Новини одним рядком:
27 листопада – день народження українського поета Григорія Чупринки
28 листопада – гала-концерт лауреатів Дніпропетровського міського фестивалю АП «На крилах пісень» у Палаці дітей та юнацтва
4-15 грудня – ХІІІ джазовий фестиваль «Jazz Bez» у Львові
13 грудня – посиденьки за участі Ірини Руденко та Ігоря Сухенка у студії «Хрусталь», Севастополь, вул. Вакуленчука, 17
14 грудня – 50 років тому помер український поет Василь Симоненко
14 грудня – Махновські Вечорниці на Андрія з гуртом ВЕРТЕП, Дніпропетровськ, ресторація "Ventura", пр.К.Маркса, 34-б
17 грудня – 105 років із дня народження літературознавця Юрія Шевельова
20 грудня – презентація Севастопольського поетичного клубу в центральній міській бібліотеці ім. Толстого
21 грудня – концерт Джошуа Ланца (Сіетл, США) у Миколаївській науково-педагогічній бібліотеці, вул. Адміральська, 31
22 грудня – концерт гурту “Веремій”, Львів, Хмільний дім Роберта Домса (вул. Клепарівська, 18)
24 грудня – день народження Зої Слободян із Івано-Франківська, автора музики на вірші українських поетів
26 грудня – 115 років із дня народження українського поета Євгена Плужника
27 грудня – концерт Джошуа Ланца (Сіетл, США) у студії «Хрусталь», Севастополь, вул. Вакуленчука, 17
Володимир Шинкарук
* * *
Ранок зимовий,
як бритва, гострий,
Він, мов початок
нового
бою...
А ніч моя кожна,
неначе розстріл
Кулеметними
чергами
болю.
Втомлений мозок –
думками прошитий...
Чую, як ангели
гомонять між собою...
Мені головне –
ніч пережити,
Щоб вранці знову зустрітись
з тобою.
Василь Симоненко
Курдському братові
Борітеся – поборете.
Т.Шевченко
Волають гори,
кровію политі,
Підбиті зорі
падають униз:
В пахкі долини,
зранені і зриті,
Вдирається голодний
шовінізм.
О курде,
бережи свої набої,
Але життя убивців
не щади.
На байстрюків
сваволі і розбою
Кривавим смерчем,
бурею впади.
Веди із ними кулями
розмову:
Вони прийшли
Не тільки за добром,
Прийшли забрати ім’я
твоє, мову,
Пустити твого сина
байстрюком.
З гнобителем
Не житимеш у згоді:
Йому «понять»,
тобі тягнути віз.
Жиріє з крові
змучених народів
Наш ворог найлютіший –
шовінізм.
Він віроломство
заручив з ганьбою,
Він зробить все,
щоби скорився ти.
О курде!
Бережи свої набої –
Без них тобі свій рід
не вберегти.
Не заколисуй
ненависті силу,
Тоді привітність
візьмеш за девіз.
Як упаде
в роззявлену могилу
Останній на планеті
шовініст.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Боярка – Віталій Падалка
Мій звіт про Марш Мільйонів тут https://picasaweb.google.com/102178925897747464814/82013 (фото)
Не стійте осторонь! Допомагайте Майдану!
Мої фото з сьогоднішнього віче тут https://picasaweb.google.com/102178925897747464814/152013
Вкладаю також фото (не мої), що вразили мене.
http://tsn.ua/ukrayina/tsn-zrobila-klip-na-gimn-ukrayini-yakiy-yednaye-vsih-na-yevromaydani-325634.html Гімн України
https://www.youtube.com/watch?v=Cidy28pELe4 В переддень Різдва (присвячується Майдану)
http://video.bigmir.net/show/445158/ Сатиричні коломийки
Київ – Дмитро Гуцало
Моя нова пісня про Майдан!
http://www.youtube.com/watch?v=WKJ0Y5MmIbM&feature=youtu.be
Київ – МО "Остання Барикада"
МО "Остання Барикада" повідомляє: орієнтовна музична програма Євромайдану на завтра, 15 грудня, неділя:
15.30 - «Пікардійська терція» (разом з Тарасом Чубаєм)
16.30 - «Kozak system» (теж з Тарасом Чубаєм)
17.10 - «Лама» (Наталія Дзеньків)
18.00 - «Скай»...
19.00 - «MetKa» (польський гурт, у стилі СКА)
20.00 - «Антитіла»
21.00 - «Тартак»
22.00 - "Стилаціа" - (ще один польський гурт у стилі СКА)
+ поки що без конкретної години, але цілком можливо ще один дружній гурт з Рівного - «От Vinta».
Попереджаємо: Євромайдан - це не фестиваль, де можна чітко дотримуватися графіку музичних виступів. Євромайданівська сцена в першу чергу передбачена для виступів промовців, тому час музичних виступів-орієнтовний, він може змінюватися в залежності від насиченості громадсько-політичних виступів.
Дніпропетровськ – розсилка МА «АртВертеп»
Дніпропетровськ / Махновські Вечорниці на Андрія з гуртом ВЕРТЕП
14 ГРУДНЯ 19:30
Ресторація "Ventura", пр.К.Маркса, 34-б
70 грн. Кількість місць обмежена!!!
14 грудня 2013 року
Мистецька аґенція "Арт-Вертеп" запрошує гуляти справжні "Махновські Вечорниці" разом з гуртом ВЕРТЕП!
Готуватись до Різдвяних свят, як за традицією ведеться, треба саме на ВЕЧОРНИЦЯХ, які влаштовуються молоддю в найрізноманітніших місцях! Задача Вечорниць - об'єднувати та гуртувати молодь, щоб в різдвяні свята були цікаві, дружні гуртки колядників. Колядки та щедрівки, гадання, сміх, танці, конкурси, веселі забави, пісні, смачний стіл з українською кухнею, і звичайно неповторні українські костюми! Гурт Вертеп (м.Дніпропетровськ) заспіває разом з вами справжніх колядок та щедрівок, а "махновських" запальних пісень заграє до танцювальної частини Вечорниць!
Бери друзів та гуляй по-справжньому, по-українськи! Святкуйте наші свята ВЕСЕЛО! Послухати пісні гурту ВЕРТЕП:
Веснянка (разом з гуртом "ДахаБраха"), Катран (народна), Куля ("Батько Отаман"), Зельоно (колядка), Йтим через поле (колядка), Ой чорна я си чорна (весільна, народна), Їхали козаки (народна), Славень (Гімн України), Пливе човен (козацька), Місяць на небі (народна), Будда (вірш Сергія Жадана), Мова (вірш Олександра Ірванця), Ванеса (вірш Мар'яни Савки), Тернопіль ("Якби не мороз", весільна, народна)
- Махновська (Гей, гуляє полем курява по степах) ( наживо в студії, 2013 р.)
- Гайдамацька правдонька (наживо в студії, весна 2013 р.)
- Чучупака (наживо в студії, березень 2013 р.)
- Куля (2011 р.)
- Повстанець (2011 р.)
Київ / Концерт бандуриста Георгія Матвіїва
22 ГРУДНЯ 18:00
вул. Хрещатик, 44. Студія "Виклик"
40 грн.
22 грудня о 18:00 відбудеться сольний концерт бандуриста-віртуоза, композитора, лауреат понад 30-ти міжнародних академічних та джазових конкурсів, соліста Европейського Джазового Оркестру, ансамблю "Чайка" та винахідника новітніх прийомів гри на бандурі Георгія Матвіїва.
Оновлена програма авторської музики, кавери на світові хіти та нові прийоми гри. В концерті приймає участь лауреат міжнародного конкурсу Rina Physalis.
http://www.youtube.com/watch?v=hkb-hTN7y8o&feature=player_embedded
http://www.youtube.com/watch?v=Nz-LKvb3BfY&list=FLQEk3OzhiHhyBsfybIVwO5g&index=2
http://www.youtube.com/watch?v=BMxeUR5jhNI
Львів / Гурт "ВЕРЕМIЙ" у Львові!
22 ГРУДНЯ 20:00
Хмільний дім Роберта Домса
40-60 грн
Їхні твори - епічні полотна, вишиті складною музичною технікою, прикрашені звучанням флейти, скрипки й віолончелі.
Гурт "ВЕРЕМIЙ" - переможці фестивалю Бандерштат 2009 р . Відкриття року фестивалю Трипільське коло 2012. Учасники та хедлайнери багатьох фестивалів, заходів, концертів, на їхньому рахунку багаторазові виступи на: Славське Рок, Захід, Бандерштат, Обнова-фест, Зашків, Гайдамака.UA, Підкамінь, Антонич-фест, Стародавній Меджибіж, Трипільське коло, Франко Фест/ Франко.Місія, Woodstock Ukraine та багато ін.
Альбом "Там, де сонце встає" за версією ресурсу musicinua.wordpress.com входить у 20-ку кращих альбомів України 2012 р.
Музика по більшій мірі патріотичного спрямування, до сучасного рокового звучання додаються вкраплення народної музики, інструментальної, міфологічні сюжети пісень сповнені символічними образами, героїчними мотивами, романтичними загадками.
22грудняв межах туру, музиканти дадуть концерт у Хмільному домі Роберта Домса (вул. Клепарівська, 18)
Початок о 20:00
Квитки: передпродаж – 40 грн.
В день концерту – 60 грн.
Довідка за тел: 242-25-94
Живий звук!
сайт: http://www.veremiy.com/
соціальні мережі: http://vk.com/veremiy
https://www.facebook.com/veremiy.band
Севастополь – сайт www.sevbardafisha.narod.ru/
На дружеских посиделках в «Хрустале» …
… БУДУТ ПЕТЬ ИРИНА РУДЕНКО И ИГОРЬ СУХЕНКО
13 декабря (пятница) в 18.00 в музыкальной студии «Хрусталь» (ул.Вакуленчука,17) пройдут дружеские посиделки «Два в одном».
Авторы этой затеи, озаглавленной так загадочно, – севастопольские барды председатель КСП «Ахтиар» Ирина Руденко и Игорь Сухенко. По данным «турецкой разведки», у обоих недавно были дни рожденья. Скорее всего, именно с этим обстоятельством и связано их стремление выйти на сцену.
К дружеским посиделкам инициаторы песенного сейшна приглашают всех своих друзей. И чтобы каждый захватил с собой – сущий пустяк! – 10-20 грн. (за посещение студии). И не беда, что пятница это тринадцатое число – в «Хрустале» будет душевно!
Презентация
В СЕВАСТОПОЛЬСКОЙ «ТОЛСТОВКЕ» ОТКРЫВАЕТСЯ ПОЭТИЧЕСКИЙ КЛУБ
20 декабря (пятница) в 18.30 в Центральной городской библиотеке им. Л.Н.Толстого состоится презентация Поэтического клуба. Такое решение приняли на своем заседании члены инициативной группы, занятые организацией нового творческого образования, которое начнет действовать в «Толстовке» для людей, не равнодушных к отечественной литературе и активно проявляющих себя в поэзии.
По сути Поэтический клуб (одно из рабочих названий этого клуба – «СтихиЯ») в ЦГБ им. Л.Н.Толстого превратится в площадку для реализации творческих способностей поэтов города-героя и их соратников по литературе из Крыма, а, возможно, и из городов Украины и России.
Как отметила на заседании инициативной группы ПК директор ЦГБ им. Л.Н.Толстого Тамара Эссин, насущность Поэтического клуба проявилась в апреле нынешнего года во время проведения в «Толстовке» так называемой «Библионочи», сопровождающейся массовым выступлением поэтов города. «Молодые поэты высказали мне достаточно много пожеланий, чтобы такие творческие вечера продолжались и в будущем», – сказала Т.Эссин.
Членами оргзвена Поэтического клуба выступили директор ЦГБ им. Л.Н.Толстого Тамара Эссин, севастопольские поэты Владимир Губанов, Виталий Фесенко, Людмила Резник, секретарь Севастопольского отделения НСПУ Татьяна Воронина.
По предварительным данным, заседания Поэтического клуба в «Толстовке» будут проходить в виде авторских выступлений отдельных поэтов (как «читающих», так и «поющих»), выступлений групп поэтов, представляющих литературные объединения города и автономии. Инициативная группа ПК рассматривает возможность проведения в рамках ПК всевозможных обсуждений, диспутов, лекций и пр. К работе ПК будут активно привлекаться молодые поэты, представители молодежных литобъединений.
Поэтический клуб будет проводиться в читальном зале ЦГБ им. Л.Н.Толстого один раз в два месяца с 19.00 до 21.00.
20 декабря планируется своеобразный «общий сбор» поэтов Севастополя, обсуждение проблемных вопросов развитие жанра поэзии в городе, «мозговая атака», обсуждение тех форм, которые в будущем примет Поэтический клуб.
Миколаїв – Ольга Золотухіна
Автор и исполнитель ДЖОШ ЛАНЦА(г.Сиэтл, США).
Исполняет свои песни на стихи Пушкина и Есенина, а также - песни
Высоцкого, Цоя и др. В его англоязычном репертуаре: Bob Dylan, Beatles, Nirvana, Tom Wates, Guided By.
Лауреат 40-го Грушинского фестиваля.
Дата : 21 декабря
Начало: в 17-00
Место: ул.Адмиральская,31, Научно-педагогическая библиотека /в Доме творчества учащихся - напротив памятника Ольшанцам/
Тел.для справок: 095-1980240
Подробнее здесь http://vk.com/event61247381 и здесь http://forum.your-wave.com/viewtopic.php?f=46&t=1074
С уважением,
КАП "Белая Ворона"
Olga Z. o.zzolotko@yandex.ru
Київ – розсилка сайту http://festivali.org.ua/
Информация о фестивале "Зимняя Ялта": http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2109
XXVIII фестиваль памяти Артура Григоряна СОСТОИТСЯ в Ялте 5-6-7 января 2014 года. Регистрация участников и гостей фестиваля в городском Центре культуры с 12 часов 5 января. Поселение в пансионате «Учитель». Ориентировочная стоимость проживания 85 гривен в сутки. По вопросам поселения и участия обращаться к Игорю Гариевичу Вульфиусу по тел.066 314 72 23 .
Можно также звонить мне, Вихляеву Константину – тел: 050 501 13 05.
Фестиваль конкурсный. Запись на конкурс проводится 5 января. Начало конкурса 6 января в 10-00 в Ялтинском Центре культуры.
Расписание всех концертов:
5 января в 18-00 – открытие фестиваля в Центре культуры
6 января 10-00 (или 11-00) – конкурсный просмотр в Центре культуры
6 января 18-00 – общий концерт гостей и конкурсантов в Центре культуры
7 января 11-00 – заключительный концерт.
Фестиваль проводится при поддержке Ялтинского отделения Крымского армянского общества.
Київ – Григорій Вагапов (лідер гурту “Вперше чую”, пісня якого згадується у наступній газетній статті)
Привіт. Ось текст пісні “У нас на майдані”
У нас на Майдані
Г.Вагапов. Ю.Косьмина
Ця пісня може застаріти
До того, як буде написана,
Бо ті, що вчора приносили квіти,
Сьогодні з вилами та зі списами.
Ця пісня може запізнитись
До того, як буде проспівана,
Бо ті, хто божився нас боронити,
Кийки на світанках встромляють у спину нам.
Ніхто не знає, що буде далі
В нас на Майдані, в нас на Майдані.
Ніхто не знає – гострити палі
Чи терти свої персональні дані.
Ця пісня, на щастя, не дасть прогнозів,
Від неї, на жаль, не почуєш відповідь:
Чи вистоїть розум, чи вщухнуть морози,
Чи зможемо в очі дивитися світові.
Цю пісню не чутимуть за щитами,
Її не співатимуть на барикадах,
Бо досі ніхто не збагнув і не втямив,
Що ж там попереду, хто ж там позаду.
Ніхто не знає, що буде далі
В нас на Майдані, в нас на Майдані.
Ніхто не знає – гострити палі
Чи терти свої персональні дані.
Ця пісня може навіть померти
До того, як буде народжена.
Бо комусь потрібні наступні жертви,
А комусь – нові нагородження.
Ця пісня не зцілить розгніваний мозок,
Потрощені ребра й роз’ятрене серце,
Це просто слова про одвічну загрозу
Віддати єдине, що в нас зостається.
У нас на майдані http://m.youtube.com/watch?v=ruz9pPRShiU
А ось текст пісні “Не треба”.
Не треба
Текст: Григорій Вагапов
Музика: ВПЕРШЕ ЧУЮ
Там де хрестами
Випекли груди
Там нас більше немає
А інших не буде
В пісні забутих
Місяцем звірів
В ній нас більше не буде
Я в інші не вірю
Не треба не треба
Нам нічого чекати
Кричали вітер небо і мати
Не варто не варто
Нас безнадія не псує
До того ж кожному мрія пасує
Чуєш?
Ось де любили
Кашу берези
А нас мало не вбили
За те що тверезі
Ми огортаєм
В напис планету
Мене і тільки мене
Прошу вважати поетом
Не треба не треба
Нам нічого втрачати
Літати просто неба
І спати
Не варто не варто
Нас безнадія не псує
До того ж кожному мрія пасує
Чуєш?
Дощ непомітний
Став язикатим
Там де вам нас не зустріть
Та й не вам нас шукати
Вітер і хмари чуєш
Хмари і труби
Тут де нас вже немає
А вас вже не буде
Не варто не варто
Цей ризик хоч не важливий
Та я стою волохатий щасливий
Не треба не треба
Дивитись що там позаду
Життя і справді негарне з фасаду
Чуєш?
Сайт проекту www.v4.kiev.ua
Ролики на ютубі
Не треба http://m.youtube.com/watch?v=IqFdatdem64
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події та митців»
Викрадені Європою
Про мистецтво Майдану
(газета «День» від 11 грудня 2013 року)
http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/vikradeni-ievropoyu
Дмитро Десятерик
Дев’ять років тому я написав невеличке дослідження про культурну складову тодішнього Майдану. Помаранчевий колір позначив давню й цікаву традицію мистецько-політичного спротиву, котра в несподіваний спосіб мала прояв у Києві.
Нині в нас друга спроба революції. І, як дев’ять років тому, знову хочеться зрозуміти, як виявляє себе нова хвиля майданної субкультури.
Власне, більшість такої творчості можна описати в термінах актуального мистецтва — бо на Майдані воно існує всередині потужного поля соціальної енергії, а дистанція між художником та його суспільним референтом максимально коротка. Зрештою, що може бути актуальнішим, ніж центр великого міста, перетворений на арт-галерею? Умовний колективний розум швидко й гостро реагує на виклики, видаючи нові твори протягом буквально кількох годин чи доби після певної події (на «Марші мільйона» в неділю одна жінка тримала власноруч виготовлений ватман: «Помогите! Хулиган Клюев телевидения лишает!» — за мотивами недавньої спроби секретаря Ради безпеки Андрія Клюєва ввести цензуру на основних телеканалах). Якщо ж вдаватися в деталі, то загалом переважають так само актуальні жанри: плакат, графіті (стріт-арт), рок-концерт, перфоманс, інсталяція (одна, проте дуже помітна, про що нижче).
Від розмаїття майдан-плакатів голова йде обертом. Щодня з’являються десятки нових. Поза конкуренцією ті, що скачані зі сторінки у «Фейсбуку» під назвою «Страйк-плакат». У цій спільноті регулярно вивішуються нові розробки професійних художників і дизайнерів. Із їхніх найбільших удач — поп-арт портрет Януковича з червоною цяткою-п’ятачком на місці носу та довершена у своєму мінімалізмові композиція, на якій у жовтий океан з синього неба падає жовта крапля, з написом: «Я крапля в океані» у верхній частині. Підзаголовок спільноти — «Бери та друкуй. Ще ніколи в житті маленький принтер не почувався таким героєм» — дуже точно описує нинішню перевагу революціонерів. Адже 2004 року оргтехніка (принтери, комп’ютери) коштувала набагато дорожче, не було ані «Фейсбуку», ані «Твіттеру», і навіть напівмертва сьогодні блог-платформа «Живий Журнал» ще лишалася забавкою для обраних. Не всі навіть мали Інтернет, так само, як і мобільні телефони, а про мобільні з виходом в Інтернет ніхто й мріяти не міг; так само поза межами уяви було й інтернет-теле. Відповідно 2004-го переважала самодіяльність із використанням не багатьох доступних матеріалів (пригадую зворушливі народні «графіті» біля Кабміну, зроблені зі снігу, наліпленого на стіни); зараз же намальований професійними дизайнерами плакат можна скачати з відповідної веб-сторінки та роздрукувати в будь-якому форматі.
Однак спочатку використовували готові образи. Так, іконічним після розгону 30 листопада став кадр із нової екранізації роману Стівена Кінга «Керрі»: обличчя героїні фільму — дівчини-підлітка — залите кров’ю, з жовто-блакитними смужками на щоках і підписом «Захистимо наших дітей». Цікавий збіг: автор цих рядків побував уперше на Євромайдані ввечері 22 листопада, спустившись якраз після прем’єри «Керрі» в «Кінопалаці».
Зараз частка оригінальних робіт значно зросла. Окрім «Страйк-плаката», впадають в око мінімалістичні листівки автора, котрий підписується Loesje: «Свобода начинается с твоего курсора», «Жена говорит: бронежилет меня полнит», «Ми так довго протестували що полюбилися», «Справедливість де міліція», «ОБОРОНЯЙСЯ ЗІ СТІЙКІСТЮ СКОВОРОДИ». Ще одна вражаюча робота — перевернутий національний прапор з написом: «Переверни прапор — поверни історію!!!» Потоком ідуть карикатури на Януковича, Азарова, Путіна — їх роздруковують та вивішують цілими стендами. Багато людей малюють плакати самотужки, пишуть і наклеюють уїдливі прокламації. Один із хітів перших днів після розгону студентів — російськомовні транспаранти: «Они оху» з малюнком ялинок після «оху». Над Хрещатиком висить полотно з малюнком тієї-таки ялинки і написом «Саджайте рослини, а не людей».
Власне, центральний елемент Майдану — та сама сумнозвісна штучна ялинка, яку в стилі поки що чинного Президента охрестили «йолкою», — точніше, її каркас — зелений конічний кістяк. Саме необхідністю встановлення цієї декорації влада обгрунтовувала звіряче побиття студентів вранці 30 листопада. Майже одразу після повернення мітингу на Майдан почалося її стихійне прикрашання. Спочатку це були синьо-жовті державні прапори, потім все значно урізноманітнилося. Тут складно навіть виокремити найкращу роботу. Найбільше впадає в очі, звісно, велетенський транспарант з обличчям Тимошенко, гасло білим по чорному «не бей детей» (явно виконане стрит-артистами, котрі писали його ще до революції, в спальних районах), а також довжелезне полотно, розписане десятками художників ще на студентському Євромайдані, — воно якимсь дивом пережило погром. Бачення, котре зараз перебрало на себе цілодобову трансляцію подій. Сьогодні саме завдяки більшій доступності Мережі та потрібної техніки активно діє об’єднання кінематографістів «Вавілон 13», котре в оперативному режимі знімає короткометражки про Майдан і викладає їх на своєму каналі на сайті youtube.com.
По суті, кращого втілення основних якостей актуального мистецтва годі й пошукати. Тут вам і деконструкція традиційного жанру новорічної бутафорії, й захоплення території офіційної культури, й анонімність і демократизм (кожен може вивішувати що хоче), і соціальне тло, й злободенна тематика, й синкретизм жанрів, адже вся ялинка, по суті, велетенський колаж. У майбутньому музеї революції, якщо такий буде, ця у своєму роді досконала інсталяція мала б посісти чільне місце.
Про рок-програму Майдану важко сказати щось нове — адже вона і так транслюється в прямому ефірі. Показово, що потенційний гімн протесту «У нас на Майдані» — авторства невідомої до того хіп-хоп-групи «Вперше чую» — геть відрізняється за настроєм від патетичного «Разом нас багато», взяти хоча б рефрен: «Ніхто не знає, що буде далі у нас на Майдані, ніхто не знає — гострити палі чи терти свої персональні дані». Виступають групи ще «помаранчевих» часів, і нові яскраві проекти, на кшталт гурту «Собаки в космосі» з літератором Сергієм Жаданом як фронтменом. Письменники не забули й про більш традиційний формат спілкування з публікою, організувавши «Читання при бочкАх» біля Лядських воріт. Із мініатюрної сцени свої тексти продекламували, зокрема Юрій Андрухович, Ірена Карпа, Анатолій Дністровий.
Ще є та частина майданної субкультури, котра не так часто, як вона того варта, потрапляє в телеоб’єктив: перфоманс — вуличне дійство, якнайефективніше здатне піднімати нагальні теми в мистецьких формах.
Так, черкаський художник, учасник арт-групи «Ганг-Дон» Олександр Дувінський влаштував моноспектакль на Соборній площі міста, удаючи юродивого. Він представлявся інвалідом середнього та головного мозку й пропонував черкащанам допомогти повісити на каркас місцевої ялинки фотографію кумедно-похмурого Януковича. Міліціонерів автор перфомансу поставив у глухий кут. Чого вартий лише такий діалог (цитую за сайтом procherk.info):
— Якщо ви — інвалід, то у вас має бути посвідчення!
— У мене нема посвідчення. У мене дуже погані аналізи. Можу показати.
— Де ви проживаєте?
— У друзів, у знайомих. Хто погодує, хто дасть заночувати, хто коржика дасть... Прописки в мене немає. Я з партії середнього і головного мозку. Підтримую чинного Президента, прошу зазначити! Хотілося почепити його на ялинку!
Київські митці з угруповання «Р. Е. П.», народженого, між іншим, під час помаранчевої революції, об’єднавшись із молодими анархістами і соціалістами, 5 грудня прямо під стінами МВС влаштували акцію під назвою «Беркут під час чуми» — до 25-річчя створення сумнозвісного спецзагону. Вони намагалися проникнути в Палац культури МВС, де відбувався святковий концерт. Акція мала радше звичну форму політичного пікету, з деякими мистецькими удосконаленнями: акомпанемент дівочого ансамблю барабанщиць, «кричалки» «Минуло 25 — час роботу пошукать», «Розпускайте, хлопці, «Беркут», винахідливі плакати (зокрема із закривавленим ковзаном — начебто заради облаштування ковзанки «Беркут» бив на Майдані студентів), а одна з демонстранток вельми натуралістично була загримована під сильно побиту й тримала плакат: «Беркут», спасибі за те, що ти є».
Мабуть, найбільш провокаційний і пронизливий перфоманс відбувається щоранку під Генпрокуратурою силами організації «Демальянс». Тема проста: «Переступили через закон — переступайте через нас». Кожного ранку протестувальники вкладаються перед входом у будівлю таким чином, що чиновникові зайти всередину можна, лише переступивши через них. Дуже сильна метафора беззаконня, що коїться нині в країні.
А за елегантністю поки що перед веде київська група Dakh Daughters. Через «Фейсбук» або просто на вулиці вони зібрали хор дівчат (близько 20) і пішли співати для кордонів міліції на Банковій. Програму склали три вічні народні пісні: «Ой у вишневому садку» , «Горіла сосна, палала» та «Била мене мати березовим прутом». Плакати зробили неординарні: «Захисти мене, я добре готую!», «Не бийте, в мене кіт негодований!», «Слава Україні! Любов ворогам!», «Не биймося — кохаймося!», «Поїхали влітку в Париж!», «Не стій! Замерзнеш!». Акомпанували собі на великому барабані та гітарі. Хлопці у формі, що стояли в першій шерензі, намагалися емоцій не показувати, однак їхні колеги, що стояли далі як від мітингу, так і від очей начальства, посмішок не стримували.
На розі з Лютеранською інструментарій концерту розширився: там ще раніше притягли й встановили перед кордоном революційне синє піаніно, котре одразу захопила Тетяна Гаврилюк із Dakh Daughters; до справи доєдналися мітингувальники і чоловічо-жіночий хор, увійшовши у смак, додав до трьох запланованих пісень «Червону руту» і Гімн України. По тому дівчата розійшлися, а Тетяна продовжила акцію, співала в мегафон репертуар Dakh Daughters, акомпануючи собі на фортепіано червоними від холоду руками. Краса і безум ситуації полягали в тому, що це були пісні на тексти Бродського та Хлєбникова, — складний авангардовий репертуар, котрий, утім, звучав напрочуд доречно.
Піаніно на барикадах — класика революційного жанру. Спадають на думку великі перевороти ще ХІХ століття. Фотографія самотнього піаніста на тлі металевих щитів уже стала символом Майдану.
Висновок здається очевидним. Виступ 2004 року з його карнавальною, безтурботною атмосферою був не стільки навіть політичною акцією, оксамитовою («каштановою», «листопадовою») революцією, скільки нашим Вудстоком і нашим травнем-1968 — одним словом, нашим спільним дитинством, котрого в українській історії, перенасиченій поразками, залитій кров’ю, ще не було. Дев’ять років тому мистецтво переважало над політикою, тепер — політика над мистецтвом. Вийшовши на площу, більшість із нас підписали власну Асоціацію зі Старим світом, від якого були відторгнені так довго. Дитинство закінчується. Час вже дорослішати, хай би як боляче це було.
Олександр Положинський: Я стою тут за іншу Україну
Лідер гурту «Тартак» — про свої проекти на незлому Майдані, про повалення тирана та «халявну» їжу для мітингувальників
(газета «Україна молода» від 13 грудня 2013 року)
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2384/164/84819/
Ольга ЖУК
Його все менше представляють як вокаліста групи «Тартак» і все більше — як громадського діяча. Сашко Положинський каже, що дуже хотів би уникнути політичної кар’єри у своєму житті. Але якщо стоятиме вибір: йти в політику і щось змінювати, чи взагалі тікати з України і жити заради себе — він піде в політику. Олександр Положинський вірить, що ми здатні жити краще, тому щодня виходить на Майдан.
«Громадянський рух є відображенням того, про що я мрію»
— На Майдані «Громадянський рух» на чолі з вами відкрив нову сцену «Вуличний Університет», де читають лекції на гуманітарну та економічну тематики. З чого все починалося?
— Група молодих людей, які самостійно зібралися, запросили мене бути обличчям їхнього руху. Це успішні у своїй сфері діяльності, з певним практичним досвідом і хорошою вищою освітою люди. Оскільки те, що вони говорили, і ті ідеї, які формулювали, збiгаються з моїми, ми дуже швидко порозумілися і на сьогодні кілька вдалих проектів реалізовано. Зважаючи на те, що робота почалася з нуля, проведена всього за якихось десять днів, у польових умовах, групою людей, які між собою ще недавно не були знайомі та як команда ніколи не працювали, — можна говорити, що все успішно.
— Які саме проекти ви вже реалізували?
— Найуспішніший наш проект — «Не ЗЛИй Майдан». Це інфоцентр, який має представлення на відповідній сторінці у «Фейсбуцi». Він також втілений у реальному житті — намет «Не ЗЛИй Майдан» розташований біля Головпоштамту. Довкола нього сконцентровано багато різної, не нашої, інформації, та там є дуже багато нашого інформаційного продукту, листівки. Класним є проект «Дзвінок Майдану», який агітує киян, щоб вони кілька годин на день ввечері з 18.00 до 22.00 проводили на Майдані і, бажано, ночували там одну ніч. Є багато дрібніших проектів, наприклад із запаленням свічок.
— Це ви організували запалення свічок? Дуже гарний символ мирного протесту.
— Ми були дотичні до його реалізації. Ми допомагаємо людям, які намагаються щось робити, та їм чогось не вистачає з того, що має «Громадянський рух». Наприклад, їм інформаційна чи організаційна підтримка, чи кілька людей в допомогу, чи знайти ресурси. Це проекти громадської взаємодії, вони взаємоінтегруються. Є багато ініціатив і в межах Майдану, і в межах усієї України. Це і є відображенням того, про що я мрію.
— Ви кажете «НЕ ЗЛИй Майдан». Ми кожного дня чуємо, що це мирний протест. Влада думає інакше, зважаючи на її дії, арешти, побиття…
— У нас влада зла. Наш посил «Не ЗЛИй Майдан» має кілька сенсів. Він не злий, тобто той, який не містить у собі злості. І «не злий», тобто не зрадь Майдан. Таким посилом ми натякаємо всім — і владі, і опозиції, що вони мають рахуватися із прагненнями і бажаннями народу, що політики повинні представляти інтереси народу і забезпечувати успішне виконання своїх функцій, а не себе і свою родину за рахунок доступу до державних ресурсів.
— Чи можна розізлити Майдан?
— Мені за цей час доводилося зустрічати багато рішучих людей, готових на все. Ця рішучість стосується як влади, так і опозиції. Якщо людей постійно зневажають, обкрадають, принижують, несправедливо судять — вони доходять до межі, їхні настрої, вчинки і дії важко контролювати. Я відчув, що багато людей близькі до цієї межі. Насправді це дуже добре, що вони не втратили гідності, честі, мужності, не втратили бажання боротися за себе, свою родину і землю. Але водночас ми живемо у ХХІ столітті, тож хочеться, щоб проблеми вирішувалися мирним шляхом, шляхом розуму, а не сили. Зрозуміло, що є ситуації, коли діалог неможливий. Неможливо вести діалог із терористом, який захопив заручників і готовність вбивати демонструє на практиці. Як iз ним вести переговори? Якщо влада демонструє неготовність прислухатися до громадян, до точки зору суспільства, то суспільство може відмовитися вступати в діалог із владою.
«Я категорично проти халяви на Майдані»
— Що треба робити, щоб нас не витіснили з Майдану?
— Стояння Майдану має свій сенс, своє психологічне організаційне значення, але водночас ми живемо в період нових технологій, комунікацій. Я думаю, що можна вигадувати форми протесту трошки інакше. Треба знаходити більш гнучкі, несподівані форми, максимально залучати можливості, які дає інтернет, мобільний зв’язок та інші сучасні технології. Потрібно кожен раз дивувати, влаштовувати несподіванку і бентежити владу. Ніби все затихло, а потім раз — і знову люди на вулицях вимагають змін, справедливості, покарання тим, хто вчинив злочини.
— Про нові методи протесту ви спілкувалися з політиками, хоча б з тими, які приходять на Майдан?
— У більшості українських політиків є така вада, як невміння слухати. Вони більш–менш можуть слухати одне одного, але якщо вони спілкуються з людьми, яких вважають із нижчого щабля соціальної драбини, то багато політиків не готові слухати.
— Перед концертом «Тартака» на Майдані ви писали, що вас викликають у прокуратуру? Вже були на допиті?
— Був дзвінок директору групи «Тартак» із проханням домовитися зі мною про зустріч зі слідчим. Виклику як такого не було. Можливо, за час, що минув від того дзвінка, з’ясувались обставини, які примусили слідчого відмовитися від бажання поспілкуватися зі мною. У принципі і так все ясно. Зрештою, існує безліч відеозйомок із тих подій на Банковій. Навряд чи я можу розповісти щось нове. Як громадянин я вважаю, що прокуратурі слід було почати свої розслідування з незаконного і жорстокого побиття учасників мирної акції на майдані Незалежності в ніч на 30 листопада.
— Як змінилося ваше життя за цей тиждень?
— Принципово змінилося. Ви ж бачите, чим я в житті займаюся. Я люблю писати пісні і виступати з концертами на сцені, записувати альбоми, знімати кліпи, я люблю спілкуватися з прихильниками, а ще більше — з прихильницями, роздавати автографи, фотографуватися. Я люблю у вільний від роботи час подорожувати Україною та отримувати максимум задоволення від життя. Але так склалося, що я зараз змушений докладати максимум зусиль, щоб принаймні спробувати змінити життя в Україні на краще. Якщо це не зробимо ми, громадяни України, то ніхто за нас це не зробить.
— Як проводите час на Майдані?
— По–різному. У понеділок я тут сніг чистив. Це мене підштовхнуло до думки, що треба Майдан забезпечити лопатами і сьогодні (у вівторок. — Ред.) із нашими однодумцями ми закупили кілька десятків лопат. Привезли їх сюди та роздавали бажаючим попрацювати.
— Що вам не подобається на Майдані?
— Я вважаю, що процес харчування треба зробити взаємозалежним і харчі так просто не роздавати. Якщо хочеш їсти, мусиш щось робити, приносити користь громаді, що зібралася на Майдані. Умовно кажучи — щоб халяви не було. Я за те, щоб люди працювали за ідею, на волонтерських засадах, проявляли свою активність, але і за те, щоб тут не було можливості отак на халявку кайфувати. Там погрівся біля вогню, який не ти запалив, там поспав у наметі, який не ти поставив, там поїв їжу, яку в принципі приготували не для тих, хто тут тусується, а для тих, хто щось робить корисне. Це все занадто щедро і нераціонально. Утім бачу, що ситуація покращується. Видно, що робляться організаційні висновки, що люди вирішують багато проблем, які кілька днів тому не знали, як вирішити.
— На днях ви просили людей перевіряти рахунки, на які вони пересилають гроші на підтримку Майдану. Знаєте про випадки шахрайства?
— Питання з грошима — дуже слизьке. Активісти з нашого руху провели незалежне дослідження, і зрозуміли, що тут є всі можливості для зловживання. Можливо, зараз ситуація змінилася на краще. Але ще кілька днів тому кожному бажаючому можна було організувати скриньку з пожертвами і за короткий термін часу зібрати доволі таки вагому суму, яку могли не проконтролювати.
«Для мене асоціація з ЄС — це в першу чергу можливість нарешті трошечки
пожити на віддалі від асоціації з Росією»
— Як ставитеся до вимоги щодо відставки Януковича?
— Якби відставка Януковича сталася, то як людина, яка завжди була проти того, щоб Україна мала такого Президента, я б це вітав. Але я не бачу реальних механізмів реалізації цієї вимоги, тому що відправити у відставку Януковича може лише тільки сам Янукович.
— На зустрічі з екс–президентами України Янукович заявив, можливо у березні 2014 року асоціація з ЄС буде підписана. Що дасть Україні підписання асоціації, для вас особисто?
— Я вже наслухався казочок Президента про підписання асоціації з ЄС, тому в його обіцянки–цяцянки не вірю і не вірив раніше. Я би здивувався і, мабуть, публічно попросив пробачення за свою невіру, якби дійсно асоціація з ЄС була підписана. Я не вірю в те, що це можливо, я не знаю конкретних умов асоціації.
— Тоді за що ви тут стоїте?
— Я що тут стою за євроінтеграцію? «Беркутівці» поклали на асфальт кілька сотень мирних протестувальників, розкатали їх із неймовірною жорстокістю, а я зараз стою за євроінтеграцію? Ви мене на щось провокуєте, так? Я не стою тут за євроінтеграцію, я стою тут за іншу Україну — Україну, в якій панує закон, рівний для всіх, в якій панує справедливість і відповідальність по відношенню до всіх. Ми всі не знаємо, що принесе Україні асоціація з ЄС, тому що ми її ще не мали. Але ми точно знаємо, що Україні приносить багатовікова асоціація з Росією. В історії можна дуже багато прикладів відшукати того, що нам ця асоціація принесла. Для мене асоціація з ЄС — це в першу чергу можливість нарешті трошечки пожити на віддалі від асоціації з Росією. Я нічого не маю проти дружби українського і російського народів, та я конкретно проти того, що Росія поводиться по відношенню до України, як повелительниця, і зовсім не рахується з нашими інтересами.
ВІН ЖЕ ПАМ’ЯТНИК!
Повалення Леніна — це несправедливо
Я не засуджую людей, які повалили Леніна, — каже Положинський. — В мене єдина претензія до них, що вони під ці дії підписали сотні тисяч людей, які були в той час на майдані Незалежності. Я вважаю, що це несправедливо. Можливо, не всі люди були готові до того, щоб пам’ятник Леніну було знесено саме у такий спосiб. Якби мене спитали, я би сказав: «Так, валити! Але краще не валити, не руйнувати, а акуратненько перевезти де–небудь в Чорнобильську зону і зробити там цвинтар усіх пам’ятників Леніну зі всієї України».