Київ

На початку 60-х дозвіллям молоді в столиці завідував, ясна річ, комсомол. Старші товариші-партійці делегували молодшим обов'язки вихователів-контролерів, а за сумісництвом — блюстителів комуністичної моралі. Країна на той час потроху звільнялася від важкого страху, який успадкувала від сталінського режиму.

Певно, вітри хрущовської відлиги покликали до життя таку небачену річ як госпрозрахункові молодіжні клуби. Саме такий от острівець свободи виник на вулиці Леонтовича, навпроти Володимирського собору і називався просто — МК-62 (зараз там нічний клуб «Будапешт»). Тоді це було звичайнісіньке кафе «Мрія». Спорудили це диво секретарі-комсомольці Юрій Мальчик і Валентина Лебединець. Вони й створили вісім секцій за інтересами. Джазовою секцією керував Володимир Симоненко, поетами і бардами — Юрій Рибчинський, художниками — Олександр Глущенко, а от біт-секцію очолив Григорій Махно.

Навесні 1967-го року, у кафе «Мрія» відбувся перший конкурс біг-біту, на якому засвітилися 12 столичних команд. Сказати, що то був аншлаг-ажіотаж-стовпотворіння — не сказати нічого. То була кількагодинна ейфорія. Крига скресла! А водії не могли проїхати по вулиці Леонтовича — натовп перед «Мрією» перекрив рух.

Першими і ліпшими стали УАНС у складі: Григорій Махно (бас-гітара), Олександр Кузнєцов (гітара), Юрій Виноградов (вокал, клавішні) та Анатолій Захаров (ударні). Друге місце віддали ансамблю САДКО, третє — групі угорських студентів, які навчалися в Києві.

Восени того ж 1967-го відбувся Другий фестиваль біг-біту, який вивів на-гора більше 20 груп. Цікаво, що за пів-року, які відділяють Перший і Другий біг-бітові сейшени суттєво змінився міський розклад, значно побільшало груп, яким недосить було грати західні рок-н-рольні стандарти, які почали експериментувати з українським фольклором.

Першість цього разу визнали за ДРУГИМ ДИХАННЯМ: Михайло Ніколаєв (бас-гітара), Олег Слободенко (гітара), Сергій Чаришников (ударні), Геннадій Татарченко (гітара). Друге місце посіли ЧЕРВОНІ ДИЯВОЛЯТА із супер-гітаристом Володимиром Ходзицьким. УАНС посів третє місце. На ті часи модно було нагороджувати лауреатів кришталевими вазами. Таку от сяючу вазу прийняв до рук клавішнік УАНСА Юрій Виноградов. Без зайвих міркувань він лупанув кришталем об підлогу. Ваза не розбилася. Він зробив це ще і ще раз, аж поки скло не розлетілося на всі боки. Цей день — 1 листопада 1967 року слід було б вважати Днем народження Рок-Н-Ролу в столиці України.

Справжній Всесоюзний конкурс біг-біту відбувся в березні 1968-го, в актовому залі Головпоштамту (!), на п`ятому поверсі. Приїхали львів`яни, харків`яни, з Риги прибула ЕОЛІКА. Лише київських груп зібралося близько тридцяти. Цей зал в народі називали «сьоме небо». І справді, щасливці, які потрапили туди почувалися як «на сьомому небі». Але це свято незалежної музики було останньою ластівкою весни — «зверху» вже були надіслані циркуляри, які фактично забороняли виступи аматорських груп. Деякий час функціонували госпрозрахункові громадські структури, які налагодили гастрольно-концертну діяльність київських груп.

Григорій Махно з друзями привозили в Київ відомих тоді ленінградських АРГОНАВТІВ, ГАЛАКТИКУ, а свої — УАНС, ДРУГЕ ДИХАННЯ та інші виступали на різних майданчиках міста. Але влада продовжувала «закручувати гайки» і УАНС був змушений перебратися до Укрконцерту, змінити назву на ГРАЙМО і стати акомпануючим складом дуету ТАРАПУНЬКИ І ШТЕПСЕЛЯ.

Один з найперших біг-бітових складів — БЕРЕЗЕНЬ — припинив існування внаслідок досить жорстких репресій — коли почалася боротьба з інакомисленням, «під роздачу» потрапив безневинний фолковий БЕРЕЗЕНЬ. Пізніше — з таким само формулюванням — «український буржуазний націоналізм» — був підданий партійній анафемі чудовий ансамбль ЕНЕЙ. Розпалися й ЧЕРВОНІ ДИЯВОЛЯТА — класна група Володимира Ходзицького — студента Київського художнього інституту.

До речі: на усі новорічні та інші свята молодь столичних вузів стікалася саме до худ-інституту, адже саме там проходили найкрутіші рок-н-рольні концерти під проводом «дияволят» Ходзицького. Власне, худ-інститут вважався Меккою вільнодумної молоді, там життя і порядки були значно ліберальнішими, аніж в інших «ідеологічних» ВУЗах. Ходзицький, отримавши диплом, зібрав у 70-х новий склад з виразним джаз-роковим саундом і назвав його КРОК. На той час КРОК не знав собі рівних. Класичний склад був такий: Вадим Лащук (бас-гітара), Сергій Хмельов (ударні), Руслан Горобець (клавішні), Володимир Ходзицький (лідер-гітара). Деякий час КРОК існував під дахом Молодіжного театру, хлопці писали музику до театральних вистав і кінофільмів.

Одного разу республіканське телебачення записало музичний фільм, героєм якого став КРОК. Втім, це не вирішило головну проблему і фантастичний за рівнем склад сидів без роботи. Врешті решт КРОК розпався, а Ходзицький виїхав до Німеччини. Нетривалий час у складі групи КРОК працював Віктор Карасик — тоді студент консерваторії, який писав дуже цікаву музику.

У 1976-му він зібрав арт-рокову групу КРЕДО, яка, незважаючи на тяжкі для рок-н-ролу часи, існувала до 1981-го року. Група зіграла кілька надзвичайно класних концертів і одразу здобула репутацію найкращої арт-рокової формації. Однак перехід на професійні рейки не вдався — спроби влаштуватися у філармонію, або в Укрконцерт були марними. Виразно екзистенційний дух КРЕДО відлякував адміністраторів, яскрава індивідуальність у часи застою дорівнювала злочину. Пізніше Віктор Карасик та його друзі по групі КРЕДО — Антон Коцар і Роман Суржа створять РОК-ТРІО, яке стане логічним продовженням КРЕДО.

Існувала на початку 70-х років група ВІЗЕРУНКИ ШЛЯХІВ, яку зібрав Валерій Ярликов — талановитий адміністратор і тонкий знавець жанру. По суті, до ВІЗЕРУНКІВ ШЛЯХІВ увійшли кращі музичні сили країни — і то був початок Ери вокально-інструментальних ансамблів, про яку буде окрема розповідь.

Декілька джаз-рокових формацій, які виникли на початку 80-х пов`язані з іменем гітариста Сергія Сметаніна, нині — досить відомого композитора і аранжувальника. Випускник музичної школи ім.Лисенка, Сметанін переграв силу-силенну різної музики — від бі-бопу й фламенко до рок-н-ролу й фанку. КРОСВОРД, РЕПОРТАЖ, АЕРОПОРТ КИЇВ — це були групи у складі яких грали інструменталісти екстра-класу. Це — барабанник Сергій Швірст, басист Олександр Нестеров, гітарист Анатолій Михайлов, клавішник Костянтин Івлєв, барабанник Валерій Латанюк, вокаліст Віктор Мільман та інші. Потім були ЗРУЙНОВАНІ БАРИКАДИ — ансамбль, що залишив по собі якісні студійні записи. Альбом «Теплова ракета» актуально звучить і сьогодні.

Певний час активно ддіяла група блюзового гітариста Олега Сартакова БЛЮЗЕРС. Пізніше Сартаков прославився як організатор міжнародних фестивалів блюзової музики.

У 1984-му Юрій Сторожук — філолог, поет, музикант і інтелектуал заснував чудернацьку групу ЦВІРКУНОВЕ ЧИСЛО. До 1987-го це була команда чіткої альтернативної орієнтації. Потім Сторожук вирушив до Індії, де працював перекладачем і опановував гру на сітарі. Тим часом басист Олег Путятін переорієнтував ЦВІРКУНОВЕ ЧИСЛО в бік джазу, але з великим домішком авангардних трюків. В активі ЧИСЛА три альбоми: «Троє в червні» (1987), «Цвірчання» (1988), «Не блукають хмари де…» (1990).

Київський рок-клуб «Кузня» виник у 1986-му — на базі БК «Більшовик». Імпульсом створення «Кузні» був фестиваль «Дебют»-86, на якому вперше прозвучали ВАВИЛОН, ЦВІРКУНОВЕ ЧИСЛО, ГРУПА Х, КВАРТИРА 50, ЕДЕМ. Учасники двох останніх груп стали кістяком, навколо якого зібралася решта груп — ТИТАНІК, СЛІД, ДОКТОР ФАУСТ, ФАЕТОН. Через рік до рок-клубу вступили АГОНІЯ, ТЕСТ, ПЕРРОН, ВВ і КОЛЛЄЖСКІЙ АСЕССОР.

У середині листопада 1987-го року київський рок-клуб відзначив свою річницю. Було влаштовано сейшн, в якому брали участь 13 колективів. Серед гостей виступала чудова група з Москви ВВІЧЛИВА ВІДМОВА. Це свято року запам`яталося багатьом: тоді маловідомі кияни ВВ несподівано стрибнули в лідери. Пісню «Плач Ярославни» було названо кращою піснею року, а сама команда одержала титул кращої групи. Ця подія суттєво вплинула на розстановку сил: металевим кумирам довелося посунутись, щоб дати місце новим улюбленцям долі… Після фестивалю остаточно виявилися протиріччя в поглядах між «Музичною вітальнею» рок-клубу, яка займалась організацією концертів і пропагандою київської альтернативної рок-музики та правлінням рок-клубу.

У грудні 1987-го року «Музична вітальня», а також КОЛЛЄЖСКІЙ АСЕССОР та ВВ вийшли зі складу рок-клубу і перебралися під дах творчого об'єднання «Експеримент», керівництво якого підтримало ідею створення музичного підрозділу. До речі, РАББОТА ХО (колишній ВАВИЛОН) на той час уже влаштувалась в «Експерименті». Тож у лютому 1988 року на базі «Експерименту» було утворено альтернативне творче об`єднання з дзвінкою назвою «Рок-артіль».

На зборах «Рок-артілі» представниками усіх трьох команд було укладено угоду про співпрацю та остаточно сформовано «Музичну вітальню», яка стала «адміністративно-тусовочною» гілкою «Рок-артілі». Головою відродженої «вітальні» став Олександр Литовка. З появою «Рок-артілі» київський самвидав поповнився ще одним виданням. Журнал мав назву «Гучномовець» (редактори — Микола і Тетяна Єжови) і популяризував творчість київських самодіяльних груп, насамперед — «рок-артільників».

19 лютого 1988 року в концертно-танцювальному залі Голосіївського парку відбувся концерт, на якому ВВ і КОЛЛЄЖСКІЙ АСЕССОР виступали вже під маркою «Рок-артілі». А 23 березня відбувся ще один «рок-артільний вихід в люди», присвячений Пленуму Спілки композиторів України. Пробити «металеву десятку» популярних пісень «Фонографа» рок-артільникам вдалося лише після 15 квітня, коли усі три команди запропонували свої нові програми (у тому ж КТЗ Голосіївського парку). Пісня «Танці» посіла третє місце в київському хіт-параді. Згодом до хіт-параду потрапили пісні КОЛЛЄЖСКОГО АСЕССОРА і РАББОТИ ХО. Сталося це ближче до літа — після участі тих команд у двох гамірних студентських фестивалях.

Після ж участі ВВ у вільнюському «Рок-форумі» (травень, 1988) і успішного виступу усієї «Рок-артілі» у Москві ставлення до артільників змінилося докорінно. Відомий московський критик Артем Троїцький назвав те несподіване явище «українським панком». Музична сторінка «Молодої гвардії» — «Фонограф», надрукувала портрети усіх трьох команд. А після того, як відгриміли грандіозні фестивалі «Зірки»-88 (вересень, 1988) та «Музичний фейєрверк» (жовтень, 1988), в яких брали участь ВВ та КОЛЕЗЬКИЙ АСЕСОР, після того, як пройшла «Літуаніка»-88 (вересень, м.Вільнюс), «український панк» було названо «подією 1988 року».

Разом із очевидними успіхами в масштабах країни почалися непередбачені внутрішні непорозуміння. У травні 1988 року відбувається зміна директорів «артільних» груп. Влітку ситуація ще більше ускладнилась. ВВ відмовились від послуг адміністратора Володимира Іванова, який свого часу виступав ініціатором створення «Рок-артілі» і зробив чимало корисного щодо пропаганди творчості ансамблю. Восени тертя між групами посилилось: ВВ виступили з заявою про саморозпуск «Рок-артілі».

Хоча РАББОТА ХО і КОЛЛЄЖСКІЙ АСЕССОР, як і раніше, наголошували на єдності формації, єдності, як такої, вже не існувало. На загальних «артільних» зборах було вирішено ввести на місце ВВ іншу групу, що відповідає творчому напрямку «Рок-артілі», — ЕРОТИЧНИЙ ДЖАЗ. У результаті, за словами лідера РАББОТИ ХО Сергія Поповича, «Рок-артіль» набула яскраво виражений авангардний напрям. Відійшов від рок-н-рольної діяльності Володимир Іванов. Скінчив своє двадцятирічне існування «Експеримент». Перестав виходити «Гучномовець»…

6-7 січня 1990 року в БК київського інституту іноземних мов відбувся фестиваль «Йолки-палки»-90, — знакова подія для 19-ти молодих команд, які вперше вийшли на «велику» сцену. «Йолки-палки» придумав Олександр Рудяченко — ведучий музичної сторінки «Фонограф» газети «Молода гвардія», а втілила в життя одноіменна студія. Студія «Фонограф» на той час являла собою симбіоз концертно-видавничої агенції. Тут тиражували на касетах записи молодих груп, а рекламу тих релізів опікувала газета. Тут уперше з`явилися дебютні релізи ВВ, БРАТІВ ГАДЮКІНИХ, Ірини Білик, ОПАЛЬНОГО ПРИНЦЯ, ПЕРРОНУ, ЕДЕМУ, ЕР.ДЖАЗУ, ЗАГУБЛЕНОГО СВІТУ, КОЛЛЄЖСКОГО АСЕССОРА, БІОКОРДА та інших. Окрім «Йолок-палок» студія організувала велику акцію в Палаці спорту «Фонограф»-89, вперше вивезла наші групи за кордон. Це були — краківський фестиваль «Дикі поля» за участю груп ПЕРРОН, ГОДЗАДВА, ТАБУЛА РАСА й ЕР.ДЖАЗ та гастролі ПЕРРОНУ й ЗРУЙНОВАНИХ БАРИКАД у Канаді.

Знаменним є те, що «Йолки-палки» було відзнято на плівку, а згодом з`явився фільм, який зафіксував появу ТАБУЛИ РАСИ, БОНИТИ БАЙДИ, ІВАНОВА ДАУНА, Фоми та інших.

Одна за одною в 90-х виникають формації, стиль яких можна визначити як альтернативний пост-модернізм — українське відлуння західного альтернативного руху. Джерела натхнення у них були різними — від нонконформістського панк-року, до техно і ембіенту. Хвиля, яку підняв КОЛЛЄЖСКІЙ АСЕССОР піднесла інших молодих людей із власним баченням і відчуттям правдивої музики. ІВАНОВ ДАУН на чолі з Олексієм Дігтярем-Макетом грали жорсткий хард-кор, а прийшли до електронного техно і етніки. РАББОТА ХО — група Сергія Поповича, грала пост-панк-індастріел, група Андрія Границі ПІРАТА БЕНД виконувала мелодійний романтичний гітарний рок, а чернігівсько-київська ФОА-ХОКА — атмосферний фолк-індастріел.

Техно-індепендент демонстрували РАДІО-ДЄЛО і МІСТО-СУПУТНИК. Пізніше цю лінію вела КАТАПУЛЬТА, справжній пост-модерн втілювала цікава формація ЦУКОР — БІЛА СМЕРТЬ. Її учасник — композитор Олександр Кохановський створив оригінальні саундтреки для багатьох театральних вистав. Інший її засновник Євген Таран тепер сповідує ейсід-джаз, а живе і працює в Німеччині. Світлана Няньо — вокалістка і піаністка ЦУКРУ займається сольними проектами. Варті уваги БЛЕМІШ і ЯРН — також чистої води естетські пост-модерністські проекти. Запам`яталися ІВАН-САМШИТ і ПОВІЛЬНЕ КЕРМО, а також виключно студійний проект ЗВІРЯТА СУФІНИ. Досить активно пропагувала альтернативну естетику київська група СОУ, а ліддерами всіх нео-рокабілів країни були і залишаються MAD HEADS.

В середині 90-х заявили про себе БРОНЗОВІ ГАРАЖІ та БОМБТРЕК. Перші грали мелодійний нео-рок, а другі валили інтенсивний хард-кор навпіл з панком. Обом колективам, аби вижити, не вистачило впертості і терпіння. Зрозуміло, що більшість груп нині не існують, а решта продовжує існувати виключно в студійному вимірі. На превеликий жаль, споживачів таких музичних екзерсисів було надто мало, а тепер — у часи тотального попсового отупіння, вони перетворилося на вузенький прошарок. Утім, ця музика не стала менш правдивою…

Хард-рок, хард-н-хеві, метал — цей фланг колись очолювали ЕДЕМ і ПЕРРОН. Саме вони були першими, хто довів, що і в Україні можна ТАК грати, що і в нас є потяг до екстремально-експресивних станів якісного їх втілення традиційними засобами. Наполегливо кували метали хлопці з групи КРУЗЕЙДЕР, досить впевнено заявили про себе COOL BEFORE, видавши два альбоми наприкінці 90-х. Три групи, назви яких починаються з IN… визначали в другій половині 90-х металевий напрямок: ІННЕРСЕЛ, ІНФЕКТЕД, ІНФЕРНО. Якщо перші два бенди гатили брутально-нестримний метал, то третій — ІНФЕРНО — від похмуро-депресивної давки перейшли до альтернативної готики. МІСТЕРІ грали доволі мелодійний хард-н-хеві, а ВІНТЕР ФІШЕРС виконували енергійний пауер-метал і видали зовсім непоганий альбом. Нині «на плаву» залишаються вищезгадані ІНФЕРНО, ТЕДЕУМ та ФЛАІН та декілька порівняно молодих формацій.