Вітаємо дописувачів і читачів із ювілеєм!
Спеціальний випуск до 15-річчя заснування бюлетеня
* * *
Вас так ніхто не любить. Я один.
Я вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті,
Вони мені одне лиш: ви і ви…
Димлять століття, води і народи…
Моя ви пам’ять степу-ковили,
Зорі червоний голос і свободи.
Дивіться, гляньте: мій – то голос ваш:
Як світиться він тепло на світанні…
Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.
Микола Вінграновський
З метою підтримки та об’єднання бардів у листопаді 1998 року почав видавати інформаційний бюлетень авторської пісні (АП) України. Барди були роз’єднаними, тому довелося діяти самотужки. Охочих виконувати таку роботу не було, але дехто дивувався, чому саме в невеликих Сумах базуватиметься всеукраїнське видання. На той час мав досвід проведення концертів, фестивалів, організації роботи сумського клубу авторської пісні “Булат” та координації двох всеукраїнських фестивалів, а із літературного доробку було написано дві брошури.
Спочатку розіслав клубам авторської пісні та окремим активістам 52 листи з пропозицією підтримати створення культурологічного, самодіяльного видання для бардів України. Відгукнулось 8 дописувачів із Чернігова, Києва, Сум, Черкас, Ужгорода, Івано-Франківська, Полтави. Обрав формат видання – 10 сторінок А4. На початку першого номера бюлетеня звернувся як упорядник до читачів та зробив огляд подій 1998 року. Надрукував і розіслав поштою у грудні 1998 року до клубів та дописувачам 50 примірників бюлетеня. Друкувати бюлетені допомагали колеги по роботі та знайомі. Фінансової допомоги від спонсорів не було, тому вся робота велась на благодійних засадах. Поштові витрати та більшість поїздок на фестивалі оплачував із власних зарплати й пенсії. Дякую організаторам фестивалів у Івано-Франківську, Житомирі, Кривому Розі, Черкасах, Зашкові, Сколе, які оплатили витрати, а в Рубіжному – проживання та харчування.
Перші 9 номерів бюлетеня випустив від “Об’єднання Клубів Авторської Пісні України”. Потім була претензія, що видавати від клубів мене не уповноважували, тому змінив назву на “Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України”. За 15 років витримав кілька нападів на видання та життя – комусь заважала чесність і відкритість, без чого творчість бардів неможлива. Вистояти допомагали відповідальність та чуття обов’язку – донести набуті знання бардам і їхнім прихильникам.
Петро Картавий, листопад 2013 року
Та в серці ще вогонь не згас –
Усупереч брехні і страху
Ізнову хтось... один із нас,
Заради правди йде на плаху.
Грозою небо навпіл розколото,
Будити треба душі поснулі.
Сьогодні слово – не на вагу золота,
Сьогодні слово – на вагу кулі.
Володимир Шинкарук
Буде: розтануть сніги
випадкові
і доростуть вороги
до любові
(Олеся Мамчич)
Характеристика самодіяльного видання
Кількість випущених номерів: 267
1998 року вийшов 1 номер, 1999 року – 5, 2000 року – 7, 2001 року – 6, 2002 року – 6, 2003 року – 9, 2004 року – 12, 2005 року – 14, 2006 року – 15, 2007 року – 19, 2008 року – 20, 2009 року – 21, 2010 року – 28, 2011 року – 27, 2012 року – 36, 2013 року – 41 (за 11 місяців). Тетяна Бовт вичитувала бюлетені від №4 (29) за 2003 рік по №29 (255) за 2013 рік;
329 дописувачів надсилали повідомлення, рекордсмен тут Олег Сухарєв (Київ) – 58 листів. Публікувалася інформація із 12 сайтів, із фестивального порталу http://festivali.org.ua/ від Сергія Хоменка (Київ) отримано 62 повідомлення;
1903 прізвища авторів, кобзарів, виконавців та інших музикантів України згадується у бюлетенях. Едуарда Драча (Київ) згадано у 142 номерах, Володимира Шинкарука (Житомир) – 116, Ігоря Жука (Київ) – 114;
Згадано 492 прізвищ бардів із інших держав. Володимир Висоцький згадується у 110 номерах, Булат Окуджава –104, Юрій Візбор – 74;
Опубліковано вірші 474 бардів і поетів, а вірші Володимира Шинкарука публікувалися у 65 номерах;
Згадано 152 фестивалі України, “Червона рута” згадується у 109 номерах, “Булат” – 82, “Оберіг” – 62;
У бюлетенях згадується 12 творчих об’єднань, 11 театрів, 4 салони, 60 клубів авторської пісні;
У 208 номерах опубліковано 472 статті ЗМІ про культурологічні події;
Упорядник опублікував 301 допис у 200 номерах (статті, відповіді, коментарі);
Типові рубрики: "Роздуми про авторську пісню", "Скарби поезії", "Ювілеї", "Розповіді про бардів", "Дискусійний клуб", "Презентації", "Поетичні голоси молодих", "Поетичне знайомство", "Пам'ять", "ЗМІ про мистецькі події";
Спеціальних рубрик багато, назву оригінальні: "Із радіопередач В.Шинкарука", "Пісенно-поетичний Харків", "Пам'ять про знищених поетів-неокласиків", "Про чилійського співака В.Хару...", "Пам’яті загиблої журналістки", "Бард, що став рок-зіркою", "Звіт про концерт дуету «Пліч-о-пліч»", "Пісні учасників всеукраїнського зльоту бардів (Харківщина-1987) ", "ЗМІ про мистецькі родини", "Вшанування Булата";
Спеціальні випуски бюлетеня:
Пам'яті Тризубого Стаса (№2 (77) за 2007 рік),
Два випуски до 60-річчя Володимира Івасюка (№2 (116) та №16 (130), обидва за 2009 рік),
Поетичний випуск бюлетеня (№8 (234) за 2013 рік).
560 адресатів із України отримують бюлетень електронною поштою, вони проживають у 92 населених пунктах усіх областей, ще 15 адресатів мешкає у 8 державах світу. Найбільше читачів бюлетеня у Києві – 142, у Сумах – 95;
Сайт видання www.bardlitopys.sumy.ua працює із січня 2008 року, там розміщено бюлетені за 1998-2013 роки, новини, довідники, записи авторських пісень, вірші, статті та книги про долю В.Івасюка, книга "Сучасна українська авторська пісня" та брошура "Авторська пісня – як явище культури".
Історичний екскурс із перших бюлетенів: фрагменти із 17 дописів про важливі події АП
Бюлетень №1, 1998 рік
Дорогий читачу, Ви тримаєте перше число інформаційного бюлетеня, покликаного об’єднати бардів України у духовну спільноту, яку створює середовище авторської пісні. Це перша спроба в Україні звести разом представників усіх областей на сторінках одного видання. Робіть копії та поширюйте бюлетень серед друзів та знайомих. Чекаю від Вас нових повідомлень про події в авторській пісні, від вашої активності залежить майбутнє інформаційного бюлетеня.
Огляд подій 1998 року
У 1998 році в Україні діяло більш ніж 40 клубів та груп, відбулось 14 фестивалів, працювало 2 табори авторської пісні. Дані про клуби наводить адресна книга, інформацію про фестивалі та табори подано нижче у таблиці.
№ |
Місто, клуб або фестиваль |
Строки проведення |
Прізвище та ім’я організатора |
Телефон організатора |
|
Фестивалі |
|
|
|
1 |
м.Ялта, пам. Артура Григоряна |
Перші вихідні Нового року |
Вульфіус Ігор |
(0654) 39-74-17 |
2 |
м.Суми, «Булат» |
2-3 вихідні березня |
Добровольський Ігор |
(0542) 21-04-81р |
3 |
м.Черкаси, «Берег» |
7-10 травня 1998 р. |
Гайдар Тетяна |
(0472) 47-63-55 |
4 |
м.Дніпропетровськ, «Алый Парус» |
22-24 травня 1998 р. |
Баєва (Єрьоменко) Наталя |
(0562) 42-21-31 |
5 |
м.Харків, «Майдан» |
29-30 травня 1998 р. |
Чайка Юрій |
(0572) 40-52-04р |
6 |
Крим, «Тарханкут» |
Останні вихідні червня |
Ляпін Олексій |
(06558) 9-24-05р |
7 |
м.Київ, «Дім» |
18-19 липня 1998 р. |
Крамар Олександр |
(044) 550-99-15 |
8 |
м.Славутич, «ЛАПС» |
21-23 серпня 1998 р. |
Калиниченко Михайло |
(04479) 2-71-16 |
9 |
м.Полтава, «Жовта субмарина» |
28-30 серпня 1998 р. |
Клименко Андрій |
(05322) 7-46-33р |
10 |
м.Запоріжжя, «Байда» |
Перші вихідні вересня |
Кучма Сергій |
(0612) 52-60-37 |
11 |
м.Харків, «Есхар» |
Другі вихідні жовтня |
Чайка Юрій |
(0572) 40-52-04р |
12 |
м.Кривий Ріг, «Соль» |
31.10-1 листопада 1998 р. |
Михайличенко Марія |
(0564) 36-96-70 |
13 |
Житомир, «Студентські струни» |
16-17 листопада 1998 р. |
Виговський Володимир |
(0412) 26-02-57 |
14 |
м.Луганськ, «Ікар» |
5-6 грудня 1998 р. |
Зубкова Стелла |
(0642) 53-52-01 |
|
Табори, Крим |
|
|
|
1 |
Бахчисарайський р-н, с.Піщане |
Липень-серпень |
Карпенко Олена |
(06554) 4-22-94 |
2 |
м.Керч, Борзовка |
20 червня-22 серпня 1998 р |
Черноморченко Юрій |
(06561) 2-19-02 |
Табір у Піщаному приймає всіх бажаючих. Автобус від залізничного вокзалу м.Сімферополя привезе Вас у с.Піщане, далі праворуч від автостанції і через 3 км за пансіонатом «Уют» у сосновому лісі табір. Намети та харчування потрібно привозити з собою. У селі працює недорогий базар.
Табір у Борзовці працює у три зміни по 20 днів. Харчування централізовано, намети потрібно привозити з собою. Приїзд за рекомендаціями і обов’язковим узгодженням з керівником табору.
Картина творчості в авторській пісні України стабілізується, на фестивалях з’явилась здібна молодь. В організаційному плані ситуація складніша, безпринципність у комплектуванні делегації України 1998 року, коли лауреати попередньо названого відбірковим Сумського фестивалю не були запрошені до Петербургу, примусило шукати вихід із ситуації, яка склалась в авторській пісні України. Народилась ідея створення Координаційної Ради із представників шести регіонів України. На роль координаторів регіонів у Одесі, Запоріжжі та Харкові запрошені відомі барди. З координаторами у Києві та Львові виникли проблеми, які вдалось уладнати, запросивши до роботи Геннадія Максимова та Наталку Криничанку. Тимчасове положення про Координаційну Раду було роздано керівникам більше 30 клубів та груп і багатьом активістам. Укладена адресна книга, робочий варіант якої постійно передавався у клуби авторській пісні.
Із інформаційних матеріалів, виданих у 1998 році на Україні, дійшли до мене «Домовые ведомости», видані київським клубом «Дім». До 10-го фестивалю Сумського клубу «Булат» вийшла брошура «Авторська пiсня – як явище культури».
На фестивалі у Славутичу відбулась нарада керівників 8 клубів, що були присутні на фестивалі. То була можливість познайомитись між собою і розказати, що відбулось і планується провести у клубах.
Упорядник
Суми
Первое полугодие 1998 года ознаменовалось двумя концертами в Сумах (Елена Касьян – Владимир Губернский, Виктор Байрак – Михаил Барановский), которые достойно продолжили целый ряд концертов сезона 1997 года. Просто очаровал сумчан своеобразный дует Байрак – Барановский,в котором качественный одесский юмор неунывающего Виктора великолепно сочетался с виртуозной игрой на гитаре обаятельного Михаила.
Немаловажным событием в культурной жизни города стал 10-ый юбилейный фестиваль авторской песни, прошедший в марте. Атмосфера фестиваля, как и в прошлые годы, была теплая, почти домашняя. Благодаря усилиям организаторов, мероприятие прошло на должном уровне и оставило в душах гостей, участников и зрителей приятное ощущение праздника.
В состав жюри фестиваля входили: Владимир Васильев, Игорь Жук, Дмитрий Долгов, Руслана Туриянская, Наталья Родионова. Почетными гостями фестиваля были Виктор Байрак, Сергей Белокопытов, Михаил Барановский, Павел Матвейко, Александр Король. Звания лауреатов получили: Сергей Мартынюк (Киев), Александр Момот (Харьков), Жанна Изок (Харьков), Татьяна Богданова (Запорожье), Алина Михайлюк (Днепропетровск – Одесса), Владимир и Лилия Завгородние (Владимир-Волынский). Дипломантами стали: Елена Свок (Симферополь – Москва), Татьяна Новикова (Уфа), Марина Ракивненко (Харьков), Александр Больменко (Винница), Елена Грицюк (Киев – Чернигов), Мария Кондратова (Харьков).
Игорь Добровольский и Руслана Туриянская выступили в числе гостей фестиваля. Из тех же «булатовцев», кто проходил прослушивание в творческих мастерских, в конкурсном концерте приняли участие лишь Александр Гарбар и новоиспеченное трио: Александр Гарбар, Алла Тарабан, Евгения Торопова. Призовые же места в этом году остались для сумчан чем-то недосягаемым.
Евгения Торопова, Сумский КАП «Булат»
Сведения о Черкасском Клубе авторской песни «Берег»
Клуб авторской песни «Берег» существует в г. Черкассы с 1987 года, других КАП в городе нет. О наличии клубов в области сведений не имеется (авторской песней занимаются в основном при туристических клубах), но есть предпосылки для их создания.
В клубе «Берег» много интересных авторов и исполнителей, которые часто выступают на городских площадках, в учебных заведениях, на предприятиях города. Членами клуба проводятся тематические вечера как внутри клуба, так и для зрительской аудитории. На сегодняшний день клуб насчитывает порядка 30 участников.
В Черкассах уже прошли два фестиваля «Срібні струни - 97» и «Срібні струни - 98».
I областной фестиваль «Срібні струни - 97» проходил с 3 по5 октября 1997 года в пригородной зоне г. Черкассы в условиях палаточного лагеря. Его организаторами были городская организация НДП, ассоциация творческой молодёжи «Модус», Клуб «Берег", городское и областное управления образования, Областная станция юных туристов, Союз украинских студентов и др. В составе жюри были: Александр Король, Владимир Каденко, Довлет Келов и Олег Рубанский. Гран - при фестиваля получил Валерий Готюр и трио «Костёр» за песню «Австралия».
На I фестивале присутствовало около 1000 гостей и участников из города и области.
II фестиваль «Срібні струни - 98» состоялся с 7 по 10 мая 1998 года, так же в пригородной зоне в условиях палаточного лагеря. Его организаторами были Ассоциация творческой молодёжи «Модус», клуб авторской песни «Берег», комитет по делам семьи и молодёжи, женская демократическая организация «Дія», рекламное агентство «Rената» и областная станция юных туристов. В составе жюри были Александр Король, Владимир Васильев, Виктор Байрак и Игорь Жук. Гран-при завоевала Майя Соколовская г.Смела. Количество гостей и участников составило около 2000 человек. Издан сборник лучших песен фестиваля, изготовлены значки, вымпела, календари, наклейки с символикой фестиваля.
Члены клуба «Берег» выезжали на Киевский всеукраинский фестиваль в 1989 году, на фестиваль памяти В. Высоцкого в г. Кривой Рог в 1989 году, на фестиваль авторской песни в г. Житомир в 1991 году, на фестивали авторской песни в г. Брянске в 1994 и 1995 годах; побывали на всесоюзных фестивалях памяти В. Грушина в Самаре в 1990, 1991, 1992, 1993, 1997 годах.
С концертами выступали Леонид Сергеев, Юрий Кукин, Петр Хруслов, Геннадий Гладков, в программе фестивалей «Срібні струни» – А. Король, В. Каденко, Д. Келов, О. Рубанский, И. Жук, В. Васильев, В. Байрак и др.
Представители клуба выезжали с концертной программой в г. Кировоград, принимали участие в праздновании дня города.
Гайдар Татьяна
Рубрика: Роздуми про авторську пісню
«С Т У Андрей Клименко (Полтава)
П Е Н И»
По приглашению на областной «Автограф-98» при6ыли гости и участники: из Комсомольска (Анатолий Шестопалов, Николай Передерищенко, Лариса Кривенко, Днепровы Сергей, Наташа и Катенька); Сум, Лубен (Олег Приймак); села Климовка ( группа «Хай-Хет», рук.группы Сергей Власенко); села Воскобойники Шишакского района (Максим и Евгений Шабала, Михаил Сорокотяга); из Киева (Юлия Ольховская и Ярослав Антонюк); из Черкасс (Т.Гайдар, В.Радько, В.Гончар, В.Вернигора, В.Рясный, Ф.Ободовский, О. Супряга, О.Кливак ). Звукорежиссер – Анатолий Моргун.
Жюри фестиваля составили:
- 1. Председатель жюри – Анатолий Шестопалов, лауреат 4-го открытого Полтавского фестиваля 87 года; лауреат 1-го открытого Израильского фестиваля авторской песни.
2. Ярослав Антонюк – автор, исполнитель, участник фестиваля 1987г. в Полтаве.
3. Наталия Фурса – поэт, журналист, член союза писателей Украины, автор 2-х поэтических сборников.
4. Лариса Кривенко – сотрудник ЦССМ, психолог, поэт.
На следующий день были обнародованы результаты работы жюри:
1. Гран-при – Сергей Днепров (Комсомольск)
- 2. Текст – Олег Приймак (Лубны)
- 3. Исполнение – Наталия Селезень (Тихонова) (Полтава), Сергей и Катенька Днепровы (Комсомольск); Юлия Ольховская (Киев).
4. Коллектив – трио «Наши в городе» (г.Черкассы).
5. Отмечены: Наталия Святцева (Полтава), Николай Передерищенко (Комсомольск), Сергей Кваша (Полтава).
После церемонии чествования лауреатов наши друзья из Черкасс провели-таки свое изумительное, очень трогательное и высокопрофессиональное выступление. Завершившись, областной фестиваль стал отправной точкой в подготовке к «Автографу-99».
Бюлетень №1 (2), 1999 рік
Запоріжжя - Олена Алексєєва
На сегодняшний день в Запорожье 2 коллектива, к которым я имею непосредственное отношение:
а) Студия АП ЗГУ (27 человек старого и нового состава), где я руководитель. Адрес: г. Запорожье, ул.Жуковского, 66, Ректору Толоку Вячеславу Александровичу. Студия функционирует как учебный центр 6 лет. Контингент - студенты ЗГУ, Технического университета, некоторых техникумов города, средний возраст 19 лет. Студия имеет в ЗГУ автономное помещение, оборудованное под метод.кабинет по АП, личное имущество(инструменты, кое-какая техника, архив, литература, фонотека). Обучение ведётся на основе системы знаний, полученных мною в Мастерской АП Ю.Лореса в Российской академии театрального искусства (ГИТИС) в 1994-1995 гг. Изучаются сценическая речь, сценическое движение, актёрское мастерство, сольфеджио, вокал, гитарный аккомпанемент, история и теория жанра АП, проводятся аудио – и видеозанятия. Гл. цель обучения – обучение исполнительскому мастерству. Исходя из этого, в составе Студии, преимущественно, исполнители, хотя появляются иногда и авторы, которых интересует исполнение своих песен со сцены. Сейчас в Студии занимается третий набор участников (параллельно – второй набор является основным составом Студии). Занятия проводятся 9 месяцев в году (кроме летних каникул) обычно 2 раза в неделю по 2,5 – 4 часа. Индивидуальные занятия сюда не входят, проводятся по договорённости.
б) Театр АП при Дворце культуры и техники «Титан» (в составе 7 человек: выпускники Студии - Анна Гайдук, она же хормейстер коллектива, Жан Селезнев, Руслан Агарков, Анна Гаврик, Наталья Попова, Валерий Степанов – режиссёр-постановщик, Олег Ильинский – стажёр). Адрес: 330057 г. Запорожье, ул.Победы, 131, директор Камлык Григорий Иванович). Целью коллектива Театра является постановка театральных спектаклей на основе АП и с применением актёрской техники, а также постоянная работа концертной площадки на 60-100 мест для показа спектаклей, тематических программ, творческих встреч и т.д. Репетиции коллектива проводятся 5 раз в неделю по 4-5 часов.
При Театре создана платная студия гитарного аккомпанемента (руководитель Жан Селезнев). В январе-феврале планируется организация Клуба авторской песни для города на базе ДК. Желающих много, но не всем интересно, и нужно заниматься песней профессионально. В какой форме будет развиваться деятельность клуба, будет видно.
Театр Авторской песни предлагает вашему вниманию следующие программы:
1. «Путешествие в сказку». Игровое предст. для уч. 1-3 кл. на основе детской АП. Исп. Е.Алексеева.
2. «Мир АП». Знакомство с жанром, беседа-концерт для учащихся 4-7 кл., концертная программа для учащихся 7-11 кл. Исп. Е.Алексеева; труппа театра.
3. «И из собственной судьбы я выдёргивал по нитке...» Программа о жизни и творчестве Б.Окуджавы. Исполняет труппа театра.
4. «Поздравление с весной». Прогр. стихов и песен о любви для уч. 7-11 кл. Исполн. труппа театра.
5. «Надежды маленький оркестрик» (Музыкальная притча по произведениям Б.Окуджавы).
6. «Постскриптум» (Музыкальная фантазия на темы песен А.Н.Вертинского);
Наши «старики» (клуб «Парус») тоже создали что-то вроде клуба, на базе частного кафе. Собираются там на посиделки Кучма, Долгов, Белан и представители коммерческих кругов города. Всего человек 15-25. Скорее всего, это – форма отдыха. Больше ничего сказать об их деятельности не могу. Контакты с ними у нас эпизодические (иногда мы приглашаем их поучаствовать в наших программах). 28 февраля 1998 года в ДК «Днепроспецсталь» был проведен концерт В.Берковского и Д.Богданова – организатор А.Белан и много спонсоров, среди них – С.Кучма.
Бюлетень №2 (3), 1999 рік
Харків - Босін Михайло Евгенович (Керівник клубу пісенної поезії ім.Юрія Візбора)
Что же происходит?
Прежде всего – некоторые наблюдения, касающиеся не только Харькова. Современная авторская песня, несомненно, утратила былую социальность. Это понятно, т.к. сейчас нет той цензуры, того противостояния между творческой интеллигенцией и властями, которое породило, например, «Облака» Александра Галича. Сейчас, по-моему, наступило время, когда никто не знает, что делать, с кем бороться, чтобы жилось лучше. Как об этом писать? Серьезные песни об этом писать трудно, так что сегодня (в плане социальных песен) наблюдается естественный крен в сторону шутки. Появилось много так называемых «дурок», пародирующих современных российских и украинских политических деятелей всех мастей и рангов. В Харькове этим «грешат» Першко-Балев, Николай Чернов, Григорий Слободянюк, Николай Манжос и многие другие.
Если отбросить социальный жанр, то остаются лирика, разговор со своим внутренним миром, философия... Тут не так-то просто с авторской песней (в том плане, что сам пишу стихи, сам пишу музыку, сам исполняю) Чтобы оторваться здесь от набора шаблонов (именно таковой является за редким исключением современная эстрадная песня), нужны: настоящая поэзия, оригинальная мелодия, богатая гармония н хорошее исполнение. Одному человеку это оказывается не под силу, даже талантливому человеку, каким несомненно является Владимир Васильев, или, скажем, Ирина Барабаш. Эти авторы-исполнители сегодня являются Харьковскими лидерами в жанре традиционной (сами пишут, сами исполняют) авторской песни.
Самая большая ошибка, на мой взгляд, – это борьба за чистоту жанра, которая наблюдается практически на всех фестивалях авторской песни. Эта тенденция толкает прекрасных композиторов сочинять посредственные песни, прекрасных исполнителей сочинять «бесцветную» музыку, сильных поэтов – читать свои стихи под штампованную мелодию и убогий гитарный аккомпанемент. Это сильно тормозит развитие авторской песни. Тем не менее, в настоящее время бурно развивается жанр песенной поэзии, где композиторы берут в работу стихи талантливых поэтов, где часто исполняются песни не авторами музыки или стихов (которым в исполнении прощаются любые «ляпсусы», коль они авторы), а исполнителями и исполнительскими коллективами, умеющими доставить настоящее удовольствие слушателям. Мне представляется, что песенная поэзия уже сегодня явление более интересное, чем авторская песня. В песенной поэзии (кроме лучшего качества самой песни) нет тех стандартных жанровых ограничений, которые часто на конкурсах авторской песни оставляют за бортом одаренных музыкантов, композиторов, исполнителей.
Луганськ – Дзевіцький Олексій
…Итак, обзор по Луганску. В Луганске существуют два клуба, один – на базе городского парка имени Щорса, руководитель – Лилия Третынко, другой – на общественных началах ведёт Елена Поярко. Оба клуба время от времени проводят концерты для друзей и совместные концерты. Из луганских авторов активную концертную деятельность проводит Стелла Зубкова.
В 1998 году в Луганске прошли два события, достойных внимания. Во время предвыборной кампании в концертном зале Луганского музучилища проводился концерт «Авторская песня – новые имена». В концерте принимали участие Геннадий Максимов (Киев), Руслана Туриянская (Сумы), авторский дуэт Олег Литвиненко –Юрій Киселёв (Харьков), а также луганский квартет “Клубни” (Лилия Третынко, Максим Пеньков, Виктория Хлопова, Антон Ворожейкин). Организатор и идейный вдохновитель концерта – Антон Ворожейкин. 3-5 декабря в Луганске проводился фестиваль с претензией на регулярность (аналогичная акция в последний раз имела место в декабре 1993 года). Организатор - Стелла Зубкова. Жюри фестиваля: Геннадий Жуков (Ростова-на-Дону), Калашников Виталий (Москва), Дмитрий Долгов (Запорожье), Александр Анищенко и Антон Ворожейкин (Луганск), одним из самих неожиданных и приятных гостей фестиваля стал Сергей Майданов (Горловка-Санкт-Петербург-транзит). Из лауреатов и дипломантов фестиваля имеет смысл отметить Сергея Салова и Елену Колосову (луганские авторы), Соколова Артёма – автор из Краснодона (лауреат зимней Ялты) и Зайца Антона, луганского автора (второй приз на международном детско-юношеском фестивале «Журавлиная родина» г.Сергиев Посад). Гран-при фестиваля - авторский дуэт братьев Золотухиных (студенты Луганского музпеда), хотя на мой субъективный взгляд, это уже не авторская песня. В принципе новости все, до встречи в Черкассах или ещё где нибудь.
23.04.1999
Бюлетень №4 (5), 1999 рік
Івано-Франківськ – Дарина Назарчук
У “Приспіві” вирізнялися нові голоси (газета “Галичина” №114, 20 липня 1999р.)
Протягом двох днів у Івано-Франківську вперше проходив регіональний фестиваль авторської пісні та співаної поезії “Приспів”. Такі фестивалі вже кілька років проводятся в багатьох областях, і ось до них нарешті долучився й Івано-Франківськ. Метою конкурсу було виявити нові таланти, які б взяли участь у п’ятому Всеукраїнському фестивалі авторської пісні та співаної поезії, який відбуватиметься в с.Піщаному Бахчисарайського району Кримської АР з 27 липня по 1 серпня цього року.
На заклик “Приспіву” відгукнулись 33 учасники – з Снятина, Верховини, Городенки, Тисмениці, Надвірної, Івано-Франківська, а також зі Львова, Хмельницького і Чернівців. Після творчого прослуховування до участі в конкурсі було допущено 26 співаків. Журі, яке очолював завідувач відділу культури і мистецтв управління культури облдержадміністрації Роман Братковський і до якого входили відомі автори і виконавці авторської пісні Володимир Завгородній з м. Володимир-Волинського Волинської області, Леся Соболевська та Ігор Гриник з Івано-Франківська, Зінаїда Дмитровська – поет, радіожурналіст із Києва, Петро Картавий – координатор оргкомітету п’ятого Всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії з міста Суми та інші, загалом залишилося задоволене рівнем конкурсантів.
На прес-конференції було відмічено, що авторська пісня, яка раніше більше торкалась соціальних проблем, тепер акцентує увагу на інтимних, особистих переживаннях. Оскільки суспільство нині розгублене, то й автори теж розгублені. Вони намагаються знайти своє місце в житті, знайти гармонію з собою і світом. Авторська пісня – сповідальна, щира, виклика. Людей на роздуми над своїм життям, примушує думати, співпереживати, а тому, мабуть, житеме вічно.
Хто ж найкраще доніс до слухача те, що в нього на душі?
Гран-прі фестивалю присуджено Іванові Васьківу з Івано-Франківська. В номінаціях “кращий автор” перемогу здобув Юрій Гуцуляк з Хмельницького, “кращий композитор” – Роман Корецький зі Львова, “кращий колектив” – дует “Крила” у складі Олени Баєвої і Надії Данишенко з Івано-Франківська, “кращий – виконавець” – Леся Федунків з Івано-Франківська. Приз глядацьких симпатій завоювала Наталія Поперечна з Івано-Франківська. А дипломантами стали Петро Федорів, Христинка Пиріг (до речі наймолодша учасниця), Наталія Бойчук з Івано-Франківська та Петро Корж зі Снятина. Лауреати і дипломанти, найцікавіші учасники, а також гості Леся Соболевська, Ігор Гриник, Володимир Завгородній, Юрій Новіков взяли участь у гала-концерті фестивалю, який проходив в обласній філармонії і приніс немало приємних хвилин глядачам.
Нагадаємо, що засновниками фестивалю є обласна рада та держадміністрація. Основним спонсором виступила торгова марка “Карпатські делікатеси” (“Кар-Дел”) ЗАТ “Франко-Крок”, яка подбала про цінні подарунки для переможців.
Тепер лауреати і дипломанти готуватимуться до поїздки в Піщане. На п’ятий Всеукраїнський фестиваль запрошені також Ігор Гриник, Леся Соболевська та інші відомі наші виконавці авторської пісні.
Севастополь – Ірина Руденко
Отчет о работе клуба струнной поэзии “Ахтиар” (с апреля 1998г. по апрель 1999г.)
В апреле 1998г. В читальном зале библиотеки Матросского клуба возобновил свою работу клуб авторской песни “Ахтиар”. По решению актива клуба ранее называвшийся клубом самодеятельной песни “Ахтиар” и заседавший до начала 90-х годов в ГДК, начал носить новое именное “платье” – Клуб струнной поэзии “Ахтиар”. Как и ранее, основной задачей творческого объединения людей явилась пропаганда лучших образцов авторской песни различной тематики.
КСП “Ахтиар” собирался каждую первую, третью и пятую среды месяца. На заседаниях присутствовало от 40 до 80 человек, что говорит о большом интересе севастопольцев к клуб авторской песне.
В актив клуба вошли: Владимир Губанов, Андрей Лубянов, Ирина Руденко, Игорь Сидоров, Владимир Сильвестров, Пётр Спирин, Валентин Стрельников, Светлана Ткаченко.
Разноплановая деятельность КСП “Ахтиар” была представлена:
1. Творческими встречами в библиотеке Матросского клуба.
2. Выступлениями авторов и исполнителей перед личным составом на кораблях и в частях Черноморского флота.
3. Концертами в городских учреждениях культуры.
4. Записями на телевидении и радиостанциях.
Так, в информационных программах Севастопольского телевидения было показано 10 сюжетов о работе КСП “Ахтиар”, 40 минутная передача “Севастопольская волна” была целиком посвящена клубу “Ахтиар”.
Радиостанция ”Омега-Полис” в своих программах “Без ретуши” и “От фонаря” (автор Н.Борисова) провела 10 встреч с членами клуба.
ТРК “Бриз” была показана передача Людмилы Вертяевой о работе клуба “Ахтиар”.
Городские газеты – “Слава Севастополя”, “Флаг Родины”, “Севастопольская газета”, “Вечерний Севастополь” отмечали на своих страницах заслуги наших песенников (всего более 20 публикаций).
За год в КСП “Ахтиар” прошло 28 заседаний, 5 декабря 1998 г. в Матросском клубе был организован Городской фестиваль авторской песни, который прошел с аншлагом (в зале присутствовало около 500 человек).
Прошли творческие встречи интеллигенции города с представителями клуба авторами-исполнителями Владимиром Губановым, Игорем Сидоровым, Борисом Сидорычевым, Сергеем Шишкиным, Петром Спириным, Светланой Ткаченко, Владимиром Сильвестровым, Сергеем Шарохиным, Станиславом Тараном, Александром Иваненко, дуэтом Игорь Захаренко – Дмитрий Черепок, Владимиром Широковым, Виктором Плесцовым, Владимиром Сиволобовым, Юрием Саяновым и др.
За отчетный период были выпущены магнитоальбомы – Владимира Губанова, Игоря Сидорова, Бориса Сидорычева, Александра Иваненко.
Перед севастопольцами выступали гости – барды из городов Ялты, Бахчисарая, Симферополя, Сумы, Киева, Свердловска, Москвы. Представляли свои программы: КС ”Феолент” Гагаринского района, турклуб “Гермес” Севастопольского технического университета.
В настоящее время клуб струнной поэзии “Ахтиар” насчитывает в своих рядах около 60 человек, среди них около двадцати человек активно пишут песни и стихи.
Актив клуба продолжает вести творческий поиск, выискивать новые формы работы, привлекать новых сторонников, любителей этого жанра.
К сожалению, материальная база КСП “Ахтиар” оставляет желать лучшего. Несмотря на проведение платных концертов и фестиваля, клуб не располагает пока даже самым необходимым и скромным имуществом – гитарой, примитивной звукоаппаратурой, банком записей, фондом для приглашения и размещения гостей, средствами на рекламу.
Бюлетень №5 (6), 1999 рік
Суми – Кривий Ріг – Картавий Петро
Криворізький фестиваль виходить на республіканський рівень
Проведення 3-го фестиваля «Струна Тернова» Криворізьського клубу «Соль» збіглось з осіннім фестивалем в Ялті і потрібно було визначитись куди ж їхати. Голова клубу «Соль» Марійка Михайличенко ще у Піщаному запросила мене і моїх друзів на фестиваль у Кривий Ріг, а з ялтинцями давня дружба, починаючи з 1991 року був на всіх фестивалях клубу «13». Отримавши два запрошення, не дивлячись на спокусу побувати в Ялті серед давніх знайомих, прийшлось віддати перевагу Кривому Рогу – де тільки складаються фестивальні традиції і я зможу допомогти у проведенні фестивалю.
У оргкомітет фестивалю увійшли Ераст Іваницький (голова – спонсор фестивалю), Марійка Михайличенко, Оксана Зоря, Юрій Ющенко, Олег Ізотов та інші. Гості та учасники фестивалю прибули із Запоріжжя, Івано-Франківська, Нікополя, Севастополя, Сум, Харкова. Фестиваль проводився на базі палацу Центрального гірничо-збагачувального комбінату (ЦГЗК – спонсор фестивалю), який знаходиться у 44-му кварталі міста. Гостей прийняв затишний «Дом приезжих», що розташований через дорогу від палацу ЦГЗК.
Журі фестивалю: Балабан Анатолій Олександрович – доцент музично-педагогічного факультету Криворізьського педуніверситету; Боголюбов Анатолій – музикант; Варава Анатолій – голова правління благодійної організації “Гармонія права”; Картавий Петро (м.Суми) – координатор клубів авторської пісні України; Козлов Анатолій Васильович – професор кафедри української філології Криворізьського педуніверситету; Рябухін Володимир Євгенович – директор ПП “Герда”, представник торгового дому “Артеміда” (спонсор фестивалю); Стецюк Володимир – директор підприємства “Видавничий Дім”; Ященко Наталя – заступник голови комітету у справах молоді Криворізьського міськвиконкому.
Після двогодинного обговорення журі визначило переможців фестивалю. Володарем Гран-прі стала Марія Михайличенко. Кращий автор – лауреатами, набравши рівну кількість голосів, стали Ігор Гриник (Івано-Франківськ) та Сергій Шевченко. Кращий ансамбль – «Давай»; Кращий виконавець – лауреат Віта Переверзєва, дипломант Микола Корнєв. Краще поетичне рішення – лауреат Оксана Зоря, дипломант Геннадій Фоменко. Краще музичне рішення – лауреат Марат Шакіров (Нікополь), дипломант Андрій Престинський. Кращий дебют – лауреат Віталій Яковлєв, дипломант Сергій Поярков. Приз глядацьких симпатій – лауреат Василь Гончарук, дипломант Юрій Ващенко. Спеціальний приз отримала бандуристка Оксана Кікавська. Заохочувальним виступом у ГАЛА-концерті журі відзначило 16-річного дебютанта Дмитра Рябухіна.
жовтень 1999 року
Славутич – Калиниченко Михайло
ИНФОРМАЦИОННОЕ СООБЩЕНИЕ
О проведении 5-го Международного фестиваля авторской песни «СЛАВУТИЧ 99»
Пятый Международный фестиваль авторской песни «СЛАВУТИЧ 99» проводился по инициативе городского клуба любителей авторской песни Славутича «ЛАПС» в период с 27 по 29 августа 1999 г. в условиях туристского лагеря, на берегу Кривой Речки возле базы отдыха «Днепр».
Члены жюри: Валерий и Вадим Мищуки (г.Москва), Вячеслав Ковалев и Сергей Григорьев (г. Санкт-Петербург), Александр Ничипоренко (г.Чернигов)
Лауреатами 5-го фестиваля стали:
1. Спицкий Александр Николаевич 2. Ясюкович Ольга Эдвардовна 3. Шакиров Марат Назипович 4. Сильченко Игорь Николаевич 5. Ташкин Владимир Джоржевич 6. Певнева Ольга |
г.Конотоп г.Могилев г. Никополь г. Гомель г. Феодосия г. Жлобин |
(Украина) (Белоруссия) (Украина) (Белоруссия) (Украина) (Белоруссия) |
автор автор автор музыки автор-исполнитель автор исполнитель |
Дипломантами 5-го фестиваля стали:
1. Бойченко Валентина 2. Котюх Павел, Котюх Евгений 3. Максымяк Лидия Людомировна |
г. Солигорск г. Славутич г.Калуш |
(Белоруссия) (Украина) (Украина) |
исполнитель исполнители автор-исполнитель |
Ялта – Світлана Пентегова (керівник клубу авторської пісні «13»)
«ОСЕННЯЯ ЯЛТА» - 99 С ПРОДОЛЖЕНИЕМ
Как обычно, фестиваль был неконкурсным. Участников приехало очень мало, около трети тех, кого приглашали – 60 человек. В трех концертах участвовали 25 человек. В основном это наши постоянные участники: крымчане П.Гребенюк, О. Жваколюк, К. Фролов, украинские авторы и исполнители – К.Великандо, В. Олейниченко, Н. Ютушуй и др., трио «Свояси» (П. Матвейко, Н. Родионова, С. Белокопытов) из Москвы, комендант бардлагеря «Арго» из Новокуйбышевска А. Жаров. Из Франкфурта-на-Майне приехала Ольга Мальцева. Впервые на фестивале выступали трио Коротыч (Севастополь-Измаил), В. Байрак (Одесса). Открытием фестиваля стали песни Константина Вихляева из с. Рыбачьего под Алуштой. А самый юный участник из Луганска Антон Заец просто покорил всех: зрителей – исполнением, вокальными данными, а мы отметили прежде всего качество стихов. В целом уровень фестиваля мы оцениваем как хороший, но он, безусловно, ниже, чем был в 1991-1994 годах, прежде всего за счет того, что большинство приглашенных не приехали, в основном по причинам дефицита времени и денег.
Проведение творческих мастерских, а также отбор неизвестных нам участников на концерты (на фестиваль мы приглашаем наших друзей, программы концертов в основном составляются до фестиваля и корректируются с обязательным включением новых авторов и исполнителей) обеспечивала солидная команда во главе с Игорем Ли.
Київ – Аркадій Голубицький
Головний в Україні фестиваль авторської пісні
ІІІ конкурс-фестиваль молодих авторів та виконавців самодіяльної пісні «Чумацький Шлях», присвячений пам’яті Олександра Авагяна, удався.
Перші два дні фестивалю пройшли на базі відпочинку «Корабел», що у київському передмісті Пуща-Водиця, де були створені всі умови для проживання учасників, їх спілкування, репетицій. Заключні заходи третього дня проводились у Києві.
Розповім про ті події, свідком та учасником яких був.
В якості члена журі я опинився у вирі другого та третього дня фестивалю. 13 листопада з 10 години ранку працювали творчі майстерні. На цей раз їх було аж п’ять, що дозволило “майстрам”, а серед них були провідні київські барди, дуже уважно прослухати і повчити кожного з претендентів на участь у конкурсному концерті. В творчих майстернях з майбутніми конкурсантами працювали члени журі, що дозволило в подальшому оперативно скласти конкурсну програму.
Майже з 80-ти учасників фестивалю для участі у конкурсному концерті було визначено 42 автора та виконавця. Географія фестивалю виявилася різноманітною: Херсон, Запоріжжя, Алчевськ, Новоград-Волинський, Сімферополь, Луганськ, Харків, Львів, Кривий Ріг, Черкаси, Вінниця, Боярка, звичайно, ж і Київ.
Конкурсний концерт почався о 18.00 того ж дня. Організація його, як, до речі, і всіх заходів фестивалю, заслуговує на найвищу оцінку. Прискіпливе журі вибрало найкращих. Хоча деякі з тих, хто залишився поза списком лауреатів, за інших сприятливих умов, могли б опинитись серед щасливчиків.
Серед лауреатів я б відзначив авторів Ганну Гаврик із Запоріжжя, зовсім юну Анастасію Бринцеву з Алчевська та володаря Гран-прі фестивалю Антона Зайця з Луганська, та виконавців киян Ему та Павла Коробових, Ольгу Артеменко з Херсона та особливо Аліну Пахомову з Сімферополя.
Киянам дісталась лише половина лауреатських призів.
Заключним акордом фестивалю став концерт лауреатів та членів журі, які представляли переможців конкурсу. Концерт пройшов 14 листопада у переповненому конференц-залі Київського Будинку вчителя. Це було справжнє свято авторської пісні. Після кожного виступу довго не вщухали аплодисменти. Більш за все мене зворушило те, що по закінченні виступу володаря Гран-прі першими в залі підвелись учасники фестивалю: й ті, хто став лауреатом, й ті, хто залишився з надією на успіх на майбутніх конкурсах. Підвелись, щоб вітати Переможця.
Можна було б навести довгий список тих, хто ще претендував на лауреатське звання. Він не був би коротшим за лауреатський. Серед них, на мій погляд, виконавці Ганна Крутікова з Сімферополя, Кирил Сергієнко з Алчевська, Марія Сургайло з Харкова та автори Юлія Кузьмяк зі Львова, Маша Зеленська з Києва.
Бюлетень №1 (7), 2000 рік
Ялта – Ігор Вульфіус (про фестиваль “Зимова ялта”)
Ялта не город. Ялта это – событие
Среди 52 «конкурсантов» были свои находки для членов жюри под председательством одессита Виктора Байрака. Кстати, мнение жюри зачастую совпадало с мнением зала, который сразу выделил для себя автора из Рыбачьего Константина Вихляева с его «Платаном» и «Колыбельной для тех, кто не рожден летать» и мелитопольца Бардина Алексея, который «завел» зал своей песней «Любовь №3».
Впервые произошло неожиданное: пятнадцатилетняя луганчанка Елена Медоренко, которая по праву должна была получить приз «Надежда», вручаемый самому молодому участнику, оказалась лучшей исполнительницей. Ее песенное мастерство дополнилось актерской игрой, что не оставило безучастными ни зрителей, ни жюри, которое на время позабыло о своей внешней беспристрастности. Рядом с ней оказалась одноклубница из Луганска Сацык Алевтина, а также Яворская Светлана (Симферополь) и Артеменко Ольга (Херсон).
В первый же день полюбился зрителям ансамбль «Учан-Су» под управлением Александра Усенкова (г.Донецк). Даже показалось, что именно этому коллективу будет отдан главный приз фестиваля – приз зрительских симпатий, а не с восторгом встречаемому ансамблю «Камертон» из Алчевска под управлением Александра Смирнова.
Но вот на сцену один за одним выходят гости. Зрители в растерянности – ладоней не хватает. Лиля Третынко из Луганска доказывает в очередной раз, что успех ее воспитанниц не случайность, у них есть у кого учиться. Врывается на сцену со своей положительной энергетикой москвич Александр Вербицкий – зал активно подпевает. Александр Рожков со своей богатырской песней вызывает бурю эмоций.
По результатам второго вечернего концерта Приз зрительских симпатий был присужден Виктору Байраку из Одессы за цикл песен для КВН, хотя претендентов было множество и о каждом можно говорить отдельно, долго и красиво. Покорили всех своим шармом сестры Коротыч из Севастополя, исполняющие песни Павла Гребенюка, тонкий лирик Дмитрий Долгов и ироничный философ Александр Супрун (оба из Запорожья). Джазовые интонации киевлянина Геннадия Максимова сменяются песнями-размышлениями о больших и малых трагедиях любви и быта Владимира Олейниченко из Харькова. Киевский автор Лев Лобанов театрализовал свою песню «Синяя береза», а симферополец Валерий Мальцев возвратил нас в далекие шестидесятые, исполнив «Песню американских шпионов». Как всегда, порадовал дуэт из Сум Виктор Сыроватский и Яна Шифрина, киевлянин Николай Ютушуй и нынешняя москвичка Елена Свок. Виктор Самусь из Зеленогорского еще раз доказал всем, что лучшие песни о Ялте пишутся, увы, не ялтинцами. Ему же вручен приз «За лучшее владение инструментом». Он и Константин Фролов, песню которого «Таверна» пел весь зал, награждены призами «За верность фестивалю».
Бюлетень №3 (9), 2000 рік
Львів – всеукраїнський молодіжний фестиваль авторської пісні «Срібна підкова»
Історична довідка та прес-реліз
У 1999 році проведено чотири регіональні відбіркові тури 4-ого фестивалю «Срібна підкова», кожний з яких став маленьким святом української молодіжної пісні. Загалом у конкурсному відборі в Києві, Чернівцях, Житомирі і Хмельницьку взяли участь 42 учасники – автори-виконавці та акустичні групи. Таким чином «Срібна підкова» перетворилася на постійнодіючий всеукраїнський фестиваль, завданням якого і надалі залишається популяризація української авторської пісні та обдарованих молодих авторів-виконавців. Традиційно, фінал фестивалю, у якому беруть участь переможці регіональних відбіркових турів, відбувається у Львові.
До участі у львівському відбірковому турі, який тривав 2 та 3 травня, зголосилося 18 творчих одиниць зі Львова, Києва, Тернополя та інших міст країни. 22 фіналісти регіональних турів продовжили змагання 5 та 6 травня.
Молодих музикантів оцінювало компетентне журі, до складу якого увійшли гранди української бардівської пісні, зачинателі національного культурного відродження, переможці найперших фестивалів «Червона Рута» та «Оберіг» – Олександр Смик (м.Рівне), Сергій Шишкін (м.Володимир-Волинський), Володимир Смотритель (м.Хмельницький), Віктор Нестерук (м.Львів-Київ), Олександр Власюк (м.Київ); представники молодшого покоління музикантів – художній керівник вокальної формації «ПіККардійська терція» Володимир Якимець (м.Львів) та її учасник Ярослав Нудик, лідер рок-групи «+GG+» Олег Калитовський, лідери легендарних гуртів Андрій Середа («Кому вниз») та Дмитро Добрийвечір («Вій»), поет Сергій Пантюк (м.Чернівці).
Переможців фестивалю визначали у двох номінаціях: соліст та група. Першість серед авторів отримала наймолодша учасниця конкурсу тринадцятирічна школярка з Червограда Яна Шпачинська, приємно вразивши журі майстерністю гри на гітарі, цікавою поезією та непересічним вокалом. Нагородою для Яни стане запис трьох пісень у професійній студії, стилізована підкова авторського виконання та картина-символ із зображенням крилатої гітари. Друге місце розділили Вячеслав Міщенко з Житомира та Олексій Заканач з Хмельницька. Третім – Олег Сухарєв з Кам’янець-Подільського. Хлопці в якості призів отримають гітари від співорганізатора фестивалю АТ “Трембіта”.
Складне завдання постало перед журі, коли довелося визначати кращих серед шести сильних і колоритних груп. Тому тут результати оцінювання дещо незвичні – перші та друге місце розділили кияни “Ворождень” та дует Павла Нечитайла і Сергія Бекінського з Хмельницька. “Ворождень” для подальшого творчого розвитку в дарунок отримує дві серійних гітари від “Трембіти”, а хлопці матимуть нагоду працювати на гітарі майстрового виконання. Відзначено групу «Умахарумума» з Кам’янець-Подільського. Серед інших трьох груп – львівська “Фора”, чернівецька “Славія” та “Блазні” з Хмельницька – так і не вдалось визначити кращих чи гірших. Паралельно з основним журі у фіналі працювало альтернативне, до складу якого увійшли журналісти. За результатами оцінювання до четвірки кращих увійшли Яна Шпачинська, Вячеслав Міщенко, “Ворождень” та Юлія Косівчук.
Цьогоріч до проведення фестивалю, окрім традиційних його організаторів - Мистецького центру «Срібна підкова», Товариства автентичної музики та фабрики музичних інструментів “Трембіта” долучився Львівський національний університет ім.І.Франка. Усі відбіркові та фінальні прослуховування проводилися у внутрішньому дворику біологічного факультету університету. Тут свою книжку “Володар вогню” 3 травня презентував гарольд сучасності Сергій Пантюк. А ввечері наступного дня мало місце екзотичне видовище з назвою «Лицарський турнір», яке поєднало в собі герці на мечах, літературні читання та музикування. В одній із аудіторій біофаку Володимир Смотритель презентував львів’янам виставу “Прокляті роки” свого моно-театру “Кут”, в основу якої лягли поезії репресованих українських поетів різних епох.
Бюлетень №1 (14), 2001 рік
Житомир – Наталя Бовсунівська (про фестиваль “Студентські струни”)
Хоча пройшов майже тиждень від дня закриття фестивалю, душа все ще переповнена почуттями. Дуже шкода, що це свято братства буває тільки раз на рік.
Я не вперше оцінюю виступи учасників, і можу сказати, що з року в рік наші “Струни” ростуть. Ростуть у професійному, виконавському контексті. Розширюється географія конкурсу.
Особисто мене, як професійного музиканта, вражає володіння інструментом. Іноді важко повірити, що людина, яка виступає на сцені, не має музичної освіти: виконавська техніка, вокал просто фантастичні.
Особливо у цьому відношенні хочу відзначити виступ білорусів. Фізико-математичний факультет Мозирського педагогічного інституту подарував фестивалю блискуче тріо "Сімплекс метод”.
Я недарма підкреслила слова “фізико-математичний факультет” – такої цікавої музики, інтелектуального тексту, і просто моря доброти я вже давно не чула навіть на професійній сцені.
Найяскравішим епізодом для мене став концерт, який відбувся у готелі, де жили учасники. Більшість молоді зрозуміла, що просто так відпускати білорусів не можна. Слухати їх хотілося ще і ще… Тому маленький готельний номер раптом перетворився на імпровізований концертний майданчик.
Перехожі, певно, були вельми здивовані, коли у “вечірньому ефірі” площі Перемоги почули білоруську “Речаньку” та “Касів Ясь канюшину”… Навіть міліцейські патрульні із розумінням і задоволенням сприйняли хорове виконання народних пісень. А все пояснюється дуже просто: українська молодь зробила нашим сябрам маленький подарунок.
Стало ясно, що попри всі кордони, молодь хоче зустрічатись, спілкуватись, ділитись творчими задумами.
І якнайкраще цьому сприяє фестиваль “Студентські струни” .
З найкращими побажаннями: Наталія Бовсунівська, старший викладач кафедри музики ЖДПУ, член журі.
Харків – Ірина Федорова (керівник підліткового клубу «Дворняга»)
11-12 ноября 2000 года вот уже в третий раз в Харьковском городском детском Дворце культуры прошёл открытый городской фестиваль авторской туристской песни «Тропинка». Названия детско-юношеский он не имеет, хотя в положении просто указан возраст участников.
В этом году, к сожалению, не было иногородних участников, да у нас и нет пока финансовой возможности их приглашать.
Итогом фестиваля стало появление на «горизонте» бардовской песни двух интересных авторов – Стрельцовой Наташи (студентка института физкультуры) – лучший автор песни; Отводенко Сергей (студент Харьковского политеха) – спецприз жюри за лучшее поэтическое решение. Лучшим исполнителем стал Александр Миткевич – «мой», из старичков. Приз зрительских симпатий получила Александра Шаболтас (за песню о В.Высоцком). Дуэтов толковых не было. В составе жюри были: Чайка Ю.А., Чернов Н.А., Душкин Е.Н., Осадчая В.Н., Дреганова М.Ю. В этом году порадовал помощью и участием клуб «Ирбис» (Сергей Отводенко ходит к ним, Дреганова Марина – организатор). Клуб Дома учёных тоже не оставил нас без внимания – Олег Бондарь и Ольга Беда наградили своим призом – вновь вышедшим совместным поэтическим сборником.
Фестиваль прошел хорошо, надеемся, что он станет традиционным и в наступающем году пройдёт тоже. Могу напомнить, что лауреатами нашей «Тропинки» были Мария Сургайло (1998г), Павел Воронченко (1999г), Валера Биловол (1998г), дуэт «Адажио» (1998г).
В этом году прошли конкурсы авторской песни в институте культуры (октябрь), Дзержинском районе. Лауреаты участвовали на «Тропинке», так что уже нас стало больше. В клубе «Лира» работает Миша Виниченко, автор-исполнитель, его воспитанница Людмила Семиволос тоже получила поощрительный приз на «Тропинке».
Публикация была в газете «Слобода», чисто информационного характера.
Щиро дякую за вичитку бюлетеня Антоніні Тимченко