"Перлини сезону"

Транснаціональний фестиваль «Перлини сезону» виник у середині 90-х років зусиллями співорганізаторів: Української Студентської Спілки, Молодіжного Інноваційного фонду та Молодого Руху. Леся Лущак, Юрій Зубко, Дмитро Ципердюк та вся фестивальна команда навряд чи тоді думали, що фестиваль перетвориться на велику шоу-машину. Перші кроки були скромними, але продуманими і кожна наступна акція «Перлин» була новою сходинкою до мистецьких вершин. Cпочатку вони ризикнули і ввели цілих сім номінацій, серед яких, окрім музикантів, були театрали, художники, гумористи та дизайнери модного одягу. «Перлинам» вдалося головне — налагодити конвеєр пошуку і подальшої ротації молодих талантів. Якою ціною — це вже інше питання.

Кожний фінальний гала-концерт «Перлин сезону» засвідчував — в Україні вже підросла молода генерація виконавців, що генетично походить від своїх попередників, але спирається на зовсім інші «правила гри». Насамперед йдеться про усвідомлене право творчої свободи і вільне маневрування в океані сучасної популярної музики.

Найсміливішою, відчайдушною, разом з тим найменш схильною до стеретипів є нова рок-формація. Групи, представлені на «Перлинах», то, безумовно, так званий другий ешелон. Про перший, кількісно зовсім нечисленний, будемо згадувати лише в контексті другого, позаяк зірки української рок-сцени так чи інакше вже вшановані. Вони мають ефіри на радіо і телебаченні, видають свої аудіоальбоми, постійно десь виступають тощо.

Групи другої лінії перебувають у затінку, хоча серед них є справжні перлини (без лапок). Вражає спектр стилів. Тобто пошуки власного «я» йдуть цілим фронтом. Якщо вам до вподоби екзестенційна самозаглибленість і ви не в захваті від надмірного ритму, то, напевно, вам сподобається. АРАХНОФОБІЯ — полтавці, які грають досить вишуканий арт-рок з елементами психоделії. Скупі на слова, але дуже влучні вистраждані тексти. Є надумана серйозність. Однак АРАХНОФОБІЯ — то щасливий виняток щирої й природної меланхолії. Донецький СЛИМАК НА ПЕКУЧОМУ ПЕРЦІ — одна з найбільш технічних, як кажуть, «наворочених» груп фестивалю. Відзначені раніше на львівській «Альтернативі», музиканти підтвердили свій клас і довели своїм виступом, що рок-музика буває надзвичайно енергійним і винахідливим мистецтвом. Ця група, безперечно, знайде свого слухача. Але згодом. Як не згадати спроби по влаштуванню рок-театру і у виконанні ІМПЕРІЇ СТРАХУ. І довжелезні драматургійно побудовані композиції, і спецефекти, і чудернацькі шати! Але музично група калькує канонічні прийоми арт-рокових гігантів. Все ж таки в ІМПЕРІЇ більше театру, аніж музики…

Були й команди, що обходилися мінімумом музичних засобів, але добивалися шаленої енерговіддачі коштом жорсткого ритму й «вербальної агресії». Йдеться про реп, тобто скоромовки у гучному супроводі бас-гітари і барабанів. ЦЕРКОВНЕ ВИНО (іронія в назві очевидна) і ГАНФАЙТЕР з Харкова цілком відбивають реалії розвитку рок-сцени індустріального сходу. Нині там з`явилися численні групи, що культивують так званий розмовний, тобто реповий, напрям. Влаштовують свої фестивалі й дедалі збирають усе більше публіки.

На заході і в центрі, як це було в межах лауреатів фестивалю, групи більше схиляються до гармонійних форм рок-музики. Синтезувавши досить радикальний пост-панк, київська група СОУ видала досить свіжу, незаштамповану музичну хвилю. Навіть індустріальний механістичний НОЙЗІ КІНГСФОЛК (Київ) мав досить мелодійний підтекст. ОКЕАН ЕЛЬЗИ зі Львова наочно довів, що гарні тексти, мелодизм і сучасний гітарний рок цілком гармонійно синтезуються. ОКЕАН — одна з найперспективніших молодіжних груп України. Варті добрих слів і музиканти з групи СТОП-СТЕП, які комбінують звучання живої духової групи і ультрасучасного хіп-хопу.

Водночас найкращими виявилися гурти, які не експериментують, не шукають нового звуку, а просто добре грають традиційний рок. ВІД ГВИНТА з Рівного просто, зі смаком і стильно виконують рокабілі, а КІНГ САЙЗ — класичний хард-рок.

Одне слово — кожному своє. Характерна риса — повна відсутність соціального протесту. А згадаймо, лише кілька років тому чимало команд грали соціальний рок. Де вони зараз? Однак, вдивляючись в якісь естетичні варіації рок-музики «Перлин», мені особисто не вистачає «гнівної молоді», яку ми бачили на сцені «Червоної Рути» в 89-му. Не вистачало маніфестів та ідей нової молоді. Чим вона дихає нині, які бурі проносяться через їхні душі? Саме це і перебуває в центрі уваги фестивалю «Перлини сезону».