"Червона Рута"

Початком сценічного життя для переважної більшости нинішніх популярних артистів була сцена "Червоної Рути" – найбільш харизматичного і шанованого фестивалю в Україні.

Вісімнадцять років тому в Чернівцях стався вибух, сила якого дорівнювала прагненням 35 рок-груп, 78 солістів та поп-гуртів і 48 бардів вийти з тіні невідомости, другосортности, вирватися з обіймів інертної дійсности. І так сталося! Попри абсурдні ультиматуми місцевої влади, яка наполягала на проведенні рок-концертів за межами міста, відмовлялася приймати більше 600 осіб (при 1500 учасників), відключала струм під час виступів конкурсантів…

Концепція та ідеї, закладені Тарасом Мельником та Анатолієм Калениченком, матеріалізувалися просто на очах. "Ми навіть не сподівалися, що популярна музика в Україні має вже такий багатющий спектр стилів і напрямків – говорив Тарас Петриненко. – Головне – фестиваль розвіяв міф про провінційність, ущербність української сцени".

Але не все було так просто. Тому ж Тарасові Петриненку місцеві "культуртрегери" заборонили виконувати пісню "Народний рух" на фінальному стадіонному концерті. Скандал дійшов кульминації, коли всі учасники фіналу відмовилися виходити на сцену, доки Петриненку не дозволять виступити з тими піснями, які він подав у заявці. На стадіоні вже юрмилися тисячі глядачів, і місцевій владі відступати було нікуди – концерт відбувся. Кращої прем'єри для таких Петриненкових творів, як "Україна" та "Народний рух" годі було й сподіватися.

Та й інших прем'єр на першій "Руті" було безліч. Пригадуються враження від пісні "Суботів", яку виконали одягнені чорно-біло "КОМУ ВНИЗ". Абсолютна статика групи і громоподібний ефект, коли увесь зал встає на останніх акордах. Власне, "Суботів" став піснею-гімном, піснею-символом "Червоної Рути"–89.

У пробитий отвір у стіні брехливого офіцозу увірвався потік музики чесної, свіжої, сильної. І різної: арт-рок від групи "Зимовий сад", панк від "ВВ", стьоб від "Братів Гадюкіних", поетичний рок від "Незайманої землі", гротеск від Сестрички Віки, безпосередність від "лисого й босого" Андрія Миколайчука та етнічність від Василя Жданкіна – усього було так багато! А найбільше – адреналіну в крові.

На першій "Руті" дуже сильною була авторська пісня – жанр, який нині майже зійшов нанівець. "Співаючих поетів" покликав час, потреба висловитися, висповідатися, принести себе на вівтар новонароджуваної України – правдивої, щирої, готової до змін. Пісні бардів резонували з настроями залу і назавтра ставали фольклором. "Пішли в народ" твори Едуарда Драча, Андрія Панчишина, Віктора Морозова, Марії Бурмаки та сестер Тельнюк.

Внаслідок рутівського прориву виникли перші інфраструктури, як-от аудіокомпанія "Кобза", котра активно стимулювала інтерес до новоявлених зірок, записуючи й видаючи перші аудіокасети багатьох артистів. Про шоу-бізнес тоді ще ніхто не говорив. Пісенну революцію кінця 80-х в Україні робили романтики з чистими серцями.

Від батьківщини Володимира Івасюка човен "Червоної Рути" поплив у східному напрямку. У Запоріжжі в серпні 1991-го зібрав тих, хто не встиг до "першого призову". Країна вперше побачила "Плач Єремії", "Табулу Расу", "Скрябіна", Жанну Боднарук, "Мертвого півня", Інессу Братущик з Орестом Хомою. Коли 18 серпня (напередодні "путчу") на гала-концерті Тризубий Стас співав: "Гудбай, компартія, гудбай", – ніхто й не очікував, що зранку доведеться всерйоз обмірковувати можливість повернення до Києва, де вже могли бути репресії. На окрему увагу заслуговують організовані "Рутою" закордонні вояжі. Ось як згадує гастролі по Канаді в травні 1990-го Андрій Середа, лідер "КОМУ ВНИЗ": "Ми виїхали у складі великої "рутівської тусовки" – "Брати Гадюкіни", "Зимовий сад", Віка Врадій, "Гроно", "Млин", Едуард Драч, Марія Бурмака. Наша зовнішність і музика спочатку шокували діаспору. Вони не сподівалися почути того, що почули, – суворого рок-н-ролу. Крім того, нам вдалося викликати нову хвилю зацікавлення поезією Шевченка. Багато людей підходили після виступів з томиками "Кобзаря" у руках".

Музикантам доводилося грати також у найпрестижнішому концертному залі Торонто, де виступали "Ролінг Стоунз", "Йес", "Раш". Там було чимало англомовних глядачів, і вони сприймали наших так, як і в Україні: наприклад, під час балад запалювали вогники. Після "рутівської навали" у торговельній мережі Торонто з'явилися аудіо - та відеозаписи живих виступів та джем-сейшенів (спільних імпровізованих виступів) українських груп. Крига почала скресати і за океаном.