"Вернісаж"

Жоден з фестивалів в Україні не отримував таке могутнє забезпечення і таку потужну рекламу, як «Вернісаж — нова українська хвиля». У 1992 році львівське Агентство «Ростислав-Шоу» за фінансової підтримки Банку «Галицький» та німецької фірми «Гімек концерт сервіс», в результаті жорсткого відбору зупинилося на 13 групах, які мали представляти нове обличчя сучасної української сцени.

Усі вони, за оцінкою президента Агентства Ростислава Штиня, відповідали найвищим професійним вимогам. Та й фасад «Вернісажу» мав презентабельний вигляд: команда молодих менеджерів у новеньких костюмчиках, комп`ютери і телевізори в офісах, прес-конференції з «легкими обідами», де на шару смакувала коньяк журналістська братія, щоденні відео-блоки з кліпами майбутніх учасників на УТ… Словом, увесь джентльменський набір. Під «Вернісаж» було відведено одразу три майданчики: рокерів і блюзовиків розмістили в Палаці спорту, традиційну естраду — в Палаці «Україна», а фольклор — в Опері.

Не мною одним було помічено, що під час рекламної кампанії по УТ-1 промоушен отримав лише рок-блок «Вернісажу». Усі решта — ніби не існували. Що ж — музику замовляє той, хто платить — «Ростислав-Шоу» засвічувало лише своїх, не турбуючись про інших. Напевно, тому Міністерство культури потурбувалося, аби саме в Палац спорту квитків продали якомога менше. Поза тим, відмінний звук, світло і організація були бездоганними. Однак на третій день фестивалю іноземні гості перекомутували апаратуру під себе і перекрили таким чином «кисень» українським групам. Тому, власне, ані ДИКИЙ МЕД, ані БАНІТА БАЙДА в той вечір так і не прозвучали. Внаслідок професійно організованого бліц опитування присутньої публіки було з`ясовано, що найяскравіші і оригінальніші колективи фестивалю це — ТАБУЛА РАСА, ЗИМОВИЙ САД і Олександр Тищенко, ПЛАЧ ЄРЕМІЇ і РІЗНІ ЛЮДИ.

Європейський тур, запланований Агентством, так і не відбувся. Головна причина цього та інших проколів полягає в тому, що на той момент Україна була явно не готова працювати в системі європейського шоу-бізнесу. А позитивним було те, що Ростислав Штинь усій країні продемонстрував, що і в нас можна працювати не за совковими стандартами, а за іншими, значно ефективнішими.