Новини одним рядком:
5 грудня – вечір за участю бардів С.Бурштейна, В.Губанова до 60-ліття Севастопольської бібліотеки ім..Паустовського
6 грудня – бард Сергій Курочкін виконав у Балаклавській школі пісню-присвяту космонавту Антону Шкаплерову
11 грудня – “Урок англійської мови, або Скринька з митцями” у київській книгарні "Смолоскип, вул. Межигірська, 21
12 грудня – програма "Сергій Шишкін. Зима. Акустика. Блюз" у київському клубі “Андерграунд Мюзік Хол”
12 грудня – зустріч севастопольських бардів у Будинку офіцерів ЧФ РФ
12-17 грудня – концертний тур Олега Сухарєва до Польщі
13 грудня – 135 років з дня народження Миколи Леонтовича, українського композитора
15-19 грудня – Всеукраїнський дитячий фольклорний фестиваль «Орелі» у музей Івана Гончара в Києві
16 грудня – акустичний концерт Девіда Брауна і Кенні Лайона (Brazzaville) у київському клубі “Бабуін”
20 грудня – концертна програма Юрія Цендровського “О ЗЕРО” у київській Галереї "ART-VISION" (Будинок Художника)
24 грудня – ювілейний день народження Зої Слободян, автора пісень на слова українських поетів
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Володимир-Волинський – Сергій Шишкін
Дякую, брате Петре. Все є.
Виступаю в 8 грудня в Луцьку на "Jazz Bez" - невеличкий промо-виступ програми "Сергій Шишкін. Зима. Акустика. Блюз". Саму програму покажу 12 грудня в київському клубі Андерграунд Мюзік Хол. В гості обіцяли зайти Тельнюк: Сестри, Брати Капранови, Едуард Драч, Анатолій Сухий, Оксана Яблонська «Севама», Олеся Мудрак-Ковалівна та ще дехто. Привезу також молоду перспективну банду «Етнаterra» з Володимира, які нещодавно перемогли на відбірковому "Червоної Рути".
Зі мною також гратимуть Григорій Лук`яненко та Василь Капрапулько в проекті "ШиКаЛук".
Запоріжжя – Олена Алексєєва
КОНЦЕРТНАЯ ПРОГРАММА "О ЗЕРО".
Картинная галерея "АRT-VISION".
Много лет Юрий Цендровский вел жизнь странствующего автора-исполнителя, передвигаясь по городам с концертами.
В 1990 г. фирма грамзаписи «Мелодия» выпустила авторскую пластинку Ю. Цендровского «Каменный посох». В Москве творческая биография началась с Театра песни «Перекресток» п/р В. Луферова.
С 1997 г. Ю. Цендровский — артист Театра Музыки и Поэзии п/р Елены Камбуровой. В театре проходят авторские вечера и концертные программы Ю. Цендровского («Дом посреди солнца», «Время по имени Чайка», «О Зеро» и др.).
В качестве актера участвует в спектакле «Капли Датского короля», посвященном Булату Окуджаве (ок. 300 спектаклей). Участвует в творческом союзе Азия+. Член Союза литераторов России.
Гастролировал в Италии, Испания, Чехии, Германии, Австрии, Швейцарии, Голландии, Болгарии. В рамках декабрьского гастрольного тура. Впервые в Киеве. До этого на Украине с большим успехом выступал в Днепропетровске, Запорожье, Донецке, Симферополе, Севастополе, Евпатории, Харькове.
По вопросам бронирования мест: +38050 415 10 57 (Александр Ворох)
Местоположение:
Галерея "ART-VISION" (Дом художника, V этаж), ул. Артёма 1-5 (ст.метро "Золотые ворота"), Киев
Начало:
20 декабря в 19:30
http://vk.com/event46510820
www.theatre-ap.cc.ua
Севастополь – сайт www.sevbardafisha.narod.ru/
Здравствуйте, друзья!
На сайте Севастопольская БАРД-АФИША – «космическая» новость!!!
Сбылась мечта барда!
СЕРГЕЙ КУРОЧКИН СПЕЛ СВОЮ ПЕСНЮ КОСМОНАВТУ АНТОНУ ШКАПЛЕРОВУ
6 декабря на встрече российского космонавта Антона Шкаплерова с педагогами и учащимися балаклавской школы №30 бард Сергей Курочкин исполнил свою песню, посвященную высокому гостю.
6 декабря находившийся в Севастополе российский космонавт Антон Шкаплеров встретился с педагогами и учащимися школы №30. Отметим, что А.Шкаплеров родился в Балаклаве, в Балаклаве прошло его детство и он учился именно в этой школе.
На встрече А.Шкаплеров рассказал о своем недавнем космическом полете, ответил на многочисленные вопросы учащихся, подарил родной школе сувениры.
Безусловно, встреча с космонавтом не могла пройти без "коронного" музыкального номера... Как известно, в начале нынешнего года заслуженный артист АР Крым, президент фестиваля авторской песни "Золотая Балаклава" Сергей Курочкин написал песню "Гагарин Балаклавы" и посвятил ее Антону Шкаплерову. Так же известно, что запись песни "Гагарин Балаклавы" была переправлена на станцию "Союз ТМА-22", и каждый день в космосе у А.Шкаплерова начинался именно с этой песни.
Небезинтересно и то, что, когда стартовала "Золотая Балаклава", состоялся телефонный разговор А.Шкаплерова с С.Курочкиным, и бард в шутливой форме предложил космонавту войти в состав фестивального жюри. А.Шкаплеров неожиданно для С.Курочкина дал согласие. (Читайте новостную ленту сайта СевБАРД-АФИША.)
После всех этих волнующих моментов, можно сделать предположение, что С.Курочкин только и мечтал воочию исполнить свое посвящение А.Шкаплерову. И вот теперь эта мечта сбылась.
Как оценил космонавт "коронный" музыкальный номер, можно судить по фотографии, размещенной ниже...
Давайте встретимся!
"ГОСТИНАЯ КОМАРОВОЙ" ЖДЕТ СЕВАСТОПОЛЬСКИХ БАРДОВ
12 декабря, в среду, в 18.00 в Доме офицеров ЧФ РФ, в "Гостиной Комаровой" состоится встреча севастопольских авторов и исполнителей бардовских песен, а также ценителей этого жанра.
"Встреча будет носить обычный характер. Просто давно уже не виделись севастопольские поклонники бардовских песен, не собирались в тесном кругу", – так оценивает грядущее заседание Клуба струнной поэзии "Ахтиар" его председатель, поэт Ирина Руденко. В ряду обсуждаемых тем, которыми будет насыщена тусовка в ДОФе, – планы на будущее, обсуждение последних событий бардовской жизни Севастополя, представление новых произведений авторами и исполнителями.
ПРИГЛАШАЮТСЯ ВСЕ!
Київ – Олеся Мамчич
11 грудня, вівторок, 18-30
Українська книгарня "Смолоскип, вул. Межигірська, 21 (м. "Контрактова площа")
Урок англійської мови, або Скринька з митцями
Суворий іспит з англійської мови для поетів, а також літературні читання і презентація видання «Скринька зі шпаргалками: англійські дієслова у віршах і малюнках»
Вчителька: Олеся Мамчич
Учні:
Іван Андрусяк (учень найстаршенький),
Світлана Богдан (учениця з Троєщини),
Ярослав Гадзінський (учень із Великого Міста)
Захарченки (учні з паралельного класу)
Олаф Клеменсен (учень химерний),
Олег Коцарев (учень найгучніший),
Оксана Куценко (розумна дівчинка),
Мирослав Лаюк (вундеркінд),
Наталка Позняк (відмінниця),
Максим Розумний (розумний хлопчик),
Оксана Самара (спец зі шпаргалок),
Роман Скиба (учень з телефонної буди),
Галина Ткачук (білочка).
Куратор видання - Михайло Казаренко
Мої віршики із презентованого видання:
***
Одна бабуся, досить зла,
собі удава завела.
Вона хотіла, щоб удав
ловив маляток і ковтав.
Але удав ловить не став,
бо досить добрим був удав.
Сказав удав їй:
- Хоч-не-хоч,
а я не буду catch, caught, caught!
***
Скаче гілка, плаче білка:
загубилася мобілка.
В травах, в квітах, в глиці, в дуплах,
скрізь шукала – аж задубла.
Всіх питала: вепра, грака,
борсучка, бобра і рака,
рибку, ласку, лиса, лося –
find, found, found не вдалося.
***
Дощик йшов по грядці моркви,
дуже зайчики намокли.
Wet, wet, wet штанці й кофтинки,
йдуть сушитись до хатинки.
***
Я цю книжку
read, read, read
тільки задом наперед.
Від початку до кінця –
не цікава книжка ця.
***
Дістаю із рюкзачка
малюко
ві – молочка,
а дорослим, як завжди,
мінеральної води.
Ще у мене в рюкзачку
старшим діткам по сочку.
Зараз кожен з нас почне
drink, drank, drunk своє смачне.
***
Гарні черевички продають лисички:
ведмежатку Льоні sell, sold, sold червоні,
білочці Олені sell, sold, sold зелені,
хом’ячку Маркові sell, sold, sold бузкові,
а лелеці Насті sell, sold, sold квітчасті.
***
Повісив люстру –
hang, hung, hung –
а люстра – наче бумеранг:
зі стелі падає щораз
мені на голову якраз.
***
Ми складаєм – put, put, put –
кольорові нитки в кут:
там маленький павучок
з ниток виплете сачок.
- Bring, brought, brought ще ниточок, -
чемно просить павучок, -
я з сачком піду на луг
catch, caught, caught кусючих мух!
Київ – Олена Сухарєва
Дякуємо! Бюлетень отримали. А ми вирушаємо до Польщі.
Після концертних подорожей містами Росії та Білорусі творчий рік Олега Сухарєва, лідера київського рок-гурту «Самі Свої» закінчиться туром по Польщі:
12.12 – Пшемисель
13.12- Жешув
14.12- Горліце
15.12- Санок
16.12- Устішки-Дольне
17.12- Бірча
Вінниця – Олександр Войтко
привіт!
тут вся моя музика, якщо цікаво
http://us.ua/976944/
Суми – сайт КАП “Булат”
ПЕРЕМОЖЦІ ФЕСТИВАЛЮ
(XII-го міського фестивалю авторської пісні та співаної поезії серед учнівської молоді)
http://www.bulatclub.com/frm/index.php?t=1507&p=7889#pp7889
AВТОР
12-14 років
1. ГОЛУБ Нікіта, СШ №12 , м. Конотоп, дипломант у номінації «автор», 12-14 років.
2. Творчий колектив ССШ № 10 : ТАРУСОВА Наталія, ЛЕВЧЕНКО Єлизавета, САДОВСЬКА Влада, лауреат у номінації «автор»,12-14 років.
15-18 років
3. ЛІН Олексій, ССШ № 7, дипломант у номінації «автор», 15-18 років.
4. КУЛІШОВА Аліна, СШ № 9, м. Конотоп, дипломант у номінації «автор», 15-18 років
5. КУКСА Антон, СНАУ, лауреат у номінації «автор»,15-18 років.
ПОЕТ
До 11 років
6. ТОВСТЕНКО Дар’я, ССШ № 29, дипломант у номінації «поет», до 11 років.
7. СІРОБАБА Валерія, ЗОШ № 27, лауреат у номінації «поет», до 11 років.
12-14 років
8. СВИНОЛУП Ольга, ССШ № 29 , дипломант у номінації «поет», 12-14 років.
9. НЕРОНОВ Роман, ССШ № 18 , лауреат у номінації «поет», 12-14 років.
15-18 років
10. ЦИГАНСЬКА Людмила, Машинобудівний коледж Сум ДУ , дипломант у номінації «поет», 15-18 років.
11. КОРОСТИЛЬ Юлія, ССШ № 10, , дипломант у номінації «поет», 15-18 років.
12. ОНОПРІЄНКО Катерина, ССШ № 10, дипломант у номінації «поет», 15-18 років
13. ЯКУБОВСЬКИЙ Павло, молодіжна студія «Булат» , лауреат у номінації «поет», 15-18 років.
ВИКОНАВЕЦЬ
До 11 років
14. ГУБІН Нікіта, ШТОГРІН Вячеслав, ССШ № 10, дипломант у номінації «виконавець класики авторської пісні», до 11 років
15. СИДОРЕНКО Марія , ССШ №2, лауреат у номінації «виконавець», до 11 років
16. ЛЮБИЧ Анастасія, ССШ № 17, лауреат у номінації «виконавець», до 11 років
17. НАВГОРОДСЬКА Олена, ССШ №25, лауреат у номінації «виконавець класики авторської пісні», до 11 років
18. ТАРАНЮК Вадим, НВК №42, лауреат у номінації «виконавець класики авторської пісні», до 11 років
12-14 років
19. ТАРАМАК Аліна, лауреат у номінації «виконавець», 12-14 років
15-18 років
20. ВАВІЛІЧЕВ Олексій, ПИРХА Анатолій, БОЯРИНОВ Владислав, кадетський корпус імені І.Г.Харитоненка, призери у номінації «виконавець», спеціальний приз «Яскравий дебют», 15-18 років
21. ЧЕРЕДНИК Олександр, м. Кролевець, дипломант у номінації «виконавець», 15-18 років
22. КОЗИНЕЦЬ Олександр, машинобудівний коледж, лауреат у номінації «виконавець», 15-18 років
23. СТАДНІК Костянтин, лауреат у номінації «виконавець», 15-18 років
24. БУЛГАКОВ Антон, Олександрівська гімназія, дипломант у номінації «виконавець класики авторської пісні», 15-18 років
25. ЄРМОЛЕНКО Андрій, дипломант у номінації «виконавець класики авторської пісні», 15-18 років
26. МЕДВІДЬ Олена, м. Кролевець, лауреат у номінації «виконавець класики авторської пісні», 15-18 років
АНСАМБЛЬ
До 11 років
27. Ансамбль хлопчиків вокально-хорового колективу «МОЗАЇКА», палацу дітей та юнацтва, лауреат у номінації «ансамбль», до 11 років
12-14 років
28. ДРУЖЧЕНКО Софія, СУВОРОВА Олександра, ХРУЩОВА Єлизавета, ЗОШ №18, дипломанти у номінації «ансамбль», 12-14 років
29. Ансамбль «МРІЯ», ЗОШ № 27, дипломант у номінації «ансамбль», 12-14 років
30. Старша група вокально-хорового колективу «МОЗАЇКА», палацу дітей та юнацтва, лауреат у номінації «ансамбль», 12-14 років
15-18 років
31. Ансамбль «ИГРАЙ», ЗОШ № 15, лауреат у номінації «ансамбль», 15-18 років
32. ГАПОНЮК Даніїл, Грицай Іван, ССШ № 7, лауреат у номінації «ансамбль», 15-18 років
Київ – Катерина Качур
Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара»
ЗАПРОШУЄ
на Всеукраїнський дитячий фольклорний фестиваль «Орелі» та Великий традиційний ярмарок народного мистецтва до Дня Святого Миколая!
15-19 грудня 2012 року
Дозвольте Ваших дітей побудить і весь дім звеселить!
Святковий настрій та родинний затишок чекає Вас на кращому зимовому фестивалі для дітей в Музеї Івана Гончара. Всеукраїнський фестиваль «ОРЕЛІ» вже 5 рік поспіль збирає самобутні перлини традиційної культури у щирих та справжніх дитячих проявах. Пісні, зимові обряди та забави зі Слобожанщини, Київщини, Чернігівщини, Рівненського
Полісся та Поділля підготували дітки до Фестивалю. Унікальний зимовий одяг демонструватимуть учасники гуртів з різних
куточків України.
Фестиваль «Орелі» є казковим простором, де зустрічаються минуле і сучасне. Цьогоріч уперше кращі українські гурти
«ТаРуТа» й «ДримбаДаДзига» запрошують діточок до спільних творчих вигадок, рукотворних та співочих імпровізацій, а письменники, поети та видавці до цікавих забав, читань та слуханок. А вигадливий Лірник Сашко розповість цілу
пригорщню зимових казок, покаже вервечку веселих мультиків та втілить низку інших витребеньок.
Також на вас та вашу малечу чекає традиційний великий ЯРМАРОК, в якому візьмуть участь понад 70 майстрів народної творчості з різних областей України. На ярмарку ви знайдете унікальні рукотворні подарунки й сувеніри до
Миколая та Різдва, вишукані мистецькі твори, дитячі книги від українських видавництв. Особливо широкий вибір іграшок
для дітей з природних матеріалів -дерева, соломи, глини, тканини, кукурудзиння, льону та паперу. Невдовзі Різдво, тож
глиняний посуд та всілякі декоративні вироби від народних майстрів вам стануть у пригоді при оформленні святкового
столу й оселі. А якщо ви захочете зробити подарунок чи прикрасу своїми руками, то в поміч вам кілька десятків
безкоштовних майстер-класів від Майстерні Святого Миколая, що відбуватимуться щодня протягом всіх ярмаркових днів.
Новинкою цьогорічного ярмарку стане те, що народні майстри не тільки продаватимуть й навчатимуть творити руками, а ще й готуватимуть святкові традиційні страви. Відвідувачі ярмарку зможуть розпитати секрети рецептури та долучитися до кулінарного процесу. А опісля щедре пригощання всім присутнім!
Чекаємо на вас щодня з 15 до 19 грудня на Всеукраїнському дитячому фольклорному фестивалі «ОРЕЛІ» та святковому ярмарку в Музеї Івана Гончара.
Подаруйте своїй дитині справжнє свято до Дня Святого Миколая!
ВХІД У МУЗЕЙ
для дорослих - 15 грн., для дітей та пенсіонерів - безкоштовно.
Національний центр народної культури "Музей Iвана Гончара"
тел./факс: +38 (044) 288-92-68 begin_of_the_skype_highlighting БЕСПЛАТНО +38 (044) 288-92-68 end_of_the_skype_highlighting, 280-52-10
м.Київ, вул.Лаврська, 19
www.facebook.com/honchar.museum
www.honchar.org.ua
Із шаною,
Катерина Качур
Веб-проект "Рукотвори"
ПРОГРАМА
Всеукраїнського дитячого фольклорного фестивалю «ОРЕЛІ» та
Ярмарку до Святого Миколая в Музеї Івана Гончара
15-19 грудня 2012 року
15 грудня, субота, Мистецька галерея
Час |
Захід |
11:00 – 20:00
|
Ярмарок до Миколая Фотографування біля покуті |
12:00 – 13:30
13:30 – 15:00
|
Майстерня Святого Миколая
|
15.00 – 16.20 |
Відкриття Всеукраїнського дитячого фольклорного фестивалю «ОРЕЛІ» Виступи дитячих фольклорних гуртів «Ранкова роса» (м.Рівне, Полісся) «Орелі» (м.Київ) «Цвітень» (м.Київ) |
16:20 – 19:00 |
Приготування різдвяних страв гуртом
|
17:30 – 18:00 |
|
18:00 – 19:00 |
|
19:00 – 19:30 |
|
16 грудня, неділя
10:00 – 20:00
|
Ярмарок до Миколая Фотографування біля покуті |
Мистецька галерея
|
12:00 – 13:30
13:30 – 14:30 |
Майстерня Святого Миколая
|
Мистецька галерея
|
12:00 – 14:00 |
Читальня святого Миколая |
Зала «Естетика» |
14:00 – 14:30 |
Перегляд дитячої анімації |
Зала «Естетика» |
14:30 – 15:00 |
Дитячий гурт «Райгородок» (м.Київ) |
Мистецька галерея |
15:00 – 15:30 |
Загадки, скоромовки, зимові казочки та дарунки від Северина Наливайка |
Мистецька галерея |
15:30 – 16:30 |
Виступи дитячих фольклорних гуртів «Яворина» (м.Київ) «Ранкова роса» (м.Рівне) «Берегинька» (м.Київ) |
Мистецька галерея |
16:30 – 18:00 |
Приготування Різдвяних страв гуртом
|
Мистецька галерея |
17:00 – 19:30 |
Вечір з гуртом «ДримбаДаДзига» (випікаємо та розмальовуємо пряники, валяємо янголів з вовни, граємо на дитячих інструментах та дзвониках співаємо колядки та імпровізуємо разом) |
Мистецька галерея |
19:30 – 20:00 |
Частування традиційними стравами |
Мистецька галерея |
17 грудня, понеділок
12.00 – 20:00
|
Ярмарок до Миколая Фотографування біля покуті |
Мистецька галерея
|
15.00 – 16:00
16:00 – 17:00 |
Майстерня Святого Миколая
|
Мистецька галерея |
17:00 –19:00 |
Приготування традиційних різдвяних страв гуртом
|
Мистецька галерея |
17:30 – 18:00 |
Виступи дитячих фольклорних гуртів
|
Мистецька галерея |
18:00 – 19:00 |
Вечір на соломі з Лірником Сашком (казки, мультики та усіляки витребеньки) |
Мистецька галерея |
19:00 – 19:30 |
Колядки та щедрівки з гуртом «Кросна» |
Мистецька галерея |
19:30 – 20:00 |
Частування традиційними стравами та кутею |
Мистецька галерея |
18 грудня, вівторок
12.00 – 20:00
|
Ярмарок до Миколая Фотографування біля покуті |
Мистецька галерея
|
14.00 – 15:00
15:00 – 16:00 |
Майстерня Святого Миколая
|
Мистецька галерея |
16:00 – 18:00 |
Приготування Різдвяних страв гуртом
|
Мистецька галерея, кухня |
16:00 – 16:30 |
Виступи дитячих фольклорних гуртів
|
Мистецька галерея |
16:30 – 17:30 |
Запашна кава та смачні різдвяні історії від Надійки Гербіш |
Мистецька галерея |
17:30 – 19:30 |
Вечір для дітей з гуртом «ТаРуТа» (співаємо колядки, робимо витинанки, випікаємо та розписуємо пряники, частуємося трав’яним чаєм) |
Мистецька галерея |
19:30 – 20:00 |
Частування традиційними стравами |
Мистецька галерея |
19 грудня, День Святого Миколая
12.00 – 20:00 |
Ярмарок до Миколая Фотографування біля покуті |
Мистецька галерея |
14:00 – 15:00
15:00 – 16:00 |
Майстерня Святого Миколая
|
Мистецька галерея |
16:00 – 16:30 |
Виступ дитячого фольклорного гурту «Вербиченька» (смт.Нова Водолага, Слобожанщина) |
Мистецька галерея |
16:30 – 18:00 |
Приготування різдвяних страв гуртом
|
Мистецька галерея |
17:30 – 18:00 |
Казки та дарунки для дітей від письменників та поетів – посланців Святого Миколая |
Мистецька галерея |
18:00 – 18:30 |
Виступи дитячих фольклорних гуртів
|
Мистецька галерея |
18.30 – 19:00 |
Частування традиційними стравами |
Мистецька галерея |
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
Притягував до себе, мов магніт
(газета «голос України» від 12 грудня 2012 року)
http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=274973
13 грудня 1963 року в Черкасах зупинилося серце 28-річного поета, пристрасного українського патріота Василя СИМОНЕНКА. Ще є чимало людей, що знали незабутнього Василя. Серед них 73-річна Віра Никифорівна Кулаковська з села Леськи Черкаського району. Ось що розповіла колишня учителька про зустрічі з поетом.
З 1959-го по червень 1963 року я навчалася у Черкаському педінституті. Для нас, студентів філологічного факультету, Василь був світочем думки, притягував до себе, мов магніт. Він лиш на кілька літ був старший, та молодечим запалом, широтою мислення, інтелектом, безкомпромісністю на кілька голів був вищим за нас.
Ми намагалися не пропускати жодної зустрічі, де виступав Василь Симоненко. Були й інші поети: Микола Сом, Микола Єременко, Петро Жук. Вони також часто виступали перед молоддю. Та ось вийшла збірка Симоненка «Тиша і грім». Це справді був грім з ясного неба. Збірка затьмарила творчість інших поетів. Це було свіже, чисте і цілюще джерело. Досі я ніби бачу натхненне обличчя, зосереджений погляд, чую, як він читає — неквапно, неголосно, карбуючи кожне слово.
Пам’ятаю, особливо схвилювали мене «Лебеді материнства».
І якщо впадеш ти на
чужому полі,
Прийдуть з України
верби і тополі,
Стануть над тобою,
листям затріпочуть,
Тугою прощання
душу залоскочуть.
Хіба тоді, слухаючи Василя Симоненка, могла я знати, що ці щемливі рядки торкнуться й мого сина, який тоді ще й не народився. Двадцятирічний син загине у 1985-му році в Афганістані, на чужій війні, на чужій землі... У Черкасах поставлять пам’ятник загиблим землякам- «афганцям» і викарбують на сірому граніті Василеві слова.
...Нерідко зустрічалися з Василем у редакції газети «Молодь Черкащини», де він працював. Ми, студенти філфаку, пробували щось писати і приносили «на суд» справжньому поетові. Пригадую, пішли з Галиною Пилипенко в редакцію. Вона принесла свою новелу про нерозділене кохання. Василь прочитав і сказав: «Новела зворушлива, але дещо треба допрацювати». Незабаром вона з’явилася на шпальтах газети.
Микола Сом та інші друзі кликали «Симона», як його називали, до Києва. І роботу йому там підшукали. Але він не захотів залишати Черкащину. Тут Василь зустрів свою любов. Тут яскраво розквітнув його талант.
На жаль, у Василя були й недруги. Вони заздрили його літературному успіхові. Докоряли дружині, що вона йому не рівня, бо, мовляв, не має навіть вищої освіти. Та все ж, друзів, шанувальників було більше. Згадати хоча б жінку, що працювала у Черкасах цензором. Вона одразу побачила у Симоненкові великий талант і допомагала йому друкуватися.
...З вересня 1963 року я працювала у школі на Волині. Якось у грудні побачила портрет Василя у чорному обрамленні в журналі й повідомлення про смерть поета. Приголомшена звісткою, я ходила від одного знайомого до іншого в надії, що хтось її спростує. Але це була жорстока правда. Василя не стало. Прийдешнім поколінням поет поставив запитання:
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Уже майже 50 літ ми шукаємо відповідь...
Записала Лідія ТИТАРЕНКО.
Черкаська область.
Дочь Александра Галича: «За несколько месяцев до гибели отца бабушке пришло письмо,
где было написано: «Вашего сына хотят убить»
35 лет назад погиб известный поэт, автор и исполнитель песен
(газета «Факти» від 14 грудня 2012 року)
http://fakty.ua/156421-doch-aleksandra-galicha-za-neskolko-mesyacev-do-gibeli-otca-babushke-prishlo-pismo-gde-bylo-napisano-vashego-syna-hotyat-ubit
Ольга СМЕТАНСКАЯ, «ФАКТЫ» (Москва)
За свою жизнь Александр Галич дал в СССР всего лишь один открытый концерт — в Новосибирске в 1968 году. Но его имя знала вся страна. Магнитофонные пленки с записями песен, за которые автор-исполнитель был лишен советского гражданства, поклонники его таланта передавали из рук в руки и слушали подпольно в узком кругу друзей.
15 декабря 1977 года мировые СМИ объявили, что Александр Галич погиб в Париже от поражения электротоком при подключении антенны к телевизору.
Однако до сих пор дочь Александра Аркадьевича — заслуженная артистка России Алена Архангельская-Галич (на фото), которая живет в Москве, — не верит в то, что это был несчастный случай, и склоняется к мысли, что его убили.
О судьбе отца она рассказала «ФАКТАМ» накануне 35-й годовщины со дня его гибели.
— Алена Александровна, что в вашем доме напоминает об отце?
— Письма, которые папа писал мне и бабушке из эмиграции, фотографии, рукописи. Личных вещей сохранилось очень мало. Пиджак, водолазка... Остались и кое-какие отцовские подарки. Например, золотая цепочка с медальоном, которую папа подарил мне на день рождения.
— На могилу отца в Париж поедете?
— Я давно уже не была там — двенадцать лет. Трудно материально. Откладывала деньги на поездку, но недавно меня обокрали. Пришли «газовщики», заявили, что в доме утечка газа, нужно проверить трубы. Пока с одним я беседовала на кухне, второй отправился в комнату обследовать систему отопления. А когда «газовщики» ушли, я обнаружила, что исчез конверт с деньгами. И хоть в доме системы видеонаблюдения, воров так и не нашли. Так что в день смерти отца пойду с цветами к мемориальной доске на доме по улице Черняховского, 4, где он жил.
— Что заставило вас усомниться в том, что гибель вашего отца не просто несчастный случай?
— Я абсолютно уверена в том, что папу в Париже убили. Его не хоронили десять дней — якобы велось расследование. А потом вызвали Ангелину Николаевну (вторая жена Александра Галича. — Авт.), с которой он уехал, и сказали: если она будет настаивать на продолжении выяснения обстоятельств смерти мужа, то ее лишат ренты квартиры. И она дала согласие на то, чтобы расследование прекратили. У нее не было другого выхода: ее дочь к этому времени умерла, и она сама могла оказаться на улице. Много вопросов осталось без ответа. Напряжение в сети было очень слабое — меньше 110 вольт, а у отца обе ладони оказались обожжены. Кроме того, папа очень хорошо разбирался в технике. У него и в Москве всегда была хорошая аппаратура, которую обычно приобретал в комиссионном магазине. В тот злополучный день 15 декабря 1977 года отец устанавливал антенну, чтобы быть в курсе новостей на родине. Ведь советские радиостанции тоже «глушили» на Западе, как и иностранные у нас.
— По одной из версий, Александра Галича могли убить агенты КГБ, обвинявшие его в антисоветской деятельности. По другой — это могли сделать и спецслужбы ЦРУ, боявшиеся, что в случае возвращения на родину Галич подорвет имидж радио «Свобода», на котором работал. Где истина?
— Не знаю. Но за несколько месяцев до гибели отца бабушке пришло письмо, где было написано «Вашего сына Александра хотят убить». Надпись сложили из букв, вырезанных из газет. Письмо подбросили в почтовый ящик. Штемпеля не было. Но отцу тогда казалось, что уже наступает время послабления. Он даже надеялся, что, быть может, меня и бабушку выпустят к нему ненадолго.
— Именно тогда ведь было принято решение ЦК вернуть Александра Галича и Виктора Некрасова в Советский Союз с условием их покаяния?
— Да, хоть и неединогласное. В Париж был командирован человек, который должен был уговорить Галича и Некрасова вернуться, пообещав им хорошие квартиры, деньги, разные льготы. Знали, что оба они очень тоскуют по родине. Папа каждый день видел Москву во сне.
— Александр Аркадьевич отказался вернуться?
— Отцу не успели предложить. Когда человек, прилетевший с этой миссией в Париж, спускался с трапа самолета, ему сообщили, что Галича уже нет — он погиб. Но, уверена, если бы папа был жив, никакого покаяния от него бы не дождались.
— И все же трудно представить, как вашего отца могли убить. Если предположить, что в момент подключения антенны дали сильное напряжение, кто знал о том, чем он занимается?
— Папа жил в доме, напротив которого находилась пожарная каланча. Окна хорошо просматривались, так как улица очень узкая — по ней могла проехать лишь одна машина. Вероятно, увидели, что он возится с аппаратурой, пустили ток посильнее — да и все дела. Отцу было только 59 лет.
— А ведь до того, как стать неугодным властям, все у Александра Аркадьевича складывалось блестяще. Его пьесы с успехом шли в театрах. Фильм «Верные друзья» получил Гран-при в Каннах. А за сценарий к фильму «Государственный преступник» его даже наградили грамотой КГБ... Наверняка и материально ваш отец жил неплохо?
— У него не было многого из того, что имели другие писатели, — ни машины, ни дачи. Имел лишь небольшую трехкомнатную квартиру. Правда, были другие привилегии — любовь и почитание людей мыслящих, думающих, беспокоящихся о судьбе родины. Например, он дружил с лауреатом Нобелевской премии Львом Ландау и на 60-летие ученого из всех писателей был приглашен один. Поэтому зависть в писательских кругах росла пропорционально его известности. Также дружил с Андреем Сахаровым, был в хороших отношениях с Петром Капицей.
— А с первыми лицами советского государства был знаком?
— Нет. И никогда к этому не стремился.
— Из-за чего началась травля вашего отца?
— После того как запретили его пьесу «Матросская тишина», он начал писать песни, которые были расценены как антисоветские. В 1968 году выступил с ними в Новосибирске, потом пел по домам. Песни посвящал Михоэлсу, Пастернаку, Фриде Викторовой, которая стенографировала процесс Иосифа Бродского... Его предупредили, чтобы он прекратил это домашнее творчество. Но он не послушался. А вскоре в мюнхенском издательстве «Посев» без ведома отца вышла книжка с его песнями с пленок и с биографией, в которой было все перепутано, например, написали, что он сидел, хотя на самом деле этого не было. За ним установили наблюдение. А спустя время исключили из Союза писателей, потом — и из Союза кинематографистов, перестали публиковать его произведения, пьесы изъяли из репертуара театров — таким образом лишив средств к существованию.
Отец зарабатывал тем, что доводил до ума чужие сценарии — серые, слабые, неинтересные. Выступал с домашними концертами в квартирах академиков, где всегда было много народу. Слушатели собирали деньги, которые совались папе в карман. Ежемесячно академики поддерживали отца еще и опуская в почтовый ящик конверт со ста рублями. Так же помогали и Солженицыну, и Дудинцеву.
— Финальным аккордом стало лишение вашего отца советского гражданства. Уехав на Запад, он больше не смог приехать на родину ни разу?
— Что вы! В Советском Союзе он был персоной нон грата. Василий Аксенов вспоминал, как Александр Галич, приехав в Америку, пришел к нему в гости. Был хорошо одет. «Но более несчастного человека я не видел в своей жизни», — рассказывал Василий Аксенов. Отец тогда ему сказал: «Страшнее разлуки с родиной нет ничего. Лучше бы меня сожгли на костре или отправили в лагеря». И это при том, что жил папа безбедно. Радиостанция «Свобода», где он работал, снимала ему дорогую квартиру в самом центре Парижа. Он продолжал писать книги, но песен больше не создавал — его слушатель остался на родине.
— Первым пристанищем Александра Галича была Норвегия. Позже он переехал в Мюнхен, затем — в Париж.
— У него был так называемый нансеновский паспорт, позволяющий жить человеку, где он хочет. Кроме, СССР, конечно. Это был паспорт беженца. «И полосками паспорта беженца перекрещено сердце мое», — писал он. Тяжело ему было. Он мечтал вернуться домой. Отец уехал, когда мне было 24 года. Больше я его не видела. Иногда он звонил нам с бабушкой. Тайком передавал мне подарки: то свитерочек, то туфли, то еще что-то модненькое... А о том, чтобы поехать к нему, не могло быть и речи. Кто бы меня выпустил к нему? Мне-то и в Москве жить и работать не разрешали. Даже на похороны отца я не могла поехать.
— А он ведь вас фактически вырастил?
— Да, с мамой они расстались, когда я была маленькой. Мама была актрисой, очень красивой женщиной. Не сойдясь характером с бабушкой, она уехала работать в Иркутск. Я периодически ездила к ней на побывку. Расставаться с папой мама не собиралась. А потом вдруг узнала о его романе с другой женщиной. Папа сказал, что все это не имеет значения, что им с мамой нужно продолжать жить вместе, хотя бы ради меня. Она ответила: «Ради Алены мы вместе жить не будем». Характер у нее был очень сложный. Расставшись, они не общались. Мама вышла замуж, папа женился. Но детей у них, кроме меня, не было. Когда отец умер, мама безудержно рыдала. Думаю, она любила его всю жизнь.
— Чем он увлекался?
— Театр и литература являлись основными увлечениями отца. У него была потрясающая библиотека. Много исторических книг, философских... А еще любил сочинять музыку, играл на нескольких инструментах: на скрипке, фортепиано, гитаре. Увлекался творчеством Шаляпина. И даже написал сценарий к трехсерийному фильму «Федор Шаляпин». Фильм при жизни отца был запущен в производство, но, когда папу исключили из Союза писателей и Союза кинематографистов, сценарий сожгли и картину запретили. Однако, как известно, рукописи не горят.
Один из вариантов сценария — режиссерский, с разметкой — я неожиданно обнаружила на Киностудии имени Горького, где должны были снимать фильм. Теперь остается только найти спонсора.
Щиро дякую за вичитку бюлетеня Тетяні Бовт