Новини одним рядком:
31 травня – проект "PoezoFonia 2.0": літературно-музичний діалог "Ad Verbum” у місті Буча Київської області
1 червня – концерт фестивалю «ОСТРОГSESSION 2014» за участю бардів на території замку кн. Острозьких
5 червня – концерт Віктора Сироватського і Сергія Городничого у київському Будинку художника, галерея “Арт-Віжен”
5-8 червня – монофестиваль «Тарасова Гора-2014» на базі «Придніпровська» в селі Чапаївка поблизу Черкас
7 червня – творча зустріч із дитинством "Дорослим на виріст", Київ, бібліотека №15, вул..Набережно-Корчуватська, 92
12 червня – концерт-присвята Булату Окуджаві у Полтавському художньому музеї ім. М.Ярошенка, вул. Фрунзе, 5
12-15 червня – фестиваль “Alfa Jazz Fest”, 3 сцени у Львові (площа Ринок, біля палацу Потоцьких, парк ім. Хмельницького)
15 червня – день народження Віктора Морозова, автора пісень, перекладача
16 червня – день народження Марії Бурмаки, автора пісень із Києва
17 червня – заключний концерт київського КАП «Арсенал» у великій залі Палацу
Іван Малкович
Літопис
В з’ясуванні колін і племен
кров пустив я собі, й під лупою
проступили в літописах вен
Херсонес і вітри за Сулою.
Сонно в крові хитнулись віки,
аж із дна – в каламутному чині
звирувалися вірні жінки,
покосились похмурі мужчини,
княжий меч мій клякнув у золі,
покороблений рідною кров’ю;
як буряк – зимував у землі
мій прапрадід униз головою,
й заглибали, мов наглі ножі,
у глибокі, безкрайні тераси
дикі, горді, нервові мужі –
монотонний, упертий труд раси, –
і ніде, і ніщо – сто століть
мої очі літопис читають
про народ, що не може дозріть –
мов абортом його виривають.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Київ – Анна Калита
Концерты на этой неделе.
5.06 четверг, 19.00 - ВИКТОР СЫРОВАТСКИЙ и СЕРГЕЙ ГОРОДНИЧИЙ (г. Сумы), артисты театра поэтической песни «La chanson”.
Если вы ходите на бардовские концерты раз в пятилетку - это тот, на который стоит пойти. Лауреаты Грушинского фестиваля 2013 г. Подробности на ютюбе.
Галерея Арт-Вижен, Дом Художника, ул. Артема, 1-5, 5 этаж, ст. м. Золотые ворота.
7.06 Cб, 12-00 В рамках святкування Міжнародного дня захисту дітей о 12-00 у суботу 7 червня 2014 року в Грінівській Вітальні відбудеться творча зустріч із дитинством "Дорослим на виріст". Творчі особистості ТЕТЯНА ЯРОВИЦИНА, ТЕТЯНА ДОМІЛОВСЬКА, ТЕТЯНА БЕЛІМОВА ТА АННА КОНАЗЮК разом із підростаючим поколінням будуть ділитися спогадами, роздумами та мріями про щасливе дитинство на рідній землі. Формат заходу передбачає аудиторію родинного типу.
Библиотека №15 Голосеевской ЦБС, ул. Набережно-Корчеватская, 92, тел. 044 259 37 55
Полтава – Михайло Косенко
Добрый день! Рад сообщить вам о том, что в Полтаве создан Театр поэзии и песни "НАДЕЖДЫ МАЛЕНЬКИЙ ОРКЕСТРИК". Выступления проходят в большом зале полтавской "Галереи искусств". Камертоном звучания и вдохновения является поэзия и песни Булата Окуджавы. У нас на сцене звучит поэзия на русском, белорусском, украинском языках. Высылаю вам ещё одну нашу афишу.
P.S. Від упорядника. На афіші концерту-присвяті Б.Окуджаві, який відбудеться 12 червня, крім Михайла Косенка вказані виконавці: Інна Снарська, Ігор Нікітін, Олена Савченко, Олексій Семенов, Людмила Шихова, Сергій Шерман.
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
РОЗПАЧ
Вітер дерева колише.
Пахнуть кущі бузини…
Наче розгойдує тишу
приспаний смуток війни.
Розпач на серці нуртує,
мов від оманливих снів,
щем од пролитої всує
юної крові синів.
Дерево всохле чорніє
на життєдайному тлі,
віття, як хрест, пломеніє
на попелищі землі.
Сум заколисує весну,
білу чорнить бузину.
Боже, дорогу дай хресну,
щоб оминути війну.
ХРАМИ
На Русі будувалися храми,
торговельні палаци – тепер.
І живе повсякчас поруч з нами
дух мамони. Чи Божий помер?
Стукотять… стукотять біля річки.
На могилі земної краси
плачуть зрубані коси вербички –
гіпермаркет над лугом висить.
Вже не ронять дзвіниці церковні
в піднебесся малиновий дзвін,
і вклоняються люди мамоні,
з ким Ісус ще змагався Навін.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Як новітні піднімуться храми
у маленькому навіть селі,
діточок поведуть до них мами –
стане свято й на нашій землі.
ЗВІКУВАВ
Звікував… озирнувся в долину,
де його майоріли роки, –
звідти голос неначе долинув,
мов дитинячий плач гомінкий.
І відчув, розбивається спокій,
наче серце маля, об життя,
бо не матимеш спокою, поки
репетує в колисці дитя.
Те дитя – його юнії мрії,
молода і жагуча мета,
як знамення святої Марії,
що народить невдовзі Христа.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Придивляється в років долину,
ніби бачить в далекім краю
сиротину, що підло покинув, –
чи дитину, чи долю свою.
Запоріжжя – Людмила Брацило
Шановний п. П.Картавий!
Оргкомітет Всеукраїнського конкурсу молодої української поезії та української авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони» звертається до Вас за сприянням щодо його проведення.
Ідея конкурсу народилася у Запоріжжі після передчасної трагічної смерті Марини Брацило у червні 2013 року. Творчій громадськості Марина більше відома як поетка, але у 90-роки вона, одна із найперших на Півдні України, активно займалася українською авторською піснею і неодноразово ставала переможцем ряду Всеукраїнських конкурсів (персональний сайт www/bratsylo.com.ua - біографія).
Запорізький національний університет, в пам'ять про свою випускницю, українську поетесу та пісняра Марину Брацило, 18.03.2014 презентував проект щорічного Всеукраїнського конкурсу молодої української поезії та авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони».
Презентація конкурсу пройшла за участю творчої громадськості Запорізького краю і була присвячена визначній події літературно-мистецького життя України - 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка.
Мета конкурсу:
- виявлення та підтримка молодих талановитих поетів та авторів-виконавців, сприяння їх самореалізації і трансформації в сучасне інформаційно-культурне середовище;
- популяризація серед учнівської та студентської молоді поетичної та пісенної творчості молодих українських авторів;
- ознайомлення широких кіл громадськості з творчим доробком запорізької літературної школи, зокрема з поетично-пісенною творчістю Марини Брацило;
- виявлення та популяризація кращих поетичних творів та творів у жанрі української авторської пісні;
- залучення творчої молоді України до пізнання історико-культурної спадщини запорізького краю, духовних традицій запорозького козацтва, як підґрунтя для формування високодуховної творчої особистості.
В ході Презентації було оприлюднене Положення про конкурс, склад Оргкомітету та Журі. Одночасно зі стартом конкурсу розпочато прийом конкурсних робіт у двох номінаціях: поезія та авторська пісня, який триватиме до 1 вересня поточного року.
Після підведення підсумків конкурсу його результати будуть оголошені 2 грудня 2014 року - до дня народження Марини Брацило. В ході підсумкового заходу відбудеться презентація авторів, які взяли участь у конкурсі, оголошення переможців та церемонія їх нагородження. Переможцям буде присвоєно звання лауреату конкурсу «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило(за номінаціями), а також відзначено дипломами та грошовими преміями.
Марина Брацило займає особливе місце в плеяді українського письменства. ЇЇ перші поетичні спроби прийшлися вже на раннє дитинство, в 14 років з’явилися перші публікації у місцевих ЗМІ. На другому курсі університету 19-річну Марину було прийнято до Спілки письменників України і на сьогодні це її досягнення нікому не вдалося повторити. У 23 роки її було включено Біографічним інститутом США до номінації «Жінка року», до Міжнародного словника видатних особистостей, до «Енциклопедії сучасної України». За життя Марина видала шість поетичних збірок та написала близько 100 пісень. Вона була також автором низки поетичних добірок у вітчизняній періодиці, частину цього творчого доробку поетеса встигла за життя оприлюднити на своєму авторському сайті (www.bratsylo.com.ua). Ця робота продовжується і на сьогодні (пісні див. у розділі «мультимедіа»). Марина сприяла розвитку рідного поетичного слова як член журі Всеукраїнського фестивалю живої поезії «Молоде вино», вела продовж ряду років поетичні вечори в літературній вітальні видавництва «Смолоскип». Талант нашої землячки був свого часу поцінований відзнаками багатьох творчих конкурсів та фестивалів. Після того, як Україна втратила свою талановиту поетесу, наукова та творча громадськість краю, з огляду на своєрідність її поетичного та пісенного доробку, відчула потребу використання її життєвого досвіду, як прикладу для наслідування творчою молоддю. Раннє становлення поетеси як творчої особистості, яскравий талант, служіння рідному українському слову – це саме те, що має на меті пропагувати вищезазначений щорічний конкурс для творчої молоді від 15 до 25 років.
Журі
Всеукраїнського конкурсу
молодої української поезії та української авторської пісні
імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони»
№п/п |
Персоналії |
1. |
Голова журі:Андрусяк Іван Михайлович, поет, прозаїк, критик, перекладач,член НСПУ, м. Київ (за згодою) |
2. |
Співголова журі: Нестерук Віктор Васильович, автор-виконавець, м. Київ (за згодою) |
3. |
Заступник голови журі:Геньба Любов Григорівна, поетеса, член НСПУ, м. Гуляйполе, Запорізька область (за згодою) |
4. |
Член журі:Алексєєва Олена Іванівна, художній керівник Театру поетичної пісні, член Національної спілки театральних діячів України, м. Запоріжжя (за згодою) |
5. |
Член журі:Артемьєв Володимир Євгенович, Заслужений працівник культури України,м. Запоріжжя (за згодою) |
6. |
Член журі:Білоусенко Петро Іванович, доктор філологічних наук, професор ЗНУ, м.Запоріжжя (за згодою) |
7. |
Член журі:Куценко Оксана Петрівна, поетеса, член НСПУ, м. Київ (за згодою) |
8. |
Член журі:Сердюк Анатолій Васильович, співак, композитор, Заслужений артист естрадного мистецтва України, Заслужений працівник культури України, м. Запоріжжя (за згодою) |
9. |
Член журі:Степаненко Олена Іванівна, поетеса, член НСПУ, м. Київ (за згодою) |
Оргкомітет
Всеукраїнського конкурсу
молодої української поезії та української авторської пісні
імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони»
Склад
|
Контакти |
Голова Оргкомітету: Фролов Микола Олександрович, ректор Запорізького Національного університету; |
Приймальня: 764-45-46 |
заступник голови Оргкомітету: Хом’як Тамара Володимирівна, декан філологічного факультету ЗНУ, кандидат філологічних наук, професор; |
228-75-50; 067-682-18-73 |
заступник голови Оргкомітету: Стадніченко Ольга Олександрівна, завідувач кафедри українознавства ЗНУ, кандидат філологічних наук; |
067-648-17-17 289-12-82 stadnichenkoo-1@ukr.net |
члени Оргкомітету: |
|
Брацило Людмила Федорівна, мати поетеси Марини Брацило (за згодою); |
0972749833 0990900953 bratsylolu@ukr.net |
Московцев Дмитро Миколайович, заступник директора «Нового театру», член Національної спілки театральних діячів України, (за згодою) |
0672570689 v.I.antipin@yandex.ru |
Лупинос Ганна Олексіївна, поетеса, член НСПУ(за згодою); |
0973103777 Annalupinos@i.ua |
Цапліна Ірина Сергіївна, поетеса, доцент кафедри соціальної філософії та управління ЗНУ; |
0505771836 buddastudent@gmail.com |
Проценко Оксана Анатоліївна, заступник декана, доцент; |
289-12-16 |
Стасик Микола Васильович, доцент кафедри українознавства ЗНУ; |
289-12-82 |
Процик Ірина Володимирівна, ст. викладач кафедри українознавства |
289-12-82 |
Умови участі
у Всеукраїнському конкурсі молодої української поезії та української авторської пісні
імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони»
1. До участі в конкурсі допускаються молоді автори віком від 15 до 25 років, які не були раніше переможцями літературних конкурсів, а також конкурсів авторської пісні, не мають власних авторських видань, і які у визначений термін подали до журі рукописи власних поетичних творів (мова конкурсу – державна – українська) та аудіозаписи пісень.
2. Рукописи поетичних творів повинні бути віддруковані і не перевищувати 25 друкованих сторінок у форматі Microsoft Word (* doc, * rtf), шрифтом № 14 (Times New Roman), через 1,5 інтервал, на папері формату А-4 ; усі поля (верхнє, нижнє, праве, ліве) – 2 см;
- аудіозапис двох пісень на цифрових носіях та тексти до них.
3. До рукописів додаються:
- анкета учасника;
- автобіографія;
- фотокартка розміром 10 х 15;
- повна домашня адреса, номер телефону та e-mail.
4. Журі не розглядає твори, які носять антиукраїнський характер; пропагують насильство, расизм; містять ненормативну лексику або написані суржиком.
5. Подані рукописи не повертаються і не рецензуються.
Додаткова інформація щодо проведення Конкурсу на сайтах Запорізького національного університету та www.bratsylo.com.ua,
за тел. 061-289-12-82 (кафедра українознавства),
067-648-17-17, 099-055-46-07 (координатор Стадніченко Ольга Олександрівна).
Рукописи надсилати на адресу оргкомітету (або подавати особисто) до 01.09.2014 року: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського 66а, Запорізький національний університет, кафедра українознавства (корп. 2 ауд.413),
e-mail: stadnichenkoo-1@ukr.net.
З метою залучення до конкурсу талановитої творчої молоді України, просимо розмістити інформацію про нього у Літописі авторської пісні України.
З повагою,
ОРГКОМІТЕТ
Харків – Літературний музей
Літмузей відкриває «Книгу»
21 червня 2014 року о 15. 00 Харківський літературний музей відкриває дитячий освітньо‑розважальний центр «Книга», орієнтований на дітей та підлітків.
Освітній центр – невелике за площею, добре обладнане приміщення, що вміщатиме до 15 відвідувачів одночасно. Музейні інтерактивні заняття будуть розраховані як на групові відвідування і роботу з педагогом, так і на індивідуальні відвідини родин із дітьми.
Ми хочемо відкрити книгу для дітей, дати їм відчути радість читання!
Найближчим часом в освітньому центрі відкриються та працюватимуть виставки:
- червень – серпень «Гарячий тур довкола світу: видатні твори дитячої літератури»;
- вересень – листопад «Музейон: цікавіше, ніж просто література»;
- грудень 2014 р. – січень 2015 р. «Різдвяні янголи».
Що чекає на маленьких відвідувачів першої виставки «Гарячий тур довкола світу: видатні твори дитячої літератури»?
Діти зазвичай мріють про подорожі. А найкращий час для захопливих мандрівок – канікули. Виставка (своєрідний фантастичний портал – спосіб переміщення у просторі й часі) запропонує здійснити подорож навколо світу у реальні країни Європи, Азії, Америки, Австралії, Африки та дізнатися про місцевих письменників, їхні твори для дітей. Побачити, які хатки на даху стокгольмських будинків надихнули Астрід Ліндгрен поселити в них Карлсона, або погуляти у парку «Пазлвуд», завдяки якому існує літературне Середзем’я Толкієна.
Книга відкриє можливість подорожувати не тільки в реальні країни – кінцевим пунктом призначення можуть бути Нарнія або Муммідол, Країна Див або Небутляндія, і ще безліч художніх світів, що з’явилися завдяки письменникам. Через книгу відвідувачі здійснюватимуть і мандрівки в часі – до дніпровських плавнів часів Запорізької Січі або в лицарську Європу.
Програма відкриття освітньо-розважального центру «Книга»:
15:00 – Квест «Книжкова прогулянка».
15:00 – Ігри з різних країв; майстер-класи з виготовлення дитячих паперових іграшок у дворі Літмузею.
16:30 - Театр тіней «Home Inside» з виставою «Останній листок» за оповіданням О’Генрі.
17-00 – Презентація дитячого освітнього центру «Книга».
17-30 – Виступ етно-гуртів до Дня музики.
А ще на відкритті – недорога смачнюща домашня випічка від «Кренделя»!
Чекаємо на дітей 6–12 років від понеділка до суботи з 10.00 до 18.00 за адресою: вул. Фрунзе, 6 (ст. м. «Пушкінська»). Телефонуйте нам: (057) 706 25 79.
Цей проект здійснюється за підтримки Програми і3 «Ідея – імпульс – інновація» Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України».
Володимир-Волинський – Сергій Шишкін
Титульна пісня до вечірки https://www.youtube.com/watch?v=_cblESxpYkc&feature=share
Дожили до весни
( Повітря свободи )
Дожили до весни
Крізь намолені сни
Крізь світанок рясний
Відчуття новизни.
Живи.
Сонцю радій
І дихай
Небом!
Всі питання дурні
Відійшли навесні.
І страхи знавіснілі
Лишились у сні.
Живи.
Сонцю радій
І дихай….
Приспів:
Вільним не шкодить повітря свободи.
Лиш вільним не шкодить повітря свободи.
2.
Цей п`янкий аромат
І ні кроку назад.
І в душі повний лад,
Звичним до барикад.
Живи,
Сонцю радій
І дихай
Небом
Ну а хто не дожив,
Не намарно прожив.
Не на щось ворожив,
А з сумлінням дружив.
Живи,
Сонцю радй
І дихай…
Приспів.
3.
Будуть весни за веснами
З нами чи без
Навесні позбуваємось
Всіх антитез.
Живи,
Сонцю радій
І дихай
Небом.
А коли відлітатимеш
В тло голубе,
Там у сонця кульбабі
Впізнають тебе.
Живи,
Сонцю радій
І дихай….
Приспів:
Вільним не шкодить повітря свободи.
Лиш вільним не шкодить повітря свободи.
Рубрика – «Поетична сторінка»
Олександр Гадзінський народився 4 червня 1950 року в с.Золотолин на Рівненщині у родині вчителів. Дитинство і юність пройшли в м. Деражні Хмельницької області.
Працюючи в геологічній експедиції, потрапив на Чернігівщину.
У 1982 році закінчив українське відділення філологічного факультету Ніжинського педінституту.
Вчителював у чорноземному й нафтоносному Талалаївському районі. Звідси родом дружина, тут народився син.
Більше двадцяти років викладав українську літературу у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя, керував роботою університетської літературної студії. Горджусь, що причетний до творчого становлення відомих в Україні молодих поетес Олени Степаненко, Олени Марченко, Анни Малігон, Тетяни Винник та, віриться, інших майбутніх талантів.
Нині викладаю українську та світову літературу в одній із київських шкіл.
Підготував до друку збірку власних віршів і поетичних перекладів.
* * *
Він прилетить запізно, він і зникне зарання…
Падає сніг на місто двадцять другого травня.
Такий лапатий і якісний сніг із небесних фірм.
Ніби на нитку в’язаний, падає сніг в Уфі.
Сніг – інопланетянин. Білість його несправжня.
Схожий на твоє плаття двадцять другого травня.
Що йому сонячні числа і необхідність офір?
Тихо і урочисто падає сніг в Уфі.
Але між глуму і торгу тануть сніги всевишні.
У каламутних потоках пливуть пелюстки із вишні.
Життя проходить у трансі, наче безмовний фільм.
Двадцять другого травня падає сніг в Уфі.
* * *
Знову роки будити,
Знову листи писати…
Падають на будинки
Теплі сніги шістдесятих.
Падають тихо-тихо,
Гріють, а потім палять.
Падає біле диво
І засипає пам’ять.
Спалена фотоплівка.
І по весіллю сіллю…
Пахнеш, як зрізана гілка,
Або на сонці сіно.
І серед ночі скрипка
Криками наоколо,
І на рушник із криги
Віхола чи віола…
І хризантеми стерпли,
В люстра умерзли води…
Тихне життя без тебе.
Майже пройшло. Проходить.
* * *
Ти мені учора був друг,
А сьогодні – ворог мій враз.
І на серці моїм спух пруг
Від ударів твоїх злих фраз.
Вчора серце моє дер біль,
Вчора серце моє пік гнів:
На чиєму боці йдеш в бій
І чиї співаєш пісні?
Не дарую тобі стиск рук,
Не сховаєшся за дим фраз!
Був учора мені ти друг,
А сьогодні – ворог мій враз.
Піде прахом кровостік-вік,
Сміх поразок, перемог плач…
Опущу повіки, як Вій,
Зрозумію твоє «пробач».
* * *
Ну що вам сказати, кореспонденте?
Кульгаю, на тренера спершись.
На легенях моїх мозолі натерті,
Але я знову не перший.
На тридцять восьмому кілометрі
Я не очікував звершень.
Добігти – вмерти. Добігти – вмерти.
Добіг. Але знов не перший.
Цю кров загуслу, немов оліфу,
Байдужу до п’єдесталу,
Запалить, може, вогонь з Олімпу,
Щоб вогняною стала?
І друге дихання в мої жили
Ввіллє ритмічну мову:
Добігти – жити! Добігти – жити!
А потім – на старт ізнову!
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
Руслана Лоцман: «Когда командир части предложил нам ночевать в казарме, Раиса Недашковская твердо заявила: «Остаемся!»
http://fakty.ua/182579-ruslana-locman-kogda-komandir-chasti-predlozhil-nam-nochevat-v-kazarme-raisa-nedashkovskaya-tverdo-zayavila-ostaemsya
Лилия МУЗЫКА, «ФАКТЫ»
03.06.2014
Ученица Нины Матвиенко организовала артистов в «Народную филармонию» и отправилась по военным частям и госпиталям, чтобы поддержать наших защитников
В то время как некоторые наши звезды, например, Светлана Лобода, получают премии в России, презентуют там клипы и посещают светские мероприятия или готовятся к гастролям в Севастополе и Симферополе, как Ани Лорак, молодая певица Руслана Лоцман решила бороться с врагом самым доступным для нее оружием — песней. Кандидат педагогических наук, преподаватель постановки голоса Института искусств, выстоявшая в лютые морозы на Майдане и пережившая штурмы, не может оставаться в стороне от событий на востоке страны. Говорит, что даже готова служить в армии, но родители не разрешают. И вот Руслана организовала артистов в «Народную филармонию» и отправилась с гастролями по военным частям и госпиталям, чтобы поддержать наших солдат. На эту акцию откликнулись народная артистка Украины Раиса Недашковская, заслуженный артист Тарас Компаниченко, Валерий Гладунец, группы «Хорея козацька», «Тарута», «Горлиця», композиторы Ирина Кирилина и Леся Горова, певцы-барды Владимир Гонский и Татьяна Володай, цирковой артист Артем Хоманько.
Уже даны концерты в воинских частях в Черниговской, Николаевской, Одесской, Сумской, Полтавской, Киевской, Львовской, Ровенской, Харьковской областях. Недавно творческая группа вернулась из Днепропетровской области, где выступила и в госпитале, в котором проходят лечение военнослужащие, выжившие после боя под Волновахой.
— Идея этого проекта возникла у меня давно, задолго до начала Майдана, — говорит Руслана. — Осенью по телевидению шел фильм о жизни Валентины Толкуновой. В одном из эпизодов показали выступление певицы перед военными. Как ее принимали, как радовались солдаты приезду этой милой женщины с нежным голосом. И я тогда подумала, почему же к нашим солдатам никто не ездит? А потом случился Майдан. Все артисты, побывавшие на его сцене и проявившие активное участие в событиях, сплотились, стали настоящей самообороной, только вместо оружия у нас была песня. Для меня это не просто песня, а молитва, создающая особую ауру, объединяющая людей. Кто был на Майдане, тот ощутил это в полной мере.
Когда Россия начала оккупацию Крыма, я не могла смотреть новости без слез, твердо решила: надо срочно ехать туда, к нашим военным. Очень хотелось, чтобы таких, как Юлий Мамчур, который пошел на вооруженных оккупантов с флагом и песней, было больше. Поэтому хотела поддержать наших ребят, дать концерт, собрать для них необходимую помощь. В Крым нас не пустили, сказали, что это очень опасно. Но я все равно не успокоилась, начала писать письма, обращения в министерства обороны, культуры, здравоохранения, образования, соцполитики, кандидатам в президенты (это было еще до выборов). Некоторые даже ответили, мол, «приняли во внимание». На вечере памяти «Небесной сотни» в столичном Доме актера нашу идею со сцены озвучила известная актриса Раиса Недашковская. И нас услышали. Поддержали министерства обороны и культуры, дав добро. Но где взять деньги на проезд и хоть какое-то питание для коллектива? Собирали буквально по копейкам, сами покупали бензин, а потом на наше письмо отреагировал Фонд Арсения Яценюка, взяв на себя расходы за 20 поездок. За это им огромное спасибо. Теперь ищем деньги, чтобы продолжить гастрольную деятельность.
— Какой была ваша первая поездка?
— За два дня я обзвонила знакомых артистов, и мы отправились в Черниговскую область, на полигон, где были две танковые бригады. Одна из них располагалась прямо в поле, другая — на территории бывшей воинской части. Увиденное стало для меня шоком. Часть была брошена около десяти лет назад. В казармах выбиты окна, на некоторых строениях нет крыши. Вся инфраструктура части уничтожена. Солдаты жили в палатках на плацу.
Впервые в жизни Пасху я провела не дома, а в армии. Мама звонит: «Русланочка, как же так, ты не приедешь?» А что, праздник должен быть только у нас? Я хотела, чтобы пасочку попробовали и наши солдаты. Сразу же после ночной службы, собрав паски и крашенки для военных, я с артистами отправилась в Николаев и Одессу. Праздничную еду передали многие столичные храмы, мы приготовили специальные открытки и собрали необходимые бытовые предметы.
— Что везли с собой?
— Оказалось, что у ребят, приехавших из Крыма, не хватает электрочайников, утюгов. За день собрали в коллективе 2 тысячи гривен и купили три чайника и три утюга. Но без этого еще можно обойтись, а вот без бронежилетов никак нельзя. Их катастрофически не хватает, из-за этого гибнут солдаты. Но ведь проблему можно решить, у меня возникла идея провести акцию и защитить всех солдат. В Украине примерно 28 тысяч сел. Если жители каждого села купят хотя бы один бронежилет, то можно одеть всю нашу армию. Я узнавала, польский бронежилет со степенью защиты 4—5 можно приобрести в интернете примерно за 600 гривен. Вот столько стоит жизнь нашего защитника.
За два дня в Одессе и Николаеве мы дали шесть концертов, в том числе перед экипажем корабля «Гетман Сагайдачный». Познакомились с военными, приехавшими на материк из Крыма, общались с командиром корабля «Черкассы», который до последнего отбивался от оккупантов. Ребята ждут, когда им вернут судно, чтобы продолжить службу. Оказывается, из 150 человек верными присяге остались только 30. Но эти 30 так нам дороги. Когда общались с этими мужественными людьми, сложно было сказать, кто кому поднимает боевой дух.
Я спросила у ребят, где в городе можно недорого пообедать, а они отказались нас отпускать и предложили попробовать их солдатскую кухню. Такой вкусной каши и компота я в жизни не пробовала. Даже обычная соленая килька казалась самой лучшей едой в мире. А после обеда командир части предложил нам оставаться в казарме ночевать. Сначала я колебалась, ведь с нами была народная артистка Раиса Недашковская. Она же в возрасте, да и со здоровьем проблемы, как ей спать на армейской металлической кровати? Но актриса твердо заявила: «Остаемся здесь». Это была военная романтика. Отец Димитрий, ездивший с нами, за ночь исповедал всех желающих, поговорил с ребятами. А утром мы увидели его на плацу. Вместе с солдатами священник подметал территорию.
Некоторые народные и заслуженные артисты, когда я им звонила и приглашала отправиться с нами, первым делом спрашивали о гонораре. Услышав, что за это не платят, а ночевать, возможно, придется не в апартаментах, сразу отказывались, ссылаясь на занятость. Артисты, конечно, должны получать деньги за свой труд. Но не в такой ситуации. Мне неловко звонить нашим мэтрам и предлагать ехать в полевые условия абсолютно бесплатно. Очень приятно, когда знаменитости сами звонят. Вот недавно обратился народный артист Тарас Петриненко, автор и исполнитель знаменитой «Украины». Захотел присоединиться к нам. Очень благодарна ему за это. Выразил желание выступить перед беженцами из Крыма, которые сейчас живут в Пуще, певец Фемий Мустафаев. Один из винницких музыкантов купил четыре гитары, чтобы передать их в части для солдат, возможно, организовать совместное выступление. Известный актер Владимир Талашко («В бой идут одни старики») обещал устроить творческую встречу с военными. Надеюсь, со временем нас будет еще больше. Очень хочется, чтобы артисты делали это не ради пиара, чтобы поставить галочку, сфотографироваться на фоне военных для отчета прессе. Такие умудряются везде успеть и засветиться в телевизоре.
Меня это возмущает. 1 июня, в День защиты детей, Министерство культуры совместно с новым директором Дворца «Украина» Инной Костырей, бывшей помощницей поющего ректора Михаила Поплавского, провели благотворительный концерт, средства от которого якобы пойдут на оздоровление детей героев «Небесной сотни». В списке выступающих артистов нет никого из «Народной филармонии». А те, кто принимал участие в концерте, не имеют отношения к Майдану. Многие артисты устали быть ненужными в своей стране, поэтому и объединились. Разве не обидно, что такая артистка, как Раиса Недашковская, сидит без работы? Говорит: «Ты меня загоняла, но я счастлива».
*У Раисы Недашковской уже не то здоровье, чтобы мотаться по воинским частям, но она делает это с удовольствием и благодарна Руслане Лоцман, которая пригласила актрису в «Народную филармонию»
— Вы сталкивались с реальной опасностью?
— Нас отговаривали ехать 9 мая в Харьков. «Руслана, куда собралась? Ты новости смотришь? Там же провокации в этот день готовятся!» — останавливали меня. Я телевизор не смотрю. Некогда. «Если страшно, можете не ехать», — отвечала знакомым. Если бы я постоянно думала о своей безопасности, то точно сидела бы дома. Все мы под Богом ходим. Наша охрана в поездках — отец Димитрий и молитва. И в Харькове все было спокойно. Я вызвала на сцену ребят, чтобы передать им трогательные письма от девушек-студенток. Там были такие слова: «Дорогой защитник нашей страны. Я не знаю, как тебя зовут. Но точно знаю, что ты герой, ведь защищаешь мою жизнь. Поэтому мне не страшно. Знай, что я думаю о тебе и молюсь за твою жизнь. Возвращайся живым, и мы обязательно встретимся за чашечкой кофе». Парни говорили, что эти письма они читают перед сном. Когда я передавала письма солдатам, они называли свои имена и место, откуда приехали. Один произносит: «Саша, Донецкая народная республика». Меня аж передернуло, не знала, как реагировать. Сделала вид, что не расслышала, но после выступления решила выяснить у командира, почему в украинской армии, которая защищает нас от сепаратистов, служит их представитель. Оказалось, парень просто пошутил, чтобы выделиться из толпы перед девушкой.
— На восток собираетесь?
— Очень хочу. Военные из Луганска пишут мне на сайт: «Почему вы к нам не едете?» Легко быть патриотом на западе. Но сейчас в Луганской области очень неспокойно. Я не могу подвергать опасности жизни наших артистов. Да никто нас туда и не пустит. На прошлой неделе мы были на Днепропетровщине, в госпитале, где проходят лечение 10 солдат, выживших после боя под Волновахой. Стыдно признаться, но у ребят не было элементарных вещей. Мы с артистами «Народной филармонии» скинулись и купили мобильный телефон Мирону из Западной Украины, чтобы он мог общаться со своими родственниками. Его мама даже не знала, что сына отправили на восток. Он не хотел, чтобы родные беспокоились.
Также мы купили ребятам шлепанцы, футболки, шорты, чтобы им было во что переодеться в больнице. А на концерте и мы, и военные не могли сдержать слез. Петь перед теми, кто потерял 17 своих товарищей, было невозможно. Даже хотели отказаться от поездки, когда узнали о трагедии. Но отец Димитрий нас благословил, сказал, что мы должны быть вместе и в счастье, и в горе. «Особенно в горе, — повторил священник. — В дни траура помяните погибших, дайте концерт их памяти и помолитесь». Выступление мы начали минутой молчания. Все солдаты, в том числе и тяжелораненые, которые с трудом держались на ногах (сквозь повязки у них виднелась кровь), встали. Видно было, что им очень тяжело, они превозмогали боль, опираясь кто на костыли, кто на палку или плечо соседа.
После минуты молчания я попросила ребят садиться, сказав, что все песни посвящаются их товарищам и начала петь «Не згасне свiчечка…» Военные стояли, ни один из раненых не сел. Я смотрела на них и ком подступал к горлу, внутри все жгло. Передо мной были почти мои ровесники, но уже инвалиды. Потом, когда я с ними общалась, ребята поразили меня еще больше. Один парень сказал: «Не страшно воевать и даже погибнуть, страшно видеть, когда замертво падает твой друг». Они еще не отошли от пережитого, не стоило лезть им в душу и заставлять вновь вспоминать страшные моменты нападения террористов. Хотелось просто поддержать и выразить благодарность. Я переписала имена всех раненых, передала их батюшке, чтобы каждые выходные за них молились в церкви. Записку с именами защитников мы передали также в Иерусалим.
Казки від Лірника вийшли в новій книзі
http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?kazki_vid_lirnika_viyshli_v_noviy_knizi&objectId=448622
Казкар Сашко Лірник за участю братів Капранових видав нову збірку своїх байок і захоплюючих розповідей.
Поки збірка поширюється інтернет-мережею. Нова книга "Казки Лірника Сашка"— плід співпраці письменника, видавництва братів Капранових "Зелений Пес" і художника-ілюстратора Інокентія Коршунова.
До нової книги увійдуть, звичайно ж, нові казки, яких ще не було в аудіоформаті – Казка про терновий пищик, дивного хлопця і Ману, що з дуба впала; Про язикатого Іванка, нову церкву і пана економа злодійського, казки козацького циклу тощо,
— розповідає знаний казкар.
Як пише chytomo.com , казки Олександра Власюка, відомого в народі як Сашко Лірник, багато хто звик слухати в авторському виконанні: наживо на фестивалях, у відео- чи аудіозаписах.
Ми з Лірником дружимо вже багато років і багато років спостерігаємо за його феноменальними виступами, де він чарує глядачів — як дітей, так і дорослих. Ідея видати книжку виникла минулого року, коли ми знайшли художника Інокентія Коршунова –— без перебільшення майстра усіх стилів. Отже, з’єднавши унікального казкаря та унікального художника, ми розраховуємо отримати унікальний продукт,
— говорять Капранови.
Збірки казок Лірника у книжковому форматі з'явилися порівняно недавно, — вперше ще 2011 року.