Новини одним рядком:
4 квітня – 60 років тому народилася Квітка Цісик, американська співачка українського походження, померла 1998 року
5 квітня – помер кримський бард Сергій Яцуненко
7 квітня – концерт гурту «Тінь сонця» на відкритті матчу з футболу Динамо (Київ) – Шахтар (Донецьк)
9 квітня – 70 років з дня народження композитора Левка Дутківського, керівника гурту “Смерічка”
9 квітня – веснянки: гурт «Варйон» , спудеї «Бурси фольклору», Київ, Треш бар «Бліндаж», вул. Мала Житомирська, 15
11 квітня – концерт української АП на 25-му фестивалі “Булат” у машинобудівному коледжі в Сумах(Поч. о 18.00)
12 квітня – концерт відкриття 25-го фестивалю “Булат” у Палаці Культури ім.Фрунзе у Сумах. Початок о 18.00
13 квітня – 50 років тому народилася Наталка Булах, одна із засновниць сумського КАП “Булат”, померла 2005 року
14 квітня – концерт Олександра Мірзаяна (Москва) у малому залі НДІ “Україна” в Києві
14 квітня – гала-концерт 25-го фестивалю “Булат” у Палаці Культури ім.Фрунзе у Сумах. Початок о 13.00
14 квітня – концерт пісень Висоцького у Сумській муніципальній галереї “Смуга”, вул. Соборна, 27
19 квітня – концерт Стелли Зубкової (Луганськ) у малому залі КАП “Арсенал” у Києві
19-21 квітня – фестиваль "Гоголівка. Перезавантаження" в Ніжині
21 квітня – вечір Григорія Єлишевича у Сумській міській бібліотеці ім..Т.Шевченка
23 квітня – концерт до дня народження Михайла Босіна, президента харківського клубу ім.Візбора у Будинку вчених
25 квітня – гурт “ТаРута” презентує новий альбом «EthnoLab» у клубі «Бочка» на Подолі в Києві
25-27 квітня – фестиваль «Джура-фест 2013» Українському Домі "Перемога" в Тернополі
Повідомлення від бардів та прихильників авторської пісні та поезії
Листи надсилайте на Email: p_karta@ukr.net, p_karta@mail.ru
Суми – сайт КАП “Булат”
ПРЕС-АНОНС
Подія: XXV міжнародний фестиваль авторської пісні та співаної поезії «Булат».
Фестиваль авторської пісні та співаної поезії «Булат» проходить щорічно, починаючи з 1989 року, і нині має статус міжнародного. Фестиваль проводиться з метою підтримки та розвитку жанру, засновниками якого є такі автори-виконавці, як Булат Окуджава, Юрій Візбор, Володимир Висоцький, Олександр Галич, Юрій Кукін, Ада Якушева, Новелла Матвєєва та інші.
На XXV фестивалі «Булат» очікується на прибуття представників більше як з 35 міст України, Росії, Білорусі, Казахстану, Молдови, Франції та інших країн (загалом більш, як 200 учасників).
Конкурсна частина фестивалю проходить в два етапи: робота в творчих майстернях та виступ на конкурсному концерті. Лауреати і дипломанти фестивалю нагороджуються призами й дипломами.
Дата і місце проведення: 11-14 квітня 2013 року, м. Суми
Контактна особа: Соколов Артем (050)152-50-07, sokolov.artyom@gmail.com
Організатори:
- Всеукраїнське об’єднання діячів авторської пісні;
- Сумська обласна молодіжна громадська організація «Клуб авторської пісні «БУЛАТ»;
- Сумська міська рада, відділ культури й туризму міської ради.
Фестиваль проходить під патронатом губернатора Сумської області Юрія Чмиря та за підтримки Сумського міського голови Геннадія Мінаєва.
Цілі:
- популяризація жанру авторської пісні та поезії на Україні;
- популяризація української авторської пісні та підтримка талановитих авторів-виконавців України;
- виявлення лауреатів і дипломантів XXI-го міжнародного фестивалю «Булат»;
- культурне збагачення та естетичне виховання молоді;
- залучення творчої молоді до жанру авторської пісні;
- обмін досвідом між активістами КАП та творчих об’єднань.
Новинки фестивалю:
- концерт української авторської пісні;
- костровий конкурс-концерт туристської пісні;
- бард-дискотека;
- навчальні майстер-класи: «Виконавча майстерність», «Гітарний акомпанемент» та «Поезія»;
- майстер-клас Олега РУБАНСЬКОГО «Авторська пісня в синтезі традицій сучасних стилів та напрямків. Альтернативна авторська пісня»;
- автограф-сесія Ірен РОЗДОБУДЬКО та майстер-клас «Як написати бест-селлер»;
- додаткові конкурсні номінації: «За краще виконання пісень Володимира Висоцького», «За краще виконання пісень на туристську тематику»;
- конкурсу-містифікації «Улюбленці муз» та відповідні номінації: «Улюбленець Евтерпи» та «Улюбленець Мельпомени»;
- презентація брошури «Всі фестивалі Булата»;
- відкриття фестивальної алеї.
Концерти фестивалю
- концерт української авторської пісні;
- концерт туристської пісні;
- бард-дискотека (живий звук);
- благодійні концерти в навчальних закладах, громадських організаціях, та на підприємствах міста Суми;
- концерт-відкриття;
- конкурсний концерт;
- концерт гумористичної пісні;
- гала-концерт;
- концерт пісень В.С. Висоцького.
Прес-конференція – 12 квітня (п’ятниця) 13:00, медіа-центр RegioNews (вул. Супруна, 11)
Почесні гості фестивалю:
Ігор Жук (Київ)
Визнаний авторитет в сучасній авторській пісні України. Автор більш, ніж 400 пісень російською та української мовами, театральний та кінодраматург, художник.
Андрій Козловський (Вологда-Москва, Росія)
Відомий автор. Лауреат та член журі багатьох фестивалів. Його пісні розлетілись по просторах колишнього Радянського Союзу, їх співають з 1979 року. Нещодавно в м. Суми відбувся перший сольний концерт Андрія Козловського на території України.
Вадим Гефтер (Донецьк)
Організатор та ідейний натхненник Творчої спілки діячів авторської пісні України – всеукраїнського об’єднання ентузіастів жанру. Організатор міжнародного фестивалю «32-е травня» (м. Святогорськ). Автор пісень.
Ольга Чікіна (Рязань, Росія)
Авторка пісень, художниця. Лауреат фестивалю ім. Грушина (2004), володарка гран-прі фестивалю «Петербурзький акорд» (2006).
Олександр Смик (Кам’янець, Тернопіль)
Український бард, драматург. Член національних спілок України: театральних діячів, кобзарів, журналістів та Всеукраїнської музичної спілки. Автор пісень.
Тарас Постніков (Київ)
Актор, автор, співак, кобзар. Народився у м. Суми в сім’ї акторів. Заслужений артист України. Лауреат багатьох кіно, театральних та музикальних фестивалів та конкурсів.
Олег РУБАНСЬКИЙ (Київ)
Професійний музикант, автор-виконавець, організатор та активіст КАП «Арсенал» (м. Київ), керівник літературно-музикального салону в Києві, учасник київського експериментального театру авторської пісні (ЕТАП), педагог. Лауреат багатьох фестивалів, член журі та почесних гість фестивалів – регіональних, всеукраїнських, міжнародних закордонних. Автор та постановник пісенно-поетичних програм та моноспектаклів.
Юрій ЧАЙКА (Харків)
Автор більше 100 пісень, серед яких відомі переклади українською мовою. Крім цього, автор поезій та п’єс, випустив кілька збірок віршів та аудіодисків. один з організаторів фестивалю «Есхар».
Антон ВОРОЖЕЙКІН (Луганськ)
Автор. Лауреат багатьох фестивалів, серед яких є й фестиваль «Булат» (1996). Член журі та почесний гість багатьох фестивалів. Член міжрегіональної спілки письменників та конгресу літераторів України.
Олена ОЛЕКСІЄВА (Запоріжжя)
Виконавиця. Художній керівник, режисер та актриса Запорізького народного театру поетичної пісні. Лауреат багатьох фестивалів авторської пісні. Член спілки театральних діячів України.
Володимир СЕМЕНОВ (Київ)
Автор, композитор, мелодіст. Лауреат всеукраїнських та всесоюзних фестивалів (70-80 рр), гість та член журі багатьох фестивалів. Автор теле- та радіопрограм на тему авторської пісні.
Дмитро ДОЛГОВ (Київ)
Автор-виконавець, лауреат багатьох фестивалів авторської пісні. Керівник київської школи бардів. Учасник та керівник проекту «Долговіанна» разом з Анною ЩЕРБАНЬ. Керівник делегації України на міжнародному фестивалі авторської пісні «Петербурзький акорд».
Ірина Козлова (Конотоп)
Поетеса. Керівник літературної студії «Джерела». Лауреат міжнародного конкурсу російськомовної поезії «Глагол» (Москва, 1992). Дипломант фестивалю «Булат-2003».
Ігор Касьяненко (Суми)
Відомий поет, автор пісень, журналіст, громадський діяч. Лауреат фестивалів авторської пісні. Багаторічний друг клубу авторської пісні «Булат». Організатор та співорганізатор багатьох творчих та культурних проектів.
Сергій П’ятаченко (Суми)
Поет, викладач, науковець, журналіст, громадський діяч. Член Сумської обласної організації Національної Спілки письменників України, член Національної спілки журналістів, керівник Сумської літературної студії «Орфей».
Театр поетичної пісні «Chanson» (Суми)
(Віктор Сироватський, Яна Шифріна, Оксана Скоробогатська, Сергій Городнічий)
Колектив, який вже більше 10-ти років дарує сумчанам і не тільки свою творчість (тематичні концерти та театралізовані постановки). Лауреат та дипломант багатьох фестивалів авторської пісні, у 2004 році представляв Україну на V-му міжнародному фестивалі авторської пісні "Петербурзький акорд".
Ольга ЩЕРБІНА (Володимир-Волинський)
Виконавець. Лауреат та дипломант фестивалів авторської пісні.
Олексій НЕЖЕВЕЦЬ (Мінськ, Білорусь)
Автор, композитор, виконавець, Лауреат багатьох фестивалів. Призер фестивалю ім. Грушина (2011). Багаторічний друг клубу «Булат».
Андрій ПРУДНІКОВ (Асканія-Нова)
Автор музики. Викладач по класу гітари в дитячій музикальній школі. Лауреат та володар гран-прі багатьох фестивалів. Організатор фестивалю авторської пісні «Скіфія».
Олександр СПИЦЬКИЙ (Конотоп)
Автор-виконавець, поет. Керівник студії авторської пісні.
Ірина ЛЄГОНЬКОВА (Харків)
Поетеса. Призерка поетичного конкурсу фестивалю ім.. Грушина (2012).
Ірен РОЗДОБУДЬКО (Київ)
Українська журналістка, письменниця, поетеса. Автор багатьох книжок-бестселерів. Автор ілюстрацій до книжок. Лауреат (2000, 2001) та переможець (2005) літературних конкурсів «Коронація слова».
Суми – Петро Картавий
Як організатор перших концертів бардів у Сумах та засновник клубу авторської пісні (КАП) “Булат”, фестивалів “Булат” та «Українська Хвиля» видав брошуру «ІЗ ДОСВІДУ СТВОРЕННЯ СЕРЕДОВИЩА ШАНУВАЛЬНИКІВ АВТОРСЬКОЇ ПІСНІ. Літопис подій, що відбулися в Сумах у 1977-2013 роках». Присвячується брошура 25-му фестивалю Сумського КАП «Булат» та всім, хто сприяє розвитку авторської пісні.
У анотації сказано:
“У брошурі описано, як поетапно створювалось середовище авторської пісні у Сумах. Подається інформація про організацію клубів книголюбів «Ікар», КАП «Булат» та проведення концертів, фестивалів та інших пісенних заходів. Для фестивалів «Булат» та «Українська Хвиля» опубліковано дати проведення, склад журі, прізвища переможців, лауреатів, дипломантів, а для міського фестивалю АП учнівської молоді –тільки дати проведення.
Видання може бути корисне всім, хто цікавиться авторською піснею.”
З М І С Т
3. ……Слово до читачів
3. …… Пісні бардів – ковток Свободи у часи заборон
3. …… Концерти бардів у Сумах започаткували книголюби
5. …… Пісенні заходи Сумського клубу книголюбів «Ікар» у 1977-1978 роках
6. …… Туристи гідно продовжили розвиток авторської пісні
7. …… Пісенні заходи Сумського туристського клубу у 1981-1984 роках
8. …… Дякуємо, що дозволили співати?
9. …… Клуб «Булат» створювався із думкою про майбутнє авторської пісні
11…… Хронологія пісенних подій 1988-2013 років у Сумах
28…… Ювілей – серйозна справа
30…… Про інформаційний бюлетень авторської пісні України
Кілька слів про неприємності, що виникли при виданні брошури, яку при зустрічі 26 березня 2013 року в бібліотеці попросив мене написати Ігор Добровольський. Часу було обмаль, але згодився допомогти рідному клубу. Тоді нашу розмову уважно слухав «дятел», якому в очі казав, що він на мене стукає. На заплановану зустріч 3 квітня Ігор не прийшов, тому віддав власний текст брошури коректору на вичитку. При зустрічі 6 квітня Ігор збентежено запитав, чи буде він співавтором брошури. Відповів, що у нього на це немає права, бо не подавав авторський текст для брошури, а про надану ним інформацію (прізвища членів журі та переможців 2-х фестивалів «Булат» за 2004-2005 роки та кілька фото) згадується у брошурі. Порадившись у клубі І.Добровольський відмовився замовляти брошуру для фестивалю, і друкуватиме свій буклет, де тільки про часи існування КАП “Булат”. За домовленістю відправив йому ел. поштою на 20 сторінках 2 глави брошури: “Клуб «Булат» створювався із думкою про майбутнє авторської пісні” та “Хронологія пісенних подій 1988-2013 років у Сумах”. Попередив І.Добровольського що глави не можна корегувати, бо це порушує мої авторські права.
Сумно, що організаторів фестивалю “Булат” мало цікавить історія, і робота тих, хто створив умови для їхнього успіху. Довелося власним коштом друкувати брошуру.
Володимир-Волинський – Сергій Шишкін
А я вчора закинув в інтернет нове весняне відео на нову пісню! Вирішив не доробляти, а викласти як є. Щоб швидше додати весняного настрою! http://www.youtube.com/watch?v=oq3jvelZ3e0&feature=youtu.be
Тиждень перед тим київський режисер виклав новий кліп на мою давню пісню. Тим разом у віиконанні Лучеськ-.Бенду
http://www.volynnews.com/news/rest/chorno-dymlena_muzyka-hlyna_prezentatsiya_videoklipu_vid_luchesk-bend/
Севастополь – сайт www.sevbardafisha.narod.ru/
5 апреля на 58 году жизни умер известный бард Сергей Яцуненко. Это печальное известие пришло из Симферополя, где в одной из клиник этого города Сергей Григорьевич находился на лечении.
Как сообщил
нашему сайту симферопольский активист бардовского движения Сергей Ильиных,
смерть Сергея Яцуненко наступила в 14.10.
Последние месяцы С.Яцуненко серьезно болел. Врачи не скрывали – состояние здоровья Сергея Григорьевича критическое. Барды автономии – не только автономии, но и всей Украины, России – все, кто не равнодушен к творчеству этого незаурядного поэта, старались помочь ему, собирали деньги на лечение. Деньги поступали и из дальнего зарубежья, из США. Увы, недуг оказался сильнее. По некоторым данным, к всевозможным болезням С.Яцуненко добавились инсульты, последний из них случился в марте нынешнего года. Утром 5 апреля, как сообщает сайт «Авторская песня крымчан» http://krym.bardy.org/ Сергей Яцуненко впал в кому и после полудни скончался.
Похороны С.Яцуненко состоятся в понедельник 8 апреля
в Симферополе, предположительно в 13.00, сообщил С.Ильиных. Сайт «Авторская
песня крымчан» рекомендует следить за сообщениями в социальных сетях
https://www.facebook.com/groups/466748086693572/
и
http://vk.com/club48022192/
где будет размещена точная информация о похоронах.
Скорбим, друзья…
Сергей
Григорьевич Яцуненко родился 20 января 1956 года в Крыму. Жил на Сахалине, в
Казахстане, Сингапуре, в Белоруссии, в Донбассе, в с.Заречном (Джанкой, Крым).
Последние месяцы своей жизни провел в Симферополе.
Выпустил CD-альбомы: "Натюрморт с пистолетом",
"Кама-сутра", "Я работаю сторожем моря", "Путник
ночной".
http://www.bards.ru/
От
СевБАРД-АФИШИ: по всей видимости, последними выступлениями С.Яцуненко можно
считать его участие в I Фестивале авторской песни "Золотая Балаклава"
(апрель 2012г.)...
Мы помним тебя, Сережа!
От редакции сайта Севастопольская БАРД-АФИША:
Данное сообщение по техническим причинам (платформа, на которой базируется наш сайт, находится в состоянии ремонта) мы не смогли разместить на сайте, а потому рассылаем его по адресам, собранным в нашей электронной базе.
Севастопольці вислали адресу сайту http://web.ru/bards/Yacunenko/index.htm, де вірші Сергія Яцуненка,
звідки вибрав два. Упорядник.
Лошадиный марш
Был извозчиком Ивашка
Много лет и зим,
На своей кобыле Машке
Граждан развозил.
"Ну и что же тут такого -
Где изюм, где серп."
Дело в том, что как-то Машка
Выдала концерт...
Навострил Ивашка ухо –
"Люди, ой, беда:
Лошадь с музыкальным слухом,
И голос не в туда."
Что тут делать, наш Ивашка
В миг сообразил,
И березову затычку
Ей соорудил.
Дулась Машка изо всех
Из лошадиных сил.
Грянул выстрел - чтоб в Ивашку
Точно угодил.
Умер кучер, ну а Машка
Задрала свой хвост,
И под музыку Ивашку -
Рысью на погост.
Про талант про огнестрельный
Я вам песню спел.
Жаль, конечно, что Иван
Пригнуться не успел.
"Да к чему вся эта песня?" –
Да, чуть не забыл:
Есть талант - пусть будет,
Лишь бы людям не вредил.
Посвящение всем, у кого есть друзья
Я часто памяти моей
В ночи заказываю сон,
И вижу всех моих друзей
За столом, большим столом -
Вино мы пьем и говорим о том, о сем.
Припев: Сон мне прокрутит память-ленту,
Жизнь, сшитую из самых светлых лоскутков -
И вновь я рядом с вами всеми
Где-то далеко.
Мне хорошо - я не один,
Не менестрель, не блудный сын,
А просто друг среди не просто друзей -
Моих друзей, с кем жизнь светлей
И веселей, да и нужней.
Друзья, спросите как живу,
И крышку я с души сорву,
И в кружки ваши вылью душу до дна.
Сладка ль она, горька ль она?
Коль есть медаль - есть сторона и не одна.
Припев: ...
Пусть раскидала нас судьба
По уголкам земли большой,
Как невидимка-талисман
Вы со мной, всегда со мной.
Пусть жизнь - река,
И на реке вы - парус мой.
Припев: ...
Київ – Валерій Гладунець
9 квітня
20:00
«Варйон», «Бурса фольклору»
Джем-сейшен
Дорогі друзі запрошуємо стати учасниками унікального інтерактивного творчого дійства – яке творитимуть гурт «Варйон» , спудеї «Бурси фольклору» та Ви, дорогі шанувальники традиційного українського мистецтва.
Веснянки заспіваємо - Весну погукаємо
етно-диско-танці: DJ Ерік Петрович
Старостує: Валерій Гладунець
Вхід: 30 грн.
Треш бар «Бліндаж», вул. Мала Житомирська, 15
Київ
+380 93 639 58 04
Skype:Валерій Гладунець
Київ – fiesta-club.net <koncert@fiesta-club.net>
14 апреля в малом зале НДИ «Украина» состоится творческий вечер Александра Мирзаяна (Москва)!
Творец одарил Александра многогранным и выдающимся талантом поэта, барда, а также ученого и философа. Его песни на стихи И.Бродского, М.Цветаевой, Д.Хармса, В.Сосноры помогли многим понять и принять их великолепную поэзию, ощутить вкус и величие русского языка, а его философия – найти свое место в жизни!
Вся информация по тел.044-331-23-64 или http://fiesta-club.net/mirzaian2013.php
Мы уже и в соц.сетях: http://www.odnoklassniki.ru/group/52032872185951
http://vk.com/club51949000
Дніпропетровськ – розсилка МА «АртВертеп»
http://artvertep.com/
Київ / Гурт «ТаРута» презентує новий альбом «EthnoLab»
25 КВІТНЯ 20:00
«Бочка», вул. Верхній Вал, 22
50 грн. 25 квітня гурт ТаРута презентує «EthnoLab»− новий альбом, результат захопливого експерименту зі стилями: рок, диско, ф’южн та народні мелодії, етно-панк і етно-даб, класичне українське жіноче багатоголосся, акустична гітара, сопілка і ксилофон. Ця жива етнічна лабораторія з душею і з характером влаштує гучну прем’єру альбому у клубі «Бочка» на Подолі.
Більшість пісень «EthnoLab» вже звучали на концертах і в плейлистах національних і закордонних радіостанцій. Та коли одного дня у гурті повіяло експериментами, з’явився DJі бітмейкер Ігор Льодін, а саундпродюсером платівки став Костянтин Костенко зі студії «Комора», вже знайомий матеріал був перезведений і підхід до аранжування нового кардинально змінився. До роботи над альбомомдолучився піаніст-віртуоз Роман Коляда. Першим результатом «осучаснення» стала пісня «Бором-Бором», на яку кінорежисер Тарас Химич відзняв відео у Карпатах. Лідергурту «Ot Vinta» Юрко Журавель, знаний як художник-ілюстратор, намалював до кліпу казкову графіку. Результат зіркової співпраці буде представлено на концерті у «Бочці».
Кому тісно в межах одного жанру, хто прагне сміливих експериментів, поєднання давнього і сучасного, лірики і перцю, потужністі року і мелодійності етно в одному звуці – ТаРута запрошує на «EthnoLab»! Спочатку у Києві 25 квітня, а потім у Львові (26 квітня) та у Полтаві (30 квітня).
Довідка з лабораторії:
Гурт ТаРута є повноцінним учасником світової WorldMusic-сцени, гостямиМіжнародного WorldMusic-фестивалю Литви «MenuoJuodaragis», Міжнародної наради народних мистецтв «Zwiejskiegopodworza» у Польщі, «Кращим гуртом» 38-го фольклорного фестивалю у Литві «Skamba-skambakankliai».
Гарно зіграний професійний колектив з великим досвідом було засновано співакамиетно-ватаги «Гуртоправці» Євгеном «Їжаком» та Оленою Романенко у 2008 році. Гурт двічі ставав лауреатом національного фестивалю «Червона Рута», з успіхом виступав на українських фестивалях «Країна Мрій», «Трипільське коло»,«Рожаниця», «Славське-рок».
Зі своїм першим студійним альбомом «Народжені в ЛЮБОВІ», що побачив світ 2010-го, ТаРута дала сольні концерти у клубах України та Польщі, в рамках Днів столиці та Чемпіонату Європи з баскетболу у Литві. У 2011-му за сприяння музичногожурналіста і радіоведучогоВойцеха Осовського пісні гурту вперше потрапили в ротацію «Польського Радіо» (Варшава).
У квітні 2013 року відбудеться реліз другого альбому ТаРути «EthnoLab».
Тернопіль / «Джура-фест 2013»
25-27 КВІТНЯ
Український Дім "Перемога"
IV Всеукраїнський фестиваль української книжки «Джура-фест-2013» відбудеться 25-27 квітня 2013 року в Українському домі «Перемога». Заклад української культури у самісінькому серці Тернополя у ці дні перетвориться на кількаденне книжкове дійство. Переповнені читацькі аудиторії минулоріч довели, що тернополяни радо беруть участь у презентаціях, зустрічах і майстер-класах і цікавляться книжковими новинками.
Жителі Тернополя уже з нетерпінням чекають фестивалю і цього року, тому міські бібліотеки, школи і виші готові прийняти авторів і представників видавництв у своїх стінах.
Сьогодні українська книга у силу об’єктивних обставин потребує підтримки, просування і популяризації. Віримо, що в наших з вами силах це здійснити. Фестиваль «Джура-фест» є одним із тих заходів, який привертає увагу до книги, прищеплює виває любов до друкованого слова і розпалює цікавість читача.
Традиційним для фестивалю української книжки «Джура-фест» став вечір співаного слова, під час якого ще більше закохуєшся у рідну мову й уміння бардів знаходити несподівані метафори і підмічати усі тонкощі нашого життя. Цьогоріч також представники авторської пісні запропонують цікаву програму, яку зможе почути кожен бажаючий, адже вхід на цей вечір є безкоштовним.
Також можна буде відвідати понад 60 цікавих зустрічей, презентацій, автограф-сесій і майстер-класів! Чекаємо усіх на «Джура-фест-2013»!
Організатори фестивалю: Тернопільска міська рада, управління культури і мистецтв і видавництво «Джура».
Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)
Что-то…
Звучит мелодия во мне,
воспламеняется и гаснет,
как будто в томной тишине
проходит что-то нитью красной.
И это что-то вдалеке
уже прощается со мною
весенним ветром на реке,
где ширь объята белизною,
ещё снега за горизонт
умчались, словно синей птицей,
а сквозь небес лазурный зонт
весна синицею стучится…
Но что-то мимо пронеслось,
не обронив частицы малой…
Во мне мелодия без слов
струится вновь водицей талой.
Рубрика – «ЗМІ про мистецькі події»
Унiкальна Квiтка
Сьогодні Кейсі Цісик, визначній
американській співачці українського походження, могло б виповнитися 60 років
(газета «Україна молода» від 4 квітня 2013 року)
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2251/164/80146/
Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО
У неї було рідкісне й романтичне ім’я — Квітка. А ще — унікальний голос, який важко сплутати з будь–яким іншим. Несильний, але проникливий, трішки щемливий і якийсь невагомий, наче витканий із найтонших ноток і почуттів, зі щирості, журби і небесної радості. Раз почутий, він глибоко западає в серце, щоб розбудити там найпотаємніші струни душі, які вже ніколи не змовкнуть. Так співають тільки янголи, які на деякий час спускаються на землю, щоб дати змогу смертним почути голос Вишніх Сфер. На жаль, їхній час перебування на землі часто буває дуже обмеженим.
Вкрадений «Оскар»
Квітка Цісик для багатьох своїх співвітчизників була втіленням американської мрії. Донька повоєнного емігранта зі Львова, професійного скрипаля, в минулому — концертмейстера Львівської опери, Володимира Цісика, вона змалечку виростала в атмосфері музики й мистецтва. З чотирьох років батько почав учити своїх доньок Квітку та Марію грі на скрипці та фортепіано. Марія пізніше таки стала відомою піаністкою і свого часу була навіть директором консерваторії у Сан–Франциско, вела майстер–класи у Карнегі–Холі. Квітка ж, крім гри на скрипці, серйозно захоплювалася балетом, співала в хорі. До речі, водночас разом iз нею в хорі співав маленький іще нікому не відомий Майкл Джексон.
Зрештою, пісня взяла гору. Квітка закінчує Нью–Йоркську консерваторію, в якій опановує вокальну техніку й майстерно відшліфовує свій голос, колоратурне сопрано. Цей голос одразу ж вираховують американські ділки від шоу–бізнесу, які починають запрошувати Квітку Цісик (чи Кейсі, як називали її американці, — традиційна за океаном абревіатура з її ініціалів К. С.) бек–вокалісткою до зірок першої величини.
Справжня американська слава чекала Квітку Цісик на теренах рекламного бізнесу. З початку 80–х вона стає однією з найдорожчих виконавиць джинглів — рекламних мотивів для радіо й телебачення. За допомогою її витонченого співу створювали собі акустичний імідж корпорації Coca–Cola, American Airlines та авіакомпанія «Дельта», Sears, Safeway, Starburst, ABC, NBC, CBS, «Макдональдз» тощо. З 1982–го й до своєї смерті Кейсі Цісик залишалася єдиним голосом компанії Ford Motors. Американці вирахували, що їхню Кейсі прослухало більше людей, ніж може коли–небудь населити нашу планету, — понад 22 мільярди!
Попри непублічність Квітки Цісик, пісні у її виконанні отримали чимало престижних музичних нагород, серед яких — і «Оскар». Правда, з останнім вийшла не дуже приємна історія. У 1977 році її запросили виконати кілька пісень до фільму «Ти світло мого життя» і навіть зіграти невеличку роль у фільмі — подружки нареченої. Головна пісня фільму у виконанні Квітки Цісик настільки припадає слухачам до душі, що отримує «Оскара». Але напередодні церемонії нагородження один зі спритних продюсерів, що мав нюх на потенційні хіти, тихцем викупив права на виконання пісні й, записавши свою дочку Дебі Бун, яка старанно скопіювала манеру й інтонації Кейсі, випустив диск, який одразу ж очолив національний хіт–парад. Квітка проігнорувала церемонію нагородження, і пісню на церемонії виконувала саме Дебі Бун.
Подарунок Україні
У Квітки Цісик було все: слава, достаток, улюблена робота, кохані чоловіки (вона двічі була одружена: першим її чоловіком був композитор–аранжувальник Джек Кортнер, другим — інженер звукозапису Ед Ракович, якому Квітка подарувала сина Еда). Однак була в неї іще одна, зовсім не американська, заповітна мрія — віддати данину поваги народові, який виплекав її родовід, землі, де вона ніколи не була, але чий голос змалечку бринів у її серці. І вона вкладає всі свої заощадження — більше 200 тисяч американських доларів, запрошує найкращих американських студійних музикантів (на фортепіано їй акомпанує сестра Марія, на гітарах грав фантастичний Стюарт Шарф), завдяки феноменальному музичному чуттю їй вдається зібрати такі бездоганні ансамблі, які нечасто могли собі дозволити більшість тодішніх поп–зірок США.
Із різницею в дев’ять років співачка записує два альбоми українських пісень — «Квітка» (1980) та «Два кольори» (1989). Записує просто для себе, для родинного архіву, адже розуміє, що у прагматичній Америці її українські альбоми не матимуть жодного комерційного зиску. Але інакше вона не може — ці альбоми потрібні їй, як повітря, щоб виспіватися, виговоритися, відмолитися піснями за Україну.
Українською вона, корінна американка, володіє не досконало, але кожне українське слово в пісні, інтонацію, звук їй виставляє її мама Іванна. А решта їй підказує серце. І ця мова виявляється зрозумілою без перекладу — диски Квітки Цісик зібрали купу нагород у Канаді, а в 1990 році були номіновані на «Греммі» в категорії Contemporary Folk. Сама співачка пояснювала свій альтруїзм просто: «Ці збірки пісень є бажанням мого українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».
Сама Квітка Цісик побувала в Україні з мамою лише раз — у 1983–му, коли про неї як про співачку тут іще ніхто не знав. Її дуже хотіли запросити у 1989 році для участі в концерті діаспори в рамках фестивалю «Червона рута», але у співачки тоді не склалося. Вдруге її запрошували у 1992 році виступити в концерті до другої річниці Незалежності, але теж якісь нагальні справи завадили. Пізніше були перемовини про серію концертів Квітки Цісик на Батьківщині. Та, на жаль, цій її мрії не судилося здійснитися — 29 березня 1998 року, не доживши п’ять днів до свого сорокап’ятиріччя, вона відійшла в інші світи через рак молочної залози — хворобу, яка забрала її маму, а пізніше і її сестру. Як і не судилося записати третій альбом — з колисковими. Коли прощалися з Квіткою, над кладовищем линули її «Журавлі».
Повернення в пам’ять
Вона таки повернулася в Україну — у спогадах, записах. З’явилися вони в Україні наприкінці 80–х — їх підпільно привозили українські емігранти, яким спростили процедуру відвідування історичної батьківщини, та українські музиканти, які почали їздити за океан на гастролі. «Коли я вперше привіз її диск 1990 року з Канади до себе у Карпати, то сусіди, як почули «Ніч така, Господи (!), місячна, зоряна», просили мене переписати їм платiвку, — розповідав в одному з інтерв’ю відомий поет і видавець Іван Малкович. — Ми ж не знали, що там має бути це «Господи»... Один чоловік, який жив на найвищій горі, мав гучномовця і в неділю після церкви пускав голос Квітки на всі найближчі гори. Коли вона співала «Я піду в далекі гори», то це було наче якесь очищення людей».
До речі, одними з тих, хто перший відкрив для українців це ім’я, були і журналісти нашої газети. «Вперше про Квітку Цісик мені розповіла журналістка Катерина Кіндрась, яка мала два її альбоми на вінілі і дала мені їх переписати для радіо. — згадує відома радіоведуча Галина Бабій. — Це було у 1991 році. У 1992 році Кирило Стеценко побував у Нью–Йорку і зустрівся з Квіткою Цісик. Записав інтерв’ю і привіз касету мені. Тоді я й зробила першу програму для Українського радіо. Про Квітку тоді ніхто у нас і не чув. Пам’ятаю, що Квітка упродовж інтерв’ю заспокоювала маленького сина, який трохи вередував і не давав їй говорити. На жаль, пожежа 1995 року на Хрещатику, 26 багато плівок знищила. У тім числі й цю програму». У тому ж 1992–му Олександр Горностай, який презентував у Ванкувері знятий для телебачення Канади фільм «Україна: земля і люди» — до сторіччя еміграції, заїхав до Нью–Йорка і записав єдине відеоінтерв’ю Квітки Цісик українською мовою. Фрагменти цього інтерв’ю увійшли до документального фільму «Квітка. Голос у єдиному екземплярі», знятого телеканалом «Інтер» до 60–річчя співачки, який охочi можуть подивитися завтра опiвночi.
Навіть після смерті Квітка Цісик притягує до себе людей. Для американського продюсера та музиканта, уродженця Одеси Алекса Гутмахера знаковою в житті стала поїздка до Києва у 2006 році, коли в таксі він випадково почув записи Квітки Цісик. «Коли я у машині почув «Черемшину» у виконанні Квітки Цісик, то заплакав, — розповідає він. — Мені сказали, що вона з Америки, і коли приїхав до Америки, то почав цікавитися, хто вона. Пізніше я зрозумів, що це моя місія — її популяризувати. Я також лікувався у тому ж онкоцентрі, що й вона. Я професійний музикант і цілком розумію, що Квітка — це не Монсерат Кабальє, але вона співає душею, серцем, українським теплом».
Саме з ініціативи Алекса Гутмахера у 2008 році в Києві відбувся перший вечір пам’яті співачки. Пізніше у Львові відбувся Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик, у Львові на будинку, де жили її батьки, відкрито меморіальну дошку, є музей співачки. Тривають перемовини, щоб іменем Квітки Цісик назвати вулиці у Львові та Києві, у Львові має з’явитися пам’ятник Квітці. «Але найкращим пам’ятником, — говорить голова ГО «Незабутня Квітка», яке опікується цими проектами в Україні, Роман Грицевич,— стане пересувний мамограф для гірських районів Галичини. На початку березня у Львові відбувся благодійний концерт, а днями працівники Львівської обласної інфекційної лікарні зголосилися перерахувати одноденний заробіток у фонд для придбання мамографа. Думаю, якщо й інші лікарі нас підтримають, то смертей від раку стане менше».
Вся правда про “Смерічку” “карпатський The Beatls”
http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/vsya-pravda-pro-smerichku-karpatskiy-beatles
Марія Вишневська
Газета “День” від 3 квітня 2013 року
9 квітня новатор-музикант, педагог і композитор Левко Дутківський святкуватиме 70-річний ювілей
Із всесоюзного радіо- і телеефіру лунала українська пісня у виконанні «Смерічки» (тоді ще самодіяльного колективу районного Будинку культури) — це був час, коли у Великобританії (м. Ліверпуль) постав The Beatles, а в прикарпатському містечку Вижниця — «Смерічка». Заснований Левком Дутківським далекого 1966-го гурт виявився одним із перших вокально-інструментальних ансамблів колишнього СРСР, який уперше використав електроінструменти й поєднав елементи поп-рок-музики і джазу з українським фольклором, тим самим започаткувавши «нову музичну хвилю», яка в подальшому слугувала прикладом для музикантів, композиторів, музичних ансамблів. До святкування Нового року в грудні 1966 р. Л. Дутківський написав свою першу пісню «Сніжинки падають», яка визначила долю біг-біт-гурту на майбутнє, а першим солістом став Олексій Гончарук. У квітні 1970-го ансамбль одержав «Золоту медаль» на Республіканському фестивалі-конкурсі самодіяльного мистецтва. Московська фірма «Мелодия» випустила першу платівку-міньйон «Смерічки». 1972 року в Москві гурт переміг у телеконкурсі «Алло, мы ищем таланты» з піснею Л. Дутківського «Горянка». Ансамбль брав також участь у концерті «Песня’71» iз «Червоною рутою» та в «Пісні’72» з «Водограєм» Володимира Івасюка...
— Нині в Інтернеті можна знайти різну інформацію про «Смерічку». Є багато фантазій. Навіть у солідних публікаціях трапляються перекручення фактів. А мені хотілось би, щоб про ВІА «Смерічку» — «український Бітлз», як наш гурт називали критики, знали правду, — наголошує Левко ДУТКІВСЬКИЙ. — Коли ми почали виступати в тодішньому радянському музичному просторі, існували різноманітні джазові квінтети, тріо, біг-бенди, діяли академічні естрадні колективи та співаки, вокальні жіночі ансамблі, які виконували пісні у стилі міського романсу. А на Заході використання електроінструментів, мікрофонно-підсилювальної апаратури зумовило зміни у стилях музичних напрямків: зміни мелодики, ритміки, гармонії, навіть манери виконання та кількісного складу учасників гуртів. Виник новий музичний стиль біг-біт («біт» з англійської — удар). Ми ж перебували за залізною завісою, лише інколи ловили фрагменти музики з транзисторних радіоприймачів, налаштованих на коротку хвилю...
— Левко Тарасовичу, маючи обмаль інформації з-за кордону і досвіду, як вам вдалося створити такий рок-гурт, який став легендою?
— Мені подобалася музика «Бітлз» і «Роллінѓ Стоунз». І 1966-го я створював «Смерічку» як гурт, який грав у стилі біг-біт. Такий стиль був справді новим для нас, хоч у світі вже досить популярний. Тепер, переглядаючи фільми про історію та розвиток світової рок-музики, бачу аналогію тодішньої «Смерічки», навіть у дечому ми були кращими. За порадою керівника ансамблю «Пісняри» В. Мулявіна 1 квітня 1973 року я вирішив перейти з ансамблем на справжню велику сцену. Ми жили музикою, співом. Репетиції тривали до 3-ї, 4-ї ранку.
— Відомо, що «Смерічка» мала великий вплив на Володимира Івасюка й захопила настільки, що він переглянув своє творче кредо і невдовзі вписався у «смерічковий» музичний напрямок, поповнюючи репертуар вашого колективу своїми піснями. Московському журналу «Кругозор» (1977 р.) Івасюк розповідав: «Своєрідний стиль виконання і трактування фольклору полонили мене, ще коли я вперше почув ансамбль на сцені. До «Смерічки» я приніс свої перші пісні...» Ці пісні — «Мила моя», «Відлуння твоїх кроків», «Червона рута», «Водограй» та інші.
— Володя був талановитим музикантом, співаком, композитором і поетом, а ще доброю та щирою, позбавленою заздрощів людиною, вірним другом. Він з повагою прислухався і до моїх порад, показуючи свої пісні.
— Гурт мав шалену популярність. Як її переживала «Смерічка»?
— Національний колорит ансамблю, його український дух лякали тодішніх ідеологів. І вони шукали зручної нагоди, аби розправитися... Інколи це робилося через ЗМІ. В тодішніх газетах і журналах готувалися публікації, в яких музикантам і співакам гурту приписували відсутність професіоналізму, чіпляли ярлик «аматорства». Однак, на щастя, в Україні знаходилися люди, які знали справжню ціну «Смерічки» і підтримували нас.
Пригадую статтю відомого співака й композитора Сергія Козака, в якій він назвав наш ансамбль «духовним надбанням українського народу, речником і носієм його музичної культури», розвінчав недолугі спроби недоброзичливців. Добре відгукувався про «Смерічку» й відомий російський поет, редактор журналу «Юность», шанувальник творчості Володимира Івасюка Сергій Дементьєв... Коли перед ансамблем відкрилися гастрольні дороги, ніхто уже відверто не втручався в репертуарну політику. (Учасники ансамблю розумно скористалися цим сприятливим моментом і подарували світові яскраві взірці національної естради. То був ренесанс української пісні, апогей «Смерічки» Левка Дутківського, творчий злет юного Назарія Яремчука. — М. В.)
— Ви завжди залишалися в тіні слави...
— Нагороди і регалії мене ніколи не цікавили. Звання заслуженого артиста я одержав пізніше від своїх учнів — Василя Зінкевича і Назарія Яремчука. І «народним» став набагато пізніше за них. А те, що я був завжди в тіні, сприймаю по-філософськи. Я щиро радів успіхам своїх друзів. Найбільшим задоволенням було для мене — спостерігати, як поставлену мною музичну та режисерську концертну програму «Смерічки» захоплено, зі сльозами на очах сприймали глядачі.
— Але згодом ваші дороги із Зінкевичем та Яремчуком розійшлися...
— Завдяки «друзям» наші дороги розійшлися. 1982-го я покинув свій колектив назавжди. «Смерічкою», вступивши до лав КПРС, почав керувати Назарій Яремчук. Якби нас не розбили поодинці: мене, Назара, Василя — ми зробили би набагато більше! Василь з Назарієм у дуеті були незамінні, доповнювали один одного! Знаєте, після загибелі Івасюка Яремчук був серед чотирьох товаришів, які, незважаючи на заборони влади, поїхали на похорон до Львова. Тоді це могло коштувати всього: кар’єри, спокою, навіть репутації. Траурна колона розпочиналася з великого вінка із білих квітів, що його ніс Назарій разом зі мною... Володимир був нашим другом, і ми мали провести його в останню путь, а що нам могло бути за це, нас у ту страшну годину не цікавило.
— «Смерічанський період» закінчився і чим ви стали займатися?
— Проводжу лекторії та концерти, на яких популяризую творчість Володимира Івасюка, Михайла Ткача, Степана Сабадаша, Василя Михайлюка та інших митців Буковини. До мене звертаються за порадами молоді виконавці. Ділюся з ними досвідом.
Сьогодні Левко Дутківський — лауреат Всеукраїнських фестивалів як композитор (1988, 1997—1998, 2001), переможець фестивалю «Шлягери ХХ століття» за народне визнання пісні «Якщо любиш — кохай» на вірші Михайла Ткача (2000) у Києві, володар Гран-прі за вірші й музику величальної рок-кантати «Діва Марія» (1997). Як засновник ВІА «Смерічка» за встановлення рекорду України в номінації за дві перемоги поспіль на Всесоюзному конкурсі «Песня года» («Червона рута», 1971 і «Водограй», 1972) Левко Дутківський отримав диплом Національного проекту «Книга рекордів України».
Як режисер та сценарист заснував і провів Всеукраїнський фестиваль естрадної пісні імені Назарія Яремчука у Вижниці (1996). Брав участь у підготовці низки заходів із нагоди 60-річчя від дня народження Назарія Яремчука в Чернівцях (2011).
Щиро дякую за вичитку бюлетеня Тетяні Бовт