінчено назавжди: вийшов друком повноформатний альбом під кумедно-шокуючою назвою "Падло". Вийшов під "патронатом" аж двох "лейблів" – "Мун-Рекордз" (Україна) та "Містерія звука" (Росія), що вказує на території розповсюдження альбому. Вихід диску супроводжував цілий музичний фільм, а точніше – відеомонтаж концертних зйомок, на фестивалях, у клубах. Стрічка, яка ідеально передає живу атмосферу на концертах "Борщу". А це – головне, оскільки усі 20 пісень записувалися в умовах, максимально близьких живим виступам. Але важко було б уявити "Уругвай", "Будьмо", "Дулю" або "Кураре конкуренту" - хіти "Борщу" – без шалу, веселощів і драйву, які і є відмінним брендом групи. Наскільки живучим буде цей "бренд" та й сама група Юрій стверджує, що все залежить від того, наскільки писання і грання цієї музики їх самих "заводить" і "заряжає". Поки що усе виглядає так, як в щасливих сім’ях – їм легко і цікаво бути разом і робити одну справу. Та і Олександр Піпа на питання яку з двох груп він би вибрав (якби довелося вибирати) називає "Борщ".

А от на питання про його особистий рецепт борщу Юра Здоренко відповів так: - Спочатку я скажу як не треба готувати борщ. Не треба купувати концентрати в пакетах. Це не борщ, і це не наш рецепт. Наш передбачає обов’язковий ритуал, коли ви отримуєте задоволення від самого процесу. Буряк, цибуля, картопля й гарно обсмажені шкварочки – це обов’язково. Гарно очищений самогон до борщу гармонійно доповнить вашу улюбленк справу. Ще важливішим є те, щоб за столом сиділа гарна компанія. Тоді борщ здається втричі смачнішим.