Новини одним рядком.

18-20 жовтня –  «Трускавецький ЛітФест  2019» за участі барда Ігоря Жука з Києва

22 жовтня – Севастьянович Софія, Джалялова Ліля, Корнієць Олександра в” Музичному «Квартирнику” у Мелітополі

23 жовтня – Урочиста академія до 200-річчя від дня народження Григорія Ґалаґана у Національному музеї літератури

24 (?) жовтня – кобзар Тарас Силенко співав на святі книги у Брусилові на Житомирщині

25 жовтня – гурт “Тінь Сонця” (лідер – Сергій Василю) презентує альбом «Палає Степ», Жовті Води, Etage.

25 жовтня – гала-концерт фестивалю-конкурсу пісні АТО, ООС «З Україною в серці» у місті Івано-Франківськ

25 жовтня – концерт «Говори зі мною» тріо «Мар’яничів», Тернопіль, Арт-бар "Коза"

25 жовтня – програма Іллі Вінника «Монолог лирического героя», Дніпро, Центральна міська бібліотека

26 жовтня – гурт “Тінь Сонця” презентує альбом «Палає Степ», Дніпро, Махно

26 жовтня – концерт Віктора Морозова у залі Української ліги Філадельфії (США)

26 жовтня – фестиваль авторської пісні "Коли закінчиться війна" у Мелітополі

27 жовтня – гурт “Тінь Сонця” презентує альбом «Палає Степ», Запоріжжя, OldPub

27 жовтня – квартирник «Вечер при свечах» пам'яті Булата Окуджави у Запоріжжі

28 жовтня – день народження поета Майка Йогансена (роки життя:1895-1937)

31 жовтня – гурт “Тінь Сонця” презентує альбом «Палає Степ»,  Рівне, Сталева Гора

1 листопада – гурт “Тінь Сонця” презентує альбом «Палає Степ», Луцьк, ЛучеSк

1 листопада – концерт Олександри Скорук і Дениса Голубицького у КАП “Дім”, Київ,  вул. Шота Руставелі, 22Б

2 листопада – гурт “Тінь Сонця” презентує альбом «Палає Степ», Тернопіль, Арт-бар "Коза"

3 листопада – гурт “Тінь Сонця” презентує альбом «Палає Степ», Львів, Xrystofor

4 листопада – концерт В'ячеслава Купрієнка «Час народу» за участі Юрія Сусла, Київ, Будинок офіцерів

6-9 листопада – тур бандуристки Марини Круть з презентацією альбому в Хмельницькому, Львові, Тернополі, Рівне

 Антоніна Тимченко

 

***

 

Де правда й кривда ходять у снігах

дорогами нечищеними зимними,

до перехрестя страху і вагань

сьогодні ти, будь ласка, відвези мене.

 

За ним – дроти обірвані, міста,

бабусі з посірілими обличчями.

До блокпостів, покинутих застав

побачити, послухати поклич мене.

 

Де нікому назвати на ім’я,

тому і прокидаються без імені.

Чи зможу це ім’я вгадати я? –

не знаю. Та, будь ласка, відвези мене.

 

Війна в серцях. Нечистий підступа

(не про таку війну гуторив Симонов).

Війна в мені – я в гніві, я сліпа,

тому нехай прозрію – відвези мене.

 

Сайт http://zomc.org.ua/zaproshue-ukrajina-ta-svit/pologennia/item/2888-vseukrainskyi-festyval-konkurs-avtorskoi-pisni-ta-spivanoi-poezii-oberih-2019-m-lutsk

 

Всеукраїнський фестиваль-конкурс авторської пісні та співаної поезії «ОБЕРІГ-2019», м. Луцьк

 

З 7 по 9 листопада 2019 року в місті Луцьку, уже втретє, відбудеться відновлений Всеукраїнський фестиваль-конкурс авторської пісні та співаної поезії «ОБЕРІГ-2019».

Відновлені «ОБЕРЕГИ 2017-2018», за численними відгуками артистів і глядачів, відбулись надзвичайно вдало і  відкрили українцям сузір’я талановитих виконавців (2017 рік – Зиновій Медюх із Львівщини – Гран-прі фестивалю; Артем Харченко з Поділля – перше місце; Віктор Погуляй із Чернігівщини – Приз глядацьких симпатій. 2018 рік – Володар Гран-прі, гурт «Міміка» з Слов’янська, що на Донеччині; Богдан Дощ з Прикарпаття; Микола Більшевич з Луцька).

Девіз фестивалю залишається  незмінним: «Без цензури, без халтури».

Завдання, які ставить фестиваль – пошук та підтримка молодих талановитих виконавців у жанрі авторської пісні та співаної поезії, вдосконалення виконавської майстерності, створення якісного музичного продукту для програм радіо, телебачення, концертних організацій.

Запрошуємо до участі в конкурсі молодих виконавців (від 16 років) – із творами на власні україномовні тексти (авторська пісня), а також виконавців, які мають музичні твори на вірші українських поетів, або ж інтерпретації народних пісень (співана поезія).

На час проведення фестивалю, його учасники, почесні гості, члени суддівського журі забезпечуються проживанням, харчуванням, екскурсійними поїздками – коштом організаторів.

Переможець конкурсу отримає фінансову винагороду в розмірі 10 тис. грн.

Детальніше про фестиваль – на сайті Волинського обласного науково-методичного центру культури:

www.nmck-volyn.com.ua.

Контактні особи: Сергій Сівак 095 505 23 59

 

 

Сайт https://www.facebook.com/pg/tin.sontsya/posts/

 

ТІНЬ СОНЦЯ: ПАЛАЄ СТЕП (ТУР 2019)

 

Ця осінь пройде під знаком великого турне «Тінь Сонця», присвяченого новому ЕР «Мчать козаки» та альбому «Палає Степ», презентація якого запланована на кінець листопада.

 

 25.10 Тінь Сонця | Жовті Води, Etage

 26.10 Тінь Сонця | Дніпро, Махно

 27.10 Тінь Сонця | Запоріжжя, OldPub

 31.10 Тінь Сонця | Рівне, Сталева Гора

 1.11 Тінь Сонця | Луцьк, ЛучеSк

 2.11 Тінь Сонця | Тернопіль, Арт-бар "Коза", Початок: 19:00 год

 3.11 Тінь Сонця | Львів, Xrystofor

 8.11 Тінь Сонця | Миколаїв, Мертвий кролик

 9.11 Тінь Сонця | Кривий Ріг, Забой

 10.11 Тінь Сонця | Одеса, Шкаф

 14.11 Тінь Сонця | Житомир, Місцевий Навколокультурний Простір

 15.11 Тінь Сонця | Івано-Франківськ, Panorama

 16.11 Тінь Сонця | Вінниця, Квадрат

 21.11 Тінь Сонця | Харків, Корова

 22.11 Тінь Сонця | Полтава, Villa Крокодилла

 23.11 Тінь Сонця | Кременчук, Rocker Pub

 24.11 Тінь Сонця | Кропивницький, Парадіз

 1.12 Тінь Сонця | Київ, Atlas

 

Це твоя тривога за долю України в цей непростий для неї час. Це поклик славних пращурів до боротьби і захисту честі твоєї Землі! Хто як не ти стане на варті Батьківщини та рідного звичаю? Приходь!

Наша пісня – наша зброя!

 

Додаю вірш Сергія Василюка, що дав назву туру. Упорядник

 

Палає Степ

 

Лук залило. Лихо стиха

Стільки птахів погубило...

Вмер Дід-Поріг: нічим дихать,

Сиві скелі мулом вкрило.

 

Степ в кайданах у німоти

Православної подоби.

Мить, тільки мить, тільки мить,

І від нас лишився попіл.

 

На лихо чи щастя вночі

Зайнялися фігури.

 

Подивись, палає Дикий Степ болем...

Подивись, палає Дикий Степ журбою...

 

Ти не один, ти не з тих,

Хто згорить разом з травою.

Дим сліпить всіх. Біль достиг.

Він усюди за тобою.

 

Шлях твій лежить через пал за пороги:

Вогнище Дніпро вгамує.

Сокіл летить, наче стяг перемоги -

Крик його весь степ почує.

 

Не озирайся назад... на нас,

Ми палаєм в вогні!!!

 

Подивись, палає Дикий Cтеп болем...

Подивись, палає Дикий Cтеп журбою...

 

Постане з очерету Мати-Січ,

На волі пригорне до грудей сина.

Тут попелом впаде додолу ніч,

А з полум'я повстане Україна.

 

 

Дніпро – сайт http://artvertep.com/poster/9271/3/25423.html

 

Дніпро / Концерт гурту Вертеп "Мануш" до Дня народження Махна

 

07 ЛИСТОПАДА 20:00

МахноПаб (вул. Магдебурзького права, 4а)
Вартість квитків 150-200 грн.

В День народження Нестора Івановича Махна гурт Вертеп дасть концерт з презентацією нової програми "Мануш" у місті Дніпро!

Знаєте що таке - Мануш (manouche)? 

  • По-перше: це музичний стиль народжений у Франції в 30-х роках 20-го століття. Ще відомий як Циганський джаз (Gypsy jazz) або циганський свінг! Вірогідно, один з улюблених музичних напрямків паризького життя Нестора Махна!)
  • По-друге: Мануш, в буквальному перекладі з франкомовної мови циган, це - Людина!
  • По-третє - це нова концертна програма Гурту Вертеп, презентація якої відбудеться в День Народження Нестора Івановича Махна в м. Дніпро, в МахноПаб (вул. Магдебурзького права 4а)!

 

 

Сайт https://concert.ua/uk/event/georgii-matviyiv-neimovirna-bandura-odessa

 

Георгій Матвіїв | Неймовірна бандура

8 листопада 2019, Пт. 19:00

Urban Music Hall

Одеса, вул. Рішельєвська, 33

від 100 грн.

 

Про подію

Що ви знаєте про бандуру? Можливо, ви дуже добре знайомі з нею. Можливо, ви тільки чули про існування такого інструменту, не більше.

Незалежно від попереднього досвіду, ви відкриєте бандуру для себе заново — до Одеси з авторським концертом приїжджає справжній майстер, автор власного унікального стилю гри на бандурі — Георгій Матвіїв!

Георгій Матвіїв — унікальний бандурист. Композитор, винахідник цілої низки нових сучасних прийомів гри на бандурі, соліст НАОНІ-оркестра та лауреат багатьох міжнародних академічних та джазових конкурсів. Він активно концертує по всій Україні. Виступав з концертами у Франції, Австрії, Польщі, Німеччині, Данії та багатьох інших європейських містах. Записав та видав чотири авторські альбоми.

У 2012 році Георгій став першим і поки єдиним українським музикантом, який взяв участь у Європейському Джазовому Оркестрі. До нього музиканти відбираються за принципом "один музикант з однієї європейської країни".

В концерті беруть участь:

Віктор Чернєв — бітбокс

Марія Смолінська — бандура

Відкрийте для себе неймовірну бандуру в Urban Music Hall!

 

 

Харків – сайт http://dvorec.edu.kh.ua/masovi_zahodi/

 

Із плану заходів Дитячого Палацу культури

8. Міський фестиваль авторської та туристської пісні «Стежинка» листопад

 

Сайт http://dvorec.edu.kh.ua/masovi_zahodi/stezhinka/

 

Міський відкритий фестиваль авторської та туристської пісні «Стежинка»

 

Міський відкритий фестиваль авторської та туристської пісні «Стежинка» було започатковано на базі туристсько-краєзнавчого відділу Міського Дитячого Палацу культури (на сьогодні - Харківський Палац дитячої та юнацької творчості) у листопаді 1998 року. Таким чином, у листопаді 2010 року було проведено ХІІІ щорічний захід. Всі роки існування витрати на проведення фестивалю, оплату роботи журі та нагородження лауреатів здійснюються за бюджетні кошти.

Головною метою фестивалю є

розвиток та популяризація жанру авторської та туристської пісні, виявлення та підтримка молодих авторів та виконавців, сприяння їх творчому зростанню та всебічному розвитку.

Тому всі роки співорганізатором фестивалю був Клуб пісенної поезії ім. Ю.Візбора Харківського Будинку вчених, співпраця з яким допомагає у подальшому творчому житті лауреатів (участь в Всеукраїнських заходах з авторської пісні за рахунок Клубу, запрошення для участі в концертах і фестивалях).

Cлід підкреслити, що жанр авторської пісні не потребує високої майстерності володіння гітарою та особливих вокальних здібностей, тому в концерті фестивалю може взяти участь практично кожен, кому до вподоби цей жанр.

В нашому місті практично немає гуртків туристської пісні. Але треба зазначити, що без цього жанру неможливо представити собі участь в будь-яких туристських заходах – походах, експедиціях, змаганнях, тощо. Тому до участі в фестивалі кожен рік запрошуються всі туристсько-краєзнавчі гуртки міста, не зважаючи на наявність в їхніх ЦДЮТ вокальних чи навчаючих грі на гітарі, гуртків.

З метою пошуку талановитих виконавців та авторів у залікову програму міських туристських змагань позашкільних закладів м. Харкова, що також щорічно організовуються туристсько-краєзнавчим відділом Харківського Палацу дитячої та юнацької творчості, включено конкурс туристської пісні. Також, керівник профільного гуртка – гуртка туристської пісні І.М.Федорова підтримує зв`язки з аналогічними гуртками за межами міста та країни і запрошує їх вихованців для участі в нашому фестивалі (Есхар, Київ, Луганськ, Вороніж, Запоріжжя, Артемовськ).

 

 

Тернопіль – сайт https://list.in.ua/....

 

Концерт «Говори зі мною» у місті Тернопіль

Дата події: 25 жовтня 2019

Місце проведення:

Арт-бар "Коза"

Початок: 19:00 год.

 

Запрошуємо на «ліниво-ніжний» концерт Тріо «Мар’яничів» та Юр Іздрик у Тернополі. «Говори зі мною» - вечір музики, сенсів й чуттєвої лірики 

 «Говори зі мною» - музично-поетичний проект від Тріо «Мар‘яничі». Це поезія Мар’яни Савки, Юрка Іздрика, Грицька Чубая. Пісні у стилі танго, блюзу, босанови авторства Мар‘яни в аранжуванні піаніста Юрія Романіва та гітариста Сергія Гуріна.
 За рік існування Тріо «Мар‘яничі» створило музичні перформанси «В саду зізнань», «Одного разу», «Дримбанґо», «Спів-Причетність». Концертувало у Львові, Києві, Одесі, Тернополі, Дніпрі, Луцьку, Чернігові.

Дві пісні на тексти Іздрика «Мар’яничі» вже презентували на виступах в Одесі, Дніпрі та у Львові. Цього разу, крім пісень, буде гримуча суміш гумору та музичної імпровізації.

Тріо «Мар‘яничі»:

Marjana Savka - фронтвумен гурту, поетка і видавчиня - концепція, вокал, дримба, тексти і мелодії.

Yura Romaniv - музичний керівник гурту - аранжування і клавішні.

Serhiy Hurin - акустична гітара, аранжування.


квитки на вході - 100 грн

резервація столиків за номером: 

Телефон: +38 (067) 208-13-31

Два безкоштовних запрошення на концерт "Говори зі мною" в арт-барі "Коза" (25 жовтня) для користувачів List.in.ua

 

 

Київ – сайт http://museumlit.org.ua/?p=13557

 

Урочиста академія з нагоди 200-річчя від дня народження Григорія Ґалаґана

 

Жовтень 25, 2019

 

23 жовтня в Національному музеї літератури відбулася Урочиста академія з нагоди 200-річчя від дня народження громадського діяча, мецената освітньої справи Григорія Ґалаґана. Григорій Ґалаґан був одним з найяскравіших представників дворянської культури ХІХ століття, який усвідомлював свою українську ідентичність  і свій громадянський обов’язок перед українським народом. Він опікувався багатьма навчальними закладами і був засновником знаменитої Колегії Павла Ґалаґана  (1871-1919) – нині в  цьому приміщенні діє   Національний музей літератури України.

Пошанувати пам’ять видатного українця зібрались науковці Інституту історії НАН України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського університету імені Б.Грінченка,  Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, Державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (м. Переяслав-Хмельницький), представники Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана», Прилуцького краєзнавчого музею,   Музею книги та друкарства України, Київської гільдії професійних екскурсоводів-перекладачів і науковці Національного музею літератури України.

Під час своїх виступів учасники академії охопили різні напрямки діяльності цієї видатної людини.  Особлива увагу виступаючі наголосили на його меценатській та доброчинній діяльності. Так Григорій Павлович  ініціював та фінансував створення чоловічої гімназії в Прилуках. Завдяки йому була створена також жіноча і чоловіча  та  низка народних шкіл.  1876 році Григорій Павлович пожертвував свою садибу в селі Діхтярі для організації ремісничого училища. Він підтримував власними коштами видання часопису «Киевская старина». 1871 року створив перше в Україні ощадно-позичкове товариство в Сокиринцях для допомоги селянам-погорільцям та потерпілим через неврожаї. Галаган очолював у Києві Південно-західний відділ Географічного товариства, усіляко підтримував діяльність «Старої  Громади», допомагав молодим талановитим людям у отриманні освіти, клопотався про їхнє працевлаштування. У грудні 1871 року Г.П.Ґалаґан обраний головою Прилуцького дворянства, працював на цій посаді до 1882 р. і за цей час домігся значного збільшення бюджетного фінансування народної освіти, зокрема –  гідної оплати праці вчителів. Важливим у житті Григорія Ґалаґана стало 1 жовтня 1871 року – цього дня у Києві відкрилась Колегія Павла Ґалаґана, створена коштом мецената і названа на честь його сина.

З великою цікавістю присутні оглянули виставку «Григорій Ґалаґан – мецетат освітньої справи», створену на основі музейних раритетів.

Традиції благодійництва та меценацтва підримуються і в наш час – є  люди, які роблять добрі справи й сьогодні. Тож Національний музей літератури України пошанував і своїх благодійників, які дуже багато зробили для культури і мистецтва в нашій країні і зокрема для нашого музею. Ми цінуємо іхню співпрацю з музеєм і щиро їм дякуємо. За вагомий внесок у розвиток культури України, музейної справи, багаторічну спільну працю з музеєм та благодійницьку  підтримку Почесними грамотами та медалями    були нагороджені: директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка, академік НАН України Микола Жулинський, заслужений художник України, лауреат Шевченківської премії Кость Лавро, заслужений діяч мистецтв України, народний художник України, професор Володимир Слєпченко, письменниця, голова Київської організації НСПУ Марія Морозенко, заслужений артист України  скрипаль і композитор Кирило Стеценко,   письменник і громадський діяч, лауреат Шевченківської премії Михайло Слабошпицький, народна артистка України, волонтерка Світлана Мирвода, журналіст і громадський діяч, волонтер Леонід Соколов.

Зважаючи на вагомий внесок в історію розвитку освіти, науки і культури України, велику благодійницьку та меценатську діяльність Григорія Ґалаґана учасники  урочистої академії за ініціативи музею літератури підписали звернення до Київської міської ради з проханням розглянути питання про присвоєння одній із вулиць міста Києва імені цього відомого громадського діяча, мецената та встановити на будинку музею його меморіальну дошку.

 Продовжуючи колегіатські традиції, Національний музей літератури України відродив театральну вітальню. Тож приємним подарунком для всіх присутніх стала постановка уривку п’єси Івана Котляревського “Наталка Полтавка”, яку підготували співробітники музею.

Саме в рекреаційній залі Колегії Павла Ґалаґана 20 лютого 1881 року колегіати та викладачі взяли участь у постановці цього шедевру Котляревського. Ідейним натхненником був сам Григорій Ґалаґан. Цікавим є факт, що одну із головних ролей тоді зіграла Антоніна Трегубова, сестра Ольги Хоружинської – дружини Івана Франка. На прем’єрі вистави був присутній класик української музики Микола Лисенко, який написав музику до цього твору. Зал Колегії Павла Ґалаґана був переповниний: стихія народної творчості, пісні, народні скарби наповнювали духом українськості присутніх як і тоді, так і нині!

 

 

Сайт https://ukurier.gov.ua/uk/articles/agov-zbirayemo-talanti/

 

ЛІТЕРАТУРНА ТОЛОКА

Павло КУЩ

18 жовтня

 

Агов, збираємо таланти!

На Донеччині відбувся третій «Покровський Літfest», який з регіонального виріс до всеукраїнського

Якщо театр починається з вішалки, то Покровська центральна міська бібліотека ім. Т.Г. Шевченка у дні проведення тут щорічного літературного фестивалю — ще на підході до неї різноманітними творчими дійствами. Серед таких виставки картин місцевих художників і виробів майстрів декоративно-прикладного мистецтва, книжковий ярмарок, тематичні фотолокації тощо. А неподалік входу експонують ще й інший виріб, який став сумним нагадуванням про прифронтові реалії Донеччини, — залишок снаряда реактивної системи залпового вогню «ураган». Тобто відбувається поєднання прекрасного і потворного, якщо трохи переінакшити класика. Адже саме в умовах майже мирного життя і водночас гібридної війни пише літературні твори більшість учасників літературного фестивалю. Серед них студентка 3-го курсу Слов’янського державного педагогічного університету Єлизавета Рухленко:

Страшна війна, страшні смертельні «гради».Страшні думки, страшний безсилий гнів. Як можна невимовне описати?! Сказати щось, коли не вистачає слів?!

До честі чималої кількості учасників дійства, а цього року в ньому взяли участь понад 400 авторів, вони знаходять потрібні слова. Особливо коли писали твори для номінації «Громадсько-патріотична проза і поезія». Та й для інших — «Духовна проза і поезія», «Твори для дітей», «Авторська пісня», а також проза і поезія любовна та пейзажна,  натхнення у літераторів не бракувало. Традиційно активними були представники місцевого творчого об’єднання «Суцвіття». Крім них, фестиваль об’єднав авторів не тільки з Покровська, а й з Мирнограда, Слов’янська, Краматорська, Білицького, інших міст і сіл Донеччини. Долучилися із сусідніх Дніпропетровщини і  Луганщини, Київщини і Чернівців.

«Автори з інших регіонів зазначають, що в них, на жаль, немає такого заходу, і тому по-доброму заздрять Покровську, висловлюючи вдячність організаторам. І цьогорічний фестиваль за кількістю авторів, організацією та рівнем запропонованих творів підтверджує статус всеукраїнського. Тому висловлю сміливе припущення, що в разі подальшого такого розвитку в майбутньому захід може стати одним із брендів Покровська, оскільки тепер він вже значно солідніший і популярніший», — ділиться враженнями член журі головний редактор часопису «Донеччина» Ігор Зоц.

Серед заходів дводенного дійства його організатори зазвичай пропонують конкурсантам та всім жителям міста презентації нових книжок, творчі зустрічі й майстер-класи за участі письменників, журналістів і художників. Серед таких цього року була презентація поетичної збірки журналіста і літератора, редактора всеукраїнської газети «Хазяїн» Володимира Заїки «Зранена душа». Привернув увагу присутніх і гумористично-сатиричний захід «Кущ Капусти», під час якого художник-карикатурист Микола Капуста й автор цих рядків розповідали про свій плідний творчий тандем — спільну роботу в журналістиці й літературі вже майже три десятки років.

Не секрет, що кожен творчий конкурс — своєрідний старт для багатьох літературних початківців, серед яких чимало молоді. «Покровський Літfest» — не виняток, і тому досвідченіші письменники й журналісти зазвичай беруть на олівець найперспективніших авторів. Ще на першому конкурсі в поле зору потрапила юна Єлизавета Рухленко із села Щербинівка біля Торецька. Приємно, що потім, чимало працюючи, вона творчо зростала від фестивалю до фестивалю і цього року навіть отримала гран-прі конкурсу. Тому, вітаючи студентку із перемогою, старші колеги бажали їй не зупинятися на досягнутому, а розвивати власні творчі здібності й потенціал.

Дипломи переможців у всіх номінаціях заходу вручили тим, чиї твори, на думку журі, цього заслуговують. А ще серед переможців «Покровського Літfestу», поза сумнівом, всі ці три роки — його організатори: керівники і колектив центральної міської бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка й активісти творчого об’єднання «Суцвіття» за підтримки керівників Покровської міської ради, відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини міськради. Бо саме завдяки їм цей захід уже змінив статус із регіонального на всеукраїнський і надалі розвивається.

 

 

Рубрика – «Презентація збірки віршів»

Петро Картавий

 

   27 жовтня 2019 року ел. поштою отримав файл збірки віршів Сергія Цушка “МЕТЕЛИК  У  МІСТІ” і лист.

 

Шановний пане Петре!

Ділюся новиною про приємну для кожного автора подію:

15 листопада о 17-00 у Будинку письменників НСПУ відбудеться творчий вечір Сергія Цушка «ЩАСЛИВИЙ, ХТО МЕЛОДІЮ ВЕДЕ» - презентація його нової збірки поезій «Метелик у місті».

Жаль, що Суми трохи задалеко - не проти був би бачити Вас серед колег і друзів.

Додаю файли книжки і обкладинки, може, знайдете поживу для душі й серця...

Щиро - Сергій Цушко

 

ЦУШКО  СЕРГІЙ  ВІКТОРОВИЧ

 

Поет, прозаїк, перекладач (з білоруської, литовської, польської, вірменської).

Народився 21 липня 1945 року в селі Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області. Загальну середню освіту отримав на Хмельниччині. Закінчив факультет автоматики та електроприладобудування Київського політехнічного інституту (1969).

Працював наладчиком систем автоматизації технологічних процесів цукрової промисловості (1969–1997), заступником редактора газети “Витоки” і часопису “Світло” (1997–2000). Із 2001-го по липень 2013-го – редактор Університетського видавництва ПУЛЬСАРИ.

Збірки поезії: ВНУТРІШНІ МОНОЛОГИ, 1993;  СЛОВО, 1994; ХОР, 2004; ЗАКОХАНИЙ МАНДРІВЕЦЬ, 2007; МІЙ МАЙДАН, 2007; СОНЦЕ ОСЕНІ, 2010; ГРАМАТИКА ЖИТТЯ, 2013; ОДИН ІЗ ВАС (вибрані поезії), 2014.

Автор новел та оповідань, віршів для дітей, що виходили окремими виданнями і в періодиці.

Автор пісень на свої слова та на вірші інших поетів.

18 листопада 2015 року в Будинку вчителя в рамках Клубу "Співуча родина" відбувся творчий звіт  Сергія Цушка "Людина, яка співає". Були запрошені барди Сергій Мороз, Ігор Якубовський, Володимир Самайда, Григорій Лук’яненко.

 

   До розсилки літопису залишилась доба, тому старався опрацювати збірку «Метелик у місті», щоб своєчасно донести читачам нові твори поета, який проводить свій творчий вечір 15 листопада. Вірші Сергія Цушка друкувалися у 31 випуску літопису. У збірці є розділи: “ВАТРА”, “ЖІНКА  ДИВИТЬСЯ  В  ДЗЕРКАЛО”, “У ШКОЛІ ЖИТТЯ”, “МЕТЕЛИК У МІСТІ”, “ЛЮДИНА, ЯКА СПІВАЄ”, “РІЗДВО”.

   Із збірки «Метелик у місті» відбирав твори, що раніше не публікувалися у літописі.

 

*  *  *

 

Побоюючись, що не зрозуміють,

говоримо багато і невлад.

Я мовчазних люблю, що гордо мріють,

викохують у душах щедрий сад.

 

Я мовчазних люблю. Своя в них мова,

що зверхності й глупот не визнає.

Взаєморозуміння праоснова –

нам труд натхненний щастя додає.

 

Усе доречне: лінії, і звуки,

і барви, що нам прикрашають дні.

Коли ж говорять в праці вмілі руки –

мовчать поштиво вірші і пісні.

 

 

ІДУТЬ ДІВЧАТА НА ПОБАЧЕННЯ

 

Не звабить нині телебачення –

цвітуть сади, кипить бузок.

Ідуть дівчата на побачення

спокусливіші від квіток.

 

Ще не осягнуто призначення

продовжувати вічно рід…

Ідуть дівчата на побачення

за матерями слід у слід.

 

Втім, і сезон не має значення –

чи дощ, чи сніг, чи лід ламкий.

Ідуть дівчата на побачення,

долають версти і віки.

 

У таїну життя посвячення:

кіно чи танці – й під вінець.

Ідуть дівчата на побачення.

Ну, хлопці, – нині вам капець!

 

 

*  *  *

 

Це не обличчя – карнавальна маска.

Я не старий – не вірте дзеркалам.

У паспорт зазирнути? Та будь ласка!

Однак не все підвладне датам і рокам.

 

Ми граєм послідовно різні ролі:

дитина, хлопець, зрілий чоловік.

Тож нині підкоритись маю долі –

зіграти на кону поважний вік.

 

Та режисер хай валідол ковтає,

даремно вносить правки сценарист –

я ще букварик вперше розгортаю,

я ще пишу коханій перший лист…

 

 

*  *  *

 

За звичним ревінням авто

і громом вагонів метро

не чути відлуння АТО,

і тільки інформбюро

голосом Левітана,

немовби вечірня казка,

зашіптує спішно рани,

минаючи слово "поразка".

 

Та серед вогню і руїн,

де важко звестися з колін

і вижити неспромога,

є голос. Хоч негучний,

йому лиш у пеклі війни

я вірю, бо в нім – перемога.

 

 

*  *  *

 

На велелюдному торгóвищі

звів капличку

і в ній молюся

іконі Слова.

Ось-ось почую

тихе відлуння –

вигнати б лише псевдожерців

та лукавих служок…

 

 

ДЕ ЗНАЙТИ МУЗИК

 

Оце зібрати б зведений оркестр

музик народних, що в метро і в електричках

чи розважають люд, чи розворушують

пригаслу пам’ять і нуртують душу,

та запитати – чи змогли б вони

 

усі одну мелодію заграти,

приміром, на Майдані, й поєднати

зневірених, безвільних і покірних,

розсварених, сліпих, непримиренних

і запалити їх, переконати,

що марно перекрикувати інших,

що істина – у злагодженім співі,

коли і цілий хор звучить велично,

і кожен голос в ньому добре чути.

Та де знайти музик, що щиро грають

своєї, а не з голосу чужого,

хор скласти з тих, що одне одного не чують,

не мають спільної – хоч однієї – пісні?..

 

 

*  *  *

 

Складати не слово до слова

й думки недозрілі й малі:

мелодія – ось де основа,

що нас підніма на крилі.

 

Все в ній – і підтексти, і стани,

і рими, і згустки чуттів.

Вона лиш одна не обмане

й любов’ю вгамовує гнів.

 

І ранить вона, і зціляє.

В ній мертва вода і жива.

Коли твоє серце співає –

знайдуться й думки, і слова.

 

 

*  *  *

 

Чому люблю читати

Голобородька і Воробйова?

Хоч і не все збагну з того,

щó вони пишуть,

наснажуся тим, що між рядків –

й пишу своє.

 

Магія навіювання.

 

 

*  *  *

 

Я все сказав. Дорогу молодим!

Їм – видавничі плани й мікрофони.

Вони прийшли – і вже належить їм

скасовувати неживі закони

й нові писати. В леті до мети

утверджувати цінності нетлінні,

і чесно шлях свій до кінця пройти,

і передати естафету новій зміні…

 

 

*  *  *

 

Спілкування – єдина розкіш,

яку може дозволити собі кожен,

навіть останній бідак,

однак недоступна ситому,

обтяженому вічними розрахунками:

"А щó я з цього матиму?.."

 

 

*  *  *

 

Я, мáбуть, не з цього світу –

з якогось там комунізму.

Ніяк не здолаю освіти

ворожості і цинізму.

 

Сьогодні ми є. Нас не буде.

Щось візьмемо із собою.

Та лишим прийдешнім людям

готовність до пісні чи бою.

 

І йтимуть вони за нами

своїм, але й нашим шляхом –

садами чи смітниками.

 

Із вдячності чи анафем

почуємо їхню оцінку

уже незворотної долі:

даремно псували сторінку

чи чесно зіграли ролі.

 

 

Рубрика – «ЗМІ про митців»

 

Іван Котляревський кинув виклик Російській імперії.

Його творчість актуальна і в нинішній війні

https://www.radiosvoboda.org/a/30225416.html

20 жовтня 2019

Петро Кралюк

 

Відомий вислів французького філософа Ернеста Ренана: «Нація – це щоденний плебісцит». А ще цей мислитель писав: «Нація – це велика солідарність, утворена почуттям жертв, які вже принесено і які є намір принести в майбутньому. Нація вимагає минулого, але в сучасності вона резюмується цілком конкретним фактором: це ясно висловлене бажання продовжити спільне існування».

Власне, нація, аби продовжити своє буття, має «мати минуле», певний набір історичних символів. Останні служать національній консолідації, яка й дозволяє простувати в майбутнє.

Українці, здавалось, не обділені такими символами. Але наскільки ми їх використовуємо? Адже це використання і є одним із показників «національного плебісциту».

Котляревський і «національний плебісцит»

На нинішній рік припала низка знакових для українців ювілеїв. Проте чинна влада їх фактично проігнорувала. Та й громадськість не виявила достатньо активності. Особливо прикро, що проігнорований такий ювілей, як 250-ліття з дня народження Івана Котляревського.​

У часи «національного відродження» ХІХ століття ім’я Котляревського для українських діячів значило дуже багато. Не даремно Тарас Шевченко писав про нього:

Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!

 

30 серпня (12 вересня) 1903 року, попри чималі труднощі (у той час українська мова й українська культура в царській Росії зазнавала значних утисків!), відбулося урочисте відкриття пам’ятника Котляревському в Полтаві. Ця подія перетворилася на велику національну акцію. На неї приїхали відомі представники української інтелігенції: Христина Алчевська, Микола Аркас, Дмитро Багалій, Сергій Єфремов, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко, Панас Мирний, Микола Міхновський, Олександр Олесь, Олена Пчілка, Василь Стефаник, Кирило Студинський, Леся Українка, Гнат Ходкевич та інші. Котляревський начебто «зібрав» свідомих українців на своєрідний «плебісцит».

Навіть у радянській Україні шанували Котляревського. 200-ліття з дня народження письменника там широко відзначалося. Про нього чимало писалося в пресі, відбувалися різноманітні урочистості. І це в період застою, коли пройшла перша хвиля арештів українських дисидентів. Правда, на чолі тодішньої УРСР залишався Петро Шелест, якому не байдужою була українська культура. Принаймні він і тодішня республіканська комуністична номенклатура вважали, що Котляревському треба віддати шану. Це теж був своєрідний «плебісцит» для української нації.

А ось у часи незалежності про Котляревського забули. Чи майже забули. Для нашої владної еліти він виявився неактуальним.

Але чи це так?

 

Що для нас означає Котляревський?

 

Не так давно довелося познайомитися з одним воїном, який тривали час воював на Донбасі і який вивчив на пам’ять «Енеїду» Котляревського. Цей твір надихав і надихає його. Зрештою, Котляревському довелося повоювати з турками. І в «Енеїді» можна знайти чимало військової героїки.

Ще варто згадати популярний у Польщі музичний гурт «Еней», створений нащадками українців, що були переселені під час операції «Вісла». Для творців цього гурту головний герой «Енеїди» Котляревського є символом поневірянь наших одноплемінників, яких переселили на чужі землі. До речі, гурт «Еней» має чудову пісню «Білі тополі» про війну на Донбасі, яка «бере за живе».

Котляревський справді геніальний автор, творчість якого і сьогодні для нас має значення – зокрема, у протистоянні з Росією. Інша річ, що феномен «Енеїди», головного твору цього автора, потребує належного осмислення.

Так, у XVIII столітті на теренах Східної Європи виросла нова імперія, котра почала іменуватися Російською. Ця імперія, взявши етнонім від русинів-українців, намагалася також перейняти їхню культуру. У цій справі імперській владі допомагали українські інтелектуали. Тоді здійснювалася справжня експансія культурних діячів з українським корінням на терени Росії. Зрештою, так було і в пізніші часи.

Фактично новочасна російська культура виросла на фундаменті давньої української культури. Стаючи культурою імперською, вона все більше протистояла «природній» культурі України. Українці опинилися в непростій ситуації – вони могли стати «органічною» частиною імперії, в тому числі і в сенсі культурному, зберігши лише деякі регіональні особливості; а могли піти шляхом відокремлення, творячи культуру на простонародній основі, ігноруючи свою давню культуру, яка реально опинилася на службі імперії.

1798 рік, коли побачили світ перші частини «Енеїди» Котляревського, став не лише роком народження нової української літератури. Він дав старт для початку соціокультурного конфлікту між імперською Росією та «провінційною» Україною.

 

Зброя у протистоянні імперській культурі

 

«Енеїді» важко підшукати аналоги як в українській, так і в світовій літературі. Автор, що добре знав українське народне життя, зумів його тонко передати як з допомогою мовних засобів, використовуючи рідну полтавську говірку, так і з допомогою класичних літературних символів, а також символів національної історії. «Енеїда» – це діатриба, де з гумором і «несерйозно» говориться про одну з найбільших трагедій України – про ліквідацію Запорізької Січі.

Котляревський створив «матрицю» для нової української літератури, яка відкидала елітарність, апелюючи до народності й «природності». Так, ця література виглядала як провінційна. Але чи могла вона бути непровінційною в умовах існування Російської імперії? Провінційність, простонародність, «природність» – це була її зброя у протистоянні імперській культурі. Саме це допомагало їй зберегтися. Як і допомагало зберегти український народ від імперської асиміляції.

Під час відзначення 250-річчя від дня народження Івана Котляревського. Полтава, 9 вересня 2019 року

Також Котляревський стояв біля витоків нового українського театру. Відомою є його п’єса «Наталка Полтавка», що стали відповіддю на водевіль Олександра Шаховського «Казак-стихотворец», який користувався популярністю в імперському Петербурзі. У цьому водевілі був створений образ українського козака, що беззастережно готовий вмерти за російського царя. Любові «в ім’я імперії» «Казака-стихотворца» протиставлене просте, щире кохання «Наталки Полтавки», «високій» імперській ідеї – ідея природної української простоти.

Котляревський (хай, можливо, несвідомо) кинув культурний виклик Російській імперії. У перспективі це дало результати. І за це його варто поцінувати.

 

Петро Кралюк – проректор Острозької академії