Новини одним рядком:
14 вересня – свято української пісні з нагоди першого виконання пісень В.Івасюка на Театральній площі Чернівців
14 вересня – Віктор Морозов, Тарас і Соломія Чубай виступили на презентації фільму про Грицька Чубая у Львові
15 вересня – вечір авторської пісні у Чернівецькому Будинку естетики та дозвілля
18 вересня – благодійний концерт барда Олесі Чайки (Павлоград), м. Запоріжжя, пр.-т Леніна,145, кінотеатр ім.Довженка
18 вересня помер киянин Сашко Мартиненко, відомий у бардівській тусовці як Інсульт
20 вересня – 85 років з дня народження Івана Світличного, поета, критика, правозахисника-дисидента (рубрика “Ювілей”)
23 вересня – благодійний концерт бардів для підтримки 15-го батальйону територіальної оборони м.Суми, вул.. Супруна, 15
25 вересня – виступ бардів І.Труфанової, А.Лемиша, В.Семенова на відкритті фотовиставки, Київ, бібліотека ім..Гоголя
26 вересня – концерт від фестивалю "Острів" у салоні "Арт-віжен", Будинок Художника (Київ, вул. Артема, 1-5)
27-28 вересня – 3-й туристичний фестиваль авторської пісні, фото і кіноаматорів «Вітрила пригод – 2014» у Луцьку
28 вересня – благодійний концерт театру поетичної пісні "La Chanson" у Сумській мистецькій галереї
29 вересня – день народження Ірини Федорової, автора пісень і організатора бардівських заходів у Харкові
Володимир Шинкарук
* * *
Калина вдягає
червоне намисто…
Осінь
спалить себе
незабаром…
Порожнє гніздо,
неначе колиска,
В якій гойдається
сіра
хмара…
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Київ – Анна Калита
Бард-афишка на остаток сентября (обновлено).
18 сентября - КОНЦЕРТ-ОТКРЫТИЕ сезона "Арсенал" ул. Московская 3, Большой зал
Начало в 19.00
20 сентября АЛЕНА БЕСПАЛЕНКО, Малый зал, "Арсенал" ул. Московская 3, Начало в 18.00 http://www.bards.name/olly
25 сентября 18.30 презентация фотовыставки киевского фотохудожника Валерия Лещинского при участии авторов-исполнителей: Инны ТРУФАНОВОЙ, Анатолия ЛЕМЫША, Владимира СЕМЕНОВА и др.
В помещении Киевской публичной библиотеки им. Н.В.ГОГОЛЯ КИЕВ, ул. Большая Васильковская, 136, тел. (044) 529-14-73
https://www.facebook.com/events/1550266638540004/?ref=notif¬if_t=plan_user_invited
26 вересня (п'ятниця) в салоні "Арт-віжен" (вул. Артема, 1-5, Будинок художника, 5 поверх) ми відкриваємо цикл Осінніх вечорів Фестивалю "Острів"
( http://ostrov.bardy.org/ ),
де для Вас виступатимуть київські автори-виконавці та поети.
Учасники першого вечора:
Лілія Батюк-Нечипоренко https://www.facebook.com/lilipoems
Олександр Ворох http://vk.com/vorokh
Тетяна Доміловська http://www.youtube.com/watch?v=fAvqsn5V5I8
Анна Калита http://www.youtube.com/watch?v=-0bUJPaybE8
Маріанна та Олександр Крамари http://www.youtube.com/watch?v=NwgWbXoBDsQ
Олександр Редич http://www.youtube.com/watch?v=dQ4pSrwsw2w
Олег Рубанський http://www.youtube.com/watch?v=haboZPLVF1I
Інна Труфанова http://www.youtube.com/watch?v=491cuvA3mBQ
Іван Школьний
та інші...
Довідки - 050 415-10-57
Суми – сайт КАП “Булат”
http://www.bulatclub.com/frm/index.php?t=1608&p=8412#pp8412
23-го сентября в Банкет-холле на Супруна, 15
состоится благотворительный концерт в поддержку 15-го батальона территориальной обороны г. Сумы.
В концерте принимают участие:
Александр БЕЛЬСКИЙ
Алла ТИТАРЕНКО
Ольга КОЗАЧЕНКО
Цену билета каждый определяет самостоятельно.
Ждём Вас 23 сентября
Офис-центр (ул. Супруна, 15)
Начало в 19:00
Телефоны для справок: (067) 444-51-37, Тел.: (050) 974-62-09
Луцьк – Руслана Мельник
Як у Луцьку буде проходити турфест «Вітрила пригод». Програма. Гості.
Запрошуємо усіх на туристичний фестиваль авторської пісні, фото і кіно «Вітрила пригод», який відбудеться 27-28 вересня в м.Луцьку.
В суботу 27 вересня з 11.30 до 13.00 в Палаці культури м.Луцька відбудуться перегляд фільму «Шляхом Колумба» та зустріч з письменником, журналістом, сценаристом, членом команди EQUITES Костянтином Могильником.
У фільмі показано, як перша в Україні команда професійних мандрівників-документалістів EQUITES поставила добровільний публічний експеримент на самих собі перетнувши Атлантичний океан за 40 днів без їжі. Фільм існує в українській та англомовній версіях.
Після перегляду гості зможуть придбати книгу "Шляхом Колумба", за бажанням з підписом автора. Вона складається з двох щоденників: Костянтина Могильника, учасника експерименту та Адріаана ван дер Варта, корабельного лікаря, які відрізняються один від одного настільки ж полярно, як і переконання їх авторів.
Щоденник Адріаана - медичний звіт про стан організмів голодарів.
Щоденник Костянтина - поетичний есей про натхненну подорож.
Події книги лягли в основу 50-хвилинного фільму за участю Жерара Депардьє.
Нагадуємо про участь у конкурсах фестивалю для всіх бажаючих, а саме:
1.Авторська пісня (номінації – «авторська пісня», «співана поезія»)
2. Фотоконкурсі – (номінації «пейзаж», «динаміка у подорожах», «портрет туриста»)
3. Конкурсі кіноаматорів - (номінації «фільм-мандрівка», «фільм-пошук» (краєзнавче дослідження, фільм про особистість.)
Виконані за всіма вимогами Фестивалю екранні, пісенні та фототвори учасники можуть надсилати до 21 вересня 2014 року включно на адресу: 43016, м. Луцьк, вул. Кондзелевича, 5. Волинський туристичний клуб «Ми» з позначкою «На фестиваль». Електронна адреса: turclub@ukr.net Умови участі у фестивалі розміщені на сайті www.tourclub.lutsk.ua., тел.. 067 332 93 34, 099 321 21 15 Руслана Мельник.
Фестиваль фінансово та організаційно підтримують: управління культури та управління молоді та спорту, інфраструктури та туризму Волинської облдержадміністрації та управління культури Луцької міської ради.
ПРОГРАМА ФЕСТИВАЛЮ
Волинський туристичний клуб «МИ»
Запрошує на Третій туристичний фестиваль авторської пісні, фото і кіноаматорів
«Вітрила пригод» 2014
1 день – 27 вересня 2014 року
11.00 – 11.30 – відкриття фестивалю та фотовиставки (фойє Палацу культури).
11.30 – 13.00 – на зустріч запрошує Костянтин Могильник з м. Київ (зала Палацу культури).
13.00 – 14.00 – перегляд-конкурс туристичних фільмів (зала Палацу культури).
14.00 – 16.00 – безкоштовна екскурсія Луцьким замком та Старим містом (збір біля пам’ятника Лесі Українки).
16.00 – 18.00 – концерт-конкурс авторської пісні (Театральний майдан).
2 день - 28 вересня 2014 року
11.00 – 12.30 – безкоштовна екскурсія в музей Волинської ікони (збір біля входу в музей).
13.00 – 15.00 – на зустріч запрошує Сергій Синюк, письменник, учасник фестивалю “Обереги”, який проведе майстер-клас по написанню текстової частини авторських творів та презентує свої книги (мати з собою блокноти та ручки, конференц-зала Палацу культури).
15.00 – 18.00 – закриття фестивалю, нагородження переможців конкурсів фестивалю, заключний гала-концерт виконавців авторської пісні (сцена на Театральному майдані).
Родзинка фесту: Куди занесли вас вітрила пригод? Конкурс на найкумеднішу
туристичну бувальщину (протягом двох днів)
довідка за тел.: 067 332 93 34; 099 321 21 15.
http://vimeo.com/74362905 "Шляхом Колумба" Trailer Ukrainian
http://vimeo.com/74362195 "Columbus Quest" Trailer English
Сайт Віктора Морозова
http://www.victormorozov.com/ukr/frame.html
13 вересня 2014 - У київському видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" вийшла у світ книга Дж. К. Ролінґ "Фантастичні звірі і де їх шукати" в перекладі з англійської Віктора Морозова. Презентація книги відбулася на Форумі видавців у Львові.
14 вересня 2014 - Віктор Морозов виступав разом із Тарасом і Соломією Чубай на презентації документального фільму про Грицька Чубая в рамках Форуму видавців у Львові.
Чернівці – сайт Володимира Івасюка
Свято Української пісні
http://www.ivasyuk.org.ua/news.php?lang=uk
На Театральній площі, навпроти входу в корпус медінституту, де колись навчався Володимир Івасюк, відбулося обласне свято української пісні. Дійство пройшло традиційно у неділю, 14 вересня, приурочене першому виконанню пісень Володимира Івасюка «Червона рута» та «Водограй». Адже 13 вересня 1970 року, сорок чотири роки тому вперше прозвучали ці пісні у прямому телеефірі у виконанні Володимира Івасюка та Олени Кузнецової, яка нині очолює вокальну студію Центру дитячої та юнацької творчості. Імпровізована сцена прикрашена рушниками та банером, на якому — фото цієї унікальної події: на Театральній площі композитор та співачка під час зйомок передачі «Камертон доброго настрою». За півроку до цієї дати, у квітні, в актовому залі медінституту у корпусі по вулиці Богомольця, звучала «Червона рута» у виконанні Світлани Юрченко-Кобевко, яка і розпочала піснею «Червона рута» свято української пісні. А директор Меморіального музею Володимира Івасюка Мирослав Лазарук відзначив, що колись ми збиралися, аби співати наші пісні, хоча нам забороняли це робити, і через ці заборони нас було мало — але були! Бо це був і спротив режиму, і відповідальність перед грядущими поколіннями, і просте людське прагнення свободи, яке в цей час втілювалося в піснях «Червона рута» та «Водограй». Але тепер ми маємо свободу, можемо і говорити, і співати, і носити вишиванки, а нинішній день не зібрав велелюддя, на яке можна було сподіватися.
Сьогоднішнє свято було проведене під егідою управління культури обласної держадміністрації, за участю обласної філармонії, Меморіального музею Володимира Івасюка, обласного учбово-методичного центру культури Буковини, обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки та обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
Учасники свята — лауреати міжнародних пісенних фестивалів і конкурсів: вокальна студія «Рідна пісня» з міста Сторожинець (педагог з вокалу Тамара Шкурган), зразкова вокальна студія «Шанс» центру дитячої та юнацької творчості (керівник Олена Подолинська), вокальна студія «Казковий світ» (керівник Нелі Марковська), вокальна студія міського Палацу дітей та юнацтва (керівник Марія Когос), вокальна студія «Претендес» (керівник Ірина Мойсеєва), народний художній колектив вокальної студії «Мрія» обласного Центру естетичного виховання «Юність Буковини» (керівник Світлана Літовська), зразковий художній колектив вокальної студії «Шарм» обласного Центру естетичного виховання «Юність Буковини» (керівник Людмила Кірназ), шоу-гурт молодіжно-продюсерського центру «Вікторія» (керівники заслужений працівник культури України Іван Гатрич та Людмила Калинюк).
Ведучі Юрій Гавриляк та Марія Фантух вручили всім учасникам дійства подяки від управління культури ОДА. Звучали і незабутні пісні Володимира Івасюка. Зразкова вокальна студія «Шанс» центру дитячої та юнацької творчості під керівництвом Олени Подолінської розпочала свій виступ піснею Володимира Івасюка на вірші Богдана Гури «Балада про мальви», а пісню «Два перстені» виконали солістки вокальної студії Центру дитячої та юнацької творчості під керівництвом Олени Кузнецової Настя Швець та Настя Лозенко.
Пісню «Свята Україна» подарував присутнім соліст обласної філармонії Володимир Фісюк — переможець всеукраїнського конкурсу товариства «Просвіта» «Я гордий тим, що українець з роду». Відбулася і прем’єра пісні «Стежина в мамину світлицю» Руслана Мартинюка на слова Василя Фесюка, яку виконав лауреат міжнародних і всеукраїнських пісенних фестивалів Святослав Край, який разом зі звукорежисером Сергієм Шпачковим щойно повернувся з неспокійного Донбасу.
На прощання всі заспівали пісню «Червона рута» — почали учасники, а підхопили всі присутні на святі.
Чернівці – сайт http://versii.cv.ua/kultura/zakohatisya-u-barda-abo-idi-i-sluhaj/30967.html
…Закохатися у барда або Іди і слухай
Вечір авторської пісні у «Шепетівці», чи то пак – у Будинку естетики та дозвілля минулого понеділка не зібрав аншлагу. На жаль. Бо якось непомітно більшість українців переорієнтувалася з духовних потреб на матеріальні. Мабуть, час такий недолугий? Та все ж сподіватимемося, що це тимчасово. Принаймні, у цьому переконана чернівецький бард Світлана Шаханова, яка розпочала разом з однодумцями похід за відродження клубу авторської пісні. Зрештою, саме завдяки їй, знову взявся за гітару й творчість Сашко Мадей.
Його пісні – іронічно-жартівливі, трагічно-сумні, патріотично-закличні – просто вразили.
Втім, зрозуміло, якою невдячною справою є опис пісенного вечора. Бо ж пісню треба тільки слухати. І тоді ти зрозумієш: вона справжня чи ні, зачіпає тебе за душу її виконання або залишає байдужим…
Я ж, без перебільшення, скажу: байдужих у залі не було. Зауважила, навіть, як люди непомітно змахували сльозу. Щире, справжнє завжди знаходить відгук у серці та душі. Співалося ж про життя і смерть, щастя й нещастя, кохання і зраду – одне слово, про сутність людського життя, його одвічні питання – хто ми й для чого…
У першому відділенні виступив дует подружжя Сурай – Володимир і Світлана. Вони – актори Чернівецького академічного театру, виступають у ньому вже другий сезон. А переїхали до Чернівців із Житомира. Це був їхній вокальний дебют у нашому місті. Сказати, що вдалий – нічого не сказати: оригінальна музика, оригінальні тексти, оригінальне виконання. Та краще їх слухати. Сподіваймося, така нагода ще буде.
Друге відділення зайняли бардівські метри: відкрив його Ігор Деменчук, а закрив – Віктор Стребєжев. Покоління буковинців, які ходили у туристичні та альпіністські походи у 70-90-і років, пам’ятають їхній дует – без нього не обходився жодний туристичний зліт. А між колишнім дуетом представили на суд слухачів свої пісні Олександр Мадей і Світлана Шаханова. Мені чомусь здалося, що Світлана… значно подорослішала, бо на місці колишнього трагічного максималіста-романтика з’явився філософ, який любить казки.
Отож, друзі, треба йти і слухати – щоби емоції захлеснули, серце очистилося, а душа заспівала.
А чому в назві є ще «Закохатися у барда», питаєте? А тому що з концерту вийшли… закохані: люди не хотіли залишати зали, вони оточили бардів і ще довго спілкувалися з ними…
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
Київ – Ольга Єрмак
Литовські електронні диваки BEISSOUL & EINIUS заспівали українською!
Прем’єра атмосферного відео про абсолютну свободу
Литовський дует BEISSOUL & EINIUS, електронні диваки з Вільнюса, записали пісню українською мовою! Для атмосферного відео «Як ти й сказав» про абсолютну свободу, прем'єра якого відбувається сьогодні в Україні, вони ловили туман біля річки о 4-й ранку, блукали в густому нічному лісі, мокли під дощем та у водоспадах в димці ароматичних паличок. Автором українського тексту «Як ти й сказав», перекладу з литовської, є поетеса Мідна. Її авторству належить і переклад пісні «Amore» популярного литовського гурту Biplan, яку вже полюбили в Україні. «Як ти й сказав» у написанні Мідної і виконанні Beissoul, чий унікальний вокал створює особливу магію, звучить м’яко і надзвичайно душевно, ніби пісня із самого початку була народжена саме в українському серці.
BEISSOUL & EINIUS (Литва) – «Як ти й сказав» (українською)
www.youtube.com/watch?v=uHEaBk-Cljc
«Ідея заспівати українською мовою крутилася у мене в голові дуже давно», – розповідає Beissoul. – «Моя мама – українка, її тато також, і я час від часу чув українську в себе вдома. Моє тверде рішення сказати всім слухачам зі сцени київського Sentrum на Sziget Pre Party, що ми це зробимо, інспірувало весь процес із космічною швидкістю. Від мого оголошення минуло рівно три тижні і пісня та кліп були готові! Нарешті прийшов час показати їх і ми неймовірно раді представити наш «сюрприз» українською − з нашого серця у ваші серця!»
«Як ти й сказав» − це індивідуальний погляд на світ, що оточує, розмаїття фантазій і трохи філософії. Це політ крізь час із закритими очима, розуміння істин, яке живе в нас із дитинства, подорож у світ, де багато світла і атмосферу якого малюєш ти сам. «Як ти й сказав» про те, що наші добрі думки і сміливі фантазії приводять нас до здійснення мрій і перемог.
«Вивчити пісню українською було не надто важко. Напевно, я маю відчуття мови в крові. Але деякі словосполучення для мене, який розмовляє англійською і литовською, були надзвичайно неочікувані. Я ніколи не спілкувався українською в житті, тому всі мої друзі, які слухали «Як ти й сказав» були дуже здивовані і говорили, що незвично, але дуже цікаво і приємно чути мене саме українською мовою», − Beissoul
Всі деталі, які видно у кліпі – паперові будиночки, шпаківні, капелюхи, одяг, деталі по світлу – зроблені руками Beissoul: «В кожному будинку живуть різні персонажі від ведмедиків до принців, у кожного будиночка своя особлива історія і свій особливий образ. Але всіх їхніх жителів об’єднує прагнення дістатися своєї головної мети: з маленької річки виплисти у величезну ріку і досягти моря-океану. Але зробити це вони можуть тільки всі разом, тому дуже слідкують одне за одним, щоб ніхто не загубився і не відстав у дорозі. У цій історії є мотив свободи, руху до світлого майбутнього, пошуку нових ідей – те, чим ми так наповнені зараз».
Одна із чудесних історій під час зйомок звучить так (розповідає Beissoul):
«Перший знімальний день, а, точніше, вечір почався з того, що ми вирішили скоротити шлях до знімального майданчика біля річки з густим туманом і повернули «короткою дорогою». Лісових доріжок було стільки, що не пройшло й півгодини, як ми заблукали у величезному лісі і ніяк не могли виїхати. Через деякий час, коли вже зовсім потемнішало і не стало жодної видимості, ми заїхали на дуже дивну доріжку з величезними калюжами, але ліс навколо них при цьому був просто прекрасний! Перші калюжі не були глибокими, п’ята і десята також, але останні два «озера» були просто величезними! Einius розігнався, натиснув на газ до кінця, і тоді ми урочисто в’їхали в найбільшу калюжу. В цей момент у нас в машині були відкриті вікна, вона раптом різко повернулася і з того боку, де сидів я, в машину стала стрімко заливатися вода. Ми заметушилися і почали швидко закривати вікна. Коли ми виїхали із цієї величезної калюжі, моє вікно було повністю занесене брудом, а з машини йшов дим, і ми, «люди без навігації», відразу ж подумали, що сьогодні вночі це наша кінцева зупинка і доведеться ночувати в лісі – пояснити де ми знаходимося комусь було б складно. Але в ту ж хвилину, нічого не чекаючи, Einius підготував камеру і сказав мені перевдягнутися, тому що в цьому місці з автомобільним освітленням і буде наш новий знімальний майданчик! І, маю сказати, що все вдалося дуже навіть цікаво і кадри з тієї ночі справді потрапили в кліп!»
У жовтні BEISSOUL & EINIUS виступить з новими концертами в Києві, за анонсами яких можна прослідкувати на їх сторінці www.facebook.com/Beissoul.Einius. Вільно завантажити пісню «Як ти й сказав» і послухати дебютний альбом BEISSOUL & EINIUS «Laikas Paikas» можна тут: www.soundcloud.com/beissouleinius/beissoul-einius. Дізнатися про презентації першої збірки поезій Мідної «Стосонце» і прочитати про книжку можна на сторінці www.facebook.com/MIDNAua.
«A я в небесне море,
У моря повінь.
Одним зі спокоєм став.
Як ти й сказав,
Як ти й сказав.»
BEISSOUL & EINIUS, 2014
Beissoul & Einius – електронні диваки з Вільнюса, сучасний вибір литовських клаберів і найбільша сенсація прибалтійських медіа. Шоу B&E у стилі electronic/soul – це смачні електронні груви від Einius, самобутні танцювальні рухи від майстра пантоміми Beissoul, яскравий дивацький одяг і повний нестандарт у відео. «Краще бути абсолютно смішним, ніж абсолютно нудним», − говорить Beissoul, чий унікальний вокал створює особливу магію. «Закрийте очі і вам здасться, що ви чуєте душевного чорношкірого співака» − коментує музичний критик його голос. І це не студійний трюк, чи виснажлива робота над вокалом – все, що ви почуєте, і є його власний голос! 3 липня Beissoul & Einius вперше виступили в Україні на Sziget Pre Party у Києві, абсолютно вразивши всіх.
Beissoul & Einius – «Bright U» www.youtube.com/watch?v=q1k9q5JZxBI
Beissoul & Einius – «SuMMeRRain» www.youtube.com/watch?v=qysTy2ycx-k
Рубрика – «Вірші про війну»
До речі, "Літ. Україна" знову дала добірку Бориса Гуменюка. Та якщо є книжка - це чудово і справді БОМБА!..
Щиро - С. Ц. (Сергій Цушко)
Із рубрики “Не потрібно прощальних промов” газети "Літературна Україна" (від 11.08. 2014)
вибрав 2 вірші поета. Інші 2 вірші можна прочитати в Інтернеті:
https://www.facebook.com/borys.humenyuk/posts/1461005870831421
https://www.facebook.com/borys.humenyuk/posts/1454102501521758
Борис Гуменюк
“ЗАПОВІТ”
Сьогодні знову копаємо землю
Цю ненависну донецьку землю
Цю черству закам’янілу землю
Тулимося до неї
Ще живі.
Ми ховаємося за землю
Сидимо в ній тихо
Наче малі діти за маминою спиною
Ми чуємо як б’ється її серце
Як вона втомлено дихає
Нам тепло й затишно
Ще живі.
Завтра ми вже будемо мертві
Може багато з нас
Може всі.
Не забирайте нас із землі
Не відривайте нас від матері
Не збирайте на полі бою наші рештки
Не намагайтесь наново скласти нас докупи
І – благаємо вас – ніяких хрестів
Пам’ятних знаків чи меморіальних плит.
Нам це не треба
Адже це не для нас – для себе
Ви ставите нам величні пам’ятники.
Не треба ніде карбувати наших імен.
Просто пам’ятайте:
На цьому полі
У цій землі
Лежать українські солдати
І – все.
Не віддавайте нас батькам
Не хочемо щоб батьки бачили нас такими
Нехай батьки запам’ятають нас малими дітьми
Неслухняними хлопчиками
З рогатками з синцями на колінах
З двійками у щоденнику
З повною пазухою яблук з сусідського саду
Нехай батьки сподіваються що ми колись повернемося
Що ми десь є.
Не віддавайте нас дружинам
Нехай кохані запам’ятають нас красенями
Такими які подобалися багатьом дівчатам
А дісталися їм.
Нехай вони запам’ятають наші гарячі губи
Наш гарячий подих
Наші палкі обійми
Нехай вони не торкаються нашого холодного чола
Наших холодних вуст.
Не віддавайте нас дітям
Нехай діти запам’ятають наші теплі очі
Наші теплі усмішки
Наші теплі руки
Нехай діти не торкаються тремтячими губами
Наших холодних рук.
Ось в цих окопах
Які сьогодні для нас тимчасове житло
А завтра стануть нашими могилами
Поховайте нас.
Не потрібно прощальних промов
В тиші яка настає після бою
Це завше виглядає недоречно
Це наче штурхати загиблого воїна
І просити щоб той встав.
Не треба панахид
Ми й так знаємо де тепер буде наше місце
Просто накрийте нас землею
І – йдіть.
Було б добре якби на тому місці було поле
Колосилося жито
Щоб жайвір у небі
І – небо
Багато неба –
Ви можете собі уявити якій хліб родитиме поле
Де лежать бійці?!
(В пам’ять про нас їжте хліб з поля
Де ми полягли.)
Було б добре якби на тому місці були луки
І багато-багато квітів
І бджола над кожною квіткою
Щоб надвечір приходили закохані
Плели вінки
Кохалися до ранку
А вдень щоб приходили молоді батьки
З малими дітьми.
(Не перешкоджайте дітям приходити до нас.)
Але це буде завтра.
А сьогодні ми ще копаємо землю
Цю дорогу українську землю
Цю солодку ласкаву землю
Пишемо гуртом саперними лопатками
На її тілі
Останній вірш української літератури.
Ще живі.
* * *
Я вчора вмер.
Я лежу розкинувши руки у високій траві
І широко відкритими очима дивлюся у небо.
Я вчора вмер.
Так треба.
Щоб перемагати
Ми повинні постійно приносити криваву жертву війни.
Вчора настала моя черга.
Можна було змахлювати
Поміняти жертву
Так роблять церковники
Коли замість власного сина
Він підсунув вівцю Господу
А коли й вівці стало шкода
Він посадив свого Господа на хліб.
У війни свій бог
Свої жерці й капелани
Не схожі на тих яких я бачив колись у Софійському храмі
А ви правильно робите коли молитеся на жінку з дитиною
Взагалі це мало не єдине що ви робите правильно
От тільки молитися треба кожній жінці з дитиною
Не лише одній.
Коли приходить час платити війні данину
Життя бійця можна відкупити
Обміняти його на життя трьох діток
Трьох діток чоловічої статі
Якщо жіночої – то вдвічі більше
Трьох жінок
Одна з них неодмінно мусить бути вагітною
І п’ятьох-шістьох старих.
Деякі так роблять
Через слабкість духу
Від страху
Здебільшого це притаманне солдатам темного війська.
Я так не зміг.
Звісно можна спробувати відкупитися кров’ю Господньою
Але це те саме що прикриватися в бою жінкою з дитиною
Тією зі стіни Софійського
Чи ось цією з передмістя Горлівки
Однаково
Адже це просто слабка жінка з маленькою дитиною.
Якщо ти солдат
Ти не повинен ніким прикриватися
Ти маєш усіх викупляти собою.
Виявляється вмирати зовсім не боляче
Жити – боляче.
У вас на землі усім так боляче!
Навіть звідси видно як вам боляче
Усе ваше життя –
Біль біль біль.
А тут – стільки неба!
Ви собі навіть не уявляєте скільки тут неба!
Неба за яке не треба битися
Неба якого вистачить усім.
(Небо нагадує дитячий конструктор
Це – як пазли
Які по одному кожна людина носить в собі.
Зберемо докупи усі пазли – отримаємо Небо
Зберемо значну частину – отримаємо значну частину Неба
А коли ти один у великому місті чи серед поля
Яка тобі користь з твого пазлу?)
Ніби все гаразд
Я – вмер
Бо так треба
Але десь потайки я вам заздрю
Я сумую за вами
Я страшенно за вами сумую
Заздрю вашому болю
І мрію колись повернутися
Щоб знову зустрітися з вами
Навіть якщо доведеться ще раз
Пройти крізь біль.
(Пам’яті Руслана, побратима, загиблого
бійця батальйону “Айдар”)
Рубрика – «Ювілей »
Із сайту http://onlyart.org.ua/?page_id=35457
Іван Олексійович Світличний (20 вересня 1929, с. Половинкине, Старобільський район, Луганська область — 25 жовтня 1992, Київ) — літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960—1970-их років, репресований. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка. Брат Світличної Надії Олексіївни.
Походить Іван Світличний із селянської родини. До школи пішов у с. Половинкиному в 1937 р. У 1943 р., намагаючись разом з іншими підлітками підірвати німецьку техніку, лишився без пальців на руках. У 1947 р. закінчив із золотою медаллю Старобільську середню школу. З 1947 до 1952 рр. навчався на філологічному факультеті Харківського університету, який закінчив з відзнакою. З 1952 до 1955 р. учився в аспірантурі при Інституті літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР. Його науковим керівником був академік О.І Білецький. Працював відповідальним секретарем журналу «Радянське літературознавство», завідувачем відділу критики журналу «Дніпро» (1955). Тут і заявив про себе як проникливий, непоступливий і принциповий літературний критик, як людина широкої ерудиції і справжній інтелектуал. 1956 року одружився з Леонідою Світличною (Терещенко). З 1957 р. — молодший науковий працівник Інституту літератури, а з 1963 р. — науковий працівник Інституту філософії АН УРСР. Написав дисертацію з естетики, але не опублікував. У 60-х роках Іван Світличний був фактичним організатором культурного та наукового життя творчої молоді. Його помешкання було своєрідним центром формування національної свідомості наукової молоді, дискусійним клубом, у якому кристалізувалися погляди і формувався особистий вибір більшості шістдесятників. Привабливими для всіх були не тільки енциклопедичні знання Івана Світличного, а й особистісні якості — інтелігентність, м’якість, товариськість, доброзичливість. Через свою громадянську позицію зазнав переслідувань з боку репресивних органів тоталітарної радянської влади. Під тиском КҐБ втратив роботу, був примушений перебиватися випадковими заробітками, публікаціями в пресі під псевдонімом або чужим прізвищем.
Політичні переслідування Івана Світличного
Уперше Івана Світличного було заарештовано 1 вересня 1965 р. На той час він уже давно був без роботи. За ним, за дружиною Леонідою і сестрою Надією постійно стежили, телефон неприкрито прослуховувався. 31 серпня 1965 р. в помешканні І.Світличного, якого в цей час не було в Києві, відбувся обшук. Через кілька днів обшук повторився, і лише через тиждень після звернення до КҐБ дружині Світличного офіційно повідомили про арешт чоловіка. Одночасно з ним тоді було арештовано Панаса Заливаху, Михайла Косіва, Михайла Гориня, Богдана Гориня та інших. Усіх їх звинувачено за ст. 62, ч.1, КК УРСР : антирадянська агітація і пропаганда. 30 квітня 1966 р. Івана Світличного через брак доказів було випущено.
12 січня 1972 р. Світличного заарештували вдруге й звинуватили за тією ж статтею. Того ж року було заарештовано Є.Сверстюка, В.Стуса, В.Чорновола, Н.Світличну. 27-29 січня 1973 р. відбувся закритий судовий процес, де було винесено вирок: 12 років позбавлення волі (7 років концтаборів суворого режиму і 5 років заслання за антирадянську агітацію і пропаганду, виготовлення та поширення самвидаву. На суд ні дружину, ні матір Івана Світличного не допустили.
Відбував покарання у таборах Пермської області, у селищах Всесвятське й Кучино (ВС-389/35,36). Незважаючи на поганий стан здоров’я (хвороба нирок, рецидиви туберкульозу, постійний головний біль і носові кровотечі), намагався працювати разом з усіма. Майже весь останній табірний рік провів у лікарні.
Мав незаперечний моральний авторитет серед політв’язнів, став душею табірного руху Опору — його називали «табірною совістю». Виявляв моральну стійкість і силу духу, багато разів брав участь у голодовках протесту. Василь Стус писав про Світличного: «Все краще в мені — це Іван. Усе кращого у багатьох інших — від Івана». 1974 р. Світличного на 56-й день голодовки (він важив тоді 46 кг) відправили етапом на виховну «профілактику» до Києва і, не досягши бажаного результату, повернули назад до табору. Місцем заслання для Івана Світличного було призначено селище Усть-Кан Горно-Алтайської області. Працював нічним сторожем ПМК, палітурником у бібліотеці. Від червня 1979 р. і до кінця заслання разом із Світличним була його дружина Леоніда. 1980 р. з огляду на погіршення стану здоров’я їм дозволили перебратися в селище Майма (околиця Горно-Алтайська). 20 серпня 1981 у Світличного стався інсульт, унаслідок чого він став інвалідом 1 групи. Пережив клінічну смерть, складну нейрохірургічну операцію в непристосованих умовах, післяопераційні ускладнення, підозру на рак хребта, гіпсове ліжко, частковий параліч. Вижив тільки завдяки самовідданому доглядові дружини. Комісувати за станом здоров’я відмовилися: досягнуту мовби домовленість Центрального секретаріату Міжнародної Амністії із Москвою про комісування було анульовано рішенням голови КҐБ СРСР Федорчука. Термін відбув повністю. Звільнений тяжко хворим (23.01.83), продовжувати колишню творчу і громадську діяльність він уже не зміг. Помер 25 жовтня 1992 року, похований у Києві на Байковому цвинтарі неподалік від могил В. Стуса, О. Тихого і Ю. Литвина. На могилі І. Світличного встановлено хрест роботи художника М. Малишка.
Творчість Світличного
Як літературознавець і критик Іван Світличний був носієм і продовжувачем традицій «харківської філологічної школи», з її виразним теоретичним спрямуванням. Перші його статті, як і незакінчена дисертація з теорії художнього образу, були продуктом реальної літературознавчої ситуації 50-х років, проте навіть тоді він висловив низку свіжих думок. Літературно-критичні статті Світличного присвячені головним чином творчості літературного покоління 60-их років і критиці недоліків офіційної соцреалістичної літератури («Боги і наволоч», у журналі «Вітчизна», ч. 12 за 1961). І.Світличний всіляко підтримує свіже талановите слово (І.Драча, Ліни Костенко, М.Вінграновського, захищаючи від невіглаських звинувачень критики, яка базувалася на умоглядних схемах. Рецензія на збірку І.Калинця «Відчинення вертепу» («На калині клином світ зійшовся»,1968) досі лишається одним з найглибших літературознавчих проникнень в особливості міфопоетичному світу митця.
Іван Світличний писав також полемічно-критичні статті на мовознавчі теми: «Гармонія і альґебра» (в журналі «Дніпро», ч. 3 за 1965) та інше. Остання з друкованих у журналах критичних студій Івана Світличного побачила світ (під прізвищем А.Перепаді 1970 р. в «Жовтні». Це фахово компетентна докладна рецензія на тритомний «Російсько-український словник» (у першому варіанті ремінісцентно названа «Словникові холодини»). Тут намацано больові точки панівної явно русифікаторської словникової політики. Звертався І.Світличний і до творчості Т.Шевченка. В одній із ранніх статей “Художні скарби «Великого льоху» (1962) він досить-таки повно наводить (удаючись до спростування) версію символіки цього твору, запропоновану Смаль-Стоцьким. У «коментарі критичному до коментаря наукового» (1965) вельми прискіпливо, з цікавими й слушними зауваженнями та доповненнями прорецензовано “Коментар до «Кобзаря» Шевченка, здійснений Ю.Івакіним. У статті «Духовна драма Шевченка», написаній у таборі (1976) і опублікованій лише незадовго до смерті у збірці «Серце для куль і для рим» (1990). Тут він рішучо виступає проти ретушування «Кобзаря» за простолінійною схемою: «добрі люди» — «лихі пани». Поезія стала для І.Світличного духовним прихистком, рятунком і самоствердженням. Своєрідним тюремним щоденником є цикл «Ґратовані сонети», що привертає увагу насамперед зіткненням двох, здавалося б, непоєднуваних стихій — елітарної поетичної форми і не вельми «естетичного» змісту. Поетичні твори Світличного перейняті шляхетністю духу, моральним максималізмом, спротивом яничарству, диктатурі страху, моральному самогубству.
Низку творів поет присвячує своїм соратникам: В.Стусові, В.Симоненкові, Є.Сверстюкові, П.Заливасі, Г.Севрук, Л.Семикіній, М.Коцюбинській, сестрі Надії, дружині Леоніді. Чи не найсильнішою в поетичному доробку І.Світличного є написана в таборі поема «Курбас». Досить значним і професійно найдосконалішим є перекладацький доробок І.Світличного (переважно зі слов’янських мов та французької: Незвал, Словацький, Д.Максимович, Норвід, Галас, Ганзлік, Маген, Барадулін, Лафонтен, Ронсар, Бодлер, Елюар, Сюперв’єль, Арагон, Шар, Мішо, Верлен, Леконт де Ліль). Перекладати почав з 1957 р. з Беранже, більшість перекладів (54 з 81) було опубліковано 1970 року в збірці поезій у серії «Перлини світової лірики» видавництва «Дніпро». Разом із Г. П. Кочуром підготував «Антологію новітньої французької поезії», яка не побачила світу через склад перекладачів, твори яких на той час були заборонені для друкування. У засланні зробив переклад/переспів із давньоруської «Слово про Ігореву січ» з оригінальним тлумаченням «темних місць» — останнє, що встиг зробити на засланні перед тим, як його здолала невблаганна хвороба. Іван Світличний — член Міжнародного ПЕН-клубу (1978). Державну премію України імені Тараса Шевченка І.Світличному присуджено в 1994 р. (посмертно) за збірку поезій, поетичних перекладів і літературно-критичних статей «Серце для куль і для рим».
Пропоную кілька віршів Івана Світличного. Упорядник
ЗАВЖДИ В'ЯЗЕНЬ
Самі собі будуєм тюрми,
Самі в них потім живемо,
Самі себе стережемо,
Вже тюрем - тьма,
і в тюрмах - юрми.
А ми - нічого. Женемо
За муром мур, за муром мур ми.
Суботники! Аврали! Штурми!
Вже й ми - не ми. Воно само
Так склалося, так повелося
І так ведеться здавна й досі.
Сліпонароджені в тюрмі,
Кому поскаржимось? На кого?
На чорта лисого? На Бога?
Тюрма ж - своя, і ми - самі.
Н.СВІТЛИЧНІЙ
У світі пошесті і змору,
Німотності і глухоти,
Де мудрі муштрою менти
Лінчують душі без розбору, —
Там пісня, витвір висоти,
Свободи й пружного простору,
Шугнула вільним птахом вгору,
У вир! У небо! У світи!
Ривком відчаєного тіла
Роковано залебеділа
В святій готовності офір,
Та, браконьєрським залпом в небо
Підтята — легендарний лебідь, —
Упала на тюремний двір.
ПАРНАС
І враз ні стін, ні ґрат, ні стелі.
Хтось невидимий ізбудив
Світ Калинцевих візій-див,
Драчеві клекоти і хмелі,
Рій Вінграновських інвектив,
Чаклунство Ліни, невеселі
Голобородькові пастелі
І Стусів бас-речитатив.
Парнас! І що ті шмони й допит?
Не вірю в будень, побут, клопіт —
В мізерію, дрібнішу тлі.
Вщухає суєтна тривога.
І в небесах я бачу Бога,
І Боже слово на землі.