Рок-легенди України / Facebook


СКРЯБІН

Прощавай, друже

Кузьма повернувся до предків… Його поховали в сімейному склепі у Брюховичах.

Ця жахлива аварія сталася саме в той момент, коли «скрябінці» відзначали своє 25-ліття. Неприємно здивував той факт, що в соцмережах повилазили численні конспірологи, які почали шукати приховані сенси в пісенних текстах Кузьми. Насправді, я гадаю, що Кузьма своє життя прожив за сімох. А сам був постійно вируючим феєрверком з ідей, образів, сенсів.

Погодьтеся, таких харизматичних лідерів української рок-сцени можна порахувати по пальцях. Пам’ятаю появу Андрія і Шури Гери в редакції газети «Аудіо-толока», яку ми редагували з Віктором Кулішенко. Тоді ми знімали двохкімнатну квартиру у п’ятиповерховій Хрущовці, біля Лук’янівського ринку. Це був саме той момент, коли двоє відчайдушних пацанів зі Львова приїхали підкорювати столицю. Вже тоді я знав, що «Скрябін» - це майбутня зірка, бо з тим напором енергії інакше і бути не могло. Кузьма тоді дуже часто цитував тексти пісень з майбутнього альбому «Казки» - для того, щоб усі прикололися від новяворівського суржику. Вже тоді я зрозумів, що характер Кузьми, це майже завжди непоєднувальні речі - з одного боку це філософ, а з іншого комедіант і хуліган. І чого в нього було більше - ніхто не скаже.

Тоді, на початку 90-х ми з ним довго говорили про музику як таку. Пам’ятаю, що Кузьма просто обожнював польський рок. Любив повторювати, що польські рокери самі вибороли свободу і тому польський рок такий популярний.

Впродовж років, під час інтерв’ю в газетах, журналі «Галас» і зйомок в програмі «Тинди-ринди» - я спостерігав як викристалізовується фантастична, майже незбагненна харизма геніального чувака на ім’я Кузьма.

Андрій-Кузьма Скрябін, попри все, ти завжди був класним і своїм в доску.

 


СКРЯБІН

СКРЯБІН пережив декілька реінкарнацій — жахливого підземного панку, він мав тоді смішну назву БОЙС ОФ ХЕЛ, до вишуканого техно — послухайте «Мову риб» або «Птахів». Схильні до новацій, вони ніколи не тупцювали на місці, рухались в різні боки, підстрибуючи догори — цікаво, що там за обрієм... СКРЯБІН — то весела зграя електронних «наркоманів», яка цілодобово вовтузиться у купі комп`ютерів, спілкується між собою лише їм зрозумілою мовою. Їм вдалося із безлічі впливів виробити свій, ні на що не схожий стиль.

Рок-легенди України / Facebook


Пригадую фінал «Рути» у Запоріжжі. Хлопець на ім`я Андрій Кіл співав про те, що «на даху добре». Трішки відморожений одинак працював під якісну «мінусовку», робив «холодну хвилю» і був не схожий на решту «зв`йозд». Андрій Кузьма-Кузьменко — а то власне був він — говорить, що СКРЯБІН почався десь у 1989 році, після його повернення з армії, а по суті — ще в середині 80-х, коли хлопці «лабали» на танцях у школі в місті Новояворівську. Було так. На даху найближчого будинку випивався шмурдяк «Золота осінь» (за руб-нуль-вісім), після чого його танці йшли, як має бути. «Знімалися» польські гіти від Леді Панк, ТСА. Отже вони грали на танцях, а в Палаці культури сиділо ФОРТЕ, у складі якого були сини новояворівського музичного магната Мирослава Турка, і, ніби, мали вищий ранг. І ось коли Лесик — один із синів — пішов до армії, Мирослав Миколайович запросив хлопців на свою «крапку». То був 1984 рік, тоді вони і почали придумувати свої пісеньки. Згодом виникла студія «Спати», де сиділо вісім команд і валився панк, треш, реп та рок-н-рол. В одному великому казані разом зо всіма варився і майбутній СКРЯБІН. Існує точна дата — 6 червня 1989, коли хлопці з різних команд, сіли й заграли «Чую біль» — першу пісню під лейблом СКРЯБІН. До осені фактично був готовий альбом. Добра душа Микола Шевчук показав матеріал Олександру Зиріну, а той — Володимиру Бебешку. А ще СКРЯБІН зняв себе на відео. «Студія Лева» була приємно вражена інтелігентним техно-попсом новояворівців, а відтак потроху їх продюсувала. Андрій та «скрябінці» зафіксували композиції: «Самотній в`язень», «На даху добре» на «Студії Лева» — спеціально для конкурсної програми «Рути». Тоді то було актуально. Хоча Андрій і залишився трохи невдоволений — надто прилизаний саунд від «Лева». Після фестивалю СКРЯБІН підписує дивний папір-контракт зі «Студією Лева» на 15 років — досить дикий з юридичного боку. Тим часом Володя Бебешко все частіше висмикує хлопці на якісь акції, імпрези і життя гурту більш-менш стабілізується в розумних пропорціях між концертуванням та студійною роботою. СКРЯБІН починає грати на дискотеках. Якось до них підійшов Рябцев з ТЕХНОЛОГІЇ, мовляв, я думав в Україні є тільки ГАДЮКІНИ, а тут ще й ви — така класна банда. Одним словом, Рябцев запропонував на пару відіграти концертну трасу по містах України. Обмінялися телефонами, а через два тижні Андрій дізнається, що ТЕХНОЛОГІЯ розвалилася...

СКРЯБІН - КузьмаЖиття СКРЯБІНА йде хвилями — одна тепла й лагідна, дві-три холодні, мов крига. Альбом «Мова риб» записувався на студії «Лева», а вийшов друком лише за рік через недипломатичний тиск з боку Віталія Бардецького, який зібрався везти гурт до Берліна. Він і «перетягнув» СКРЯБІНА від Критовича до Штиня — пригадуєте таку гарну продюсерську фірму «Ростислав-шоу»? Пішла платня, почалася «жизнь-маліна». Був обіцяний тур у Німеччині, інструменти, щоб творити, було моментально придбано — спеціально для СКРЯБІНА. Очевидно, той період — то найтепліша хвиля, коли вони написали й записали купу справді гарних речей. Плюс активне концертування. Вживу, бо клавіш вистачало, а до того було страшенне бажання грати-грати-грати... Вони возили з собою здоровенного бутафорського павука і різні прибамбаси й прикрашали тим добром районні клуби.

Але наступна крижана хвиля не примусила себе довго чекати. Щось не склалося у Ростислава Штиня з його західними партнерами, фірма «наказала довго жити», а апаратуру СКРЯБІН повернув господареві. Але не біда. Задзвонив пан Критович і запропонував новий контракт — більш реальний, на рік співпраці. Відтоді, СКРЯБІН суттєво модернізує свій саунд, одна за одною пішли технотеми, а Кузьма, несподівано для усіх, купує собі машину, та не яку-небудь, а відремонтовану «Побєду» за 200 баків. Ще й досі в Андрія горять очі, коли він згадує це диво техніки. Після знайомства з німцями (один з яких виявився музикантом відомої команди КАМУФЛЯЖ) на фестивалі «Марія» (м.Трускавець), «скрябінці» у складі української делегації (МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ, Анжеліка Коршинська) вирушають до Німеччини. Але дорога зжерла три повні дні, тому вони й не відіграли на важливих «крапках». Шкода. Натомість, за півтора дні облазили найкрутіші берлінські клуби, зокрема «Такелес». Відбулися виступи — досить вдалі для всіх, а пані Коршинська мала справжній фурор. Головне — перезнайомилися з купою цікавих людей, Бард просто став кур`єром на трасі Львів-Берлін і назад. Через пару місяців відбулася нова подорож, цього разу на «Побєді», яка, судячи з її зовнішнього вигляду, взагалі не могла рухатися. Німецький митник отримав чималий шок, проте хлопці дісталися до Берліна. В цілому на той час — а це був 1993 рік — вони не робили нічого, лише всмоктували дивовижний світ музичного андеграунду. Між берлінськими вокаціями встигли засвітитися на донецькому фесті «Вітер зі Сходу». Власне, їх уже опікував Тарас Бойко, який поїхав до Києва, знайшов кошти і зпродюсував альбом «Птахи», який і допоміг потім видати. Тарас Бойко — той самий, з БАНІТИ БАЙДИ. Ще до появи цієї роботи друком, Террі розкрутив окремі речі на хвилях радіоефіру, тож альбом не впав раптово з неба — на нього чекали. А містить він такі шлягери: «Пляни», «Змучений», «Птахи», «Мудрий, бо німий»...

СКРЯБІН - КузьмаПаралельно з пошуками у звичайному руслі, СКРЯБІН утворив нову формацію — більш жорстку і радикально-танцювальну. Як приклад — альбом «Молотов 20», який гримів на багатьох денс-майданчиках. Це нове слово. Принаймні, у межах сучасної української сцени. Стосовно СКРЯБІНА як такого він продовжує рухатися, хоча зигзагами, але все одне вперед. Тоді в складі СКРЯБІНА гуртувалися: Андрій Кузя-Кузьменко, Шура Гера, Ростислав Домішевський, Саня Скрябін і Террі — Тарас Гавриляк.

Гарячі бісики блискавками вилітають з глибоко посаджених очей Кузьми. Щосекунди він готовий гостро відреагувати на будь-який «наїзд», або жартом — на жарт, абсолютна неудавана невимушеність — цей неповний портрет нового героя гарно контрастує з по-дитячому заокругленому Герою, його наївно-симпатичними очима і знаменитими вухами. Якщо перший має язика без кісток, то другий переважно відмовчується. Обидва фронтмени — то є передостаннє втілення СКРЯБІНА, доведене до критичного мінімалізму. Компактний, а відтак мобільний тандем швидкого реагування завжди був готовий вигулькнути будь-де — чи то під куполом цирку, чи на прийомі в Маріїнському палаці. СКРЯБІН дуже компанійський, але без панібратства. СКРЯБІН наближається до піку популярності, але не має зоряної хвороби. Зірка СКРЯБІНА — то зірка мандрів і блукань. Типова ситуація, що дає імпульс для фіксації текстів — Кузьма за баранкою «Побєди» чи іншого «драндулєта», або Кузьма на висоті пташиного польоту, який летить, вимахуючи довгими руками, як крилами. Романтика!

СКРЯБІН...Інший романтик — Сергій Шура-Гера — це дитя підземного царства комп`ютерів. Ніч, таємничо виблискують панелі з клавішами, оголена голова в навушниках хитається у скаженому ритмі і жодної душі... Так народжуються нові звуки, які декорують нову ідею. Приходять друзі-колеги і додають свої спеції до каші, звареною Кузьмою і Герою, внаслідок чого отримуємо страву «казкового» смаку. Музика СКРЯБІНА є адекватною способу життя і є ідентичною світоглядові, а загальмоване кружляння Кузьми по сцені — то пластична імітація музики СКРЯБІНА. Замкнене коло, де життя переходить у музику, а музика інтегрується в життя. Нині в культурному обігу є три альбоми: «Мова риб» (перевиданий і дещо підрехтований), «Птахи» та «Казки» (обидва томи). Успіх СКРЯБІНА зростав пропорційно збільшенню дискографії. Секрет успіху — у відсутності будь-яких секретів. Максимум природності плюс трохи манірності, а головне — відсутність штучних теорій. Говорячи по-новояворівськи, себто на дивній галицько-українській мові, вони не комплексують ані трохи. Вони пишуть зовсім не простуваті тексти і аж ніяк не підлаштовуються під середньостатичного дебіла, як це роблять «заслужені» світила.

"Технофайт"Утвердження групи в статусі найпопулярнішої серед поп-команд сталося з появою на аудіоринку України подвійного альбому «Казки». Усі треки робилися під патронажем агентства «Нова», які записував звукорежисер Олег Барабаш, на «Nova-Studio». Певний час був вимушено відсутній в основному складі Ростислав Домішевський — бас-гітара, програмування. Працював у Москві на фірмі свого родича. З його поверненням дует різко перетворюється на тріо, а після виходу з команди Террі (Тарас Гавриляк — менеджмент) і виходу групи з агентства «Нова» саме Ростік бере на себе функції менеджера, адміністратора тощо. Як робилися «Казки»? На відміну від «Птахів», зліплених буквально за тиждень, на запис нового альбому вони мали вдосталь часу, апаратури і безмежної підтримки з боку друзів і колег. Вагомий внесок зробили Андрій Підлужний та Кость Тараненко з НІЧЛАВИ БЛЮЗ, Жан Болотов та Геннадій Дьяконов з групи Ірини Білик, Олег Лапоногов з ТАБУЛИ РАСИ, а також EL.Кравчук і Олег Комлач. Кузьма шкодує, що не вдалося викликати музикантів зі Львова. Приїхала Ярка Якубяк з МЕРТВОГО ПІВНЯ. Вже була в студії, але записатися не встигла... З огляду на кількість пісень, ідей та людей у студії, просто титанічну роботу здійснив Олег Барабаш, який, між іншим, встиг власноручно прописати бас-гітару на деяких речах. Щодо змісту, то ми дійсно маємо двотомник сучасних казок для дорослих дітей — сумних і веселих. Але не дурних. Пісня «Татко хорий» — одна з найвдаліших. З 1991 року. Має невезучу вдачу. Ростик присвятив її татові, коли він був живий. Тяжка пісня. «Разом ми». Єдина пісня з нескрябінським текстом. Теж давня. Написана приятелем з Новояворівська, якого звати Кюр або Андрій Штурман. У ній підспівує EL.Кравчук. «Коралі». Це — хіп-хопова штучка на 2 хвилини 25 секунд. «Казка» — титулована пісня. Остання пісня Ростіка перед від`їздом до Москви. Пісня «LV» — реміксована. Бере участь Ірина Білик. Трохи таємнича пісня, бо ініціали «LV» — то ім`я дівчини, яке Кузьмі наснилося. «Руки медузи». Появу цієї пісні ніхто не пам`ятає. Виникла — ніби з неба впала. «Той прикрий світ». Просто чудовий зліпок зі світогляду СКРЯБІНА. «Трейн». Теж давня-давня пісня, яка ніби нізвідки. «Годинник». Пісня, що виникла блискавично, коли від`їхав до Москви Ростік. Кузьма прийшов у студію і написав її за 15 хвилин. Там йдеться про війну, але не про ту, що з танками й бомбардувальниками, а вічне протистояння добра і зла в душі самої людини. «Я живу» і «Чуєш біль» — два найстаріших номери ще з першого «підвального» альбому. Тут підіграли на гітарах Віталій Клімов та Жан Болотов. «Нікому не треба» — приховане кредо групи СКРЯБІН. Дещо песимістичний погляд на порядок речей «артисти-шоу-бізнес-публіка»... «Там, де мене лишили» — жирна риска під цілим альбомом. Найбільш рокова, драйвова. Чудово вписався Лапоногов із ТАБУЛИ РАСИ. Кузьма мріє, щоб і решта матеріалу мала таку саму енергетику. «Загублений рай». Вважають, що це пісня найневдаліша. Однак Кузьма любить цю пісню Як і решту пісень, тому що кожна з них — кавалок життя — спочатку реального, а в спогадах — казкового. Власне тому альбом має таку назву.

"Озимі люди"У 1997 році СКРЯБІН легко «підняв» 40 тисяч молоді в Харкові, коли виступав у складі «зоряного блоку» «Червоної Рути» разом з Іриною Білик, ВВ, КОМУ ВНИЗ.

Пізніше «Таврійські ігри» визначили групу як «кращий альтернативний проект» року. Дивна на перший погляд номінація, але вірна по суті. Серія сольних концертів на периферії — майже скрізь аншлаг. Зробили сольник у Києві — і знову аншлаг. Успіх? Безперечно. Щось змінилось у житті? Щільний графік виступів у різних куточках країни стає ще щільнішим. Час для групи став субстанцією матеріальною. Встиг — і маєш. Зрештою вони придбали студійне обладнання і нині можуть працювати спокійно, а не наздоганяти вчорашній день. Нині вони дійсно незалежні. І неангажовані. Хоча й не відмовляються від виступів у різних «солянках», які ніби і не пасують їхній естетиці. Єдиний принциповий для СКРЯБІНА пункт — це повне неприйняття «фонограмізації». Кузьма вважає, що то є «закопування самих себе в землю по самі очі». Тоді, у 1997-му Кузьма намагався реалізувати живий проект — зібрати групу, де б грали музиканти з ПЛАЧУ ЄРЕМІЇ, МЕРТВОГО ПІВНЯ і ТАБУЛИ РАСИ разом з усіма «скрябами» і дати два-три потужні концерти у Києві й у Львові, на яких би прозвучали виключно в роковійу подачі нові і старі хіти СКРЯБІНА. Так Кузьма збирався довести переваги живого саунду для всіх-всіх. Чи довів би? Адже «фанєра» — то питання скоріше економічне, а не естетичне. Адже зробити «фанєрний» концерт значно дешевше, аніж визвучити цілу групу. Отже, «фанєрна» хвороба — це від бідності. Хвороба, яка вкрай розбещує і артистів, і публіку. Як не згадати тут «Нікому то не треба» або «Загублений рай»?

СКРЯБІН - шарж І.БаранькаНині є тисячі фанів, є гастролі, зйомки та приємний тягар слави. А колись... Колись не було навіть назви. Її «дав», дякуючи своєму прізвищу, Саня Скрябін — з найпершого складу, коли дуже-дуже різнокольорова музична тусовка варилася на новояворівській студії «Спати». Майбутні «скряби» були, уявіть собі, скаженими і злими панками, які довбали самопальні «весла» у безвиході, огиді до навколишнього байдужого світу. Вони були нонконформістами, вони були поза юрбою. Такими і лишилися. У серці СКРЯБІНА сидить нескорений опонент, який уважно відстежує гримаси цієї каламутної епохи, який борсається в протиріччях життя, і шукає, шукає чогось дійсно правдивого. Він такий крихітний і непомітний хробак. Живе собі, його ніхто не знає. «Хробак» — назва наступного альбому, чергова сходинка в дискографії СКРЯБІНА. Нова позиція. Новий виток боротьби «скрябів» із збайдужілим світом. За ним були — «Технофайт», «Модна країна», «Стриптиз» і «Озимі люди». Чотири абсолютно різні альбоми, чотири сходинки групи, яка невтомно шукає власне музичне обличчя. «Озимі люди» явлють нам лірико-патріотичний оберемок пісень, для тих хто вірить у власні сили і у власну країну. А сам СКРЯБІН сьогодні — це шестеро живих музикантів і абсолютно живий саунд на сцені.

«Давай виключим світло і будем мовчати про то, шо не можна словами сказати…» Цей перший рядок з пісні, яка відкриває новий — десятий альбом СКРЯБІНА десь ілюструє настрої Кузьми (Андрія Кузьменка) щодо «ювілейності» релізу. Насправді мав би бути якийсь «The best», себто збірка найкращих хітів групи, яких би десятка з півтора назбиралося б. І вийшла б з того доволі строката стилістично картинка — надто по-різному звучав СКРЯБІН в різні періоди творчості. Електро-поп і електронний авангард включно з кібер-панком і техно-вивертами — нічогенький вийшов би вінегрет. Однак, замість пафосного «The best»-у маємо міцний і свіжий матеріал від групи, яка вкотре довела свою спроможність підніматися з попелу «яко Фенікс». Дозволю собі такий пасаж: з попелу електронних семплів до абсолютно живого гітарного звуку.

Так-так, вже більше року Кузьма невтомно в усіх інтерв`ю наголошує про своє цілковите повернення до витоків, себто до рок-н-ролу, а цей термін нині символізує живу гру. І ця його дорога була довгою і звивистою. І ось, доживши до десятого альбому Кузьма залишився без обох своїх дружбанів-ветеранів, хоча й дотепер, для більшості СКРЯБІН це — Кузьма-Шура-Ростік. Бо саме ця трійця і була тривалий час іміджевим брендом групи. Спочатку пішов Ростік (Ростислав Домішевський), а потім — нещодавно — в ДРУГУ РІКУ влився Шура (Сергій Гера).

На відміну від досить дивної ролі попереднього альбому «Озимі люди» (запис, тиражування і «шарова» роздача якого фінансувалася політичним блоком «Команда озимого покоління»), новий альбом «Натура» виник більш природним шляхом, записувався довго, ретельно, в різних студіях та за допомогою великої кількості музично «підкованої» публіки. Пісню «Мовчати», яка швидко стала хітом ще до виходу диску, Кузьма заспівав разом з Іриною Білик, інші пісні з Андрієм Підлужним (Нічлава) та з Сергієм Герою. Хотів ще «Наш останній танець» заспівати з Таєю Повалій, але наш «золотий голос» спочатку погодилась, а потім відмовилася. Пісенька «Спи собі сама» мало не стала «яблуком розбрату» поміж Кузьмою і Нічлавою, який цю пісню написав, але вперто не хотів міняти слова.


Олександр Євтушенко рок-музикаОлександр Євтушенко. Аудіо-інтерв'ю (2009-2013 рр.)
www.youtube.com

Нові релізи | Рок української вдачі


Увесь альбом «Натура» — це одинадцять епізодів любовних пригод, з яких неважко скласти мозаїчний портрет інтимної вдачі ліричного героя, в якому легко розпізнати кучерявого лідер-вокаліста популярної групи. З більшою чи меншою наполегливістю Кузьма занурюється у власне лібідо та виловлює звідти «Червоні колготки», «Дівчину Кончіту», «Одну вдома»… Звісно, текстово то все нагадує інтимну автобіографію, а якщо буклет з альбому просто читати без музики — то й справді це сприймається як збірка еротичної лірики. А чому ні? Музично «Натура» дійсно має прозоро-м`який гітарний саунд, ненав`язливо уквітчаний партіями клавішних. Разом з тим пісні занадто «причесані», якось бракує здорового музичного хуліганства, якесь усе покірливо-правильне. Музично «Натура» це карамелька, часом надто солодка… Одне слово — комерційний продукт. Дякувати Богу, на сцені, тепер вже секстет СКРЯБІН ще здатен врізати драйву і поставити «на вуха» кілька тисяч народу в будь-якому місці нашої Вітчизни. І саме цим СКРЯБІН збирається займатися протягом червня. Мова йде про концертну трасу «Натура-Тур», що стартує 5 червня. Цікаво, що сольний концерт у Києві відбудеться не раніше вересня у Палаці спорту. «Сто тисяч рук злітає за акордом в небо. Сто тисяч пар очей запалить твою сцену. Сто тисяч голосів співає твоє соло. Візьми свою гітару і напиши два слова…» Це — з останньої пісні альбому «Просто ми». Хороша пісня. І альбом добрий. Натуральний. Без хімії. Але з цукром…

Ювілейне виданняА таки час летить стрілою! Незчулися, як кумирам чотирнадцятилітніх дівчаток бахнуло п`ятнадцять! Дівчатка, які «балділи» від «Птахів» або під «Казки» вже мають своїх дітей, які можливо, відкривають для себе групу СКРЯБІН зразку початку тисячоліття. Однак до ювілею «дожив» один Кузьма — Андрій Кузьменко. Ростислав Домішевський і Шура Гера відійшли один за одним зі складу СКРЯБІНА, тому класичний тріумвірат, який ціле десятиліття був брендом групи, повільно розчинився. Тепер нова формація із Кузьмою на чолі, яка і звучить і виглядає інакше.

Ясна річ, коли постало питання про підготовку ювілейного видання, Кузьма міг вибрати один з двох шляхів: а/ просто відібрати оригінальні версії найвідоміших хітів з усіх 11 альбомів і викласти їх на диск в хронологічному порядку; б/ повністю переписати старі хіти новим складом, надавши їм зовсім нове звучання. Андрій вибрав другий варіант, який особисто для нього, як для лідера по-суті вже іншої команди, виявився більш привабливим. Він рішуче відрізав пуповину, яка зв`язувада його з колегами по групі, тому як в тих піснях лишалося б забагато простору для ностальгії за класичним «саундом» старого СКРЯБІНА. А щоб надати збірці максимально демократичного вигляду, на офіційному сайті групи виклали пропозицію до фанів, аби вони самі назвали найпопулярніші пісні СКРЯБІНА. Надійшли «депеші» від 1500 людей. Найчастіше згадувані пісні і склали трек-лист з 15 пісень. Паралельно було складено відео-лист з 15 відеокліпами СКРЯБІНА, багато з яких дублюють аудіотреки. Отже, ювілейну збірку з двох дисків (CD-аудіо і СD-відео) назвати просто «Альбом 1989-2004», додали 16-сторінковий буклет у вигляді фото-коміксу, що не без гумору живописує історію групи. Реальні герої коміксу — Кузьма і компанія розмовляють там цитатами з пісень і то все виглядає досить дотепно. Вкупі усе дійсно являє собою симпатичний мультимедійний продукт, що дає усебічне уявлення про одну з найпопулярніших українських команд. Єдине, що насторожує (переважно тих, хто знає групу усі 15 років) — це занадто рівне, надто рафіноване звучання альбому, відсутність тієї — нехай не дуже досконалої — автентичної енергетики СКРЯБІНА різних періодів їхнього творчого життя. Може варто було б те зберегти?

 

Українська музика - готика. Декорації і герої