Новини одним рядком:
26 квітня – відкриття літнього сезону у Харківському літературному музеї
3 травня – в Просторі культурної комунікації «Лавра» буде висаджено унікальну «Поетичну алею» в Києві
9 травня – концерт до 90-річчя Булата Окуджави у малому залі київського палацу “Україна”
16 травня – концерт М.Кочеткова, А.Анпілова, В.Туріянського у Донецькому палаці культури ім.Куйбишева
16-18 травня – 10-й фестиваль авторської пісні та поезії “Острів” у Києві та Жуковому острові на Дніпрі
16-18 травня – 3-й фестиваль авторської пісні “Співучі вітрила” у Дніпропетровську, оздоровчий табір В.Терешкової
17 травня – “Ніч у Літмузеї”, Харківський літературний музей, вул.Фрунзе, 6
Володимир Шинкарук
* * *
Я своїми піснями весні відплачу,
Бо для того, хто любить,
це зовсім не важко.
Гріх –
доводити солов’я
до плачу.
Хай щасливо сміється
маленька пташка…
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Київ – Ольга Єрмак
3 травня: проект «Словосад»-2014. Створення «Поетичної алеї» у Галереї «Лавра» (м. Київ)
"Посадити дерево ніколи не пізно..."
Костянтин Паустовський
3 травня в Просторі культурної комунікації «Лавра» буде висаджено унікальну «Поетичну алею», до створення якої долучаться знані українські поети та діти-сироти.
Акція, що отримала назву «Словосад», була вигадана та започаткована Літературним порталом «LITFEST» навесні минулого року – тоді поети (Олександр Моцар, Богдана Матіяш, Мідна, Наталія Бельченко, Мирослав Лаюк, Олег Коцарев, Артем Полєжака, Світлана Поваляєва, Андрій Шадрін та Олена Герасимюк) висадили у "Лісовому масиві" столиці 10 лип серцевидних, що з давніх часів вважалася дуже благородним деревом, бо і годувала, і лікувала, і взувала селян.
Цьогоріч проект «Словосад» отримав новий імпульс, адже поетична алея висаджуватиметься в самому центрі Києва, у місці зі славетною історією, де нині нуртує мистецьке життя столиці – в Просторі культурної комунікації «Лавра».
«Поети саджають дерева – на перший погляд може здатися, що у цьому немає нічого незвичного. Проте акція «Словосад» має глибоке символічне значення. Як дерева глибоко пускають коріння в нашу землю, так і сучасна поезія – укорінюється в українській культурі, долучаючись до її розвитку. Як життя на Землі неможливе без дерев, так і суспільство неможливе без культури… А те, що у акції візьмуть участь дітки, створює додатковий символізм –адже саме в руках цього юного покоління – наша природа та культура майбутнього», – зазначила директор ПКК «Лавра» Тетяна Міронова.
Цьогоріч участь у проекті братимуть: Анатолій Дністровий, Дмитро Лазуткін, Сергій Пантюк, Олена Степаненко, Іван Кулінський, Вано Крюгер, Богдан-Олег Горобчук, Юлія Стахівська, Гєник Бєляков, Оксана Гаджій, Карина Тумаєва, Ярослав Гадзинський, Олександра Шевченко, Оксана Боровець, Лесик Панасюк, Юрко Космина, Марія Банько, Заза Пауалішвілі, Сергій Стойко та Таня-Марія Литвинюк.
Особливим буде й сам процес посадки. Кожен із поетів заздалегідь підготує один вірш, і, перш ніж садити дерево, його зачитає. Папір, на якому записано поезу, кластиметься прямо у коріння дерев. Тож дерева підпитуватимуться у своєму зростанні справжньою поезією. Буквально - ростимуть з неї)
Разом із відомими українськими поетами в акції «Словосад» братимуть участь і зовсім юні українці. Свої перші дерева саджатимуть діти-сироти із коростенського інтернату, що на Житомирщині, а також діти із Центру психологічної реабілітації «Віра. Надія. Любов».
Цими дітками опікується партнер «Словосаду» – благодійний фонд «Співчуття».
«Чим більше любові ми віддамо дітям сьогодні – тим кращим стане наш світ завтра. Ми впевнені, що діти за радістю долучаться і до посадки дерев, і до спілкування з поетами, адже в такому юному віці їм усе цікаво – творити, озеленювати планету, зрештою – змінювати світ на краще», – впевнена директор благодійного фонду «Співчуття» Катерина Кібарова.
Особисто долучиться до посадки дерев і засновник фонду «Співчуття» Олексій Горбанський – співавтор книги «Розум Бога, Розум людини». Він також наголосив на важливості участі дітей у подібних культурно-екологічних проектах: «Діти – це найцінніше, що у нас є. І немає більшої нагороди для дорослих, ніж дитяча усмішка. Хочеться, щоб кожна дитина відчувала себе захищеною, коханою і потрібною, незалежно від того – має вона повноцінну сім'ю чи ні. Не повинні діти залежати від проблем і вчинків дорослих!»
Тож вже 3 травня (субота) о 12:00 приходьте слухати вірші "поетів-словосадів" та станьте свідками створення нової «Поетичної аллеї», тепер - в самому центрі Києва, у Просторі культурної комунікації «Лавра».
Увага! До проекту можуть доєднатися усі бажаючі поети, незалежно від міста проживання. Для занесення вашого поетичного дерева на мапу «Словосаду» треба:
1. посадити дерево, встеливши йому у коріння ваш вірш;
2. надіслати за адресою info@litfest.ru лист з темою «Словосад» -2014, що має містити: а) ваше ім'я; б) назву дерева; в) точне мисце посадки (адресу), г) фото із посадженим деревом.
Створюймо всеукраїнський «Словосад»!
Дата: 3 травня 2014 (субота, 12:00).
Місце посадки: Галерея «Лавра», м.Київ, вул. Лаврська, 1.
Організатор: Літературний портал «LITFEST» ( www.litfest.ru )
Підтримка: Простір культурної комунікації «Лавра», Благодійний фонд «Співчуття»
Проект «Словосад» - 2013: http://litfest.ru/news/2013-04-22-2596
Мапа «Словосаду» - 2013: http://u.to/VtjZBA
Фото-2013 Вконтакті: http://u.to/jpseBw | Facebook: http://u.to/QpseBw
Презентація «Словосаду» - 2014: http://www.slideshare.net/pole_55/slovosad-2014
Київ – Ольга Артеменко
9 мая в 19.00 в малом зале киевского дворца "Украина" пройдет концерт посвященный 90-летию Булата Окуджавы.
Концерт будет проведен в новом формате: каждому зрителю будет выдан буклет с текстами песен, которые будут звучать со сцены и зрители смогут бать полноценными участниками всего концерта.
На сцене - ансамбль "БардБэнд Киев" - Ольга Артёменко, Вячеслав Куприенко, Александр Кропельницкий, Николай Гончаренко.
Заказ билетов по телефону 331 2364
Продюсер проекта - заслуженный работник культуры Украины Семен Рубчинский.
До повідомлення додаю вірш-спогад відомого барда. Упорядник
Булат Окуджава
Арбатское вдохновение,
или воспоминания о детстве
Посвящаю Антону
Упрямо я твержу с давнишних пор:
меня воспитывал арбатский двор,
все в нем, от подлого до золотого.
А если иногда я кружева
накручиваю на свои слова,
так это от любви. Что в том дурного?
На фоне непросохшего белья
руины человечьего жилья,
крутые плечи дворника Алима...
В Дорогомилово из тьмы Кремля,
усы прокуренные шевеля,
мой соплеменник пролетает мимо.
Он маленький, немытый и рябой
и выглядит растерянным и пьющим,
но суть его – пространство и разбой
в кровавой драке прошлого с грядущим.
Его клевреты топчутся в крови...
Так где же почва для твоей любви? –
вы спросите с сомненьем, вам присущим.
Что мне сказать? Я только лишь пророс.
Еще далече до военных гроз.
Еще загадкой манит подворотня.
Еще я жизнь сверяю по двору
и не подозреваю, что умру,
как в том не сомневаюсь я сегодня.
Что мне сказать? Еще люблю свой двор,
его убогость и его простор,
и аромат грошового обеда.
И льну душой к заветному Кремлю,
и усача кремлевского люблю,
и самого себя люблю за это.
Он там сидит, изогнутый в дугу,
и глину разминает на кругу,
и проволочку тянет для основы.
Он лепит, обстоятелен и тих,
меня, надежды, сверстников моих,
отечество... И мы на все готовы.
Что мне сказать? На все готов я был.
Мой страшный век меня почти добил,
но речь не обо мне – она о сыне.
И этот век не менее жесток,
а между тем насмешлив мой сынок:
его не облапошить на мякине.
Еще он, правда, тоже хил и слаб,
но он страдалец, а не гордый раб,
небезопасен и небезоружен...
А глина ведь не вечный матерьял,
и то, что я когда-то потерял,
он в воздухе арбатском обнаружил.
1980
Київ – Катерина Гапочка
ГАПОЧКА – НОВИНИ
Вітаю! Всі хто чекали від нас новин і музик - настав час вас радувати. Отже, в найближчому майбутньому , а саме 10 травня, готується до виходу у музичний медіа-простір наш акустичний міні-альбом. І першою ластівкою буде пісня, яку ми ніяк не могли обійти своєю увагою. Завжди актуальна, світла та рідна, з вірою у завтрашній день - улюблені "Крила" . Нове бачення треку наштовхує і на нові почуття. Слухайте і надихайтесь )
https://soundcloud.com/katya-gapochka/acoustic-version-2014
Кіровоград – Віктор Холявко
Добрий день, пане Петре!
Отримав ваші листи. Дуже дякую.
У нас Громадська організація "Театр авторської пісні", яка об’єднує три міста: Кривий Ріг, Кіровоград і Долинську Кіровоградської області.
У Кіровограді діє з вересня 2013р.
Концерти, поки що невеличкі, проходять кожного місяця.
Свого приміщення поки що немає, так що все це відбувається у різних місцях - бібліотеках і клубних приміщеннях різних організацій.
Запрошуємо Вас на фестиваль авторської пісні "Барди Рудани", що відбудеться 3 травня у Кривому Розі
Київ - сайт http://festivali.org.ua/
http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2126
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ФЕСТИВАЛЬ ПАТРІОТИЧНОЇ АВТОРСЬКОЇ ПІСНІ
«БАРДИ РУДАНИ - 2014»
Засновники фестивалю О.Лазарєв, Надія Косяк
Дата проведення:03 травня 2014 року
Час проведення: 10.00 - 19.00
Місце проведення: КП ПК ім.Артема (Кривий Ріг)
1.ЗАГАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ
Організатори фестивалю: ГО «Театр авторської пісні», Саксаганська районна у місті рада, комунальний заклад «ПК імені Артема».
2.ТВОРЧА МЕТА ФЕСТИВАЛЮ
Популяризація патріотичної авторської пісні.
Сприяння творчому зросту авторів і виконавців.
Відкриття нових імен.
Об’єднання творчих сил для наступного співробітництва.
3.МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ФЕСТИВАЛЮ
Фестиваль щорічно проводиться в комунальному закладі «ПК ім. Артема» м.Кривого Рогу.
4.УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ФЕСТИВАЛЮ
Участь у фестивалі приймають всі бажаючі барди, композитори, співаки без обмеження у віці й громадянства, які подали заявку (додаток №1) і отримали запрошення.
Учасники конкурсу виконують по одній пісні. Конкурсні виступи проводяться з використанням фонограм «мінус один» (CD), «живого акомпанементу» або без музичного супроводу. Під час реєстрації учасники надають текст конкурсної пісні.
Оцінює виступи учасників компетентне журі по 10-ти бальній системі.
Витрати, пов’язані з проїздом, харчуванням і проживанням, несуть учасники фестивалю або організації, що їх направили.
5. НОМІНАЦІЇ ФЕСТИВАЛЮ
- «Авторська пісня» (автор повний, неповний);
- «Пісня про Кривий Ріг (автор повний, неповний);
- «Патріотична пісня» (автор повний, неповний). Тематика: пісня про Україну; козацька пісня; пісня про Чорнобиль; пісня про Велику Вітчизняну війну; пісня про Афган.
- «Вокаліст» - виконавець пісень криворізьких авторів.
Можливе затвердження додаткових номінацій від організаторів і спонсорів фестивалю.
6.ПРОГРАМА ПРОВЕДЕННЯ ФЕСТИВАЛЮ ПАТРІОТИЧНОЇ АВТОРСЬКОЇ ПІСНІ «БАРДИ РУДАНИ - 2014»
10.00 - 11.00 Заїзд учасників
11.00 - 12.00 Реєстрація учасників
12.00 - 12.30 Відкриття фестивалю
12.30 - 16-00 Конкурсна программа
16.00 - 17-00 Вільний мікрофон, підрахунок голосів
17.00 - 18.00 Нагородження переможців
18.00 - 20.00 Закриття фестивалю, «гітара по колу» (диско зал).
7.НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ
Переможці фестивалю нагороджуються дипломами і сувенірами та мають право приймати участь у фіналі Всеукраїнського фестивалю авторської пісні «Свята моя Київська Русь», який відбудеться у курортному містечку Залізний Порт у серпні 2014 року, а також у гала-концерті цього фестивалю у м.Київ - вересень 2014 року.
Ознайомитися з матеріалами щодо підготовки і проведення фестивалю можна на форумі сайту:
http://dolinskaya.org.ua/forum/57
Тема: «Барди Рудани».
З питань, що стосуються спонсорства, допомоги в організації фестивалю, участі в конкурсній та концертній програмах, інформаційного спонсорства, звертатися до музичного продюсера фестивалю Олександра Лазарєва-криворізького
(м.т - 067 539 15 23)
0993638962
ailazarev@ukr.net
(Додаток №1)
НОМІНАЦІЯ_______________________________________________________________________________________________________________________________
ЗАЯВКА
на участь у фестивалі патріотичної авторської пісні «БАРДИ РУДАНИ - 2014»
1. Прізвище, ім’я, по-батькові учасника____________________________________________________________________________________________________________________________________ ______
2.Назва конкурсного твору ____________________________________________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________
3. Контактна адреса, телефон/факс, адреса електронної пошти(e-mail) __________________________________________________________________________________________________________________________________________
Додаткова інформація про учасника, (коротка біографічна довідка, творчі досягнення) ____________________________________________________________________________________________________________________________________________
Київ – Ганна Калита
10-й Фестиваль авторской песни и поэзии «Остров» имени Довлета Келова
Киев, 16–18 мая 2014 г.
Программа
Фестиваль современного акустического музыкально-поэтического искусства, истории киевской авторской песни и поэзии,
традиций творческого общения в концертных залах и на природе у костра.
Проводится ежегодно в середине мая.
Места проведения: 16 мая с 18.30: 17 мая с 17.00: ШКОЛА ДЖАЗОВОГО И ЭСТРАДНОГО ИСКУССТВ
(ул. Челябинская, 7-в) /там же 6, 12, 13 мая с 18.30 – творческие мастерские*/
17 мая с 17.00: ШКОЛА ДЖАЗОВОГО И ЭСТРАДНОГО ИСКУССТВ (ул. Челябинская, 7-в)
18 мая с 12.00: Жуков Остров, «Поляна Довлета»
с 17.30: Библиотека им. Натальи Забилы для детей ЦБС Голосеевского р-на г.Киева (просп. Науки, 4)
Пятница, 16 мая, 18.30: ШКОЛА ДЖАЗОВОГО И ЭСТРАДНОГО ИСКУССТВ /Большой зал/
Открытие Фестиваля «Остров-2014» им. Д. Келова
1 часть: Авторская песня и поэзия для детей
2 часть: Выступления иногородних Почётных гостей Фестиваля
Страницы памяти Александра Шаргородского (1947-2004) и Александра
Вертинского (к 125-летию со дня рождения)
Суббота, 17 мая, 17.00: ШКОЛА ДЖАЗОВОГО И ЭСТРАДНОГО ИСКУССТВ /Большой зал/
Большая концертная программа. Выступления киевских мастеров
музыкально-поэтического искусства, иногородних Почётных гостей
Фестиваля. Страница памяти Довлета Келова (1955-2004)
Воскресенье, 18 мая, 12.00 – 15.30: «ПОЛЯНА ДОВЛЕТА» - неформальный песенный пикник для
друзей на Жуковом острове
Информация – непосредственно у организаторов фестиваля
Воскресенье, 18 мая, 17.30: БИБЛИОТЕКА им. НАТАЛЬИ ЗАБИЛЫ. Мистецька вітальня
(просп. Науки, 4; ст. М «Демиевская»)
«…И это время называется весна!»
Заключительный творческий вечер фестиваля «Остров – 2014»
Телефоны для справок: (044) 517-61-88; +38-095-808-81-03, +38-050-415-10-57, (044) 525-64-96 (библ.).
Cправки письменно: vorokh@ukr.net ; rubanski@ukr.net
Повна інформація про фестиваль “Острів” на сайті: http://festivali.org.ua/frm/index.php?t=2137
Київ - сайт http://festivali.org.ua/
ПОЛОЖЕНИЕ
о III-м открытом Фестивале авторской песни и поэзии “Співучі вітрила ” им. Владимира Ткача
I. Организаторы.
- Днепропетровская общественная организация “Бард Арт Клуб”;
- Днепропетровский городской яхт-клуб крейсерских яхт;
- Днепропетровский крейсерский клуб «Днiпро»;
- При поддержке Управления культуры и искусств г. Днепропетровска и небезразличных людей.
ІІ. Цель проекта:
- создание условий для развития музыкально-поэтического творчества молодежи и людей зрелого возраста вне зависимости от места проживания;
- популяризация жанра авторской песни;
- выявление новых талантливых авторов и исполнителей авторской песни;
- установление творческих и дружеских связей между авторами Днепропетровска и разных регионов Украины и стран СНГ;
- сохранение и развитие традиций Фестивалей авторской песни в Украине;
- развитие и укрепление творческих и организационных связей увлеченных людей разных направлений (туризм, яхтинг и пр.) небезразличных к авторской песне.
ІІІ. Участники.
К участию в фестивале приглашаются:
- авторы-исполнители собственных песен (стихи+музыка);
- авторы-исполнители собственных песен написанных на чужие стихи (музыка);
- исполнители и коллективы позиционирующие себя в стилях бард, бард-рок или фолк;
- поэты;
- просто любители песен под гитару.
Использование фонограмм любого плана при выступлении в концертных программах исключено.
IV. Условия и порядок проведения.
Все прибывающие на фестиваль оплачивают организационный сбор в сумме 30 грн с человека.
Проживание на территории лагеря осуществляется:
- в номерах корпусов – 70 грн\сутки с человека (постель включена);
- в палатке - 30 грн\сутки с человека.
Двухсуточное пребывание на фестивале включает в себя (кроме участия в концертной программе в качестве участников или слушателей), бесплатные: купание в Днепре, катание на яхтах и катамаранах, уникальное ночное фаер-шоу и др. На территории базы работают: пляж, буфет, горячие душевые.
Прибывающим на базу рекомендуется (!) иметь при себе запас пищи и питьевой воды, в соответствии с индивидуальными физиологическими потребностями.
V. Финансирование фестиваля.
Организаторы несут затраты на оплату пребывания на фестивале оргкомитета, специально приглашенных гостей, аренды аппаратуры, изготовление печатной продукции, призового фонда, канцтоваров, транспорта, и т.п.
Оплата пребывания на фестивале и питание участников осуществляется за их собственные средства или средства их спонсоров.
V. Сроки и место проведения.
Фестиваль проводится 16-18 мая в г. Днепропетровске, на живописном левом берегу Днепра, на территории оздоровительного лагеря им. В.Терешковой (район ж\м «Приднепровск).
. Как добираться?
От ж/д или автовокзала: маршрутка №70 ( с площади Островского)
Из центра города: автобус №35 (остановка под Новым мостом)
Со стороны пр. Правды (ул. Калиновая) и Донецкого шоссе (ж/м Левобережный): маршрутки №137,177.
Ехать до остановки «Дом ветеранов» и далее до лагеря пешком через ж/д переезд вдоль дороги к Южному мосту (≈500м)
Со стороны Запорожского шоссе (ж/м Тополь-1 ул. Космическая): маршрутки № 18, 135, 134. Остановка – лагерь Терешковой.
Въезд автомобилей – непосредственно на территорию лагеря.
VI. Условия проведения конкурса
В 2014 году организаторами фестиваля принято решение проводить определение победителей конкурса и вручать призы только в тех номинациях, где будет представлено достаточное для корректного проведения конкурса количество конкурсантов.
Лауреаты Фестиваля определяются в следующих номинациях:
1. Лучший автор-исполнитель
2. Лучший коллектив (дуэт, ансамбль)
3. Лучший поэт
4. Лучший автор музыки к песням
5. Лучший исполнитель
6. Специальный приз: на лучшую песню морской, или корабельной тематики.
7. Приз зрительских симпатий
Критерии оценивания участников:
- Совершенство и изящность поэтических форм.
- Красота и оригинальность музыкального решения.
- Артистизм и мастерство исполнения.
- Качество гитарного аккомпанемента и владение инструментом.
- Вокальные данные.
Победителям в номинациях присуждаются звания лауреатов фестиваля и вручаются призы и дипломы лауреатов. Кроме того, оргкомитет, жюри и спонсоры могут вводить специальные призы. Главным призом фестиваля традиционно является приз зрительских симпатий, который определяется закрытым голосованием на заключительном концерте фестиваля.
VII. Оргкомитет, жюри.
Вопросами организации и проведения фестиваля занимается оргкомитет.
Для проведения конкурсной и творческой части фестиваля оргкомитет назначает жюри. Жюри проводит творческие мастерские и определяет лауреатов фестиваля.
В числе приглашенных гостей известные украинские барды: Вадим Гефтер, Сергей Зосимов, Олег Швыдкий, Геннадий Максимов, Сергей Рыжковский, Наталья Соболева (Птаха), Дуэт "Меж еще и уже" ( Анатолий Строгий и Ольга Стогний), Трио "Неслыханная Прибыль", Владислав Бондарьков и многие другие (список будет пополняться по мере поступления заявок, звонков и т.п.)
Программа Фестиваля:
Пятница, 16 мая:
С 14:00 : заезд участников и гостей Фестиваля на территорию лагеря, регистрация, обустройство палаточного городка, поселение, ознакомление с планом проведения Фестиваля, территорией лагеря и окрестностей, а также другими участниками фестиваля;
19:00 – 23:00 : концертные выступления представителей Днепропетровского бард-клуба «Алые паруса», команд клубов АП и гостей Фестиваля из других городов
23:00 - …. свободная концертная программа гостей и участников фестиваля с перемещениями по территории лагеря в соответствии с индивидуальными душевными запросами.
Суббота, 17 мая:
00:00 – и до полного угасания: фестивальные костры;
03:00 – 08:00 : сольные выступления приднепровских соловьев в сопровождении нестройного хора участников фестиваля (полная импровизация);
08:00 – 12:00 : некое подобие сна участников предыдущего выступления (в соответствии с индивидуальными потребностями и возможностями);
12:00 – 15:00 : творческие мастерские, отборочное прослушивание участников вечернего концерта, отдых на берегу Днепра, прогулки на крейсерских яхтах по Днепру;
18:00 – 22:00 : концерт конкурсантов и гостей фестиваля, по окончании концерта награждение лауреатов фестиваля;
23.00 - ... - “Чайхана” (юмористический театрализованный концерт).
Воскресенье, 18 мая:
10.00 -13.00 : свертывание лагеря и обустройство территории, отлет участников фестиваля к местам гнездования.
Все справки по вопросам организации Фестиваля можно совершенно бесплатно получить по телефонам:
063 34 91 442 Бучинский Владимир
067 53 93 352 Попенко Олег
050 250 28 01 Рудь Сергей
050 451 40 06, Сочан Александр
063 75 38 506 Бобко Наталья
Харків – Літературний музей
Травень у Літмузеї
Щопонеділка та щосереди, 19.00 – Клуб фольклорного співу.
17 травня, 18.00-23.00 – Ніч у Літмузеї (програма поширюватиметься окремо).
31 травня, 10.00-18.00 – «Вихідні в Літмузеї».
Постійні експозиції
«Григорій Сковорода: мандрівка за щастям»
Постійна експозиція Харківського Літмузею присвячена творчості Григорія Сковороди, українського мандрівного поета і філософа XVIII ст., його міркуванням про щастя.
«Апокриф»: тексти та долі українських письменників ХХ століття
Експозиція «Апокриф» в унікальних експонатах представляє епізоди творів та доль українських літераторів ХХ століття – модерністів та представників Розстріляного відродження, учасників діаспорних мистецьких угрупувань та шістдесятників, а також «дев’яностників», «позадесятників» та «двотисячників».
Адреса: м. Харків, вул. Фрунзе, 6 (ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова»).
Вартість вхідного квитка до музею – 10 грн. 50 коп. (для учнів та студентів – 5 грн. 50 коп.),
екскурсії чи інтерактивної програми – від 15 до 45 грн. Довідки за телефоном 706-25-79.
Слідкуйте за подіями в Літмузеї на сторінках http://www.facebook.com/groups/lit.museum/ та http://vk.com/litmuzey_club
Рубрика – «ЗМІ про митців»
До українськості через європейськість
Юрій Шевельов: «Я занадто багато вклав себе в цю культуру, щоб пристати на її знищення...»
http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/do-ukrayinskosti-cherez-ievropeyskist
Наталія Загоруйко
Газета «День», 10 квітня, 2014
Праці Ю. Шевельова не випадково вже вдруге представлено у серії книг Бібліотеки «Дня» «Бронебійна публіцистика» та «Підривна література», адже ще задовго до початку цих проектів Роман Корогодський зауважив: «Його твори нам потрібні, щоб навчитися по-новому мислити, бачити, сприймати, руйнуючи залізобетонну клітку внутрішньої неволі». У новій серії маємо п’ятнадцять книг, але шістнадцять імен. На одній обкладинці імена Юрія Шевельова та Валерія Марченка стоять поруч. Це два голоси: очевидця початку терору ХХ століття та дисидента, політв’язня, якому не судилось дожити декілька років до падіння Радянського Союзу. Володимир Панченко у передмові зазначає, що сусідство цих імен на обкладинці однієї книжки лише на перший погляд може видатися несподіваним, адже обидва вони — і Ю. Шевельов, і В. Марченко — це українські інтелектуали з чітким усвідомленням національної ідентичності.
Враховуючи це, хочу звернути увагу на той факт, що на формування національної ідентичності як Ю. Шевельова, так і В. Марченка великий вплив мала культура Розстріляного відродження — у житті молодого Шевельова зіграла доленосну роль, про що далі, а для Марченка, який світоглядно належав до покоління шістдесятників, була інтелектуальним орієнтиром, бо саме від митців, яким удалось вижити в сталінських таборах та повернутись в Україну, вони перейняли естафету духовного розвитку (М. Коцюбинська): «Корінням українського шістдесятництва, — твердить Р. Корогодський, — було українське Відродження 20-х років». Сам Ю. Шевельов підкреслює, що життєдайними соками українського шістдесятництва, появу якого назвав вибухом легальної людяности, є «українське задавлене, але не забуте відродження двадцятих років». Учений робить посутнє уточнення: «Етика легальної людяности, що блискавицею протяла українську ніч післясталінських років, уперше постала не в Києві, Дніпропетровську й Львові, а на еміграції». Попри те, наголошує, що це ніяк не применшує заслуги І. Дзюби, І. Драча, В. Голобородька, Л. Костенко, І. Калинця та багатьох інших, бо «на еміграції це було справою прозріння, а на Україні це вимагало ще й МУЖНОСТІ». Мислитель також говорить, що одна з наскрізних тем його літературознавчих досліджень — тема української провінційності як гальма в розвитку культури — знайшла свій розвиток у дослідженнях Івана Дзюби, Валентина Мороза, Євгена Сверстюка.
«УКРАЇНСЬКІСТЬ НАЙБІЛЬШЕ ПРОМОВЛЯЛА ДО МЕНЕ ЧЕРЕЗ ЄВРОПЕЙСЬКІСТЬ»
І якщо, за свідченням І. Дзюби, шістдесятники інтуїтивно осягали значущість літератури 1920-х років, то Ю. Шевельов був безпосереднім свідком того, як Україна виходила на європейський рівень, а однією з найбільших удач свого життя вважав те, що бачив прем’єру «Маклени Ґраси»: «Є місця, — каже Юрій Володимирович, — відвідання яких сповнюють гордістю за людину, людський дух, навіть якщо ставитися до людини взагалі скептично. Для мене такими місцями були Акрополь у Греції, Нара в Японії, Тадж Магал в Індії, Ужмаль у Мексиці. І такі моменти. До цих належить вистава «Маклени Ґраси»». Ю. Шевельов пригадував, що «Маклена» пройшла дванадцять разів (прем’єра відбулась в «Березолі» 24 вересня 1933 р.) при напівпорожній залі, і тільки дуже мало хто бачив цей заповіт Л. Курбаса українському театрові.
Як зазначалось, феномен культури 20-х років мав доленосне значення для Юрія Шевельова — етнічного німця, який з дому по батькові мав прізвище Шнейдер, а по мамі — Медер. У спогадах «Я — мене — мені...» Ю. Шевельов пояснює, чому його батько царський генерал Володимир Карлович Шнейдер у 1916 році змінив прізвище: «Батько боляче відчував, вірою й правдою служачи Росії, підозри, які спадали на нього в армійських колах за його німецьке походження. Запало рішення змінити прізвище й навіть по батькові. Шукали прізвища [...] воно мало б бути виразно російське без крамоли й зради. Вибрали Шевельов, по батькові — Юрійович». Досить цікавою є й історія власного ім’я Юрія Володимировича: «Десь коло сімох років, — пригадує він, — стався мій перший бунт. Він почався з відкинення мого імени. Мене охрестили Георгієм, а звали, малим, Жоржик. Тоді я не вмів вимовити ні ж, ні р, і в моїх устах Жоржик перетворився на Зьозю. Кличка прищепилася, і так мене в родині звали, спершу жартома, потім повсякчас. Такий надмір ніжности мені докучав, особливо тоді, коли я вже опанував спершу ж, а потім, не без свідомого зусилля, і р. [...]. Тоді я заявив, що більше на Зьозю не відповідатиму, бо я вже великий, а це робить мене незаслужено малим. Але я не хотів і бути Жоржем. Тут уже, мабуть, говорив і патріотизм перших років війни з німцями. Французи, правда, були союзники, але все-таки краще було мати слов’янське ім’я. Так я став Юрій. [...] Коло того самого часу, нагадаю, мій батько з Володимира Карловича став Володимир Юрійович. Гармонія поколінь».
У «Інтродукції» до «Вибраного листування на тлі доби» О. Забужко, апелюючи до його спогадів «Я — мене — мені», виокремлює два ключові етапи у кристалізації національної ідентичності Ю. Шевельова: спочатку його захопили високі осяги української культури — «Березіль» Л. Курбаса, писання М. Хвильового, вірші П. Тичини, проза Ю. Яновського, відкриття Т. Шевченка в оригіналі, а особливо, на перших кроках, відкриття Лесі Українки з її поєднанням європейськости з українськістю: «Бо я не був селюк, і українськість найбільше промовляла до мене через європейськість». Шерех припускає, що вирішального значення це не мало, якби «не пізніше, вже від кінця двадцятих років почате, а в тридцятих доведене до гротескної трагедії переслідування українців і української культури. Тепер українці були перетворені на те, що англомовні народи окреслюють словом underdog, і тепер відійти від того, чим я захоплювався в двадцятих роках, було б ганьбою й злочином перед самим собою. [...] Коли запроваджувано пашпорти, треба було визначити для пашпорта свою національність, я усвідомлював, що було б куди безпечніше написати росіянин, і це цілком залежало від мого вільного вибору, але після недовгих вагань я вибрав — українець». Як бачимо, ключову роль зіграли, говорячи словами С. Павличко, не лише факт небувалого спалаху творчої активності українських літераторів, а й більшовицька розправа над ними. Юрій Володимирович зізнавався, що тоді у нього витворився комплекс приналежності до української стихії й культури та комплекс самостійництва: «Я занадто багато вклав себе в цю культуру, щоб пристати на її знищення, а єдиний рятунок від такої перспективи була самостійність і викорінення російського з України».
Проте — вище наведений фрагмент — це лише одне з багатьох свідчень Юрія Шевельова, бо тема його вибору — лейтмотив його спогадів та есеїстики. Аналізуючи своє минуле, порівнюючи факти свого життя, він щоразу повертається до цієї теми: «Коли я дивлюся на своє життя сьогодні і зважую причини мого вибору, мені здається, що найвирішальнішим було все-таки не майбутнє, а минуле. І мені здається, що українськість завжди була в моїй родині. Так, це парадоксально. І батько й мати німецького коріння. Обидва виховані в Петербурзі. Вони жили в російській культурі і в російській мові. Так вони виховували дітей, зокрема мене. [...] І все-таки, все-таки... Українськість якось ірраціонально жила в Харкові, жила в матері і в сестрі. Тисячею дрібниць вона входила в життя [...] Майже ніщо з того не було на поверхні, і все-таки воно існувало. Є в німців слово Sein — буття, і є добре неперекладне слово Dasein — бути в певному часі і місці, бути тут, бути навколо, оточувати. І — додам — бути любленим, бути своїм. Україна була своєю, з її пейзажем, з її людьми, з її білими (тоді!) хатками». Саме тому свій вибір називав шляхом до Дамаску, який був якоюсь мірою вторований матір’ю. На цьому аспекті О.Забужко у вже згаданій «Інтродукції» робить особливий наголос. Також важливу роль у цьому плані відіграло блискуче домашнє виховання та освіта, яку отримав ще за «старими стандартами». Зауважував, що у період, на який припало формування його світогляду, «староімперська школа розхиталась, а нова, комуністична, ще була в сповитку», на всі впливи мав вироблену свою протиотруту. Про себе говорив: «Я був нережимним», про стосунки між людьми зауважував: «Було в радянській людині того часу специфічне шосте відчуття: відчуття порядности й унутрішньої не-радянськости (що не конче означає протирадянськости) зустрічного».
КОМПЛЕКС ДРУГОЇ ПАРТИ І КОМПЛЕКС ВИЧЛІНСЬКОГО
У цьому контексті доречно згадати й про те, що Ю. Шевельов, навчаючись в інституті, відмовився від стипендії — не хотів бути боржником радянської держави. Промовистою є також відмова записатися у фольксдойче (Volksdeutsche) під час війни, що гарантувало б мінімальну опіку, харч і паливо. Проте: «Німцем я не хотів робитися. Рід родом, але я не був згодний міняти свою шкуру й душу. [...] Не думаю, що «батьківщину не можна вибирать», — в обставинах мішаного населення кожний її вибирає, але думаю, що можна її вибрати тільки раз». В спогаді «28 днів особливої служби соціалістичній батьківщині і по тому» про самого себе скаже: «Був же він ні німець, ні росіянин».
Ідентифікація з українством Ю. Шевельова була зумовлена глибокими внутрішніми переживаннями. Він казав, що можна бути ідейним ворогом певної системи й водночас психологічно бути її частинкою. Система тоталітарного суспільства, залякуючи людей, виробляла в них ряд комплексів. У мемуарах «Я — мене — мені...» Шевельов розповідає, що в нього з шкільних років було два комплекси: комплекс другої парти — «глибоко приховане бажання не висуватися (але бути висуненим, ніби проти власної волі», що був зумовлений як страхом за своє «неправильне соціальне походження» (був сином царського генерала) так і усвідомленням: «Надмір індивідуального мислення не належав у Радянській Україні до рис надто заохочуваних». Другий комплекс — це комплекс Вичлінського — несподіваний удар однокашника зрушив підсвідомість та продемонстрував, що слова й добрі почування — ніщо перед брутальною силою. Це прямо суперечило тому, чого навчала мати, бо дома його ніколи не били, що мало виховувати гідність, а свою правоту доводив логічними аргументами: «Світ вимальовувався як непримиренний конфлікт. Мати — проти Вичлінського, Мати — проти Леніна». Згодом, як зауважував, комплекс Вичлінського — «бити безборонного противника, справжнього чи, частіше, уявного, в пах — став провідною засадою політичного й культурного життя. Тепер його можна було б назвати комплексом Сталіна».
Проявами цього комплексу були сексотство та доноси, які вимагали «від кожного нищити інших». Тому Шевельова не лише пригнічувала залежність від режиму, а й лякала можливість керувати долями інших. Через це ніколи не пробував піти до комсомолу чи до партії, уникав відповідальних посад, що дають змогу й право порядкувати долею і життям інших: «У науці пристосування я засвоїв собі просту мудрість, що треба мати якесь «громадське навантаження», але таке, де не треба було б судити й винуватити людей, таке, що було б тільки заслоною від закидів, а поза тим треба стояти на іншому рівні, ніж більшість і система». Саме тому, після «дружньої розмови» в НКВД, про що розповідає у спогаді «28 днів особливої служби соціалістичній батьківщині і по тому», твердо знав, що по війни не зможе залишатися в Радянському Союзі, бо «з мерзотника символічного мав би перетворитися на справжнього».
Впадає в око, що Ю. Шевельов, описуючи становлення нового радянського ладу, яке назвав вступом до масового суспільства, звертається до вчення Х. Ортеги-і-Гасета про маси. До речі, Юрій Володимирович зараховував до числа своїх вчителів іспанського філософа. Шерех говорить про «знелюднення людини», позбавлення її індивідуальних рис, бо індивід має підпорядковуватись «велінням і хотінням мас», а до гідності людини не мають ніякого розуміння. Підкреслює, що основою філософії ленінізму стала «безглуздість усього людського і людиною створеного». Крізь призму власного досвіду Шевельов порушує тему конфлікту «ніжношкірої людини-особистости з тими грубошкірими масами, яких революція винесла на поверхню життя». У «Бунті мас» іспанський філософ констатує: «Юрба раптом стала видима і влаштувалась на кращих місцях у суспільстві».
ПРАВО НА PRIVACY
Говорячи про духовну катастрофу ХХ століття, Шерех підкреслює, що поодинока людина в радянській системі не мала ніякої вартості — «це була ера безвартісності людського життя і здобутків людських культурних цінностей», а нову людину мало виховувати «псевдомистецтво штампа й спрощених почувань». Шерех констатував наступ «організованої пересічности», з власного досвіду знав, що таке «під’юджування посередностей проти талантів». (Особливо боляче переживав цькування Л. Курбаса). Іспанський філософ говорив: «Маса розчавлює під собою все, що відмінне, незвичайне, індивідуальне, кваліфіковане й добірне».
Позиція Шереха було зумовлена внутрішнім спротивом радянській владі, яка була заснована на терорі та нищенні особистості. Опинившись, за висловом Р. Корогодського, в магнітному полі «пожнив’я років чистого гуманізму», Юрій Володимирович не міг і не хотів ставати частиною системи: «Моє давнє внутрішнє неприйняття радянщини примхливою психологічною грою ввійшло в асоціяції зі станом української культури: її женуть і переслідують, значить — ми спільники». У спогадах підкреслює, що не хотів належати і до росіян: «Росіяни були панами, я волів бути з андердогами. Українці були в потоптанні, але і в ставанні». Перше викликало в нього симпатію, друге — бажання рухатися разом. Поза тим наголошує: «Можливо, якби не українізаційна політика тих часів, я пішов би за інерцією свого середовища в його зверхніх виявах і став би російським діячем».
В одному з есеїв Ю. Шевельов розглядає лексичне значення англійського слова «privacy», зауважуючи, що англо-українські словники пропонують спотворений переклад «самотність, відокремленість, відлюдність, безлюдність», тоді як головне значення — «право бути собою, належати собі, мати свій дім — свій храм, мати свій світогляд, свої манери». Він слушно підкреслює, що протилежний до privacy — «це communis, куди належить і комунізм, комуна, компартія». За цим простим словесним аналізом проглядається не лише квінтесенція полярних ідеологій, але й його власне відмежування, бо відкинення радянської системи для Шевельова також означало відстояти своє право на privacy — мати свою маленьку privacy. І хоча у ті часи було важко мати свій дім (після квартирного «ущільнення» у їхньому помешканні для нього з матір’ю залишилось вісім метрів) — право належати собі він залишив за собою, бо в родині була релігія науки й книжки, були мистецтво, театр, музика. Шевельов зізнавався, що у ті роки його рятували студії в О. Білецького, Л. Булаховського, А. Шамрая.
Конфлікт Ю. Шевельова із системою, який головно виник у морально-психологічній площині, згодом став основою світогляду, залишивши глибокий слід у його інтелектуальній спадщині як мислителя: «вся діяльність Шереха, — говорив він, — в певному аспекті була історією визволення від цього ладу». Юрій Шерех протиставляє країні червоного терору країну культурного ренесансу 20-х років, країну, в якій українськість промовляла до нього через європейськість.
Повертаючись до зазначеного зв’язку Шевельов — Марченко — «Розстріляне відродження», хочу згадати, що саме слова Юрія Володимировича про генетичний зв’язок шістдесятників та літераторів на еміграції з культурними традиціями задавленого відродження були перефразовані Романом Корогодським у вислів про коло друзів Ю. Шевельова «тут» і «там». Ця ж книжечка ще раз засвідчила цю дружбу.