Новини одним рядком:
23 листопада – Віктор Морозов виступав разом із хором "Спів-Життя" (Вашингтон, округ Колумбія, США)
29 листопада – благодійний концерт в підтримку життя Даші Руголь у Києві
29 листопада – зустріч з бардом Олександром Ломовським у Кіровоградському музеї, вул. Велика Перспективна, 60
4 грудня – відкриття виставки «Різдвяні янголи» у Харківському літературному музеї
6 грудня – Великі Армійські Вечорниці, гурт “Вертеп” та Лірник Сашко, Дніпропетровськ, арт-ресторан "Поплавок"
9 грудня – «Фонтан казок» від дитячого письменника Івана Андрусика у Харківському літературному музеї
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Кіровоград – Віктор Холявко
29 листопада (субота) 2014 р. о 15-й годині в Кіровоградському обласному художньому музеї за адресою вул. Велика Перспективна, 60 ГО "Театр авторської пісні" проводить творчу зустріч з автором і виконавцем Олександром Ломовським. У програмі також візьмуть участь кіровоградські барди і поети.
Вхід вільний.
Телефони для довідок 0999838681, 0957252326, 0522249837
Київ – Катерина Гапочка
29 Листопада у Циферблаті відбудеться Благодійний концерт в підтримку життя Даші Руголь!
Кожен новий день навчає - новому, чи давно забутому старому. І кожен день навчає нас доброті - до себе чи до навколишнього світу. Але у чому секрет цієї доброти? А в усьому - у погляді, з яким ви зустрічаєте людей, у голосі, коли ви звертаєтесь до когось, у ваших діях - коли ви просто комусь допомагаєте, просто тому, що для вас це не складно - це і є ваша доброзичливість! Саме слово, тільки вдумайтесь - зичити добро, тобто ділитися добром!
І ось є людинка, котра над потребує вашої допомоги, вашої доброти. Адже немає нічого складного у цій дії - допомогти!
Даша Руголь - бандуристка, разом із сестрою Катею навчається у Київській Музичній Академії. Дівчата з дитинства живуть у Києві, разом вони - дует бандуристок, який вже мав купу концертів в Україні та поза її межами. І одного разу, під час гастролювання в Канаді, Даша потрапила в аварію. Нині дівчина знаходиться в Україні, але, на жаль, у комі.
І є людина, котру, можливо, ви всі добре знаєте - це Катя Гапочка, подруга Даші, вокалістка гурту "Гапочка", котра допомагала нам нещодавно на благодійному книжковому ярмарку. Так от Катя запрошує вас на концерт, у якому братимуть участь чудові виконавці, у концерті, створеному для вас, аби зігріти вас холодним вечором листопаду, аби ви допомогли тому, хто зараз у негоді.
І от Ваша допомога проста - прийти.
Куди: Вільний простір Циферблат.
Коли: 29 листопада
Початок: о 18:00
Вхід: за цінами простору (перша година - 36грн, кожна наступна - 18грн).
Всі зібрані кошти перейдуть на допомогу у підтриманні життя Даші Руголь!
Гурти, які будуть створювати атмосферу вечора і дарувати свою творчість:
DIЯ : http://vk.com/club74586518
Zвуки Zемли : http://vk.com/zvukizemli
Ваня Якимов : http://vk.com/public_druziagagrina
Катя Гапочка : http://vk.com/club4269537
Посилання на подію в контакті : http://vk.com/event79373879
В фейсбуці : https://www.facebook.com/events/871535459557944/
Житомир – Ярослава Гапонова
Володимир Шинкарук продовжує знаходитись у відділенні інтенсивної терапії Житомирської обласної клінічної лікарні ім.О.Ф.Гербачевського. Він переніс 2 важкі операції, 5 сеансів переливання крові та 2 сеанси вливання плазми.
Зараз Володимиру Федоровичу дуже потрібна наша підтримка.
Ми можемо надати фінансову допомогу на лікування Володимира Федоровича, перерахувати кошти треба на його індивідуальну банківську картку ПриватБанку 6762 4683 0201 8258.
Кілька віршів Володимира Шинкарука із неопублікованої збірки. Упорядник
НА ВІЙНІ, ЯК НА ВІЙНІ
Я на ліжку − у напівсні.
Все життя моє − шкереберть…
Кров із рани спинили мені,
Та чи зможуть спинити смерть?..
Ну а поруч лежить комбат,
В лихоманці останні дні…
Я шепочу: «Тримайся, брат!
На війні воно, як на війні»!
Залпом б’є десь ворожий «Град»,
Вибухає ніч у вікні…
Що поробиш? Терпи солдат,
На війні воно, як на війні!
* * *
Мої вірші –
Як молитва,
З якою я звертаюсь
Не лише до Бога,
А й до людей…
МОЛОДОМУ ПОЕТУ
За Євгеном Концевичем
Хай буде тобі –
і з роси,
і з води…
Хай буде талант,
наче вітер, крилатим –
Як можеш не писати –
не пиши,
Пиши тоді,
коли не можеш
не писати!
Київ – Сергій Цушко
Дякую, зокрема і за нагадування про день народження Ігоря Жука: 17 грудня в Клубі "Співуча родина" Київського будинку вчителя відбудеться творчий вечір за участю його й Ірен Роздобудько.
Харків – Літературний музей
4 грудня о 14.00 Goethe-Institut в Україні запрошує на виставу «О восьмій вечора на Ковчезі» за п’єсою Ульриха Губа.
Цільова аудиторія: діти віком від шести років, їхні батьки та вчителі.
Також щиро запрошуємо дітей-біженців з батьками та дітей, які живуть у скруті.
Більше інформації знайдете за посиланням http://www.goethe.de/ins/ua/kie/ver/uk13598534v.htm
«Різдвяні янголи» злетяться до Літмузею
Зустріти різдвяно-новорічні свята разом зі своїми янголами-охоронцями запрошує дітей та дорослих освітньо-розважальний центр Харківського літературного музею «Книга» (Фрунзе, 6).
Протягом усіх новорічно-різдвяних свят, від Уведення до Храму Марії до Тетяниного дня, гостей чекатимуть на пізнавально-святковій виставці «Різдвяні янголи».
Цікаві розмови про традиції святкування Різдва в Україні, різні історії про життя християнських святих; художні тексти, де головним героєм є янгол (янгол-охоронець, янгол-провісник, янгол‑помічник, янгол-учитель) — усе це розраховано на дітей від 4-х до 14-ти років, але й дорослим, які прийдуть разом із дітьми, теж буде не сумно.
Виставка, у назві якої вчувається дзеленчання святкових дзвоників, для багатьох відвідувачів стане гарним способом відсвяткувати свої іменини. А на святковий період їх припадає багато: Марічки і Тетяни, Андрії і Варвари, Катерини та Миколи, Ганни і Степани, Василі, Івани, Меланії та Анастасії — усіх іменинників чекатимуть з особливою радістю.
Організатори виставки пояснюють: присвячена вона буде «янголам-охоронцям» та тим святим, на чию честь називають дітей. Юним гостям розкажуть про історичний спадок їхніх імен: про життя святих, яких згадують у ці дні, їхніх реальних і вигаданих тезок — знаменитих українців та книжкових персонажів.
«День того чи іншого святого для його тезки називають “днем янгола”. Такі дні пов'язують людину з її охоронцем, — розповідає кураторка виставки Тетяна Пилипчук. — І, незалежно від того, в якій традиції виховують дитину, їй було б цікаво та корисно знати, яке життя прожив її легендарний тезко. Та й узагалі, імена — це глибока й цікава тема. Чому батьки вибирають нам ті чи інші імена? Чи впливає вибір імені на наше життя? Давайте про це поговоримо!».
Цикл іменин, який співпадає з Різдвяним, — певно, найцікавіший. «Наші предки вірили, що в ці дні, коли відбувається народження нового світу, називання-творення набуває містичного характеру. Тож ці свята — не лише веселі, але й таємничі», — розповідає завідувачка освітнього відділу Літмузею Ольга Черемська.
Виставка працюватиме з 4-го грудня до 25-го січня з 10:00 до 18:00.
Відкриття виставки — 4-го грудня від 14.00 до 18.00.
Розклад можна дізнатися в Літмузеї за телефоном 706 25 79, а також у координаторів екскурсій за телефонами:
+380 67 899 45 10, +380 63 238 70 15 — Ольга Черемська,
+380 50 149 58 18 — Лейла Фарзуллаєва.
Вхід: дитячий квиток — 5.50 грн, дорослий — 10.50 грн, інтерактивна екскурсія — 30 грн з усієї групи екскурсантів.
Грудень у Літмузеї
Щопонеділка та щосереди, 19.00 – Клуб фольклорного співу.
Щоп’ятниці, 19.00 – збори Кіноклубу в Літмузеї (анонси на сторінці kinoklub_litmuz.livejournal.com)
4 грудня, від 14.00 до 18.00 – Відкриття виставки «Різдвяні янголи»
6-7 грудня – Фестиваль християнської творчості «Обручка Катерини» (програма поширюватиметься окремо)
9 грудня, 16.00 – «Фонтан казок» від дитячого письменника Івана Андрусяка.
19 грудня, 15.00 – Концерт до Дня Святого Миколая.
27 грудня, 12.00 – «Вихідні в Літмузеї»
Постійні експозиції
«Григорій Сковорода: мандрівка за щастям»
Постійна експозиція Харківського Літмузею присвячена творчості Григорія Сковороди, українського мандрівного поета і філософа XVIII ст., його міркуванням про щастя.
Виставки
«Різдвяні янголи» (виставка триватиме від 4 грудня до 25 січня) Усі ми любимо іменини. А коли вони припадають на різдвяні та новорічні свята, й поготів! Марічки і Тетяни, Андрії і Варвари, Катерини та Миколи, Ганни і Степани, Василі, Івани, Меланії та Анастасії, приходьте у розважально-освітній центр «Книга» відсвяткувати свої іменини, а ще – дізнатися, хто вони, наші янголі-охоронці, та святі, чиї імена ми носимо?
Адреса: м. Харків, вул. Фрунзе, 6 (ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова»).
Вартість вхідного квитка до музею – 10 грн. 50 коп. (для учнів та студентів – 5 грн. 50 коп.),
екскурсії чи інтерактивної програми – від 15 до 45 грн. Довідки за телефоном 706-25-79.
Слідкуйте за подіями в Літмузеї на сторінках http://www.facebook.com/groups/lit.museum/ та http://vk.com/litmuzey_club
Дніпропетровськ – сайт МА «АртВертеп»
Гурт мандрівних дяків Вертеп / Армійські Вечорниці з гуртом Вертеп та Лірником Сашком на Дніпрі!
http://artvertep.com/news/25046_Armijski+Vechornici+z+gurtom+Vertep+ta+Lirnikom+Sashkom+na+Dnipri%21.html
6 грудня у Дніпропетровському арт-ресторані "Поплавок" відсвяткують День Збройних Сил України!Гурт Вертеп та Лірник Сашко запрошують на Великі Армійські Вечорниці!
Героїчні та бойові - махновські, гайдамацькі, січові та упівські, донбаські та сучасні козацькі пісні, репетиції колядок та запальні танці, Rock-Patriot-Live-Karaoke UA, а також сюрпризи, гості, друзі, прем`єри! Кількість місць обмежена!
https://www.facebook.com/VertepGurt/photos/pcb.862633703776425/862632153776580/?type=1
Замовлення концертів: 050 361 62 82, 066 272 26 24
https://www.facebook.com/VertepGurt/photos/pcb.859424600764002/859423640764098/?type=1&theater
Гурт "Вертеп" нагадує: хто як гуляє - той так і працює, і воює! Попереду різдвяно-новорічні корпоративи, наші свята і наша війна, де ми воюємо піснею і словом!
Замовлення концертів: 050 361 62 82, 066 272 26 24
Концерти "Вертеп" в листопаді і грудні:
19 листопада, Харків. Благодійний концерт на підтримку постраждалих в пабі "Стіна": https://www.facebook.com/events/757494840971424/
21 листопада, Дніпро. Благодійгий Джем-Фест "Блюз за Україну-4":https://www.facebook.com/groups/710215299071708/?fref=ts
6 грудня, Дніпро. Великий сольний концерт до Дня Української Армії.
12 грудня, Дніпродзержинськ. Брежнев-паб.
Київ – сайт Будинку актора
http://actorhall.com.ua/repertuar/repertuar-nastupnogo-misyatsya/
9 вівторок 19:00
"Простір свободи". Творчий проект арт-студії "Труфанов острів" та фотогалереї "Kievphotos hall". Концертна програма за участю авторів-виконавців Інни Труфанової, Володимира Семенова, Анатолія Лемеша та фотохудожника Валерія Лєщинського.
Оксана Кришталева, Львів
Золото-блакитна Україна у звуках бандури
Друзі часто запрошують мене на концерти, бо знають мою пристрасть до живої музики та до гарного репертуару. Буває й так, що мушу визначатись – на котрий концерт іти, адже не дивина, що у Львові може відбуватися два, а то й більше гарних концертів одночасно.
Та позавчора я довго не вагалась – радо прийняла запрошення від організаторки п. Оксани Герасименко і чудово провела недільний вечір, милуючись бандуристами і їхнім професійним співом та виконанням. Перед входом до великого залу Консерваторії було зазначено: «Урочиста академія з нагоди 60-річного ювілею класу бандури ЛНМА ім. М. Лисенка. Кафедра народних інструментів». Отож, не просто концерт, а щось значно більше – своєрідний підсумок довгої і плідної праці, найкращі надбання, найздібніші студенти та їхні викладачі-наставники. І, певна річ, твори, які найкраще демонструють рівень, стиль і важливість цього найбільш українського музичного інструменту – бандури.
Серед організаторів Оксана Герасименко – автор сценарію, режисер дійства, доцент, викладач і композитор. Керівник проекту – народна артистка України, професор Людмила Посікіра, співавтор сценарію – доктор мистецтвознавства, професор Віолетта Дутчак. Учасники – студенти і викладачі, знамениті гості.
У вступному слові, яке виголосила Віолетта Дутчак, доктор мистецтвознавства, професор Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, прозвучали сентенції, котрі ще раз переконали присутніх – бандурне мистецтво є тією міцною ниткою, що тримає нашу традицію всюди, де живуть і музикують українці, котра пов’язує минуле із теперішнім, а також знаходить нові сучасні форми самовираження і представляє нашу культуру у світі.
Примітно, що почався концерт піснею «Жайвори» у виконанні н. а. України Людмили Посікіри, який продовжила її учениця Оксана Денисяка, виконавши чудовий «Концерт для бандури з оркестром» Якова Лапінського.
Здавалося би, для чого перераховувати репертуар концерту?! Адже ви його і так не зможете послухати. Та річ у тім, що чимало пісень – знані, їх легко знайти в інтернеті і скласти собі уявлення про те, як і що прозвучало.
Народний артист України Остап Стахів виконав дві пісні «Від Бога наша пісня» і одну цілковито актуальну, про події в АТО – «Побратими», на слова і музику Романа Ковальчука. Я знайшла цю пісню, щоправда з іншого концерту. Ось послухайте.
https://www.youtube.com/watch?v=OFl_esyHfKw
А безсмертну пісню Ігоря Білозіра на слова Михайла Ткача можете послухати у виконанні хору «Дударик».
https://www.youtube.com/watch?v=ZWrE8NdQvd8
Чимало народних пісень в обробці Оксани Герасименко прозвучало на цьому концерті у виконанні студенток та лауреатів всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Зокрема – моя улюблена «Ой зацвіли фіялочки», «В передчутті весни», «Ой верше, мій верше», «Вишиванка долі» (на слова Марії Чумарної), «Між нами спалено мости», «Гуцулка Ксеня» і «Золото-блакитна Україна» (муз. О. Герасименко, сл. М. Чумарної).
Як зазначила ведуча цього вечора, п. Віолетта Дутчак, Оксана Герасименко є автором понад 1000 творів – обробок народних пісень, поем, варіацій, музики народів світу, власних композицій. Знана у світі бандуристка гідно продовжує традиції свого батька, Василя Явтуховича Герасименка, кобзаря і майстра бандури, одного із засновників класу бандури у Львові.
https://www.youtube.com/watch?v=6AyR78GPU64
Протягом 60 років вдалося не тільки зберегти, а й примножити бандурне мистецтво. Не секрет, що нотний репертуар для бандури свого часу доводилось привозити з діаспори, віднаходити і шукати його там, де він зберігся – в українських громадах США й Аргентини. Примітно й те, що ювілей класу бандури ЛНМА ім. М. Лисенка, зокрема кафедри народних інструментів, співпав із річницею Т. Шевченка, (200 років від дня народження), річницями Помаранчевої Революції (10 років) і Майдану Гідності (1 рік), із прем’єрним показом фільму Олеся Саніна «Поводир» про кобзарів.
Максимально близьким за тематикою цього фільму стала «Дума про козака Голоту» у виконанні з. а. України Тараса Лазуркевича. Щоправда, я не знайшла саме цього виконання, але послухати можете ось це, незмінне ще із XVII століття.
https://www.youtube.com/watch?v=2kmL_GRuOrw
Порадував нас і квінтет бандуристок (керівник – Олена Ніколенко). Дівчата виконали вальс «Розлука» Миколи Лисенка і «Гуцулку Ксеню» Ярослава Барнича. Запис не найкращий, але саме той, що треба.
https://www.youtube.com/watch?v=7dZys34Ii_Q
Завершував концерт виступ Капели бандуристок ЛНМА ім. М. Лисенка, під керівництвом заслуженого артиста України Тараса Лазуркевича та заслуженого діяча мистецтв України Івана Чупашка.
Повірте мені, коли на сцені з’являється понад 30 прекрасних, вишколених і вдягнених у вишиванки бандуристів, і коли все це так гармонійно звучить, хочеться стати легкою і полетіти кудись високо, відчути себе пташкою на хвилях цієї музики. Дівчата і хлопці виконали кілька дуже цікавих композицій, зокрема: «Чи ми ще зійдемося знову» (муз. Віктора Власова, сл. Тараса Шевченка), «Остинато» Густава Холста у транскрипції Т. Лазуркевича, «Ой єсть в лісі калина» укр. нар. пісня в обробці Дмитра Губ’яка.
Власне, пропоную вам послухати і подивитись одне із виконань цього молодого талановитого музиканта – Дмитра Губ’яка.
https://www.youtube.com/watch?v=n4bfb1y2UlQ
Концерт тривав понад 2 години і завершився піснею «Золото-блакитна Україна». Скромно виходили із залу глядачі – друзі, знайомі, поважні панове. Йшла я разом із ними і дивувалась, чому такого рівня концерти у нас, в Україні, відбуваються майже приватно?! Вхід вільний. Та знали про це далеко не всі. Хтось знімав на відео.
Якщо по правді, то такі концерти треба, аби знімали професіонали з телебачення, аби пісні записували на радіо, у студіях, щоби артисти вони гастролювали у всій Європі. Дай Боже, щоб так і було. Бо нам є що показати – Європа буде слухати і дивуватись. Адже там навіть не всі знають, що є на світі такий дивовижний інструмент, як українська бандура.
Відео з того великого концерту до 60-річчя бандуристів...
https://www.youtube.com/watch?v=aGX2QEDZxUA
Володимир-Волинський – Сергій Шишкін
Десь приблизно так пройшла моя майданівська вечірка.
Хоча відбулася вона куди розчуленіше, ніж в матеріалі. І три години людських сповідей - як на одному духу. http://www.volynnews.com/news/society/зінкевич/
На Волині пригадали, за що стояв Майдан
22 Листопада 2014
У Володимирі-Волинському відбувся вечір-спомин під назвою «За що стояв Майдан» вчора, 21 листопада. Організував його відомий волинський бард та композитор Сергій Шишкін.
У затишній атмосфері Культурно-мистецького центру зібралися ті володимир-волинці, які з перших днів листопада і до трагічних днів лютого були на Майдані у Києві.
На сцену, обладнану в майданівському стилі шинами та бочкою для обігріву, маестро по черзі запрошував активістів Майдану, аби ті поділилися своїми спогадами.
Насамперед запросив Світлану Коширець. Саме вона першою з жителів міста розгорнула на Майдані Незалежності прапор з написом «Волинь. Володимир-Волинський». Фото з прапором Сергій Шишкін використав на афіші.
Світлана розповіла, що вперше побувала на Майдані у листопаді і привело її туди загострене почуття справедливості.
«В інтернеті прочитала пост Мустафи Наєма про те, що «якщо тисячі людей під моїм постом поставлять лайк, то ми збираємося на Майдані». Сотні відгуків на цей пост посипалися відразу і стало зрозуміло, що на Майдан їдуть не лише зі Львова, але й з Харкова та Сімферополя. Пропустити такий потужний рух суспільства, яке прагнуло змін, я не могла», - зазначила Світлана Коширець.
Не пропустив пробудження суспільства і волонтер Костянтин Зінкевич.
«На Майдані я вже був 28 листопада. Відразу пішов на ніч, бо розумів, що в день легше, адже більше людей. Тоді якраз з’явилася перша польова кухня. В ту ніч я побачив цікаві групи людей мого віку, які були серед студентів. Я підходив до цих людей, щоб порозпитувати звідки вони та вони не були багатослівними. Наступної ночі студентів побили і я зрозумів, що ці групки людей планували побиття студентів. Наступного дня, коли студенти втекли у Михайлівський монастир, я зі шваґром був там, об’їжджав вулиці, дивився, що відбувається. Після цього я ще тиждень був на Майдані», - зазначив активіст.
Сергій Шишкін розповів, що коли його сина побили на Майдані беркутівці і того доправили до Володимира, то йому була потрібна медична допомога, але отримати її потрібно було анонімно, адже правоохоронні органи слідкували за активістами. Батько Костянтина Зінкевича, лікар Володимир-Волинського ТМО, з цим якраз і допоміг.
Найбільш трагічними спогадами про події на Майдані поділилися Ольга Нечитайло, яка була десятником Волинської сотні, та Олександр Приступа. Вони розповіли, як їх напівживих ледь вивезли з Києва 18 лютого, після побиття беркутом.
Затягнувся вечір-спомин на кілька годин. Час від часу спогади учасників Майдану доповнювали та ілюстрували пісні авторства Сергія Шишкіна, які присвячені Революції гідності.
Чернівці – сайт Володимира Івасюка
http://www.ivasyuk.org.ua/news.php?lang=uk
Відбувся XI обласний конкурс юних читців
24 листопада традиційно в обласній бібліотеці для дітей спільно з Меморіальний музеєм Володимира Івасюка відбувся XI обласний конкурс юних читців, який проводився з нагоди 97-ї річниці від дня народження письменника Михайла Івасюка. Цьогоріч у конкурсі прийняло участь 46 дітей. Варто зауважити, що розширилася географія конкурсантів. До Чернівців завітали учні з Вашківців, Банилова-Підгірного, Михальчі, Новоселиці, Герци, Горішніх Шерівців, Керстенців, Шилівців, Великого Кучурова, Реваківців, Глибоки та Кіцманя. Для участі у конкурсі діти готувалися дуже ретельно: підбирали до виступу вбрання, музичне оформлення, антураж.
Оцінювало юних конкурсантів професійне журі, у складі голови Михайла Павлюка — кандидата політичних наук, викладача кафедри міжнародних відносин, онука Михайла Івасюка, а також акторів Чернівецького обласного академічного музично-драматичного театру імені О. Кобилянської Христини Зборлюкової та Григорія Руденко-Краєвського, головного зберігача фондів Меморіального музею Володимира Івасюка Наталії Мороз та директора обласної бібліотеки для дітей Лариси Кирилюк.
Учениця недільної школи Церкви святої Параскеви Сербської Анастасія Флорескул вразила усіх присутніх прочитанням чималого уривку з книги Марії Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії» про Володимира Івасюка і достойно стала переможницею конкурсу юних читців у номінації «Вірші-посвяти Володимиру Івасюку». Друге місце посіла Анна-Крістіна Стрежак (учениця 7-Б класу ЗОШ №4) із віршем А. Будного «Скрипка». Анастасія Капустяк (учениця 5 класу ЗОШ №42) посіла третє місце за виконання вірша О. Черватюк «Маестро чарівні пісні».
Зачарував глядачів і членів журі учень 2-А класу ЗОШ №5 Максим Несторяк, який виконав вірш М. Івасюка «Весна сплела із рути» із допомогою Андрія Несіна, який грав на скрипці, за що і був удостоєний першого місця у номінації «Виконання віршів Михайла Івасюка зі збірки-посвяти “Елегії для сина”». Друге місце зайняв Степан Орлецький (учень недільної школи Церкви святої Параскеви Сербської), який виконав уривок з поеми-казки М. Івасюка «Мудрий Тарадуда». За декламування вірша М. Івасюка «Мій рідний край» третє місце посів учень 8 класу Вашківецької ЗОШ Вижницького р-ну Гершвельд Ростислав.
Також відзначили наймолодшу учасницю конкурсу — вихованку д/у №41 Ірину Костюк, якій всього 5 рочків. Окремі нагороди отримали учні 4-А класу Чернівецького обласного навчально-реабілітаційного центру №1 Вікторія Янкевич та Христина Григорчук, які вперше брали участь у конкурсі.
У подарунок переможці отримали грамоти та книги від видавничого дому «Букрек», Меморіального музею Володимира Івасюка та обласної бібліотеки для дітей, серед яких були повість «Монолог перед обличчям сина» і «Вибрані поезії» Михайла Івасюка, а учасники — дипломи та книги від музею та бібліотеки.
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
БАРАБАН
Щодня співаємо про славу
і славимо самих себе,
не знаючи, яку октаву
готує нам життя рябе.
Коли ж прислухатись до співу,
почуєш, ніби крізь туман, –
гуде неначебто без гніву
пустопорожній барабан.
Київ – Юлія Гай
Розпочинаються зйомки ПЕРШОЇ УКРАЇНСЬКОЇ кінострічки «КАЗКА старого мельника»
Колеги, запрошуємо вас на зйомки першого українського дитячого кіно «Казка старого мельника», які розпочнуться 1 грудня за адресою: Петропавлівська Борщагівка, вул. Жовтнева, 89. Для зручності о 10-30 з м Житомирська буде організовано трансфер для представників ЗМІ.
Всі ми розуміємо, що у цей непростий для нашої країни час, потрібно створювати та розвивати українське кіно. А дитяче кіно тим більше! Адже, іноді перегляд казки має більший вплив на свідомість дитини, ніж настанови педагогів.
Компанія Euromedia розпочинає зйомки «Казки старого мельника» (режисер Олександр Ітигілов), яка стане унікальним проектом. Адже, над її створенням працюють справжні професіонали: сценаристи, режисери, актори, костюмери, гримери, технічна група.
Акторський склад «Казки старого мельника» вражає! У дитячій кінострічці знімуться: Анатолій Хостікоєв, Ада Роговцева, Ірма Вітовська, Остап Ступка, Наталя Сумська, Євген Нищук, Олексій Вертинський, Володимир Горянський, Олеся Жураковська («Свати»), Олексій Богданович («П’ять хвилин до метро»), Ігор Бірча («Віталька»), Василь Бендас («Шоу довгоносиків»), Валентин Томусяк («Київський торт»), Анна Кошмал («Свати»), Леонід Шевченко («Іван Сила»), Костя Камінський («Трубач»), Андре Лопушинський («Три сестри»), Андрій Носихін («Джамайка»), Євгенія Гладій, Максим Кондратюк,Сергій Гаврілов та інші.
Про що «Казка старого мельника»?
Як дитині доступно пояснити що таке добро і зло? Фільм-казка – найкращий засіб донести складні поняття у простій і водночас цікавій формі. В основі «Казки старого мельника» – боротьба головних героїв Христини та Миколки з силами зла – песиголовцями та повітрулями. Любов до сім’ї, вибір життєвого шляху, взаємодопомога та співчуття, мужність та наполегливість – все це поєднано в унікальній українській казці.
На знімальному майданчику, ви зможете:
- стати свідками традиційного розбивання тарілки об штатив камери;
- взяти інтерв’ю у режисера Олександра Ітигілова та акторів: Ірми Вітовської, яка грає одну з головних героїв Параску, Остапа Ступки, який грає Івана, Ігоря Гнєзділова («Ломбард»), який грає діда (вони зніматимуть у перший день);
- поспілкуватися з іншими акторами, які будуть задіяні у зйомках «Казка старого мельника» та завітають у перший знімальний день;
- побачити, як знімаються перші кадри української казки взяти коментарі у відомих українців щодо виробництва українського кіно продукту.
Зйомки вітчизняної казки підтримають відомі українці. Запрошені гості: Пилип Іллєнко (голова Державного агентства України з питань кіно), Євген Нищук (міністр культури України), Марія Бурмака, гурт Ray Band, Kozak System, Едуард Приступа «Неділя», Марія Орлова, Вадим Красноокий, Арсен Мірзоян, Тоня Матвієнко, Анастасія Приходько, Павло Табаков, Олена Шоптенко, Соломія Вітвіцька.
Акредитація обов’язкова! 067 291 07 00 Юлія Гай, julya.journalist@gmail.com
Сайт http://politota.d3.ru/comments/585230/
Татьяна Малахова, еще одно стихотворение из Донбасса
Мне друзья из Москвы и Карелии
Пишут «правду» про нашу войну…
Мы бы с мамой москвичкам поверили,
Если б брат мой не был в плену!
Если б улицы наши тусклые
Не заполнили гости с Кавказа…
Если б «братья» смоленские, русские!
Не стреляли в детей Донбасса!
Я бы спорить ни с кем не стала,
Если б чистое было небо,
Если б утром сегодня мама
Не рыдала над коркой хлеба!
Чебоксары, Саратов, Бийск
Знают «правду» про нашу войну!
Знают «правду» со слов убийц,
Что приехали в нашу страну…
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
Поезія з фронтів
У Києві відзначили лауреатів літературних премій ім. Володимира Свідзінського та Бориса Нечерди
http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/poeziya-z-frontiv
Надія Петруньок
27 листопада, 2014
Ліга українських меценатів традиційно присуджує обраним поетам премії на честь двох унікальних в українській літературі імен. «Поет для поетів», «найтонший лірик ХХ століття» Володимир Свідзінський і знаний одеський шістдесятник Борис Нечерда вже 15 років поспіль — символи літературних нагород. Чергова церемонія вручення відбулася цього тижня в бібліотеці Національного музею літератури України.
Господар вечора, літературознавець Михайло Слабошпицький, представив чотирьох лауреатів. Володарями Премії ім. В. Свідзінського стали: поет, боєць добровольчого батальйону «ОУН» Борис ГУМЕНЮК (за збірку «Вірші з війни») і письменник Борис РУДЕНКО (за збірку «Оселі»). Відзнаку ім. Б. Нечерди здобули поетки зі Львівщини Любов ПРОЦЬ (за збірку «Полювання на світло») і Світлана АНТОНИШИН (за збірку «Бар’єр»). Грошовий еквівалент — мабуть, не головна принада цих нагород, але ж і найпрестижніша французька Гонкурівська премія, що становить лише десять євро, за словами М. Слабошпицького, не «шкодить» ані авторам, ані читачам, адже видавці не обходять стороною її лауреатів, а фінансовий дефіцит надолужується тиражами. Мета премій ім. В. Свідзінського та ім. Б. Нечерди — така ж.
Поет, прозаїк і хірург Борис Руденко розповідає, що раніше тривалий час писав російською, останні ж десять років творить поезію українською. За словами колег-письменників, він, на щастя, «повернувся в рідну мову». Але навряд чи літератор має підстави почуватися блудним сином у домі українського слова. На запитання, якою має бути сучасна українська поезія, відповідає коротко: «Поезія вибудовується поза часом і в ім’я Творця нашого Небесного. У творчості не має бути завдання, вона має стихійне начало».
«Я насамперед — учитель середньої школи», — із цих слів починає авторка кількох поетичних збірок, викладачка, депутат першого демократичного скликання Львівської обласної ради Любов Проць. Продовжує свій виступ віршем зі словами Івана Франка: «Вірю в силу духа». Ми поцікавилися в пані Люби, як вона відчуває поезію. Свою поетичну мініатюру «Група крові» письменниця називає посвятою власному вчителеві літератури, лауреату Шевченківської премії Іванові Гнатюку, багатолітньому в’язневі концтаборів. Любов Проць вважає, що аполітичність — погана схованка для поета: «Поет — це та людина, яка є виразником найпотаємніших бажань свого народу, тому не дивуюся, що Борис Гуменюк зараз на передовій. Це — ідеал сучасного поета». Після короткої паузи додає: «Але мені, звісно, страшно за нього — «Гради», «Урагани»... Я вже поховала свого учня, якого привезли із зони АТО. Іванко Луцишин, 23 роки». Трагедія сталася наприкінці літа — 22 серпня, тіла трьох військових на Львівщину доправили літаком.
Враженнями від книжки Бориса Гуменюка «Вірші з війни» ділиться Михайло Слабошпицький: «Мені здається — якщо сьогодні про війну можна писати, то тільки так — якимись чорними обвугленими словами і зі строфікою, зорієнтованою бути не поезією, а прозою». Високий, кремезний чоловік у формі з нашивкою батальйону «ОУН» віджартовується перед літературною публікою про своє невеличке запізнення: «Відвик від київських заторів, звик їздити швидко. Там, де дозволено їхати зі швидкістю 40 км/год, їдемо 140, бо швидкість — це життя». Поет прибув до Києва просто із зони бойових дій, де разом із побратимами «саперною лопаткою» щодня він пише свій «Заповіт». Борис Гуменюк запевняє: війна змінила його, він не відчуває страху, не думає про відступ, не жаліє себе. Його правда про війну — в цих рядках: «Не треба ніде карбувати наших імен. / Просто пам’ятайте: / На цьому полі / У цій землі / Лежать українські солдати / І — все».
Борис Гуменюк не тільки поет і воїн, а й батько, щасливий батько: «Мені все життя хотілося, щоб мої доньки пишалися мною. От зараз вони насправді мною пишаються». Ми запитали пана Бориса про його давніший проект «Інша література». «На жаль, змінилися обставини, й ідея тимчасово «повисла в повітрі», — розповідає Гуменюк. — Але вона не зникне, поки в літературі лишатимуться гурмани». Мету проекту резюмує так: «Ідея була в тому, щоб повстати проти засилля попси. Попса — це взагалі не культура. Бо культура — це шлях, пошук відповідей на найбільш глибинні питання життя, світобудови. Це — пошуки Бога, пошуки Диявола... А коли з пункту А в пункт Б їдуть собі Маруся з Іваном... це що завгодно, але не література, не мистецтво. Це — попса, «розважайлівка». А в нас є цілий пласт іншої літератури. Є серйозні письменники, музиканти, режисери. Суспільство принаймні має знати, що вони є». А на завершення додає про своє інтимне враження від поета, лауреатом премії імені якого став: «Я можу назвати в українській літературі з півсотні поетів. А хто читав Свідзінського? Поет-»гладіолус», поет-»квітка»! Щось фантастичне. Камерний, він шепоче на вухо... Країна повинна знати своїх поетів. Усе-таки їх у нас — сотні. Футболістів же — тисячі, державних службовців — сотні тисяч».
Тривожними передчуттями поділився поет-критик, лауреат Премії Б. Нечерди 2013 року Олег Соловей. Його збірка «Час убивць» не одразу була зрозуміла й сприйнята читачами. Тепер очевидно — назву вона запозичила з майбутнього часу. Дещо збентежено автор зізнається: «Чесно кажучи, я вже роки зо три не пишу». Але це не прощання, можливо, — перехід на новий рівень. Свої переживання останніх місяців він вклав у новий вірш, який вперше прочитав саме цього вечора.
Попередники цьогорічних лауреатів, які прийшли на вручення, в рядках відзначених поезій прочитали справжній дух часу. Валерій Гужва, нагороджений Премією ім. В. Свідзінського 2007 року, підкреслив, як вдало «у незвичайному контрапункті зійшлися Свідзінський і Гуменюк»: «тиха і досконала лірика», помножена на «вибух почуттів». Ще один лауреат Премії ім. В. Свідзінського — Теодозія Зарівна — зауважила, що в книжці Б. Гуменюка «болю — на багато томів».
«Сьогоднішні лауреати — тріумф нашої літератури», — резюмував Василь Герасим’юк. Свого часу він теж здобув премію ім. «цього загадкового поета» Свідзінського. Валентина Давиденко, лауреат обох премій, назвала три домінанти, що визначають, на її думку, поезію принаймні з часів Франциска Асизького: «Війна, Кохання, Бог». Поетичне слово — той «оркестр», який, переконана В. Давиденко, «реагує, фонить на нашу історію». «Українська ж поезія, — запевняє пані Валентина, — така сама сильна і яскрава, як і наша історія, яка твориться зараз на сході». Поезію вона називає «зерном нашого оптимізму, яке вперше виявилося 18 лютого, коли на полі, де, здавалося, знищенні всі, виявився незнищенним тільки дух — і він зрештою переміг». «Я молюся, — каже вона, — щоб усі ми написали свої найкращі твори після війни».
Водночас Павло Щириця, лауреат Премії ім. Б. Нечерди, підкреслив «магматичність» віршів усіх лауреатів. А ще один з володарів цієї премії — Станіслав Бондаренко — побажав своїм колегам чи не найголовнішого — долі для їхніх творів, тобто «тисяч нових щасливих читачів — «фелічитачів».
Пропоную тривожний вірш Володимира Свідзінського. Упорядник
* * *
Чорним вихорем – ночі,
Світлою бурею – дні.
Бачу я, бачу сам,
Що палаю в огні.
Небо горить і земля,
І сонце, і всі світи.
- О вогню, вогню великий,
Де ж коріння твоє знайти?
О вогню, вогню таємний,
Навіщо гориш?
Нащо серце моє
Вдень і вночі томиш?
Марно питати, марно шукати:
Я ж сльозами тебе не заллю,
Тільки склонюся, спитаю:
- Навіщо люблю?
Тільки склонюся, промовлю:
- Всевладен єси:
Ти запалив моє полум’я –
Нині згаси.
Чорним вихором – ночі,
Світлою бурею – дні.
Бачу я, бачу сам,
Що зникаю в огні.
«Я їду на Майдан»
Наречена героя Небесної сотні Богдана Сольчаника видала збірку його віршів «Кухні мого покоління»
(газета «Україна молода» від 25 листопада 2014 року)
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2567/164/90580/
Яр ЛЕВЧУК
На майдані Незалежності під Жовтневим палацом снайперська куля обірвала життя 29-річного історика, громадського діяча, поета Богдана Сольчаника з Львівщини. Мало хто знав, що хлопець писав вірші. Богданова наречена Марія Погорілко з його друзями знайшла записи героя Небесної сотні й видали збірку його віршів під назвою «Кухні мого покоління».
За життя викладач Українського католицького університету Богдан Сольчаник свої поезії нікому не показував. Як розповідають друзі, він суворо боронив власну самість, приватний простір. Від своїх університетських однокурсників відрізнявся громадською активністю. Мав веселу вдачу, був чуттєвим, провокативно відвертим, прямим і пристрасним у висловлюваннях, романтиком революції. Володів гарною пам’яттю, знав чи не всього Шевченкового Кобзаря напам’ять. У період Помаранчевої революції 2004 року організовував студентські страйки в Києві, через соціальну мережу «Фейсбук» свого часу зібрав людей на пікет під Львівським облуправлінням міліції з вимогою покарати врадіївських ґвалтівників у погонах. Цей шлях патріота, інтелектуала, спортсмена, красивого й добродушного хлопця тривав би й надалі, але нитку життя обрізали темні сили, режим кривавого диктатора Віктора Януковича, 20 лютого 2014 року.
Напередодні цього трагічного фіналу, 19 лютого, Сольчаник зустрічався зі своїм другом і побратимом Олександром Неберикутом. Ось як той описує цю зустріч у передмові до видання: «По обіді 19 лютого ми зустрілися в приміщенні громадської організації, в центрі Львова. Всі мали гнітючий настрій, візуальним вираженням якого був охоплений полум’ям і густим димом почорнілий Будинок профспілок у Києві. На якийсь час забулися в інтернеті, нервово спостерігаючи за стрімами з Майдану і метушливо споживаючи тривожні повідомлення в соцмережах про підготовку нового штурму... Богдан відсунувся від комп’ютера і ніби між іншим, дивлячись поперед себе, сказав: «Я їду на Майдан». Знову тиша, всі вдали, що не почули. Далі: «Ти ж розумієш, що тебе можуть вбити?» — «Не перебільшуйте, ймовірність дуже мала», — з ледь помітною посмішкою відповів Богдан. І навздогін, з питальною інтонацією додав: «Зрештою, це не найгірша смерть?». Усі сприйняли це за сміливий жарт... Близько одинадцятої години ранку 20 лютого на мобільний прийшло смс і одночасно пролунав дзвінок з однією фразою: «Богдана Сольчаника вбили...».
Сольчаникова збірка складається з віршів, написаних у проміжку із 2002-го по 2013 роки. Упорядники поділили її на три розділи, у яких представили особисту, суспільну та інтимну лірику автора. Часточку Богдана творці видання змогли показати в креативному оформленні. Навпроти кожного набраного на комп’ютері рядка присутній його рукописний варіант, де відображено чудернацький розкуйовджений почерк — це, напевне, ще один спосіб приховати свої інтимні думки й переживання від світу.
Без сумніву, «Кухні мого покоління» — про буяння молодості в усіх її виявах, п’янку любов до життя. Cпроба в рядках розповісти і про світогляд, і про кохання до жінки. Як кількісно, так і якісно любовно-інтимних рядків більше, вони в нього наївно романтичні, пафосні, сказані з молодецьким запалом.
Основна емоція, яка прошиває чи не кожну поезію, тему збірки, — це максимальна щирість. Гранична відвертість із собою та криштальний погляд на речі тут перемагають риму. Майже дитячими очима автор дивиться на честь, совість, мораль. Вони у нього ще незамилені матеріалізмом, спокусами цього світу, прагматизмом:
Будь твердим, щоб світ не роздавив тебе,
Не дай зачерствіти серцю, бо тоді помре у тобі людина.
Прокидайся на світанку, гаси багаття і збирайся в дорогу.
Сонце вже встало — ти не будеш один.
Серед тих, хто одного разу вирішив йти,
Ти місток — бо за тобою йтимуть ті, які ще сплять
на грудях жінки.
Йди і вір, що хоча б одному з мільйона трапиться
(допоможе) твій слід,
Коли його покличе небокрай».
У цьому програмовому вірші Богдан Сольчаник накреслив моральні імперативи, висловлені новим типом українця. Його громадянський чин, віру у власні сили та світле майбуття. Це нова європейська людина, яка має громадянську свідомість, інтелектуально розвинена, активна, життєствердна. Вона закорінена у власну землю, усе національне, традиційно українське. Ці погляди максимально віддзеркалюють сучасну філософію мислячої людини, яка прагне позбутися усього радянського, зашореного, бюрократичного й совкового. Цей молодий чоловік не хоче повертатися в морок радянщини, і за це цілком адекватне бажання — бути в Європі, а не в Росії — платить власним життям, показуючи тим самим шлях усім іншим до небокраю.