МОТОР'РОЛЛА

МОТОР'РОЛЛА з Хмельницького належить до дуже вузького кола команд, які у найбільш безкомпромісний спосіб відстоюють свої погляди на життя, політику і власне місце в цьому світі. МОТОР'РОЛЛА — це український грандж, народжений нашими рідними реаліями життя. Це виклик, біль і відчай з деякою дозою надії. Свій розхристаний стихійний рок хлопці з Хмельницького почали грати на початку 90-х років. У 1995 році вони гарно піднялися на хвилі «Червоної Рути», «Нівроку», «Рок-екзистенції» та «Майбутнє України». Композиції, записані протягом 96-97-го років на хмельницькій студії «Острови» і зібрані на касеті «Забави патріотів», дають лише часткове уявлення про МОТОР`РОЛЛУ. Експресивна суміш хард-кору, гранджу і напівспіву-напівдекламації не була для них стильовим каноном, тому що пошуки тривають і сьогодні. Команда росте і змінюється. ВВ-подібні пісні «Моя люба» і «На смітнику життя» також були віхами пошуку. Загалом «Забави патріотів» — альбом міцний і досить рівний, хоча й позбавлений яскравих хітів, за винятком — «Революції» і «Будемо вільні». Тексти МОТОР`РОЛЛИ завжди відрізнялися здоровим радикалізмом і демонстрацією особистої небайдужості до суспільних проблем. Шкода, але далеко не завжди тексти ясно читаються разом з музикою. Пісня «Хочу в небо» закриває альбом і водночас відкриває нову сторінку в біографії МОТОР'РОЛЛИ. Більше б саме таких речей — з яскравими афористичними текстами і виразними мелодіями. Як не крути, але стандартизований досвід культової американської групи RAGE AGAINST THE MACHINE з кулеметними чергами рифів і слів далеко не завжди долітають до нашого слухача…

Класичний склад МОТОР'РОЛЛИ мав такий вигляд: Олександр Будницький (вокал, тексти), Сергій Присяжний (гітара, бек-вокал, музика), Ігор Лисий (бас-гітара, музика), Олег Бурбела (гітара), Сергій Лебідь (ударні інструменти), Олег Фіщук (звукорежисер). Групу майже спочатку опікувала, як менеджер, Маріанна Кочевих.

В другій половині 90-х група часто відвідувала фестивалі і клубні майданчики столиці, де регулярно презентували нові відеокліпи («Революція», «Моя голова — не мікросхема») і пісенні шматки нової програми. У червні 99-го групу було запрошено на глобальний міжнародний фестиваль «Рок-Київ», на якому вона розігрівала публіку безпосередньо перед легендарною МЕТАЛІКОЮ. Усі компіляції та збірки альтернативної української рок-музики не обходилися без треків хмельницької МОТОР`РОЛЛИ. Новий альбом «Тиск», який видала компанія «FDR-Records» наприкінці 99-го року, був як ковток холодної свіжої води після солодкого сиропу національних хіт-парадів. Цей реліз на момент його виходу можна було винести «за дужки» будь-яких радіо або телеефірів. І дійсно, майже всі радіостанції в один голос заявили, що МОТОР'РОЛЛА — це не наш формат. Насправді, треба мати неабияку мужність, аби наполегливо перебирати струни і зривати голос, наперед знаючи, що увесь навколишній медіа-простір давно затягнуто сірим комерційно-форматним павутинням…

Досить тривалий час музиканти групи приятелюють з Олегом Скрипкою і ця дружба час від часу переходить у площину спільних творчих проектів. Не так давно МОТОР'РОЛЛА записала декілька нових композицій разом з Олегом Скрипкою. До речі, це була ініціатива самого Олега, який як виявляється, шанує творчість МОТОР'РОЛЛИ. Схоже на те, що ці треки увійдуть до нового третього студійного альбому групи.

День, коли з’явився альбом «Шо кому не ясно?» для «моторної» четвірки був найщасливішим за останні чотири роки. Тому що, саме такий відрізок часу знадобився радикально оновленій групі, аби крок за кроком зафіксувати в студії новий матеріал, гарненько «обкатати» на концертах-фестивалях пісні, визначивши в такий спосіб декілька ударних хітів, відзняти на пісню «Восьмий колір» відеокліп, представити його на «наймузичнішому» каналі «М-1», уклати професійний контракт з українським музичним видавництвом і, врешті решт, випустити диск неначе птаха з клітки.

Ніби розхожий фразеологізм «Шо кому не ясно?» має для самих музикантів значення пароля і свідчить про прагнення до цілковитої ясності в усьому, що вони роблять разом. А їхній спільний тернистий шлях, який привів до успіху був еволюційним стрибком від розпорошених у часі і просторі спроб самореалізації до міцної, схожої на моноліт динамічної творчої одиниці. Музична ніша, яку впевнено сьогодні опанувала «Мотор’ролла » — це по-чоловічому виразно окреслений рок-мейнстрім, місцями — провокативний, трохи брутальний, але не вичерпний… Недаремно за ними полюють «голопупі» дівчатка в наплічниках з метою випросити автографи.

Цікаво, що така картинка є типовою і для світової рок-сцени, де так само основним споживачем «м’язової» поп-рокової продукції («Bon Jovi», «Him», «Brainstorm») є «голопупі» дівчатка від 14 до 18-ти… До речі: здатність самих музикантів безпомилково і цілеспрямовано адресувати свій «месидж» з’являється внаслідок тривалого сценічного досвіду на творчій ниві. У випадку з «Мотор’роллою» йдеться про нелегкий, складний і карколомний досвід групи, яка пережила усі стадії «андеграундного» існування.

Колись «Мотор’ролла» належала до вузького кола команд, які в безкомпромісний спосіб відстоювали свої погляди на життя, політику і своє місце у цьому світі. Це був жорсткий український «грандж», народжений реаліями нашого життя. Це був виклик, біль і відчай з певною дозою надії. Свій стихійний розхристаний рок хлопці з Хмельницького почали грати на початку 90-х. У середині 90-х гарно піднялись на хвилях фестивалів «Рок-Екзистенція», «Майбутнє України», «Нівроку». Тексти пісень у них завжди відрізнялися щирою небайдужістю до суспільних проблем, що й зафіксовано на двох альбомах — «Забави патріотів» і «Тиск». Вони відзняли відео на найбільш альтернативно-радикальні композиції «Революція» і «Моя голова — не мікросхема». Втім, спосіб існування деяких явно не попсових формацій нагадує «биття головою в стіну». Стіна ж — товста й байдужа. Не витримав знущання над головою лідер-вокаліст Олександр Буднецький: він надав перевагу іншим цінностям — сакрально-релігійним. Але до музики час від часу повертається.

Взагалі, за більш ніж десятирічне життя «Мотор’ролли» крізь групу, а точніше — крізь рокове горнило пройшло чимало музикантів. Хтось нині — в Іспанії, хтось — в Сполучених Штатах. Натомість ідея вивести команду «в першу лігу» не покидала Сергія Присяжного — гітариста, автора музики й текстів та Ігоря Лисого — бас-гітариста і саундпродюсера. Вони запрошують до себе двох колишніх учасників групи «Мої рослини»: гітариста Олега Бурбелу і барабанщика Олександра Кирилюка. Звукорежисурою почав опікуватися Олег Фіщук. До подальших кроків групу надихнула дружба з Олегом Скрипкою: їхнє знайомство на «Червоній Руті-97» мало своє продовження. Під час гастролей «ВВ» у Хмельницькому хлопці затягнули Олега до себе на студію, де й записали спільну і трохи «хуліганську» пісню «А я собі гуля…» (на альбомі пісня фігурує під номером 2). Також гостинно на альбомі присутні Олександр Положинський з «Тартака», Вадим Красноокий, що співає і грає на гітарі у пісні «Ой, на горі вогонь горить». До речі: обробка цієї народної пісні своїми і гостинними силами робить честь групі — дуже переконливо. Та й в дусі часу.

Ще один вірний крок «Мотор’ролли» — обрання ними для запису студії «Fuck - Submarine», де «шаманять» над звуками двійко авторитетних людей — Олег Артим і Артур Даніелян (відомі за виступами непересічної групи «Фактично самі»). Це їхнє бездоганне відчуття стилю і естетики звуку спрацювало на результат. Ну і зрештою, дружні і професійні послуги відомого музичного продюсера Богдана Гловацького стали ще одним кроком до успіху альбому «Шо кому не ясно?». Усе це в сумі привело до того, що попит перевищив пропозицію і продюсер був змушений тричі (!) додруковувати наклад альбому. Дивовижна річ: головний медіа-механізм російської шоу-бізнесової експансії в Україні — радіостанція «Русское радио» раптом почало транслювати пісні «Мотор’ролли». Щось у лісі здохло — здивувались музиканти, але насправді це просто слухачі засипали станцію заявками…

На обкладинці альбому є послання групи усім, хто так довго чекав новий реліз. Воно варте того, щоб процитувати його повністю: «…а хто казав, що буде легко?..раніше, потерпаючи від юнацького максималізму ми були готові кричати у обличчя ворогові та цілувати у губи наших друзів… організовувати приватні вечірки і добами не приходити до тями від надмірного сексу та алкоголю… штовхати гори та повертати річки… не те, щоб ми сьогодні від того всього відмовляємось… ні, ми переходимо у трохи іншу якість… так само все вище перераховане має місце у нашому житті, але з’являються нові орієнтири, нові пріоритети, нові настрої, нові цілі…»

Українська музика - поп-рок мейнстрім. Модулі мейнстріму