Бюлетень №44 (422) 2016 рік
Новини одним рядком:
22 жовтня – концерт Сергія Василюка у Семенівці на Чернігівщині
25 жовтня – концерт кобзаря Юліана Китастого у Миколаївському муніципальному колегіуму ім. В.Д. Чайки
25 жовтня – відкриття міжнародного фестивалю авторської пісні “Облака” у місті Дніпро
29 жовтня – вихідні дні в харківському Літературному музеї
3 листопада – концерт-презентація диску В'ячеслава Купріянка, Київський Будинок офіцерів, 19.00. Вхід вільний
3-6 листопада – фестиваль пам’яті Назарія Яремчука у Вижниці Чернівецької обл., де є номінація “авторська пісня”
4 листопада – концерт бандуриста Георгія Матвіїва (Одеса) у Запорізький обласній філармонії
5 листопада – благодійний концерт на підтримку львів’янки Олени Кас’ян, Суми, вул. Петропавловська, 61, зал профспілок
7 листопада – 80 років з дня народження поета Миколи Вінграновського (читайте рубрику “Ювілей”)
8 листопада – концерт Антона Ворожейкіна "Живу на вдохе", Суми, бібліотека Т.Шевченка, вул. Кооперативна, 6
10 листопада – день народження Тетяни Бовт (Суми), виконавиці пісень, виконавчого директора фестивалю “Українська Хвиля”
12 листопада – майстер-клас з Ігорем Жуком та Ірен Роздобудьмо, Агенція Промоції Суми, вул. Соборна, 27
12 листопада – творчий вечір Ірен Роздобудько та Ігоря Жука, Суми, вул. Петропавловська, 61, зал профспілок
12 листопада – концерт сумського театру поетичної пісні "La Chanson" у місті Дніпро
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.net, p_karta@maіl.ru
Харків – Літературний музей
Друзі, запрошуємо провести свій вікенд разом з ЛітМузеєм!
Цієї суботи, 29 жовтня чекаємо на вас, аби - пограти у літературні ігри і дізнатися більше про дитячих письменників і їхніх героїв / від 10.00 до 12.00;
- разом створити мультфільм / від 12.00 до 14.00/ реєстрація на майстер-клас за посиланням:
https://docs.google.com/forms/d/1Fc1YdBEFPRc0EIvg225zq4BbVVfNawUoY-HBORqKptw/edit
- помандрувати у пошуках щастя разом зі Сковородою /від 12.00 до 17.00.
Вартість вхідного квитка до музею — 20 грн (включає вартість екскурсії).
Загальна варітість майстер-класу — 40 грн
Подія на фб: https://www.facebook.com/events/176385166099857/
Запоріжжя – сайт http://filarmonic.zp.ua/component/k2/itemlist/date/2016/11/4?catid=5
04 листопада 18:00
Георгій МАТВІЇВ (бандура, м.Одеса)
Георгій Матвіїв – багатогранна особистість, яка поєднує в собі багато амплуа. Артист розкриває себе як бандурист-новатор, композитор, аранжувальник, соліст, винахідник новітніх прийомів гри. Музикант – лауреат багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
Георгій – соліст ансамблів "Чайка" та "European Jazz Orchestra 2012". Разом з концертною, успішно поєднує викладацьку діяльність у Одеській Національній академії О.В. Нежданової.
Музика Матвіїва ламає всі можливі стереотипи про сольне звучання інструментальної бандури. Поєднуючи в собі елементи джазу, блюзу та імпресіонізму. Його музика звучить драйвово і, одночасно, сповнена глибокої образності.
Шановні глядачі, на Вас чекає вечір незабутніх вражень та нового світу бандури!
У програмі концерту прозвучать авторські твори музиканта та відомі світові хіти.
Суми – Ігор Добровольський
12 листопада, у залі профспілок (вул. Петропавлівська, 61)
Довгоочікувана та бажана творча зустріч з відомою письменницею Ірен Роздобудько та визнаним бардом Ігорем Жуком "Тут і тепер".
Початок о 18.00
"Тут і тепер" – це не тільки назва нового роману Ірен Роздобудько. Це ті обставини, в яких ми живемо: тут і тепер маємо приймати непрості рішення, тут і тепер, не відсуваючи на "десь" і "потім", робити потрібні справи, допомагати слабким і немічним, захищати свій дім, утверджувати добро і справедливість, встигати пошанувати батьків, виховувати дітей, кохати. У творчій програмі Ірен Роздобудько та Ігоря Жука переплетені ці турботи, роздуми про найважливіше, про те, від чого неможливо сховати голову у пісок, чи сховатися у найглибшому підвалі; про те, чим ми живемо тут і тепер.
СУМЫ. НОЯБРЬ 2016 . АНОНС.
Оксана ГАЛАХОВА проводит занятия по вокалу, постановке дыхания.
Внимание! В ноябре ждем Вас: дополнительно по вторникам ( 1,15,29) и средам. Набор продолжается.
Когда: 1 ноября
Где: ЦДМ, Адрес: ул. Леваневского, 26, Время: 18:00
Оксана ГАЛАХОВА проводит занятия по вокалу, постановке дыхания.
Когда: 2 ноября
Где: ЦДМ, Адрес: ул. Леваневского, 26, Время: 18:00
Благотворительный концерт в поддержку Елены Касьян театра песни "La Chanson" & музыканты
Когда: 5 ноября
Где: зал профсоюзов
Адрес: ул. Петропавловская,61
Время: 18:00
Благотворительный взнос. В продаже книги: Елены Касьян /обращаться к Оксана Скоробагатская/
Молодежная студия КАП «БУЛАТ», руководитель Татьяна Николаевна ОВЧАРЕНКО
Когда: 6 ноября
Где: ЦДМ, Адрес: ул. Леваневского, 26, Время: 15:00
Антон ВОРОЖЕЙКИН (г. Луганск)
Концерт авторской песни "Живу на вдохе"
Когда: 8 ноября
Где: центральная городская библиотека им. Т.Г. Шевченко
Адрес: ул. Кооперативная, 6
Время: 17:30
Благотворительный взнос - 30 грн.
Оксана ГАЛАХОВА проводит занятия по вокалу, постановке дыхания.
Когда: 9 ноября
Где: ЦДМ, Адрес: ул. Леваневского, 26, Время: 18:00
Мастер-класс с Игорем Жуком и Ирен Роздобудько
Когда: 12 ноября
Где: Агенции Промоции Сумы
Адрес: ул. Соборная
Время: 13:00
Вход - свободный
Творческая встреча-концерт «Тут і зараз» Ірен Роздобудько та Ігоря Жука
Когда: 12 ноября
Где: зал профсоюзов, Адрес: ул. Петропавловская,61
Время: 18:00
Цена: 40 и 50 грн
Молодежная студия КАП «БУЛАТ», руководитель Татьяна Николаевна ОВЧАРЕНКО
Когда: 13 ноября
Где: ЦДМ, Адрес: ул. Леваневского, 26, Время: 15:00
Оксана ГАЛАХОВА проводит занятия по вокалу, постановке дыхания.
Когда: 15 ноября
Где: ЦДМ, Адрес: ул. Леваневского, 26, Время: 18:00
Оксана ГАЛАХОВА проводит занятия по вокалу, постановке дыхания.
Когда: 16 ноября
Где: ЦДМ, Адрес: ул. Леваневского, 26, Время: 18:00
Концерт Дмитрия МАКЛЯКОВА
Когда: 19 ноября
Где: центральная городская библиотека им. Т.Г. Шевченко, Адрес: ул. Кооперативная, 6
Время: 16:00
Благотворительный взнос - 30 грн.
Молодежная студия КАП «БУЛАТ», руководитель Татьяна Николаевна ОВЧАРЕНКО
Когда: 20 ноября
Где: ЦДМ, Адрес: ул. Леваневского, 26, Время: 15:00
Оксана ГАЛАХОВА проводит занятия по вокалу, постановке дыхания.
Когда: 23 ноября
Где: ЦДМ, Адрес: ул. Леваневского, 26, Время: 18:00
Проект "Антология поэтической песни" театра песни "La Chanson".
Николай Чернявский (Киев)
Когда: 26 ноября
Где: зал профсоюзов, Адрес: ул. Петропавловская,61
Время: 18:00
Цена: 50 грн
Молодежная студия КАП «БУЛАТ», руководитель Татьяна Николаевна ОВЧАРЕНКО
Когда: 27 ноября
Где: ЦДМ, Адрес: ул. Леваневского, 26, Время: 15:00
Оксана ГАЛАХОВА проводит занятия по вокалу, постановке дыхания.
Когда: 29 ноября
Где: ЦДМ, Адрес: ул. Леваневского, 26, Время: 18:00
Оксана ГАЛАХОВА проводит занятия по вокалу, постановке дыхания.
Когда: 30 ноября
Где: ЦДМ, Адрес: ул. Леваневского, 26, Время: 18:00
Сайт http://bilahata.net/lider-hurtu-tin-sontsya-vystupyv-z-kontsertom-u-semenivtsi/
Лідер гурту «Тінь сонця» виступив з концертом у Семенівці
22 жовтня за підтримки Семенівської районної партійної організації ВО «Свобода» до Семенівки завітав лідер популярного в Україні гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк.
Перед концертом у Семенівці співак відвідав краєзнавчий музей, познайомився з історією міста.
Протягом півтори години Сергій Василюк розважав та змушував замислюватися мешканців Семенівщини над улюбленими піснями, серед яких: «Козача могила», «У цьому полі, синьому, як льон», «Їхали козаки», «Два кольори» «Слобожанський рок-н-рол».
«У нас живий звук і живе спілкування. Поки налаштовую гітару, можемо поспілкуватися. Запитуйте», — звертався музикант до зали.
Глядачі жваво задавали запитання, цікавилася характером творчості лідера гурту «Тінь сонця», а також подіями, які спонукали виконувати саме українські рокові пісні. Незважаючі на холодне примішення і залі панувала тепла атмосфера, присутні співали патріотичні пісні разом із виконавцем.
Найвідоміші пісні гурту «Козаки» і «Меч Арея» звучали наприкінці. На завершення концерту глядачі від щирого серця дякували співаку за його творчість, з залу лунали щирі та теплі побажання від глядачів. Останні пісні зал стоя виконував разом зі співаком та гучно йому аплодував .
Після закінчення виступу всі бажаючі мали змогу особисто поспілкуватися з виконавцем, сфотографуватися на згадку та взяти автограф. Також було презентовано музичні диски з піснями гурту «Тінь Сонця».
«Зі свого боку ВО «Свобода» і надалі буде знайомити усіх охочих із творчістю, яка пробуджує любов до рідної нації. Наше завдання – привити почуття національної гідності та виховати смак до української музики у відповідь на тотальне ґвалтування слухача російською естрадою», – зазначила голова Семенівської районної партійної організації ВО «Свобода» Олена Добровольська.
Миколаїв – сайт http://colegium.mk.ua/news/vid_ameriki_do_ukrajini_tvorcha_zustrich_z_nastupnikom_tradicij_kobzarstva_julianom_kitastim_u_mikolajivskomu_municipalnomu_kolegiumu_im_v/2016-10-21-357
«Від Америки до України…». Творча зустріч з наступником традицій кобзарства
Юліаном Китастим у Миколаївському муніципальному колегіумі
Педагогічний колектив Миколаївського муніципального колегіуму ім. В.Д. Чайки запрошує на творчу зустріч (концерт) з Юліаном Китастим (США), потомком Петра Китастого - одного з найактивніших членів легендарної Капели бандуристів ім. Т. Шевченка, яка відбудеться 25 жовтня 2016 року о 14.00 год. у приміщенні актової зали колегіуму за адресою: вул. Котельна, 8. Довідки за тел. 58 – 30 – 71.
Юліан Китастий народився в Америці в м. Детройт в сім’ї вихідця із Полтавщини, одного з найактивніших членів легендарної капели бандуристів ім. Т. Шевченка, та одного з її диригентів, Петра Китастого. Закінчив консерваторію по класу «Композиція і вокал» в Монреалі та переїхав в Нью-Йорк, де став директором школи бандури, засновником та учасником різних ансамблів, в тому числі ансамблю «Гомін степів» та «Експериментал бандура тріо».
Юліан Китастий є наступником тих традицій кобзарства, для яких характерні мандри та виконання творів, що прийшли від нас з далекого славного минулого. Але він не цурається і сучасних технік, тому активно співпрацює з носіями електронної музики, пробує поєднати різні техніки та звучання.
Останнім часом він багато подорожує Україною, і географія цих подорожей широка та насичена: від концерту в Софії Київській до виступів в Івано-Франківську і Маріуполі. Своїм проникливим співом та віртуозною грою на різних видах бандур, цікавими розповідями про історію кобзи-бандури, Юліан Китастий вселяє в нас гордість за наш край і дає приклад шани і любові до рідного.
Сайт http://www.unn.com.ua/uk/news/1612586-mizhnarodniy-festival-avtorskoyi-pisni-sogodni-startuye-u-dnipri
Вівторок, 25 жовтня 2016, Альона Мазуренко
Міжнародний фестиваль авторської пісні сьогодні стартує у Дніпрі
ДНІПРО-КИЇВ. 25 жовтня. УНН. Сьогодні, 25 жовтня, в Дніпрі розпочинається міжнародний фестиваль авторської пісні “Облака”, присвячений видатному дніпрянину, поету, сценаристу, авторові та виконавцю Олександру Галичу, повідомили УНН-Центр у прес-службі міської ради.
Так, 25 листопада актор театру та кіно, виконавець авторської пісні Сергій Рубашкін представить моноспектакль за віршами Олександра Галича. Крім того, прозвучать вірші та пісні Булата Окуджави, Володимира Висоцького, Юрія Лореса та інших.
12 листопада виступатиме театр поетичної пісні La Chanson, який виконає світові хіти з репертуарів видатних шансоньє Франції, Польщі, Сербії та Бразилії.
6 грудня відомий сатирик, поет і виконавець Тимур Шаов представить саркастичні балади Олександра Галича. Завершиться фестиваль “Облака” 7 грудня гала-концертом. У програмі — пісні Олександра Галича, які виконають Олександр Медведенко і Дмитро Кімельфельд з Ізраїлю, Роман Ланкін та Євгенія Ланцберг з Росії, Олексій Кудрявцев з Чехії, а також українці Ігор Жук, Володимир Каденко та Микола Чернявський.
Чернівці – сайт http://www.bukoda.gov.ua/news/3-6-listopada-u-vizhnitsi-vidbudetsya-vidkritii-festival-konkurs-ukrainskoi-estradnoi-pisni-ime
3-6 листопада у Вижниці відбудеться відкритий фестиваль-конкурс
української естрадної пісні імені Назарія Яремчука
З нагоди 65-річчя від дня народження співака, народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Назарія Яремчука3-6 листопада у Вижниці відбудеться відкритий фестиваль-конкурс виконавців української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас». Станом на 25 жовтня заявки на участь у фестивалі надіслало вже 30 учасників з різних регіонів України. Прийом заявок триває до 01 листопада.
До участі у Фестивалі запрошуються виконавці української пісні (естрадна та сучасна авторська пісня), солісти, колективи малих форм до 6 осіб, без обмежень у віці.
Заявки на конкурс із зазначенням відомостей про учасника, пісенним репертуаром та контактним телефоном надсилати за електронною адресою: vncult@gmail.com. Довідки за телефоном: (03730) 23157, 21240. Термін подачі заявки на конкурс продовжено до 1 листопада 2016 року.
Журі фестивалю очолить народна артистка України, солістка вокального тріо «Золоті ключі» Валентина Ковальська. До складу журі запрошено заслужених артистів України, серед яких – Руслана Лоцман, Ірина Стиць, Василь Данилюк, Оксана Нікітюк, солістка Київської Національної філармонії України Тетяна Школьна.
Урочисте відкриття фестивалю відбудеться 3 листопада у Вижницькому районному будинку народної творчості та дозвілля.
Під час конкурсної програми звучатимуть пісні з репертуару Назарія Яремчука, українські естрадні пісні або авторські. Завершиться фестиваль-конкурс гала-концертом та нагородженням переможців 6 листопада у Вижниці.
Крім того, заплановано творчий кіномистецький вечір-спомин «Я любив вас усіх..!», відвідування музею-садиби імені Назарія Яремчука. Також учасники та гості фестивалю матимуть унікальну можливість здійснити екскурсію улюбленими стежками Назарія Яремчука.
Запоріжжя – сайт http://mria.zp.ua/obshhestvo/zaporozhe/v-zaporozhe-zavershilsya-pesennyy-slyot.html
В Запорожье завершился песенный слёт солнечных зайчиков
24.10.2016
По традиции во второй половине октября в Запорожье прошёл VIII Всеукраинский открытый фестиваль-мастерская авторской песни «Солнечный зайчик».
На визитке фестиваля указано несколько титульных партнёров-соорганизаторов, но по сути сердцем и душой события является руководитель запорожского Театра авторской песни Елена Алексеева.
Авторская (бардовская) песня родилась почти 70 лет назад. Естественно, что в то время в ходу были другие музыкальные гармонии и ритмы, и вообще мир был другим. Тогда практически все барды (и не барды) пели на русском языке, ориентируясь в текстах на стихи классических имперских поэтов, среди которых, как и среди бардов, были представлены многие национальности и менталитеты.
Для той страны КСП, как тогда называли объединения бардов, это был глоток свежего неподцензурного воздуха и территория свободного творчества. На ниве жанра расцвели таланты таких известнейших поющих поэтов, как Владимир Высоцкий, Булат Окуджава, Александр Галич и Юрий Визбор. Движение каэспэшников примыкало к туризму – где ещё, как не у походного костра, слушать песни, написанные на хорошие душевные стихи.
Но пришла другая эпоха. А с ней стала меняться и авторская песня. Появился рок. Одним из направлений этого музыкального течения стали рок-баллады на содержательные поэтические тексты, такие, как, например, текст песни «Led Zeppelin» — «Stairway To Heaven» или творчество лидера группы «The Doors» Джима Моррисона. На той же основе базируется песенная поэтика Виктора Цоя, Бориса Гребенщикова и Вячеслава Бутусова.
В этой связи отметим как знаковое присуждение Нобелевской премии 2016 года по литературе поэту и рок-музыканту Бобу Дилану, в творчестве которого текст имеет не меньшее значение, чем музыка. Иными словами, тренд авторской песни, в широком понимании, динамичен, актуален, признан и всемирно распространён.
Кроме того, в Украине вследствие роста национального самосознания у многих появилось желание писать и петь на украинском языке.
Задачей и миссией «Солнечного зайчика» во всём этом процессе является построение переходного моста от прошлого АП (авторской песни) к настоящему и завтрашнему.
Союз времён и поколений
Достоинства АП прошлых времён — многообразие тематик, высокий уровень текстов (стихов) и театральность подачи (многие советские бардовские песни написаны на «эзоповом языке») — от лица того или иного лирического героя.
С XXI веком пришли изысканная ритмика, стремление к мастерскому овладению игрой на инструменте, полная свобода мышления и возможность писать на нескольких языках, ведь в Украине все культурные люди — билингвы, а многие молодые ещё и прекрасно владеют английским языком.
Как результат, одним из хитов исполнительской части фестиваля стала песня «Човен» из репертуара киевской бард-рок-группы «Один в каноэ», написанная в классических роковых ритмах с ярко выраженными украинскими мелодическими интонациями и спетая двумя представительницами Львовской области — Юлией Комарницкой и Русланой Лавринцив. Автор текста Иван Франко.
Удивительна органика сочетания текста и музыки, между которыми лежит пространство времени длиной в более чем 100 лет.
Надо сказать, что не только бардовская песня нынче легко сотрудничает с качественной эстрадой. Имеет место и обратный процесс.
В 2016 году зрители телешоу «Голос країни» имели возможность порадоваться победам Валерии Лысенко — одной из звёздочек авторской песни, обладательницы звания «Солнечный зайчик» — главного приза одноименного фестиваля. И что очень важно — Лера на этом эстрадном шоу выступала с классической бардовской песней киевского автора Семёна Каца.
Изюминки и фишки
Из изюминок этого года отметим чудесный вечер памяти поэтессы Новеллы Матвеевой, в котором принимали участие взрослые и дети. А также песенный спектакль театра авторской песни Елены Алексеевой и кружка авторской песни запорожского ГДДиЮТ «Щоб тільки праведне змоглось…», где звучали стихи и песни разных лет и разных стран, объединённые одной антивоенной тематикой.
Особенно актуальность этой программы подчёркивало наличие среди присутсвующих делегаций из 11 городов Украины гостей из Львовской и Донецкой областей.
Мастер-классы
В целом сила такого события как фестиваль «Солнечный зайчик» в его стабильности – молодые люди знают, что приехали учиться игре на гитаре, стихотворчеству, сценической речи, актёрскому умению. С ними в мастер–классах работают профессионалы своего дела, встречи с которыми юные участники уже ждут. Мастера будут рассказывать и предлагать, объяснять ошибки и указывать возможные пути их исправления, но никогда ничего не будут навязывать. Творческий выбор – всегда за юными участниками фестиваля.
Иными словами, речь идёт о многолетнем целенаправленном процессе. При этом одни участники вырастают и становятся почётными гостями и даже ведущими творческих мастерских фестиваля, а им на смену приходят другие – новые, яркие, талантливые и неповторимые.
Миг высоты
Кульминацией запорожского фестиваля стал тот момент заключительного концерта лауреатов и дипломантов, когда киевлянка Лера Лысенко дарила свою гитару Наташе Лукьяновой из Бахмача — «солнечному зайчику» 2016 года. Это было красиво, трогательно и символично. И у всех — на сцене, за сценой и в зрительном зале на глазах были слёзы, а на устах – улыбки. Так мы, люди, проживаем моменты прихода наших самых высоких человеческих чувств.
Запоріжжя – сайт театру О.Алексєєвої http://www.theatre-ap.cc.ua/index.html
VIII фестиваль "Солнечный зайчик" успешно завершился!
Пероможці
VIІI Всеукраїнського дитячо-юнацького
фестивалю-майстерні авторської пісні «Сонячній зайчик» >
21-23 жовтня 2016р.
ПРИЗЕРИ
- Сокірченко Марія (Київ) «За оригінальну музичну трактовку класичної поезії»
- Івахова Анастасія (Хмельницький) «За вишуканість вибору репертуару»
- Кабаненко Максим (Харків) «За створення художньої атмосфери пісні»
- Гришаков Олексій (Харків) «За вибір актуальної теми в репертуарі»
- Скліфос Юліан (Харків) «За вірність традиціям та щирість почуттів»
- Біхуненко Катерина (Харків) «За інтелігентне відчуття авторської пісні»
- Золотухіна Ганна (Дніпро) «За виконавчій потенціал»
- Орлов Руслан (с. Вільхівці, Жидачівський р-н, Львівська обл.) «За поетичні знахідки»
- Лаврінців Руслана (м. Новий Розділ, Львівська обл.) «За втілення громадської позиції»
- Лаврушко Владислава та Мельник Олег (Полтава) «За гармонійність дуету»
- Долгов Даніїл (с. Іллінівка, Костянтинівський р-н, Донецька обл.)«За самобутній творчій пошук»
СПЕЦІАЛЬНІ ДИПЛОМИ
- Тимченко Аліна (Запоріжжя) «За прагнення до вершин виконавської майстерності»
- Тимченко Катерина (Запоріжжя) «За наполегливість в оволодінні виконавською майстерністю»
- Титаренко Ігор (Суми) «За втілення сучасних тенденцій в авторській пісні»
- Мельникова Анна (Запоріжжя) «За переконливе втілення поетичного образу»
- Колектив «Конгломерат» (Слов’янськ, Донецька область) «За лицарське відношення до авторської пісні»
- Ткаченко Марія (Київ) «За яскраве створення образу Сонячного зайчика»
ЛАУРЕАТИ
- Білоножко Анна (Київ) «За кращу авторську пісню»
- Театр бардівської пісні «На Подолі» (м.Київ) «За створення унікальної атмосфери поетичної співтворчості у колективі»
- Хохлов Олексій (Кострома, Росія) «Кращій виконавець»
- Серпокрилова Марина (Суми) «За найкраще втілення співаної поезії Новелли Матвєєвої»
- Нестерова Єлизавета (Запоріжжя) «За зворушливість виконавчої манери»
- Комарницька Юлія (м. Стрий, Львівської обл.) «За майстерність виконання української співаної поезії»
- Ансамбль гуртка авторської пісні Міського Палацу дитячої та юнацької творчості складі Дар’я Суровикіна, Анна Мельникова, Михаїл Равіч, Герман Лумпов (Запоріжжя) «За акторський ансамбль у виставі «Щоб тільки праведне змоглось…»
Лук’янова Наталя (м.Бахмут, Донецька область) Приз симпатий фестивалю «Сонячний Зайчик»
Сайт http://trassae95.com/all/news/2016/10/24/festivalj-bardovskoj-pesni-proshel-v-vilkovo-34604.html
Фестиваль бардовской песни прошел в Вилково
24 октября 2016
Второй фестиваль бардовской песни, посвященный творчеству знаменитого поэта-песенника Булата Окуджавы, прошел в Вилково Килийского района Одесской области, сообщает собственный корреспондент информагентства "Трасса Е-95".
С Вилково Б.Окуджаву связывает романтическое путешествие сюда с Ольгой Арцимович, которая впоследствии стала его женой и прожила с поэтом до его последних дней.
Побывав в самобытном рыбацком городке на Дунае в 60-е годы, очарованный его колоритом и романтикой поэт посвятил ему стихотворение "Вилковская фантазия".
Почитатели таланта Б.Окуджавы к 50-летию создания этого стихотворения в 2013 году организовали фестиваль с одноименным названием. Также тогда в центре города они установили памятник поэту-барду, автору около 200 песен.
В этом году фестиваль прошел под патронатом мэра города Матвея Иванова.
В рамках мероприятия состоялась презентация видеоклипа, снятого по мотивам стихотворения "Вилковская фантазия".
Жители города поблагодарили за выступления композитора Дмитрия Долгова, дуэт "ПараДокс" из Киева, театр поэтической песни "Ля Шансон" из города Сумы, Наталью Памирову-Соболеву из Днепродзержинска. Одессу представлял врач по профессии Вадим Ланда.
Барды с интересом слушали самодеятельных артистов Вилковского Дома культуры – вокальные ансамбли "Молодица", "Ретро" и дуэт "Калина".
Финальную песню - визитную карточку фестиваля зал пел вместе с артистами.
Все выразили надежду на встречу в следующем году.
Баранівка Житомирської області – сайт http://baranivka.net/?author=1
Тридцять фактів про козаків – Частина ІІІ
25. Козаки і кобзарі
КОБЗАРЫ – це окремий феномен української культури.
Козаки і кобзарі це така ж невід’ємна частина один одного, як хліб і борошно.
Кобзарство – це унікального явища світової культури, корені якого сягають у сиву старовину.
Кобзарі об’єднувалися в організації з особливим влаштуванням, своєрідною системою обрядів вступу нових членів, умовами їх підготовки, навчанням і особливостями поведінки. Ці організації називалися кобзарські (лірницькими) “братствами”, або “гуртами”, в яких були свої “Отаман” (ватажки, отамани), свої “сотники” і “десятники”, “суддю” (судді), “скарбник” (скарбники ) – що повністю повторює січове пристрій самого запорізького братства, або Коша. Ці організації діяли за територіальним принципом. Таємничість інформації, яка передавалася усно, обряди посвячення, ритуальне поведінку і т.д. уподібнювали ці організації язичницьким громадам жерців. Такими вони були на ранніх етапах розвитку. Можливо, частково з цим пов’язаний той факт, що до кінця 18 ст. майже не збереглося відомостей про кобзарів.
Як же пов’язані кобзарі та козацтво?
Як правило, це були колишні запорожці, які постраждали від ворогів під час битв або в полоні, або ж старі козаки, які не могли вже воювати, але залишилися вірними козацтву. Деякі з них жили разом з братчиками на Січі, щоб піднімати бойовий дух молодих воїнів. Існують згадки, що перед вирішальними битвами козаки слухали спів кобзарів, і це надихало їх на ратні подвиги. Інші кобзарі бродили, зупиняючись в містах і селах, де на центральних площах виконували свої твори, розповідали людям останні новини. Цим вони піднімали національну самосвідомість народу, вселяли віру в незалежність української держави. Тому всі завойовники української землі переслідували і вбивали народних сліпців.
17-18 століття залишили поодинокі відомості про носіїв української героїчної поезії – кобзарів. Відомо про кобзаря Рихлівська, на прізвисько Бандурка (або Милий), який називався “гайдамацьким бандуристом” за участь в народних повстаннях; а також про Грицька Кобзаря. Про останній збереглися документальні відомості, що він був козаком. Потрапивши з двадцятьма побратимами в турецький полон, він увійшов в довіру до ворогів і був призначений наглядачем на “каторгу” (галеру), але з часом влаштував втечу козаків, видавши їм турецький одяг, за що йому турки викололи очі. Про нього існують легенди, зокрема, про вбивство під час гайдамацького повстання і поховання в Канівському лісі.
Прославлений фастівського полковника Семена Палія, якого Петро 1 вислав до Сибіру, навіть у неволі не розлучався з кобзою. Існують також відомості про утримання Петром 1 незрячих кобзарів Любистка і Ніжевіча і однієї кобзаркі, ім’я якої невідоме, як придворних співаків. Згодом любистку вдалося втекти з царського двору.
Архівні документи 18в. свідчать, що три кобзаря, учасники Коліївщини, були страчені: Прокоп Скряга з міста Остапова, Сокової зять з с.Шаржіполя, Василь Варченко з міста Звенигородка. Перші два були учасниками збройних повстань. Про останнього з них записано наступне: “Стратити за те, що він разом з ватажком загону повстанців Ремез обійшов багато сіл і містечок і гайдамакам на бандурі грав”.
Ось так стратили тільки за те, що грав на бандурі!!!
Ряд вчених відзначають і той факт, що крім уміння грати на музичному інструменті (кобзі, бандурі чи лірі), співати думи та пісні, знати правила і закони братства, учні переймали від майстрів і певну таємну інформацію, яку не мали права розголошувати, що обумовлювало дуже строгий відбір тих, кого брали в братство. Наприклад, існували у кобзарів свої засекречені “Устіянскіе книги”, зміст яких не можна було розголошувати під страхом смертної кари. Були у кобзарів і свої таємні пісні, наприклад, Ф.Лавров згадує пісню про Жуйку (заклинання нечистого) та про таємничий танець: “У незрячих кобзарів і лірників був і свій танець, що звався” лебійская скакомка “(дідівський танець). Він у чимось нагадував український козачок, але виконання цього танцю ніхто не бачив, тому що він виконувався лише тоді, коли кобзар або лірник отримував “визволку”.
Під час виконання танців хтось з лірників чи кобзарів обов’язково стояв на сторожі і стежив, щоб ніхто зі сторонніх не побачив “лебійской скакомкі”.
Рубрика – «Ювілей»
80 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
МИКОЛИ СТЕПАНОВИЧА ВІНГРАНОВСЬКОГО
Народився Микола Вінграновський 7 листопада 1936 р. у селі Богополі на Миколаївщині. Саме цього року народились інші відомі українські письменники, яких пізніше назвали «шестидесятниками».
У 1943 р. Вінграновський пішов у нульовий клас початкової школи в Кумарах, а продовжував навчання в богопільській десятирічці, яку закінчив 1955 р. Тоді ж він вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторський відділ, де вже через два тижні обдарованого юнака вирізнив Олександр Довженко і «коронував»на долю артиста, кінорежисера й поета — за влучним висловом І. Дзюби, «на болісну й щасливу причетність до вічного творення духовності свого народу». Через рік учителя не стало, але прилучення до його світу позначилося на всій творчій долі Вінграновського: довженківське розуміння творчості як торжества свободи та краси резонують у кожному слові поета.
Ще студентом Вінграновський зіграв головну роль у «Повісті полум'яних літ», а фахом своїм обрав кінорежисуру (він створив 10 художніх фільмів, серед яких — «Берег надії», «Климко» та ін.).
З 1960 р., після закінчення ВДІКу, Вінграновський був режисером Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. У 1989–1993 рр. він був головою Українського відділення ПЕН-клубу, і ця почесна неоплачувана посада — єдина з тих, що обіймав поет.
Перші вірші Вінграновського побачили світ у 1957 р. в журналі «Дніпро», чотири поезії було опубліковано в 1958 р. в «Жовтні», але справжній розголос принесла добірка «З книги першої, ще не виданої», яка з'явилася у «Літературній газеті»7 квітня 1961 р. Наступного року ця книжка вийшла в світ під назвою «Атомні прелюди»й стала одним з найголовніших побудників полемічного виру навколо нової поетичної генерації. Не часто трапляється, щоб перші газетні публікації віршів викликали такі рясні відгуки та полеміку, як це сталося з Миколою Вінграновським.
Багато читачів гаряче вітали їхню появу, система ж зустріла новаторство негативно, звинувачуючи молодого поета в абстракціонізмі та сюрреалізмі. Наступна поетична збірка, «Сто поезій», вийшла через п'ять років.
Твори двох зазначених збірок, а також кілька нових віршів склали збірку «Поезії» (1971). Серед нових привертають увагу дві невеличкі поеми — «На Псло, на Ворсклу, на Сулу...», яка у пізніших виданнях названа «Голубі сестри людей», і «Гайавата».
Виразним свідченням дальшого творчого розвитку Вінграновського стала збірка «На срібнім березі» (1978). Поетів голос став начебто тихішим, але відбулося внутрішнє
ускладнення й збагачення його лірики, підвищилася прихована інтенсивність душевного життя.
1984 р. вийшла невеличка збірка «Губами теплими і оком золотим», у якій звичайні будні людини і природи постають як світова містерія. В ній органічно переплелися картини природи і спогади дитинства, інтимна лірика і предметна реальність світу, химерія і казка, добра витівка і гумор, а головне — затамована жура.
Поема «Гайавата» свідомо зорієнтована своєю ритміко-інтонаційною будовою на відомий твір Лонгфелло. Звичайне земне життя зі своїми щоденними клопотами й тривогами, стачами і нестачами подається тут як найвище благо, у світлі якого всяке вигадане щастя є просто зайвим.
Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський писав і прозу. Він створив кілька повістей та багато оповідань, і вони також стали важливою сторінкою його творчості (особливо повісті та оповідання 1980-х років).
Письменник виробив оригінальний стиль, який, по суті, відповідає його поетичному письму. Сюжети прозових творі мають дуже відносну подієву основу і сповнені описом почуттів, якими автор щедро наділяє звірів, птахів, рослини й воду, сполучені в єдиний, самодостатній світ. Химерний, дивацький, перейнятий гумором, він випромінює світло духовної свободи. У повісті «Кінь на вечірній зорі» (1986) показана стоїчна витривалість українського народу, його життєлюбний дух; повість «Первінка» (1971) відображає моральне становлення особистості, «Сіроманець» (1977) — конфлікт цивілізації та природи, а «Літо на Десні» (1983) — безпричинність справжньої доброти.
Вінграновський помер 27 травня 2004 року в Києвi. Зараз він похований в Києві на Байковому кладовищі.
Вінграновський Микола
* * *
До порога моєї землі
Поспішай, моя доле строга.
Коле осінь золоторога
Теплі лапи сумних журавлів.
В зачарованій млі на ріллі
Розверсталася сива дорога…
До порога моєї землі
Поспішай, моя доле строга.
Віддаю тобі волю свою,
Віддаю тобі силу, доле,
І думок не засніжених поле,
І незлого себе віддаю.
ЇЇ ІМ'Я
Спалений,
спечалений печаллю,
Все життя
таврований
Одним і тим же іменем,
Я до тебе, друже мій, причалюю -
Обніми мене.
Зболений одним наскрізним болем,
У нейлонових спіжонених роках
Прокотивсь я перекотиполем
По дівочих снах та іменах.
В донжуани на алеї стінені,
В демагогію, у твіст, у джаз, у вальс
Я тікав, тікав від цього імені,
Як тікають тисячі із нас.
Наздогнало. Обхопило. Глянуло.
Прокляло. Простило. Обняло.
Засмутилося. Задумалось. Поганило.
Випросталось. Звело. І - повело!
Це ім'я - моєї долі хвища,
Це ім'я - не лоскут носовий.
Слухайте, двоногі кладовища,
На печальній радості моїй!
Це ім'я для вас лиш територія
Від колиски і до крематорія!
В цьому імені ви днюєте й ночуєте,
І для вас воно - пшениця, порося...
Я ще назову його, ви чуєте?
Я ще потрясу ним всіх і вся!
Я ще пропечу ним, ще проклацаю
Кожну душу, груди і чоло:
Невігласами, подонками замацаним
Наче воно зроду й не було.
Друже, товариство моє чисте!
В нас роботи з літа до зими.
Так вже склалось: все життя плямисте.
Так уже
випростуємось
ми!
* * *
Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь.
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі
Вчорашніми очима я дивлюсь
В твої сьогоднішні передвечірні очі.
Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу.
Отут я видумав себе й тебе для тебе.
Отут я серце виняньчив для неба,
Не знаючи тоді, що небом назову.
Тепер послухай: з нашого жалю
Тепер залишились одні слабкі півзвуки.
Любові нашої обличчя не люблю.
Її обличчя – то обличчя муки…
Кажу ж, кажу ж у звітреному сні
У зимі, в осені, у літі, у весні:
Весною, літом, восени, зимою
Дві білих пісні рук твоїх зі мною.
Ти – ранок мій, ти – південь мій і вечір,
Ти – ніч моя…
Хоч все на світі – втеча!
* * *
На маленькій планеті у великому лузі
Сходить вечір на синє, на сизе й сумне.
На шовковому вальсі, на блакитному лузі
Як давно і недавно ти любила мене.
Як раптово в хвилини блакитношовкові –
Іще рух! іще крок! іще подих грози! –
Зацвіли твої пальці першоцвітом любові,
Зацвіли твої очі першим цвітом сльози…
Відчорніли в саду переспілі пасльони,
Ззимували сніги ув обійми ріки…
Та порожні мовчать на цепах телефони,
Та над ними порожні летять літаки…
На маленькій планеті у великому місті
Сходить вечір на синє, на сизе й сумне.
На сивавих дощах в сполотнілому листі
Як далеко-далеко ти любила мене…
Рубрика – «ЗМІ про митців»
Стус стереоскопічний
Спогади Світлани Кириченко про видатного поета і політв’язня вийшли у видавництві «Смолоскип»+
http://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/stus-stereoskopichnyy
Олег Коцарев
“День”, 28 жовтня, 2016
Корпус книжок, присвячених видатному українському поету, борцю проти тоталітаризму, політв’язню Василю Стусу поповнився ще одним особливим виданням. Це — «Птах піднебесний», спогади Світлани Кириченко, які побачили світ у видавництві «Смолоскип».+
Варто нагадати, що Світлана Кириченко померла 22 квітня цього року. Вона теж була серед ключових постатей кола найвідважніших українських дисидентів, правозахисників, а її чоловіком є політв’язень Юрій Бадзьо. Свого часу Кириченко активно займалася розповсюдженням і зберіганням заборонених матеріалів, допомагала в’язням і їхнім родинам, передавала про них інформацію. Відважно і виклично поводилася під час «суду» над Василем Стусом, промовивши тоді знамениті слова про те, що вона свідчитиме лише на тому суді, на якому Стус буде обвинувачем.+
«Птах піднебесний» — книжка, зосереджена на враженнях Світлани Кириченко від спілкування з Василем Стусом. А назва її — втілення емоцій від їхнього знайомства. Кириченко згадувала, як уперше побачила Стуса на вулиці, йшла за ним, і ця ще невідома їй людина здавалася справжнім легким неземним птахом. Взагалі піднесені й тремтливі емоції авторки постійно супроводжують поета в цих спогадах, і то не лише в героїчних, драматичних чи глибоко концептуальних моментах, а й у речах простих і побутових — звичайні зустрічі, спільні фотографії в гуртожитку, подорож до Москви плацкартом...+
Психологія в «Птаху піднебесному» структурно домінує над історією. Відтак маємо не перелік документальних фактів, а сюжет емоцій, вражень, переживань. Підсумком якого логічно постає своєрідний психологічний портрет Василя Стуса у виконанні Світлани Кириченко. Хоч яким би був піднесеним, обожнюваним цей портрет, Стус у ньому зовсім не абстрактно-монументальний. Це жива людина з яскравими, часом парадоксальними рисами. Гордий, самовпевнений, але делікатний, вразливий, чутливий, але стійкий, інтелектуальний, однак не завжди пластичний, безмірно відданий обраній справі, долі та свідомий того, що ця справа і доля надзвичайно важлива, тож заради неї можна піти багато на що.+
Безумовний захват Стусом не завадив авторці описати і ті його погляди чи риси, які можна назвати неоднозначними чи не близькими самій Світлані Кириченко. Наприклад, це те, як вона трактує його позиції з гендерного питання. Він, мовляв, говорив, що для інтелектуального, духовного спілкування є чоловіче товариство і література, а жінка — то зовсім інша сфера.+
Зображує Кириченко і непорозуміння між Стусом та його сином-підлітком, згадує, як поет обурювався, що Дмитро думає лише про футбол. Вражали його й інші особливості перехідного віку.+
Картина тих часів, запропонована Світланою Кириченко, — не однобока, а стереоскопічна, багатопланова. І якщо рівень правдивості якихось свідчень можуть підважити інші свідки (версії фактів і трактувань тут просто не можуть ідеально в усіх збігатися), то розмаїтість і діалектичність її підходу абсолютно незаперечні. Поєднання емоційної піднесеності, критичного мислення, уваги до деталей, методичності в спогадах Світлани Кириченко — річ відверто небуденна. Вона є достойним приводом звернути додаткову, особливу увагу до спадщини цієї людини.