БІОКОРД

У січні 1990 року, після 4-місячних репетицій група БІОКОРД мала успішний дебют на київському різдвяному рок-фестивалі «Йолки-палки». Цей виступ було схвально сприйнято публікою і позитивно відзначено українською пресою.

Назву БІОКОРД запозичено у скандинавської фірми «Бенд енд олафсен», яка спеціалізується на випуску аудіо та відео техніки. Особливістю продукції фірми є висока якість та унікальний дизайн. Одна з розробок має саме назву «Біокорд». Окрім того, «біокорд» можна перекласти як «жива струна». Звучання підказує ще одне тлумачення — «подвійний акорд», що метафорично відповідає стилістиці групи. Журналістам нелегко було визначити стиль групи. Одні проводили паралелі між БІОКОРДОМ та британським КІНГ КРІМСОНОМ, інші знаходили оригінальні визначення: «рафінований джаз-рок», «механістичний фрі-рок», «спонтанна гітарна сонористика», «складна еклектика», «інтелектуально насичене інтуїтивне музикування», «електронний авангард».

Хтось аналізував: БІОКОРД схильний до сонористики, до типу мислення, яке спирається не на мелос..., а на звук і звуко-комплекс як певну самоцінність, здатну заступити вигнану з дії мелодію. Інша версія: «Усвідомлення музичної ідеї як постійного балансу між неконтрольованими емоціями та раціональними структурами, на яких будується твір».

Сама ж група визначає свій стиль: «структурна комбінаторика з фрі-джазовими елементами», або ж просто «нова інструментальна музика з великою дозою спонтанної імпровізації». Експериментуючи зі звуком, група звертається до підготовленого слухача, здатного сприймати музику асоціативно. Композиції групи легко поєднуються з відеорядом: від технологічних процесів до езотеричних мандрівок.

Коли вони вийшли на сцену і побачили розігріте попередньою командою море людських голів, що гуло і вирувало, вони не збиралися повторювати чийсь банальний трюк. Звукова атака, стрибки по сцені, соло на барабанах і потужна кода — джентльменський набір епохи класичного харду абсолютно не пасував БІОКОРДОВІ. Дива трапляються нечасто. Цього разу субстанція дива витекла з їхніх душ, крізь пальці торкнулася струн і сягнула тисяч сердець. Майстри прозорих звукових конструкцій — київська група БІОКОРД — зовсім не сподівалася на успіх в Дубному, адже вони від початку не надто вписувалися в контекст демократичної імпрези «Тарас Бульба». На «Бульбі» збиралися команди сценічної орієнтації. Хард і панк-клоунада, пиво і горілка — все це на свіжому повітрі — нехитрий коктейль для збудження ледачих мас. БІОКОРД ризикнув. І запропонував збудженій масі продукт діаметрально протилежний. — На «Бульбі», — згадує лідер БІОКОРДА Микола Биков, — ми не ставили за мету «завести» натовп. Ми просто вийшли і виліпили образ. Підкреслюю — ми робили це чесно і від душі. Таїнство творилося в усіх на очах. Нікого не провокували, ні з ким не загравали. Від «А» до «Я» ми залишалися собою, такими, які ми є. У відповідь ми отримали вибух енергії. То був успіх.

Студійний по суті БІОКОРД виробив модель сценічного втілення досить рафінованої музики. Ця модель обкатується і шліфується від сейшену до сейшену. Щодо студійної роботи — тут БІОКОРД як риба у воді. Щодо особистості лідера команди Миколи Бикова — це феєрверк ідей. Варто зачепити його за живе (читай — творчість, музика) і він занурить вас у потік своєї свідомості. Креативної. Нетривіальної.
Микола Биков: — Дипломовані архітектори, до яких я належу, рідко стають... архітекторами. Після КІБІ, який я скінчив, усі твої амбіції, як-от: проектування, будування — швидко зводяться нанівець пропорційно входженню в реальне життя. Тому наш брат іде в інші галузі, зокрема в мистецтво. Я легко пішов у музику, бо це — найбільш метафоричне з мистецтв. Якщо ти гітарист і хоча б раз у житті почув Хендрікса або Клептона, їхня гра і той світ, що вона несе, вже сидітимуть в твоїй підсвідомості. Не на порожньому місці з`явилися такі велетні, як Роберт Фріпп та його КІНГ КРІМСОН. Впевнений: Фріпп слухав Хендрікса, а також музику, на якій зростав Хендрікс. Але він відкрив власний метод, власну мову, де закладено його особистість: психіка, смак, культура гри. У мене три орієнтири. Зліва — джаз. Справа — авангард. А попереду — класика. У нас прийнято за якимись другорядними моментами чіпляти ярлик. Є такий авангардист Фред Фріт. Це людина без лиця. Тобто він без стилю. Бо грає він абсолютно усе... Головне — він робить це щиро. А відсутність стилю — це також стиль. Те, що ми робимо, ми робимо на власному грунті, це — наша, а не чиясь, ментальність, свій звуковий і емоційний простір.

Вже кілька років БІОКОРД як жива команда не існує. Натомість, Микола Биков продовжує свої експерименти і записав декілька сольних програм, які ще чекають на свого видавця.