Новини одним рядком:
5 жовтня – Віктор Морозов виступав разом із хором собору Пресвятої Родини (Дженкінтаун, штат Пенсильванія, США)
11 жовтня – Віктор Морозов виступав разом із хором "Спів-Життя" на Українському фестивалі у Філадельфії
14 жовтня – доброчинний фестиваль на підтримку українського воїнства “Кобзарсько-лірницька Покрова” в Києві
18 жовтня – презентація збірки поезії Дмитра Савченка “Голос крові” у Харківському Літературному музеї
19 жовтня – презентація “Учительного Євангелія” у Свято-Дмитрівському центрі (Харків, вул. Полтавський Шлях, 44)
21жовтня – благодійний концерт Алли Титаренко (КАП “Булат”) для підтримки 15-го батальйону оборони м.Суми
23 жовтня – зустріч із мандрівником Олександром Волощуком (Чернігів) у Сумській бібліотеці ім.. Шевченка
31 жовтня – вечір Олени Грицюк (Чернігів) за участі Тетяни Домиловської (Київ) у малому залі КАП “Арсенал” у Києві
Григорій Чупринка
ДУМА
Тихо, тихо. Не шелесне
Сонний темний гай.
Ллється сяєво небесне
В мій самотній рай.
Рай мій – нічка; рай – самотність.
Сум в душі на дні:
Рай мій – та безповоротність.
Що живе в мені.
Хай порвуться струни ліри,
Струни дорогі,
Все ж повалені кумири –
Не мої боги.
Рай мій – тиша, і самотність.
І заснулий сад.
Я люблю безповоротність
І не йду назад.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Кіровоград – сайт http://k-polishchuk.vkursi.com/7561.html
Фестиваль «Барди Єлисаветграда»
Кирило Поліщук
Бардівська пісня – синтез поезії, музики і оголених авторських почуттів, які непідлеглі ніякій цензурі, хіба тільки мистецький ідеї. Кожен виконавець авторської пісні – індивідуальність, незважаючи на схожість мелодій та гармоній; кожен виконавець – особлива життєва і творча позиція.
11 жовтня у Кіровограді відбувся фестиваль авторської музики «Барди Єлисаветграда», який організувало об’єднання «Театр авторської пісні». На фестивалі виступали автори-виконавці із Кривого Рогу, Долинської, Кіровограда, а також місцеві і Криворізькі поети. Пісні і поезії звучали різноманітні – патріотичні, філософські, ліричні; виконувались під акустичну гітару, фонограму мінус, часткову інструментальну фонограму (жива гітара), гітара та акордеон.
Фестиваль «Барди Єлисаветграда» відбувся у рамках всеукраїнського фестивалю «Єдина моя Україна», у цьому році проведено три фестивалі: у Кривому Розі «Барди Рудани», у Києві «Сузір’я бардів над Дніпром», у курортному Лазурному «Лазурні струни». Усі вони були благодійними, гроші збирали військовим, які знаходяться у зоні АТО.
Київ – Валерій Гладунець
14 жовтня 2014 р.
(доброчинний фестиваль на підтримку українського воїнства)*
Кобзарсько-лірницька Покрова 2014 р.
На честь 72-річниці УПА та свята Покрови Пресвятої Богородиці
10:00-14:00 м. Київ, вул.. Покровська 7, Покровська церква на Подолі
10:00-12:00 Святкова літургія, традиційне освячення інструментів.
12:00:14:00 Кобзарювання біля церкви та традиційна трапеза.
8:00 – 9:00 Кобзарювання на Майдані Незалежності, перед маршем за визнання «Української Повстанської Армії»
Святослав Силенко (старосвітська бандура, Київ), Василь Лютий (старосвітська бандура, Київ).
9:00 – 10:30 Кобзарювання у Верховній Раді України
Андрій Селецький (кобза Остапа Вересая, Львів), Віктор Левицький (ліра, Івано-Франківськ), Тарас Дороцький (старосвітська бандура, Львів).
13:00 – 16:30 Традиційне лірникування та кобзарювання Біля Свято-Покровської церкви, Михайлівського Собору, Софіївського Собору та на Андріївському узвозі
Участь у благочинному кобзарюванні беруть представники, Київського, Полтавського кобзарсько-лірницьких та Львівського лірницького цехів - Микола Товкайло (старосвітська бандура та ліра, Київ), Тарас Дороцький (старосвітська бандура, Львів), Василь Лютий (старосвітська бандура, Київ), Андрій Селецький (кобза Остапа Вересая, Львів), Юрко Фединський (старосвітська бандура, кобза Остапа Вересая, торбан, Крячківка) Павло Моргунюк (старосвітська бандура, Київ), Віктор Левицький (ліра, Івано-Франківськ), Василь Жованик (старосвітська бандура, Київ) Олександр Гончареко (старосвітська бандура, Київ), Євген Макацьоба (старосвітська бандура, Київ), Юрко Ягусевич (кобза, Іванків).
12:00 – 20:00 м. Київ, вул.. Івана Мазепи, 29\Лаврська, 19
В рамках фестивалю «Кобзарсько-лірницька Покрова - 2014» Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» представляє
- Повернення Печерської сотні. 365 років потому
- Козацький табір на Печерську (в рамках проекту «Жива історія»)
- Військово історичний клуб «Курінь Печерської сотні Опанаса Передримирського Київського реєстрового козацького полку»
Зброя, одяг, спорядження та табірний побут реєстровців середини XVII століття.
Польова козацька кузня, лучний тир, приготування автентичних страв та лиття куль, стрільба з лука, фехтунок на шаблях та вправи з самопалом, короткі історичні довідки і розповіді про Печерськ та реєстрових козаків в 17 столітті. Вечірня козацька ватра.
Виставка історичний мініатюр «1000 років на захисті Батьківщини»
Військове минуле України в історичних мініатюрах. Зброя, спорядження, уніформа українських вояків та збройних формувань від часів Київської Русі до другої світової війни. Автор скульптор - львівський майстер Дмитро Марков.
17:00 – 21:00 м. Київ, вул.. Лаврська 19,
Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара»
Концерт кобзарів і лірників - Микола Товкайло (старосвітська бандура та ліра, Київ), Тарас Дороцький (старосвітська бандура, Львів), Василь Лютий (старосвітська бандура, Київ), Андрій Селецький (кобза Остапа Вересая, Львів), Юрко Фединський (старосвітська бандура, кобза Остапа Вересая, торбан, Крячківка) Павло Моргунюк (старосвітська бандура, Київ), Віктор Левицький (ліра, Івано-Франківськ), Василь Жованик (старосвітська бандура, Київ) Олександр Гончареко (старосвітська бандура, Київ) , Євген Макацьоба (старосвітська бандура, Київ), Юрко Ягусевич (кобза, Іванків), Едуард Драч (кобза Остапа Вересая, Київ).
21:00-22:00 м. Київ, вул.. Лаврська 19,
Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара»
Презентація фільму «Вільні Люди» режисера Ганни Яровенко, головний оператор Іван Любиш-Кирдей.
Контакти:
Валерій Гладунець – т. 0936395804.
Юлія Капшученко – інформаційний директор, робота та акредитація ЗМІ
т. 0932464614, 0971744517.
Фестиваль відбувається за підтримки:
- Політичної партії – ВО «Свобода»
- Міністерства культури України
Творче наповнення фестивалю – Мистецьке об’єднання «Глечик»
Ініціатор фестивалю – фольклорист, Валерій Гладунець
Співорганізатор фестивалю: Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара»
* Всі зібрані кобзарями та лірниками кошти підуть на першочергові потреби українських військових.
Київ – сайт КАП “Дом” http://www.dom.bardy.org/afisha-cluba
17 октября: концерт взаимопомощи
Марьяна Крамар
В клубе авторской песни «Дом» выступают Михаил Квасов и Лина Федорченко. Музыкант и поэтесса. Луганчанин и киевлянка. Вместе – прекрасный творческий дуэт.
Концерт обещает быть интересным. Но я приглашаю вас прийти на этот вечер не только ради встречи с прекрасным. Но еще по той причине, что у Михаила больше нет своего дома – он разбомблен. В его родных местах сами знаете что происходит. Многие из нас во время войны не устают находить возможности для того, чтобы помогать своей стране и ее жителям. Вот и сейчас есть такая необходимость: для Михаила единственный хлеб в данный момент – его творчество.
Поэтому клуб «Дом» отступает от своих правил – бесплатных вечеров. На этот раз в пользу Михаила будет собираться посильный благотворительный взнос. Размер вы определяете сами.
Про барда сайт http://poezia.org/ru/personnels/136/
Михаил Квасов
Проживает: г. Александровск, Луганск
Родился 26.09.1960 г. в с.Цветные Пески на Луганщине. Писать стихи я начал очень давно (сейчас уже и не вспомню когда), а вот серьезно и сознательно пришел в поэзию в 1995 г. Научные основы и законы стихосложения я постигал в литературной студии им. Н.А. Чернявского при Луганском отделении Союза писателей Украины. С 1997 г. стал публиковаться в периодике, альманах, коллективных сборниках. Автор сборников поэзии «Бальзам для души» (1997 г.) и «Давай с тобой поговорим» (2008 р.) Член МСПУ и Конгресса литераторов Украины. Сейчас живу в г. Александровске Луганской обл.
Где-то лет пять назад написал свою первую авторскую песню, и с тех пор меня чаще представляют как автора-исполнителя, но я все-таки больше поэт, чем композитор и исполнитель. В 2007 г. записал диск АП «Давай с тобой поговорим», 2008 г. - "Прикоснись к обнаженной душе".
Лауреат литературной Премии им. Татьяны Снежиной (2008 г.) и литературной Премии им. Михаила Матусовского (2010г.)
Гражданская лирика
Михаил Квасов
СЕСТРИЦА
Баба Паша на фронте была медсестрой,
Звали ласково Пашу – сестрица.
Не желает старуха идти на покой,
До сих пор пашет Паша в больнице.
Две контузии, пуля навылет в плечо
И осколком пробита ключица.
До сих пор, как на фронте, еще горячо
В этой проклятой Богом больнице.
В ней лежат те, кто выжил и спасся тогда,
Но остались душевные раны,
Те, кого та война забрала навсегда,
В ней лежат старики – ветераны.
Кто-то в танке горит, кто в атаку идет,
Кто в бреду просит просто напиться
И для каждого доброе слово найдет
Паша, ангел-хранитель, сестрица.
ИУДА
Центральный сквер ВЛКСМ
Где летом бьют фонтаны
Я в нем на лавочке присел
В соседстве с ветераном
На щуплых плечиках его
Пиджак, колодок груда
С ним двое маленьких внучат
Не детки – просто чудо
Детишки к деду пристают:
«Дед, расскажи историю,
Как на войне ты воевал,
Как Беломор вы строили?»
Стоп! Беломор!
Напряг я слух, вот, думаю, удача.
Мне интересно, может, вдруг
Живой свидетель, значит.
«Нет, детки, я не воевал,
а все награды эти
за то, что беглых догонял,
вам все понятно, дети?»
«Вот это номер», - замер я,
Действительно, свидетель
И носит же таких земля
Еще на белом свете.
Сидит старик, совсем худой,
Соплей перешибешь,
А был когда-то молодой –
Так просто не возьмешь.
Носил шинель и сапоги,
Как высший комсостав,
Работой не сушил мозги
И не зубрил устав.
Со знаньем дела выполнял
Все, что ему велели,
Неисправимых исправлял,
Хоть те и не хотели.
Он укорачивал «срока»,
«Четвертаки», «десятки».
Стреляя в беглых по УК
Красиво, без оглядки.
На лавочке, где бьет фонтан,
Сидит старик согбенный,
Сидит убийца и тиран,
На вид обыкновенный.
На щупленьких его плечах
Пиджак, колодок груда,
Сидит с улыбкою в очах...
Не ветеран – Иуда!!!
Харків – Літературний музей
Запрошує на презентацію
збірки націоналістичної поезії
«ГОЛОС КРОВІ»
Це міжрегіональне видання, яке поєднує в єдину книгу авторів Західної, Східної, Північної та Південної України. Кожен автор має свій неповторний стиль та своє бачення суспільно-політичних процесів, але усі вони єдині у боротьбі за волю і честь України.
Презентація відбудеться за участі одного з авторів Дмитра Савченка.
Презентація відбудеться
18 жовтня о 14.00
в Харківському літературному музеї.
Адреса: вул. Фрунзе, 6
ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова».
Вхід вільний.
Любі друзі,
Видавництво «Свічадо», Харківський літературний музей, Колеґія Патріярха Мстислава запрошують на презентацію першого українського перекладу однієї з найрезонансніших книг епохи українського Бароко – «Учительного Євангелія» Кирила Транквіліона Ставровецького (Львів: Свічадо, 2014).
Переклад Богдани Криси, Дарії Сироїд, Тетяни Трофименко.
Книгу представляє кандидат філологічних наук Тетяна Трофименко.
Презентація відбудеться 19 жовтня об 11.00 у Свято-Дмитрівському катехитично-пастирському центрі (вул. Полтавський Шлях, 44)
Події в соцмережах: https://www.facebook.com/events/306617726200191/?fref=ts
https://vk.com/event78624396
З повагою,
Харківський літературний музей
вул. Фрунзе, 6
Тел. для довідок: (057) 706 25 79.
https://www.facebook.com/groups/lit.museum/
http://vk.com/litmuzey_club
Суми – сайт КАП “Булат”
http://www.bulatclub.com/frm/index.php?t=1614&p=8423#pp8423
21-го октября в Банкет-холле на Супруна, 15
состоится благотворительный концерт в поддержку 15-го батальона территориальной обороны г. Сумы.
В программе
Творческий вечер Аллы ТИТАРЕНКО
Цену билета каждый определяет самостоятельно.
Ждём Вас
21 октября
Офис-центр
(ул. Супруна, 15)
Начало в 19:00
Телефоны для справок: (067) 444-51-37, Тел.: (050) 974-62-09
Суми – Григорій Назаренко
КЛУБ ПУТЕШЕСТВЕННИКОВ
ПРИГЛАШАЕТ:
библиотека им. Т.Г. Шевченко
четвер 23 жовтня 2014 г. 17 г. 30 хв.
Встреча с путешественником Александром Волощуком (м.Чернігів)
(журналіст, письменник, професійний мандрівник побував у 27 країнах, автор 7 книг)
На зустрічі будуть розглянуті теми:
1. Мої мандрівки 2013- 2014 років:
Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Китай, Непал
2. Презентація нової книги «Записки цивилизованного дикаря»
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
Восени
Отак запахло восени
парним неначе молоком –
і враз побачив ясени
й вузеньку стежку за селом.
Тією стежкою колись
пішов у світ без вороття,
і з тих часів переплелись
усі стежки мого життя…
Отож думки хоч як жени,
а я стою мов за селом –
їм кусень хліба восени
і запиваю молоком.
Осіннє
Зорі попеласті.
Місяць мерехтить.
Золотої масті
Шлях Чумацький спить.
Срібне павутиння
тане з кожним днем.
Скоро хмара синя
білу тінь напне.
Вже на павутинці
бовтається сніг.
Осінь наодинці
доживає вік.
Амеба
В решітці вікна важелезній
легесеньке марево неба
шкребе мою душу, як лезом,
а я мов незряча амеба.
Але я, можливо, й амеба,
і зовсім звичайна людина.
Буває й високого треба,
коли моє серце – льодина.
В таку незбагненну хвилину
полину очима до неба
і погляд у синяву кину,
щоб Богу сказати що-небудь…
Тікаю
З дитинства тікаю від люду,
а він, мов некормлений пес,
женеться за мною повсюди –
мені хоч лети до небес.
Нема в мене навіть побілки,
бо з нею знайшли б і в кущах.
Я краще звернуся до гілки,
як слово застряне в устах…
Нарешті додам ще постскриптум –
щоб розшук не знав перепон,
нехай без гармидеру й скрипу
шукає мене Інтерпол.
Київ – Юлія Гай
"Подвійний Залп"!
6 листопада у клубі «Sentrum» відбудеться довгоочікувана презентація акустичного альбому гурту OT VINTA "ПІЛОТКА" та книги Юрія Журавля "Карикадурка".
Квік-пік, юрб-зонг, слек-лайн, дред-бол, свінг-дрінк, менч-шопінг, сексі-денсінг, казу-бловінг, сплеш-аукціон... - і це не повний перелік того, що відбудеться на презентації.
Якщо для тебе ці слова загадка, пояснюємо:
- акустичний концерт OT VINTA, з використанням екзотичних інструментів та активним залученням публіки у співі, грі та танцях, майстер-класи та конкурси.
- виставка робіт, представлених у "Карикадурці", які облетіли всю планету.
- аукціон, переможець якого отримає моментальний шарж-портрет рукою автора на титулі «Карикадурки».
На дійство зобов'язались прийти та роздати автографи всі особи, зображені у книзі.
Не прогав такої нагоди!
Драйв, кайф та шаленство гарантовано!
6 листопада, 20:00
м. Киів
вул. Шота Руставеллі, 16-А
клуб «Sentrum»
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
«Буде нам з тобою що згадати...»
На головній сцені України Тарас Чубай iз гуртом Kozak System заспівали партизанських і козацьких пісень, написаних наче вчора в окопах Донбасу
(газета «Україна молода» від 17 жовтня 2014 року)
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2546/164/89963/
Ольга ЖУК
Ще 14 років тому український рок-співак, композитор та лідер гурту «Плач Єремії» Тарас Чубай випустив альбом «Наші партизани», куди ввійшло десять партизанських пісень, написаних, швидше за все, упівцями десь у галицьких чи карпатських лісах на початку ХХ століття. Відтоді на Західній Україні не було жодного меломана, який би при першій-ліпшій нагоді не співав чи то за чаркою, чи за кермом автомобіля «Лента за лентою», «Кедь ми пришла карта», «Гей Гу, Гей Га», «Повіяв вітер степовий», «Буде нам з тобою що згадати», а особливо «Там, під Львівським замком».
Рокери пішли в «партизани»
Бувало, що Чубай з гітарою на Покрову або під час студентських протестів виходив у Львові на сцену і співав партизанські пісні у власній обробці. Але щоб відіграти повноцінну програму «Наші партизани» з гуртом «Плач Єремії» — такого за всю історію не було. Аж до 14 жовтня 2014 року. Насправді музиканти не знали, коли таке чудо станеться. Чубай ще два роки тому запросив до співпраці гурт Kozak System. Як тільки музиканти мали «вікно» у своєму щільному графіку, тоді збиралися на студії у Чубая і записували козацькі, наддніпрянські й західні народні пісні, покладені на сучасні ритми реггі і даб. Врешті проект «Пісні самонаведення» вийшов настільки різноманітним, наче його записували 10 гуртів, а не пару хлопців із Kozak System на пару з Тарасом Чубаєм.
Музикантам хотілося презентувати старі пісні в сучасній унікальній обробці якомога ширшій аудиторії. Так виникла ідея відіграти концерт із двох відділень — «Пісні самозбереження» у першому і «Наші партизани» у другому — на головній сцені країни в Палаці «Україна». Правда, з організацією виникли певні проблеми. Надто мало реклами було про концерт. Та й квитки за ціною від 200 до 800 гривень не всім бажаючим були доступні. За кілька днів до концерту хлопці попередили, що квитків залишилося хоч греблю гати і логічно було б скасувати виступ, але вони відіграють його, навіть якщо у залі сидітиме десять глядачів.
За кілька хвилин до концерту ситуація не дуже тішила. Велетенський зал пустів. Люди чомусь подумали, що українська музика, наче жінка, яка любить вухами. І забули про такий факт, що вона більше схожа на чоловіка, який сприймає любов через ситий шлунок. Не єдиними словами слід підтримувати музикантів, а гаманцями, ходячи на їхні концерти і купуючи альбоми. Тож в останню мить довелося імпровізувати. Під Палацом «Україна» зібралися десятки студентів і пенсіонерів, які кохаються в піснях Чубая, але не мають фінансової можливості придбати квиток. Щоб не зганьбитися, організатори запустили всіх бажаючих із вулиці на концерт. І славно зробили! Це нагадало притчу з Біблії, коли багатій покликав на бенкет жебраків, а вони раділи кожній страві, дякували за кожну краплю уваги. Багатій отримав від них максимальну віддачу, якої б і сто років не дочекався від розбещеного товариства.
Приціл просто в серце і ліки проти «всьо пропало»
Тарас Чубай і лідер гурту Kozak System Іван Леньо винайшли цікаву назву — «Пісні самонаведення». Перед концертом довелося відкрити тлумачний словник. «Самонаведення — автоматичне наведення на ціль (літака, снаряда та ін.). Інфрачервоні системи самонаведення дають змогу вражати повітряні цілі на відстані понад 15 км». Послухавши козацькі, наддніпрянські і західноукраїнські народні пісні, покладені на мелодії реггі і даб, розумієш, куди цілилися музиканти. У молоді серця меломанів, яких мелодика народних пісень уже не вражає. Чубай розумів, що публіка зібралася різна. І багато хто у залі добре знає народні пісні і захоче їх підспівувати, тому відразу попередив: «Не пробуйте навіть підспівувати. Ми такі ритми зробили, що вас покрутить».
Наприкінці першого відділення «козаки» і Чубай запросили на сцену канадського скрипаля Василя Попадюка, аби з ним виконати «А вже сім літ буде...». Та замість Василя на сцену вийшов Олег Скрипка зі скрипкою і привітав усіх із новим державним святом — Днем захисника України.
До речі, Kozak System і Тарас Чубай не тільки підготували проект «Пісні самонаведення», а й видали однойменний альбом. Іван Леньо рекомендує, якщо хтось шукає ліки проти «всьо пропало», то хай шукає в «аптеках» України «Пісні самонаведення».
Після антракту господарем сцени залишився Чубай iз гуртом «Плач Єремії». Пісні з альбому «Наші партизани», а також облюблені меломанами «Вона», «Червона рута», «Я піду в далекі гори», кожен зi слухачів пережив особисто на певних етапах свого життя. Хтось згадував веселі застілля, хтось шалене кохання, хтось приплив любові до Батьківщини. Весь зал співав їх одна за одною, відчуваючи ті емоції, які вкладали у слова і мелодію протягом багатьох років. І здається, вперше настільки глибоко зрозуміли зміст пісні «Там, під Львівським замком». «Hе плач, стара мати — син героєм став! Він за Україну голову поклав», — ці рядки з минулого століття наче вчора написані хлопцями, які захищають країну на Донбасі.
І вкотре мурашки по шкірі і сльози по щоках — від «Пливе кача...». Всі слухали її стоячи. «Герої не вмирають» — тихо, наче молитву, тричі прошепотів зал.
Кожна з партизанських пісень, записана Чубаєм 14 років тому, сьогодні стає ще значимішою, теплішою, важливішою та актуальнішою. Тарас згадав на сцені історію, як його тато — Грицько Чубай — ходив на концерти до свого друга Віктора Морозова. І після кожної пісні з залу кричав: «Халтура!» Повертаючись додому і досі відчуваючи на вустах смак насолоди від «Наших партизанів» і «Пісень самонаведення», так і хотілося кричати: «Хлопці! Це була грандіозна халтура!»
В Інтернеті розшукав слова деяких згаданих у статті пісень. Упорядник
Вже вечір вечоріє
Вже вечір вечоріє,
Повстанське серце б’є,
А лента набої
Поспішно подає:
Ах, лента за лентою –
Набої подавай,
Вкраїнський повстанче,
В бою не відступай!
В марші цілу нічку,
А в ранній зорі
Почались завзяті,
Запеклі бої.
Ах, лента за лентою…
А ворог атакує
І преться щосил,
Юнак-кулеметник
Їх вправно косив.
Ах, лента за лентою…
Як сонце сходило,
Втомлений юнак,
Упав він ранений,
Упав він навзнак.
Ах, лента за лентою…
До нього санітарка
Поспішно іде,
В обличчя вдивляєсь,
Його пізнає
Ах, лента за лентою…
Він в неї вдивляєсь,
Пече в грудях рана,
Біля кулемета
Дівчина молода.
Ах, лента за лентою…
А ворог атакує –
В останній момент
Нового заграв вже
Затихлий кулемет.
Ах, лента за лентою…
Кедь ми прийшла карта
Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я свого неня дошіковац:
"Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –
Йди за мене служить на ту войну".
"Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –
Йди за мене служить на ту войну".
Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я музиченьків дошіковац:
"Гей ви, музиченьки, заграйте ми чардаш,
Най я си погулям в тот молодий час.
Гей ви, музиченьки, заграйте ми чардаш,
Най я си погулям в тот остатній раз".
Стали музиченьки чардаш грати,
Стали ми ся сльози з очей ляти.
Ніхто не заплаче, ні отець, ні матка,
Лем за мном заплачут три дівчатка.
Ніхто не заплаче, ні отець, ні матка,
Лем за мном заплачут три дівчатка.
А єдна заплаче, бо я її брат,
А друга заплаче, бо я її сват,
А третя заплаче, бо плакати мусить,
Бо вона від мене першінь носить.
А третя заплаче, бо плакати мусить,
Бо вона від мене першінь носить.
Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я свого неня дошіковац:
"Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –
Йди за мене служить на ту войну".
"Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –
Йди за мене служить на ту войну".
Повіяв вітер степовий
Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий,
Дівчина затужила.
А був то хлопець молодий,
Його б лишень кохати.
Він впав, як той сухий листок,
Повік буде лежати.
Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько кряче:
"Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче!"
Заплаче мати не одна,
Заплаче й чорнобрива,
Бо не одного козака,
Сира земля накрила.
Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий,
Дівчина затужила.
ВОНА
Вірш: Кость Москалець
Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів небагато,
Вип'ємо холодного вина.
Хтось принесе білі айстри,
Скаже хтось: "Життя прекрасне",
Так, життя прекрасне, а вона...
А вона, а вона
Сидітиме сумна,
Буде пити, не п'яніти
Від дешевого вина.
Я співатиму для неї,
Аж бринітиме кришталь,
Та хіба зуміє голос
Подолати цю печаль?
Так вже в світі повелося,
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь,
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона
Сидітиме сумна,
Буде пити, не п'яніти
Від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна,
Моя доле золота.
Я продовжую кричати,
Ніч безмежна і пуста...
Там, під Львівським замком
Там, під Львівським замком старий дуб стояв.
Там, під Львівським замком старий дуб стояв,
А під тим дубочком партизан лежав.
Він лежить, не дише, він неначе спить.
Він лежить, не дише, він неначе спить.
В золотім кучері вітер шелестить.
Над ним стара мати стомлена стоїть
Над ним стара мати стомлена стоїть
І до свого сина тихо говорить:
"Сину ж ти мій, сину, дитино моя,
Сину ж ти мій, сину, дитино моя,
Були б тя не вбили, якби не війна.
Було вас у батька п’ятеро синів,
Було вас у батька п’ятеро синів;
Ти був наймолодший, сину наш, Андрій.
Як ти був маленький, батько воював,
Як ти був маленький, батько воював –
Він за Україну голову поклав!"
Hе плач, стара мати – син героєм став!
Hе плач, стара мати – син героєм став!
Він за Україну голову поклав.