Новини одним рядком:
24 травня – презентація збірника батярських пісень А.Панчишин, В.Морозов у київській книгарні «Є»
24 травня – день слов’янської писемності і мови
26 травня – презентація збірника батярських пісень А.Панчишин, В.Морозов у львівській книгарні «Є»
28 травня – вечір Миколи Ютушуя у Клубі ветеранів туризму і бардівської пісні, Київ, Л.Толстого, 25/2, центр соцзахисту
30 травня – творчий вечір Тимура Боровського (Київ) у КАП «Дом», Київ, вул..Шота Руставелі, 22-Б
30 травня – А.Голубицький, О.Софія, Д. Голубицький, Київ, клуб «Чердак Малевича» ул Малевича (Боженко) 86-Б, к.317
30 травня – презентація книжки «Сергій Параджанов і Україна. Збірник статей» (Київ), книгарня «Є», вул. Лисенка, 3
31 травня – фестиваль „УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ” у Києві
1 червня – благодійна акція-концерт «Єдина Країна» в Національному палаці мистецтв «Україна» в Києві
2 червня – поетичний вечір Євгенії Більченко(Київ) і Влада Петренка (Харків) у Літературному музеї, м.Харків, вул.Фрунзе, 6
4 червня – день народження Олександра Гадзінського, поета, керівника літературної студії Ніжинського університету
6-8 червня – VII Всеукраїнський історико-культурологічний фестиваль «Мамай-фест» в Музеї історії Дніпродзержинська
7 червня – день народження Оксани Скоробагатської (Кулик), виконавиці і автора пісень із Сум
9 червня – день народження Ігоря Петренка, автора пісень із Стаханова (Луганська область)
Василь Герасим’юк
* * *
Я вижив тут, і я тобі віддам
ці гори, ці черешні між лісами.
Вони тремтять, вони цвітуть над нами,
й це може називатися життям
у Царстві Божім. Хай – єдина мить.
Один лиш подих. Крок лише єдиний.
Неізреченний черешневий іній
над небесами темними тремтить!
Сліпу свободу видихнемо! Грім
паде в потоки – вірить тільки водам,
бо Царством задихається Господнім,
бо страхом захлинається людським.
* * *
Ну де ти познаходив цих музик!
У них такі різдвяні й рідні лиця,
що хочеться душею прихилиться,
хоч у ватаги сеї інший лик.
Ти кожну зморшку знаєш, кожен рух
брови й холодний зір, коли в знемозі
забутим людом водить на підлозі.
Не забирають – відпускають дух.
На сіні повсідались, угорі,
Перезирнулись і-і-і… Як рано-вранці,
прокинулась душа бездомна в танці –
у вовчих перескоках – до зорі!
Ти знаєш кожну зморшку, кожен рух
брови – й коли розгадані, змарнілі
і незворушно жовті – як в могилі…
Не відпускають – забирають дух.
Над нами повсідались, угорі
і витинають дні весіль осінні…
І непомітно падають на сіні
в сон, спинами старими – до зорі.
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Київ – Анна Калита
Концерты на этой неделе. Начинаем с клуба «Дом»
30 мая, пятница, ТИМУР БОБРОВСКИЙ, творческий вечер, 20-00. клуб Дом. После перерыва гитара по кругу. ул. Шота Руставелли, 22-б.
А кроме этого:
28 мая, среда, НИКОЛАЙ ЮТУШУЙ в 19-00 в «Клубе ветеранов туризма и бардовской песни». В программе с 17- 00 до 20 - 00 : Гитара по кругу. Авторские фильмы, рассказы, песни. Знакомство с творчеством автора и исполнителя авторской песни НИКОЛАЯ ЮТУШУЯ. Общение, чай (c собой иметь термос). Ведущий вечера – Игорь Корольков. (+38044) 383 – 04 – 28, (+38067) 235 - 94 – 40, (+38050) 380 – 33 – 27 Email: mirtur1056@mail.ru Skype: mirtur1056. Льва Толстого, 25/2 (метро «Университет» или «Льва Толстого») / дом на углу ул. Льва Толстого и ул. Паньковской, вход с фасада ул. Паньковской, крайний подъезд слева, код 108, 2-й этаж, «Центр социальной защиты»
30 мая, пятница, АРКАДИЙ ГОЛУБИЦКИЙ, ОЛЬГА СОФИЯ (Дует «Ноктюрн) с участием ДЕНИСА ГОЛУБИЦКОГО в 19-00. Концерт-клуб «Чердак Малевича» ул Малевича (Боженко) 86-Б, к.317. Справки по тел. 050 4770118
31 мая с 11 до 18 на печерских холмах будет продолжаться фестиваль „УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ”. Прозвучат стихи и песни, выступят Ольга Артеменко, Евгения Зенюк, Анна Калита, Александр Якубовский.
https://www.facebook.com/groups/ukrperedzvony/
Дополнения принимаются, распространение информации приветствуется.
Київ – Сергій Марченко
Презентація книжки «Сергій Параджанов і Україна. Збірник статей» (Київ)
Книгарня «Є», журнал «Кіно-Театр» та Видавничий дім «Києво-Могилянська академія» запрошують на презентацію книжки «Сергій Параджанов і Україна. Збірник статей». Упорядник і редактор Лариса. Брюховецька. Зустріч відбудеться у п’ятницю, 30 травня.
Початок – о 18:00
Журнал «Кіно-Театр» започатковує нову книжкову серію «Кінематографічні студії». Перша збірка цієї серії «Сергій Параджанов і Україна», видана до 90-річного ювілею славетного режисера, який тривалий час працював в Україні. До збірки увійшли матеріали однойменної конференції, що відбулася 14 листопада 2013 року в Центрі кінематографічних студій Національного університету «Києво-Могилянська Академія». Серед них – документи з розсекречених архівів КДБ, підготовані дослідницею українського дисидентського руху 60-х Мартою Дзюбою, які проливають світло на передісторію ув’язнення Сергія Параджанова. Також до видання увійшли інтерв’ю з режисером, що друкувалися в журналі «Кіно-Театр» в 90-ті.
Вихід в світ збірки «Сергій Параджанов і Україна» збігся з 19-м днем народження «Кіно-Театру», який журнал відсвяткував 12 травня. За ці роки кілька разів оновлювався склад редакції, підросло нове покоління критиків, які друкуються тут разом із шанованими кіно- й театрознавцями. Розросталася й географія: крім українських фестивалів, з якими «Кіно-Театр» співпрацює постійно, з’явилися огляди міжнародних – «Берлінале», МКФ у Вальядоліді, Малазі, Сан-Себастьяні, Коттбусі. Але головний приціл «Кіно-Театру» залишається незмінним – це сучасні українські кіно й театр, на які часом і нині бракує тверезого аналітичного погляду.
Анотація збірки
Сергій Параджанов залишив яскравий слід у світовому кіно. З 1952 по 1973 рік він з невеликими перервами жив в Україні та працював на Київській кіностудії ім. О. Довженка, де був лідером незалежного мистецького середовища, що сформувалося в часи «відлиги». У збірнику «Сергій Параджанов і Україна» розглянуто широкий комплекс питань, як творчого, так і соціально-політичного характеру. В наукових дослідженнях автори розглядають своєрідність творчого стилю постановника «Тіней забутих предків», «Саят-Нови» та нездійсненого фільму «Київські фрески», роль образотворчого мистецтва в його режисурі, тогочасний мистецький контекст. Ті, кого цікавить доля Параджанова та причини його арешту, зможуть познайомитись із розсекреченими архівами КДБ, а також сторінками «Щоденника» Святослава Іванова, Голови тогочасного Держкіно України. Цінними є спогади Марти Дзюби, Івана Дзюби, композитора Мирослава Скорика та інших людей, які спілкувалися з режисером. Завершують книгу думки Параджанова, висловлені в Києві після прем´єри в Києві фільму «Ашик-Керіб».
Учасники:
Мирослав Скорик, Марта Дзюба, Вадим Скуратівський, Роман Балаян, Лариса Брюховецька, Марія Миколайчук, Сергій Марченко, Юрій Гармаш, Богдан Вержбицький, Олександр Губарєв
***
Адреса книгарні «Є»:
вул. Лисенка, 3
ст. м. «Золоті Ворота»
Вхід вільний.
Київ – сайт Національного палацу мистецтв “Україна”
«Єдина Країна»
http://palace-ukraine.com/ru/yedina-krayina-2/
1 червня 2014 року о 17:00 в Національному палаці мистецтв «Україна» за підтримки Міністерства культури України відбудеться благодійна акція-концерт «Єдина Країна». Метою цього проекту є надання фінансової та моральної підтримки родинам, батько або мати яких боролися на смерть за свободу та зміни в нашій країні. Всі зібрані кошти з продажу квитків та з благодійних внесків будуть передані дітям, які втратили своїх батьків під час трагічних подій в Україні.
Організаторами заходу є НПМ «Україна», Перший національний канал, Громадська рада, Благодійний фонд «Мистецька Ініціатива».
Для допомоги у зібранні коштів до благодійної акції безкоштовно долучилася велика кількість відомих виконавців – Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, Національна заслужена академічна капела України «Думка», гурти: «Мандри», «Med Heads», «С.К.А.Й.», «Діо.Фільми», «Тріода»; Ніна Матвієнко, Тарас Петриненко, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Тарас Чубай, Ярмак, Камалія, Алла Кудлай, Ігор Корж, Міла Нітіч, Анастасія Приходько, Гарік Крічевський, Павло Табаков, Маша Собко, Анна Завальська, Володимир Ткаченко, Катя Бужинська, Петро Чорний, Віталій Козловський, Віктор Павлік, Арсен Мірзоян, Діма Монатік, Ольга Цибульськая, дитяча студія «Парадіз» та багато інших популярних поп та рок музикантів.
Організатори заходу співпрацюють з громадською ініціативою «Родина Майдан» та Київським дитячим фондом, які надали інформацію про постраждалі родини. На сьогодні, відомі прізвища 73 неповнолітніх дітей зі всієї України і всі вони запрошені на захід.
Процедура передачі коштів буде абсолютно прозорою. Контроль збору, розподілу та передачі фінансової допомоги здійснюється Громадською радою.
Сума, зібрана від продажу квитків та з благодійних внесків, буде публічно оголошена Громадською радою на сцені НПМ «Україна» та передана сім’ям постраждалих по завершенню концерту «Єдина Країна». Не пізніше 5 червня 2014 року на сайтах організаторів буде опубліковано звіт та адресна програма надходження та розподілення грошових коштів. Громадська рада відкрита для всіх бажаючих, наразі до її складу входять:
- Журавчак О.П. – Заступник Міністра культури України
- Костиря І.О. – Генеральний директор НПМ «Україна»
- Аласанія З.Г. — Генеральний директор Національної телекомпанії України
- Корж І.М. – Директор фонду «Мистецька Ініціатива»
- Литвиненко В.М. –Директор ТОВ «Укренерджі»
- Балашова Ю. –Координатор центру допомоги «Родина Майдан»
- Авер’янова О.С. – Головний лікар медичного центру «Айлаз»
- Мальований К.П. –Генеральний почесний консул Ісландії в Україні
- Білик І. – Заслужена, народна артистка України
- Матвієнко Н. – Народна артистка України
- Павлік В. – Заслужений артист України
- Пономарьов О. – Народний артист України
- Крічевський Г. – Заслужений артист України
Благодійну-акцію концерт «Єдина Країна» безкоштовно висвітлюють та анонсують регіональні та всеукраїнські засоби масової інформації.
Всі небайдужі фізичні або юридичні особи можуть перерахувати грошові кошти у вигляді благодійних внесків на рахунок фонду «Мистецька Ініціатива».
р/р 2600164535 в ПАТ АКБ «ЛЬВІВ», МФО 325268
код ЄДРПОУ 39197408
Єднаймося заради майбутнього!
Харків – Літмузей
Харківський літературний музей
запрошує
на творчий вечір
Євгенії Більченко
та Владислава Петренка
«Цвет ХаКи»
Євгенія Більченко – поет, перекладач, філософ. Доктор культурології, професор кафедри культурології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова в Києві. Народилась і живе в Києві.
Має публікації в журналах «Просто неба» (Львів), «Золотий век», «Ренесанс» (Київ), «Дети Ра» (Москва), «Зинзивер» (Санкт-Петербург), «Дарьял» (Владикавказ). Автор поетичних збірок «Моя революция» (2009) та «Жесть» (2010). Лауреат фестивалів «Краснодонские горизонты» (Краснодон), «Подкова Пегаса», «Малахитовый носорог» (Вінниця), «Пушкинское кольцо» (Канев), «Витоки» (Острог), «Камбала-2010» (Донецьк).
Владислав Петренко – автор поетичної збірки «Ризик бути», дипломант фестивалів «Авангард-2013», «Фокус-2010», лауреат фестивалів «Молода Слобожанщина», «Каштановий дім», «Фокус-2010», літературної премії Books-2010, лауреат ХІV фестивалю імені Йосипа Курлата, Харківського фонду обдарованої молоді, конкурсу юних літераторів «Слово. Образ. Митець (2010), лауреат премії імені О. Масельського (2012), учасник літературної акції «Ніч в Лімузеї-2013», літературного табору «Калавурня-2013».
Творчий вечір відбудеться
2 червня о 18.00
в Харківському літературному музеї.
Адреса: вул. Фрунзе, 6
ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова».
Вхід вільний.
Дніпропетровськ – сайт МА «АртВертеп»
З 6 по 8 червня в Музеї історії Дніпродзержинська відбудеться VII Всеукраїнський історико-культурологічний фестиваль «Мамай-фест», присвячений 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка.
У рамках заходу відбудеться мистецька акція «Мамай об'єднує Україну» за участі Національної Спілки художників України: кожна область представить власну інтерпретацію народної картини, і всі разом вони, як пазли, складуть карту України.
У програмі фестиваля:
- Круглий стіл «Українське козацтво в етнокультурному просторі Придніпровської України»
- Художня виставка «Україна у знаках і символах»
- Персональна виставка Андрія Пушкарьова «Тільки для «бендерівців»: вишивка, живопис, графіка»
- Концертні виступи Тараса Компаніченка та гурту "Вертеп" з програмою "Шевченко молодий" (7 червня о 16:00)
- Вечори сучасного українського кіно та поезії
- Виставка-продаж декоративно-прикладного мистецтва
- Козацький куліш під відкритим небом, дружнє спілкування, обмін думками і багато іншого.
До участі в «Мамай-фесті» запрошуються всі ті, хто вважає себе патріотом рідної землі і небайдужий до історії та майбутнього України.
Заявки на участь можна подавати електронною поштою: bulanova-natalia@rambler.ru або за тел.: (097) 22-77-405, (05692) 3-11-10
Володимир-Волинський – Сергій Шишкін
Дякую.
Провів 17 травня ву Києві вже 5ту вечірку у своєму форматі під назвою "Дожили до весни".
Брали Участь "За вікном" (Київ), Григорій Лук`яненко (Київ), Василь Карапулько (Тернопіль), Галина Конах (Луцьк), Іванна Ворошилюк (Володимир-Волинський).
Ось і титульна пісня до вечірки https://www.youtube.com/watch?v=_cblESxpYkc&feature=share
Київ – Катерина Гапочка
Вітаю!
Слова і музика - Катя Гапочка
Аранжування - Олег Пашковський
Запис і Зведення - В'ячеслав Шевченко
Запис вокалу - Lipkyzvukozapys
Дякую Всім.
Прослухати можна тут : https://soundcloud.com/katya-gapochka/c9ihne5wywkx
Чернівці – сайт пам’яті Володимира Івасюка
http://www.ivasyuk.org.ua/
Виставка «З струн моїх лине спів вдалину» в річницю смерті Володимира Івасюка
http://www.ivasyuk.org.ua/news.php?lang=uk
22 травня у Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка вшановували композитора, Героя України Володимира Івасюка його родина, солістки першого складу ансамблю «Смерічка» Неллі Труфін і Дарія Риптик, заслужений працівник культури України Світлана Кобевко, художник Орест Криворучко, студенти педколеджу ЧНУ ім. Ю. Федьковича, шанувальники творчості композитора. 35 років тому відбувся похорон В. Івасюка на Личаківському кладовищі у Львові.
Працівниками музею була підготовлена виставка «З струн моїх лине спів вдалину» про співпрацю композитора Володимира Івасюка та черкаського поета Василя Марсюка. Їхня пісня «Балада про дві скрипки» по праву вважається новаторським твором. «Молодий композитор вирішив проекспериментувати — поєднати в баладі два мелоси — східноукраїнський, степовий в мелодії і західноукраїнський (карпатський) — в акомпанементі. Крім того, він звернувся до цимбалів, які супроводжують пісню. Таке ще нікому не спадало на думку. Естрадна ж пісня! «Балада про дві скрипки» — унікальний твір у нашій пісенній культурі (хоч він виконувався безліч разів, ніхто не звертав уваги на його новаторство!» — так згадував у своєму щоденнику батько Володі, письменник М. Г. Івасюк.
«Навесні до Чернівецького державного університету приїхав на перепідготовку Василь Марсюк, викладач історії в одній із середніх спеціальних шкіл м. Черкаси, молодий поет, який мріяв про першу поетичну збірку. Він завітав до мене в гості й залишив свій рукопис, щоб я прочитав. Він познайомився з Володею. Вони частенько зустрічалися, гуляли в Чернівцях, мріяли про нові твори. Різниця в роках не перешкодила їм стати добрими друзями й знайти спільну мову. Володя попросив його написати вірш, який він згодом використає для пісні…».
У домі, де живе пісня, прозвучав твір «Елегія» М. Лисенка у виконанні Олесі Довбуш, учениці 3 класу Кіцманської музичної школи ім. В. Івасюка (клас викладача І. В. Мігірюк, концертмейстер О. І. Ладичко). А пісня «Балада про дві скрипки» схвилювала усіх присутніх у виконанні лауреата міжнародних конкурсів, учениці Кіцманської музичної школи ім. В. Івасюка Яни Баланецької.
Музей В. Івасюка та Кіцманська музична школа ім. В. Івасюка розпочали спільний проект «Музичні інструменти в піснях Володимира Івасюка». І першим інструментом у цьому проекті є скрипка. Викладач-методист по класу теоретичних дисциплін КМШ ім. В. Івасюка Галина Василівна Семенюк представила гостям заходу своє дослідження. Усім присутнім цікаво було дізнатися, що на Україні скрипка — найпоширеніший інструмент. В українських піснях дуже часто ми можемо почути, як з «душею скрипка грає, голос має…». Скрипка — найбільш рухливий інструмент серед смичкових. Особливо розвинули можливості інструменту італієць Н. Паганіні, поляк Г. Венявський, іспанець П. Сарасате, бельгієць А. Вьйотан і кожен по-своєму зачепив нові струни серця скрипки.
От і Володя по-своєму зачепив струни серця скрипки в своїй пісні «Балада про дві скрипки» на слова Василя Марсюка. Тут поет і композитор віддали велику шану цариці музики скрипці. Для розкриття змісту пісні композитор уміло поєднав звучання, мелодії та фортепіанний супровід. Найкращою даниною композитору Героєві України Володимиру Івасюку є постійне звучання його пісень. І піднесено, емоційно, патріотично вкотре звучала і цвіла «Червона рута».
Київ - сайт КАП “Дім” www.dom.bardy.org/
http://www.dom.bardy.org/afisha-cluba/
Марьяна Крамар
Накануне выборов в «Доме»: Женя Омельченко, Россия
Женя, Женечка и Катюша, а где-то неподалеку еще Саша и Маша, Вова и Лена, да и не только. В таком составе мы впервые за многие годы приглашаем к нам в клуб авторской песни «Дом» не в пятницу, а в СУББОТУ – на концерт замечательной гостьи из России Жени Омельченко.
Для «Дома» такой перенос – нечто из ряда вон выходящее. Я мало припоминаю подобных случаев, поскольку «Дом» вообще редко выходит за пределы и клуба и пятниц. Последний раз это было ради организации концерта незабвенного Яцыка – Сергея Яцуненко. Помните, у него была песня чудесная «Я работаю сторожем моря». Пару дней назад Викеша грустно пошутила: «Яцык умер, и море украли»…
Да, Крыма для нас больше нет. Нет и многих его жителей, которые когда-то были нашими соотечественниками, к которым мы ездили в гости как к родным, вместе пели песни и даже никогда не думали о том, что они могут оказаться настолько чуждыми и смогут настолько не верить нам.
Но зато теперь мы очень хорошо знаем цену дружбе и крови, песням и смерти. И нам теперь хорошо видно, где Люди. А где – щось на них лише схоже.
Это знание нам обошлось дорого. Безумно дорого. И еще неизвестно сколько еще придется заплатить…
Но зато я точно знаю, что у нас 24 мая в гостях будет родной и хороший человек Женя. И хороший – не в смысле «воспитанный», «с утонченными манерами», «приятный в общении» (а именно таких мы ошибочно часто принимаем за Человеков с большой буквы), а в смысле – «настоящий», «мыслящий», «способный подняться над собой». Несмотря на «очаровательные» помои российских СМИ.
Женька, как хорошо, что ты есть. Лично мне это не позволяет полностью накрыться панцирем ненависти к стране-соседке, отрезвляет, гуманизирует. Спасибо тебе. И за песни твои, очень честные, спасибо. И за прозу, которая мне очень нравится.
И всех, всех мы приглашаем в субботу 24 мая в клуб авторской песни «Дом» в 19.30 на концерт Жени Омельченко – нашего друга из России. Той России, где творили добро через книги Достоевский и Ахматова, где клеймил кремлевского горца Мандельштам, где русский поэт Волошин спасал в своем коктебельском доме и красных и белых ради человеческой жизни, где украинский бард Сергей Яцуненко писал на русском языке чудесные песни в Крыму, а вся Украина ему подпевала, не заморачиваясь надуманной проблемой языков.
Здравствуй, друг мой, Андрюшка Петрович!
Вот пишу тебе, чтобы похвастать...
Состоялась мечта пилигрима.
Нет, не зря я с дорогами спорил.
В юго-западной бухточке Крыма
Я работаю сторожем моря.
В декабре здесь художница осень
Пишет зимние акварели...
Я дроздов средь бесстыдниц и сосен
Обучаю игре на свирели.
Так что друг мой, Андрюшка, Петрович,
Припев: Не мечтай за Карибы, за Каспий.
Сколько верст от Херсона до Ласпи
Посчитай, посчитай.
Пару дней подышать на просторе
К моему изумрудному морю
Прилетай, прилетай.
Ты увидишь мечту одиночки,
Ты узнаешь, как много мне надо.
Это место, где пишутся строчки,
Это рай, где душа моя рада.
Гонит ветер барашечье стадо,
Пьют на сейнере волки морские
И хохочет мартын до упаду:
А то бакланы смешные такие.
В юго-западной бухточке Крыма
Я работаю сторожем моря.
Эта должность несоизмерима,
Как понятия счастья и горя...
Я сижу на скале, как в дозоре,
А дельфины гоняют кефалей.
Я работаю сторожем моря
И его до сих пор не украли.
Припев: Не мечтай за Карибы, за Каспий.
Сколько верст от Херсона до Ласпи
Посчитай, посчитай.
Пару дней подышать на просторе
К моему изумрудному морю
Прилетай, прилетай.
Сергей Яцуненко
Сайт – http://www.victormorozov.com/
24 травня 2014 - Віктор Морозов виступав на презентації книги Андрія Панчишина "На вулици Батярскій" в книгарні "Є" у Києві.
26 травня 2014 - Віктор Морозов виступав на презентації книги Андрія Панчишина "На вулици Батярскій" в книгарні "Є" у Львові.
Ще не вмерла батярська пісня
http://litforum.com.ua/index.php?a=6430
24 травня в книгарні «Є» відбулася презентація збірника батярських пісень, написаних поетом Андрієм Панчишиним та композитором Віктором МОРОЗОВИМ. Нагадаємо, Віктор Морозов відомий не тільки як композитор, але й як співак і перекладач з англійської (зокрема він переклав усього Гаррі Поттера)..
На початку зустрічі Андрій Панчишин коротко розповів про батярську культуру. За його словами, батярство було поширене не тільки у Львові, але й у Польщі, однак, там воно проіснувало недовго. Панчишин говорить, що були неодноразові спроби створити щось подібне батярській культурі у Варшаві та Кракові, однак ці спроби не увінчалися успіхом.
Головними ознаками, окрім мови і мелодії, Андрій Панчишин називає абсолютну любов до Львова і зневагу решти світу, абсолютну любов до львів’ян. «Кожен батяр мав мати дуже велике серце, щоб мати там друзів, Львів разом з Ратушею і ще більшу дупу, щоб мати там все інше» - говорить автор. До збірки батярських пісень увійшли як народні пісні, так і сучасні, написані Андрієм Панчишиним та Віктором Морозовим.
Після короткої промови Панчишин передав естафету у руки Морозова. «Про пісні можна говорити багато, та мені здається, що їх краще слухати» - підсумував Панчишин.
Перед тим, як почати співати, пан Віктор входить в образ батяра, одягнувши білий шалик та кашкет. В першій пісні мова йшла про міфічного героя батярської культури, Зеника. За легендою, Зеник носив виключно білий шалик, а також обручку з трамвайної рейки, вічко в якій було із львівської бруківки. Крім пісні про Зеника Віктор виконав з десяток пісень, в яких яскраво розкривається батярський стиль життя. Кожну пісню коментував Андрій Панчишин, пояснюючи найнезрозуміліші слова. Серед виконаних пісень були як народні, так і авторські пісні. Останньою прозвучала пісня Андрія та Віктора «Батярський блюз».
Підсумовуючи зустріч Андрій Панчишин сказав, що батярські пісні помруть разом з останнім батяром.
Кореспонденту інформаційного агентства «Нація» вдалося поставити кілька запитань Віктору Морозову:
Чи працюєте Ви зараз над перекладом якоїсь книги?
Я нещодавно закінчив перекладати книгу англійської письменниці Салі Ґрін «Напів-лихий». Вона вийшла десь місяць-півтора тому. Цікавим моментом є те, що переклад вийшов в один день з оригіналом. Ця книга – це трилогія. Зараз автор працює над написанням другої частини, тому я чекаю, коли вона з’явиться аби перекласти її українською.
Як Вам бачиться Україна з за кордону?
Ми дуже переживаємо, чим закінчиться ситуація, яка склалася в Україні. Ще ніколи такого в її історії не було. З одного боку, українці кров’ю окропили свою незалежність, тому, що раніше вона прийшла як на тарілочці, спокійно. Через це можливо її не так цінували, як зараз. Я зараз був у Костя Москальця на Чернігівщині. Перебуваючи там, я був приємно здивований, що кругом висять українські прапори, прапори на автомобілях. Патріотизм піднявся. В нас кожен день починається з перегляду новин з України.
Чи плануєте Ви проведення великого музичного туру по Україні?
Наразі таких планів немає. Плануються такі презентації у Львові, Івано-Франківську. Ще деякі виступи з батяр-бендом «Галичина» у Львові. Велике турне поки не планується.
Чи буде написана книга спогадів про Івасюка, Яремчука та інших?
Я над цим ще не задумувався, але задумаюся. Буде, але коли, не знаю
Владислав КОЧУКОВ
Львів – сайт http://www.pisni.org.ua/
http://www.pisni.org.ua/news/787.html
"Ми йдем вперед": Студентське братство ЛНУ ім. І. Франка видало черговий співаник
На цей раз – патріотичний. До збірки під назвою "Ми йдем вперед" увійшли широко відомі народні й авторські пісні козацької, стрілецької, повстанської тематики, а також не менш актуальні й популярні сьогодні зразки революційної поезії. Традиційно усі тексти україномовні та містять акорди.
Ідея видання збірника патріотичних пісень визрівала давно, проте безпосереднім поштовхом до її реалізації послугували події Майдану, свідченням чого є присвята на титульній сторінці книги: "Небесній сотні та борцям за кращу долю України присвячується".
Придбати патріотичний співаник можна на презентаціях та в книгарнях Львова:
- Академічна книгарня (вул. Нижанківського, 5а)
- Глобус (пл. Галицька, 12)
- Дитяча книга (вул. Театральна, 5)
- Дім книги (вул. Театральна, 7)
- Книгарня на Федорова (вул. Ставропігійська, 4)
- Книжкова криївка (пл. Ринок, 31)
- Книжковий дворик (вул. Винниченка, 4)
- Наш формат (вул. Братів Рогатинців, 24)
- Нота (пр. Шевченка, 16)
- Українська книгарня (пр. Шевченка, 8)
Сайт Юрія Візбора – http://vizbor80.ru/
В 2014 году исполняется 80 лет со дня рождения поэта, журналиста и актера, одного из родоначальников и ярких представителей жанра авторской песни, человека, внесшего большой вклад в культурное наследие России – Юрия Иосифовича Визбора. По инициативе его друзей и соратников 2014 год объявляется «Годом Юрия Визбора».
Дорогие друзья!
Мы живем в разных городах и весях нашей все еще необъятной России, в разных странах и на разных континентах. Мы уже даже пользуемся разными языками. Однако, нас объединяет русский язык, русская культура и, ставшая уже общепризнанной, ее неотъемлемая часть – авторская песня.
В 2014 году, наверняка, многие творческие коллективы и отдельные почитатели творчества Ю.Визбора будут проводить фестивали, конкурсы, концерты, вечера, встречи в его честь и в память о нём. А ещё, возможно, после первых восхождений безымянные горные вершины и перевалы обретут имя Визбора. Будут новые телепередачи, статьи и книги о Визборе, и, думаем, много чего ещё будет.
Давайте расскажем друг другу о наших планах и покажем, что мы сделали. Ведь нам всем очень важно знать: что, где и когда будет проведено, сделано или выдано в эфир, опубликовано в интернете или издано на бумажных страницах. Для сбора всей этой важной для истории информации открыт этот web-сайт. Ознакомьтесь сначала с пунктом меню «ПОЛОЖЕНИЕ и ПРАВИЛА».
Со своей стороны мы собрали и разместим на сайте разрозненные, малоизвестные, а также вообще не публиковавшиеся материалы о жизни и творчестве Ю.Визбора в рубрике «ВИЗБОР – ВСЁ ЗА 80 ЛЕТ»
Мы призываем всех небезучастных людей присоединиться к нам и внести свой вклад в общее дело.
Оргкомитет по проведению «Года Юрия Визбора»
Вірш із записника Юрія Візбора (його мати – Марія Шевченко, а батько – Юзеф Візборас з Литви). Упорядник
Не плачь обо мне Украина!
Литва золотая, – не плачь,
Когда меня вывезет к тыну,
Зевая от скуки палач.
Когда канцелярская курва
На липком от пива столе
Напишет бумагу такую,
Что нет, мол, меня на земле.
1982
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
Кобзарі на майдані
У Ніжині для святкування 200-річчя Шевченка зібралися відомі майстри гри на старовинних інструментах
(газета «День» від 23 травня 2014 року)
http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/kobzari-na-maydani
Василь Кирилич
23 травня, 2014
Минулої суботи в Ніжині Чернігівської області відбулись урочистості з нагоди 200-річного ювілею Тараса Шевченка. У концертній програмі взяли участь: капела бандуристів імені Остапа Вересая, якою керують заслужена артистка України Раїса Борщ і заслужений працівник культури Микола Борщ, та виконавці на реконструйованих старосвітських кобзарських і лірницьких інструментах. Капела представила музичну композицію «Тополя». На старосвітських бандурах грали Олександр Тріус із Ромен Сумської області та Василь Кирилич із Дрогобича Львівської області, а на лірах — Михайло Хай із Києва та Лайош Молнар зі Львова.
«Звісно, що старосвітськими кобзарями й лірниками в прямому розумінні нас вважати не можна, — розповідав у закуліссі літнього майданчика учасник концерту, доктор мистецтвознавства, професор Михайло ХАЙ. — Адже живемо в іншому середовищі, грати нас побуджують інші обставини. Ми радше реконструктори кобзарства й лірництва. Полтавсько-зіньківська кобзарська школа, що поширилася потім до Харкова, успадкована нами від Георгія Ткаченка, єдиного старосвітського кобзаря, що доніс до післявоєнних часів давню манеру гри, й передав її своїм учням. Щодо лірництва, то збереглися записи лірників давніх часів, а також їхні інструменти».
«Таке у нас вперше, — ділиться враженням співорганізатор дійства (ще одним співорганізатором стало «Об’єднання підприємств Ніжинщини»), голова Благодійного фонду «Ніжен» Микола ШКУРКО. — Але обіцяю, що не востаннє. Знаючи мене як ініціатора залучення кобзарів-автентиків до проведення свята, земляки-ніжинці підходять і дякують за такий сюрприз. Кажуть, що й не очікували вже почути живий голос кобзаря та лірника».
Микола Шкурко зауважив також, що вулиця Гоголівська — чудове місце для кобзарювання. Тому він і його земляки раді будуть бачити тут бандуристів і лірників завжди — у свята і будні, в будь-яку пору року.
На межі життя й смерті
Єлисаветградські вірші Володимира Сосюри
(газета «День» від 23 травня 2014 року)
http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/na-mezhi-zhittya-y-smerti
Володимир Поліщук
Становлення класика української літератури ХХ століття, неперевершеного лірика Володимира Сосюри як громадянина та митця припадає на перші пореволюційні роки і пов’язане з Кіровоградщиною.
Восени 1918-го у складі робітничої дружини содового заводу він бере участь у повстанні проти кайзерівських військ. Потім стає козаком петлюрівської армії. Один із перших віршів українською мовою «Ми любим на словах...» гайдамака 3-го куреня 3-го гайдамацького полку Сосюра написав на станції Знам’янка. Сталося це 15 лютого 1919-го. Ось як описував ті дні Володимир Миколайович в автобіографічному романі «Третя рота»:
«Лютий 1919 р. Кілька день ми стоїмо на Знам’янці. Нас оточили з усіх боків червоні... Григор’єв нас зрадив, перейшов на бік червоних... Його штаб на цукроварні... Відтіля його броньовик почав бити по Знам’янці. Наш курінь в заставі. Лава наша йде вперед. У лісі. Ніч. Наш броньовик відповідає на далекі удари... Григор’єв б’є по путі, що йде на Цвітково, хоче розбити рейки...»
Цей запис письменник зробив за кілька років після пережитих подій.
• Від станції Знам’янка юнак пройде з українським військом через усю Україну до фатального листопада 1919-го. Після трагедії УНР потрапить у полон до денікінців. Його розстрілюють як петлюрівця, але рана виявляється не смертельною, і поет виживає. Судив Сосюру і червоний ревтрибунал, і тільки житейська мудрість голови трибуналу, який розгледів у юнаку поета, врятувала йому життя. 1920-го опиняється в Одесі, де його, хворого на тиф, приймають до лав Червоної армії, де він вступає до Комуністичної партії. Продовжує писати. В Одесі політкурсант 41-ї стрілецької дивізії знайомиться з Юрієм Олешею, Едуардом Багрицьким, Костянтином Гордієнком, з поезією Василя Чумака. У дружньому колі, а часом і в «Кафе поетів» читає власні вірші. Літературне товариство одностайно визнає його поетом, а за образно-інтонаційним ладом, тематикою і традицією — поетом українським.
• У листопаді 1920-го червоноармійця Сосюру направляють у Єлисаветград на військово-політичні курси більшовицького війська. Прибувши у місто, він відразу захворів і потрапив до військового лазарету. Про своє тримісячне перебування в Єлисаветграді Володимир Миколайович писав у романі «Третя рота» (1926, надрукований у 1989-му): «Курси стояли в Єлисаветi. Був уже листопад. Пiсля голодовки на фронтi (по п’ять день ми нiчого не їли, а коли доводилось їсти, то бiльше яблука iз панських садiв) у мене почалась дизентерiя. Я кажу завхозовi, щоб вiн дав вiзника до лiкарнi, бо я босий, а надворi грязь i йде снiг. Але вiн не дав менi вiзника, i я пiшов босий до лiкарнi. Це було далеко, десь за вокзалом. Я йду і бачу, а мимо проходять червоноарми, гримить «Інтернаціонал», i менi ще дужче жалко себе. Перехожi дивляться на мене i жалiсно хитають головами. Коли я проходив через вокзал, до мене пiдiйшов спекулянт i хотiв купити мою шинелю. Це було так дико й страшно, я ж босий, а вiн мене хоче ще зовсiм роздягнути...»
У приміщенні військового лазарету, в якому лікувався наприкінці 1920-го Володимир Сосюра, сьогодні (вулиця Братиславська) склади військової частини. Відомо також й де містилися курси, на яких навчався поет. Це колишнє Пушкінське народне училище по вулиці Генерала Шумілова, в якому нині школа №7. У шкільному музеї зберігається листування Володимира Миколайовича з викладачем Кіровоградської райпартшколи Григорієм Михайловичем Понченком, із яким поет зустрічався та дружив. Так, у листі від 2 листопада 1959-го Володимир Сосюра писав Понченку:
«...з листопада 1920 року до січня 1921-го я був курсантом військово-політичних курсів при політвідділі 14-ї армії. Наші курси тоді містилися в колишній Пушкінській школі, і мені довелося приймати участь в обороні Єлисаветграду од махновців. І ще: в «Елисаветградских известиях» друкувалися мої вірші, власне юнацькі вірші. Тоді газету ліпили на стінах будинків. У мене не було штиблетів, і дівчата пошили мені капці з шинельного сукна. В тих капцях зимою я бігав за кілька кварталів, щоб подивитися, чи надрукували мої вірші в «Елисаветградских известиях».
• Вилікувавшись, Володимир Сосюра продовжив навчатися на курсах і писати вірші. Місцева газета «Известия» зберегла для нас сліди перебування поета в Єлисаветграді. Рубрика «Поштовий ящик» за 26 листопада 1920-го повідомляла: «Курсанту Соссюре. Товарищ! Ваши стихи талантливы. Будут напечатаны в ближайших нумерах. Редактор убедительно просит заглянуть к нему в редакцию для близкой беседы».
А 19 грудня 1920-го в «Известиях» надрукований вірш «За солнцем» за підписом «В. Соссюр». У цій же газеті від 9 лютого 1921-го знаходимо вірш «Пролетарий», також написаний Сосюрою.
Знову в місті, яке на той час уже називалося Зінов’євськом, Володимир Сосюра побував у квітні 1929-го. Газета «Зінов’євський пролетарій» у двох номерах повідомляла про приїзд до міста групи письменників. У номері від 21 квітня був анонс виступів літераторів:
«Сьогодні пролетаріат Зінов’євського зустрічає гостей — групу пролетарських поетів й письменників. На запрошення ОРПС’у вони їдуть до нас, щоб розказати робітничим масам за ті великі досягнення та завдання, що стоять перед нами на фронті культурної революції... Пролетарський привіт вам, товариші Сосюра, Микитенко, Дикий, Первомайський, Кузміч та Голованівський!»
Ось як описував зустріч у театрі «Зінов’євський пролетарій» за 24 квітня:
«В. Сосюра починає із «Сада». Після першого ж вірша з усіх боків починаються вигуки: про батька, про мати, «Нальотчицю»... Сосюра задовольняє вимоги. Він читає «Знов я на содовім заводі», «Мати», «Ой не даремно ж в степах гули гармати»... Бурхливими оплесками нагородили слухачі поета».
• Єлисаветградські враження Володимир Сосюра відтворив не лише у єдиному прозовому творі «Третя рота», а й у поемі «Махно» (1928, надрукована в 1991-му) та інших творах. Зокрема, кореспондент фронтової газети «За честь Батьківщини» Володимир Сосюра присвятив місту вірш «Ми повернулися...», датований 8 січня 1944-го, днем визволення Кіровограда від німецько-фашистських загарбників.
На фасаді школи №7 по вулиці Генерала Шумілова у Кіровограді встановлена пам’ятна дошка, яка нагадає учням, що вони навчаються у приміщенні, в якому майже сто років тому проживав та навчався неперевершений український лірик Володимир Сосюра.
Пропоную згаданий вірш поета. Упорядник
Сосюра Володимир
САД (Уривок)
В огні нестерпної навали
рубали, різали наш сад...
А ми дивилися назад
і за минулим сумували...
Руками власними тюрму
творили ми собі одвічну...
О, будьте прокляті, кому
назад повернуто обличчя!
Брати нас брали на штики
за слово, правдою повите...
Ви ж розумієте, - віки
не знали ми, чиї ми діти!..
Хтось застромив у серце шило,
в чеканні марному весни...
В саду розкішному лишились
одні пеньки та бур'яни.
Кати на струни наші жили
тягли із рук, як сон, блідих...
І з нас, співців, собі купили,
щоб грати їм на струнах тих.
Харків,1928