Новини одним рядком:
26 червня – вечірка "ДНюха патріота" до дня народження Сергія Шишкіна, Луцьк, пивний клуб "Оболонь"
27 червня – фестиваль «Мистецтво толерантності»: Сестри Тельнюк, Marinita, Сергій Жадан у Харківському Літмузеї
28 червня – програма “Французький день у Харківському Літмузеї”
4 липня – квартирник В’ячеслава Купрієнка в кафе китайської кухні в Києві
5 липня – програма “Американський день у Харківському Літмузеї”
5 липня – концерт дуету "ПАРА DOC'S" – О.Кропельницький, А.Басенко в «Гринівській гостині» в Києві
11-13 липня – фестиваль “МІ-СІ-СОЛЬ” імені Олександра Щиріна на Житомирщині
12 липня – програма “Німецький день у Харківському Літмузеї”
Грицько Чупринка
Ти не чув?..
Ти не чув?.. А чути треба,
Як співають люди в горі
Як співають люди в муках,
Як здіймаються до неба
Душі, змучені та хворі,
В довгих, вистражданих звуках.
Ти не знав?.. А треба знати,
Що за слізьми – крик одчаю,
Гнів і полум’я пожежі!
Зчервоніють неба шати,
Скрізь од краю і до краю
Рухнуть стіни, зникнуть межі.
Поет
Олексі Коваленкові
О ні, Поет – не гладіатор,
Що бавить натовп цирковий!
Поет – пророк, Поет – новатор
І вільний мучень життьовий.
В людських ганебних наріканнях
Огнистим цвітом він цвіте
І в світових сліпих блуканнях
До правди впевнений іде.
Коли шумлять псевдопророки
І йдуть на пишний карнавал,
В душі таїть він жаль глибокий
За свій високий ідеал.
Як гнів і жаль його обхопить –
Він дух свій виявить в бою
І кров’ю власною окропить
Жагучу проповідь свою.
Поет не стратить духу марно
Ні в стисках муки, ні в журбі,
Але ж страждань своїх безкарно
Він сам не вибачить юрбі.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Харків – літературний музей
Липень у Літмузеї
Щопонеділка та щосереди, 19.00 – Клуб фольклорного співу.
5 липня – «Американський день у Літмузеї» (програма поширюватиметься окремо)
12 липня – «Німецький день у Літмузеї» (програма поширюватиметься окремо)
19 липня – «Англійський день у Літмузеї» (програма поширюватиметься окремо)
25 липня, 19.00 – збори Кіноклубу в Літмузеї (анонси на сторінці kinoklub_litmuz.livejournal.com)
26 липня – «Японський день в Літмузеї» (програма поширюватиметься окремо)
Адреса: м. Харків, вул. Фрунзе, 6 (ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова»).
Вартість вхідного квитка до музею – 10 грн. 50 коп. (для учнів та студентів – 5 грн. 50 коп.),
екскурсії чи інтерактивної програми – від 15 до 45 грн. Довідки за телефоном 706-25-79.
Слідкуйте за подіями в Літмузеї на сторінках http://www.facebook.com/groups/lit.museum/ та http://vk.com/litmuzey_club
Київ – Анна Калита
В июле нас ждет:
4 июля в пятницу ВЯЧЕСЛАВ КУПРИЕНКО в 20:00 на квартирнике в кафе китайской кухни ПАНДА с программой "Всё всегда только начинается" . Средства, которые будут выручены (оплата на входе) пойдут НА ЛЕЧЕНИЕ РАНЕНЫХ в боевых действиях в Украине. http://vkuprienko.com.ua/ Биография по ссылке: http://vkuprienko.com.ua/about Вход 50 грн.
Поскольку мест немного, для резервирования столиков желательна предоплата Контактные телефоны: (044) 235-30-65; 067-553-25-55; 050-96-36-222. Ждём Вас 4 июля в 20:00!
5 июля концерт дуэта "ПАРА DOC'S" - АЛЕКСАНДР КРОПЕЛЬНИКИЙ, АНДРЕЙ БАСЕНКО, в 15.30, в литературно-художественном салоне «ГРИНОВСКАЯ ГОСТИНАЯ», г. Киев, ул. Набережно-Корчеватская, 92, (044) 259 37 55 - http://www.youtube.com/watch?v=3aY3Dz6abYM
11-13 июля ФЕСТИВАЛЬ МИ-СИ-СОЛЬ http://misisol.ucoz.ua/ https://www.facebook.com/events/ 1432487573672695/
с 12 июля ПАЛАТОЧНЫЙ ЛАГЕРЬ БАРДОВ И ИХ ДРУЗЕЙ НА КИНБУРНСКОЙ КОСЕ. https://www.facebook.com/bardkinburn, http://vk.com/public71358028 bard_kinburn@ukr.net
25 июля в 19:00 приглашаем всех в малый зал ДК "Украина" (г.Киев) на спектакль-концерт памяти Владимира Высоцкого "ВЕРТИКАЛЬ". Вся информация на сайте http://fiesta-club.net/index.php/koncerts/anons/330-spektakl-kontsert-pamyati-vysozkogo-vertikal и по тел.+38(044)331-23-64.
Володимир-Волинський – Сергій Шишкін
Дякую. Отримав.
Роблю завтра патріотичну вечірку в Луцьку
http://www.volynpost.com/news/35004-vidomyj-muzykant-vidznachyt-den-narodzhennia-v-luckomu-klubi
Сьогодні в нашій районці вийшло таке інтерв`ю
http://slovopravdy.com.ua/index.php/component/content/article/9-holovna-novyna/345-zaanhazhovanyy-na-patriotyzm
ЗААНГАЖОВАНИЙ НА ПАТРІОТИЗМ
Відомий український джазовий бард-піаніст Сергій Шишкін відзначає свій день народження у луцькому пивному клубі «Кораблик-Оболонь» вечіркою «ДНюха патріота». Сьогодні, 26, червня, о 20.00. Вхід вільний.
- Хочу зібрати друзів. Поспіваємо, поговоримо. Чим зможемо - допоможемо 51-й. Приходьте, - пише музикант на своїй сторінці у Фейсбуці.
- Чому саме клубна вечірка і у пивному клубі?
- Бо той рівень свободи, що можу собі дозволити, найбільш доречний у клубі, а не на пафосній сцені. Хоча ще панує стільки різних стереотипів з минулого сторіччя, що не усім це поясниш. Давним-давно існує клубна культура, де люди збираються за інтересами. А пиво чи ще щось там інше - це просто – антураж .
- Хочеш сказати, там більш щира атмосфера?
- Абсолютно.
- І незаангажована?
- Навпаки. Я, наприклад, заангажований. Незаангажований, вважаю, той, кому зараз до всього байдуже. Одні воюють за Україну, інші – незаангажовані.
- На твоїй афіші - запрошення допомогти Володимир-Волинській ОРМБ. Ото ж свій день народження робиш днем патріота…
- Просто збіглося кілька інформаційних приводів. Власне, у мене не кругла дата. Думав, нічого не робити, та нащо тоді жити? У мене жанр специфічний. На фронт, як деякі інші музиканти, їхати не можу, не той стан здоров’я. Але ми усі зараз потребуємо відчуття патріотичного єднання, любові до України. Підключався скрізь, де міг щось зробити. Не мене агітували, агітував я. Першим був в Києві. Треба було - виступав і у КМДА, і на головній сцені Майдану свою «Колискову» співав, і на революційному піаніно теж заграв – і у столиці, і в Луцьку. Коли все почалося у Криму, дав концерт на ганку КМЦ. А що робити далі? Почалася така конкретика, на яку я вже не в змозі через фізичний стан. Але підключився до волонтерського руху для допомоги 51-ій бригаді. Якщо мої друзі займалися пошуком коштів, то я запропонував користуватися моєю сторінкою на фейсбуці. Тепер вони й без цього справляються. Але до мене й досі звертаються люди, які хочуть допомогти, в тім числі, й з-за кордону, «переводжу» їх на Костянтина Зінкевича.
Те, що пишу – це патріотика. Тільки не прямолінійна, цього не люблю, а більш глибинна, вона дає зміст. Фактично давно роблю це сам і спонукаю інших. На мою «ДНюху» прийдуть лучани, мої друзі, з більшістю перетинався і раніше у своїх проектах. Вони мені допомагали, то ж нічого дивного, що влаштовую це, щоб допомогти їм. Бо вони допомагають іншим. Тобто усім нам.
- У тебе у пріоритеті не дата в особистому житті, а другий привід, загострене відчуття патріотизму. Музи не мають мовчати, коли розмовляє зброя, так?
- Як почали розвозити по Україні так звані вантажі «200», публіка стала висловлювати думки, що вже не треба нічого, тільки плакати, просити пробачення. І взагалі – хлопці не мають грати у футбол, танцюристи не мають танцювати, акторам не треба робити вистав.
Мені не так просто дійти до слухача, шукав способу, як краще доносити свої ідеї. Вивчав багато чого, включно зі шкалою психо-емоційних тонів. Прораховую свої пісні вже давно, але є реальна соціологія, психологія, філософія. Прийшов до висновку, що маємо себе контролювати - якщо вдаритись тільки у жалість, то нас залишиться тільки добити. Бачу, відмінили патріотичний фестиваль у Зашкові, на батьківщині Романа Шухевича. Пояснюють це солідарністю з родинами загиблих на Сході. Розумію їхній біль, непоправну біду. Але мусимо з цим жити, вважаю, зараз треба найбільше солідаризуватися із хлопцями, які боронять незалежність України.
Пісня – єдине, чим я можу допомогти. Бачу багато колишніх своїх підопічних, знайомих музикантів, які їдуть у зону бойових дій, виступають там. Хоча, зараз туди треба везти «броники», кевларові шоломи, тепловайзери…, але треба підтримувати і бойовий дух. Костянтин Зінкевич розповів, якою була реакція наших хлопців на привезені їм дитячі малюнки!
- Нещодавно біля 70-ти тисяч глядачів побували на ювілейному концерті «Океану Ельзи», який називають просто вибухом патріотизму.
- І Марійка Бурмака влаштувала чудову вечірку, представивши свій новий альбом. Особливо зараз люди потребують патріотичних емоцій. Це нас духовно зміцнює.
- Чому вечірка відбувається не у Володимирі?
- Мене й інші про це запитують. У нас і клубів таких нема… А пройдися по закладах, подивися, що транслюють на своїх «плазмах»? Там немає українських каналів. Кілька разів намагався пояснити, що не треба ніяких законів Ківалова-Колісніченка, це твій заклад і ти визначаєш його концепцію. Включати таку «дурку» - безвідповідальність. Ми ж і так вщент програли інформаційну війну і далі її програємо! Це вже неозброєним оком видно. Навіть не таким як я і ваша Вітуська, котра у попередньому номері «Слова правди» писала про це у своїй колонці.
Почитав недавно кілька розповідей жителів Слов’янська, які тепер тікають звідтіля. Жахнувся, так це нагадувало моє рідне місто… Чимало з нас пройшло через Майдан, та наші «харизматичні» депутати дозволяють собі речі неприйнятні у цивілізованому світі. На володимирських форумах одні ганять владу, інші її боронять і ганять тих, перших. Але всі під «ніками», а не під своїми іменами! А усі разом ми створюємо вигляд, що у нас усе нормально. Про нас створюють сюжети ICTV, ЗІК, про нас знають скрізь, тільки у нас усе тихо і ніби ідилія. Ця ілюзія небезпечна, не можна відриватися від реалій. Треба досліджувати, вивчати громадську думку. Громадянське суспільство у Володимирі насправді існує. І нам пора змінюватися. Треба бути адекватними часу, робити відповідні висновки, реалізувати конструктивні пропозиції. От була в мене пропозиція по фестивалю «Володимир». Її реалізація залежить від того, як піде в Луцьку.
То ж домовився з відомим рейтинговим клубом в обласному центрі. Його оформлення, до речі, виконував мій однокурсник по училищу Олександр Петрищев, Місце для мене не чуже, знакове, там збирається патріотична публіка. Запрошую і друзів із Володимира. Думаю якісь кошти зібрати для підтримки нашої 51-ої.
Розмовляла Ірина НАДЮКОВА.
Суми – Ігор Добровольський
Всеукраинское объединение деятелей авторской песни формирует делегацию Украины для поездки в Беларусь на V Международный музыкально-спортивный праздник "Большая бард-рыбалка" – 2014
/ Официальный сайт праздника: bard-rybalka.by /
Пятая "Большая бард-рыбалка" пройдет 31 июля - 3 августа 2014 года в деревне Грудичино на базе агроусадеб "Песчаный берег" и "Отдых на поляне" на Чигиринском водохранилище (Могилевская область, Быховский район, вблизи деревни Чечевичи).
Среди гостей праздника : Лидия Чебоксарова и Евгений Быков,Дмитрий Богданов,Псой Короленко, Татьяна Визбор, Александр Дольский , Вадим Гефтер и другие.
Условия поездки в составе делегации Украины : (с 31 июля – 3 августа 2014 года) можно согласовать по телефону 050 327-17-46 или написать письмо на почтовый адрес Добровольского Игоря: dobrobard@gmail.com
Подтвердите Вашу поездку на "Большую бард-рыбалку" своим согласием!
С уважением, Игорь Добровольский
Київ – сайт фестивально-концертний порталу http://festivali.org.ua/
http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2143
Житомирский фестиваль авторской песни имени Сан Саныча Щирина "МИ-СИ-СОЛЬ" состоится 11-13 июля 2014 года.
http://misisol.ucoz.ua/index/0-4
ПОЛОЖЕННЯ
про 13-й Житомирський міжнародний фестиваль авторської пісні
«МІ-СІ-СОЛЬ» ім. Сан Санича Щиріна
(11.07.14-13.07.14)
Організатор фестивалю:
Житомирський міський спортивно-туристський клуб "ПОЛІССЯ” за підтримки Управління культури та туризму Житомирської облдержадміністрації.
Мета фестивалю:
•затвердження та продовження традицій неформального розвитку самодіяльної пісенної та поетичної творчості, започаткованих директором фестивалю Олександром Олександровичем Щиріним;
•популяризація авторської пісні та пісенної творчості;
•консультативно-методична допомога самодіяльним авторам та виконавцям, створення умов для їх виступів зі своїми музичними творами перед слухачами;
•зміцнення зв’язків між клубами авторської пісні, окремими авторами-виконавцями;
•знайомство аматорів авторської пісні з творчістю відомих виконавців авторської пісні;
•залучення населення до здорового стилю життя, пропаганда спортивно-туристських традицій скеледрому «Деніши»;
•становлення та укріплення міжнародних культурних зв’язків.
Умови проведення фестивалю :
"МІ-СІ-СОЛЬ” – щорічний фестиваль самодіяльної авторської пісні, який проходить з 2002 року, і за представництвом учасників має статус міжнародного. Фестиваль відбувається на відкритому повітрі - в мальовничому куточку Житомирського Полісся, на березі ріки Тетерів, поблизу с. Дениші. Організатори облаштовують для виконавців та глядачів місце для проведення фестивалю (захищену від дощу імпровізовану сцену, освітлення, підсилення звуку тощо). Авторським вважається твір, музика або текст якого написані виконавцем. В рамках фестивалю можуть виконуватися і не власні твори.
У фестивальних концертах можуть брати участь солісти або групи виконавців тільки після попереднього прослуховування в творчих майстернях, які очолюють провідні майстри жанру. Склад учасників всіх концертів та порядок виступів виконавців затверджує Художня рада фестивалю. Склад Художньої ради призначає Оргкомітет фестивалю.
Склад учасників :
У фестивалі можуть брати участь як аматори, так і музиканти–професіонали, а також слухачі – прихильники туризму та жанру авторської пісні. Вікових обмежень для учасників немає. Анкети-заявки на участь у фестивалі заповнюються при реєстрації та здаються до секретаріату не пізніше 3-х годин до початку конкурсного концерту.
Вимоги до творів та учасників конкурсної частини:
Для виступу підготуйте 3-4 пісні або поетичні твори мовою, зрозумілою для слухачів (українська, російська, польська тощо). Музичний супровід здійснюється власними акустичними інструментами. Умовою випуску учасника на головну сцену є гуманістична спрямованість творів та належний творчій рівень, що визначається попереднім прослуховуванням у творчих майстернях.
За бажанням підготуйте свої згадки про участь у нашому фестивалі в минулі роки, цікаві історії, репризи, фото-та відеозаписи тощо. Про ваші пропозиції повідомте Художню раду фестивалю та секретаріат при оформленні анкети учасника.
Про нагороди :
Переможці конкурсної частини 13-го фестивалю “МІ-СІ-СОЛЬ” нагороджуються грамотами та спеціальними призами в таких номінаціях:
•краща авторська пісня (текст і музика написані виконавцем);
•краща пісня, написана на слова іншого автора;
•кращий виконавець (виконання пісень інших авторів);
•спеціальний приз сім`ї Щиріних;
•приз глядацьких симпатій.
Організатори можуть запровадити й інші номінації, про які буде оголошено додатково.
Громадські та інші організації, спонсори та глядачі мають право встановлювати спеціальні призи та премії учасникам фестивалю. Всі нагороди погоджуються з журі фестивалю.
Кращі авторські твори будуть транслюватимуться в радіо програмах FM-станцій, телеканалах м. Житомира та ввійдуть до компакт-диску «МІ-СІ-СОЛЬ 2014». Організатори фестивалю будуть сприяти оформленню необхідних документів для захисту авторських прав виконавців.
Організаційно-фінансові умови :
Проїзд та харчування учасників фестивалю здійснюються за рахунок відряджуючої сторони або за власний рахунок. З собою потрібно мати бівачне спорядження (намет або тент, спальник, каремат, ліхтарик тощо) та запас харчів для проживання в польових умовах. На території санаторію «Дениші» є кафе та магазин. Для почесних гостей фестивалю передбачені окремі намети і харчування.
Всі учасники фестивалю (конкурсанти, гості, глядачі) сплачують екологічний збір в розмірі 40 (сорок) гривень. Для участі в конкурсі необхідно заповнити анкету та сплатити реєстраційний збір в розмірі 10 (десять) гривень.
Організатори розглянуть цікаві пропозиції щодо проведення Фестивалю «МІ-СІ-СОЛЬ 2014»
Інформація про фестиваль розміщено на сайтах:
http://www.misisol.ucoz.ua/,
http://www.festivali.org.ua/ , http://www.ukt.zhitomir-region.gov.ua/
Програма фестивалю:
11.07.2014 (п’ятниця)
•10-00 – 21-00 - заїзд та реєстрація учасників фестивалю, їх розміщення, знайомства, вивчення місцевості та інше
•18-00 – 19-30 – Концерт-візитка в Житомирі за участю житомирських бардів та почесних гостей фестивалю (місце проведення – Ляльковий театр)
•21-00 – 22-00 – вечеря на місті проведення фестивалю
•з 22-00 - вечірня програма біля багаття «Розмова з Саничем, або 5 хвилин відвертості» за участі гостей та багаторічних учасників фестивалю
12.07.2014 (субота)
•10-00-14-00 - реєстрація учасників фестивалю та їх розміщення
•12-00-15-00 - попереднє прослуховування учасників фестивалю та творчі майстерні
•11-00-15-00 - «бард-естафета» на Малій сцені, «Дитячий майданчик» та майстер-класи для дітей та дорослих, прослуховування бажаючих взяти участь у нічному концерті «Як це було на Поліссі»
•12-00-17-00 - Фестивальний ярмарок (книжки, диски, вироби ручної роботи тощо)
•17-00-20-00 - відкриття фестивалю, виступи конкурсантів на Великій сцені за участю лауреатів минулих років, гостей та членів журі
•20-00-21-00 - вечеря, підготовка до нічного концерту
•близько 23-00 - нічний концерт «Як це було на Поліссі»
•далі до ранку – спілкування без «краваток» біля багаття на території «Фестивального майдану»
13.07.2014 (неділя)
•9-00 - купання, екскурсії до Тригірського монастиря та розвалин замку Терещенка, огляд скеледрому
•13-00 - Заключний концерт: дитячий блок, нагородження лауреатів, виступи гостей і членів журі та закриття Фестивалю «МІ-СІ-СОЛЬ 2014»
•15-00 - прощання-обійми, згортання наметового містечка та прибирання території
P.S. З будь-яких правил бувають винятки. Організатори залишають за собою право вносити доповнення в умови проведення фестивалю до його початку.
Адреса фестивалю:
Житомирский р-н, с. Дениші (20 км від Житомира, асфальтова дорога).
Орієнтир - санаторій «Дениші», 400 м. від греблі, нижче за течією, лівий берег р.Тетерів
Їхати:
- від Житомирского з/д вокзалу маршрутним таксі №109 до греблі у с. Дениші;
- від автовокзалу "Житній ринок” автобусом до с. Дениші, потім пройти 1,5 км пішки в напрямку санаторія " Дениші ”.
Київ – розсилка сайту Фестивально-концертний Портал
Помогите спасти и реально объединить "Грушинский Фестиваль"! Подпишите петицию: http://www.change.org/ru/петиции/владимиру-ростиславовичу-мединскому-спасите-единый-грушинский
Львів – сайт www.pisni.org.ua/
Фестиваль "Файне місто" (м.Тернопіль, 12-13 липня)
http://www.pisni.org.ua/news/788.html
Фестиваль "Файне Місто" - одна з найяскравіших подій цього літа. На відвідувачів фестивалю чекають виступи більше 40 відомих гуртів України, а також гості з Італії та Швеції, перегляд трансляції фіналу Чемпіонату світу з футболу на найбільшому екрані в місті, три музичні сцени, наметове містечко та шалені розваги.
12-13 липня "Файне Місто" у Тернополі пройде вже вдруге. Проте, цього разу фестивальне містечко розкинеться на території міжнародного аеропорту "Тернопіль", що дозволяє вмістити більше 10 тисяч глядачів з різних куточків країни.
На фестивалі функціонуватиме одразу три сцени. Хедлайнерами головної сцени стануть: "Скрябін" та "ТНМК". Також на ній відіграють "O.Torvald", "Роллік'с", Ірена Карпа з гуртом "QARPA", "Тінь Сонця", "Перкалаба", "Ot Vinta", "Фліт", "Los Colorados", "Epolets", "Безодня", "Серцевий Напад", "Кarna", "Триста8ісім" та гості з Італії - гурт "The Last Fight". Ведучий - М’яч Дредбол.
Друга - рок-сцена - буде представлена такими виконавцями: "RIDEAU" (Stockholm, Sweden), "Skinhate", "Jinjer", "LATUR" (ex "АННА"), "Cherry-merry", "Fontaliza", "Ворст", "0352", "Лоскіт", "Dash", "Кімната Гретхен", "По ту сторону", "Квітка Року", "Anebo", "MilkIt", "Friday Story".
А на третій - нічній Rave box сцені - усіх розважатимуть електронною музикою відомі діджеї, серед яких хедлайнером буде dj Myztical.
На території "Файного Міста" працюватиме наметове містечко, яке цілодобово буде охоронятись. Також організатори забезпечать фестивальників питною водою, дровами та належною охороною.
Окрім цього повних два дні на території фестивалю відбуватимуться різноманітні дійства та перфоменси: DRAG-RACING, WORK-OUT, футбольний та пейнтобольний турнір, стрітбол, фаєр-шоу, автограф-сесії, квести, а також на любителів футболу чекає пряма трансляція фіналу Чемпіонату світу з футболу на найбільшому екрані в місті.
"Файне Місто" - фестиваль твого літа!
Київ – Валерій Гладунець
На Сумщині відбудеться фестиваль «Конотопська битва 2014»
Протягом суботи-неділі (28-29 червня), на Сумщині у селі Шаповалівка Конотопського району розпочнеться фестиваль «Конотопська битва 2014» з нагоди 355-річчя однойменної битви, що принесла цілковиту перемогу українцям над московським військом.
У програмі дводенного Всеукраїнського патріотичного фестивалю – молебні та мітинги за участі істориків та політиків; відвідини м. Конотом, де відбулася сама битва; виступи відомих українських гуртів: «Кому Вниз», «Рутенія», «Дримба Да Дзиґа», «Хорея Козацька», «Бурдон», «Варйон», «Телері» PoliКарп; кобзарі та лірники з усієї України, майстер-класи дитячих ігор та українських традиційних народних танців, виставка-ярмарок українських традиційних ремесел та смачний куліш.
Нагадаємо: між селами Шаповалівкою та Соснівкою 28 червня 1659 року відбулася знаменита Конотопська битва гетьмана Івана Виговського з царськими військами під командуванням князя Олексія Трубецького. Битва закінчилася повною перемогою українців над московським військом.
Програма
28 - 29 ЧЕРВНЯ 2014
Переможній битві над Москвою - 355 років
Всеукраїнський патріотичний фестиваль «Конотопська битва 2014»
(територія вільна від алкоголю та паління)*
28 червня 2014 року (субота)
с. Шаповалівка, Конотопського р-ну, Сумської обл.
14:00 – 22:00
13:00-14:00 Приїзд учасників, реєстрація, таборування, розгортання наметового містечка.
15:00-16:30 Для бажаючих, відвідини поля бою «Конотопської битви».
17:00-19:00 Козак квест.
19:00-20:00 Козацький куліш.
20:00-22:00 Повстанські та козацькі пісні біля ватри.
22:00 Відбій.
29 червня 2014 року (неділя)
с. Шаповалівка, Конотопського р-ну, Сумської обл.
8:00 – 8:30 Підйом, зарядка, сніданок.
м. Конотоп, Сумської обл.
9:00 - 9:30 Молебен та мітинг на території собору Різдва Присвятої Богородиці, біля каменя закладеного на честь «Конотопської битви».
с. Шаповалівка, Конотопського р-ну, Сумської обл.
10:00 – 10:30 Мітинг, біля пам’ятного знаку на честь 350-річчя перемоги в Конотопської битві – «Шаблі», на в’їзді в с.Шаповалівку.
10:30 – 10:50 Формування колони та святкова хода до каплички та пам’ятника великого гетьмана України Івана Виговського, що знаходиться на центральному майдані с. Шаповалівка.
11:00 – 11:30 Молебен, виступ істориків та політиків біля каплички та пам’ятника гетьману Івану Виговському.
11:30 – 12:00 Автомобільний марш, з українською національною символікою, до могили-кургану на місці Конотопської битви, що знаходиться поблизу с. Соснівки, Конотопського р-ну.
12:00 – 12:40 Вшанування пам’яті та молебень за українських козаків – учасників битви 1659 року, на могилі-кургані.
12:40 – 13:40 Повернення в с. Шаповалівку, обід.
13:40 – 14:00 Переїзд для бажаючих з с. Шаповалівки в Конотоп, на місце козацької фортеці, де українські козаки на чолі з ніжинського полковником Григорієм Гуляницьким, вистояли та відбили кількамісячну облогу московського війська.
15:00 – 21:00 Концерт фольклорних гуртів, кобзарів та лірників на центральному майдані с. Шаповалівка (список учасників уточнюватиметься).
Кобзарі та лірники: Олександер Тріус, Михайло Хай, Микола Товкайло, Тарас Силенко, Андрій Ляшук, Лайош Молнар, Юрко Фединський, Тарас Компаніченко, Ярослав Крисько, Павло Моргунюк.
16:00 Козацький куліш.
м. Конотоп, Сумської обл.
10:00 – 22:00 Виставка-ярмарок українських традиційних ремесел та козацький куліш (Парк поруч з головною сценою міста).
14:00-14:30 Мітинг та молебень на місці козацької фортеці (орієнтуватися на пам’ятник Т. Шевченку).
14:30-15:00 Святкова хода центральними вулицями міста від місця козацької фортеці, до головної сцена міста Конотоп.
15:00-22:00 Етно-рок концерт найкращих українських гуртів:
15:00-15:40 «Варйон» майстер-клас українських традиційних дитячих ігор та танців.
15:40-16:00 Василь Лютий
16:00-16:40 «Телері»
16:40-17:20 «Хорея Козацька»
17:20-18:00«Рутенія»
18:00-18:40 «Бурдон»
18:40-19:20 «PoliКарп»
19:20-20:00 «ДримбаДаДзига»
20:00-21:30 «Кому Вниз»
Ведучі концерту: Тарас Компаніченко та Валерій Гладунець
16:00 – 18:00 В м. Конотоп, концерт кобзарів і лірників в соборі Різдва Пресвятої Богородиці, збудованому на честь «Конотопської битви». Олександер Тріус, Михайло Хай, Микола Товкайло, Тарас Силенко, Андрій Ляшук, Лайош Молнар, Юрко Фединський, Тарас Компаніченко, Ярослав Крисько, Павло Моргунюк.
Почесні гості: Народні депутати Верховної Ради України, Ігор Мірошниченко, Олександр Мирний, Юрко Сиротюк, лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.
Офіційний сайт фестивалю: konotopska-bytva.com.ua
Фестиваль відбувається за підтримки:
- Політичної партії – ВО «Свобода»
- Міністерства культури України
Організатори - Ігор Мірошниченко, Артем Семеніхін, Олександр Мирний.
Творче наповнення фестивалю – Мистецьке об’єднання «Глечик»
Боярка – Віталій Падалка
Автор: Виктор Макаров
— Что происходит в России?
— Уходит режим.
— Путинский строй, полагаете вы?
— Полагаю.
Я ведь и сам, как умею, его разлагаю.
Зря, что ли, день мы и ночь в Интернете кружим?
— Что же теперь будет дальше?
— А будет Майдан.
— Будет Майдан, вы считаете?
— Да, я считаю.
Я ведь тенденции эти давно изучаю,
Эти примеры уставших, рассерженных стран.
— Чем же всё это закончится?
— Путин капут.
— Путин капут, вы уверены?
— Да, я уверен.
Я уже слышал,
И слух этот мною проверен:
Списки Люстрации люди уже создают.
— Что же из этого следует?
— Следует брать
Спальник, аптечку, и термос, и ёмкость с водицей.
— Вы полагаете, всё это нам пригодится?
— Я полагаю, что всё это следует брать.
Весело жить!
Ибо, сколько царьку ни блажить,
Не защитят его зад ни Перун, ни Мессия…
Так разрешите же в честь обновлённой России
Место в палатке, сударыня, вам предложить.
Площадь, ограды, автобус с ментами внутри.
И милицейские каски по кругу, по кругу…
О, начинается!
Дайте ж, сударыня, руку —
И на Майдан, на Манежку, скорей выходи.
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
Стара-нова провінція
В одному з найдавніших міст України, що розташоване біля північного кордону з Росією,
відбулися «Музичні зустрічі в Глухові»
http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/stara-nova-provinciya
Леся Олійник
Газета «День», 27 червня, 2014
Ця мистецька подія розпочинає щорічні імпрези, мета яких — повернути маленьким українським містам їх статус історичних культурних центрів. Автором мистецької ідеї є французький бізнесмен Мішель Терещенко — прямий нащадок легендарного роду, онук Михайла Івановича Терещенка. Він знайшов багатьох однодумців, небайдужих людей різних професій, серед яких — музиканти, лікарі, журналісти, дизайнери, вчені. Організаторами дивовижного дійства стали очільник ювелірної фірми Людмила Гарарук, меценати Євген Уткін та Ірина Буданська, Національна музична академія імені П.І.Чайковського, міська влада Глухова.
Мало хто з нас не скористався можливістю, тільки-но це стало доступним, побачити на власні очі ландшафти та історичні пам’ятки зарубіжжя. Утім, захват і спрага за чужими красотами поступово вгамовуються, й виникає бажання бачити краєвиди рідної землі, що здатні викликати не менше захоплення. Ця думка є в одному з листів Петра Ілліча Чайковського, які він писав з України: «Ніколи за кордоном, серед найбільш вражаючих красот розкішної південної природи, я не знаходив тих хвилин святого захвату, захоплення від споглядання природи, які вищі навіть за насолоду мистецтвом».
До рідних оаз, що ними так багата наша земля, звертаємося все частіше, по-новому оцінюємо їхні принади, відкриваємо невідомі для себе куточки, бачимо і сприймаємо цілком інакше історичні глибини. Надто коли нині по-особливому усвідомили та об’єднались у своїй любові до Батьківщини.
Серед таких оаз розкішної природи та історії є місто Глухів (нині Сумської області), місто, що мало би бути позначеним на мапі культурних центрів Європи. Часовий відлік його існування нараховує понад тисячоліття, хоча перші поселення зафіксовані ще до нашої ери. У ХІІ ст. Глухів був центром удільного князівства, яке вистояло навалу татаро-монгольської орди, 1352 року пережило смерч чуми («бысть мор силен зело, в Глухове ни один человек не остался: вси изомроша»). Кілька разів місту доводилося змінювати свою державну приналежність — Польсько-Литовську, Російську, Польську, а з середини ХVІІ ст. опинитися в центрі боротьби за українську державність.
З 1708-го у Глухові — столиці Лівобережної гетьманської України — гетьман Павло Полуботок відстоював права та вольності українського народу. З цього часу Глухів розквітає як одне з найкрасивіших міст і мистецьких центрів України. Такому статусу місто завдячує гетьманам Івану Скоропадському, Данилу Апостолу, Кирилу Розумовському, президенту ІІ Малоросійської колегії Петру Рум’янцеву-Задунайському, які обрали його для своїх резиденцій.
Глухову випало стати також тодішньою театральною столицею України та центром музичного бароко і класицизму. 1737 року тут відкрилася знаменита Глухівська співацька школа, яка постачала півчих для Придворної капели в С-Петербурзі, в якій навчалися генії світової культури — Григорій Сковорода, Максим Березовський, Дмитро Бортнянський.
Із середини ХІХ століття Глухів перетворився на потужний промисловий і торговельний центр, культурний феномен якого визначали місцеві поміщики і промисловці. Дворянські родини Кочубеїв, Неплюєвих, Міклашевських, Дорошенків, Лютих, Амосових, Уманців, Александровичів, Тофименків формували українську школу меценатства та культури патріотизму. Вони вкладали великі кошти й пожертви для розвитку міста, його освіти й культури, продовжуючи історичні традиції багатих жителів краю. Серед цих знакових для України постатей вирізняється легендарна династія Терещенків, на родовому гербі якої накреслений девіз: «Прагненням до суспільної користі».
Девіз родини Терещенків продовжує один із нащадків — Мішель Терещенко, для якого Глухів став новою Батьківщиною. Його прагнення відродити рідне місто своїх предків прозвучало могутнім акордом перших «Музичних зустрічей у Глухові». Час, обраний для цього, — символічний: у дні вражаючої краси блакитного цвітіння льону. Дводенні «Зустрічі» видалися раюванням у колі фантастично доброзичливих і талановитих містян, для яких мистецтво, музика є частиною життя, які перебувають у гармонії з розкішною природою.
Майже чверть століття глухівський Народний камерний хор духовної музики, який названий ім’ям їхнього видатного земляка Дмитра Бортнянського, презентує мистецтво вищої проби. Виступ колективу на сцені міського Палацу культури став справжнім святом хорової культури. Вразила також аудиторія: вщерть заповнений зал реагував на кожну музичну інтонацію. Унікальні люди, які, навіть не маючи музичної освіти, співають із небесною чистотою голосу й душі. Керує хором його ж організатор — чарівна жінка Катерина Кобзар.
На «Зустрічі в Глухові» організатори запросили з Києва «Посла української культури в світі» — камерний ансамбль «Київські солісти». Цей уславлений молодіжний колектив, створений видатним українським скрипалем Богодаром Которовичем, вкотре підкорив високою майстерністю й емоційним впливом. Обрана програма нагадала слухачам бароково-класичний стиль історичного Глухова. Красу музики Максима Березовського, Антоніо Вівальді, Арканджелло Кореллі продовжили мелодії англійського композитора Едварда Елгара, сонячні ритми аргентинського танго Астора П’яццолли і щемлива українська «Мелодія» Мирослава Скорика. «Концерт-зустріч» супроводжувалася розповіддю музикознавців, і це надавало особливої атмосфери спілкування. Завершальним акордом стало виконання глухівським хором і всім залом духовних символів України — Державного Гімну, «Боже, єдиний!» Миколи Лисенка і, звичайно ж, «Многая літа».
Глухівські «Зустрічі» перетворилися на суцільне спілкування дружнього кола киян і містян, які запропонували гостям подорож по місту, що супроводжувалася віршами й піснями, відвідання історичних і духовних святинь Глухова, Літургію у Трьох-Анастасіївській церкві, знайомство з будинками, які належали роду Терещенків, презентацію книжок Мішеля Терещенка у міському краєзнавчому музеї, де відбулися також цікаві незвичні лекції з київськими вченими, що продовжилися музикою.
Але найбільш вражаючою виявилася велелюдна зустріч серед квітучого льону. Мабуть, така феєрія можлива лише в Глухові — серед блакитних ланів і квіткового поля, які Мішель позначив національною символікою: на ріллі гордо виструнчилися державні прапори. А в затінку дерев господарі пригощали канапками з льняною та конопляною олією, стиглими черешнями і запашним трав’яним чаєм. Спів і звуки гармошки линули у блакитну височінь. Українські мелодії змінювали кримськотатарські пісні, які дарував своїм чарівним басом красень-співак Ісмаїл Муслімов.
В Інтернеті є інформація про столичний Глухів. Упорядник
Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ
Чотирнадцять столиць України
Короткі нариси з її історії
ГЛУХІВ — столиця гетьмана Івана Скоропадського (1708-1722)
Двоголовий орел Московської імперії вже не боючись стояв над Україною і пильнував, щоб не з’явився новий Петро Дорошенко чи новий Мазепа. Після поразки Мазепи під Полтавою Рада старшин під наглядом царя Петра І обрала гетьманом шістдесятилітнього стародубського полковника Івана Скоропадського. При всій послушливості царю Скоропадський виявився людиною заповзятою і патріотом. Та все що би він, як гетьман, не робив, все Петром І та його воєводами зводилося нанівець. Скоропадський просив царя, аби в українських селах і містах московські війська не оббирали людей — даремно; просив, аби над козаками мала зверхність козацька старшина, а не московські офіцери — марно; просив, аби гарматний арсенал, що був забраний москалями в Батурині, був повернений українським військам — без відповіді. Обминаючи гетьмана, на полкові і сотенні посади Петро І призначав своїх росіян, німців та сербів. Ту козацьку старшину, що була на боці Мазепи і якій обіцяв амністію, він забив у кайдани, заслав до Сибіру, а майно і маєтки позабирав. Україна стала бідніти. Селяни принишкли, а козаки, яких московська влада мала за звичайних чорноробів, підупали духом. Тисячі козаків були вивезені у фінські болота на будування нової Петрової столиці Санкт-Петербурга, на конання Ладозького та Волго-Донського каналів. Там вони і загинули, а хто не загинув — прийшли додому хворими і каліками. Разом з Петровими військами козаки змушені були йти на завоювання Кавказу і Персії — звідти вони й не повернулися. Цар Петро І почав переселяти в Україну російських селян-кріпаків — кріпацтва в Україні не було ніколи. Він заборонив книгодрукування українською мовою, наказав переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження, запровадив цензуру, пограбував монастирські бібліотеки, з Києво-Могилянської академії переманив десятки видатних богословів, письменників, вчених, заборонив в Україні будувати кам’яні будівлі — камінь пішов на побудову Санкт-Петербурга, реквізував туди ж з України коней та реманент. Видав указ про створення при гетьмані для нагляду за ним і за Україною спеціальну Малоросійську колегію. Не перенісши всього цього, Скоропадський тяжко захворів і вмер.
ГЛУХІВ — столиця наказного гетьмана Павла Полуботка (1722-1724)
Впродовж всього свого царювання Петро І боявся України і ненавидів її. Він боявся її вільного духу, а ненавидів, бо загальна культура України — від селянина, козака, священика, не кажучи вже про полковника чи гетьмана — не йшла з Москвою ні в яке порівняння. Ще за часу Богдана Хмельницького більшість царських бояр не вміли ні читати, ні писати. Безграмотним був навіть Московський патріарх Іоаким, колишній солдат, «понеже человек служивый и жил в глухой деревне, и заяцы ловил, а у церкви в редкий день бывал». Цей патріарх палив українські книжки і на церковнім Соборі наклав на них «проклятство й анафему, не точію сугубо и трегубо, но и многогубо». Ще в 1653 році, проїжджаючи Україною, арабський мандрівник Павло Алепський писав: «по всій козацькій землі всі чоловіки грамотні, навіть більшість їхніх жінок та дочок уміють читати й знають порядок церковних служб та церковні співи; священики навчають сиріт і не дають їм тинятися по вулицях неуками. А дітей у них більше ніж трави, і всі діти вміють читати, навіть сироти». Через те і не дивно, що самого Петра І вчив українець Симеон Полоцький. Українці заснували першу в Росії академію. Вони дали росіянам правопис, граматику та буквар. Підручники закону Божого для них були створені українцями — це катехизис Лаврентія Зизанія, Петра Могили, Феофана Прокоповича, що був також засновником нової московської літератури, так званого класицизму. Українці були митрополитами, архієпископами, єпископами, ігуменами по всій Росії. Російські посли за кордоном — від Пекіна, Стамбула і до Парижа — були, як правило, українці, бо знали мови. Сама ж Москва тільки й марила про русифікацію України. Хто не був москалем — на тих Москва дивилася з презирством і зверхністю. Вона робила все для знищення автономії України. В Петропавлівській фортеці Петро І знищив і наказного гетьмана України Павла Полуботка, що був обраний після Івана Скоропадського і що повстав проти призначеної Петром І Малоросійської колегії, яка узурповувала владу гетьмана та донищувала українську державність.
ГЛУХІВ — столиця гетьмана Данила Апостола (1727-1734)
Прихильник Мазепи, миргородський полковник Данило Апостол мав 70 років, коли його разом з козацькою старшиною та наказним гетьманом Павлом Полуботком цар Петро І ув’язнив у Петропавлівську фортецю в Санкт-Петербурзі. Після загибелі у тій фортеці Полуботка Данила Апостола і старшину випустили на волю, лишивши замість них їхніх синів закладниками. Сини сіли закладниками, а батьки поїхали в Україну додому. Ставши гетьманом України, старий Апостол відразу ж новому царю Петру II заявив про права України, за які стояли його гетьмани-попередники. На це Апостол отримав з Москви «Решительные пункты», в яких про колишній Переяславський договір 1654 року навіть не згадувалося, зате все в них писалося про фактичне знищення влади гетьмана та державності України. Та Апостол не розгубився. Не зважаючи на майбутні наслідки, він узявся за роботу: домігся переобрання промосковської Генеральної старшини та полковників. Гадяцьким полковником став видатний історик Григорій Грабянка, а полковником у Лубнах — молодий гетьманич, один із синів Апостола Петро, що залишив нам спогади про той час, написані французькою мовою. Аби обмежити росіян, що прибирали до рук українські полотняні, скляні, селітряні, суконні, паперові та залізообробні підприємства і не платили податків, Апостол уклав «Звід» законів. Царському уряду він подав документ, щоб товарам з Китаю, Індії, Персії було дозволено йти через Україну транзитом, а також зняти з чумаків заборону торгувати з іншими країнами прядивом, шкірами, воском та лоєм, і аби вони їздили не з московськими паспортами, а з українськими. Данило Апостол домігся підпорядкування Києва не Москві, а Гетьманщині. За кілька років гетьманування Апостола Україна знов ожила. Люди, як і колись, знову стали заможними. Повернулися на Гетьманщину навіть запорізькі козаки, що після зруйнування Петром І Чортомлицької Січі жили у вигнанні на землі кримського хана. Та до цієї події Данило Апостол трохи не дожив — 17 січня 1734 року у своїй столиці Глухові він помер.
ГЛУХІВ — столиця гетьмана Кирила Розумовського (1750-1764)
Ще молодою царівною дочці Петра І Єлизаветі сподобався козак з України Олекса Розумовський. Він був співаком у придворному імператорському хорі — за гарний голос його привезли в капелу з Чернігівщини, з села Лемеші. Єлизавета полюбила його, а коли стала царицею, взяла із ним морганитичний шлюб (шлюб царської особи з особою нецарського роду). Олексій Розумовський зайняв найвище становище в державі. В нього був ще й молодший брат Кирило. Розумовський забрав його з Лемешів до Санкт-Петербурга, послав вчитися до Італії, Франції та Німеччини, а коли Кирило повернувся, то став президентом Російської академії наук. У віці 22 років за велінням цариці на Старшинській раді у Глухові Кирило Розумовський був обраний гетьманом України. Ось яку характеристику дає гетьмануванню Кирила Розумовського видатний український історик Олександр Оглоблин: «То була епоха, що з повним правом може бути названа ім’ям Розумовського. Це була доба останнього піднесення старої козацько-гетьманської держави... буяння національно-політичної думки, доба блискучого розквіту української культури та мистецтва. Має статична постать останнього гетьмана Старої України... який поводився як справжній володар, його грандіозний план відновити українську столицю в Батурині, проект заснувати там перший університет на Україні, утворення поважного кола української патріотичної інтелігенції — все це було відповіддю давньої Гетьманської України на ту навалу московського імперіалізму, яка невблаганно сунула на Україну, загрожуючи її державній автономії і кінець-кінцем — існуванню української нації та її культури». Гетьманування Кирила Розумовського називали «золотою осінню» автономії України.