Новини одним рядком:
8 січня – 60 років з дня народження Анатолія Рибіна, барда з Києва
21 січня – благодійна лекція «Магія зимових свят у традиційній народній культурі слов’ян» у Харківському центрі культури
22 січня – презентація нового альбому харківського барда Володимира Васильєва у Москві
24 січня – перший воркшоп із підготовки нової експозиції “Книга familia: зроби виставку разом з Літмузеєм”
25 січня – благодійний бард-фест “Охрипшая душа” в Українському домі в Києві
25 січня – спектакль-концерт “Вертикаль” присвячений Володимиру Висоцькому у київському Будинку художника
25 січня – вечір пам’яті Володимира Висоцького у Харкові
27 січня – концерт барда Олександра Марченка у тернопільській обласній бібліотеці для молоді
27 січня – концерт присвячений В.Висоцькому в актовій залі Сумського державного університету (вхід вільний)
28 січня – благодійний вечір українсько-російської поезії «Тепло-візії», Харків, Держпром, 4-й під'їзд
30 січня – концерт Анатолія Рибіна, м. Київ, вул. Польова, 27 (Мистецький Центр КМ НТУУ «КПІ»)
7 лютого – концерт Ольги Артеменко (Київ) у сумській бібліотеці ім. Т.Шевченка, відділ літератури з мистецтва
Володимир Сурай
Нескорені
Нескорених душ зелені ліси лягли навкруги
Полеглих героїв в осінньому небі очі ясні
В пожовклій траві і в опавшому листі їхні сліди
Могил невідомих версти - куди не піди
Тут від сліз, тих хто вдома чекав - виростуть верби
Як хрести, на могилах - сосни
Тут в вітрі і небі прозорому
Дихає серце нескорених
А там, край струмка під сосною просіла земля
Я знаю то скроплена кров'ю і потом земля
І нам не дістатись вершини тої глибини
Боюсь ми не зможемо те, що зуміли вони
Земля наша вже не сміється, безсилі ліси
Якщо ми забудем себе, то не буде весни
Дорога не плаче, мовчить мов закована
І босим гуляє по світу той подвиг нескорених
Тут від сліз, тих хто вдома чекав виростуть верби
Замість хрестів на могилах - сосни
Тут в вітрі і небі прозорому
Дихає серце нескорених
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Тернопіль – сайт http://te.20minut.ua/Kult-podii/biblioteka-zaproshuye-na-zustrich-iz-vidomim-bardom-10433058.html
Бібліотека запрошує на зустріч із відомим бардом
Обласна бібліотека для молоді запрошує на творче рандеву з відомим тернопільським музикантом, бардом та поетом Олександром Марченком.
Зустріч проведуть в рамках мистецького проекту «Зустрічі без прощань» 27 січня 2015 року о 14.30 год. Поціновувачі таланту О. Марченка матимуть можливість поспілкуватися з гостем, почути уривки з його аудіокниги «Рефи. Повість у білому вірші», послухати авторські пісні, кажуть у бібліотеці.
Для довідки:
Олександр Марченко - музикант, бард, літератор, перекладач, лауреат 4-го Всесвітнього Фестивалю Миру 1986р. Закінчив Тернопільське музичне училище ім. С.Крушельницької, Львівську державну консерваторію за фахом «музикознавство, симфонічне диригування». Працював у музичній школі м. Бучач, Тернопільській та Київській філармоніях, Київському державному університеті , де був керівником студії авторської пісні.
З 1986 по 2007рр. як автор-виконавець концертував у містах Австрії, Болгарії, Іспанії, Італії, Португалії, Польщі, Росії, Середній Азії, України, Тунісу, Англії, Франції Знімався у італо-американському історично-документальному фільмі "Неаполітанське серце" (2002р.), де вперше у світовому кінематографі виконав класичну неаполітанську пісню українською мовою у своєму перекладі. Автор перекладів літературних творів з польської, французької, іспанської, італійської мов.
Київ - Анатолій Рибін
Дух гетьмана Полуботка
Серед круговерті майданних подій січня минулого року вирізняється заява відомих лідерів про початок безкомпромісного пошуку по всьому світу грошей, вкрадених з бюджету країни тодішнім урядом і, насамперед, особисто президентом.
Минув рік, як, начебто, розпочато пошук грошей, схованих навряд чи в Африці, але в банках Західної Європи та Америки точно... За рік, що минув, певні лідер стали керівниками країни, отримали із Західної Європи та Америки чимало грошей на відновлення країни, але з 200 млрд., вкрадених з бюджету не знайдено ще нічого… Пошук, мабуть, триває?..
Але що можна чекати від країн, котрі протягом багатьох століть займались та й продовжують займатися лихварським бізнесом. І не важко собі уявити, що сталося б з пенсійним фондом такої країни класичного лихварства, як Швейцарія, чи тієї ж Англії, коли б там, із якогось переляку, взяли й повернули нам золото всіх чи хоч би й половини українських Полуботків…
А втім, є речі більш реальні та ймовірні… Якщо до управління країною тепер залучаються фахівці з іноземним громадянством – і, дай боже, щоб це пішло тільки на користь – тоді настав, мабуть, час скористатися досвідом іноземних фахівців із спіритизму. Хай вони врешті визвуть бодай на декілька хвилин дух гетьмана Полуботка, щоб той у прямому ефірі повідав широкому українському загалові, у якого чесного лихваря, чи в якому надійному західному банку та під які відсотки не малі залишив гетьман на депозитах діжки з золотими дукатами…
Пісня «Золото Полуботка» у концерті Анатолія Рибіна 30 січня 2015 р. о 19.00 за адресою: м. Київ, вул. Польова, 27 (Мистецький Центр КМ НТУУ «КПІ»).
Ця та інші пісні на http://www.bards.name/person418
Суми – сайт КАП “Булат” http://www.bulatclub.com/frm/index.php?t=1626&p=8462#pp8462
7-го февраля в библиотеке им. Шевченко состоится концерт
Ольга АРТЁМЕНКО (г. Киев) с программой "ПАРАЛЛЕЛИ"
Ждём Вас 7 февраля
Центральная городская библиотека им. Т.Г. Шевченко
ул. Кооперативная, 6 Отдел литературы по искусству
Начало в 16:00
Ольга АРТЁМЕНКО http://www.bards.name/index.php?page=userinfo&userID=135
К бардовской песне пришла, вернее даже приползла, еще в возрасте 5-6 месяцев. Начиналось все с песен родителей у костра в походах. Позже, во время учебы в университете, попала в Херсонский Клуб Авторской песни "Жираф" и с тех пор понеслись фестивали, концерты и опять фестивали.
Принимала участие в фестивалях "Зимняя Ялта", "Осенняя Ялта", "Фестиваль памяти горноспасателя Александра Авагяна", "Всеукраинский фестиваль авторской песни" в Киеве, Сумской "Булат", Запорожская "Плеяда", "Киевская Русь", "Редкая птица", фестиваль в Мраморной пещере (Чатыр-Даг) и т.д.
Харків – Літературний музей
Друзі!
Харківське відділення Українського етнологічного центру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології Національної академії наук України запрошує на благодійну лекцію «Магія зимових свят у традиційній народній культурі слов’ян»
Лектор – Михайло Красиков, канд. філологічних наук, директор Харківського відділення Українського етнологічного центру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології, директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» ім.Гната Хоткевича НТУ «ХПІ».
Ви почуєте про те, що і коли треба зробити, щоб цілий рік добробут не пішов з вашої хати;не хворіти; не покалічитися;не мати ворогів;не заблукати у лісі;не бачити гадюк; не боятися вовків і про інші цікаві звичаї та повір’я, записані лектором, етнографом з 35-річним стажем, у різних куточках України.
Благодійний внесок – 30 грн.
Зібрані кошти підуть на придбання тепловізора для бійців-харків’ян з 92-ї ОМБр, що знаходяться зараз у Луганській області.
Дізнайся про звичаї свого народу!
Підтримай тих, хто захищає тебе!
Лекція відбудеться 21 січня 2015 року о 17-00
у Харківському обласному центрі культури та мистецтва (вул. Пушкінська, 62)
Довідки за телефонами: (057) 755-59-37, 067-9101491
“Книга familia: зроби виставку разом з Літмузеєм”
Любі харків'яни, Літмузей запрошує 24 січня (субота) о 15 годині на перший воркшоп із підготовки нової експозиції “Книга familia: зроби виставку разом з Літмузеєм”.
Які книги можна було побачити на книжкових поличках відомих письменників? Жюль Верн, Джек Лондон, Микола Трублаїні, Даніель Дефо, Микола Гоголь, Овідій – які з цих авторів приваблювали Всеволода Нестайка, Корнія Чуковського, Лесю Українку? У нашій книжковій шафі – книги класиків.
Однак книги класиків – то тільки піввиставки. Створити іншу половину ми запрошуємо вас.
Приносьте свої улюблені родинні книжки. Однак ще цікавішими за книжки самі по собі, можуть бути наші стосунки з ними: чому саме цю книжку рекомендували нам батьки, чому ви хочете, щоб ваші діти її прочитали? Виставка – це не тільки експонати, це ще й музейні тексти. Щоб опанувати ази музейної науки, приходьте на наші воркшопи. Про дату відкриття виставки Літмузей повідомить згодом.
Усі питання по телефону: 066 788 94 52 (Ірина Сальник).
Щоб знати більше, долучайтеся до події у соцмережах:
https://www.facebook.com/events/330491997143900/?context=create&previousaction=create&source=49&sid_create=403569563
https://vk.com/event85201641
Благодійний вечір українсько-російської поезії «Тепло-візії»
28 січня о 18.00 галерея «Мистецтво Слобожанщини» запрошує на благодійний вечір українсько-російської поезії «Тепло-візії» за участю Сергія Жадана та Михайла Красикова.
Відомі харківські літератори та громадські діячі Сергій Жадан і Михайло Красиков представлять власні поетичні твори, а також українські та російські поезії Сергія Черняєва (1970 – 2002).
Поетичний вечір організовано Харківським відділення Українського етнологічного центру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології Національної академії наук України на підтримку бійців-харків'ян, що знаходяться зараз у Луганській області.
Благодійний внесок – 30 грн. Зібрані кошти підуть на придбання тепловізора для 92-ї ОМБр.
Послухай справжню поезію!
Підтримай тих, хто рятує тебе!
Чекаємо Вас за адресою: Держпром, 4-й під'їзд (вхід з боку площі Свободи).
Тел. для довідок: (057) 717-10-40, (057) 755-59-37, (067)-9101491.
З повагою,
Харківський літературний музей
вул. Фрунзе, 6
Тел. для довідок: (057) 706 25 79.
https://www.facebook.com/groups/lit.museum/ http://vk.com/litmuzey_club
Київ – сайт http://www.44.ua/article/714919
В Киеве пройдет благотворительный концерт памяти Владимира Высоцкого
25 января в Украинском Доме пройдет благотворительный Всеукраинский бард-фест "Охрипшая душа – 2015" памяти Владимира Высоцкого, который был и является моральным авторитетом в духовной борьбе с тоталитаризмом.
Как сообщает Цензор.НЕТ, фестиваль проводится с целью развития украинской музыки и для развенчания путинских мифов о притеснениях русскоязычных граждан и уничтожения русской культуры в Украине.
Фестиваль будет проходить в формате 1 + 1 - то есть участники будут выполнять одну или две песни Высоцкого в свойственной им музыкальной манере, и соответственно одну или две собственных, что даст им возможность донести до зрителя свое творчество и свой взгляд на наследие выдающегося мастера.
Организаторами выступили Государственное предприятие "Национальный центр делового и культурного сотрудничества "Украинский Дом", Союз звукорежиссеров Украины, Благотворительный фонд "Мир и ко", ООО "Новая сечь".
С 2011 бард-фест "Охрипшая душа" в ранге регионального с большим успехом проходил дважды в год (близко к дате рождения и даты смерти В.Высоцкого) в городе Горловка Донецкой области. Сейчас в результате агрессии России это стало невозможным и поэтому он был проведен 24 июля при полном аншлаге в Центральном Парке культуры и 25 июля на Майдане Независимости в Киеве.
Вход на фестиваль свободный. Все собранные средства пойдут в помощь украинской армии, раненым бойцам и переселенцам с Донбасса.
Пропоную вірші В.Висоцького. Упорядник
Песня о Земле
Кто сказал: «Все сгорело дотла,
Больше в Землю не бросите семя»?!
Кто сказал, что Земля умерла? –
Нет, она затаилась на время.
Материнство не взять у Земли,
Не отнять, как не вычерпать моря.
Кто поверил, что Землю сожгли? –
Нет, она почернела от горя.
Как разрезы, траншеи легли,
И воронки, как раны, зияют,
Обнаженные нервы Земли
Неземное страдание знают.
Она вынесет все, переждет.
Не записывай Землю в калеки!
Кто сказал, что Земля не поет,
Что она замолчала навеки?
Нет! Звенит она, стоны глуша,
Изо всех своих ран, из отдушин.
Ведь Земля – это наша душа,
Сапогами не вытоптать душу!
Кто поверил, что Землю сожгли? –
Нет, она затаилась на время.
Баллада о ненависти
Торопись - тощий гриф над страною кружит!
Лес - обитель твою - по весне навести!
Слышишь - гулко земля под ногами дрожит?
Видишь - плотный туман над полями лежит? –
Это росы вскипают от ненависти!
Ненависть - в почках набухших томится,
Ненависть - в нас затаенно бурлит,
Ненависть - потом сквозь кожу сочится,
Головы наши палит!
Погляди - что за рыжие пятна в реке, -
Зло решило порядок в стране навести.
Рукоятки мечей холодеют в руке,
И отчаянье бьется, как птица, в виске,
И заходится сердце от ненависти!
Ненависть - юным уродует лица,
Ненависть - просится из берегов,
Ненависть - жаждет и хочет напиться
Черною кровью врагов!
Да, нас ненависть в плен захватила сейчас,
Но не злоба нас будет из плена вести.
Не слепая, не черная ненависть в нас, -
Свежий ветер нам высушит слезы у глаз
Справедливой и подлинной ненависти!
Ненависть - пей, переполнена чаша!
Ненависть - требует выхода, ждет.
Но благородная ненависть наша
Рядом с любовью живет!
Кіровоград – сайт http://prostir.museum/ua/post/34175
«Байгород» запрошує до Кіровограда
Кіровоградський обласний художній музей | 19 січня 2015
17 січня 2015 року в рамках роботи «Музичної вітальні» в Кіровоградському обласному художньому музеї відбувся творчий вечір авторської пісні «Новорічний підсумок 2014 року».
Ініціатором та організатором даної музично-літературної програми став голова клубу авторської пісні та поезії «Байгород» Віктор Холявко.
Під час творчого вечора прозвучали найкращі пісні минулого 2014 року у виконанні бардів Андрія Шульги, Михайла Радкевича, Павла Золотарьова, тріо «Друзі» та Віктора Холявка. Гості заходу мали змогу послухати ліричні, наповнені різними переливами акордів романси «Рокова зустріч», «Дощ і я», «Забута гітара», «Під звуки романсу», патріотичні, сповнені гордістю за свою країну твори «Пісня про Кіровоград», «Під лежачий камінь вода не тече», «Карпати», «Лелеки над Прип’яттю», «Господи, помилуй Україну…» та приєднатися до спільного виконання пісень «Пісня не прощається з тобою» й «Щасливий Новий Рік» (переклад на українську пісні «HAPPY NEW YEAR» шведської групи «ABBA»).
Також чудовим доповненням вечора стало виконання авторської поезії членів Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Парус» та музичні і поетичні вітання від представників Кіровоградської обласної організації Об’єднання болгар «НАШИТЄ ХОРА».
Цей мистецький захід став справжнім новорічним подарунком для всіх шанувальників високої поезії та авторської пісні. Загалом творчий вечір пройшов у теплій та доброзичливій атмосфері, мав схвальні відгуки гостей заходу та співробітників музею. Отже, побажаємо подальших творчих здобутків, наснаги і успіхів учасникам клубу авторської пісні та поезії «Байгород» та його очільнику – Віктору Холявку.
Леся Дмітрієва, науковий співробітник
відділу науково-просвітницької роботи
Кіровоградського обласного художнього музею
Запоріжжя – сайт http://hram.zp.ua/?p=59795 (фрагмент, де про виступ бардів)
СВЕТ РОЖДЕСТВЕНСКОЙ ЗВЕЗДЫ: отзывы участников III Международного литературно-музыкального фестиваля “ЗВЕЗДА РОЖДЕСТВА”-2015, г. Запорожье
АННА КИЯЩУК, руководитель Запорожского областного творческого объединения “Плеяда”, организатор фестиваля авторской песни “Плеяда”, автор, исполнитель в жанре авторской песни, преподаватель Гидроэнергетического колледжа в г. Запорожье: “На празднике, объединившем поэзию и музыку, люди вдохновляют друг друга, приобретают новые контакты, возникают новые творческие союзы”
Поделюсь и я своими впечатлениями от концерта «Звезда Рождества-2015».
В уютном актовом зале Классического приватного университета было тепло в буквальном смысле, и такая же тёплая атмосфера чувствовалась в общей ауре всего, что происходило. Благословение Владыки Луки, его мудрые слова отозвались в сердце согласием и наполнили всех присутствующих добром и светом. Традиционно звучавшее стихотворение Бориса Пастернака «Рождество» в исполнении отца Вячеслава, организатора этого культурного события, ещё больше объединило людей.
Наши запорожские поэты, гости из Киева и Днепропетровска порадовали глубокими, изысканно изящными, яркими стихами. Спасибо Павлу Баулину, Михаилу Перченко, Маргарите Мысляковой и Лорине Тесленко за их работу по отбору произведений поэтов.
Мне же уже третий год выпадает любимая работа - музыкально-поэтическая часть фестиваля. Как член жюри фестиваля «Звезда Рождества» в 2013 и в 2014 годах могу засвидетельствовать высокий уровень авторов на втором фестивале, когда его лауреатами стали многочисленные участники из разных городов и областей Украины. К сожалению, в этом году практически отсутствовала возможность пригласить участников из других городов. Но мы справились с задачей своими силами.
Запорожские исполнители - трио «Неслыханная прибыль», Елена и Кирилл Алексеевы, Елена Пономаренко, Наталия Семикина, Максим Щербаков, Инна Громова, Валерия Подопригора, Владимир Козеровский - пели от души. Выступили и самые юные участники концерта - воспитанники кружка авторской песни Запорожского городского Дворца детского и юношеского творчества под руководством Елены Алексеевой - Михаил Равич и Елизавета Нестерова.
Звучали песни на стихи Иосифа Бродского, произведения Булата Окуджавы, Виктора Берковского, Владимира Каденко, Андрея Макаревича.
Группа «Джива Онлайн» во главе с отцом Вячеславом порадовала не только своими уже известными слушателю композициями, а устроила импровизацию, пригласив на сцену всех желающих принять в ней участие. Спонтанность происходившего, положительные эмоции, рождавшиеся здесь и сейчас, такие необходимые людям в наше нелёгкое время, - отличительная черта концерта.
Конечно, хотелось бы, чтобы «Звезда Рождества» подарила слушателю больше авторских музыкальных произведений, так как эта грань была представлена только самим вдохновителем и организатором отцом Вячеславом и мной. Думаю, что встреча музыкантов и поэтов обязательно принесёт свои плоды - появятся новые песни. Возможно на стихи, которые напечатаны в альманахе за 2014 год, врученном каждому участнику. Возможно, на стихи, звучавшие в зале… На празднике, объединившем поэзию и музыку, люди вдохновляют друг друга, приобретают новые контакты, возникают новые творческие союзы.
Отрадно, что завершала концерт молодёжь - студия Гидроэнергетического колледжа «Обрій» в составе Гуровой Владиславы, Анны Логвиненко, Романа Зайки (руководитель Анна Киящук). Песня Натальи Байрак «Держись за меня» вселяла надежду и уверенность - наш Ангел-Хранитель с нами. А колядка, спетая молодыми людьми с теми, кто находился в зале, подняла всем настроение и духовно сплотила присутствующих.
Надеюсь, в будущем фестиваль «Звезда Рождества» будет так же радовать нас творчеством поэтов и музыкантов, беречь духовность и преемственность поколений.
Київ – Євген Романенко
«ТаРута» і Борис Севастьянов заспівали разом
Український WorldMusic колектив «ТаРута» і харківський співак і композитор Борис Севастьянов до річниці #ЄвроМайдану записали спільну пісню. «Шукали Європу» називається новий твір, присвячений подіям річної давнини.
Лідер «ТаРути» Євген Романенко, що був одним з ведучих київського Майдану, та активіст харківського ЄвроМайдану Борис Севастьянов познайомилися під час спільних волонтерських концертів для учасників АТО влітку. Ініціатором створення спільного музичного доробку виявився Борис Севастьянов. Він є і автором музики та віршів.
Це вже не перший спільний твір виконавців. До цього, 16 грудня, під час волонтерського концерту в столичному клубі «Атлас», гроші від якого пішли на теплий одяг для вояків 30, 28 та 93 ОМБР, музиканти презентували спільну пісню про АТО – «Думки після бою». Борис Севастьянов виступив автором музики до цієї пісні, а радіоведучий і піаніст гурту «ТаРута» Роман Коляда – автором слів. Наразі ця пісня «шліфується» на студії в Клайпеді (Литва). Презентувати її музиканти обіцяють вже за тиждень. У живому виконанні нові спільні пісні гурту «ТаРута» і Бориса Севастьянова можна буде почути під час концерту в столичному клубі «Бочка» на Подолі 20 березня.
Київ – Ольга Єрмак
ВЕРЕМІЙ створив кліп на пісню «Колискова»
з молитвою за дитинство та Україну
Прихильниками мелодійного українського року, актуальних текстів і лицарської романтики тепер можуть стати молоді батьки, які в цей складний час для нашої країни виховують у своїх малюках її свідоме майбутнє. Гурт ВЕРЕМІЙ і режисер Марія Федюк зняли кліп на тиху, затишну і життєствердну пісню «Колискова», яка стане в пригоді люблячим батькам і налаштує кожного з нас на добро і віру в найкраще.
«Наша історія – про хлопчика, який знає таємне місце на старому горищі, де живе Ніч-Казка. Навідуючись до неї в гості, він потрапляє з нею у країну снів, – розповідає автор колискової і соліст гурту Віталій Калініченко. – Це історія про кожного з нас, коли, будучи дітьми, ми шукаємо щось фантастичне і неіснуюче для дорослих, але повне смислу, щастя і радості. А інколи шукаємо це все життя.»
ВЕРЕМІЙ «Колискова» youtube.com/watch?v=G8-LeHkb1tE
Колискові в українських родинах співалися з давніх давен. Мелодійні і ліричні слова від маминого серця оберігали дитину, підтримували її зростання у любові і злагоді, розвивали її фантазію і формували естетичний смак. Магічні колискові були повними побажань і добрих казкових істот, заспокоювали і привертали найсвітліше в життя малюка.
«Щоб бажане ставало дійсністю і діти виростали щасливими, обов'язково потрібно співати їм колискові. Вкладати в дітей якнайбільше хорошої інформації важливо в перші ж роки їхнього життя. Тоді наспівані мелодії зі світлим текстом стають певним кодом, який лагідно програмує підсвідомість. Все хороше, вкладене таким чином в дитину, нікуди не дінеться, куди б не закинуло її життя. Вона завжди буде тією гармонійною людиною, якою сформували її мамині колискові,» – Віталій Калініченко, ВЕРЕМІЙ
ВЕРЕМІЙ, що носить ім’я міфічного дракона із середньовічної Західної України, відроджує забуті легенди та оповіді. Його роботи – епічні полотна, вишиті складною музичною технікою, прикрашені звучанням флейти, скрипки і, часом, віолончелі. При цьому його енергійне, піднесене бачення світу несе молода, жива і сучасна рок-музика.
Альбом ВЕРЕМІЯ «Там, де сонце встає», натхнений часами Київської Русі та «Словом о полку Ігоревім», увійшов у 20-ку кращих альбомів України 2012 року за версією musicinua.wordpress.com. Пісні нового альбому “Вільна земля”, що вийнов минулої весни, розповідають про часи українських революцій, махновщини. Це пісні пам`яті героїв Крут, які ілюструють зв’язок із сучасними для нас революціями та їх героями, наводять мости зі славним минулим і гідним майбутнім. Це наповнює метал і похмурий романтизм ВЕРЕМІЯ рідним, суто українським духом. Не дарма він є учасником та хедлайнером багатьох патріотичних фестивалів, переможцем «Бандерштату-2009», відкриттям року фестивалю «Трипільське Коло-2012», товаришує зі співачкою Ілларією, бандуристом Ярославом Джусем та його проектом Шпилясті кобзарі, який взяв участь у записі пісні «Сповідь розстріляних душ» з нового альбому.
«Вільна земля» вийшла в Україні на лейблі «Lavina Music», а також в Польщі, Росії та Іспанії. На рекордингу важкої музики у Мадриді, який видає гурти з США, Канади, Європи, Південної Америки, країн Океанії та Філіппін, саме альбом ВЕРЕМІЯ відкрив новий відділ фолку. Над мастерингом одного з його треків «Йди на зорі» чаклувала німецька студія «Master-servant». Ця ж студія працювала з A-HA, Sarah Brightman, P.O.D., Paul van Dyk, Scooter, The Scorpions, Smokie, Gregorian, Tokio Hotel, Theatre of Tragedy та відомим німецьким фолк-метал-гуртом InExtremo. Пісні з нього, створені на студіях «Phantom Records», «ЗвукоЦех» та «Soncesvit Studio», вже звучать на українських та європейських радіостанціях.
Зараз ВЕРЕМІЙ планує концерти, почав записувати наступний альбом та знімати нове відео, працює над новим звучанням і образами.
ВЕРЕМІЙ «Тихий гай» youtube.com/watch?v=Z_zUjRbHCJk
ВЕРЕМІЙ «Діва озера» youtube.com/watch?v=pp_YZqvhd1k
veremiy.com | vk.com/veremiy | facebook.com/veremiy.band
Суми – Сергій Панченко
Цього разу ми більше спілкувалися з Природою. Зробили сходження на Говерлу та Петрос.
Карпати завжди чудові!
Даю посилання на мій фотоальбом = http://photoshare.ru/office/album.php?id=412368
Рубрика – «ЗМІ про митців»
Поет і воїн Борис Гуменюк: «СПРАВЖНІЙ СОЛДАТ МАЄ БУТИ ГОТОВИМ ПОМЕРТИ»
http://oksamyt.org/publik/personali/818-190120151
ЖУРНАЛ «ОКСАМИТ»
Нинішній час хоч і безжальний до нашої країни, та є в ньому дещо й окрім ґанджу, як би дивно це не звучало. Він, цей препаскудний воєнний час, показав нам, що маємо справжніх чоловіків. Ті, про кого раніше думали як про слабаків, бо «жінка нині може все», виявилися не просто чоловіками, – героями. Ті, на кого нарікали, що мало працюють, мало заробляють, мало кохають, мало ходять у театри й мало розуміють жінок, нині зробили найбільше, що тільки можна, – стали на захист цілої країни. Вони взяли в руки зброю і пішли на війну.
Український письменник Борис Гуменюк зробив так само. Він родом із Тернопільщини, але багато років живе у столиці. Відстояв Майдан, чи радше відвоював Майдан у 24-й сотні, і пішов на війну добровольцем. Після того, як у військкоматі йому сказали: «Ні» через вік (має 49 років), він узяв карабін, сів в авто і поїхав на передову. Доброволець на псевдо Кармелюк нині є заступником командира батальйону «ОУН». А ще він – неперевершений поет. Вірші, які творить просто в окопах, ранять, як справжні кулі. На те воно й талановите слово, щоб так уціляти і так уражати…
ВІРШІ З ЖИВОТА ВІЙНИ
Може, влучніше звучало б «вірші з серця війни», та хто повірить, що війна має серце? Ніхто.
Фронтові поезії – особливі. Вони передусім просякнуті болем за своїх і злістю на чужих. Але «Вірші з війни» Бориса Гуменюка вирізняються тим, що мають своє неповторне серцебиття. І ти чуєш його, читаючи…
Коли чистиш зброю
Коли щодня чистиш зброю
Розтираєш її духмяними оліями
Затуляєш її собою а сам мокнеш на дощі
Пеленаєш її як малу дитину
Хоча досі ти не пеленав дитину
Тобі лише 19 і ані дитини ані дружини
у тебе немає
Ти ріднишся з нею зі своєю зброєю
і стаєте ви суть одно…
Аби почути, як б’ється серце сучасного фронтового вірша, варто прочитати поезії Бориса Гуменюка. Їх стишений ритм (щоб добре чулося), безпунктуаційність (щоб не відволікатися), неримованість (щоб не прицінюватися), допомагають зосередитися на головному – змістові. А ще – сприйняти найсуттєвіше – правду. І відчути найзначиміше – ціну, яку платимо за свободу. Свою. І всієї країни. Українські бійці у віршах сучасного Кармелюка не втрачають гідності та честі, за будь-яких обставин стараються поводитися як справжні воїни, і це не може не захоплювати. Зрозуміло, поет здебільшого судить по собі, бо сам є великим солдатом і справжнім сином України, проте йому зсередини, із живота війни, таки видніше. Тож його словам віриш, не сумніваючись…
Та й хіба не повіриш людині, яка насправді не хоче вбивати, хай навіть ворога?! Бо позбувати життя легко хіба одній смерті. Ось чому Борис Гуменюк наголошує, що істинний солдат не втрачає гуманності, не позбувається людськості навіть у бою. І акцентує на лицарських правилах, якими й сам керується, воюючи:
Ніколи не стріляй чергами
Якщо хочеш вбити людину
Стріляй одиночними
Вияви повагу до того
Кого маєш намір убити
Дай йому шанс.
Якщо хочеш когось убити
Ніколи не стріляй у голову
Це – позерство
Ти ж не вбивця
Ти солдат.
Ніколи не думай що перед тобою слабак
Як тільки ти так подумаєш
Кажи своїй мамі нехай починає тебе опла-
кувати…
… Пам’ятай: ти – солдат лицар
Не мародер і не кат…
Настрої українських вояків на фронті, їхню бійцівську силу духу й відданість рідному краю Борис Гуменюк теж виразно передає у своїх віршах. А описуючи перемовини з ворожими бойовиками, не забуває характеризувати й чужинців. Щоправда, не висміює їх, не критикує і не принижує, а намагається донести до них правду, так, ніби хоче
достукатися до їхніх затуманених і промитих російською пропагандою мізків.
Так-так вато у давнину українці
Були лицарями і жили в замках
Уявляєш скільки треба було потратити зусиль
Щоб перетворити шляхетних лицарів
На тюхтіїв гречкосіїв і свинопасів…
… Але сталася біда – прийшла вата у нашу
хату
Ми швидко вчимося ми швидко згадуємо
Тепер – без варіантів – ця війна закінчиться
Нашою абсолютною перемогою
а вашою нищівною поразкою
Українці чи бандерівці як ви кажете
Пройдуть парадом перемоги на Красній площі
в Москві
Ти головне доживи побачиш сам…
Поезія Бориса Гуменюка не тільки вибиває серцеві ритми, вона прокачує кров через судини свого віршового тіла, наповнює його глибоким, тривожним і болісним диханням.
Нестерпно читати такі рядки:
Як писати про хлопця
Якому осколком пропороло живіт
Надвоє як скальпелем рівненько
Він біг і кишки просто вивалилися на землю
Намоталися на ноги на берці
Він сів ще живий в агонії до стіни приперся
Запихає кишки назад в черевну порожнину
«Допоможіть хлопці»
А як ти йому допоможеш
А писати – як.
Важко таке писати. Важко читати. Важко переказувати й навіть уявляти. А воювати їм там – як?..
Певно, для того, аби кожен поставив собі це питання, й маємо прочитати ці вірші. До речі, у збірці «Вірші з війни» Борис Гуменюк зауважує, мовляв, прийшовши на базу одного з батальйонів, побачив: «половина облич знайомі, всі пройшли Майдан». Стає зрозуміло: свідомі, небайдужі, рішучі й мужні українці не зрадили своїх переконань, і ось уже рік, як продовжують відстоювати незалежність і волю України, змінивши хіба дерев’яні щити на бронежилети, а бруківку – на справжні гранати.
Не залишаймо їх на самоті.
За жодних обставин.
Як вони не залишають своїх блокпостів…
НА ПСЕВДО КАРМЕЛЮК
Тонкий і чуттєвий Борис Гуменюк як поет. Стійкий і залізний як воїн.
– Не таємниця ні для кого, що наш батальйон «ОУН» знаходиться у селі Піски, за триста метрів від Донецька, – розповів під час київської презентації «Віршів з війни», на яку прибув прямісінько з поля бою. – Ще о восьмій годині ранку був бій, а потім до десятої наші позиції накривали мінометами, – вразив правдою. – Це така зараза – міна коли летить, – деталізував. – Ти не можеш відстрілюватися, бо б’ють здалеку, тож вибір лише один – ховатися, пересидіти в окопах, бліндажах…
Піски – це житловий сектор. Там хати, вірніше те, що від них лишилося… І там підвали. Коли летять «гради» чи стріляють із мінометів, а сьогодні по нас били з крупнокаліберних кулеметів, то якщо ти не в позиції, не в окопі тримаєш передову, то найліпше заховатися у підвал… Про те, щоб сісти в авто та їхати до Києва на презентацію своєї книжки, не йшлося. Але тільки-но виникла пауза, коли вони втомилися по нас стріляти, я це зробив і прибув до вас. Вибачте, що такий весь брудний, – завершив своє привітання. Відтак повідав історію прийняття свого надважливого рішення.
– Для мене переломним моментом стала Волноваха, коли загинули зовсім молоді хлопці, – розповів. – Зрозумів тоді, якщо стоїть вибір – має загинути хлопець, чи чоловік у 50, то хоч страшно казати, але хай загине чоловік у 50. Бо гинути хтось мусить. У нас немає, друзі, іншого виходу…
– Ми виростали з «Азова», – розповів далі. – Коли надумали створити батальйон, а це близько 500 бійців, то хотіли щоб все було по-людськи, хотіли мати армійський статус, але під різними надуманими приводами нам відмовили в реєстрації, – зізнався. – Тоді ми просто взяли зброю: мисливські карабіни, трофеї, бо хтось уже був на війні, й поїхали на передову. Спочатку прибули до Яроша у «Правий сектор», а потім пішли далі, аж під самий Донецьк, де стоїмо досі. Влада не може про нас не знати, ми є як доконаний факт. Але водночас, – акцентував, – ну хто мені в мої п’ятдесят років розповідатиме, як я маю захищати свою Батьківщину?! Ну не Порошенко же, не Гелетей же! – мовив емоційно.
І зауважив:
– Скажу вам позицію людей із передової. Ми, добровольці, ніколи не погодимося на втрату власної території, ми ніколи не пристанемо на будь-який сепаратний мир, навіть якщо доведеться йти на конфлікт із керівництвом власної країни!
– Розумієте різницю між добровольцем і призовником? – продовжував вражати силою духу та безстрашністю Борис Гуменюк. – Призовник не завжди хоче йти служити й воювати. Тому він не настільки хороший вояк, ніж доброволець. Він стовідсотково хоче повернутися додому і переконаний, що це станеться. А доброволець із самого початку
розуміє, що його шанси п’ятдесят на п’ятдесят.
Справжній солдат має бути готовим померти. От я – кращий солдат, ніж п’ять десантників, тому що в мене мозку немає, того мозку, який під час бою думає про маму, кохану й іномарку в гаражі. Я не кажу, що я ефективніший, але я набагато кращий. Думаю, українська влада це розуміє… Уявіть, коли сто тисяч добровольців, свідомих вояків за власним покликом підуть воювати за Україну і будуть готові лягти за неї! Ну не подарують вони їм Києва. Тим паче, що вони готові взяти Москву…
Упродовж розмови поет не раз згадував своїх побратимів, називаючи їхні «позивні» імена. Тому вельми захотілося дізнатися, яке псевдо має сам Борис Гуменюк.
– Мій друг, позивний «Сивий», Андрій Пастушенко сказав: «Ну який ти бандерівець, як чоловік іще не встиг слово сказати, а ти вже йому в зуби дав! – відповів правдиво, хоч і з гумором. – Ти звичайний опришко! Будеш у нас Кармелюком.
«ВІЙНА БУДЕ ЗАПЕКЛА, КРИВАВА І ДОВГА»
Так зване перемир’я Борис Гуменюк прокоментував так:
– Ніякого перемир’я не існує і ніякого миру не буде. З ким миритися? Зайдіть у клітку до голодного тигра, спробуйте з ним помиритися, коли він хоче вас зжерти… Ці втрати, які на сьогодні маємо, якщо порівнювати з попередньою війною, то це статистика одного пересічного бою. Втрат ще не було. Не хочу нікого лякати, але нам доведеться заплатити страшну ціну. І йдеться навіть не про десятки й сотні тисяч життів. Інакше… Ми можемо втекти з поля болю, можемо врятувати собі життя, втікаючи за кордони, але в нас не буде країни. І нас не буде, так… пристосуванцями якимись станемо…
Тут буде що завгодно, тільки не та країна, в якій я хотів би жити. Тому буде запекла, кривава і тривала війна, яка наступного року ще не закінчиться. Тим часом оптимізму й надії поет-оунівець не втрачає.
– Ми – вояки. Українці – хороші солдати, – упевнено сказав. – Ми швидко все згадуємо, у нас це на генетичному рівні… Я вам відкрию секрет, – додав. – Я вперше взяв автомат і опанував його за двадцять хвилин! Не знаю, що треба робити в армії два роки. За п’ять хвилин навчився збирати й розбирати зброю, за п’ять – заряджати й розряджати, за п’ять – стріляти одиночними і за п’ять – чергами. Все. Решта в мене – тут і отут, – вказав на чоло і серце.
До речі, героєм Борис Гуменюк себе не вважає, попри те, що більшість його прихильників та звичайних українців вважає саме так.
– Тут геть нема місця для пафосу, – роз’яснив. – Вчора бачу, біжить хлопець, – згадав. – А на війні ми всі брати. Питаю: «Дитино, що ти тут робиш?» «Несу туди-то набої». «Ти звідки?» «З Кіровоградщини». «Скільки тобі років?» «Чесно?», – перепитав він. «Чесно», – попрохав я. «У листопаді буде 18». От він – герой! – мовив поет, завершуючи. – Воїн-солдат – це професійний вбивця. А друга його функція – в разі необхідності померти. Все. Якби молодому сімнадцятирічному юнакові, який надумав вступати до військового училища, це вчасно сказали, я переконаний, що більшість нинішніх офіцерів відмовилися б від цієї ідеї. Вони ж ходили на свою роботу, як у шахту, або якийсь офіс. Тому в нас така армія… І тому ми дуже швидко маємо вчитися. І ми вчимося. Тож, про що би там не домовлявся Путін і Порошенко чи інші владці, поки наша територія окупована, добровольці зброю не складуть. У цьому я вас запевняю.
БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю БОРИСА ГУМЕНЮКА ДЛЯ ЖУРНАЛУ «ОКСАМИТ»
– Назвіть головний успіх 2014 року, що минає, всієї України?
– Ми пробудили в собі приховані й напівсонні енергії українського лицарства і воїнства. У чоловіків, які часто виглядали тюхтіями, гречкосіями і свинопасами, раптом прокинувся дух лицарства, вони взяли зброю й стали в обороні своєї країни.
– Головний успіх року, що минає, ваш особистий?
– Я пишаюся тим, що я солдат, що я на війні, що я зі зброєю, що я стріляю.
– Найбільша поразка 2014 року всієї України?
– 21 лютого, після того, як протягом трьох днів вбили сотню наших хлопців, треба було дати здачі. По гарячих слідах треба було повитягувати під стіни ж Верховної Ради сотню-дві покидьків і просто стратити. Навіть можу назвати, кого: всіх обласних прокурорів, суддів, начальників міліції, митників, податківців, із 20 «комуняк», 30–40 «регіоналів», із 20 олігархів. І був би в Україні чистий спокій. Кожна тварюка знала би, що не можна безкарно грабувати, брати хабарі, що рано чи пізно на силу знайдеться сила, що підніметься коліївщина і не церемонитиметься…
Що таке люстрація? Це їхній страх. Страх, що кара прийде невідворотно. А з нашого боку – це сатисфакція, відчуття відновлення справедливості й повернення людської гідності. У них досі страху нема. Вони не бояться і знають, що домовляться. Народ є джерелом влади, зокрема й судової. От якби народ взяв суд у власні руки, тим паче за законами військового часу, то в них би з’явився страх, а ми би повернули собі гідність.
– Головна поразка 2014 року ваша особиста?
– Коли 20 лютого почалася велика бійня, мені було шкода, що я не маю снайперської гвинтівки або автомата, які маю зараз, і не можу дотягнутися до снайпера, бо бачив тих пацанів із дерев’яними щитами, які летіли на кулі. Був відчай від того, що хлопці гинуть, а ти ніяк не можеш цьому запобігти.
– Надзадача наступного року для всіх українців?
– Перемогти в цій війні. Думаю, що за наступний рік ми можемо це зробити: вибити посіпак Путіна з Донбасу, зайти в Крим, «втопити останнього москаля» в Севастополі, вигнати їхній флот, спричинити ланцюгову реакцію, яка призведе до розпаду Російської Федерації на 20–40 державок, і хай собі живуть. Вигнати ворога зі своєї землі й узятися наводити лад у рідній країні.
– Надзадача наступного року ваша особиста?
– Мені це просто говорити, не знаю, як до цього поставиться моя дружина… Хочу, щоб наступного року в мене народився син. У мене дві доньки, а тепер, на фоні війни, розумію, треба ситуацію негайно виправляти…
– Продовжіть: найщасливіше 2014 року почувався, коли…
– … зрозумів, що влучив. Але це була мить. А потім мені стало холодно від того. Тобто це був найщасливіший і найнещадніший момент. З одного боку я зрозумів, що вбив ворога, який вже не зможе вбити мене і моїх пацанів, а з іншого, що вбив людину…
– Отже, найприкріше ви почувалися, коли…
– … зрозумів, що вбив людину й вона перестала бути ворогом, а стала чиїмось чоловіком, сином, чи, можливо, батьком. Це справді була мить.
– Справжній українець ніколи…
– … не скривдить жінку, дитину, не зрадить, не обміняє, не рятуватиме свою шкуру ціною якихось моральних, етичних, національних поступок.
– Справжній українець завжди…
– … добрий, лінивий (Сміється, – Авт.), сентиментальний, коли йдеться про якісь людські речі, й за лічені хвилини, якщо потрібно, перетворюється на воїна і козака.
Читала, слухала, запитувала
ЖАННА КУЯВА