Ген, долиною

Полем шлях курить.
Вiтер дерево хилить.
Осипалися вiти,
Наче кинутi дiти.

Тим шляхом,
Довгим битим шляхом,
Та iшли слiпi дiти,
Як поламанi вiти.

Поможи їм, Боже,
Щоб дiйти вони були в змозi
По отiй дорозi
До рiдного ганку.
До свiтанку.

Ген, долиною
Йшла стежиною,
У руках несла небо –
То є моя мати.

Ген, горою
Йшов стежиною,
У руках тримав сонце –
То є Батько мiй.

Поможи їм, Боже
Най зустрiнуться вони знову,
Проведи додому.
Хто ж iще поможе?
Прийди, Боже…