Новини одним рядком:
17 листопада – сольний акустичний концерт Олега Сухарєва у Дніпропетровську
22 листопада - 1грудня – 7 сольних акустичних концертів Олега Сухарєва в Росії
23 листопада – концерт одеського гурту “Друже музико” в Івано-Франківську
25 листопада – день народження Олександра Музики, автора пісень із Києва
26 листопада – концерт дуету “Простір музики” (Сергій Мороз - Ігор Якубовський) у Краматорську
27 листопада – концерт О.Музики за участі О.Калитовського та С.Шишкіна молодшого, Львів, Вірменська, 35, “Дзига”
30 листопада – концерт Едуарда Драча у малому залі київського КАП “Арсенал”
2 грудня – концерт кобзаря Віктора Пашника, Дніпропетровськ, вул. Козакова 8 (1 поверх), наукова бібліотека ДНУ
3 грудня – концерт Джошуа Ланца (Сіетл, США) у малому залі київського КАП “Арсенал”
5 грудня – концерт Джошуа Ланца (Сіетл, США), Суми, вул. Петропавлівська, 61
5-6 грудня – 2 сольних акустичних концерти Олега Сухарєва в Білорусі
7 грудня – день народження Ігоря Жука, автора пісень із Києва
8 грудня – вистава-концерт Київського театру поезії та пісні за віршами та піснями О.Галича у Будинку актора в Києві
13 грудня – концерт Наталки Селезень (Полтава) і Наталки Соболєвої (Дніпродзержинськ) у малому залі КАП “Арсенал”
14 грудня – концерт Тараса Чубая з програмою співаної поезії (акустика), Київ, Арт-клуб "44" (Хрещатик, 44-Б)
Кость Москалець
ОТ УЖЕ Й ЗИМА
Перший сніг застеляє поля.
Вічним сном засинає земля.
Треба йти, а ми все ще сидим гуртом,
Наша свічка горить, і у чарках стоїть
Недопите вино.
Хто мовчить про своє,
А хто потім доп’є.
Уночі чорний сад
Білосніжним стає.
От уже й зима.
Хай летить невагомий цей сніг.
Є ще час доспівати пісні.
Не забудь, що на світі була весна,
І про дівчинку ту, що сиділа в саду
Невимовно сумна.
Хто мовчить про своє,
А хто потім доп’є.
Уночі чорний сад
Білосніжним стає.
От уже й зима.
Я люблю наш усміхнений дім.
Він пливе у нічну заметіль.
Я прошу: хай усе буде так, як є,
Доки падає сніг і свіча на столі
Трохи світла дає.
Хто мовчить про своє,
А хто потім доп’є.
Уночі чорний світ
Білосніжним стає.
От уже й зима.
Перший сніг застеляє поля.
Вічним сном засинає земля.
Треба йти, а ми все ще сидим гуртом,
Наша свічка горить, і у чарках стоїть
Золотисте вино…
От уже й зима.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Дніпропетровськ – розсилка МА «АртВертеп»
Івано-Франківськ / Концерт етно-драйв гурту «Друже Музико»
23 ЛИСТОПАДА 21:00
Нічний клуб «Panorama Club» (вул. Північний Бульвар, 2а)
Драйвова і запальна формація патріотичного позитиву з Одеси «Друже Музико» завітає до Івано-Франківська з шаленими ритмами етно-драйву і ліричними мелодіями етно-блюз-року.
Обробки народних співанок, кавери знакових композицій та шалено-драйвові авторські співанки й жодної хвилини для смутку – «Друже Музико» обіцяє незабутній вечір етно-драйву.
Творчий доробок колективу складають енергетичні і драйвові композиції, котрі підривають публіку на ноги і змушують весело танцювати, але водночас змушують замислитися над минулим, сьогоденням та майбутнім українців.
Етно-драйв гурт «Друже Музико» – формація патріотичного позитиву з Одеси. І що б не виконували музиканти-патріоти – пісні власного написання, адаптації-обробки народних співанок або давні українські пісенні скарби – все це пронизано любов’ю до рідного, так що позитивна енергетика наповнює душі слухача по самі вінця.
«Друже Музико» – володарі спеціального диплому фіналу Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Червона Рута»-2011 – «За створення вдалого національного сценічного образу», фіналісти цього дійства.
Учасники багатьох всеукраїнських та міжнародних фестивалів та мистецьких акцій, зокрема «Підкамінь», «Обнова-фест», «Трипільські Зорі» тощо. Організатори власного постійного культурно-мистецького проекту «Українські вечорниці в Одесі».
Лишень цьогоріч одеські музиканти запалювали публіку таких фестивалів: “Столиця життя” (Київ), “Живий Вогонь” (Вінниця), ”Вишиванка-Фест” (Дрогобич), “На хвилях Серету” (Тернопільщина), “Підкамінь” (Львівщина), ”ЕтноСтеп” (Дніпропетровщина), “ОктоберФест” (Тернопіль).
Дніпропетровськ / Концерт Віктора Пашника
02 ГРУДНЯ
вул. Козакова 8 (1 поверх). Наукова бібліотека ДНУ
Добрі очі, лагідна усмішка, сильний проникливий голос, заворожуюча магія співу...
Легкий порух руки по струнах бандури – і полилась ніжна мелодія кохання, душевності й тепла.
Бадьорий дзвін гітари – і серце переповнилося радістю, енергією, рішучістю.
Нестримний вітер волі, мандрів і пригод, гаряча кров пращурів-козаків, палка й чуттєва душа справжнього чоловіка – все це поєдналося в одній людині, в одному імені, яке уже давно стало відомим не лише в Україні, а й далеко за її межами!
Всіх, кому небайдужі українське слово й українська культура, хто розуміє пісенну мову любові до рідного краю, природи, людини, матері, цілого Всесвіту, хто відчуває шалений пульсуючий ритм серця, сповненого коханням, чекаємо на дружньому концерті-бесіді Віктора Пашника!
Прослухати альбоми Віктора можна на порталі Експеримент
Справжність, щирість, відвертість, теплоту й сердечність зустрічі гарантуємо!!!!!
Київ / Концерт Тараса Чубая з програмою співаної поезії (акустика)
14 ГРУДНЯ 21:00
Арт-клуб "44" (Хрещатик, 44-Б)
80 грн. - тільки в клубі до 30 листопада включно 100 грн. - передпродаж на сайті та в касах Карабас та в клубі з 1 грудня 120 грн. в день концерту
Проект Меломан презентує: Тарас Чубай з програмою співаної поезії. 14 грудня о 21:00 у столичному арт-клубі 44.
Цього вечора ви почуєте композиції Тараса Чубая на вірші Грицька Чубая, Костя Москальця, Юрія Андруховича, Івана Малковича, Володимира Івасюка, Дмитра Павличка, Богдана Стельмаха. Серед них - «Вона», «Коли до губ твоїх», «Я піду в далекі гори», «Нестримна течія», «Запроси мене у сни»…
14 грудня ми чекаємо на тих, хто як і ми, давно та віддано любить пісні Тараса Чубая. Це буде тихий вечір, сповнений краси та почуттів.
Проект "Меломан", продюсер Марина Степанська
Проект «Меломан» створено для людей, які дійсно «палко люблять музику», чиї смаки та інтереси не обмежені якимось догмами чи умовностями. В проекті приймають участь зовсім несхожі музиканти, що грають дуже різну музику. Та кожен з них - унікальний та неординарний. І саме це їх поєднує. Неформальні музичні вечори – це можливість живого спілкування, це клуб, до якого ми запрошуємо і фанів, і музикантів, - друзів та колег тих, хто буде виступати на сцені.
В проекті вже прийняли участь найцікавіші українські та іноземні музиканти: «Перкалаба», Валентин Стрикало, «MRK», Тарас Чубай, «KOZAK SYSTEM», Соня Сотнік, «Qarpa», Biplan (Літва), «Мегаполіс» (Росія), «Настя» (Росія), RasKar «STRAMASH» (Великобританія), THE TOOBES (Білорусь). Будемо раді почути ваші побажання щодо наступних концертів.
Пропоную вірші згаданих пісень. Упорядник
Грицько Чубай
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку -
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою душу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
І що ходити вмію забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
Півподиху у горлі застряває.
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається півподиху,
До губ твоїх лишається півкроку.
Володимир Івасюк
Я піду в далекі гори
Я піду в далекі гори
На широкі полонини.
І попрошу вітру зворів,
Аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах
На кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила,
Карі очі, чорні брови.
Приспів:
Мила моя, люба моя,
Світе ясен-цвіт,
Я несу в очах до тебе
Весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру,
Мрію молоду,
І сади цвітуть для мене,
Як до тебе йду.
А як вітер з полонини
Полетіти не захоче,
Все одно знайду дівчину –
Чорні брови, карі очі.
Перейду я бистрі ріки,
І бескиди, і діброви,
І шляхи мені покажуть
Карі очі, чорні брови.
Приспів.
Київ - Олег Сухарєв
Сольний акустичний тур Олега Сухарєва (гурт "Самі Свої"Київ) Україна-Росія-Бєларусь. Інформація на сайті гурту "Самі Свої" http://samisvoji.org.ua та в Контакті http://vk.com/event61277415
17 ноября Днепропетровск http://vk.com/event60849166
22 ноября Белгород http://vk.com/event60498594
23 ноября Старый Оскол http://vk.com/suharev_in_oldhouse
26 ноября Липецк http://vk.com/event60661996
27 ноября Тула http://vk.com/samisvoikot
28 ноября Москва
30 ноября Санкт-Петербург
1 декабря Санкт-Петербург http://vk.com/event61310778
5 декабря Минск
6 декабря Могилёв
Миколаїв – Ольга Золотухіна
ОЛЬГА ЧИКИНА (г.Рязань)- поэт, автор и исполнитель песен, представитель "новой волны" авторской песни.
Лауреат Грушинского фестиваля (1997), Грушинского фестиваля (2004), Петербургского аккорда-2006 (гран-при), Московских окон-96, 2 Канала .
Совмещает в себе традиции классических образцов авторской песни, русского городского фольклора и бард-рока.
У нее прекрасное чувство юмора, она иронична и всегда человечна, даже в самых жестких своих текстах...
Всё это есть в её стихах и песнях, только застенчиво прикрытое шуткой, стёбом, буффонадой.
"Великолепный стих. Ни одного банального слова, будь то песни или просто комментарии. Кому нельзя ходить на Чикину? Лицам, лишенным чувства юмора." (Владимир Ланцберг)
География ее концертов радует: страны СНГ, Америка, Израиль, Германия и Франция.
КОНЦЕРТ В НИКОЛАЕВЕ
Дата : 30 ноября 2013
Начало: в 17-00
Место: ул.Адмиральская,31, Научно-педагогическая библиотека /в Доме творчества учащихся - напротив памятника Ольшанцам/
Телефон для справок: +38-095-1980240
Подробнее тут http://forum.your-wave.com/viewtopic.php?f=58&t=1071&p=6396#p6396
Ссылки на событие в соцсетях: facebook https://www.facebook.com/events/666840430035214
Одноклассники http://www.odnoklassniki.ru/event/2368878246
вконтакте http://vk.com/event61098534
-----
С уважением,
бард-клуб Белая Ворона
Olga Z. o.zzolotko@yandex.ru
095-1980240
063-3197445
096-0640720
Харків – Ольга Підлісна
Сподобався епіграф, (чи, може, епілог?) Олесі Мамчич. Сподіваюся, що всі Ваші, шановний Петро, вороги вже доросли до любові! Дякую за багаторічну підтримку авторського руху, пісні, особисту участь, бажаю "рости та розвиватися"! Може вже час відкривати філії Вашого бюлетню? Почитала вибіркові матеріали, згадала початок "Стежинки" - дитячого харківського фестивалю. В цьому році вони святкували своє повноліття - 16 років. Вдячна Ірині Федоровій за її відданість своїй справі, за наше продовження в дитячій творчості. Згадалося дещо і з життя Клубу пісенної поезії імені Юрія Візбора - як Ви приїздили до нас - зустріч з літературною студією "Третій цех"... Дякуючи Вашому виданню зберігається пам'ять про багато подій в житті авторської пісні України, підтримується звязок між клубами та студіями, окремими авторами та виконавцями. Отже - "Многія лєта!!!"
Київ – КАП “Дім”
24 ноября 2013г. в Киевской Консерватории, начало в 19.00
Заказ билетов по тел. (044) 331-23-64
Энвер ИЗМАЙЛОВ – гражданин мира. В его репертуаре множество музыкальных произведений самых разных народов и культур. Кто хотя бы однажды видел, как рождается музыка Энвера, кто открыл для себя новую гитарную музыку, тот понимает, что виртуозное мастерство в сочетании с гениальной самобытностью рождают музыку, подобную чуду. Энвер олицетворяет собой самое настоящее чудо.
Энвер Измайлов самостоятельно обучился игре на электрогитаре и затем самостоятельно изобрел тэппинг - прием игры, при котором пальцы обеих рук лежат на грифе гитары, как на клавиатуре, и звук извлекается быстрым прижатием струн, а не ударом или щипком по ним.
В его этно-джазовом синтезе музыки соединяются импровизационное начало и элементы музыкального фольклора.
Энвер Измайлов - лауреат первой премии Европейского международного конкурса гитаристов в Лозанне (Швейцария), обладатель множества дипломов и наград. С 1995 года - член Президиума Джазовой ассоциации Украины. В 2009 году Энвер Измайлов стал народным артистом Украины.
Івано-Франківськ – Ігор Сусяк (про концерт “Друзі Тризубого Стаса співають його пісні...”)
Як на мене, представника молодшого покоління, захід посередній по якості, бо не всі були добре підготовлені, не всі знали слова пісень, і виконавці співали в загальному більше своїх творів, ніж Стаса. Проте мені надзвичайно цікаво було познайомитись з людьми, з якими Він працював і жив, а також вдихнути повітря творчості тих часів.
Проте я бачу велику перспективу в можливості започаткувати молодіжний рух гумористичної пісні, що мені показав Сергій Мороз, і дає можливість організувати перший концерт в Івано-Франківську під назвою "На вишеньках у Стаса" 24 лютого.
P.S. Від упорядника: Ігор надіслав фотографію списку учасників концерту, де більшість з Івано-Франківська, а гостям написав місто проживання:
1.Леся Соболевська
2.Петро Федорів
3.Юрій Шацький
4.Зоя Слободян
5.Левко Бондар
6.Тарас Житинський (Лондон)
7.Марія Щербатих
8.Сергій Шишкін (Володимир-Волинський)
9.Володимир Смотритель (Хмельницький)
10.Дует “Простір музики” (Сергій Мороз, Ігор Якубовський – Боярка, Київ)
Пропоную вірш пісні. Упорядник
Тризубий Стас
Рідне місто
Я з України, з Івано-Франківська, може хто чув?
Місто чудове, колись називалося Станіславув.
Сто років тому тут був випадково письменник Франко,
Є промисловість в нас: хімія, дошки, хліб, молоко.
Зліва Бистриця, справа Бистриця - купа води.
Але ні люди, ні риба не квапляться лізти туди.
Їде тролейбус набитий на Пасічну - виджу з вікна...
Це моє місто, маленьке і затишне - Га-ли-чи-на!
Кручені вулиці, липи з тополями та ялинки.
Сорочки вишивані, яйці мальовані і рушники.
Три автостанції, аеропорт, колійовий вокзал,
Електростанція, клуб комунальників, водоканал.
Польська ратуша, й, кажуть, під нею - підземні ходи.
Але ніколи не мав я бажання пхатись туди.
Їде машина, а в кузові крадена тона вапна.
Це батьківщина, це моє місто - Галичина!
А це є найбільша і найбіліша із всіх білих хат.
Тут облрада, а трохи раніше сидів апарат.
Влада змінилась, та все залишилось - ті самі діди.
І, може, тому я їх ігнорую - не лізу туди.
А на Дністровській - базари, кіоски, торгові ряди.
Та грошей не маю і я сі не пхаю писком туди.
Всі щось купують, міняють, гендлюють - людей, як... пшона!
Ой, рідний краю, тебе я кохаю, Галичина!
Зліва Бистриця, справа Бистриця - купа води.
Польська ратуша, й, кажуть, під нею - підземні ходи.
Трохи наївна, трохи весела, а трохи - сумна...
Ой, рідний краю, тебе я кохаю, Галичина! F C G C
Луганськ - Володимир Каракуц
11 ноября 2013 года в Луганском Областном Украинском Драматическом театре состоялась творческая встреча с Алексеем Иващенко. О Алексее Игоревиче можно рассказывать бесконечно: актёр с солидным послужным списком, переводчик как либретто ряда мюзиклов с успехом идущих на московской сцене, так и песен Жобима (из увлечения творчеством которого вырос фестиваль Bossa nova), соавтор мюзикла «Норд-Ост», продюсер «Обыкновенного чуда», активный участник «Песен нашего века», проектов «Люди в белом», «Второе дыхание», «Добро.ру» и многих других , наконец, половинка «ИВАСИ».
По существу: было ве-ли-ко-леп-но! Алексей Игоревич был в отличной форме и настрое, что и почувствовал зритель - 3 часа мощный энергопоток бил со сцены, заряжая зрителей хорошим настроением и душевным теплом. Старые песни тесно переплелись с новыми, Алексей доброжелательно работал с залом - ответил на все записки, всё спел и рассказал ;-)
Кому-то не хватило боса новы, старых или новых вещей, всем, безусловно, хотелось, что Алексей Игоревич был с Георгием Леонардычем, но увы, их совместные концерты ныне редкость.
Что интересно: были делегации из Алчевска, Северодонецка, выбрались люди даже из Харькова и Донецка; удалось, несмотря на инертность среды, собрать полный зал, в чём немалая заслуга Антона Ворожейкина, который занимался всем — от переговоров с Алексеем Игоревичем и организацией мероприятия в целом до общения с практически каждым зрителем в зале в процессе подготовки встречи и реализации билетов.
Что радует: с момента появления в Луганске клуба «КАП-ЛЯ» (одним из организаторов встречи с Иващенко) это уже не первое громкое мероприятие с их участием городе — зритель уже встречался с Александром Городницким и Сергеем Никитиным, у нас были Андрей Козловский, Александр Софронов, Алексей Супрун, Вадим Гефтер и многие другие, клуб участвовал в организации нескольких фестивалей и активно участвует в фестивалях не только в Украине, но и в России.
Оксана КРИШТАЛЕВА, Львів
Поет-програміст із музичною душею
Нещодавно у бібліотеці для дорослих № 33, що у Сихівському районі Львова, відбувся гарний поетичний вечір молодого львівського поета Євгена Яворського.
Про себе він каже так: «Народився і проживає у Львові. Не курить. Не п’є. Веде математичний спосіб життя. Вірить, що люди не такі погані, але знає, що й не такі хороші. Вірить в Бога. Не того, що всередині, а того, що там, на небі».
Скажу наперед – в інтернеті про автора інформації майже немає. Чому? З кількох причин. Євген за фахом програміст, а поезія і музика для нього – річ приватна і некомерційна. Свої творчі здобутки він демонструє небагатьом і дозовано. Добре це чи ні, важко сказати. Як на мене, скоріше добре, аніж навпаки.
Власне, і нещодавній вечір було продумано у приватному форматі, називався він «Книгофілія…» (насправді назва значно довша, із поясненням того ж таки формату). Євген поставився до власного виступу із властивим йому перфекціонізмом – кожна поезія знайшла місце у логічному ланцюжку асоціацій та образів. Та й справді – після декламування віршів у авторському виконанні слухачі переконались, що тексти не мали нічого зайвого, слухалося легко і приємно. Євген зумів знайти золоту середину, аби донести своє поетичне слово старшим і зовсім юним – а в залі сиділа публіка різного віку.
Не менш цікавою видалась (чи краще б сказати – вдалась) і друга частина – спілкування зі слухачами. Слухачів цікавило, чи варто молодим сучасним авторам писати поезії? А якщо писати, то які – римовані чи верлібри? Власне, чи кожен із сучасників розуміє суть верлібру? Чи варто влаштовувати поетичні змагання серед молодих? Як повернути популярність римованим віршам? Недарма кажуть, що в таких дискусіях народжується істина.
Вечір завершився теплими словами. За вікном було темно, накрапав дощик. Листопад. А слухачі виходили із усмішками, адже понесли зі собою додому жаринки поетичних слів. І нехай таких вечорів буде більше. Люди так скучили за живим поетичним словом!
Пропоную кілька віршів із добірки Євгена Яворського.
***
Таке село: в спідниці та хустині,
із запахами гною чи корів,
із небом синім, так цнотливо синім
і хмарами, що в неба замість брів.
Таке село: довірою розкуте,
розкинуте в розлогий океан,
розвінчане, коли привладний скутер
почав ділити хвилі клан на клан.
Таке село: забуте і тривожне -
бо страшно, що розвалиться умить,
що у вогні колись згорить, набожне,
бо тато знов на маму десь кричить.
Таке село: збідніле. Зовсім бідне.
Із криками. Зі старістю. Без слів.
Ще трохи, й перестане бути рідне:
в селі немає більше дітлахів.
(Уривок з "Елегії в мінорі")
Не обманюй себе - ген на дві половини
всі стежини
вузькі для одного
розбиті,
розриті,
розмиті
водою,
стіною
обведені. Знай, що страшною
не та є
мандрівка, де грає
тобі хтось під вухом,
а та, де немає
нікого,
і з духом
своїм все надієшся на допомогу.
Забудь! Потанцюй на дорогу!
Хай у танці кружляє весь світ!
Свій привіт
в кожнім па посилай навсібіч,
кожну річ
наділи душею,
і з нею
назавжди залишиться ніжний звук,
тихий стук
в чиїсь двері
- у щирій манері -
дотик рук,
твій каблук
об підлогу.
Покружляй на дорогу.
***
Кажуть все в країні куплено
А народу лиш пороблено
Жити гарно нас не навчено
Убивати не дозволено
Торгувати тут не вигідно
Взяти гроші ризиковано
Стерти б тих що напророчено
Еххх начальству все захищено
Вілли алібі розставлено
Кажуть все в країні куплено
Руки наші застосовано.
А говорять ми є винними
Їм це все руками сильними
Наробили та не рабськими
І не були ми підвладними
Кличуть наших безвідмовними
Уххх наповнені причинами
Право мають нас сарказмами
Лестити бо ставши вільними
Енними але не бідними
На багатство спокусились ми
От тому й живем продажними.
Євген Яворський
Суми – Петро Картавий
21 листопада 2013 року в секторі літератури з мистецтва сумської міської бібліотеки ім..Шевченка президент КАП “Булат” Ігор Добровольський відкрив творчий вечір Олександра Сорокіна і Михайла Паламаренка. Виконавський дует співав пісні відомих російських бардів, а Ігор Приходько і Віталій Положай демонстрували на екран фотографії із пісенно-туристських подій. Барди співають разом 24 роки, і проблема була в тому, щоб вибрати пісні цікаві прихильникам дуету, які заповнили залу. Концерт розпочали дуетом, а далі співали сольно по 2 пісні, і знову дует, а за тим соло...
О.Сорокін і І.Добровольський пригадали, як ми клубом “Булат” виїздили у 1989 році на Грушинський фестиваль, а потім кілька чоловік поїхали в табір бардів на острові “Буян” під Казанню. Тоді записуючи пісні створювали фонотеку клубу, щоб була можливість вчити і співати нові пісні.
На вечорі прозвучала 21 пісня. Барди виконали по кілька пісень дуету «Красные коровы», А.Козловського, Ю.Візбора, В.Попова (всі москвичі), В.Баранова (Караганда) та ще по одній – 9 авторів. Вірші кількох пісень пропоную читачам.
По диким степям Аризоны...
Виктор Баранов
По диким степям Аризоны,
Где золото роют в горах,
Ковбой, убежавший из зоны,
Тащился на тощих ногах.
Бежал от шерифа он ночью
И в прериях прятался он,
Бежать больше не было мочи,
Пред ним простирался каньон.
Ковбой до каньона подходит,
Индейскую лодку берет.
Унылую песню заводит,
На берег далекий гребет.
Навстречу ему Клементина,
Как ангел, чиста и нежна:
"Ай, где ж ты таскался, скотина!
Жена я тебе, не жена?"
По диким степям Аризоны,
Где золото роют в горах,
Ковбой, убежавший из зоны,
Тащился на тощих ногах.
Андрій Козловський
Человечек
Ты выходишь за порог - крылья - плечи,
Полуптица, полубог - человечек,
Сознавая, от чего отмежеван,
Отличая своего от чужого.
Распрямляешься, бежишь и, пожалуй,
В голове твоей Париж да Варшава,
А в душе твоей высокой, сокольей
Бьется ветер, одинокий до боли.
Вот и крылья разметал, вот и весел -
Смех какая пустота в поднебесье:
Снизу город ржавых крыш нарисован,
Сверху ты над ним паришь невесомо.
Смотришь, слышишь - тишина, только эхо,
Землю жаль - она больна человеком,
Занедужила всерьез и надолго,
Все что к ней ни привилось - все от Бога.
Вот вышел за порог - крылья – плечи,
Полуптица, полубог - человечек,
Лишь Харон, унылый Стикс переехав,
Шепчет: «Господи, прости человека.»
Юрій Візбор
Синий перекресток
Ищи меня сегодня среди морских дорог,
За островами, за большой водою,
За синим перекрестком двенадцати ветров,
За самой ненаглядною зарею.
Здесь горы не снимают снегов седых
одежд,
И ветер – лишь неверности порука.
Я здесь построил остров – страну
сплошных надежд
С проливами Свиданья и Разлука.
Не присылай мне писем – сама себя
пришли,
Не спрашивая тонкого совета.
На нежных побережьях кочующей земли
Который год все ждут тебя рассветы.
Пока качает полночь усталый материк,
Я солнце собираю на дорогах.
Потом его увозят на флагах корабли,
Сгрузив туман у моего порога.
Туман плывет над морем, в душе моей
туман,
Все кажется так просто и не просто.
Держись, моя столица, зеленый океан,
Двенадцать ветров синий перекресток!
Скрипач
Музика: Віктор Попов
Слова: Юрій Лорес
Который вечер жду гостей
тех, что пропали на лета,
как будто радостных вестей
издалека, издалека.
Придут философ и атлет,
один артист и два врача,
придут художник и поэт...
Но не впускайте скрипача!
Он станет музыкой своей
былые жизни ворошить,
забыв, что дважды прежних дней
не пережить, не пережить.
Потом покажет те края
за темно-синею рекой,
где ты, любимая, и я
и нам обещанный покой.
И сразу захотят туда,
где есть любовь, а плоти нет,
поднимутся и навсегда
уйдут художник и поэт.
Все заторопятся домой,
в пролетах громко топоча.
Пускай идут! Но, Боже мой,
не отпускайте скрипача...
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
СОРОК СЬОМИЙ
За батька, вбитого солдата,
я хлібний мав такий пайок,
що від продмагу і до хати
міг проковтнути той шматок.
За ті нещасні триста грамів
мене у черзі тисли так,
що крикнути хотілось мамі:
«Умру, матусю, натощак!..»
ОСІННЄ
Качки пропливають по річці осінній,
а з берега верби їм шлях золотять,
і стелеться ряски зелене насіння,
що сіється з неба, як зорі не сплять.
Далека прозорість багрянцем облита,
Вмиваються луки ще теплим дощем.
Охоплює душу неначе молитва,
і ллється в природі і радість, і щем.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І кожного року картину цю бачу,
і кожного разу вона, як нова.
Я поруч із нею нічого не значу,
вона ж невмируща, бо вічно жива.
СЧАСТЛИВЫЙ
Приснилось мне… Гудит автобус,
вот-вот отправится, умчится вдаль.
И на душе, как общий тонус,
невольно расплывается печаль.
Но вдруг окно приотворилось,
и появилась милая рука –
меня запиской одарила,
как будто весточкой издалека.
Беру листок, гляжу на цифры
и словно слышу сердца перезвон,
не нужно тут каких-то шифров –
её, заветный, вижу телефон.
Стою, уже такой счастливый,
что обновлённой жизнью заживу.
Листочек прячу суетливо,
счастливый я во сне, как наяву.