Харків

Багато цікавих і яскравих груп, про яких мова йтиме нижче, походять із столиці. Але Київ — ще не вся Україна. Захід, схід і південь також породили зірок і зірочок, що залишили помітний слід в історії жанру. Сподіваюсь, подорож місцями рок-н-рольної слави буде насправді драйвовою. Наша перша зупинка — місто Харків.

Індустріальний гігант з лісом фабричних труб і сірими шизоїдними «шедеврами» соціалістичної архітектури братів Весніних. Колишня столиця. Будь-які проблеми, що існують в інших містах, тут можна сміливо множити «на два». Але існує інший Харків — місто глибоких культурних традицій. Театр, мистецтво, музика, наука... В кожній галузі ви знайдете десятки відомих імен. Не є вийнятком і рок-музика. Якщо уявно накреслити вісь Львів-Київ-Харків, останній завжди вирізнявся радикальними тенденціями. Тут завжди грали найбільш відв'язний панк, а важкий рок був максимально важким. Харків'яни усе роблять немов би «через край», з надмірними емоціями, гостро і пристрасно. Невипадково на початку перебудови саме харківські команди грали найбільш жорсткий соціальний рок. Хто не пам'ятає пісні протесту групи РІЗНІ ЛЮДИ? Або РАНОК з чудовою композицією «Заборонено»? Цей тотально- депресивний звук, ця екстатичність музикантів... ФАБРИКА, ШОК, КПП — усі вони несли гарячий імпульс протесту і болю. Можливо, їхні опуси були позбавлені музичних переваг. Усе робилося похапцем і швидко, адже треба було встигнути вихлюпнути все, що накипіло. І зробити це раніше, ніж з'явиться наказ заборонити, покарати, вигнати... Але паралельно з плакатним роком тут працювали вельми стильні і навіть витончені команди: безподібні неорокабіли ПРОТІВОВЄС, дуже кумедна напівпанківська група КУ-КУ, арт-роковий склад ТРІЙКА-СІМКА-ТУЗ і багато інших. Шкода, жодна з них не дожила дотепер, але тоді на зламі 80-90-х вони значною мірою виражали музичний клімат не лише Харкова, але й країни в цілому.

Одне з найцікавіших явищ тодішнього Харкова — це культурний центр «Нова сцена», який дійсно був неформальним об'єднанням музично-мистецько-театральної еліти міста. Головним натхненником і продюсером «Нової сцени» був Сергій М'ясоєдов, який вже тоді наполегливо просував найбільш цікаві групи на Захід. Він стверджував, що музикантів, які знаходилися в андеграунді, захопила ідея створення сучасних проектів на базі європейських традицій і фольклору. Насправді послідовними адептами концепцій «Нової сцени» були групи з чудернацькими назвами КАЗМА-КАЗМА і АЛЬФОНС ДЕМОНФРУА. Їхня музика — це примхливе мереживо академічного модерну, фольклорних мотивів, рок-музики і музики... Середньовіччя. Засновники КАЗМИ-КАЗМИ — Євген Ходош і Олексій Сова мали академічну освіту, встигли погратися в рок-н-рол у різних групах, намагалися синтезувати метал, панк та український народний мелос. Постійно експериментуючи, вони набули свободу вільного маніпулювання виражальними засобами. Уявіть такий собі башлабайський маскарад на сцені, театралізоване видовище з тінями із минулого, де високе й низьке переплітається в одній звуковій тканині. АЛЬФОНС ДЕ МОНФРУА — проект Олексія Пилипенка, який захопився проторенесансною культурою і фольклором Франції. Він використовує автентичні французькі тексти, костюми і аксесуари тієї доби і занурює слухача в екзотичну візуально-звукову атмосферу. На іншому естетичному полюсі перебували ЕЛЬЗА і ТОВАРИШ — групи альтернативного напряму, які перманентно виїзжають за кордон, працюють в клубах Чехії, Польщі, Німеччини. До речі: обидві групи видали свої альбоми на одному з незалежних лейблів Великої Британії.

Тим часом «Нова сцена» активно формує культурну ситуацію в місті регулярними акціями-перфомансами, а іноді влаштовує масштабні фестивалі під назвою КУЛЬТ МОДЕРНУ. Паралельно на кількох сценах працюють театральні студії, музичні групи, відкриваються виставки сучасної фотографії і мистецтва тощо. Сергій М'ясоєдов запрошує гостей з ПОЛЬЩІ, АНГЛІЇ, НІМЕЧЧИНИ. Міжнародні контакти КУЛЬТУ МОДЕРНУ часто приносять свої плоди. Один з таких успішних проектів — видання компакт-збірки «Український андеграунд» із записами 14 груп з Києва, Харкова і Чернігова. Виданий німецького індіфірмою «Зіг-заг», цей диск мав певний резонанс в Західній Європі, а в Кельні відбулася навіть жива його презентація.
Звісно, харківська рок-сцена не вичерпується діяльністю «Нової сцени». У місті починають працювати клуби — цілком демократичні і доступні для молоді за ціною вхідного квитка. У кожному з них — свої локальні герої, свої зірочки. Такі групи, як ЛЮФТВАФФЕ, КНІКСЕН, КАЛЛЕКЦІЯ досягають популярності, виступаючи на сцені «Music People Club». З'являються музичні крапки, де культивуються цілком нові тенденції, а це реп, хіп-хоп, рейв. Поволі Харків перетворюється на центр молодіжної хіп-хопової культури. Один з хедлайнерів цього напряму — ТАНОК НА МАЙДАНІ КОНГО.

Кожне місто народжує свої легенди, серцевиною яких є дійсно харизматичні персони. У Харкові пальма першості серед легенд належить групі РІЗНІ ЛЮДИ, яка має довгу і бурхливу біографію. Два засновника її — Олександр Чернецький і Сергій Чиграков — дійсно дуже різні люди. Перший із них відпочатку мав надзвичайно гострий рок-н-рольний нерв, другий був майстром мелодійної ліричної балади. На початку становлення РІЗНІ ЛЮДИ об'їхали усі найкрутіші рок-фестивалі тоді ще Радянського Союзу і швидко здобули популярність — десь між тодішніми ДДТ і ЧАЙФОМ. Однак раптова хвороба примушує Чернецького залишити ансамбль. Його місце — місце фронтмена посів Чиграков, або просто Чиж. Група продовжує записувати альбоми і виступати, але після повернення Чернецького разом з Чижом вони відіграли всього кілька концертів. Чиж саме пакував валізи, аби переїхати до Санкт-Петербурга, звідки надійшла дуже вигідна пропозиція щодо його сольної кар'єри. Невдовзі вийшов сольний диск Чижа, почалося активне концертування, вийшов другий диск... Кар'єра Чижа була блискавичною. Він остаточно перебирається в місто на Неві. РІЗНІ ЛЮДИ виступають рідко, альбом з характерною назвою «Нас рать» вийшов дуже злий і нігілістичний. Теми пісень — секс, політика, наркотики. Олександр Чернецький ні в чому не «поступився принципами», його нонконформізм проглядав у кожній ноті, кожному слові.

Інша, не менш відома формація ДОЩ відпочатку сповідувала ритм-блюз. Хлопці з успіхом відіграли на багатьох блюз-рокових імпрезах в Україні, Польщі, Росії, в Прибалтиці. На початку 90-х ДОЩ увійшов до обойми найпопулярніших блюз-рокових груп, а в сусідній Польщі вони відпрацювали цілих п'ять концертних турів. А восени 1993-го в київському Будинку офіцерів відбувся сенсаційний концерт-акція: на одній сцені зустрілися дві найкращі блюзові групи України. Це ДРУГЕ ДИХАННЯ з Києва та ДОЩ. На одній сцені зустрілися два покоління — 40- і 20-річних музикантів, які однаково добре розуміються на грунті вічнозеленого блюзу.
Не можна не згадати «важкого кумира» — металеву групу КПП, на чолі якої стояв Сер — великий, круглий як м'ячик, парубок. Його ще звали Злий Колобок. Він мав власну ТБ-програму «Під веселим Роджером», а в групі КПП був справжнім фронтменом, який сповідував треш. КПП видали два альбоми, один з яких — «Беспредел» був вельми успішним. Учасник ПРОТІВОВЄСА Володимир Байков створив групу АНОМАЛІЯ, яка певний час активно концертувала на трасі Київ-Харків і видала альбом «Хайер».

Живе у Харкові людина, яку там знають усі. Це — Сергій Коротков, який формально є відомим музичним журналістом, а насправді має харизму гуру рок-музики. Він веде власні радіо і телепрограми і освячує своєю присутністю різноманітні музичні акції. Свій шлях у музиці він починав у 60-х в складі харківської біг-бітової команди ІДОЛИ. Цікавим є його коментар щодо харківської рок-сцени: «Я досить скептично оцінюю рівень нашої музики. Тривалий час цю музику пригнічували і вона, так би мовити, прогавила свої золоті роки. Хоча наші музиканти заслуговують на пам'ятники за життя, адже робили вони свою справу в таких жахливих умовах. Я всіх люблю, ціную і поважаю, але їхній рівень відносно невисокий. З нових команд, які вважаю перспективними, назвав би БЕК СЛАЙДЕРЗ, КАПІТАН КРЮК, РОДЖЕР МІЛЗ, а останнім часом ПАСХАЛЬНОЕ ШЕСТВИЕ і ШАМАН. Цілий род експериментаторів «Нової сцени» також варто відзначити. Але загалом групи страждають на... аматорство. Є енергія, пристрасть, прагнення утвердитися, але не вистачає техніки, професіоналізму, аби музику робити МУЗИКОЮ, а не створювати черговий соціальний феномен». Хотілося б, щоб Сергій Коротков помилився і прогнози на майбутнє були оптимістичнішими. А ми тим часом купуємо квиток до наступної станції. Мета нашої подорожі — Одеса.