ДРУГА РІКА

Назва нового концертного проекту «Таврійських Ігор» здалася мені надто пафосною… І здавалося такою, поки ми усі — журналісти, музиканти і звичайні тусовщики — не занурилися у вир подій, які розгорнулися на львівському велотреці.

Суха і тепла золота осінь. Рідкісна для Львова погода. І фестиваль «Майбутнє України». Рідкісна і надзвичайна річ, якщо зважити на тотальну кризу скрізь, куди б не кинув око. А тут — чудова сцена і світло від «Зінтеко», поліекрани і збуджена молодь. На сцені і поза нею.

Отже, «Майбутнє України» — перша серйозна спроба прориву у світ нових інформаційних технологій. Обидва концерти в реальному часі надавалися в мережу Інтернет, завдяки головному інтернет-провайдеру України — компанії «Global Ukraine». Заздалегідь було створено Велике Журі, до складу якого увійшли представники української діаспори у США, Канаді, Великої Британії, Естонії, Бельгії, Польщі, Швейцарії. Зокрема, я чув голоси старих знайомих Юрка Балюка з Манчестера (КАРПАТІАНА) та Юліана Китастого з Нью-Йорка. Українське журі (метрополія) сиділо в залі, до складу якого увійшли відомі люди: Роман Кальмук (радіо «Столиця»), Володимир Михайлик (радіо «Люкс»), Роман Чайка (радіо «Львівська хвиля»), Олександр Білокінь (газета «Музика»), Роман Пришляк (ТК «Міст»), Сергій Коротков («Приват-ТБ»), Олексій Юдін (агенція «Ультра»), Володимир Лучкін («Таврійські Ігри»), Анжеліка Рудницька («Територія А»), Влад Ряшин («Мелорама»), Ростислав Домішевський (СКРЯБІН) та ваш покірний слуга. Оцінки кожного члена журі української метрополії складалися в щось середньо-арифметичне, тобто виходив один голос… і то, на мій погляд, не є добре. Інше слабке місце конкурсу як такого — відбір учасників згідно надісланих виконавцями демо-касет. Усім відомо, що реальний звук і сценічний образ — це одне, а студійні треки — інше. Демо-тейпів було понад 200 одиниць. У фінал потрапили десять рок-команд, сім поп-груп та вісім співачок. Жодного співака! Журі не вибрало нікого, бо не було кого вибирати. Отака аномалія у вигляді поп-матріархату.

ФАКТИЧНО САМІ23 жовтня на львівському велотреці стався вибух — зі стартової лінії «рвонули» рокові групи — не за славою, не за званням, а тому, що скучили за якісним саундом, живою сценою, вдячною публікою. І то була дійсно напрочуд драйвова і класна імпреза.Тенденція, помічена ще на «Рок-екзистенції»-97 щодо «кренберизації» молодої рок-сцени не лише не зникла, а навпаки — висунула своїх лідерів. Модний розклад: дівчина-фронтмен, вокальна партія розцяцькована автентикою, хлопці роблять жорсткий гітарний саунд, тримаються на другій лінії, усе звучить голосно, обмаль соло-гітари. Не сприймайте це як злостиву іронію, але ЖАНДАРМИ (не менш цікаві тернопільчани) і ДАТ (щось дійсно варте з міста Сміли) — усі вони працюють в площині модерного року 90-х. Якби їхні пошуки і енергію зафіксувати на гарній студії і видати, вони б мали чималий успіх. А якби ще й кліпи… І те і се… Дещо розчарувала МОТОР'РОЛЛА. Можливо через те, що вийшли першими, вони звучали досить істерично, але малопереконливо. Пам`ятаю набагато кращий саунд МОТОР`РОЛЛИ. Особливо на мінідиску… ГАВАЙСЬКІ ГІТАРИ грали рок-мейнстрім, естетично забарвлений елементами кантрі, стильним вокалом Юлії Донченко і примхливо-красивою гітарою Андрія Партики. Чудова щоу-група. Готово до вживання. На будь-який смак. Так само якісний саунд без особливих новацій демонстрував ОКРУГ 2000 з Івано-Франківська — хотілося прислухатися до текстів, бо вони дійсно були добрі. «Хто в ліс, хто по дрова» прозвучала КАСТЛ ХІЛ, що складається виключно з молодих киянок. Підтягнули б ритмо-секцію, чистіше грали і, напевно, були б у фіналі. ФАКТИЧНО САМІ і ДРУГА РІКА — ось проекти, які вразили (не тільки мене) найбільше. У складі ФАКТИЧНО САМИХ — лідери груп ТАРТАК й старого складу Ф.С. Тобто Харинович і Артим.

ГРИНДЖОЛИМодний саунд ФАКТИЧНО САМИХ — уся ця семльована психоделія, гротескне подання, несимулятивна вокальна істерика — і водночас природність примусили журі здивовано переглянутися. Мовляв, дочекалися. ДРУГА РІКА з Житомира — дуже сильний бенд. До того — невідомий. Зовсім. Ні на що не схоже. Яскраві мелодії, багатий аранжемент і невдавана експресія на сцені. Зовні стилізовані під ВІА семидесятих, що кумедно контрастує з музикою 90-х. Думаю, що відсутність ДРУГОЇ РІКИ серед лауреатів — єдина помилка журі. Другий конкурсний день пройшов під знаком відвертої станіславської експансії: чотири із семи поп-груп приїхали з Івано-Франківська. Ну, МОЛОДІ-НЕЦІЛОВАНІ  окрім назви мають мало оригінальних рис. Типовий бойз-бенд-проект. Гарні хлопчики. Танцюють… Трохи співають. МАГІЯ, яка, здається, має в активі два альбоми, демонструвала міцний електропоп. Щоправда, естетично застарілий. Зате які дівчата, які дівчата! Найкраще сприймалися смішні і симпатичні ГРИН ДЖОЛИ та витончено концептуальний ЛА МАНШ. Якщо перші грають припопсований варіант реггей, то другі явно йдуть у фарватері модних стилів — тут є відголоски британського тріп-хопу, амбієнту тощо.

Тарас ЧубайКількість і, головне, якість артистичного десанту з Івано-Франківська не в останню чергу забезпечив відомий музикант, композитор і аранжувальник Дмитро Ципердюк. До речі, саме з його піснями перемогла у номінації «поп-співачка», ефектна дівчина з міста Донецька Ліза-Олена. Щодо самого конкурсу співаючих дів, то саме ця частина виглядала майже провальною. Нічого свіжого. Нічого нового. Шкода.

Розчарування від невдалих виступів конкурсантів регулярно ліквідовували спеціальні гості: ПЛАЧ ЄРЕМІЇ, ОКЕАН ЕЛЬЗИ, МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ, Руслана. Мав бути СКРЯБІН, але натомість Кузьма відкрив… дискотеку.

Чесно кажучи, «Майбутнє України» як конкурс потрібне саме в такій формі і саме з таким інформаційним «тилом», коли реальна допомога молодим і талановитим полягає у формуванні іміджу майбутньої поп-сцени буквально на очах. Маю надію, що цей успіх — успіх нового проекту «Таврійських Ігор» — буде закріплено і розвинуто.