Новини одним рядком.

14 липня – фестиваль «Пісні, народжені війною»  у Яремчі Івано-Франківської області

14 липня – у Харкові померла бард і письменниця Олена Касян

15 липня – у Кременчуці помер кобзар Микола Козак

17 липня-17 серпня – табір бардів “Адміральський” на Кінбурнській Косі Миколаївської області (заїзд з Очакова)

25 липня – концерт «Где твои семнадцать лет», Київ, галерея Висоцький

25 липня – спектакль-концерт за віршами і піснями В.Висоцького "Ещё не вечер", Київ, Український Дім

25 липня – 1-й концерт "Барды и поэты 60-х" у виконанні клубу Ю.Візбора,  Харків, Пушкінська, 79/1, Палац студентів ХПІ

25 липня – концерт Олексія Горбунова до Дня Пам’яті Володимира Висоцького,Київ,  Caribbean Club Concert Hall

25-27 липня – фестиваль АП "Моя Батьківщина. Пам'яті О.Авагяна” (“Чумацький шлях”) , Межибіж (Хмельниччина)

26-28 липня – міжнародний фестиваль авторської пісні «Облака» на Монастирському острові у Дніпрі

27 липня – батл поетів – чесна поетична забава, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 20, сцена парку Письменників

27-28 липня – фестиваль "Ірпінський Парнас", Ірпінь, вул. Стельмаха, 20, Будинок творчості письменників України

 

 

 

Київщина – сайт https://www.04597.com.ua/news/2452938/v-irpeni-projde-batl-poetiv

 

В Ірпені пройде батл поетів

 

27 липня в рамках фестивалю “Ірпінський Парнас”відбудеться Poetry-баттл — чесна поетична забава, де суддями учасників стають всі присутні.

Де? Відкрита сцена парку Письменників, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 20

Тут вирок виносить глядач, а не журі. Змагання між поетами проходить в парах, які складаються рендомно, баттл проводиться в декілька етапів. В кожному турі поети виконують свої тексти (до 3 хвилин!). З кожної пари глядачі визначають кращого, і він переходить до наступного туру.

Це проект, де ви зможете навчитися працювати з глядачем і для глядача.

Проект, який покаже, як публіка сприймає вашу поезію!До Poetry-баттлу можуть долучитися не лише зареєстровані учасники “Ірпінського Парнасу”, а всі бажаючі.

 

Реєстрація на баттл відбудеться безпосередньо перед початком.

 

 

Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)

 

І тягнуться дні…

 

І тягнуться, тягнуться дні,

мов сіре рясне покривало.

Такого, здається мені,

в  моєму житті не бувало.

А може, й було взагалі,

на те не звертав я уваги.

Я жив на краєчку землі,

на призьбі своєї наснаги.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

І тягнуться, тягнуться дні,

мов сіре рясне покривало.

І небо, здається мені,

мене в ту ряднину спіймало.

 

 

Сайт https://www.facebook.com/pg/DneprBard/posts/

 

Авторская ПЕСНЯ в Днепре

 

Дорогие друзья!

Если кто-то еще не определился с отпускными планами на лето, езжайте в бард-лагерь "АДМИРАЛЬСКИЙ".

 

Добрые люди примут вас с 17 июля по 17 августа 2019г. Приютят, накормят, охладят и обогреют творчеством и позитивом.

 

 Вы только посмотрите какую программу подготовили для вас организаторы:

17.07 Відкриття табору. Підняття прапору і творчого духу.

18.07 Жіночий день. «Що в жiнки на язицi, те в чоловiка в печiнках»

19.07 День бантика і краватки.

20.07 Нон-стоп добрих справ.

21.07 День борщу. Ресторан «Українські страви»

22.07 День пам’яті друзів. Літературно-музична вітальня Сергія Каплана. Концерт «Доброго вечора всім!»

23.07 Чоловічий день. Кухня з «перчиком».

24.07 День Нептуна.

25.07 Жіночий день. «Краса – страшна сила!»

26.07 День танцю. Конкурс «Танцюють усі». Реггі-дискотека.

27.07 День дитинства.

28.07 День борщу зі смаком української пісні.

29.07 Особливості бардівського відпочинку. Improviz-шоу.

30.07 Піратський день. Квест «Острів скарбів»

31.07 Новий Рік. Бард-дискотека.

01.08 Жіночий футбол. Конкурс мокрих майок.

02.08 День сміху. Шоу-програма «Розсміши Роміка»

03.08 День сім’ї. Кінбурнська сімейка.

04.08 День борщу. До борщу – українська гумореска. Купальська ніч.

05.08 Шоу «Що на що клює?»

06.08 День Захисника Кінбурнської Коси.

07.08 День смаколиків. Кінбурнський пиріг. Конкурс БАРдІСТА.

08.08 Жіночий день. Конкурс «Міс «Адміральський»

09.08 Бард-фестиваль народів світу.

10.08 День народження «Адміральського»

11.08 День борщу. Конкурс тостів та анекдотів.

12.08 День захисту тварин. Телеканал «Discovery. Animal Planet»

13.08 День здоров’я та спорту під гаслом «У здоровому тілі – здоровий бард!»

14.08 День Закоханих. Гра «Солодка парочка»

15.08 Жіночий день. Дебати «День незалежності від залежності»

16.08 Казкове місто на піску. Конкурс пісочних фігур.

17.08 Закриття бард-табору «Адміральський». Королівська ніч. Сльози, обійми, прощальні поцілунки, обмін адресами, телефонами, ключами від квартири та іншими

 

Все вопросы задавайте директору лагеря Роману Норенко: +380675691760  Сайт лагеря: https://www.admiralskiy.top

 

 

Сайт https://www.facebook.com/groups/599706293412785/

 

Наталья Соколовская:

Приглашаем всех на 1ю часть концерта "Барды и поэты 60-х"

 

В исполнении участников Харьковского Клуба песенной поэзии им. Ю. Визбора прозвучат песни и стихи бардов и поэтов 60-х: Юрия Визбора, Владимира Высоцкого, Булата Окуджавы, Сергея Никитина, Александра Галича, Александра Городницкого, Евгения Евтушенко, Роберта Рождественского, Беллы Ахмадулиной, Андрея Вознесенского, Юрия Кукина, Юлия Кима, Александра Дольского, Евгения Клячкина.

Вход 50 грн.

Дворец студентов НТУ "ХПИ", ул Пушкинская, 79/1

 25.07.2019 в 19:00    https://www.facebook.com/events/1377143852448080

 

 

Нікополь – сайт https://nikopolnews.net/nikopol/23-dosug/5614-pid-nikopolem-vidbudetsya-potuzhnij-kozatskij-festival-programa

 

Під Нікополем відбудеться потужний козацький фестиваль: програма

 

Під Нікополем проведуть традиційний фестиваль козацької слави, на який запрошують всіх бажаючих. Про це Nikopolnews дізнався з повідомлення на сайті «Дивокрай».

Згідно інформації, отриманої Nikopolnews, козацький фестиваль «Звідси воля розлилась» відбудеться 3 серпня 2019 року у селі Капулівка Нікопольського району – на місці козацької вольниці поблизу могили Івана Сірка.

«Звідси воля розлилася» – це фестиваль, який об’єднує покоління заради того, щоб популяризувати здоровий спосіб життя, виховувати риси свідомої патріотичної особистості на засадах козацької педагогіки, формування поважного ставлення до історії військового, адміністративного та духовного центру Війська Запорізького Низового – Чортомлицької Січі та славного отамана Івана Дмитровича Сірка.

 

До участі запрошують:

• фольклорні професійні та самодіяльні колективи,

• хори,

• групи народного та сучасного танцю,

• оркестри та ансамблі,

• солістів,

• дуети,

• виконавців авторської пісні,

• виконавців вокально-хореографічних композицій та оригінального жанру,

• читців художнього слова,

• майстрів художнього та декоративно-ужиткового мистецтва, паперової пластики (витинанка, орігамі, аплікація, квілінг, та інше), ліплення (пластилін, солоне тісто, глина, гіпс, холодна порцеляна та інше), природних матеріалів (флористика, та інше), рукоділля (вишивка, бісероплетіння, в’язання, та інше),

• інструменталістів в різних музичних жанрах.

 

Будуть раді бачити школи бойового гопака та перукарів, які будуть створювати козацькі зачіски.

Також запрошують на фестиваль кейтерінгові компанії, виїзні кав’ярні, бари тощо.

Ну, і звичайно ж, глядачів, які гарантовано отримають море задоволення.

Початок об 11:00.

 

В програмі святкування:

• Дитяча зона:

• Посвята в козаки

• Декоративний розпис з елементами петриківського розпису;

• Аквагрим;

• Мукосолька;

• Витинанка.

• Спортивні ігри:

• Козацькі спортивні розваги;

• Футбол;

 

Головна сцена:

• Виступ фольклорних колективів, хорів, груп народного та сучасного танцю Дніпропетровщини, а також сусідніх областей і багато іншого.

• У фіналі — виступ зірки української естради!

 

А також:

• Тематичні фотозони

• Зона смачної козацької їжі

 

Заявки приймаються до 1 серпня 2019 року!!!

 

Подавати заявки за адресою divo.festival@gmail.com

Зразок заявки  – скачати!

Телефон організаторів  +38 067 880 50 55. Контактна особа Молдаван Ніна Георгіївна.

 

 

Сайт http://ormr.gov.ua/ogoloshennia/3837-festival_spivanoi_poezii_ta_avtorskoi_pisni_oberig-2019_zaproshue_do_lutska.html

 

Фестиваль співаної поезії та авторської пісні «Оберіг-2019» запрошує до Луцька

 

7-9 листопада 2019 року в м. Луцьк відбудеться Всеукраїнський фестиваль співаної поезії та авторської пісні «Оберіг-2019». Девіз фестивалю – «Без цензури, без халтури».

Пісенний фестиваль покликаний знайти та підтримати молодих виконавців у жанрах співаної поезії, авторської пісні, вдосконалити виконавську майстерність та покращити художній рівень репертуару, відродити традиції всеукраїнських фестивалів авторської пісні, співаної поезії. Також метою фестивалю є презентація музичної спадщини минулих віків і сучасних визвольних змагань українського народу, пропагування мистецьких здобутків регіону, розширення зв’язків з іншими регіонами України, створення якісного музичного продукту для програм радіо і телебачення, концертних організацій.

Конкурс відбудеться у номінації «авторська пісня» та «співана поезія». До участі запрошуються виконавці з творами на власні україномовні тексти (авторська пісня) та учасники, що мають музичні твори на вірші українських поетів. Вік учасників – від 16 років. Головний приз – 10 000 грн.

Участь у фестивалі традиційно беруть представники Волині, Донеччини, Дніпропетровщини, Черкащини, Чернігівщини, міста Києва та Київської області, Львівщини, Рівненщини, Хмельниччини, Тернопільщини та інших областей.

Контактна особа – Сергій Сівак, тел. 095 505 23 59. Детальніше про фестиваль – на сайті Волинського обласного науково-методичного центру культури: http://www.nmck-volyn.com.ua

 

 

Сайт https://novyny.org/2019/07/16/oleksii-horbunov-zihraie-kontsert-v-pam-iat-pro-volodymyra-vysotskoho/

Олексій Горбунов зіграє концерт в пам’ять про Володимира Висоцького

Липень 16, 2019

Зиновій Котенко

 

25 липня до Дня Пам’яті Володимира Висоцького у столичному Caribbean Club Concert Hall відбудеться концерт Олексія Горбунова та групи «Грусть пілота», присвячений генію. Наживо пролунають твори всенародного улюбленця у виконанні харизматичного артиста.

«Висоцький – це як перша цигарка, перша пластинка The Rolling Stones або The Beatles. Перше та те, що запам’ятається на все життя.», – говорить Олексій Горбунов.

Поет, романтик, хуліган, актор і неймовірний артист Володимир Висоцький написав близько 800 пісень – щирих, життєвих, правдивих. 

Олексій Горбунов не прагне бути «Висоцьким». Імітацію та наслідування він називає кривлянням та зневажає.  В його виконанні «Кони привередливые», «Банька по-белому», «На Большом Каретном» лунають інакше ніж в оригіналі, але щиро, затишно та по-домашньому.

25 липня на гостей чекають камерне спілкування та дружня атмосфера, а також вірші та цікаві невигадані історії життя з-за лаштунків.

Купити квитки на концерт можна на сайті: http://bit.ly/30oT9Ug.

Зустріч концерту на Facebook: https://www.facebook.com/events/426509058201333.

 

 

Сайт https://gorsovet.com.ua/ru/news/4555-tri-mizhnarodni-muzichni-festivali-u-dnipri-vpershe-realizovuyut-proyekt-nash-ostriv

 

Три міжнародні музичні фестивалі: у Дніпрі вперше реалізовують проєкт «Наш острів»

 

16 июля 2019

 

Монастирський острів у Дніпрі стане головним майданчиком проведення трьох міжнародних фестивалів у рамках проєкту «Наш острів». Зокрема, 20-21 липня – IV джазовий фестиваль «Джаз на Дніпрі. New story», 26-28 липня – фестиваль авторської пісні ім. Олександра Галича «Облака» та 2-4 серпня – перший міжнародний крос-культурний фестиваль «BezViz». Щоб містянам було зручно дістатися на всі три фестивалі, організатори зводять понтонний міст через р. Дніпро (вул. Набережна Перемоги, у районі Придніпровської державної академії фізичної культури і спорту). Також під час цих трьох фестивальних подій на острові працюватиме кемпінг-містечко з усіма зручностями.

«Програма «Культурна столиця» вийшла на новий етап. Ми переформатували низку фестивалів і об’єднали їх у проєкт «Наш острів». Це виклик, який за цікавістю до самого проєкту й уваги до Дніпра зокрема, вже себе виправдовує. Такого насиченого року у Дніпрі, як нинішній, до цього не було. Три масштабні фестивальні події поспіль з насиченою програмою очікують на мешканців і гостей міста», - сказав під час пресконференції 16 липня позаштатний радник міського голови з питань культури Євген Гендін.

За словами Анни Русскевич, артдиректорки фестивалю «Джаз на Дніпрі. New story», незмінним цього року залишається високий стандарт проведення заходу. Лайн-ап заходу (список виконавців) не поступається фестивалям, що проводяться в інших країнах.

 «Серед змін – доступність відвідування концертів у безкоштовній фан-зоні. За попередньою інтернет-реєстрацiєю, вона заповнилася буквально за тиждень. Традиційно, буде програма класичного джазу. Любителі більш легкої музики зможуть насолоджуватися виконанням Рішара Бона, «The Hot Sardines», Тоні Момреля. Також, окрім концертів, буде так званий фестивальний простір з різними майстер-класами, виставками, фотозонами, планетою розваг для дітей тощо. Словом – гарний настрій та позитивні емоції гарантовано», - сказала Анна Русскевич.

 Традиційно урочисте відкриття фестивалю «Облака» проходитиме біля пам’ятної дошки Олександру Галичу у п’ятницю 26 липня.

«Цього року до нас завітають класики авторської пісні, серед яких Юлій Кім, Вадим Єгоров. Також виступатимуть Віктор Андрієнко, Євген Чепурняк, Валерій Чигляєв. Окрім концертних програм будуть майстер-класи, спілкування, зустрічі. Вхід на фестиваль – вільний», – сказав директор проєкту «Наш острів» Вадим Гефтер.

Зі свого боку артдиректорка міжнародного крос-культурного фестивалю «BezViz» Марія Гусєва зазначила, – учасниками фестивалю стануть понад 60 гуртів і виконавців різної музики. Хедлайнери події – британський музичний гурт «Skindred», швейцарська група «Kadebostany», фінський хард-рок гурт «Lordi».

«До початку музичних програм у нас проходитимуть багато заходів у рамках фестивалю, серед яких спортивні змагання, парк розваг, фуд-корти, хеппі-маркет з продажу модного дизайнерського вбрання та аксесуарів. Також можна буде зробити зачіски. Працюватиме локація «Центр світу», де понад десять посольств розповідатимуть про свої країни. У кемпінг-містечку можна буде селитися зі своїми наметами або орендувати їх на місці», - додала Марія Гусєва.

 

 

Сайт https://www.radiosvoboda.org/a/news-yaremche-pisni-narodzheni-viinoiu/30054927.html

 

В Яремчі проходить всеукраїнський музичний фестиваль «Пісні, народжені війною»

 

14 Липень 2019

 

У неділю 14 липня в Яремчі розпочався всеукраїнський фестиваль патріотичної музики «Пісні, народжені війною» за участю більш як 30 музикантів-виконавців сучасного військового епосу. Як повідомив Радіо Свобода координатор акції, учасник бойових дій на сході України Юрій Стеценко, завдання фестивалю – популяризувати українську патріотичну пісню, підтримати творчість українських військових та ветеранів, а також познайомитися з новими виконавцями.

«Сьогодні учасники фестивалю виступають на центральній площі міста Яремче, на відкритому концертному майданчику. У понеділок ми плануємо здійснити сходження учасників фестивалю на найвищу гірську вершину України – на Говерлу. Цього року, окрім уже відомих авторів-виконавців військової пісні, ми почуємо молодих авторів і виконавців сучасного музичного епосу, народженого на нинішній російсько-українській війні», – наголосив Стеценко.

За його словами, уперше Яремче приймало фестиваль «Пісні, народжені війною» минулого літа: тоді до Прикарпаття приїхали одинадцятеро музикантів та бардів, усі вони отримали відповідні відзнаки. Цьогорічний фестиваль зібрав учасників з усіх регіонів України, серед яких гурт «Карпати», музикант Костянтин Олійник (відомий як «трубач Майдану»), каже Стеценко.

Серед організаторів музичного фестивалю «Пісні, народжені війною» – Яремчанська регіональна спілка учасників АТО, місцеві ветерани та Яремчанська міська рада.

 

 

Сайт https://ukrainka.org.ua/node/8857 (скорочено)

 

Коронація слова - 2019

Липень 12, 2019

 

 6 червня 2019 року в Колонній залі Київської міської ради відбулася Церемонія нагородження переможців 19-го Міжнародного літературного конкурсу ,,Коронація слова’’.

...

З появою пісенних шедеврів Володимира Івасюка українці неначе прокинулися із надією на відродження України. Й імперія збудована на насильстві почала шататися, і у підсумку рухнула. Така вона - сила слова.

На цьогорічній ,,Коронації слова’’ про Володимира Івасюка згадували не одноразово. Адже, у цьому році нашому пісенному генію виповнилося б 70 років. Гучними оваціями вшанували Володимира Івасюка із почуттям вдячності за його легендарні пісні та  національну свідомість.

Велика вдячність й співзасновникам конкурсу ,,Коронація слова’’ Тетяні та Юрію Логушам. Тут є чим пишатися. Адже, за словами Пауло Коельйо це конкурс рукописів, якому немає аналогів  у світі. У 2009 році конкурс визнаний найпрестижнішим, соціально відповідальним проектом в країні.

Червона доріжка, увага телебачення, фантастичні виступи зіркових гостей створюють атмосферу яскравого святкового дійства. Але головне, це доволі інтригуюче нагородження найкращих літераторів у чотирьох основних номінаціях: п’єси, кіносценарії, пісенна лірика, романи та численних спеціальних відзнаках.

...

У номінації ,,Пісенна лірика’’ 1-у премію здобув Ігор Жук (Київ) за твір ,,Молитва безвісти зниклого’’. 2-у премію отримали Ганна Коназюк (Київ) за твір ,,Колискова для тата’’ та Анна Корач (Харків) за твір ,,Амарантові рими’’. 3-у премію здобула Наталія Смирнова (Кропивницький) за твір ,,Не відпускай’’.

Олександр Вакуленко

 

Ігор Жук

 

МОЛИТВА ЗНИКЛОГО БЕЗВІСТИ

 

Знайди мене, Боже,

                  бо людям уже не знайти.

А це таки страшно – пропасти без жодної вістки,

Згорьовану матір лишити на розпач невістки,

І, тільки приснившись, дитині шепнути: "Прости!.."

 

Знайди мене, Боже,

                    бо сам і не знаю, де я:

Живий, чи помер, чи в тюрмі божеволію з муки,

Чи ворог зрізає мій скальп, витираючи руки

Об мій однострій, на якому нашите ім'я.

 

Знайди мене, Боже.

                Тут сумно. Тут тиша і тьма,

І подихи тих, кого чути, та вже не торкнути...

Ми всі, зниклі безвісти,

                           зниклі – але не забуті,

Мабуть, не в раю ще, бо смерті ж героям нема...

 

Знайди мене, Боже.

Хай морок стирає сліди,

Хай біситься зло –

                        та добро, Ти ж казав, переможе!?.

Шеврон, ДНК, чи той скальп –

                                       розшукай мене, Боже...

Знайди нас усіх.

Ми іще почекаєм.

Знайди!..

 

15.07.2018

 

 

Донеччина – сайт http://orbita.dn.ua/kseniya-pigavayeva-divchina-z-gitaroyu.html

 

Ксенія Пігаваєва: дівчина з гітарою

 

Пам’ятаєте молоді роки? Дворові пісні, гучні веселі компанії… Той, хто майстерно грав на гітарі, без перебільшень мав неабиякий авторитет серед друзів і притягував багато закоханих поглядів дівчат… Втім, і прекрасна стать не відстає. Дівчина з Краматорська може дати фору будь якому хлопцю-гітаристу. Цього разу знімальна група програми «Уо-бемоль» насолоджувалась віртуозною грою Ксенії Пігаваєвої.

 

 

Чернігівщина – сайт http://ozera.cn.ua/festival-avtorsko%d1%97-pisni-ta-svyato-ivana-kupala-na-golubix-ozerax

 

Фестиваль авторської пісні та свято Івана Купала на Голубих озерах

 

05-07 липня 2019 року на території туристичного еко-комплексу «Голубі озера» вже ввосьме відбулись Міжнародний фестиваль авторської пісні та Свято купальської традиції «Івана Купала на Голубих озерах». Організатори святкових заходів: Благодійний фонд ім. Софії Русової, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада, Департамент культури і туризму, національностей та релігій обласної державної адміністрації.

Восьмий Міжнародний фестиваль авторської пісні «На Голубих озерах» розпочався 5 липня чудовою виставою «На Івана Купала» Чернігівської благодійної організації «Аррата».

Під час двох фестивальних днів перед глядачами виступили відомі автори-виконавці з міст Запоріжжя, Києва, Сум, Чернігова, Гомеля та Вітебська такі як: Олександр Вербицький, Юрій Єфімов, Ксенія Галахова, Дмитро Долгов, Олександр Больменко, Владислав Бондарков, В’ячеслав Климович, Олександр Балєв та інші. Насиченою виявилась цьогоріч і конкурсна програма, конкурсний відбір та майстерні членів журі фестивалю тривали впродовж декількох годин. За підсумками конкурсу переможцями фестивалю-конкурсу авторської пісні «На Голубих озерах-2019» стали в номінаціях: «Автор-виконавець» Анатолій Рибін (м. Київ), «Колективне виконання» дует Михневич Анна та Дар’я (м. Чернігів), «Глядацькі симпатії» – Евгений Пригоровський (с.Олишівка). Гран-прі фестивалю отримала автор-виконавець, з м.Вітебськ – Алеся Медвєдєва.

Всі переможці конкурсу отримали дипломи та сувеніри від організаторів свята Благодійного фонду ім. С. Русової та Департаменту культури і туризму, національностей та релігій ОДА. У фіналі фестивалю всі його учасники, члени журі та оргкомітету за традицією виконали спільну бардівську пісню.

В рамках святкування свята Івана Купала, був проведений конкурс «міс Купальска квітка». Переможницею стала Каріна Сапон, яка отримала чудовий подарунок від голови благодійного фонду Івана Чауса.

Також гостей очікував сюрприз від почесних гостей з програмою «Париж. Шансон. Акордеон.» у виконанні неперевершеної Наталі Пічкур

 

Рубрика – «ЗМІ про мову і митців»

 

«Об'єднати Україну!» Зірки підтримали мовний закон потужними відео

https://wz.lviv.ua/news/393930-obiednaty-ukrainu-zirky-pidtrymaly-movnyi-zakon-potuzhnymy-video

15.07.2019

 

Українські зірки підтримали мовний закон потужним відео: в ролику знявся лідер гурту «Без обмежень» Сергій Танчинець, лідер «Тіні сонця» Сергій Василюк, учасники Mad Heads та лідер гурту «Гайдамаки» Олександр Ярмола. Крім того, 16 липня на площах 20 міст України прості українці також відзначатимуть набуття чинності законом.

Про це повідомляють організатори акцій в ГО «Відсіч», однієї з громадських організацій, яка брала участь у розробці закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», пише «Обозреватель».

Так, у Києві, Львові та Харкові відбудуться концерти за участю Злати Огнєвіч, Наталки Карпи, Tarabarova, Оксани Мухи, Ivan Navi, Піккардійської терції, Sonya Kay та інших.

Також у Всеукраїнській акції візьмуть участь такі міста, як Одеса, Вінниця, Дніпро, Херсон, Житомир, Івано-Франківськ, Кам'янець-Подільський, Ананьєв, Богуслав, Кропивницький, Луцьк, Маріуполь, Миколаїв, Первомайськ, Полтава, Рівне, Ружин, Суми, Тернопіль, Тростянець, Умань, Черкаси, Чернігів.

У Києві вона розпочнеться о 19.00 біля Арки дружби народів, у Львові — о 19.30 на проспекті Свободи біля пам'ятника Шевченку, а у Харкові — о 19.00 на площі Свободи.

Організаторами акції є громадські організації та волонтери, а метою — популяризувати українську мову.

 

 

Тарас Компаніченко: відновлення Батурина - це лише початок осмислення своєї величної історії

https://www.umoloda.kiev.ua/number/3483/188/135287/

 19.07.2019

Лiна ТЕСЛЕНКО

 

«Україна молода» продовжує серію публікацій з нагоди 350-річчя проголошення Батурина гетьманською столицею. Цього разу наш гість — народний артист України, лідер гурту «Хорея козацька» Тарас Компаніченко. На його думку, відродження Батурина — це важливий символічний момент, з якого осмислення нашої величної історії тільки починається...

«Це було занедбане містечко, де нічого не нагадувало про його минулу славу»

 

— Пане Тарасе, пригадуєте, коли вперше побували в Батурині та які враження залишилися?

— Уперше побував незадовго до початку реконструкції. Це було таке занедбане містечко, про яке ми всі читали в якихось аналах історії. Але яке не мало жодних ознак минулої слави. Батурин свого часу був гетьманською столицею, містом європейським, розвиненим. Москалі його принизили сповна, все зробили для того, аби стерти пам’ять про нього. Це було свідоме доведення містечка фактично до стану села, де знищені всі архітектурні домінанти, де має функціонувати льонозавод, колгосп — і не більше. Головне — щоб нічого не нагадувало про його славетне минуле... 

   Коли розпочався процес відтворення, я ще приїздив до Батурина: на встановлення хреста на цитаделі, на відкриття пам’ятного хреста загиблим батуринцям, на перепоховання останків жертв Батуринскої різні... Та й зараз там буваю практично щороку.

   Відвідуючи Батурин, бачу, як швидко він повертає своє обличчя. Там з’являються туристична інфраструктура, ошатність, готельні комплекси, сувенірна продукція. Бачу, що з’являються такі осередки паркової архітектури, як ансамбль регулярного парку — рідкісний, на жаль, в Україні. Але це теж важлива деталь, яка демонструє, що українці мали не тільки «англійські» парки (ландшафтні), як у Тарновського в Качанівці чи в Безбородька в Ніжині, а й «французькі» (регулярні, правильної геометричної форми з чіткою симетричною композицією. — Авт.).

   Пригадую, коли тільки створили музей у Батурині, там було мало артефактів, здебільшого художні картини «на тему». А тепер це місце, яке наповнюється не тільки духом, а й реальними раритетами. Тут з’явилися автентичні речі, подаровані Грегором Розумовським, нащадком останнього українського гетьмана,   оригінальна мейсенська кераміка, модна на той час. Переконаний, що це буде осередок, який інспіруватиме потребу людей збирати по світу цю батуринську старовину й повертати її додому, щоб наповнювати музей справжніми експонатами, а відтак — непідробним змістом.

   Археологічні розкопки, наукові знахідки і той факт, що Батурин знову фігурує в наукових дослідженнях, — доказ тому, що місто повертається на своє заслужене місце в українській історії. Нещодавно історик Тетяна Таїрова-Яковлева опублікувала частину батуринського архіву, що був вивезений Меншиковим і розпорошений по кількох сховищах. Я думаю, що це лише початок осмислення своєї величної історії.

   Відновлення Батурина — це велика, вважаю, перемога. Прізвище третього президента Віктора Ющенка несправедливо в цьому контексті забувається. Так, переведення Віктором Андрійовичем України на монетарну політику, а не бартер, важко переоцінити — це велика його заслуга як фінансиста. Але президент Ющенко зробив і кільки символічних націєтворчих кроків — повернув українцям пам’ять про Голодомор і викреслені з нашої історії імена, ініціював створення Інституту національної пам’яті та відбудував дві гетьманські столиці — Батурин і Чигирин, які лежали в руїнах. Ніхто не заважав жодному з президентів це зробити. Але кеби і бажання не було. Бо це все йде від внутрішньої потреби людини, від того, чи відчуває вона цю величну місію, покладену на неї історією і предками. Місія наступних поколінь — наповнити відроджену гетьманську столицю реальним автентичним змістом.

 

«Батурин — це великий культурний пласт»

 

— На концертах ви виконуєте пісню «Батуринська колискова». Як вона з’явилася у вашому репертуарі? І це ваша авторська пісня чи твір XVII століття, як вказують деякі джерела?

— Та ні, це моя пісня. Мені дивно, а певною мірою й приємно, коли мої твори обростають такими міфами і легендами. Бо це значить, що пісня пройшла випробування часом і вже живе своїм, окремим від автора, життям. А наявність у ній деяких слів староукраїнської мови, через що її, напевно, й зарахували до XVII ст., — вертоград, наприклад, це данина тому, що я просто добре знаю давню українську літературу і співаю твори тієї доби, займаюсь скорописом давньоукраїнським. І щоб додати композиції присмаку того часу, як шапрану, я вживаю ті лексеми, які хочеться повернути в новий обіг через поезію. Я написав цей твір в 90-х роках, коли в мене почали народжуватися діти. І співав їм, заколисуючи...

— Справді? Але це непроста композиція. Мені доводилося бачити на ваших концертах, як люди, слухаючи «Батуринську колискову», не стримували сліз...

— Це справді така неколискова колискова. Звісно, я співав їм і інші. А ця з’явилася як такий маніфест незнищенності України, що попри те, що нас убивали і нищили, ми все одно вистояли і зберегли не тільки сем’я і плем’я, а й клейноди віри і цноти.

— Але це не єдина пісня про Батурин у вашому репертуарі...

— Ні, не єдина. «Дума про Батурин», наприклад. Є кілька версій цього твору. Зокрема, «Плач зозулі» — коротка версія, в якій є слова:

В городі в Батурині,

Билась Москва три дні, три години. 

Розбилась на три половини. 

Течуть ріки кривавії,

Мостять мости тілами

Козацькими...

   Цей твір можна знайти в кількох збірниках давньої поезії. Зустрічається варіант «В городі Кистрині», власне, назва міста могла бути будь-якою — в думах часто назви міст були завуальовані. Але пам’ять людську не обдуриш, тому у вищезгаданому варіанті чітко вказується назва — Батурин.

   Узагалі я багато чого виконую, пов’язаного з Батурином. Адже гетьманська столиця залишила нам величезну пісенну і поетичну спадщину. З цим містом пов’язані імена бага­тьох достойників. Це Дмитро Туптало, духівник Івана Мазепи, той, що став святим Ростовським. Стефан Яворський, поет і духівник гетьмана Мазепи, пізніше — митрополит Муромський і Рязанський, місцеблюститель патріаршого престолу. Далі — Теофан Прокопович, видатний науковець, драматург, поет, письменник і державний діяч. З Батурином пов’язані поет Іван Орновський, перекладач Іван Максимович, автор віршів і церковно-релігійних творів Варлам Ясинський, письменник і поет Іван Величковський, віршописець доби Мазепи Климентій Зиновіїв (Зиновенко, Трясця). А ще ж Пилип Орлик і його видатна поетична спадщина. І, звісно, Іван Мазепа та його доробок. Тобто Батурин — це великий культурний пласт.

 

«Від імені Мазепи свідомо відхрещувалися, так його пісні ставали народними»

 

— Справді, Івана Мазепу доля щедро обдарувала талантами: державний діяч і полководець, він знав кілька мов, грав на музичних інструментах і сам писав пісні. Проте мені доводилося зустрічати думку, що деякі твори, авторство яких належить Мазепі, насправді народні, просто гетьман їх дуже любив...

— Маєте на увазі алегоричну «Пісню про чайку»? Це твір XVII століття, він існує в кількох варіаціях. Але в цій версії (наспівує) «Ой горе-біда тій чайці-небозі, що вивела діти при битій дорозі» і далі «Киги-киги» — оце дуже ймовірно Мазепа. А пісня «Бідна моя голівонько», створена 1707 року на смерть Марії Магдалени Мазепіни, «пані госпожі ігумені Вознесенського Паненського (тобто дівочого. — Авт.) монастиря» на Печерську (матері гетьмана. — Авт.), зберігалась у збірниках Полуботка і Маркевича, де записана як пісня Мазепи. Згодом цей твір називали «Сирітська пісня». Враховуючи все, що пізніше відбувалося довкола постаті гетьмана, від цього прізвища свідомо відхрещувалися, тому його пісні вже декларувалися як народні.

   Останні, до речі, знахідки, які писані рукою Мазепи. Я ось допіру дивився батуринський архів Таїрової-Яковлевої, вона процитувала в «Батуринській старовині» два рядки з твору «Старець із тілом своїм бесідує». Цей твір та «Поема про волю» — це дві поезії, які збереглися і вважається, що вони належать Мазепі.

— У травні, під час відкриття виставки у Батурині на честь Григорія Орлика, ви розповідали, що син Пилипа Орлика теж був музично обдарованим і грав на бароковій лютні? Де він цього навчився?

— Григорій, син Пилипа Орлика і похресник Івана Мазепи, захопився грою на лютні, коли навчався в університеті в Лунді (Швеція). Вважається, що він учився у видатного австрійського лютніста, композитора Вайса. На той час ренесансна лютня не була популярною, тому це, швидше за все, була барокова лютня.

   На торбані (це фактично архілютня) грав Іван Мазепа, його інструмент зберігався у колекції Тарновського в Чернігові з гербом гетьмана. Андрій Розумовський (син Кирила Розумовського) теж грав на торбані, у Відні утримував власним коштом струнний квартет і сам у ньому виконував деякі партії. В колекції родини Розумовських було аж три торбани, один із них і досі висить на кухні Грегора Розумовського. Тобто, це інструмент, який тут лише по музеях можемо взріти, а в Австрії, у Відні, де мешкає нащадок Розумовських, він — частина хатнього інтер’єру і родової пам’яті.

   Європейська лютнева школа була досить потужною. Днями я давав інтерв’ю одному італійському професору Джованні Ерколані, який приїхав знімати про Майдан, і коли заграв йому Мазепину «Бідна моя голівонько» та кілька інших творів тієї доби, він сказав: «Та це ж і ренесансна, і барокова музика європейська!» Тобто коли ми говоримо «старосвітська українська культура», це означає — європейська. На початку XIX століття виникло поняття «старосвітський». Старосвітські батюшки, старосвітський торбан, старосвітська одіж. Що це означає? Та це ж Гетьманщина! «Занапастили Божий рай!.. Гетьманщина!» — читаємо в Шевченка. Тобто старосвітське — це давнє, рідне, своє. Можна провести таку аналогію: якщо Європа — це старий світ щодо Америки, то Гетьманщина — це старий світ для українців. Стара Гетьманщина овіяна ореолом доброї слави. І Батурин, у якому переплелися біль, слава, втрачені можливості, — ключове місце цієї Гетьманщини.

— Коли ми вже говоримо про таланти гетьманської столиці, то не можна не згадати, що брат останнього батуринського гетьмана Олексій Розумовський також проторував собі дорогу на найвищі щаблі влади голосом і талантом. Відома історія, що завдяки гарному співу він спочатку потрапив до Москви, а потім і в покої самої імператриці... 

— Коли після батуринської трагедії столиця була перенесена в Глухів, там було створено, зокрема, Глухівську співацьку школу. Зауважте, не лицарську, а співацьку — цей край москалі намагалися не розвивати, а «пользітєльно» використовувати. Пригадуєте, як у радянські часи в гербах республік були «пользітєльниє вещі для дєла міровой революції» — пшениця, бавовна, виноград? Якось мене сусід запитує: «Тарас, а почему символ Украины — калина, а не буряк? Вот если бы буряк, то я бы понял». Відчуваєте підтекст цього запитання? Оце принцип колоніального мислення: розглядати цей край не з точки зору пієтету, а з точки зору «пользітельності», яка користь з нього може бути.

   І співацька школа в Глухові теж була створена з корисливою метою — поставляти таланти в Москву. Там вчили грати на музичних інструментах, вчили співати партессо (спів по голосах. — Авт.). Партесні співаки, які співали в стилі багатоголосного концерту, були дуже популярні на Московщині, починаючи з Олексія Михайловича. «Алєксєй Міхайловіч тішайший» просив Богдана Хмельницького прислати співців, щоб вони йому виконували на клиросі партесні концерти, бо мали добрі голоси і співали таки милозвучно.

   Після Батуринської трагедії практика рекрутування талантів з України набула ще більшого розмаху. І ця мода на все малоросійське там, у Москві, це було не просто так. У них була мода і на все грузинське. Вони так приручали «диких звірів». Диких — себто вільних. Тоді ж цілі збірки наших пісень разом із співаками-рекрутами потрапляють на Московщину і вже виконуються як великоросійські. (Наспівує).

Щиголь тугу мает, 

Параду збирает.

Не может един мешкати 

Женитися мает. 

Яка це мова? Російська? Та невже?!

   Олексій Розумовський (як і Сковорода, між іншим, Григорій Любисток, Полторацький, Дегтяревський, Максим Березовський та багато хто) теж потрапляє до придворного хору. Розповідають, ніби Олексій заспівав Єлизаветі пісню «Ох я нещасний», і між ними проскочила ота іскра, яка призвела до стрімкої кар’єри українського парубка і всього його роду. Можна було б гадати, що це лише красива легенда, якби не наукова знахідка професора Київської консерваторії Михайла Степаненка. В альбомі Єлизавети Петрівни він знайшов фортепіанну обробку цього мотиву та опублікував її. І ця знахідка підтверджує ту історію, що Олексій дійсно співом і вродою вразив майбутню царицю.

   Зберігся також інший твір, авторство якого приписують Єлизаветі Петрівні.

Житіє моє всегда горькоє.

Прожив я свой вік як не чоловік.

Прожив я свой вік як не чоловік,

В світі жиючи біду терплячи.

   Дуже по-великоросійськи чи не так? Іронізую звісно. До того ж кант написано від чоловічої особи. Припускаю, що насправді Єлизавета Петрівна могла почути цю пісню від Олексія Розумовського і записала її.

   Зрештою, хоч як би там   було, а Олексій отримав добру освіту і дав освіту своєму братові Кирилу. Так, торувати собі дорогу своїм талантом — це був гіркий шлях. Та на той час, коли малоросів розглядали лише як слухняних рабів, іншого не було. Вся ця страшна дипломатія через ліжко, через голос і талант — це, звичайно, принизливо. Але Розумовські не забули про свою батьківщину, дбали про неї, намагалися використати своє становище, аби полегшити долю свого краю і народу.

 

Занедбані родинні гнізда

 

— Кілька років тому ви започаткували проект «Родинні гнізда», аби привернути увагу до плачевного стану маєтку, який належав матері останнього гетьмана Наталі Розумисі. Саме цей маєток ми бачимо у відомому фільмі «Звезда пленительного счастья»...

— Так. Цим проектом ми хотіли привернути увагу широкої громадськості до проблем пам’яток історико-культурної спадщини. Оскільки багато таких об’єктів не просто занедбані, а опинилися на межі зникнення через бездіяльність держави. Першим об’єктом, про який хотілося бити на сполох, був маєток у селі Покорщина (нині — місто Козелець на Чернігівщині. — Авт.). Його історія пов’язана одразу з трьома знаменитими українськими родами — Розумовськими, Дараганами, Галаганами. До того ж це пам’ятка часів Гетьманщини, яка одна з небагатьох на Лівобережжі дійшла до наших часів.

   Його, нагадаю, придбала Наталя Розумиха для того, щоб прийняти тут свою невістку імператрицю Єлизавету Петрівну, яка приїхала, щоб укласти таємний шлюб з Олексієм Розумовським. Існує легенда, що село Покорщина отримало таку назву тому, що тут нібито «упокорилась» — уклонилася — цариця своїй свекрусі — простій козачці Наталі Розумисі. Насправді, назва походить від прізвища полкового писаря Івана Покорського, якому належав маєток і місцеві землі. Згодом садиба відійшла як посаг доньці Розумихи Вірі, дружині київського полковника Юхима Дарагана і сестрі гетьмана Кирила Розумовського. Останні власники Галагани — ще один відомий український рід.

   З фотографом Дмитром Клочком ми були тут у 2003 році і зробили серію фото, потім фотографували маєток у 2016 році, коли започаткували проект «Родинні гнізда». Різниця між світлинами — разюча. З Іриною Данилейко ми зняли там також кліп на фольклоризовану версію пісні «Ох я нещасний», ту саму, що Олексій Розумовський заспівав Єлизаветі й з якої почалася історія великого кохання.

— Цей кліп можна побачити в мережі. Особисто мене шокувала різниця між теперішнім станом маєтку і тим, як він виглядав у згаданому вище фільмі режисера Володимира Мотиля, знятого в 70-х роках...

— Садиба руйнується, і боюся, якщо нічого не робити, то ще через десятиріччя ми можемо приїхати на руїни! І тоді цей маєток ми зможемо побачити хіба що у згаданому фільмі або ж на фото. 

   Такі об’єкти овіяні легендами і таємницями, а таємниці завжди притягували увагу й дослідників, і простих туристів. У чому таїна маєтку «Покорщина»? Тут, у Козельці, не тільки здійснилося таїнство шлюбу Єлизавети Петрівни й Олексія Григоровича в 1744 році. Тут виховувалися й їхні діти. І ота княжна Тараканова з відомої картини Флавицького, яка видавала себе за доньку Єлизавети Петрівни й Олексія Розумовського та була проголошена самозванкою, ймовірно, й була плодом цього морганічного шлюбу (без права престолонаслідування. — Авт.). Вона виховувалася в Дараганів і, очевидно, мала їхнє прізвище: Тараканова — то вже переінакшене на російський кшталт. Доля її склалася трагічно — вона померла в ув’язненні, куди її запроторили за наказом Катерини II, якій не потрібні були конкуренти на престол.

   У цілому приїзд імператриці в Малоросію — це був той «добрий случай», який міг змінити хід історії. Долею випадку історія справді повертається в щасливе для нас русло: відновлюється інститут гетьманства, яке проіснувало аж до 1764 року, а сама Гетьманщина — до 1783 року...

 

«Це не злидні, це все — неосвіченість наша»

 

— Нині цей маєток так і стоїть занедбаний? Якісь зрушення в його долі є?

— Так, на жаль, і стоїть. Є якісь рішення місцевої влади. Але проект перебуває в такому завислому стані. Ми зробили інспірацію, будемо намагатися продовжити роботу в цьому напрямку. Просто дуже важко займатися всім одночасно. Є рішення, яке передбачає задіяти цей об’єкт як музейний простір. Наприклад, є пропозиції зробити музей килимарства або музей київського полку. Та хай би що було, аби маєток зберегти.

   Я дуже боюся, аби не було так, як із церквою у Пустовійтівці на батьківщині Калнишевського, яку просто знищили. В радянські часи там зробили комору для зерна, але вона була, стояла, ще недавно я виступав там. І раптом під виглядом реставрації її... знесли, а натомість збудували муляж. Хороша «реставрація», нічого не скажеш! Боюся, що й автентичний маєток у Покорщині доведуть до такого стану, а потім збудують муляж. Хоча по ньому повністю збереглася документація, якщо захочуть відновити — є на що спертися, замки, завіси — все описано!

   Насправді це не злидні, це все — неосвіченість наша. Гроші на реставрацію можна знайти. Просто люди живуть іншими цінностями.

   Ось ми з вами зараз розмовляємо в Музеї шістдесятництва, в залі, де відкрито виставку художниці й скульпторки Галини Севрук. А чи багато людей знає, хто це і який її внесок в українську культуру? В мене взагалі складається враження, що сучасний гомо сапієнс вже давно є гомо віденс — це продукт телебачення, який не читає книжок і не цікавиться своєю історією, а ковтає тільки те, чим його годує телевізор. І це трагедія.

   Ми в лютому написали звернення проти «Зе», то в соцмережах люди писали: «А кто ето такіє? Пусть уезжают, ми іх нє знаєм!» А серед підписантів, зокрема, були В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Богдан Горинь, Кирило Стеценко, Любов Голота, Павло Мовчан. Але «Ми іх нє знаєм!» І ми хочемо від цих людей, аби нація зберігала такі об’єкти!

   Та переконаний, що ми переможемо. «Пощезнуть всі перевертні й приблуди І орди завойов­ників-заброд». Все одно ця земля всіх перемелювала. Багато хто приходив сюди ворогом. Капністи прийшли сюди служити Петру I і руйнували Січ, оту першу, ще за Мазепи, а потім їхні нащадки були українськими патріотами. Василь Капніст написав відому «Оду на рабство», в якій виступив проти знищення Гетьманщини і запровадження кріпосного права. А через десять років після цього їздив зустрічатися з пруськими кайзерами, прохаючи підтримки в повстанні проти Москви. Схожа історія з Галаганами — прилуцький полковник Гнат Галаган зрадив Мазепу і допомагав знищувати Запорізьку Січ. Але згодом його рід дуже прислужився українській cправі. І таких прикладів, коли ця земля обертала завойовників на своїх, багато.

   А крім них, є ще й правильні українські роди, які століттями боролися за українську справу. Якось письменник і видавець Іван Малкович розповів, що знайшов дані про свого предка, який іще в XV столітті боровся за Україну й був страчений. Моя дружина каже: «Іване, це значить, що твій рід уцілів у вихорі віків і досі тримає небо України».

 

P.S. Із 3 червня на урядовому сайті kmu.gov.ua триває збір підписів під петицією (№41/002318-19еп), яка має на меті зупинити знищення садиби Дараганів «Покорщина». Підписати її та долучитися до шляхетної справи збереження історичної спадщини можуть усі небайдужі. 

 

ОСОБИСТЕ

— При першому батуринському гетьманові Дем’янові Ігнатовичу були створені так звані компанійські полки. Ваше прізвище, пане Тарасе, часом, не звідти походить?

— Швидше за все, так і є. В тому місці, звідки родом мій батько (це Херсонщина), найбільш зосереджене прізвище Компаніченко та інші його варіації — Компанієць, Компанець. На Південному Бузі є острів Компанійський і село Кумпанівці, яке згадується в повстанській думі доби УНР про Петлюру і Денікіна. В тих місцях я навіть пісню записав (наспівує):

Ой над Бугом, над рікою,

На турецькій границі

Там стояли пікінери,

З ними компанійці. 

Іде орда із-за Ґарда,

Много з прапорами,

Поляжемо, милі браття,

Всі тут головами.

   Компанійські охочекомонні (тобто наймані) полки — це була гетьманська кіннота. Ці формування виконували прикордонні, сторожові і навіть поліційні функції. Така собі національна гвардія гетьмана.

   Мої діди по батьковій лінії служили в гренадерській лейб-гвардії, збереглися фото. По материній лінії теж є козацькі корені. Швидше за все, вони були чернігівці — десь із околиць довкола Батурина, а потім потрапили на південні степи. Там недалеко — Олешки й Олешківська Січ, відтак є там багато й інших козацьких прізвищ на кшталт Запорожці, Бешенці, Катречки...